Skip to main content

Full text of "Svoboda-1938-049"

See other formats


ТРИ ЦЕНТИ 



В ЗЛУЧЕНИХ ДЕРЖАВАХ 



ІШТЬ ЦЕНТИ ^^1^ 



Ті* „Свободі": ВЕгіеп 



4-Ш7, 



н. со« ї: ввг (Є с мю», щ Е «ду5 



тщ доггев зтлтм 
от ллшисл. 



ПРОСЯТЬ СОВЄТИ, ЩОБ ЗАЧЕ- 
' З ПРОЦЕСОМ 



НЮ ЙОРК. — Гурт советеькнх прихильників з 
Ню йорку вислав через совєтського амбасадора у 
Вашингтоні, Трояновського, телеграфічне прохан- 
ня, щаб совєтський уряд віддожив иа якийсь час за- 
думаний процес проти 21 передових бальшевнць- 
кйх провідників і щоб тим дав змогу американцям 
приїхати на той процес і прислухуватися до його 
перебігу. В телеграмі говориться, що ще один та- 
ким процес цілковито підкопає повагу і довіря 
ло Совєтів і внеможливить дійсним приятелям Со- 
неті в обороняти їх за границею. Відложенна про- 
цесу буде виявом доброї волі а боку Совєтів, 

ЗАКЛИК ПТЛЄРА ДО АМЕРИКАНСЬКИХ 
НІМЦІВ. . 

ВАШИНГТОН. — Німецький амбасадор у Ва- 
шингтоні, Ганс Дікгоф, видав в імені Гітлера заклик 
до американських німців, щоб вони покинули ні- 
мецьку організацію „Фольксбунд" і всякі того роду 
організації, Як відомо, „Фольксбунд" є націетич- 
іюю організацією в Америці і вона стоїть під про- 
кидом американського німця Куна. В останніх ча- 
сах ц*Г організація попадає чимраз частіше в кон- 
флікт з іншими американськими організаціями. 
Щоб дати доказ, що він не встряває у внутрішні 
підносний чужої держави, Гітлєр видав цей заклик 
до американських німців. 

БУРЯ НА СХОДІ АМЕРИКИ. 




Як уже було подано в комуністі українських запоморовнх організацій щодо участи 
української іміграції в світовій виставі в Ню Йорку, представники цих організацій» щоби 
іірксмішигк цю справу, рпішлк скликати а найближчому часі загальні збори всіх націо- 
нальних організацій з Ню Йорку й близької та подальшої околиці. Отже у виконанні цього 
рішення отсии подаємо до відома, то. 



ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ 

** І т " І ; ' І — — : відбудуться : — *Ш — - ч . " * ' № 

В НЕДІЛЮ, 27-го БЕРЕЗНЯ 1938 РОКУ 

Й УКРАЇНСЬКІМ НАРОДНІМ ДОМІ, '217-21$ іф ШЕСТАІ ВУЛИЦЯ, НЮ йбК №. Й 
-. Початок у •однні 1:80 пополудні. 



НЮ ЙОРК. — Східню- частину Америки в око- 
лицях Ню Йорку навістили сильні морозні вітри. 
Вітер кидав на вулиці людьми, викинув кілька ма- 
лих пароходів на беріг, повнтискав у багатьох до- 
мах шиби, а кільком зірвав дахи. Деякі повалив 
цілком, а оди» двойеверховий дім струтив з берега 
у воду. Є кілька жертв у людях. 

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ДІЯЧ КРИТИКУЄ „НОВИЙ 
■ - ' 4 1 ' РОЗДІЛ''."' »'» > ■ < • ' '» !' 

ВАШИНГТОН. — Видний демократичний діяч 
і фінансовий дорадник Рузвелта, Бернард Барух, 
перед сенатським комітетом безробіття заявив, що 
головною причиною нинішнього ■ бизнесового за- 
стою є політика уряду. Уряд, накладаючи величез- 
ні податки, відбирає компаніям усякий зарібок., А 
через те він убив у них охоту розвиватися. Якби 
уряд повернувся назад на традиційні американські 
:*асади чесного розбагатіння, то це відразу розбу- 
дилоб бизнес І надалоб йому нового розгону. Інак- 
ше справи будуть погіршатися з кожним днем. 

РЕПУБЛИКАНШ ПІДГОТОВЛЯЮТЬСЯ. 

ШІКАГО. — Д-р Ґлен Френк, голова спеціаль- 
ної републиканської комісії, якої завданням є підго- 
товити" політичну програму Релубликанській Пар- 
тії, виголосив- промову, в якій сказав, що*републн- 
камські провідники тепер планують наради, в яких 
точно обговорять теперішню ситуацію. Передівсім 
поїш всесторонньо обговорять політику нового роз- 
ділу і візьмуть під розвагу всі його добрі і лихі сто- 
рони. Далі Репубднканська Партія раз нічне широ- 
ку пропаганду за свою- пробрану. Френк говорив, 
що незаперечним фактом нині є те,, що життєвий 
рівень в Америці спадає і що економічні справи за- 
місць направлятися, погіршуються-. Він- казав, що 
Америка в той спосіб котиться в напрямі революції. 

СХОПИЛИ ХЛОПЦЯ. 

НЮ ЙОРК. — Невідомі справники схопили 12- 
літпього хлопця багатого нюйорського адвоката 
Левіна. Та, видно, вони загрозили йому, що вбють 
хлопця, коли він удасться по поміч до поліції, бо 
батько впродовж трьох днів заперечував охоплен- 
ня хлопця і просив поліцію і газетярів не втручати- 
ся в ту справу. Минулого понеділка вечором він че- 
рез радіо звернувся до ехоплювачїв з проханням, 
ідоби були терпеливі, а він виконає всі їхні жадання. 

ВТРАТИЛИ ПРОЦЕС У СПРАВІ „ЗАКРИТИХ 
КОМПАНІЙ*. 

ВАШИНГТОН. — Найвищий Суд відкинув по- 
зов шістьох нюйорських робітників на підземній 
залізниці, які запізвали компанію за те, що вона 
змушувала їх вступити до . робітничої юнії під за- 
грозою втрати роботи. Згадані робітники в позві 
твердили, що „закриті компанії" фактично заво- 
дять монополь На працю, віддаючи право- лиш од- 
ній організації- Суд справу відкинув, але причини 
подав такі неясні, що не знати, чи ця справа- вже 
вирішена раз на все, чи до неї судову можна буде 
. ще раз вертатись. , 



ЗДОРОВЛЯ ПЕРШТНҐЛ \ 
ПОПРАВИЛОСЯ. 

Ген. ПершіПґ, головин» ксі- 
мандант американських військ 
у часі світової війни, поволі 
повертається назад до здо- 
ровля. Від тижня він тяжко 
хворів на нирки Й лікарі дума- 
ли, то він уже помре. Тепер 
лікарі говорять, що кріза ми- 
нула і е добра надія, що гене- 
рал буде житу. 



діня, У. Н. Помо'іі, а далі представники стейтЬвих організацій* центральних комітетів, 
ларохій, мліобів, йрлїсги, сестри цтв з міста Ній порку, ближчих ї дальших околиць, здетен- 
тів Ню Иорк, Нн> Джераі, Пенеилванія, Конетмк»т 1 інших. Кожна організація повинна вн- 
слатн двох представників, 

■ ■ . Зягляду на те, що сад» Укр, Нар, Дому Ауле заіщта вже від гол. 5:30 пополудні, 
збори зачнуться ТОЧНО птв до другої пополудф. 

' - ' - .„..../ ., .-. -X. 1 Український Народний Срюі 



На збори повинні прибути представники з (відділів У, Н. , Союзу, У. Р. Союзу, Провн*- 



Уіфїнськнй 
Проанліпня 
Українська 



Робітничий Союз 
Народна Поміч 



КОЛХОЗИ БЕЗ УПРАВИ- 
ТЕЛІВ. 



реводнть еоаєтський уряд ь -від- в - ж за цтакував ліберальну пар 
билася дуже некорисно на 
колхозах, з яких багато, ли- 
шилося без провідників і спе- 



ДОБАЧУЄ МОЖЛИВІСТЬ РЕ- 
АКЦІЇ В КАНАДІ 

• : ■ ' ч 
Бувший посол Канади до Ва- 
шингтону, Геридж, . виголосив 
у Торокті промову, якою осте- 
рігає край перед неминучою 
реакцією. Він передбачає фа- 
шистів при владі в: Канаді, як 
реакцію канадійціа" проти ко- 
мунізму. Щоб недо пустити до 
цього, він радить зорґанізувак- 
ня популярної партії, що ма- 
лаб за свою мету -'переведен- 
ня реформ економічного й по- 



2 літкчкого устрою Канади, о- 
Безпощадна чистка, яку йе- д0 б ЛНВ0 монетарну реформу. 



ці в 
ня 

вила спеціяльні курси для 
колхозішх управителів. Курс 
тревде три місяці- В рільничій 
школі їм. Кірова в -Ленінгра- 
ді скінчило такий курс 180 
людей, непі в анальфабетів, я- 
ких вислали негайно на 1 кол- 
хоза, а на новий курс припи- 
ли 200 людей. Тим способом 
хотять заповнити місця тисяч 
людей, що стали жертвою 
чистки. 

СОВЄТСЬКІ ІНЖИНЇРИ. 

Орган- совєтського комуні- 
кату щдяхдв „Гудок" повідом- 
ляє, що і» 13 молодих інжн- 
ніріа, приділених недавно до 
»»рс*озів*іі на ста ції бугуль- 
яа (Поаолжжя) лишився досі 
тільки один. 12 утекли, шука- 
ючи якогоиебудь зарібку, не- 
залежно від своїх кваліфіка 
цій. Куйбншевська (самар 
ська) залізниця відчуває го- 
лод інжцнірів, Обавяііси їн 
жиміра-буді винного 'диконуе- 
л юдина, що не вміє чотирьох 
толочних рахункових ділань, 
Інжиніри приймають посади 
бухгальтерів, рахівників, щоб 
тільки оминути відповідать' 
ність за діяльність залізниці. 
Взагалі інжанір, якого приси- 
лають із Москви, видержує 
на стадії не довше як 2^ — З 
ткжні і, знеохочений умовина- 
мн, життя та праці, втікає, по- 
падаючн в конфлікт із совєт- 
ськнм законом. 



ЗА СПРОНЕВ1РЄННЯ ПОЧТО-, 
ВИХ ГРОШЕЙ. ; 

В окружному суді у Львові 
відбулася розправа проти Янд 
Щирби, грошевого листоноша: 
що спроневірнв 1,020-зл., при- 
знаменах на виплат)' сімох па 
,реказів,^його засудили на пів 
(тора^року вязницІ. 



тію, яка в сионі політиці дер- 
житься інтернацілоналізму. Всі 
надії Геридж покладає на пе- 



в. Налякана таким положен- рссх р 061іу консервативну пар 
м советська влада встано- ГІЮ) и10 ^ ає силу зберегти Ка 

нід фашизму й комуніз 



му. 



ЙЩЕСТАРОСТА НА ЛАВІ 
ОБВИНУВАЧЕНИХ. 

