Skip to main content

Full text of "Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією"

See other formats


ДОНАУКОВІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ 
УКРАЇНСЬКИМ ФОЛЬКЛОРОМ ТА ЕТНОГРАФІЄЮ 


Роман КИРЧІВ 

1. Відгомін фольклорної традиції в писемних 
пам’ятках давньої Руси-України. 

Особливо багатими і цінними джерелами 
відомостей про давню усну творчість нашого 
народу є літописні пам’ятки XI—XIII ст. 
(Початковий літопис — “Повість минулих 
літ”, Київський літопис, Галицько-Волинський 
літопис). У давньоруських літописних текстах 
зустрічаємося не тільки зі згадками про різні 
жанри усної словесності наших предків, але й 
з використанням цих відомостей для характе¬ 
ристики їх життя, побуту, звичаїв, етнокуль¬ 
турних традицій протоукраїнських племен. 

У багатьох випадках бачимо звертання ав¬ 
торів давньоруських літописних зводів до на¬ 
родних переказів і легенд, переповіданням яких 
заповнюються прогалини в історичних відомос¬ 
тях. Особливо насиченою таким матеріалом є 
“Повість минулих літ ”, в якій оповідь про ді¬ 
яння давно минулих днів, про те, “откуду єсть 
пошла Руская земля и хто в ней почаль пьрвье 
княжити ”, великою мірою опирається на усних 
переданнях народної традиції. Літописці знали 
цю традицію, ставилися до неї з увагою і звер¬ 
талися до неї як до достовірного джерела. 

Очевидно, безпосередньо з усного побу¬ 
тування почерпнуті літописні сюжети, які дав¬ 
но стали хрестоматійними: про святого Андрія 
на Київських горах, заснування Києва трьома 
братами — Києм, Щеком, Хоривом і їх сес¬ 
трою Либіддю. Цікаво, що, переповідаючи 
цей сюжет, літописець вказує і на іншу вер¬ 
сію переказу про Кия, до якої він висловлює 
своє недвозначне критичне застереження: “Ін¬ 
ші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був пе¬ 
ревізником, бо тоді коло Києва перевіз був з 
тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: “На пе¬ 
ревіз на Київ ”. Коли б Кий був перевізником, 
то не ходив би він до Цесарограда. А сей Кий 
княжив у роду своєму і ходив до цесаря ” 1 . 

Це також одне із свідчень того, що, звер¬ 
таючись до усного передання, літописець від¬ 
бирав з нього найбільш достовірне на його по¬ 
гляд і, очевидно, подавав його у своїй 
відповідній редакції та стилізації. Одначе і при 
цьому походження таких сюжетів, їх окремих 


мотивів з усної традиції залишається помітним, 
їх ознакою є часто елементи незвичайного, 
фантастичного, легендарного в трактуванні да¬ 
тованих тим чи іншим роком подій і осіб, про 
яких розповідається в літопису. Наприклад, в 
описі походу князя Олега на греків у 907 р. 
таким компонентом надзвичайного є оповідан¬ 
ня про те, як, не маючи змоги пройти в пере¬ 
криту ланцюгами протоку і гавань Константи¬ 
нополя, “...повелів Олег воям своїм колеса 
зробити і поставити кораблі на колеса. А коли 
настав попутний вітер, напнули вони паруси...” 
і таким чином із суші пішли “до города” 2 . 

Рисами фольклорності позначене відоме лі¬ 
тописне оповідання під 912 роком про перед¬ 
бачену віщуном смерть князя Олега від свого 
улюбленого коня. “Олег же, взявши це собі на 
ум, сказав: “Ніколи тоді не сяду на коня [сво¬ 
го], ані гляну більше на нього ”. І повелів году¬ 
вати його, але не водити його до нього”. А ко¬ 
ли через декілька років запитав про цього коня 
і йому сповістили, що він загинув, князь “тоді 
посміявся і вкорив віщуна, кажучи: “Неправди¬ 
во то говорять волхви, і все те — лжа єсть: кінь 
умер, а я живий”. На місці, де лежали кості ко¬ 
ня, посміявся, мовляючи: “Чи од сього черепа 
смерть мені прийняти?” І наступив він ногою на 
череп, і, виповзши [звідти], змія вжалила його 
в ногу. І з того розболівшись, він помер” 3 . 

Фольклорною традиційністю відлунюють 
оповідання про смерть князя Ігоря в 945 Р . від 
рук змучених данинами деревлян та про жор¬ 
стоку за це помсту його дружини княгині Оль¬ 
ги, захоплення і знищення підступом города Іс- 
коростеня 4 . Розповідаючи про облогу Києва 
печенігами в 968 р., літописець вводить опові¬ 
дання про кмітливого хлопця, який “умів по- 
печенізькому” і, з уздечкою в руках начебто 
шукаючи свого коня, зумів пробратися крізь 
ворожий стан та привести підмогу для киян 5 . 
З фольклорного джерела, напевно, походять 
також літописні оповідання про боротьбу русь¬ 
кого юнака-кожум’яки з печенізьким силачем, 
про “білгородський кисіль”, переможний дво¬ 
бій руського князя Мстислава з касозьким 
князем Редзедею. Тому не безпідставно до- 



слідники включають ці сюжети до фольклор¬ 
них збірників як зразки давніх народних пере¬ 
казів і легенд 6 . Деякі з них у різних варіантах 
і версіях зафіксовані також пізніше з усного 
побутування, наприклад, легенда про Кирила 
чи Микиту Кожум’яку. Крім творів народної 
епіки, літописи зберегли і виразні сліди та від¬ 
гомін інших жанрів усної народної словесності. 
Пишучи про давні договори русичів з греками, 
літописець згадує, що вони скріплялися клят¬ 
вами, в яких були присутні формули замовлянь 
і заклять. Так, у договорі князя Святослава з 
греками в 971 р. мовиться, що у випадку по¬ 
рушення з його боку записаних домовленостей 
“хай будемо прокляті богом, у якого віруємо — 
в Перуна, і в Волоса, бога скоту, — хай буде¬ 
мо ми золоті, як ото золото се, і своїм оруж- 
жям хай ми посічені будемо, і хай ми вмремо ” 7 . 
Мир між болгарами і Володимиром Святосла- 
вичем у 985 р. був скріплений клятвою у ви¬ 
гляді характерного для фольклорної поетики 
алегоричного вислову — формули неможливо¬ 
го, якою стверджується непорушність догово¬ 
ру: “Тоді хай не буде миру межи нами, коли 
камінь стане плавати, а хміль — тонути” 8 . По¬ 
рівняймо з народнопісенним: “Тоді я, нене, 
прийду до вас, як павине пір’я на спід потоне, 
а млиновий камінь на верх виплине” 9 . Або: 
Возьми ти, сестро, жовтого піску, 

Да посій ти, сестро, на білому камені: 