В апеляційнім суді у Львові 
відбулася відклична розправа 
проти Яна Стажиньского, вїце- 
старисти в Рогдтииі, обвцнучр- 
ченого за проступок з, уст. 225 
к. к„ поповнений тим, що пе- 
ред комісаром поліції Скаль- 
ским висловився, наче 
„ксьонд-декан Мікульскі, па- 
рох у Конкольниках, повіт Ро- 
гатин, ■ веде ' УЦі%Т(Яі~: негідне 
ксьондза, н утримує коханку". 
Окружний суд у Бережанах 
звільнив обвинуваченого віце- 
староету від вини й карн. 
Від цього присуду вніс 
ксьондз Мікульскі апеляцію. 
Апеляційний суд засудив віце- 
старосту аа зкес.тавлення ня 
кару арешту впродовж З 
тижнів і 50 зл. гривни та кош- 
ти судового поступування. 



КОРОЛЕВА-ВДОВА ЩЕ СПОВНЯЄ ДЕРЖАВНІ ФУНКЦІЇ. 




Бувша королева Англії, Марія, на відвідинах дому 
для старих акторів у Нортвуді, в повіті Миделсекс, в 
Англії. З нею йде лейді Дееборо, огаовница дому, та 
Алфред Денвил, посол англійського парламенту з тої 
округи. Вони су проводжали коро леву- вдову підчас 
відвідин. 

Дім для старих акторів це' одна з тих" установ, ко- 
трими дозрілий народ засвідчує, як він опікується 
ліодьми інтелігентських професій на випадок недуги, 
безробіття Я. старости. .... 



АНГЛІЙЦІ ПРО "НЕВДОВОЛЕННЯ 

ЛОНДОН. — РкраТней* бЙро подає, шо ча- 
сопис „Менчестер Гардіен" (тижневе видання) з 
ХІ. дютого б. р. помістив довгу статтю про поло- 
ження українців у Польщі та про їхні жадання. 
Між іншим читаємо так таке: „Між міліокамн у- 
країнців у Польщі слідно велике невдоволення, і ця 
обставина знову видвигае українське питання на го- 
говце місце у внутрішніх справах Польщі. В році 
1935 обидві сторони зробили спробу наладнати від- 
носини на краще, але без наслідків". У дальшій ча- 
стині статті обговорюється Історію „джентел ємен- 
ського .порозуміння" польського уряду з україн- 
цями і про недодержання умов. Вичисляеться та- 
кож подрібно жаданая українців, які айтор ділить 
на „наглі" та на йдальше йдучі",. До наглих нале- 
жить знесення закону Грабского в справі шкіль- 
ництва, привернення української викладової мови 
в школах, створення українського університету 'У 
Львові, допущення українців до державної служби, 
здержання кольонізацІЇ і т.Ч До дальше йдучих: 
встановлення територіальної автономії з власним 
соймом і українською територіальною армією. 

ДОЛЯ „ДИКТАТОРА" УКРАЇНИ, 

ЛОНДОН. — Укбюр.0, подає, що лондонський 
л Таймс" з .15. лютого подає цікаві відомості про 
долю Постищева, колишнього дрвіренника Сталіна 
із його ласки й наказу „диктатора". України під Со- 
вєтами- Тепер Постишев попав у веласку і вжіе ,зде- 
градований. Але зліквідовано, йо^ „тихцем", по- 
дібно як і багато інших совєтських „достойників". 
ЩЕ ОДИН ГЕТЬАМН, 
ЖЕНЕВА. — ■ Офінор- подає, що до цілої низки 
ріжних ааантурників, що використовують зацікав- 
лення політичного світу українського справою І ви- 
ступають як „гетьмани" України, прилучився ще а- 
"дин.„гетьмдн". Є ним Гонта-Литвинейго, що „блис- 
нув булавою" в Бріселі, столмці рельРІІ Він уже ви- 
дав „універсал", і то звернений не тільки до укра- 
їнського народу, але й до цілої Европи, в якім гро- 
зить Лізі Націй, що коли питання України не буде 
зараз вирішене, то він буде числити вже лише „на 
власні сили". Цей „універсал" видано українською 
мовою, але з додатками по французькії, німецьки, 
англійськи й італійська Видано його на претарно- 
му папері з кольоровими прапррами, гербами й ін- 
шими геральдичними атрибутами Д .підписано Гон- 
тою-Литвиненкомв їм єні і.Українсько-К.озіацько -Гай- 
дамацького Братства Чорний Орел" та розіслано до 
всіх державних. канцелярій, Европи, як теж до. чис- 
ленних державних діячів. Офінор завважує, жарту- 
ючи; що. „бідним чужинцям" тяжко буде в слуш- 
ний час визнатись між тими всіми „гетьманами", 
щр бушують на іміграції. 

ВБИВ ПОЛЬСЬКОГО КСЬОНДЗА. 
ВАРШАВА. — Комуніст Вавро Новак, що пе- 
ребував 12 років у Советах, а тепер повернувся до 
Польщі, стрілив до польського священика Стани- 
слава Штрайхера в часі, коли він правив Службу 
Божу, і вбив його на місці. Сталося це в місті Лю- 
бліні. Вбивщи священика, Новак крикнув: Хай жи- 
ве КОіеднізм! Потім хотів утекти, одначе його СХО- 
ПИЛИ і' побили. При допитах зізнав,- що вбив свя- 
щеника тому, щоб тим способом виявити свою по- 
горду до -релігії. 

СМЕРТЬ ЗРАДНИКАМ! 

МОСКВА. — Вже все приготоване як слід, щоб ви- 
дати якиатяжчі присуди на тих 21 найвизначніших 
соввтськнх діячів, що їх зачнуть судити в середу. 
По правді це не буде суд, бо в Сонетах, як це зазна- 
чує уряд, невинних не потягають до судової відпо- 
аідальностн. „А це значить, що всі, що їх постав- 
лено реред суд, вже . винуваті. Та щоби присуди 
зробити заздалегідь, популярними, бесідники, що 
згадують з, а цю справу через радіо,., дома маються 
вже тепер кари с мерти для. підсудних. Т,ощ самого 
домагаються всі три. головні урядові совєтські га- 
зети. Самі урядові агенції кричать, щоб розстріли- 
ти підсудних^ 0<іь. тим думають Совєти виказувати 
силу. 

ЛЮДОВШ ПРОТИ УРЯДУ. 

КРАКІВ. — Польські людовці відбули річний 
зїзд партії. Було 650 делегатів, що представляли 
„20 міліонів селян у Польщі". На стіні, на переді, 
вивішено величезний портрет бувшого врльеького 
премієра Вінцентія Вітоса, що тепер перебуває на 
вигнанні в Чехословаччині. Біля портрету поміщено 
почесний список тих селян, що згинули відбудь 
польських жандармів підчас останніх селянських 
страйків у^ Польщі,, що їх зарядили були людоаді. 
Теперішній провідник лгодовців, Ратай, гостро-' кря- 
: тику вав теперішню польську політику за тв) що ие 
1 числиться з селянством^ яке „годує й обороняє 
• Польщу". А далі критикував польську -заграннчну 
і політику, що держить із фашистами Г нацистами,- а 
не л демократичними державами. 



V»-—: 



СВОБОДА, СЕРЕДА, 2-го БЕРЕЗНЯ 1938 



ЧЛ9. - 




ОВОБА" (ЬІВЕВТГ), 

ГОІШОЕО 1893 
вемрірет риЬІ1іЬ.«1 (іі!1у ежсері $цп(Ия мі) ЬоІІйіуі 
Ьу ІЬе икгяіиііп Ргеи Ю(1 Воок Со., І не. .. 
і* 8І-АЗ Опай їіім і, Зету Сііу, И. , 

СНи МШ ШШг сі йе Р«» ОШее оГ іегиу Иіу, И. І. 
» ЗО, і9і! впДег №е Ас* оі МмсЬ 8, 1879. 



»► їресіїі Піе оі рм(іі« ргоїійеіі Юг Ш 5еСІІоо 1103 
аГ ОсЮЬег 3, 1917, »цЛогім<1 Му г .ЗІ, 19і8. 



За оголошинш редакція не відповідає, 4 
За кожну зміну адресе платить є» 10 центів, 



Адрес»: "ЗУОВООА", Р. О. ВОХ 346, ЛН5ЕУ 



СГГТ, Н. І. 



— 



ТОРГУЮТЬ ЗАКАРПАТСЬКОЮ 
УКРАЇНОЮ 



НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ" 

Згаданий клич е нам добре відомий з того, що 
його звикли були часто видвигати поляки в часах 
до світової бійни. Та не без того, щоб і тепер не 
пригадували вони нам його при ріжних „аказшх". 
Давніше той клич , розуміли' дуже просто: українці 
мають допомагати полякам відбудувати Польщу' на 
те, щоб могли жити під поляками, замісць під мо- 
скалями ц н німцями. Щодо цього, то не наступила 
ніяка зміна і тепер, особливо, коли хто хоче брати 
під увагу ті українські землі й тих українців, що е 
К Польщею. А що так е з поляками не то в Поль- 
і, але й з тими, що живуть в Америці, можна піз- 
ти і по тих висновках, які витягає нюйорський 
„Лови Свят" в статті „Українци а повстане 1863 р.". 
Написати цю статтю спонукали автора матеріали, 
опубліковані недавно у львівськім „Ділі" проф, Ва- 
силем "Щуратом, а звязані з польським повстанням 
проти Росії в 1863 році, Д далі ще й праця проф. 
Кирила Студинського, яку видало польське істо- 
ричне товариство у Львові. З обидвох праць зга- 
даних українських учених виходить, що в поль- 
ськім; зриві до визволення Польщі було поважне 
число українців, і то свідомих українців, що пішли 
б польських рядах до боротьби з московським ца- 
ратом, щоб таким чином відбудувати вільну Поль- 
щу. На думку українських учених, ті українці, що 
полягли в тім польськім повстанні, були, коли ду- 
мати теперішністю, „жертвами нормалізації поль- 
сько-українських відносин". 

Та польський автор приходить до висновку, що 
участь українців у польськім повстанні в 1863 році 
і їх пролита в нім кров доказують, що Можуть жити 
побіч себе разом два націоналізми: український ' І 
польський. І то жити в згоді. Тільки теперішні ча- 
си якісь інші, пише польський автор. Тільки тепе- 
рішні ті два націоналізми якось не можуть погоди- 
тися, з чого тішиться третій націоналізм — мо- 
сковський. 

З нашого боку зазначимо, що українці нераз 
проливали свою кров, обороняючи Польщу. Чи не 
згинув у такій обороні під Цецорою Михайло 
Хмельницький, батько великого Богдана, що тоді 
молодим хлопцем попав у турецький полон? Чи не 
лилася козацька кров ріками під Хотином? 1 чи не 
в обороні Польщі? І чи не лилася та кров пізніше? 
А який вислід був з цього? Такий, як його описав 
Шевченко: 

. - „Так ось-як кров свою лили 

Батьки за Москву і Варшаву, 

І нам, синам, передали 
■ ? ■ . ■ Свої кайдани, свою славу". 

Так, передали нам славу, що вірно обороняли 
поляків чи москалів, які їх взивали до боротьби з 
ворогами під гаслом, що буде також воля для укра- 
їнців і для України-. Та з тою славою передали нам 
наші батьки І ту правду, що як поляки так і мо- 
скалі ніколи свого слова не додержували, бо, по- 
боровши при помочі українського народу ворогів, 
зйраз накладали кайдани на українців. 