Коли буде жовтий пісок виростати, 

Зеленим барвінком камінь устилати — 

В той час буду, сестро, до вас прибувати! 10 
У мову літописів нерідко вплітаються об¬ 
разні метафори типу прислів’їв і приказок, яки¬ 
ми узагальнюються певні життєві явища. По¬ 
чувши про те, що князь Ігор знову повернувся 
збирати данину, “порадилися древляни з кня¬ 
зем своїм Малом і сказали: “Якщо внадиться 
вовк до овець, то виносить по одній все стадо, 
якщо не уб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо 
його, то він усіх нас погубить” 11 . Ключовим у 
наведених словах є підкреслений фразеологізм, 
узагальнюючий афористичний смисл якого до¬ 
речно екстраполюється на конкретну ситуацію. 
Очевидно, що вже в той час цей вислів утвер¬ 
дився в побутуванні як прислів’я і зберігся до 
нашого часу 12 . До того ж, головний його ком¬ 
понент — опозиція “вовк-вівці” виступає в різ¬ 
них варіантах і версіях: “Вовка в кошару не 
пускай ”, “Вовка між вівці не пускай”, “Впусти 
вовка в кошару, щоб розігнав отару ”. Є і ціл¬ 


ком суголосні з наведеним у літопису: “Уна¬ 
диться вовк до кошари, то все стадо перебере ”, 
“Унадиться вовк у кошару ходити, то все ста¬ 
до перебере, поки ні одної вівці не буде” 13 . 

З відомими народними пареміями, якими 
утверджується обов’язковість поваги дітей до 
батьків, співзвучне прислів’я, яким картає лі¬ 
тописець князя Святослава за те, що не по¬ 
слухав поради матері княгині Ольги прийняти 
християнство: “Як ото сказано: “Якщо хто от¬ 
ця чи матері не слухає, — смертю хай умре” 14 . 

Давній літопис засвідчує присутність у 
лексиконі русичів лицарського фразеологізму 
“Мертві сраму не імуть”, який вживає князь 
Святослав у своїй промові перед боєм з пе¬ 
реважаючими силами греків у 970 р.: “Тож 
не осоромимо землі Руської, а ляжемо кіс¬ 
тьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає’У 

У літописних текстах зафіксовані прислів’я 
і приказки, пов’язані своїм змістом з певними 
історичними та побутовими реаліями, які зали¬ 
шилися в минулому. Наприклад, стосовно дав¬ 
нього протомонгольського народу обрів, які 
прийшли з Центральної Азії в басейн серед¬ 
ньої течії Дунаю, в Паннонію, де утворили 
Аварський каганат і згодом зникли. Уже в 
Початковому літопису про них мовиться як 
про неіснуюче плем’я та наводиться побутую¬ 
чий у той час вислів: “І єсть приказка на Ру¬ 
сі й до сьогодні: “Погинули вони, як обри”, — 
бо нема їхнього ні племені, ні потомства . 

В уста соцького Микули, який спонукає 
князя Данила Романовича приборкати збунто¬ 
ваних галицьких бояр, літописець вкладає при¬ 
казку, яка виникла на основі давнього способу 
добування меду з лісових бортей, при якому 
треба було виморити бджоли: “Господине! Не 
подушивши бджіл — меду не їсти” (Галицько- 
Волинський літопис, рік 1231) 17 . Згодом, коли 
цей спосіб замінено іншим (підкуром), при 
якому бджоли залишаються живими, ця при¬ 
казка забулася. Так само залишилися в мину¬ 
лому приказки, якими “прегордий” воєвода 
Філя погрожує князеві Данилові: “Один ка¬ 
мінь багато горнців побиває ”, “Острий мечу, 
борзий коню, — многая [ви гибель] Русі” 18 . 

На сторінках літописів розсіяно і чимало ін¬ 
ших прислів’їв та приказок, багата їх добірка та¬ 
кож у літературній пам’ятці XII — XIII ст. 
“Моленії Данила Заточника ”. Це переконливе 
свідчення того, що ці жанри усної словесності 



були в давньоруську епоху вельми розвинутими 
і поширеними — і не тільки серед простолюду, 
але й серед представників вищих суспільних 
верств. Зафіксовані в літописах відомості про їх 
побутування та наведені їх тексти цінні також 
інформацією про смисловий та ситуативний кон¬ 
текст вживання прислів’їв і приказок. 

Значно менше привертав увагу літопис- 
ців-монахів пісенний фольклор. Але прямі і 
посередні згадки про нього зустрічаються в 
літописах _ і досить часто. Ось уже на по¬ 
чаткових сторінках “Повісті минулих літ” лі¬ 
тописець, розповідаючи про давні руські пле¬ 
мена і їх звичаї, хвалить полян, які “мали 
звичай своїх предків, тихий і лагідний, і пош¬ 
тивість до невісток своїх, і до сестер, і до ма- 
терів своїх... 1 весільний звичаи мали вони . 
Водночас картає деревлян, які “жили по- 
скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли 
все нечисте, і весіль у них не було, а умика¬ 
ли вони дівчат коло води”. Так само засуджує 
радимичів, в’ятичів і сіверян, які жили в лі¬ 
сах, “як ото всякий звір, їли все нечисте і сра- 
мослів’я [було] в них перед батьками і перед 
невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища 
межи селами. І сходилися вони на ігрища, на 
пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали 
жінок собі, — з якою ото хто умовиться” 20 . 

У наведених словах виразно мовиться про 
весілля як обрядову формацію, яка в одних пле¬ 
мен уже в давнину була, а в інших — відсутня. 
Очевидно, що весільний звичай і його обрядо¬ 
вість не могли вже тоді обходитися без відпо¬ 
відного пісенно-обрядового супроводу. Цей дав¬ 
ній ще дохристиянський характер обрядових 
весільних пісень зберігся навіть у тих її зразках, 
що дійшли до нас у записах XIX - XX ст. — у 
їх змісті, поетиці й досі побутуючій у Карпат¬ 
ському регіоні назві — “ладканки” (“ладкати”, 
“латкати” — виконувати весільні пісні). 

Йдеться про язичницьку весільну обрядо¬ 
вість, наявність якої у полян літописець (мо- 
нах-християнин), без сумніву, опозиційно на¬ 
ставлений до всього поганського, все ж 
трактує недвозначно позитивно, і про відсут¬ 
ність якої в інших названих племен відгукуєть¬ 
ся несхвально. При останньому згадує і “вся¬ 
кі бісовські пісні”, якими супроводжувалися 
“ігрища” і “пляси” та “умикання жінок”. У 
підтексті прочитується мислена опозиція літо¬ 
писця цим бісівським пісням полянських ве¬ 


сільних обрядів. Про те, що весільні пісні зай¬ 
мали поважне місце в давньоруській обрядо¬ 
вості і вважалися її важливим компонентом, 
свідчить промовиста згадка про них у листі 
Володимира Мономаха до Олега Святослави- 
ча, написаному наприкінці 1096 (або на почат¬ 
ку 1097). Просячи адресата повернути дружи¬ 
ну убитого у битві під Муромом сина Ізяслава, 
князь Володимир Мономах пояснює, що хоче 
прихистити в себе невістку-вдову, “щоби об¬ 
нявши [її], оплакав я мужа її і те весілля їхнє, 
замість пісень. Не бачив бо я їх першої радос¬ 
ті, ні вінчання їх за гріхи свої” 21 . 

Князь із повагою згадує пісні як утвердже¬ 
ну традицією складову весільного обряду. Так 
сприймав їх і літописець. А щодо його вислову 
“бісівські пісні”, то він, очевидно, стосувався тих 
співів, якими супроводжувалися збережені від 
поганства і поборювані християнською церквою 
різні розпусні оргіястичні забави, “ігрища межи 
селами”. До речі, цей вислів зустрінемо і в піз¬ 
ніших писемних матеріалах, пов’язаних з бо¬ 
ротьбою церкви, християнських ортодоксів із 
залишками язичництва в народній свідомості та 
в традиційних звичаях і обрядах. До того ж, 
часто без розбору, що в цих традиціях було 
добре, а що, справді, заслуговувало осуду. При¬ 
міром, наш відомий православний полеміст Іван 
Вишенський заради очищення Христової церк¬ 
ви від скверни беззастережно вимагав в одному 
із своїх послань кінця XVI ст.: “Коляди з міст 
і з сіл ученієм виженіте, бо не хоче Христос, 
щоб при його рождестві диявольські коляди міс¬ 
це мали... Щедрий вечір з міст і сіл в болота 
заженіте, нехай з дияволом сидить, а не з хрис¬ 
тиян ся ругаєт ”. Так само називає диявольськи¬ 
ми і вимагає вигнати народні звичаї і обряди на 
Великдень, св. Горгія (Юрія), Купала, Петра і 
Павла, поминальні традиції — “пироги и яйця 
надгробньїе” та ін 22 . 

Найдавнішою писемною згадкою про пісні 
на Русі-Україні вважається запис у книзі араб¬ 
ського письменника першої половини X ст. Ах- 
меда Ібн-Фадлана про відбуту ним у 921 - 
922 роках подорож з Багдада через Середню 
Азію в Середнє Поволжя. На Русі він спосте¬ 
рігав похорон якогось достойника, коли разом з 
померлим повинна була піти на той світ і його 
рабиня. Вона пила мед і співала, а в день само¬ 
го похорону її підняли на високий човен, де ле¬ 
жав небіжчик, дівчині дали келих вина, вона 



заспівала і випила, а Фадланові пояснили, що 
це вона прощалася зі своїми подругами. Тоді їй 
знову налили вина і вона заспівала довгу піс¬ 
ню 23 . Автор цього запису нічого не говорить про 
зміст пісні, український учений Микола Сумцов 
думає, що це був похоронний плач-голосіння 24 . 

Таке припущення імовірне, оскільки в 
давньоруських писемних пам’ятках зустрічає¬ 
мо про цей жанр народної словесності чи не 
найбільше згадок — і не тільки згадок, але й 
текстових фіксацій його зразків. Розповідаючи 
про драматичні події, смерть князів, чи інших 
визначних осіб, літописці, зазвичай, вважали 
за потрібне додати, що народний загал реагу¬ 
вав на них планами. “І плакали по ньому всі 
люди плачем великим” — по Віщому Олегові 
у 912 р. 25 “І плакав за нею син її, і внуки її, 
і люди всі плачем великим” — за княгинею 
Ольгою у 969 р. 26 Дізнавшись про кончину 
Володимира Святославича (Великого) у липні 
1015, люди “зійшлися без числа”. “І оплаку¬ 
вали його бояри яко заступника землі їхньої, 
[а] вбогії як заступника і кормителя ” 27 . Тіло 
убитого в 1078 р. князя Ізяслава зустрічав 
весь город Київ. І положили його на сани, і 
повезли його зі співами попи і чорноризці, і 
понесли його в город і не можна було чути 
співу серед плачу великого і голосіння: плакав 
по ньому весь город. Ярополк же ішов за ним, 
плачучи з дружиною своєю: “Отче, отче мій! 
Скільки без печалі пожив ти єси на світі сьо¬ 
му, многих напастей зазнавши од людей і од 
братів своїх? Тепер же погиб ти не од брата, 
а за брата свойого положив голову свою” 28 . 

Тут усе цікаве для дослідника: і згадка, що 
за покійником плакали, “приказували” також чо¬ 
ловіки — традиція, що й до нового часу зберег¬ 
лася на Поліссі 29 , і наведений текст голосіння, 
який за своїм змістовим характером, структурою 
і поетикою сходиться із зразками плачів, записа¬ 
ними у XIX-XX століттях і засвідчує, що ти¬ 
пова форма цього жанру народної усної словес¬ 
ності склалася в глибоку давнину. 

Цей висновок підтверджується і відомим 
плачем Ярославни із славетної літературної 
пам’ятки кінця XII ст. “Слово о полку Ігоре¬ 
вім”, складеним на зразок народних голосінь: 
Полечу, — рече, — зозулею по Дунаєві, 
Омочу шовковий рукав на Каялі ріці, 

Утру князю кривавії його рани 
На дужому його тілі. 

О, вітре, вітрило! 


Чому, господине, так сильно вієш ти? 

Чому мечеш ти хановськії стріли 
На своїх легеньких крильцях 
На моєї лади воїв? 30 

У цьому творі також мовиться про за¬ 
гальний сум і плач, які огорнули землю Русь¬ 
ку на звістку про поразку руської раті у бит¬ 
ві з половцями. Місцями виразно відлунюють 
і мотиви голосінь: 

Жони руські заплакали, примовляючи: 

Уже нам своїх милих лад 
Ні мислю помислити. 

Ні думою здумати, 

Ні очима оглядіти. 

А злота і срібла того немало загубити 31 . 

“Слово о полку Ігоревім ”, яке на загальну 
думку дослідників тісно зв’язане своїм змістом і 
поетичним характером з фольклорною традицією 
свого часу, засвідчує і розвинутість та побутуван¬ 
ня в давньоукраїнській усній словесності також 
інших її видів і жанрів. В літописах, наприклад, 
майже нічого не говориться про пісенну лірику, в 
той же час наскрізь пройняте ліризмом “Сло¬ 
во... ”, як це бачимо навіть із наведених вище ряд¬ 
ків, переконує в наявності сильного ліричного 
струменя в народній поезії XII ст. та утвердже¬ 
них у ній поетичних образів і тропів. М. Сумцов 
цікаво простежує поетичні збіжності і перегуки в 
“Слові...” з українськими народними піснями, за¬ 
писаними у XIX — XX ст. 32 і робить висновок: 
“Слово” повне такими ж чудовими за красою 
звертаннями до природи, до рослин, до звірів, до 
сонця, вітру, якими славна і пізніша українська 
поезія — пряме свідчення того, що це твори од¬ 
ного народу, одного творчого духу ” 33 . 

На підставі широкого доказового матеріа¬ 
лу дослідники стверджують генетичну пов’яза¬ 
ність “Слова” з розвинутою на Русі тогочас- 

34 

ною лицарсько-дружинною епічною поезією . 
На це вказують і прямі згадки в тексті “Сло¬ 
ва”. Уже в перших рядках заспіву до поеми її 
автор говорить про традицію прославляння ра- 
ніших подвигів князів “соловієм часу давнього” 
співцем Бояном, який співав славу “старому 
Ярославу, хороброму Мстиславу, що зарізав 
Редедю перед полками касозькими, красному 
Романові Святославичу ” 35 . 