============ 

гаю 



Цікаво пізнати, що пишуть 
польські газети про теперіш- 
ню ситуацію, в якій знахо- 
дяться Польща й Мадярщина. 
Ось для прикладу наведу тут 
уступ з одної статті: 

„Донедавна польська полі- 
тика, оперта об Париж і Же : 
неву (Ліга Націй. — К. О.), 
не лише, що боронила нена- 
рушности міжнародніх тракта- 
тів, але і кожній спробі шир- 
шої інтерпретації (ревізії) до- 
ба чувала грізну небезпеку, 
тому мадярські п р е т е н с 1 1 
у якійнебудь формі не були 
для польської урядової ПОЛІ 
тики вигідні. Одначе польська 
загальна думка зайняла уже 
"від першої хвилі цілком інше 
становище. 1 Вона зрозуміла 
що стан справ над Дунаєм не 
дасться на довший час удер- 
жати, та що тут е доконечною 
ревізія, з котрою треба яого- 
•дити полсьькі Інтереси. 

,ДЦож отже від тої пори змі- 
нилося? 

„Поперше, польська політи- 
ка відзискала -почуття дійся о- 
сти. Вона зрозуміла, що дого- 
вори мають лише зглядну вар- 
тість і ще нічого не гаранту- 
ють. П одру ге, та політика від- 
зискала свою незалежність, 
Якщо попередньо міг Париж 
накинути Польщі цілковиту 
пасивність (невмішування) і 
наддунайськім басейні, резер 
вуючи його для своєї власної 
політики та для своєї при- 
служки, Малої Антанти, то те 
пер може Польща 
на активність. 

„А потрете, на небосклоні 



статочною причиною для 
зближення і спільної праці. 

„Є певне, що в довгих роз- 
мовах, які ведуться між обома 
міністрами- заграничних справ, 
нема бесіди ні про давніх 



що цього власне треба, що" над Дніпром Польща, дуже 

'легко посварившися з нею, ие 



справа вже дозріла' до оголо 
шення і приготування світу йа 
дальші, гостріші кроки. 
Дипльомати Польщі І Ма- 



дярщнни знають про це й то- сько-української федерації мо 



му признали за корисне поро- 
бити відповідні приготування. 
А справу забрання Закарпат- 
ської України Мадярщиною 
приготовляють уже майже 20 
літ. Таж ті всі кацапські Газе- 
ти на Закарпатті, редаговані 
мадяронами, роблять уперто 



спільних королів, ані про Вимі 
ну культурних цінностей (як 

напр У прЛГЛрату Р у), але вла- свою службу а хоч .яйце дивно 



зявився новий чинник, далеко 
небезпечніший від ревізіоніз- 
му, а то советськнй імперіа- 
лізм. Та нова сила закралася 
до Ліги Націй, е впливова в 
Парижі, е чинна в ЕспанІЇ, а 
за посередництвом Чехосло- 



ваччини сягає узброєною ру- 
кою аж до серця Европи. І во- 
на стала рішальною злучною 
силою у польсько-мадярських 
відносинах. А хочби щось 
могло ще розділювати поля- 
ків від мадярів, як от дуже 
прикрий мадярсько - румун- 
ський спір, то всеж така еовєт- 
ська небезпека е сильнішим 
вузлом. І для Польщі і для 
Мадярщини є московська вій- 
ськова база на Закарпатті, до- 
Й 



сне про ті справи, що перехре- 
щуються між Карпатами і Бал- 
канами, що ще неусталені і 
пливці та Дають велике поле 
для політичної ініціятиви. Ко- 
лиж останнім словом мадяр- 
ського ревізіонізму е бажання 
дістати для Мадярщини кар- 
патську границю, то з поль- 
ської сторони нема ні одної 
причини, щоби поставити своє 
„вето" проти такої програми 
Теперішні відносини на тій 
границі (в Закарпатській У- 
краші.' — К. О.) цілком не 
промовляють за те, щоб її бо- 
ронити І консервувати". 
■ о' « 

Ось таке пише польський що- 
денник і — як бачимо — не 
має ні дрібки сорому, що тоя- 
кось не по людському розпо- 
ряджатися чужою, україн т 
ською, землею та долею 750 
тисяч українців, що живуть на 
ній. 

'" Але на те вони і є „два бра- 
танки'^ііате вони і паради со- 
бі влаштовують і на білорусь 
кін землі на дики полюють. 

Отже та гостина Гортія не є 
такою собі припадковою поді 
ею, але є ознакою, що щось 
велику дриготовлвється, при 
, чому : маінри і свою печеню 
здобутися І задумують спекти. 

І так, ГітЛєр зробив у себе 
порядок передовсім з політи 
куючими офіцирами і сам став 
безпосереднім комендантом 
армії. 1 Гітлер сам признав та 
кож за .потрібне „наблизитися 
до Франції та в цей спосіб на 
всякий випадок забезпечити 
собі плечі. А рівночасно япон- 
ська преса оголошує, що було 
засідання міністрів, на котрім 
їх президент повідомив, що 
пороблено спільні кроки з Ні 
меччнною й Італією в ціли у- 
спїшнішої оборони (!) перед 
Сонетами..,- 

Таких нарад над „кроками' 
було між усіми трьома союз- 
никами тіевно з півтори копи 



мала бн причини старатись 
про придбання Підкарпатської 
Руси. Лише «а випадок поль- 



звучить, є такі чехи, що, замо 
теличені русофільством, ще їх 
попирають^ 

, А сама Польща, хоч і попи- 
рала через свого консуля я 
кийсь час одну україножер 
ську газету, не потребує в тій 
справі дуже " експонуватись 
Досить, коли не скаже свого 
„вета" в рішальній хвилі. 

Навіть такий серіозний по 
літик як Адольф Бохеньскі, що 
є за створення самостійної 
Наддніпрянської Української 
Держави, як оборони Польщі 
перед Росією, коли мова .про 
наше Закарпаття, заявляється 
за віддання його мадярам. І 
тут перемагає егоїзм поляка. 
І тому він , махнув рукою на 
право й Інтерес 750 тисяч за- 
карпатських українців. і,,. 

Але послухаймо аргументів 
його самого в незвичайно ці- 
кавім 'і ясно -написанім- його 
творі „Мендзн Немцамі а Ро- 
ейон". 

„Є два способи вїдірвання 
чехів від союзу з Росією та 
змушення їх, щоб оперлися на 
польській державі. Один спо 
сіб, це розклад теперішньої 
Росії (через створення само 
стійної України, Грузії і т. л. 
— К. о.). 

,',А другим способом булоб 
значне тернторіяльне відділен 
ня обох цих держав (Росія й 
Чехословаччина — К, О.), ко 
тре виключило би практичне 
сповнення чеських надій на ко 
ристання з військової допо 
моги Росії на випадок війни/ 1 
тоді булоб можливим, що че- 
хи зреклисяб заходів про 
спільну границю з Росією 
зрозумілиб, що їх доля є стн 
сло звязана з успіхами, або 
браком їх по стороні Польщі, 
а не Росії. 

„Польща під цю пору не мо 
же мати ніяких претенсій до 
Підкарпатської Руси. Збіль- 
шення числа українців у гра 
ннцях польської- держави не 
належалоб до розумних кро- 
ків. Також на випадок пов- 



але про це не проголошувано. 
А колиж тепер урядово пода- 
ється про це вісти, то це знак, стання самостійної України 



глаб така можливість заіснува- 
ти. Ми одначе згори признає- 
мо, що така федералістична 
розвязка е" найменше правдо- 
подібна, хочби тільки з при- 
чини браку якогонебудь при- 
хильного і психічного настрою 
по стороні українців. Одначе 
Підкарпатська Русь повинна 
відділити Чехословаччнну в'д 
Росії та припасти мадярам". 

Ось так витолковуе серіоз 
ний зрештою політик Адольф 
Бохеньскі тіотребу відданн-і 
Закарпатської України мадя 
рам на пожертя. Але чи тамо- 
шні українці дадуть себе те- 
пер уже так легко проковтну 
ти, і чи обійшлось би без 
збройної оборони? 

Є справою цілком очевид- 
ною, що оба уряди, польський 
і мадярський, не могли мати 
ніякого іншого предмету до 
спільних иарад у теперішню 
пору, як власне справу спіль- 
ної границі між обома держа- 
вами — карпатського гірсько-; 
го ланцуха. Заяви взаємної 
симпатії були вже нераз попе- 
редньо внеказувані і _маніфе- 
стовані, але цілком не прихо- 
дило до такої маркантної ма- 
ніфестації, як власне тепер у 
Кракові, Віл о веж і і Варшаві, 

Видна річ, що справа вже 
назріла, і що те потрібне та- 
кож з уваги на ширшу полі- 
тику, на значіння, яке така ма- 
ніфестація має, Й на великі 
держави, котрі власне тепер 
дуже сильно працюють над 
змотуванням ріжних союзів 
і звязків. 

Ясннм є для всіх, що тут іде 
про відрізання Чехословаччи- 
ни від її головного (але яко- 
гож непевного по своїй суті!) 
союзника. 

Це булаб велика поміч для 
Німеччини і тому на ту гости- 
ну мадярських політиків у 
Польщі німецька преса ' гля- 



дить дуже приязним оком. 

Та, очевидно; найпрнхнльні- 
ше відноситься до неї сама та- 
кн мадярська преса. Ось що 
пише, наприклад, „Немзеті 
Уйшак": 
„Теперішня гостина регента 
наче великим родинним тор- 
ествои, повним доказів вза- 
ємної лриязнн,- що віддавна 
лучнть оба народи. Під цю по- 
ру та щира приязнь поглиблю- 
ється і може надійти така- на- 
года, що вона зазначиться і 
на полі реальної політики". 
А „Будвпесті Гірляп" пише: 
„Віримо, що велике питання 
наддунайського' басейну діж- 
деться справедливої розвязкн, 
очевидно при рівночасній при- 
хильній співучасті наших при- 
ятелів поляків". 

Щоби поляки хотіли так ду- 
же вглиблюватися в справи 
того басейну; ми не віримо, а- 
ле що і їм залежить на цілком 
реальнім „задековакні" своїх 
полудневих границь від че- 
ської небезпеки, це ЗОВСІМ 
ясне, а то тим більше, що вже 
тепер большевицькі летуїш 
ґаздують собі по Закарпат- 
ській Україні, мов у себе вдо- 
ма. Нічого лекшого, як мадя- 
рам перервати залізницю, щд 
веде здовж Закарпатської У- 
країни аж до границь Румунії, 
а тоді і большевицькі лстун- 
ські майдани на, Закарпатті по- 
падуть їм легко в руки. 

Та це аже подробиці. У на; 
покищо болить серце за тип 
нашим „пораненим братом", 
за тою дорогою для нас рід- 
ною землею, в котрої відро- 
дження так багато праці за о- 
стани і два десятиліття покла- 
ли і-галичанн і наддніпрянці. 

Торгують нею, радять над 
нею І над її добрячим народом 
при згуці шампанських корків 
і ловецьких стрілів. Та чи за- 
твердить це 40-мїліонова укра- 
їнська нація, чи мовчки і тих 
750 тисяч закарпатських укра- 
їнців прийме це до відома? 

Клим Обух, 
■" (Кінець). 



ЗАЧИНАЙМО ВІД СЕБЕ 



І СТАРІМ ЗАМКУ 



— Як- впретеся, то таки від- 
везу вас. Як знайду собі 'за- 
ступника на аамок... Найліпше 
було би, якби ви лишилися 
тут під моєю опікою. Ви, дов- 
голітня господиня на замку, 
були бн тут, потрібні. Сотник 
і сотникова надіються, що ли- 
шитеся. Бодай через зиму. 