Боян же, браття. 

Не десять соколів на стадо лебедиць пускає, 
А свої віщії персти на живії струни накладає, 

І вони самі князям славу рокотали” 36 . 

Однак він вважає, що “про похід Ігорів, 
Ігоря Святославича” “не гоже було б нам, брат- 



тя, почати старими словами ратних повістей”, а 
доречніше “Початися ж опій пісні по билицях 
часу нашого, а не за вимислом Бояна ” 37 . 

Маємо тут виразну констатацію автором 
“Слова” давнішої традиції лицарської поезії, 
виразником якої був Боян, і новішої — “по 
билинам сего времени”, перевагу якій віддав 
автор “Слова”. 

Згадки про пісні, якими звеличували пе¬ 
реможні бої і походи русичів та їх князів зу¬ 
стрічаються і в літописах. Так, розповідаючи 
про побідний похід князя Данила Романови¬ 
ча і його брата Василька в 1251 р. на ятвягів, 
під час якого “багато християн із полону во¬ 
ни удвох вибавили”, літописець зазначає, що 
«. . . .. 
за це і пісню слави... співали їм . 

Такі “Слави”, напевне, були поширеними 
свого часу. Навіть відомий польський історик 
XV ст. Ян Длугош зауважив одну з них, що 
була складена Руссю, за його словами, відра¬ 
зу після перемоги князя Мстислава Удатного 
в 1209 Р . над поляками і угорцями під Гали¬ 
чем. Зміст її навів історик латинською мовою. 
В перекладі українською він звучить: 

О великий княже, переможцю Мстиславе 
Мстиславичу! 

О хоробрий Соколе, післаний Богом, що ляка¬ 
єш хоробрих 

і сильних, і військо їх. 

Хай перестануть гордитися ті, хто мріяли, 
Перемігши тебе, собі присвоїти побіду. 

Але всі вони потоптані і розбиті тобою, 
Знаменитим і славним господином нашим 39 . 

Небезпідставно з цією традицією лицар¬ 
сько-дружинної поезії епохи Київської Руси- 
України дослідники пов’язують і билинну епіч¬ 
ну творчість, зразки якої дійшли до нас щойно 
в записах XVIII — XIX ст. Хоча вони вияв¬ 
лені збирачами переважно на Півночі Росії, 
проте своїм змістом, сюжетами, образами геро¬ 
їв, картинами природи вони тісно пов’язані, 
особливо билини т. зв. київського циклу, з іс¬ 
торичними реаліями саме Київської Русі. І на¬ 
віть билинні пейзажі, флора і фауна аж ніяк не 
ідентифікуються з руською Північчю. 

На це віддавна звертається увага в дослід¬ 
ницькій літературі. Проте більшість російських 
учених, особливо радянського часу, схильна за¬ 
раховувати билини виключно до великоруського 
фольклору. Безпідставність такої позиції пере¬ 
конливо довів М. Грушевський у своїй “Історії 
української літератури ”, четвертий том (книга 1) 
якої майже повністю присвячений зв’язкам би¬ 


линної поезії з епохою Київської Русі і також з 
українською фольклорною традицією. 

Отож, українська народна епічна поезія, яка 
так неповторно яскраво і сильно прошилася в 
козацьких думах XVI — XVIII ст. й історичних 
піснях мала своїм попередником билинний епос 
Київської Русі, генетична спорідненість з яким 
позначилася в ряді конкретних реалій її змісту і 
поетики. Безсумнівні сліди пов’язаності з дав¬ 
ньоукраїнською билинною традицією простежу¬ 
ються і в інших видах української усної народної 
словесності, особливо її давніх верств. 

Писемні пам’ятки Київської Русі-України 
зафіксували відомості про поширеність в усно¬ 
му і книжному побутуванні оповідань демоно¬ 
логічного змісту. Певною мірою усна традиція 
цієї тематичної сфери позначилася на характе¬ 
рі оповідань “Києво-Печерського Патерика” з 
XIII ст. — про боротьбу праведних монахів з 
різними спокусами і бісами. В той час виника¬ 
ють і християнсько-релігійні легенди, які особ¬ 
ливо культивуються в монастирських середо¬ 
вищах, а також розходяться серед простого 
люду, фольклоризуються і набирають специ¬ 
фічних рис. Печаттю впливу народної ідеології 
позначені, зокрема, легенди про Бориса і Глі- 
ба. “Вони не проникли в народ з-за монастир- 

о „40 

ської стіни, а з народу приишли в монастир . 

Розвинутість і поширеність усної народної 
творчості в давній Руси-Україні підтверджують 
також писемні пам’ятки інших народів того часу. 
Крім згадуваного вище Ібн-Фадлана, традиційна 
культура давніх русичів привернула увагу й араб¬ 
ського мандрівника першої половини X ст. — Ібн- 
Даста. Він записав свої спостереження про їх по¬ 
хоронні, поминальні, жнивні звичаї і обряди, 
музичні інструменти. Згадки про різні реалії тра¬ 
диційного побуту і культури, в тому числі й фольк¬ 
лору, епохи Княжої Руси-України зафіксували 
візантійські автори X ст. Костянтин Порфирород- 
ний і Аев Диякон, західноєвропейські мандрівни¬ 
ки XI - XIV ст. Дитмар, єпископ Мерзе- 
бурзький, папський леґат Паяно Карпіїті та іїт. 

Про поширеність і впливовість творів ус¬ 
ної народної словесності свідчать церковні 
“поучання” і послання, спрямовані на бороть¬ 
бу з язичництвом. З епохи Київської Русі аж 
до нового часу в них мовиться про побутуван¬ 
ня в народному середовищі несумісних з 
християнством звичаїв, обрядів, вірувань, 
“диявольських” ігор, “плясаній” і співів. 



Це далеко неповний перелік даних, по¬ 
черпнутих з найдавніших писемних джерел, 
якими підтверджується існування в давньо¬ 
руський період різних видів і форм усної на¬ 
родної словесності, їх традиційності й тяглос- 
ті з глибини передісторичних віків, а також 
пов’язаного зі своїм часом процесу новотво- 
рення. Найяскравішим доказом цього є дав¬ 
ньоруська поема “Слово о полку Ігоревім”, 
яка виросла на ґрунті творчого використання 
і осмислення цієї великої уснопоетичної тра¬ 
диції, особливо пісенної, яка, за словами Ми¬ 
хайла Максимовича, знаходиться зі “Словом” 
“в якнайближчій і прямій спорідненості” 41 . 

В науковій літературі маємо на сьогодні 
вже ґрунтовні аналітичні опрацювання писем¬ 
них згадок про фольклор наших давніх пред¬ 
ків. Опираючись на них значною мірою, Ми¬ 
хайло Г рушевський зумів створити свою 
талановиту реконструкцію давньої верстви ук¬ 
раїнської усної народної словесності у першому 
і четвертому томах “Історії української літера¬ 
тури” 42 . У новітній російській науці подібну ро¬ 
боту виконав у серії своїх праць 43 петербур¬ 
зький учений Дмитро Аіхачов — звичайно ж, 
з виразним ухилом в бік пов’язаності давньо¬ 
руської фольклорної традиції передусім з вели¬ 
коруською, російською культурою. 

2. Відомості про український фольклор у 
джерелах пізньої княжої доби і наступних 
віків (ХІІІ-ХУІІ ст.) 

Татаро-монгольська експансія на Русь, 
завоювання ордами Батия Києва в 1240 р., по¬ 
силення відцентрових тенденцій феодальної 
роздрібненості призвели до політичного розлад¬ 
нання і занепаду ще недавно великої і могут¬ 
ньої Київської держави. Зростає значення 
північних і західних земель колишньої княжо- 
руської імперії. Тяглість її української держав¬ 
ницької традиції ще понад століття продовжи¬ 
лася, зокрема, у з’єднаній із князівств 
Галичини і Волині Галицько-Волинській дер¬ 
жаві. Ця післямонгольська княжо-українська 
доба залишила небагато писемних пам’яток і 
зовсім мало дійшло до нас із того часу відомо¬ 
стей про усну народну словесність, хоч немає 
сумніву, що вона існувала і розвивалася. 

Головним писемним джерелом з цього пе¬ 
ріоду є Галицько-Волинський літопис, доведе¬ 
ний майже до кінця XIII ст. (до 1290 р.). Тут 


також зустрічаємо непоодинокі сліди звертан¬ 
ня літописців до усної народної традиції. Вже 
наводився вище запис про “пісні слави”, які 
співалися на честь переможного походу Князя 
Данила на ятвягів у 1251 р. Додати варто і об¬ 
разну літописну характеристику його батька 
хороброго князя Романа, яку визначний укра¬ 
їнський історик Іван Крип’якевич вважав урив¬ 
ком пісні про цього галицько-волинського кня¬ 
зя 44 : “Він бо кинувся був на поганих, як той 
лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], 
як той крокодил, і переходив землю їх, як той 
орел, а хоробрий був, як той тур, бо він рев¬ 
но наслідував предка свого Мономаха...” 45 

Галицько-Волинський літопис доніс до нас 
зміст прекрасної легенди про чарівне зілля єв- 
шан. Князь Володимир Мономах вигнав роз¬ 
громленого ним половецького хана Отрока “в 
Обези за залозні ворота”, тобто на Кавказ. 
Щоб повернути Отрока в рідну землю, інший 
хан Сирчан, який зостався коло Дону, посилає 
в Обези співця Ора, кажучи: “Володимир уже 
вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою. 
Мов же ти йому слова мої, співай же йому піс¬ 
ні половецькі. А якщо він не схоче, — дай йому 
понюхати зілля, що зветься євшан ”. Отрок не 
схотів послухати. “І дав [Ор] йому зілля, і той, 
понюхавши і заплакавши, сказав: “Да лучче єсть 
на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій слав¬ 
ному бути.” І прийшов він у землю свою ” 46 . 

А загалом у літописних записах періоду та- 
таро-монгольського поневолення Русі вже май¬ 
же зовсім відсутні згадки про народні традиції і 
звернення до фольклору. Лише пишучи про 
смерть Князя Володимира Васильовича в 
1288 р., літописець розповідає про загальний 
плач “од малого до великого” в городі Володи¬ 
мирі (Волинському). “З плачем великим прий¬ 
шли вони, і весь город зійшовся, і бояри всі, і 
старі і молоді, плакали над ним” 47 . Наводить го¬ 
лосіння княгині-вдови, яка “стоячи перед гробом, 
сльози свої проливаючи, як воду, так голосячи 
[і] примовляючи: “Цесарю мій благий, кроткий, 
смиренний, справедливий! По праву наречено 
було тебе у хрещенні Іван. Всею доброчесністю 
подобен ти єсть йому. Багато обид зазнав ти од 
своїх родичів, [та] не бачила я тебе, господине 
мій, щоб ти за їх зло яким зло воздавав, а, на 
Бога покладаючи, ти все переносив” 48 . 

Очевидно, що це голосіння не було записа¬ 
не безпосередньо з уст княгині, але літописець 



добре відтворює його традиційну жанрову спе¬ 
цифіку і стилістику. Так само і в наведеному 
плачі ліпших мужів володимирських: “Добре б 
нам, господине, з тобою вмерти! Дав бо ти та¬ 
ку свободу, як ото й дід твій Роман. Він ізба¬ 
вив був [нас] од усіх обид, а ти, господине, рев¬ 
но наслідував був його і пішов по путі діда 
свойого. А нині, господине, ми вже більше не 
зможемо тебе бачити, уже бо сонце наше за¬ 
йшло для нас, і в обиді всі ми зосталися” 49 . 

Обидва ці моменти — цінне свідчення то¬ 
го, що голосіння побутували і у вищих сус¬ 
пільних сферах Княжої Русі, а також, що їх 
виконавцями були і чоловіки. 

Із занепадом Галицько-Волинської кня¬ 
жої держави в середині XIV ст. українські 
землі стають здобиччю зміцнілих західних су¬ 
сідів Литви і Польщі, а згодом і північно- 
східного — Московії. І аж до того часу, коли 
на арені українського життя з’являється ко¬ 
зацтво, яке з середини XVI в XVII ст. зро¬ 
стає і стає значним суспільно-політичним 
чинником та основою особливо реальної в ча¬ 
си Хмельниччини — Козацької держави. Цю 
епоху XIII — XVII ст. М. Грушевський визна- 

“ • • ”50 

чає як переходові віки , для яких характер¬ 
ною є також, за словами вченого, “бідність ”, 
“прогалина” в українській книжній традиції 51 . 

Заперечуючи уявлення, що цей факт мав 
би означати і відповідну прикру “порожняву в 
духовнім житті народу, що повинно було 
проявити себе в усній словесності” 32 , М. Гру¬ 
шевський блискуче продовжує свою феноме¬ 
нальну реконструкцію давньоукраїнського 
фольклору і стосовно “сих покривджених істо¬ 
рією століть” 53 . Брак прямих свідчень і дже¬ 
рел, що заповнювали б прогалину між усною 
народною творчістю Київсько-руської доби і 
багатою фольклорними пам’ятками епохи Ко¬ 
заччини, особливо такого високого осягнення в 
світовій епічній народній поезії, як українські 
думи, він компенсує похідними, побічними да¬ 
ними й проникливими логічними побудовами 
та аналітико-теоретичними судженнями про 
“неперервну тканину духовного життя нашого 
народу ”, зокрема і його фольклорної традиції. 