Ганна усміхнулася. Заохо- 
чений тим» зачав наново: 

— Як би ае те, що Кіндис 
допік вам і що нема чого пла 
кати аа ним, я- не смів бн ска 
затн тогоі, що хочу, так ско- 
ти исґЯйго сиерти. , 

— Гарна мені смерть! По 
хований без голови... Що ви 

- хочете сказати мені? ■ 
. -і— Я з вами оженивсь бн... 

'Гайка зачала сміятися і ска- 
зала: 

ч . — Я стара баба, бідна, хо- 
ра. Відчепіться! 

— Колиж бо я любив вас 

* ' • 

і ще люблю. 

— Ні, вії Досить мені того 
одного мужа. Досить, досить! 
І він- будьто бн любив мене, 
поки 1 ' не оженився. Потому 
бив мене оибухом, замкнув у 
льохах; хоч я була йому вір- 

ДО Ч Я* Н 
^ — То був 




— (41) 

— Хтож перед шлюбом мо- 
же знати, який буде по шлю- 
бі? Ні, ні! Потому, борони Бо- 
же смертн, знов без голови! 

— Не буду напирати. Як 
схочете доконче до батька, 
тб відвезу!. Та не зараз. Аж 
буде нагода. Як обміркуєте, 
то може таки вислухаєте мене. 

— 4 Я стара баба. Не знаю, 
коли й постарілася. Мені зда- 
ється, що я ще вчора була 
молода. Так якось пройшло, 
У мене вже й сивий волос 
показується. Хто жениться а 
сивим волосом? 

Подумавши хвилю,'. Танка 
нахилилися до Хорошка, шел 
чучн тихо; 

— Його поховали з обруч- 
кою; не здіймнли. Як мені ви- 
ходити аамуж іще раз? Я за- 
ручена з могилою. 

Від тих.слів Хорошкові знм 
но зробилося. Подумав, що 
тепер треба лишити її саму. 

— Я Йду до сотника, — ска- 
зав. — Ви відпічніть 

— Так, так, у могилі. Рань- 

— Снди! — сказала, сіпнув- 
ши Його за руку. — Ми старі 
приятелі. Ти все був добрий. 
Ти" ніколи не вдарив мене цн- 



бухом... Бо я не була твоя 



Ще побалакали хвилю і Хо- 
рошко пішов, полишаючн Ґан- 
ку з малою Настею. Обмір- 
ковував, яким би то способом 
дістати обручку з пальця Кін- 
дней, бо знав, що нею успо- 
коїв би Гайку. Сам боявся 
викопувати трупа. Також не 
хотів помічникам показати, 
що він лИше для обручки ви- 
копав трупа. Прийшло йому 
на гадку використати те, що 
Кіндиса поховали без домо- 
вини. В замку винайшов пару 
дощок, з котрих збили до- 
мовину. Між своїми козаками 
знайшов таких, що не бояли- 
ся помогти йому, викопати не- 
біжчика І вкласти в домови- 
ну. Взяли пару лопат і пішли 
в ліс. Викопали Кіндиса, Кла- 
дучи в домовину, Хорошко 
помагав так, що мав приступ 
до правої руки мерця. Непо- 
мітно стягнув обручку і схо- 
вав. Підстаросту поховали 
ще раз. Могилу обклали дер- 
ниною і назад вкопали хрест 

Обручку Хорошко в м и в| 
вклав собі на палець і пішов 
до Ґанки. Вона вже була за- 
чесана і дивилася живішими 
очима. Сиділа на тім же мі- 
сці, що звичайно. Сів коло 
неї і промовив: 
. був коло могнли не- 

біжчика. Приказав моїм коза- 
кам, ' щоби могилу обклали 
дерниною. Я сам припильну- 



вав, щоб це добре зробили. 
За/ це Бог винагородив мене. 
Коло ' могили я знайшов отеє, 
що на моїм пальці. - , 
: Зсунув в пальця обручку і 
показав їй, кажучи: 

— Мабуть котрийсь, з тих, 
що його клали в яму, держав 
його за руку і, спускаючи не- 
біжчика, стягнув з пальця об- 
ручку; сам не знаючи того. 

— Це дивне! — шепнула. 
— То справді його обручка 

Лице Ганкн до решти зла- 
гідніло. Говорила вже цілком 
спокійно І розумно. Хорошко 
повеселів і зачав жартувати 
До замку зявився новий 
гість. Той, іцо товариство сот- 
ника привів був до Зубрина, 
Данкович-Голопят. Приїхав з 
трьома товаришами і привіз 
вісти про татар. 

— ( Татари, — сказав — сами 
собі, голову врізали. Погиб 
син мурзи і він вже втратив 
охоту займати Зубрин, їх бу- 
ло так багато, бо коли Кін- 
дис розголосив був, що в Зуб- 
рині величезні скарби і що 
великий ясир буде, до мурзи 
зголосилися найріжніші до 



Хорошка і його козаків, прий- 
маючи їх до своєї сотні. 

— Що я тут сама пічну?! 
— ' промовила жалісно Ганка, 
коли сотникова прощалася з 
нею. 

— Хорошко лишається тут, 
— відповіла сотникова. — 
Поклявся мені, що буде со 
вісно опікуватися не тільки 
замком, але й вами. Як схо 
чете, то приставить вас до 
батька. Та я воліла би, щоби 
він опікувався вами повсяк 
час, та щоби замок був під 
спільною опікою: його і ва 
шою. 

— Може й буде так, — шеп 
нула Ганка, зітхнувши. — Ша 
сливої дороги! 

(Кінець). 



бичники з усіх сторін. Тепер 
вони-, вже назад розбіглися на 
чотири вітри і не легко стяг- 
не їх знов докупи який Інший 
Кіндис. Тепер ці сторони вже 
цілком безпечні. 

Сотник рішився вже наступ- 
ної днини виїхати З Зубрнна, 
полишивши замок під опікою 



Як не можемо заборонити 
птахам, щоб перелітали по- 
над нашими головами, одначе 
на голові їй ніхто не дозво- 
лить гніздитися, так не мож- 
на лнхим думкам перешкоди- 
ти, щоб припливали до голо- 
ви. Одначе не можна лнхнм 
думкам дозволити закоріни- 
тися в серці. — (Лютер^. 



Пише у львівському часопи- 
сі „Наш Прапор" Іван Видрів- 
ський: „Ломім запорн, вихо- 
вуймо громадян у національ- 
ному дусі, сильних вірою і 
твердих характером. А все 
працю зачинаймо від себе". 

Ось таку пораду подає ав- 
тор тим, що бажалиб посили- 
ти н оживити працю в наших 
товариствах. Очевидно, що в 
першу чергу треба виготови- 
ти відповідну програму, й ав- 
тор подає її для наших това- 
риств по селах. Дещо з того 
можнаб застосувати ї до жит- 
тя в українських товариствах в 
Америці, бо й Для них здали- 
сяб „самоосвітні кружки", чи- 
тання рідної історії, україн 
ських книжок, відчнти і т. п,, а 
коли мова про жіночі товари 
ства, курси трикотарства, ва 
рення і т. п. Але щоб рушити 
життя в товариствах, треба 
скінчити з наріканнями. Ось із 
таким: „Нема кому працюва- 
ти", „я вже досить давав, я 
напрацювався, я досить труду 
вложив,,,", або „коби то єго- 
мосць доложив труду", або 
їмосць, дяк і т, п. Отже: 

„З тими оправдуваннями 
лінивства зробити кінець! Ли- 
шім уже раз ту погану звичку 
нарікати на когось, чекати, 
щоб хтось прийшов і за нас 
робив. Працю мусимо почати 
самі і від себе. Хай кожнніі 
скаже; Я, .як член товариства, 
маю совісно виконувати обо 
вязки, що їх я на себе взяв. В 
першу чергу мушу заплатити 
членську вкладку, бо звідкіля 
товариство візьме гроші на пе- 
редплату часописів, купно 



Хто пожиточну річ уміє так 
представити, що читача рів- 
ночасно розвеселяє ї вчить, 

той осягнув досконалість. — .[книжок до бібліотеки? з чого 
(Горац). покриє свої інші видатки? Як- 

що знову мене вибирають до 
,Нема нічого тривкого иа проводу в товаристві І я цей 
землі. — (Японська при повід- вибір припне, то не для гоно- 
ка )* [рів, але мушу служити членам 



товариства своїм добрим при- 
кладом. Коли я сам виконую 

СВОЇ ОбОВЯЗКИ СОВІСНО Й ЧЄСН'і, 

то маю повне право вимагати 
їх сповнення і від усіх членів 
товариства. Колиж член упер- 
то не повинуеться заряджен- 
ням виділу, чи постановам за- 
гального збору і не платить 
членської вкладки, то ми тако- 
го упімнім, визнанім йому ре- 
ченець, а коли й це не помо- 
же, випишім такого з реєстру 
членів і при найближчих ехо- 
динах подаймо це до загаль- 
ного відома, а вичеркненого 
члена повідоиім письменни, 
що він утратив своє право ді 
товариства, 

„У наших товариствах му- 
сить панувати дисципліна, по- 
слух, бо без нього ніяка зор- 
ганізована праця не вдаетьси. 
І ту дисципліну в першу чергу 
треба завести у проводі това- 
риств. Колиж тіровід, ЩО ДІВ 
себе вибрати, нічого не ро- 
бить, то його треба усунути, а 
вибрати таких людей до виді- 
лу, що направду присвятяться 
праці в товаристві й будуть 
світити своїм добрим прикла- 
дом для звичайних членів. 

„Вибираймо Людей, що ду- 
шею віддадуться праці .и 
культурно- освітній ділянці Гі 
виконають у цілості взяті іш 
себе обовязкн : проводу". 



Все так буває: Злочини і 
зпід землі виходять наверх, 
щоб їх бачили. — (Шекспір). 

Радість .і біль мають тс 
спільне, що людині відбира- 
ють розум. — (ПлЯТЄН). :. 



Лише той, хто зівсім віль- 
ний від пристрастей, е исилі 
зрозуміти найбільшу духову 
істоту. Всі Інші бачать лише 
скінчений твір, — (Ляо-Це). 



Ч. 43. 




НА БІЖУЧІ ТЕМИ 3 українського життя в Америці 

V ; : — • ■ • 



НОВІ ЧАСИ, КОЛИ И ПРО 
ЛІВАКІВ ПИШУТЬ. 

У- старокраевім календарі 
„Криниця", що вийшов накла 
дом видавничої спілки „Діла" 
у Львові, е між багатьома ці- 
кавими річами статті про ви- 
ховання дітей, а між ними 
стаття про ліворукість у ДІ- 
ТСІІ. 

Хоч, як подано в статті, на 
кожних троє дітей родиться о- 
дин манькут, на цю справу 
ближчої громадянської уваги 
не звертали. Манькути родили- 
ся, росли, робили, або не ро- 
били клопотів свому оточенню 
іі собі, виростали, як найкра- 
ще .могли, й умирали, але стат- 
те й про них не писали 

Аж тепер появилася стаття, 
та ще в календарі, наче навми- 
сно на те, щоб вона скоро не 
забулася, щоб люди про неї 
цілий рік памятали. І в ній на- 
всдедні ріжні вчені професори, 
і вчені твори, які видно відно- 
сяться до цеї пустої справи 
манькутів. 