При цьому вчений звертається і до тих ви¬ 
дів народної поезії, які вигасли в Україні або 
сліди яких лишилися тут лише у фрагментах під 
натиском потужної хвилі нової поетичної твор¬ 
чості Козацької доби, а збереглися у велико¬ 


руській провінції як продовження дружинної 
епічної традиції у вигляді билин, а також творів 
релігійно-легендарного характеру, “духовні сти- 
хи ”, що “задержалися в репертуарі головно ве¬ 
ликоруських калік і на Україні стрічалися часто 
в формах покалічених церковнослов’янських” 34 . 

М. Грушевський аргументовано стверд¬ 
жує і переконливо доводить, що з цієї твор¬ 
чості можна почерпнути чимало матеріалу для 
освітлення еволюції української словесності, і, 
зокрема, для відтворення тих ланок духовного 
зв’язку, що єднали епіку Козацьких дум з 
традицією лицарської поезії княжої Руси-Ук- 
раїни, яскравим зразком якої було особливо 
“Слово о полку Ігоревім”. Своєю системною 
розробкою цієї концепції він збагатив кон¬ 
кретним фактологічним матеріалом й інтерпре- 
таційно розвинув ті ідеї і тези про генетичні 
джерела й еволюційний процес української 
культурної традиції, які ще в середині XIX ст. 
наголосив і намітив у своїх працях Михайло 
Максимович (докладніше про це далі). 

Наукову достовірність тези про продов¬ 
ження і розвиток української фольклорної тра¬ 
диції у добу польсько-литовського поневолен¬ 
ня, упродовж “покривджених історією століть” 
підтверджують і відомості про різні реалії цієї 
традиції, які, попри середньовічну упередже¬ 
ність до простолюду і його культури, часто яв¬ 
ну її негацію, все-таки прориваються на сторін¬ 
ки тогочасних писемних джерел, у тому числі 
й позаукраїнських, чужомовних. 

Найдавніший запис української народної 
пісні. Ним вважається текст староукраїнської 
баладної пісні про Стефана-воєводу, який по¬ 
чинається словами “Дунаю, Дунаю чему сму¬ 
тен течеш”, записаний у рукописній “чеській 
граматиці з XVI ст. чеського вченого і церков¬ 
ного діяча Яна Благослава (1523—1571). Гово¬ 
рячи про різні слов’янські мови, автор грамати¬ 
ки згадує і про українську (руську), про яку 
має не дуже виразне уявлення, але відрізняє її 
від “московської” і від мови “тих словаків, що 
живуть в угорській землі при моравській грани¬ 
ці”. При цьому зауважує, що мова ця “не є не- 
обробленим діалектом” і що чув він про існу¬ 
вання граматики цієї мови (“кажуть, що й 
граматику свою мають, але я не бачив її ”); “і є 
в тім язиці пісень і віршів або римів множес- 
тво ’ 55 . А на підтвердження сказаного і як зра¬ 
зок цієї мови наводить названу пісню. 



Ян Благослав вказує, що цю пісню, прине¬ 
сену з Бенаток, він дістав від свого приятеля че¬ 
ха Никодима і текст пісні, і ні відомості важли¬ 
ві, оскільки вони, за словами І. Франка, є 
“цінним свідоцтвом про те, що вже тоді, в поло¬ 
вині XVI В. нашою мовою було уложено багато 
пісень і віршів, які мусіли мати добру славу се¬ 
ред інших слов’ян, коли один чех міг ... і пере¬ 
ймати отсю пісню, аж у Венеції, передати її в та¬ 
кій докладній формі Благославові в Моравії” 36 . 
Тут І. Франко, а перед ним і О. Потебня, не 
точно передали згадану в Благослава назву “Бе¬ 
натки’’ як Венеція. Згодом дослідники виправи¬ 
ли цю помилку, звернувши увагу, що місцевості, 
населені пункти з назвою Бенатка (Бенатки) іс¬ 
нують у Словаччині, Чехії, Моравії, Познанщи- 
ні 57 . На основі аналізу мови пісні встановлено, що 
запис її походить з села Бенатки на словацько- 
українському етнічному і мовному пограниччі. 

Подальші дослідження цієї пам’ятки з 
погляду співвідношення її сюжету, образу ге¬ 
роя (Стефана-воєводи) з історичними реалія¬ 
ми ХУ-ХУІ ст. та контексту її жанрових оз¬ 
нак, поетики взагалі з іншими зразками 
давньої української пісенності приводять до 
висновку, що пісня “Дунаю, Дунаю...” в то¬ 
му вигляді, в якому вона потрапила до запису 
Благослава, це адаптований на місцевому діа¬ 
лектному ґрунті словацько-українського погра- 
ниччя твір ширшого українського походження. 
Особливу увагу приділив цій проблемі відомий 
український учений-славіст XX ст. Орест Зі- 
линський. У своїх дослідженнях він обґрунто¬ 
вує тезу, що пісня про Стефана-воєводу — не 
регіональне закарпато-українське явище, як 
вважали деякі вчені, а породження ширшого 
історичного й територіального тла, продукт 
української поетично-пісенної культури свого 
часу. Він простежує, зокрема, близькість пое¬ 
тики цієї пісні з народними колядками, дума¬ 
ми, з віршовими формами записів українських 
пісень XVII—XVIII століть 38 . Стверджує, що 
“пісня про Стефана-воєводу тісно пов’язана з 

• »59 

традицією давньої української пісні . 

Логічно достовірним є припущення дослід¬ 
ників, що пісня могла виникнути в українсько¬ 
му середовищі, територіально близькому до Во¬ 
лощини, якої історично стосується її головний 
герой (воєвода Стефан) і деякі деталі сюжету. 
А це дає підставу вважати, що вже в середині 
XVI ст. вона набула поширення в Україні і, за 


словами І. Франка, “мусила... бути досить по¬ 
пулярна” 60 . Настільки, що зайшла аж на край¬ 
ню південно-західну межу українського етніч¬ 
ного терену, де її зафіксував чех Никодим і 
передав своєму приятелеві Благославові. 

Про те, що українська пісня й усна на¬ 
родна словесність взагалі були в ті часи роз¬ 
винутим і примітним культурним явищем, 
свідчать й інші факти. Особливо значний 
блок відомостей стосовно цієї пісні містять 
польські джерела. 


1 Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Лео¬ 
нід Махновець. - К., 1989. — С. 5-6. На це видання по¬ 
кликаємося і за ним цитуємо й далі. 

2 Там само. — С. 17. 

3 Літопис руський. - С. 22. 

4 Там само. — С. 30-35. 

5 Там само. - С. 39. 

6 Наприклад, у збірнику Михайла Возняка "Українські 
перекази". — Краків-Львів, 1944. - С. 5—22. 

7 Літопис руський. - С. 42. 

8 Літопис руський. - С. 51. 

9 Малороссийские песни, изданньїе М. Максимови¬ 
чем. — Москва, 1827. — С. 7. 

10 Там само. - С. 23. 

11 Літопис руський. - С. ЗО. 

12 В цьому переконуємося, переглянувши збірники ук¬ 
раїнських прислів'їв і приказок, зокрема: Франко І. Га¬ 
лицько-руські народні приповідки. - Т. І. Вип. 2. - Львів.- 
1901—1905. — С. 234-243 (Вовк); Прислів'я та приказки. 
Природа, господарська діяльність людини / Упорядник 
М. М. Пазяк. - К., 1989. - С. 199-208 (Вовк). 