ме манькути, ^навертаючися 1 
на праворукість, стають драж 
лнвими, безпорадними, сором 
ливиии, відлюдками, тощо. ' 

ВЩ ЧОГО „ЛІВИЙ" 
ХАРАКТЕР? 



ЛОЩО ПРО ТАКЕ ПИСАТИ? 

Через те певно й спитається 
дехто: Пощо пнсати про ліво- 
рукість? Чи не булоб краще 
писати про важні політичні 
справи? про високу загранич 
ну політику? про внскази ве 
дикнх людей, очевидно про 
важні справи? Або хочбн про 
те, скільки свічок світла має 
ліхгарня на вершку будинку 
шікаґовської газети „Три- 
бюн"? ' 

Такий запит не такий без- 
глуздний, якби нам на пер- 
ший погляд здавалося. Пощо 
писати про манькутів, коли 
між новонародженими дітьми 
кожна третина це манькути, а 
між дозрілими лиш один мань- 
кут на 20 осіб? 

Отже можна сказати, що 
майже всіх манькутів навча- 
ють бути лраворукими. По: 
тож тоді про манькутів ду- 
мати? Якби з того виходило 
яке лихо, то булаб основа над 
справою думати, але пощо Д у-Ме_р.вночас„о скривили ваві- 

мати тоді, коли в справі мань- ки 
кутів досягнено те, що вихов- 
ннки собі до досягнення по- 
ставили? 



МАНЬКУТ 1 ЧОРТ, 

1 власне а цій справі в нові- 
ших часах учені дослідники 
виховання дослідили замітні 
річн. Переконалися вони, що 
ті люди, які родилися маньку- 
та* и, але стали потім правору- 
кнмн, хоч уживали правої ру- 
ки, як люди, роджені правору- 
кнми, вони були інакші люди 
характером. 

Добачили саме новочасні 
дослідники поведінки людей, 
що „навернені" манькути (так 
називають людей, що родили 
си манькутами, а потім стали 
правакамн) часто- відзнача 
ються почуттям- особистої без- 
вартости, що вони часто 
дражливі, соромливі, відлюд 
кн, що їм часто бракує відва 
ги Гі порадности. 

Це відразу може українцеві 
нагадати українську поговір 
ку: „Стережись манькута, мов 
чорта!" І тепер ще хтось міг 
би сказати: „Видно, що 
манькуті таки якийсь чорт 
сидить, коли вони такі!" 

ЧОРТИ ВРОДЖЕНІ, ЧИ 
НАВЧЕНІ? 



Докладні розслідн справи 
показали,- що не всі „наверне- 
ні манькути" нетовариські, 
дражливі, соромливі, злющі і 
таке інше. Декотрі „навернені 
манькути" не лише мають у 
правій руці таку саму вправу, 
як „уроджені праваки", але й 
під оглядом характеру не про 
являють зовсім цих . признак 
вдачі, які зраджують інші „на- 
вернені манькути". 

Від чого така ріжниця в ха- 
рактері? Кажуть дослідники, 
що від того, як манькутів учи- 
ли праворучности. Коли їм 
розяснилн, в чому їх недоста- 
ча Й труднощі, коли їм роз- 
яснилн без ніякого почуття 
(злости, гніву), коли їм пока- 
зано таксамо розумово, що 
їм робити, і, як вони не вспі- 
вали всього робити, ніхто їх 
за це не на пасту вав, то з таких 
дітей звичайно виходили люди 
з зовсім нормальним характе- 
ром. 

Зате диваки з викривленим 
характером виходили з мань- 
кутів тоді, як їх при науці ла- 
яли або з них насміхалися, як 
їх карали, немовби вони не хо- 
тіли вживати правої руки, тоді, 
як вони її лише не могли вжи- 
вати. 1 
Ось і маємо цікаве явище: 
родичі в зовсім добрій ВОЛІ 
хочуть дитину навчити вжива- 
ти правої руки так, як її вжи- 
вать майже всі інші дітн. 
Вживши для цього неуступчя- 
вих заходів, вони- справді ди- 
тину зробили праваком. Рівно- 
часно, як ці заходи були ро- 
зумні, вони не нарушувалн ди- 
тячого характеру, а дозволи- 
ли йому розвинутися нормаль- 
но. Колиж до цього вжнли со- 
рому й страху, вони, щоправ- 
да, зробили з дитини правака, 



Н КЛІВЛЕНД, О. 

Твори О. Архнпенка в Укр. 
і Культурнім " 



Часто приходилося нам чу- 
ти чи читати про Український 
Культурний Город у Клівлен- 
ді, зокрема про це, що в ньо- 
му мають стояти погруддя Т. 
Шевченка й Івана Франка, а 
також статуя Володимира Ве- 
ликого: Та мало здаємо собі 
справу з ваги й значіння, яке 
мають ті твори Архипенка для 
нас, українців, а зокрема для 
артистичного світу, Тарас 
Шевченко, Іван Франко, Во- 
лодимир Великий це ті великі 
люди, носії української куль- 
тури, яких тепер увіковічнив 
перед чужинецьким світом 
славний мистець-скульптор О. 
Архипенко, про якого куль- 
турний світ пише як про МИСТг 
ця, що своєю творчістю зай- 
має одно з перших місць у 
модернім мистецтві. 

Про технічну сторону згада- 
них творів фахово розводи- 
тися не буду, а лишу це знав- 
цям модернізму та взагалі 
скульптури, але хочу кілько- 
ма словами висловити вражій - 
ня, яке робить КОЖНИЙ з тих 
творів на пересічного чоло- 
віка. - 

Коли ми приглянемося до 



кожного з цих погрудь .ближ 
че, то "побачимо в них відбит- 
ку української душі. Дивля- 
чись на Т. Шевченка, ми не- 
наче чуємо його „Думи мої, 
думи мої", неначе бачимо йо- 
го, глибоко задуманого, що 
підперся рукою, неначе від- 
чуваємо Його переживання. А 
чоло Івана Франка вказує на 
великий розум. Бачимо його 
з. пером у руках, як пише я- 
кийсь твір для „замученого, 
розбитого народу", твір, який 
має нас учити, вести нас до 
боротьби за краще завтра, за 
волю України. Він -неначе пи- 
ше: „Кожний думай, що на 
тобі міліонів стан стоїть, що 
за долю міліонів, муснщ дати 
ти одвіт". У ньому ми бачи- 
мо нового провідника, повно- 
го сили та сильної волі. 

Дивлячись на статую Воло- 
димира Великого, ми перено- 
симося думками сотні літ взад. 
Постать його переносить нас 
аж у поганські часи. Ми ба- 
чимо перед собою сильного 
чоловіка, з насупленими бро 



даних і переводив їх на хри- 
стіянську віру. 

Всі ті вражіння, які ті тво 
ри роблять на пересічного чо 
ловіка, це вражіння, які глибО' 
ко вбиваються і лишають не- 
затерті сліди. 

Український Культурний Го- 
род у Клівленді, як буде ви- 
кінчений, стане -українською 
Меккою для мнотців ріж них 
народів, де вони будуть по- 
дивляти культуру українсько- 
го народу. • ' 

Наше громадянство, яке при- 
чинилося до цеї справи свої- 
ми жертвами, як і українські 
організації, що причинилися 
до створення того святого мі- 
сця, а зокрема У. Н. Союз, 
завдяки якому маємо статую 
Володимира Великого, можуть 
гордитись тим великим Ділом 
Тому не повинно бракувати 
ані одного українця, принай 
мні в місті Клівленді й око 
лиці, який не причинивсь би 
бодай найменшою лептою до 
будови Укр, Культури 6г о Го 
роду, "що буде окрасою пар 
і ку, в якому стоїть, та памят- 




ДО СТАРОГО КРАЮ 

ПОСПІШНИМИ ПАРОПЛАВАМИ: 

ВКЕМЕМ-ЕШЮРа 

Поспішні поїзди при пароплавах „Бремен" і 
„Европа", в Бр.еменгавен, запевняють вигідну^ 
подорож до старого домашнього міста. ' 4 
Або подорожуйте на популярних поспішних 

СОШМВ1Л5 



вами, з довгою бородою, п ни им СП0МНКОМ д, я 

перехрещеними пальцями, не-< будучих псжолі „ ь про тепе 

рішнє покоління. 

Володимир Бльонднненко, 

Пресовий референт Укр. Злуч. ОрГ. 
міста Клівленду й околиці 



наче кого благословить. З йо- 
го очей пробивається святість, 
а рівночасно сила : — та, що 

нею ВІН ПОКОрЯВ СВОЇХ Під- 



теши 



ЩО ВАЖНІШЕ? 



МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛЬНА НОВИНА В НЮ ИОРКУІ 

Заходами Приятелів Української Музики відбудеться ' , 
В НЕДІЛЮ, 6. БЕРЕЗНЯ (МАКСН) 1938 Р. в 8:15 веч. 
В ЧтАЗНІМСТОИ ІИУШС Н1СН зснооц 
МІЖ 16. й 17. ВУЛИЦЯМИ, 1РВІНҐ ПЛЕИС. 

ДВА ТЕАТРАЛЬНО-МУЗИЧНІ ПРЕДСТАВЛЕННЯ 

0,; "і ■ 

ЦПУТІЛПЦ, ОДНОАКТ. Опера М, Лнсенка, Дебют молодих українських 
ІШМШГПі оперових співаків, орхестри і балету. 

04 ЇПЧАЇ ГПППТАї КОМЕДІЯ-САТИРА В З ДІЯХ Ф. Лопатннського з му- 
Л/^ пЯІдпА ІШШІПізикою П. Козиці. кого. При участі досвідчених ві- 
домих артистів. В штуці комічні ситуації з часів підготування українського 
повстання проти Польщі. ■ Польський лицар „наконі". _ ^ 

. іСценерія — Ц Кучмак. Дирнгентура — Р. Прндатке- 
вич. РежІсура — В. Кедровський. Балет — І. Тарас, 
Вступ 50 — 75 центів. Білети: в Укра-Фільм Кор 
:ПОраци, 747 Бродвей (8, вулиця), Сурма, 317 Іст 
[14. вулиця, Наш Базар, 151 Евеню „А". 



ВИКОРИСТАЙМО ДОБРУ 
, НАГОДУ! 

Як уже писалося в україн- 
ви - ських газетах, праця над ви- 
I продукуванням української 
'фільми в Ню Йорку йде пов- 



Відомо, що є батьки, котрі 
почувають такий ерром за лі- 
ворукість дитини, що за всяку 
ціну візьмуться вчити її право- 
рукостн, Є й такі батьки, ко- 
трі взялись би вчити дитину! 
праворукости навіть тоді, як 
би знали, що через таке нав- 
чання дитина буде мати 
кривлений характер. 

І е знову батьки, котрі як би ннм темпом Не буду гово - 
зналн, до чого - доводить зле рц ^ и про Д р аматичН о-арти- 
навчання праворукости, заки- сти ' чну частиН у цієї фільми, бо 
иулиб зовсім навчання дитини хочу „ознайомити читача з 
праворукости, бо на їх думку М у ЗНЧН0Ю частиною цієї праці, 
здоровий характер у людинн ( Наш славнин диригент про- 
важиіша справа, ніж те, чи во- ф есор Олександер Кошиць 
на робить правою, чи лівою е „ідібрав репертуар пісень 
рукою. Ідля навої фільми і склав зо 

Оце ставить перед нами пн- своїх професійних співаків 
тання: що справді важніше? фільмовий хор, який вивчив 
Чи важніша праворукість; чи уже потрібні для пєсн пісні, 
важніший характер? Чи важні- 1 Чарівний спів цього хору 
ше знання робити правою ру- під дириґентурою проф. Ко- 
кою чи важніше, щоб людина шиця переносить слухача в ті 
мала довіря до свого знання, незабутні часи концертової 
була товариська, спокійна, |^^^^ 
зрівноважена? 



І 



ГОЛОСИ ЧИТАЧІВ 



Якби „навернені манькути 
були такої вдачі з уродження, 
то тоді не треба би про них 
багато писати: треба би про 
сто навчитися матися супроти 
них на осторозі І на цьому кі- 
нець. 

Та зовсім інакше треба по- 
ступати, якби так „навернені 
манькути" ставали такими 
людьми незовсім товариської 
вдачі не з природи, але з вихо 
вавня. 

Тоді вже не вистарчалоб 
сказати: „Стережися манькута 
мов чорта!" Тоді. треба би вже 
£оз слідити докладно, .чому са 



Як важніша праворукість, ся абв рс , 3 у МО вим способом, 
то, річ ясна, розумно заставля- або ^р^^ \ соромом, і пев- 
ти дитину робити правою ру- но н в інших навчаннях мож- 
кою, хочбн через- те мала вий- на теж давати людині знання, 
ти дитина з окалїчілим харак- 4 а , х характер, 

тером; а * ^ Ясна річ. між батьками І 
Т ку Р т; Т треба "ЛоГ^- багато 4их людей, що иавча- 

Кута, гречи и»»» __ т пвлї<( „ітвй игякИХ ГИЧЄЙ СЗ 



подорожі капелі, "коли зда- 
валося, що кожна" пісня під 
Його дириґентурою оживала, 
яскраво освітлюючи перед на- 
ми чи широкий український 
степ, чи синє море, чи вишне- 
ві садки, чи наше тихе укра- 
їнське село. В його піснях ми 
разом переживали І тугу дів- 
чини за милим, і великий дух 
козацький, І - веселу вдачу у- 
країнську. 



ли . він аперше почув хор О. 
Кошиця в Шікаго. Чув, він на- 
ші українські „Вечерниці" Ні- 
щинського, які співав україн- 
ський хор „Бандурист" під 
дириґентурою Левка Безруч- 
ка в Нюарку 1936 р. Пізніше 
наспівав цей хор для амери- 
канських шкіл українську пли- 
ту з метою ознайомлювати 
шкільну молодь в Америці з 
українською піснею. 
Роки минули від того часу. ДУ ж е сподобалася МекКо- 
Здавалося - -не вернеться, а на ™ ві "Р а «« |??Фг- К ? ш "« я 
отже вернулося! Вернулася й 3 його хором, В своїй розмов, 
ожила краса української пі- 3 °- Кошицем він зазначив, 
сні! Хто був на пробах цього що це велик ? значення для 
хору, кожний у тім переко- американсько, культури, яка 
наний. Хоча праця ще не за- *« оже лише ™* Ш «Р 0К0 Р 03 ' 
кінчена, то вже почувається внватись і дійсно бути аме- 
чистота звуку, еластичність Райською, коли буде від- 
передачі нюансів, відчуття зеркалюватн культуру, кожної 
кожного -руху диригента. нашональности, кожного на- 

роду, який має тут свою емі- 




НААГ5А • ОЕ1ГГ8СНШП» 
НАМВШЧС • ШГ№ ТОВК 

Знамениті залізнкчі получення з Бремену до Ґанбупгв. 

гостинні й 
зпейських 



Мн допоможемо вам рс 
іміграційні візи для ваі 
свояків. 

Ближчих інформація уділить вам ваш міси, агент *б* 

^ НАМВІШС-АМЕВІСАИ ИИЕ Щ 



57 ВИОАО¥/АУ, НЕЖ 




як поюджуемосч, коли ли своїх дітей усяких річей са- 
хочемо матн ш а дістанемо ме при помочі страху й соро- 
Гчку або як хочемо мати ну. Шож робити цим батькам 
а дістанемо' чо р-.почувши про ш наслідки своє, 
науки? Очевидно, що не сісти 



білолицю, 
няву. 



А ВСЕТАКИ ПРО ЦЕ НЕ 
ТРЕБА ПИСАТИ. 



й плакати. Отже що,? Таким 
не лишається нічого іншого 
як казати: про такі річн писа- 
тися не повинно. Писати про 
Спостереження про наслідки м високі" річи.й „високих" лкі- 
способу навчання манькутів д Є й, в не про такі „пусті" 
має зовсім виразно примінення , іП ростї" справи, як про те 
не лише 1 до питання, якгю ру- що б не бити дитини за те, що 
кою робити, але й до. інших вона ложку лів^ю рукою бере, 
справ. Адже й при навчанні ін- Цікаво знати, чи буде попу- 
ших знань можна послугувати- лярний календар „Криниця"... 



Колиб тільки фільмові апа- 
рати змогли схопити це ху- 
дожнє виконання, а в цьому 
лрй теперішній техніці нема 
чого сумніватися, то "знов у- 
країкська пісня чаруватиме^ в 
новій фільмі не тільки широкі 
кола українців, але і чужин- 
ців по цілому світу. 

Не можна не 'радіти з та- 
кого явища. Хочеться, щоб не 
тільки знали про це мн, укра- 
їнці, але радісно і . приємно 
перед американцями похвали- 
тися. Так недавно . (відвідав 
проби хору проф. О. Кошиця 
відомий американський діяч у 
ділянці музичної культури, 
композитор, професор і док- 
тор музики тсонлтнг. ВІН 
цікавиться музичною культу- 
рою всіх народів. Причару- 
вала його українська пісня іце 
кільканацять років тому. 



грацію, без огляду на те, як 
довго тут ця еміграція пере- 
буває. 

Містер МекКонаті в розмо- 
ві з головою дирекції фільмо- 
вої української корпорації ви- 
словив побажання, щоб укра- 
їнську фільму можна було ви- 
ставляти в американських 
'школах, 'як взірець україн- 
ської культури. 

Чи не здійснилися правдиві 
слова Тараса Шевченка: „На- 
ша дума, наша пісня, не вмре, 
не загине! От де, люди, наша 
слава, слава України!"? Укра- 
їнська пісня заговорила до 
серця й артистичного чуття 
американця, якнй вважає її 
цінним вкладом у 



ко 



— ' їхня пісня, пісня їх роди- 
чів, ло'руч інших; пісень широ- 
ко, залунає в 'американській 
школі! 

Українська пісня може ба- 
гатЬ зробити, але виконана 
майстерно, щоби протистави- 
тись іншій, ворожих народів, 
і викликати гордість у нас і в 
наших дітей. А хто може зро- 
бити це краще, як не наш 
славний диригент і компози- 
тор Олександер , Кошиць? 

Тому витаймо появу цього 
хору О. Кошиця, який зорга- 
нізовано завдяки українській 
фільмовій корпорації. 

Ми чули наші прекрасні у- 
країнські пісні на концертах 
проф. Кошиця з Його славною 
капелею, а тепер почуємо у- 
країнську пісню О. КошйЦя з 
екрану в українській фільмі, 
яку вироблять самі українці. 

Чи маємо це лишити без 
уваги? 

Тут саме' маємо- нагоду ви- 
користати хор Кошиця для 
широкого загалу. Кількана- 
цять місяців тому тут родже- 
ний українець, проф. І. Коро- 
лишин з Дітройту, писав: „Бу- 
де велика втрата для нас укра- 
їиців, коли, маючи між нами 
Кошиця, Не зможемо зоргані- 
зувати для нього хору, щоб ті 
красні українські пісні зняти 
на плити. А які будуть горді 
наші діти і ми самі, коли у- 
країнська пісня буде записа- 
на навіки на ґрамофонових 
плитах, як показник артистич- 
ного виконання не тільки для 
нас тут і в старому краю, але 
Й для прийдешніх поколінь". 

Отже використаймо добру 
нагоду! 

Даймо змогу проф. Кощи- 
цеві й падалі працювати з 
його хором. Громада — ве- 
ликий чоловік! Організуймо 
справу видання плит україн- 
ських пісень, які наспіває 
проф. Кошиць з уже зоргані- 



КДЛСНДД-Р, 



на 



РІК. 

Накладом В-тва „БатьківіЯніт" у 
Львові. 

(Ілюстрації малювали артнїтн-малярі 
Роман Чорній І Мнрон Леанцький). 

ЩО Є В КАЛЕНДАРІ: ; 

Календарна частина 

0. Бабій: Над могилою Ярослава 
Осмомис.іа 

Дмитро Паліїв; 1918-тнй рік 
Яр-За: Послухай, про що пісня роз- 
каже 

1. Франко: Перший Великдень на ао'.ті 
М. Івансйко: Український творчий 

націоналізм і ФНЄ 
Дмитро фальківськнй; Полісся (аірш> 
І. Конгрес фрдпті" Національної Єд- 

іюсти 

Видавництво „Батьківщина',* 

Степан Волинець! Стрілецький рейд 
по Чорному морі (спомин) 

Ол, Бабій: Могила над морем (по- 
ема) 

1918-тнй рік у Галичині 
Юра Шкрумеляк: Перестороги заа 
і робу 

Яр-За: Минуло двацять літ (вірш) 
Ст. В.: Наше перше політичне пред- 
ставництво (у 90-ліття Гол. Руської 
Ралн) 

А. Могильницьиий: Старішим» Галнч 
Ол Б.: іаан Нечуй-Лівнцькіїй 
Ювнлей найстаршої української у- 
станови 

Лі. Надстав кий: В 90-ліття знесення 

панщинн 

Дгр, М. Карпншин: Князь Ярослав 
Осмомнсл 

Е. Соколоаська-Янчсвська: 1 з ясла в - 

ська легенда (овов.) - - 
Богдан Катаній: Українські літаки й 
л стули в Америці" . , Т|К . 

Ст. МетрІш: Рідка пісня (вірш) 
Ю. Вухналь: 'Отруйний газ ( гоноре - 
ска) 

М. П.: Великий Зрнв" 
ЮлЬлн Тарноанч: Лемківський Лов- 
буш 

М. П.: 950-ліття Христової віри п 
Україні 

Вірші — (А. Лукевнч, О. Мартинюк, 

Ст/Стлпяк, Ан, Лмнтрук) 
Лееь. Чорнявий: Комасація (опол.) 

О. Снневідськнй: Використаймо асі 

можливості 
М. Пасіка: Міжнародні події 
О. С: Що то е стяндаризація 
Юрій В.: Надзвичайні збори (гумо- 

реека) 



нашу по- 



зованим добрим ЙОГО хором. Чнел»: Комедія {^ш-сміховинка) 

Діло, розпочате Українсько- ці ль ру хапки й спорту 
ю Фільмового Корпорацією в Про Про 
Ню Йорку, підтримуймо ши- мнву 
роко і щиро, бо це є в інте- І^^^ 9 ^"^»,^ 
ресі всього українського за- Скількн „ 0ДІ! и яю ; псЬ ю н ь р Г а І ї£ и і 
гаду 'Чмелк: Як бідолаха багачем став 



Фотннюк: а) Як треба еушнтн 
.іибн, б) Грибна мука й буліок 
не Д-Р В. Боднаренко: Культурні еоян 
. Про вишивані фіранки 
ЗНаЮ, ЯК ,ЦЄ ПеререСТИ. ІОМУ Ол. Тарионнч: Хе міч не чніцення о- 

прошу редакцію 
„Свобода" помістити цю стат 



Ми певні В тому, ЩО ЦЄ Ду-' грибн, б) Грибна н^й й буліок 

же потрібне для нас усіх, та не Дій &да«ЯЩЧ 



тю, а. шановних читачів віді- 
зватись у порушеній тут спра- 
ві. 

Софі» Безручкова, 

Ню^Иорк, Н. Й 



Песя погода. 

Ганю, занеси той лист на 
почту. . 
— Таж там така заметіль, 
музичну що пса на двір ніхто не вн- 



часопйсу я* пв 

Ірнкя П.; Д.т* наших господинь: .Як 

приготовляти підливи (ерен) 
Як кн;ц-цпі огірки, капусту й борщ 
Ю. Вухналь: На груші" (гумореска) 
Кульбаба: Шоста потіха 
Г. Терпла: Весільна пісня (вірш) 
Я. Задорожний: Солідний туман 
Дрібні практичні поради 
Лля розваги й забави 
Ю. В." Ехі (гумореска) . 
Я. 3.: Коли й чим полетимо на Мар- 

.са? •--і~МВ <И>~ 

Ст. Пророк; Любі друаі («Ірш) 
Жарти й приказки . . . . 

Ціна календаря 50 центів. 



світову культуру. А як буДуть 
почувати себе щасливими на- 
ші діти, коли українська пісня 



силає. 

— 8 такім 
Бурка вдома. 



випадку лиши 




Замовляйте: в книгарні 
„Свободи": 
"З V О В О О А» 
81-85 ОКАМЗ 8Т„ Р. О. ЩО>Х Ш 
ЇЕЯЕШ ЕШ, Ш, А ^ 




СВОБОДА, СЕРЕДА, 2-го БЕРЕЗНЯ 1&38 

ТТ т ~ Т .. _- _ ' ' . . _~ — - 




руху і як т 

ІШ ЗУ, 



АРНОЛД, 





НОРТ ГЕИЛДОН, Н. ДЖ. 

'На Рідну Шкоду. 

Лня 29 січня ц, р.. Ілько Я Аиа- 
йеясіЛКНКІІ. стасія Фі'дчіішин святкували 23-літ- 

Ьі(.У Ш річницю свого віїї'іаГіРін, і то'і са' 

До ШШОГО 296 ВІДДІЛУ У. 'годи вони влаштували в своїм дом 

Н. Союзу пішим. 20 лютого ^«,е^ 

Ц р.' 5 ПІТСбУрГа ЗАСТУПНИЦЯ ИУЛася до пЬлоТ ночі, Михайло Га 

гол предсідника У. Н. Союзу, і ~ ■ «Г"""* д ° ''° тП 



,ін по $1: І. Коснк, В. .Коцюбин- 
ський, Марія СагаЦдак, Т. І'опбай- 
чук. Лі . Конюбмжккий; Екгснія Са- 
гайдак 50 ц.: по 25 ц.: В. Коснк, С 
Мельник. Разом $•>, які вислано через 
Обеднаиня н.і нрн знач є ну ціль. 

Василь Коцюбинський. 



і впізнав їх, щоб зло. 

Пані М.' МалеВИЧ, ПреДСІДННКЇжНлн якийсь дар інґ народим і Цілі,. 



_;..,„, і_ яц Со.пЛви чапялни Гості згодилися і Михайло Яб.юн 

відділу, Іван ьалаоан, зарядив еькн( ^ тд Сай . закялнея збір 



на той день » салі Укр. Гром 
Клюбу збори. Відкривши збо- 
ри, на нки-прибуло чимало 
людей, предсідннк попросив 
до слова паню Малєвич. 
Бесідниця своєю появою 
на присутніх приємне 



ко».. Зложили ао $2; ї. й А. Федчії 
шин. СаачукГ по її: М. Гапьошнн, 
М, Яблонськнй, РзтуШннО, М. До- 
лінншй. Коган, Креховець, пані До- 
рені, папі Лисюк, С. Ні мирський, 
пані Сай, пані іі.ци кін, В. Федчнішш, 
О. Фслчпшип. Н. Федчишин. Разом 
$18, з чого вислано через Обслікш- 
на Рідну Школу $9, а . $9 прн- 



вражіння. Вона: розказала при- 
сутнім про причини СВОЄЇ ПО- 
ЇЗДКИ. Говорила тіро те, що 
собою 'уявляє У. Н. Союз, ко- 
трий 'зовсім слушно багато з 
нас називає „батьком". А 
/ „батьком" ми звемо його то- 
му 1 , ІДО впродовж 42 літ він 
виконував дуже добру робо- 
ту серед української суспіль- 
носте Вік дбав про її націо- 
нальне виховання, освідомлю- 
вав : У ріжннх суспільних спра- 
вах, а також підпомагав на- 
ших людей у біді. Неодній си- 
роті чи вдові він обтер сльо- 
зу В ТЯЖКІЙ хвилі. 

Далі 'говорила пані Малє- 
вич, що до Союзу належать 
не ' тільки старші члени, але 
Й молодші. Гол овію тепер 
коли старші чимраз більше 
відходять через смерть, тре 
ба нам всім конче подбати 
про те, щоб їх місця замя.ш 
молодші і щоб через те мож 
на було продовжувати ту ко 
рисну, моральну і матерія л ь 
ну роботу, яку дотепер робив 
Союз. Пані Малєвич говори 
ла, які користн може мати мо 
лодь із Союзу й подавала 
вказівки, в який спосіб орга 
візувати молодечі відділи. В 
тих відділах молоді українські 
хлопці й дівчата не тільки дї 
стануть таку саму добру асе 
курацію, яку дають чужі асе 
кураційні компанії, але діста- 
нуть також духовий провід, 
дістануть літературу, часопис, 
а далі підмоги для організу- 
вання ріжних спортовнх дру- 
жин і клюбів; деякі студенти 
дістануть стипендії. 

Після цього пані Малєвич 
закликала заложнти такий мо- 
лодечий відділ таки а Арнолд, 
Па. її поклик увінчавсь успі- 
хом і в нас справді заложено 
такий відділ, до якого покищо 
вписалося 10 членів, серед них 
Іван Мнзюк, панна Параскевія 
Зоренв, вчителька у місцевій 
вищій школі, панна Калинов- 
ська й інші. 

Дав би Бог, щоб той моло- 
дечий відділ розвивався на 
добро і славу для себе й укра- 
їнського народу. . * 
і. П. Федан. 



значено на тутешню ціль, 



Є.- 



Псть. 



БРУкдан, н. и. 

З забави на, І 



Дня 5 лютого відбулося в гром, 
Іллі К осика домашнє весілля. Мри 
і ариій забаві гості не забули про 
РіД ний Край. М. Сагайдак забрала, 
слово і попросила гостей про жер- 
тву на українських інвалідів. Зложи- 



НЮАРК, Н. ДЖ 

Допоможім РиехишдоМ ділом) 

Українські часописи, як у краю так 
і тут и Америці, широко розпису- 
кн ми про українську молодь Раде- 
хі в і цін і и, яку судить польський суд 
іф. та, що вона вірно служить сво 
му народові. Нам в Америці не гро 
зші> ніяка біда, ніякий суд і ніяка 
адинініч, коли хочемо допомогти рід. 
кому Красні. Ось тому ми новини 
пкмкіаіп, що копи на рідній землі 

ні складати хоч наші лепти, щоб 
ними дономоггн тим, що там у на 
віій Радехівщшіі рятують наш на 
рід від національної загибали. Ось 
цс й було причиною, чому переве- 
дено коляду на Рідну Школу н Ро- 
дехові, Колядоцаїю аід шшимснова- 
ноГо товариства „Жіноче Товариство 
Радахіащнна". Колядою зашийся 
громадянки: Марія Куль, Марія Лу- 
ці в і Катерина Співак. Разом зі- 
брано $96.50. 

Жертвували по 55: Степан Клан і Й 
і Іиан Клацій; по $2: Паало Дсб^тИ 
ло, Стенай Нзсилхо, Ссмко Гриіш 
шни, Григорій Зале псь кий. Лемко 
Сайкевич, Петро Слободюк, Текля 
Майчак, Теодор ДсбаЯло, Параске- 
вія Бокср, Василь Співак, Антів 



Куль; по Я: Марія Луці». Р. Кова- 
лик, і'. Брик, М. Ляшок, (. ОжеПов- 
ський, І Рад*еан,ч, М. Бубнах, О. 
Расевнч, М. Федчнн, И.\, Ковалик, 
II. Собуцькнй, С, Корда; і.' Кобер- 
нік, Т. Гарнух, Г. Сіцелкж, О. Шввв,- 
ла, С. ьілнк, Євка Лисих, 1, Мисик. 
С. Головатий," Марія Грииншим, Т. 
Саевнч, М. Самбой, С. Корда, В. 
Туреле*, а. Омелянчук, М. Литвин, 
К. Днсацькні. В, Карпи над П, Мі- 
хеиич, 11, Кацапир, М, Лнховцд, Я. 
Лудінськнй, Н. Ференц. М. Сока- 
люк, С Ґересон. М. Надрічний, ГГ 
1'ураль, С. Щцтковськнн. Ксеия Мо- 
роз, В. Кості в, М, Климчук, С. Шсь, 
1. Чощінв, 6. Сеичишвм, Р. Гладким, 

I. Іїілсоір, С- Ікжср, М. Наконечний, 

II. Бнчик, 1. Жалівсь ким, С. Мандик. 
Ь. .'1>бас, И. кішій, і. Лебайло; тю 
50 м,: а Ковалик, II. Луиіа, В, Я- 
ішііький, В, Фе дч н шин, Г. Палюх. 
Кася Шу'мніч, М. Мвндік. Параня 
Грішиш ин, Анна Гріїиищин, Текля 
Схвінська, Т. Москалюк, В. Клаїтій, 
Марія Баній, А. Боднарук, II. Кор- 
да, Катерина. Ки кінська; по 25 ц,: 
М. Турчин, М. Прусак, Ольга Гри- 
цигніні, Софія Грнцншнм, С. Гріти- 
шин і М, Трач. 

о 

6АДТШОР, ЛІН, 

На, рідно шкільний будинок 

у Чоргкорі. ^ 

О. Василь і ІЯлія Маньоськ! жерт- 
вували $25 її., лономої у будові до- 
мівки Кружка „Рідної Школи" а 
Чорткові, а Іван Гуцуляк $5. До- 
мівка буде служки культурним по- 
требам Рідної Школи не тільки а 
чоріківеького повіту, але також для 



всіх, сусідніх. Ось тому „Рідаа Шко- 
ла" в Чорткові зверіаеіься до всьо- 
го 'Громадянства з проханням допо- 
могти тій добрій справі, а в першій 
мірі щоб це зробили уродженці' 
Чортківшищі. Хто хоче жергвуваг. 
ти, може переслати свої лепти та- 

о 



з 



ЩЕНАКДОА, ПА. 

Коїядд .кя. Рідну Школу, 

Нього, і року зложили ок) члени 
коляду ца 'Рідну Школу в азрім 
краю: о. М. Капець $2; по Л: 1 
Чорний, ваііі Чорна, Н. Батіг, пані 
Бати, М Осадчук, Г. Курила: по 
50 ц.: І. Земба, Н. Макснмчук, В. 
ГІЮінпяк. О. Ирсншшиїї, П. Лесько, 
ї. Моїіастіфськнв ; по УЬ ц.; С. Іев- 
чук, пані Проннщнн. Кізом $12, які 
вислано через Об єднання на прн- 

'™ ^ Іван Чорний. 

— г*- — - ■ 

ЛАНКЕСТЕР, Н. И. 

Коляда на народні цілії. 

ГІарохік св. Васнлія Великого в 
Ленкестер дуже малевька і небага- 
та. Проте пона яс забуває про Рід- 
ний Край. На річних зборах ухва- 
лено Йдц колядувати ію половині 
ні) парохію ї на старий край. ;іахц- 
лндовано №0, з чого $30 вислано 
через Обвднйния з таким прнзначен 
шщмщ $10 нд Рідну Школу, Я0 на 
інвалідів І $10 на політичних вязнів. 

М. Студенмй, сокр. шірохії. 



[лисе, щоби для добра і спо- 
иоіа до. аіндідвх, -та для до- 
[бра, У. Н. Союзу, теперішній 
1 організатор відділу 291, п. В. 
Загаєвич, організував членів 
також , до інших відділів в 
Кліменді й. (>колици дсоблн- 
ад у випадкам де дані кандн- 
ддти цьрг.о вимагають. 

0. Е. Малицький, предс.; 
Т. Грнцей, секр. зборі». 



ПРИЙШЛИ ЗО СТАРОГО КРАЮ 
КАЛЕНДАРІ НА Р|Н 



І 4 



золотий колос 

Багатий історичним І географічним матеріялом. 

Багатий порадами про здоровля й виховай- 
ня дітей. [ 

Багатий Ілюстраціями фотографія- 
ми й рисунками С, Козака. 



В 70-літнІЙ юви 
лей існування Ма 
терн українських У 

станов. 
Народній Ілюстрований- 

ШЛЕШ КАЛЕНДАР 

„ПРОСВІТИ" 

Календар набитий у- 
щерть статтями про ор- 
ганізаційне життя га- 
лицької України й пре- 
ріжннми корисними ін- 
формаціямн з преріж- 
них ділянок люд- 
ського знання й ді- 
яльно сти. 

ЦІНА 50 
ЦЕНТІВ, 



ЦІНА 50 ЦЕНТІВ. 



ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР 
ШМАЙА'И* 

ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ 

, і 

• Як попередніх років,- так І 
цей останній календар повний 
Історичних СПОМИНІВ з виз- 
вольної боротьби та статтей 
про військові справи. 

ЦІНА 60 ЦЕНТІВ, 



^"Сп,ец'яльно при- 
свячений практич- 
ним інформація» осо- 
бистого Й ■ організаційно- 

КШШг 

ІНШІ; 

ЦІКАВИЙ ДЛЯ ТИХ, ЩО 
- 'ЦІКАВЛЯТЬСЯ 
4 ТЕХНІКОЮ. 

ЦІНА 60 
ЦЕНТІВ. 



КАЛ ЄН ДАР 



1 г ІЛ і 1*11 
Спеціально присвячений націоналістично- 
му рухові та розвоеві збройної сили україн- 
ського народу. 

ШШШ шиа'я ЦЕНТИ ■■ 



КЛІВЛЕНД, о. 

ОрганйадІ.віМ з^оци. 

Ня тіЬкАйи П. О. & 
кого, секретаря головної кон- 
трольної комісії У. Н.. Союзу, 
зібралися урндннжн відділів 
У. а Совдзд а Кліаделд, а, I і - 
дкітога б. р. на збдри, якими 
аройодив О. Е...^йадццькнА, 
ігок.інк'ішши на секретаря .п. Т 
Ррии.ея. ,. І 

На зборах були ааступ,леніІ 

віддьіи: 15, іо?, т, ги. т, 

заб, 358, ІЙ. а заступали їх 
С. Дрльяцй,. Я Дольяи.й, іО. 
Прдяд, Н. $уськр, Д. Шмага- 
ла, п. Країдо, пп. Кожоч і К0- 
валець, іГ"ЬурГ, Т. Грицей, В. 
Загаевич, С Морозович, В. 
Тритяк, Г. Степанек,. пп. С. 
П.алІвода, Гавриляк, В. Ску- 
ратко, А. Барбер, С. Палівода 
й О. Е. Малицький. Відділи 
108, 1 1 2 І 251 це були заступ- 
лені. 

О. Е. Малицький відкрив 
збори, поясняючи, в якій ЦІЇ 
ли він їх скликав і що треба 
робити, щоби придбати як-і 
найбільше членів, а. спеціяль-і 
но молоді до У КС. Заявив,' _ 

„„„«а- т^ Утвппити шип- (або він сам, нехай нашшіс я»: Іокя 

що треба. 1) Утворити шко- . Кі|ГІВ> 4ам Аи(и .и. ш^., скі» (0 , 
лу української мов» для моло- пі. 
ді, а англійської для старших 
2) Хор молоді УНС. 3) Орхе 




— Прошу, тети, де тета мас 
того вола, я хотів би його 
побачити ? 

' - Якого вола?! 

— А наша мама казала, щ , 
тета робить із мухи вола! 

і - ' . ' — "■■ 



УІО Гаоріид Скавронека > 
справі. Хтоб про нього зіілк, 



Виріжте оголошення того календаря, чн тих календарів, що хочете мати, й прншлітк належитість на адресу} 

"ШВООА," 81-83 ВЙШ $Т. (Р. 0. ВОХ 346), ШЕУ СІЇЇ, Ц,' і, іздм^я | Щ не п^млетьсяи 



Д.РС 4ЕРН0В Е — Т 

стру-банду молоді УНС. 4) » Гострі й двовіч ні недуги чи.™. 
Спортові дружини молоді І -Г №1р ' й Л ї 

УНС. 5) Клюб УНС. з гамтаї І "^^"як сгТт,' и»!л и 
ми, книжками і т. п. А Щ° би |офко*і годншг 10— «і меділя 1 1-і 
це все можна було зробити) І Жінка-доктор до обслуг в. 
треба заложнти Комітет ВІддЦ ^Проміні X & флюроскоп їм 
лів У. Н. Союзу. 

Для переведення в життя 
згаданої програми треба мати 
відповідного вчителя- інструкі 
тора і відповідне приміщення 
що коштувало би на почат- 
ках щонайменше $150 місяч 
но. Кошти малиб евентуаль 




РЕВМАТИЗМУ 



Випробо в апе с мелено 
на ревматизм І пере- 
студу, біль н рукиї, 
Ногах, крижах, зимна а 
ногах, а поза скіроіо 
якби му р її в. і і лалі.іи. 
Ті недуги уступати, 
по ужнггю „МІ НА І'". 
Великий слоїк мини» 



ко взяти на себе відділи УНС. Належитість висилайте иііаон з 
Один відділ, говорив п. Ма- мовлення ' на адресу 



лнцькнй, не . може того всього 
виконати. Тут потрібна ко- 
операція всіх відділів. 

В тій справі забирали го- 
лос усі присутні урядники 
відділів і прикяли ту .думку з 
великим одушеаленням. Т» не 
заложено зараз лрояонова* 
ного, комітету, .бо не знати, 
що на не скаже членство по 
відділах. Тде про те, чи поно- 
ситимуть потрібні кошти '.самі 
члени, чи^з кас відділів. І то- 
му рішено, шобн в місяці лю- 
тім всі урядники предложили 
ту справу на своїх місячних 
мітінгах і обговорили все дог 
кладно, а на других зборах, 
котрі припоручено п. Малинь- 
кому скликати в березні, цп 
справа булаб уже вирішена 
остаточно. 

Порушено також справу те- 
перішнього організування чле- 
нів до УНС. В дискусії деко- 
трі секретарі відділів домага- 



сн. шанвт, шрі. з. 

2325 N. МиШ(гші Аумоє 
СЬЬ» к о, Ш. 




! ■ 



ТАРЗДЦ "НА РОЗШУКАХ. 



.'. 



-.!!,' ' І.'С ' 





Стискаючи міцно сокиру, 
Сборов підняв її вюру, щоб 
нею розвалити голову . спля- 
чому БравнОві. Обличчя Сбо- 
рова викривилось- і прибрало 
звірячий вигляд. Ось-ось і він 
затопить сокиру в череп Брав- 
на. Та тут Бравн порухався й 
обернувся на другу сторону. 
Сборов з переляку завмер, Він" 
відразу опуЬгнв сокиру вниз і 
Чже готовився виправдувати 
свою присутність, 



Тнмчасом загониста Нкіма 
далі гналася за молодим пта- 
хом, стараючись Його злови- 
ти. Вганяючись так за ним, 
вона знайшла далеко в глиб 
нетрів. Вона була навіть на 
хвилю забула про те, що в ру- 
ці тримає патик а листом. 
Нагло вона/собі це усвідоми- 
ла. Вслід за тим вона забулі 
за птаха і давай з цілої сили 
гнатися назад до 




Та не веліла проскочити 
кілька дерев, коли побачила 
внизу дві особи. Вона відразу 
пристанула і почала пильно їх 
обзирати. Це був якийсь білий 
чоловік і біла жінка. Алеж чо- 
ловік виглядав дуже дико і 
був убраний по чудернацьки. 
Зате біла жінка мала шляхот- 
ннй вигляд і цілком нагадува- 
ла приятелів Тарзана. 




Подумавши, що вістка про 
тих людей зацікавить Тарзана, 
НкІма знизилася в -дерева • І 
підступила на кільканацять 
кроків до прохожих. Дикі очі 
чоловіка наповнювали ' Нкіму 
жахом, „Тарзан йому дав би", 
Думала вона собі зо злости. 
Зате жінка викликувала вели- 
ку симпатію,^ Нкімн, 1 справді 
ця жінка потребувала си.мпатії. 
Бо не- була Анета; яку схопив 
Наступний кпвуру. 



МИРОМ литвин 

український погребних 

Еез ріжниві, як далеко поза 
Нкюрком. Враз! потреби теае- 

383 Л10КК15 АУЕМІЕ, 

' есг. 5р гіп г я г \А А т«. 

N Е V/ А К К, N. і. 

. РЬопш Біш 3-5317 



ПЕТРО ЯРЕМА 
український погребнкк 




ЗЛНИМАЄСЬ ПОХОРОНАМИ 

в вкогіх; вкооіа.т ие* 
. УОНК і око лицях 

129 Е. 7Л ЗТКЕЕТ, 
ЧЕ<У УОКК, N. У. 
ТеІ.: ОгсЬдгД 4-2568 

ВКА1МСН ОРПСЕ & СНАРЕЬ: 

?07 РН05РЕСТ АУЕгЛЛ 
(орт. Е. 1ЕБ $\.), 'ВКСЖХ, К. ї. 
Т*1. ийо» 4-2568. 



ВАН ВУНЬКО 
УкраТнський Ундертейкер 
зарядзкуе логребамн по ціні так 
.низькій, як $150. Обслуга 
найкраща. 




-І О Н N В І) N К О 

437 Е, 6Н> 5Т., ГЧ£\У УОКК СІТУ. 
ОІепі(іе4 Рвпегії! »ї Ш п Яї° 
Теїиріїопе^ ОгсІїїгЛ 



аімшмшшав