13 Прислів'я та приказки. Природа, господарська діяль¬ 
ність людини. - С. 206. - № 106. 

14 Літопис руський. - С. 37. 

15 Там само. - С. 41. 

16 Там само. - С. 7. 

17 Літопис руський. - С. 388. 

18 Там само. - С. 377. 

19 Там само. - С. 8. 

20 Літопис руський. — С. 8—9. 

21 Літопис руський. — С. 463. (Підкреслення наше, — Р. К.) 

22 Вишенський І. Твори. — Київ, 1959. — С. 76—77. 

23 Подаємо за працею: Сумцов М. Старі зразки укра¬ 
їнської народної словесності. — Харків, 1910. - С. 3. 

24 Там само. - С. 3. 

25 Літопис Руський. — С. 23. 

26 Там само. — С. 39. 

27 Там само. - С. 74-75. 

28 Літопис руський. — С. 123. 

29 Каминский В. А Зтнографическое изучение Вольї- 
ни,— Варшава, 1912. - С. 45—47. 

30 "Слово о пшику Игореве" та його поетичні перекла¬ 
ди і переспіви // Видання підготував Леонід Махновець. - 
Київ, 1967. - С. 124-125. 

31 Там само. - С. 111. 

32 Сумцов М. Старі зразки української народної сло¬ 
весності. - С. 7-9. 

33 Там само. — С. 8. 

34 Цій темі присвячена велика наукова література. З 
новіших праць вона розробляється в ряді досліджень ака¬ 
деміка Д. С. Ліхачова, зокрема в його книжці "Слово о 
полку Игореве" (М., 1976). 

35 "Слово о пшику Игореве" та його поетичні перекла¬ 
ди і переспіви. — С. 97. 

36 Там само. — С. 97, 99. 

37 Там само. - С. 97. 

38 Літопис руський. - С. 408. 




39 Наводимо за відомостями і цитуванням у російському 
перекладі в праці: Русское народное позтическое творчество,- 
Т. 1. Очерки по истории русского народного позтического 
творчества X - начала XVIII веков. - М.-Л., 1953. — С. 243. 

40 Русское народное позтическое слово. - Т. 1. Очер¬ 
ки по истории русского народного позтического творчес¬ 
тва X - начала XVIII веков. — М.-Л., 1953. - С. 177. 

41 [Максимович М]. "Песнь о полку Игореве", перело- 
женная на украинское наречие. Предисловие // Макси¬ 
мович М. А. Украинец. — Кн. 1. - Москва, 1859. — С. 45. 

42 Грушевський М. Історія української літератури. - 
Т. І. - Київ-Львів, 1923. Перевид.: К.: Либідь, 1993; Т. IV. - 
Кн. 1. - Нью-Йорк, 1960. Перевид.: К.: Либідь, 1994. 

43 Зокрема, і у відповідних розділах колективної праці 
"Русское народное позтическое творчество". Т. 1. Очерки 
русского народного позтического творчества X — начала 
XVIII веков. - М.-Л., 1953. - С. 141-216; 217-247. 

44 Крип'якевич /. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 75. 

45 Літопис руський. - С. 368. 

46 Там само. - С. 368-369. 

47 Там само. - С. 444—445. 

48 Там само. — С. 445. 

49 Літопис руський. — С. 445. 

50 Це визначення він подає, зокрема, в підзаголовку чет¬ 
вертого тому (Кн. 1) "Історії української літератури" (К., 1994): 
"Усна творчість пізніх княжих і переходових віків XIII—XVII". 

51 Див.: Гоушевський М. Переднє слово // Гоушевський М. 
Історія української літератури. - Т. IV. - Кн. 1. — С. 7,10. 


52 Там само. - С. 7. 

53 Там само. - С. 11. 

54 Грушевський М. Історія української літератури. - 
Т. IV. - Кн. 1. - С. 7. 

55 Цитую за : Франко І. Студії над українськими на¬ 
родними піснями // Франко І. Зібрання творів. У 50 т. - 
К., 1984. - Т. 42. — С. 19. (Підкреслення наше — Р. К.) 

56 Там само. — С. 21. 

57 На з'ясуванні цього питання зупинився, зокрема, ук¬ 
раїнський вчений Степан Томашівський у статті "Замітки до 
пісні про Штефана-воєводу" (Записки Наукового товариства 
ім. Шевченка, - далі ЗНТШ. - 1907. - Т. 80. - С. 128-134. 

58 ІІІупБкуі 0.°51ага икгаіпзка різей о уо]ууосіоуі 51еїа- 
поуі а іеіі уугпат рго с1е]іпу зіоуапзке іісіоує різпе // 51а- 
уіа. — Ргаїза, 1960. — Т. 29. - № 1. — 5. 76-103; Зілинський О. 
Віршована форма старовинної української народної пісні 
про Стефана-воєводу // Народна творчість та етногра¬ 
фія. - К„ 1963. - № 1. - С. 116-118. 

59 Зілинський О. Історичні та жанрові риси пісні про 
Стефана-воєводу // Науковий збірник Музею української 
культури в Свиднику. - Пряшів, 1965. — Т. 1. - С. 220. 

60 Франко І. Стефан-воєвода // Франко І. Зібрання 
творів у 50 т. - К„ 1984. - Т. 42. - С. 27. 


Продовження у наступному номері 


ТЬе аиАог о£ Ліз аііісіе (руез апаїузез о£ Ае сіеуеіортепі о£ Ае огі^іпз о£ £о1к іхасііііоп (іаііп^ Іо Ае 
11-13А сепішіез апсі еуеп Іо ра^ап Іітез о£ Зіауз. Аз а гезиіі \уе Ьауе а сіеіаііесі сіезсгірііоп о£ їЬе Ьізіогі- 
саі сіоситепіз о£ їЬе К.азЛЛсгаіпе Іітез аз а таїегіаіз £ог апаїугіп^ £о1к1оге. ТЬеп Ае аиіЬог §оез оп шА 
Ае сіезсгірііоп о£ Ае Іехіз £гот 13А Іо Ае 17А Сепіигу. Зресіаі аііепііоп Не раісі Іо Ае Йгзі ІЛа-аІтап £о1к- 
Іоге зощ? гесоггіесі іп Ае 16А Сепіигу (Ьаііасі "Оипауи, Оипауи..." Йхегі іп Наші тіїїеп гігатаїіс Ьоок о£ 
Уап ВІаЬозІау). 



ДОНАУКОВІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ 
УКРАЇНСЬКИМ ФОЛЬКЛОРОМ ТА ЕТНОГРАФІЄЮ 


Роман КИРЧІВ 

Продовження. Початок див. № 1, 2005 

Відомості про український фольклор у ста- 
ропольських історичних і літературних пам’ят¬ 
ках. Ці відомості в давніх польських писемних 
джерелах часто поєднані з тими захопленими, 
нерідко напівфантастичними описами україн¬ 
ської землі, які давалися в історико-географіч¬ 
них трактатах і хроніках Яна Длугоша 
(1415 — 1480), Мацея Стрийковського 
(1547—1582) та ін. Уже в ті часи увагу поль¬ 
ських авторів привернув і український народ, 
який вони вирізняють з-поміж інших етносів, 
іменуючи найчастіше латиномовним етнонімом 
“Клііепі” або “Кизіпі”. Об’єктом їх особливої 
уваги стає боротьба цього народу зі степовими 
кочівниками, героїчний захист рідної землі і 
виникнення в цій боротьбі військової формації 
козацтва. Захоплення лицарським духом і хо¬ 
робрістю козаків висловлює, наприклад, у кін¬ 
ці своєї хроніки історик і поет Марцін Бєль- 
ський (1495—1575). Високо ставить заслуги 
козаків у захисті Польщі від татарських напа¬ 
дів письменник та історик Бартош Папроцький 
(1544-1614), їх славу оспівує в циклі віршів 
“Ноіивек” старопольський поет Станіслав Гро- 
ховський (1540—1618). 

У більшості звертань польських авторів 
до української теми фольклорний та етногра¬ 
фічний елемент часто присутній у змалюванні 
тла дії, при характеристиці дійових осіб. Роз¬ 
повідаючи про сміливість і високі бойові якос¬ 
ті козаків, Папроцький вказує в книзі “НегЬу 
гусег.чілуа ро1зкіе§о” (“Герби польського ли¬ 
царства” — 1584), що на відзначення своєї 
бойової удачі “з великої радості вони показу¬ 
вали невимовні штуки, співаючи пісень, стрі¬ 
ляючи і граючи на кобзах” 61 . 

У цьому творі зустрічаємо і першу писем¬ 
ну згадку про козака-характерника — один з 
популярних образів української народної мі¬ 
фології. При цьому вплетено і такий відповід¬ 
ний сюжет, джерело якого також, очевидно, 
фольклорне: гетьман Зборовський хотів пока¬ 
рати козака за те, що той стріляв у татар¬ 
ських послів. Але побратими козака попере¬ 


дили гетьмана, що “той козак умів так замо¬ 
вити кожну рушницю, що вона не може за¬ 
шкодити ні йому самому, ні війську, до якого 
він належав” 62 . Згодом цей образ ще не раз 
зустрічатиметься в польській літературі аж до 
козака-характерника Бурдабута у відомому 
романі “Огнем і мечем” Генріха Сенкевича. 

В “Анналах...” польського письменника і 
хроніста XVI ст. Станіслава Сарніцького 
(1532—1593) зафіксована одна з найраніших 
писемних згадок про українські народні думи. 
Розповідаючи про загибель хоробрих братів 
Струсів 1506 року у битві з волохами, поль¬ 
ський автор зазначив, що про них “ще й те¬ 
пер (тобто, в той час, коли писалися “Анна¬ 
ли...” - 70—80-х РР . XVI ст. - Р. К.) 

співають елегії, “звані в русинів думами” 
(“риаз (Іигпа.ч Ки.ч.чі уосапі”) 63 . 

У трактуванні цього запису є розбіжності. 
Українські дослідники, починаючи від 
І. Франка, вважають, що тут мовиться про 
якісь не збережені українські пісні, в яких ос¬ 
півувалися подвиги і геройська смерть у бо¬ 
ротьбі з волохами і татарами воїнів братів 
Струсів 64 . На думку польських вчених, йдеть¬ 
ся про польські пісні елегійно-героїчного харак¬ 
теру, складені на зразок українських дум чи 
порівнювані Сарніцьким з українськими дума¬ 
ми як із явищем однотипним 65 . Так чи інакше, 
але фіксація Сарніцького засвідчує побутуван¬ 
ня вже на початку XVI ст. українських дум, 
значну їх поширеність й популярність та існу¬ 
вання вже на той час і самої їх назви. 

Нотатки Сарніцького цінні ще й тим, що 
супроводжуються унікальним описом давньо¬ 
го виконання дум: їх співали тужливим голо¬ 
сом, похитуючись то в той, то в інший бік, 
виражаючи в такий спосіб зміст і настрій піс¬ 
ні, з приграванням час від часу на сопілках. 
Цей останній момент щодо пригравання на 
сопілках — незвичний для дум. Але з того ча¬ 
су походить і свідчення, що думи виконували¬ 
ся і в супроводі кобзи. У циклі віршів 
“Тгепу...” (“Плачі”) маловідомого польського 
поета XVI ст. Марцьяна Коберніцького, на¬ 
писаному на смерть одного з нащадків згаду- 



ваних братів Струсів — Якуба Струся — і 
надрукованому у 1589 році в Кракові, є ряд¬ 
ки, в яких мовиться про те, що загиблого 
здатний оспівати належним чином не “весе¬ 
лий лютняр” (співець з лютнею), а тужливий 
кобзар з кобзою і своєю “сумною думою”: 
Іиг ()Г7,єс7. осіяіар осіетпіе, шеяоіу Іиіпізіо, 

А пазіар ки тпіе 7 коЬга гаїозпу коЬгізіо , 
2а§гаі ті сійте зтиіпе о Зіїизіе гфпіопут 66 . 

Це важливе свідчення того, що вже в 
XVI ст. пісенні твори, звані думами, мали пев¬ 
не жанрове і функціональне окреслення і що їх 
головним та визнаним виконавцем, на відміну 
від веселого музиканта-лютняра, був поважний 
народний співець з кобзою — кобзар. 

Окрім виразної вказівки в Сарніцького на 
українське походження назви “дума” і означу¬ 
ваного нею жанру, в польських джерелах XVI 
і наступних століть це походження підтверджу¬ 
ється і частими поєднаннями слова “дума” з 
відетнонімними і етнотериторіальними означен¬ 
нями: “гизка”, “икгаіпзка” (“икгаіппа”), “кохає- 
ка”, Уарогочка”, “роаоїчка . У польських авто¬ 
рів виконання дум зазвичай поєднане з грою 
на кобзі і фігурують вони найчастіше як еле¬ 
менти, характерні атрибути козацького побуту. 
У вірші польського поета другої половини 
XVI ст. Адама Чагровського, що поширився 
в списках під назвою “Оииіа икгаіппа”, лірич¬ 
ний герой звертається до кобзи: “Роххтеск 
\с(І/іес/ла коЬ/.о гшуа, шпіеіі со (кипа Іж^а...” 67 
Інший польський письменник Ієронім Мор- 
штин у вірші “8\сіаІо\са гочкочг’ 1606 року го¬ 
ворить, що “козацькі сурмачі” грали “бойові 
думи”, які він також називає “воєнними псал¬ 
мами”, зазначаючи при цьому, що козаки їх 
розважливо (“іГ2Є2\>со”) слухали 68 . 

Подібні виписки із джерел можна про¬ 
довжити. На основі частих згадок у поль¬ 
ських авторів слова “дума” визначний уче- 
ний-славіст Вотрослав Ягич робить у своїй 
праці “Про слов’янську народну поезію” 
(1876) висновок: “Немає сумніву, що поль¬ 
ська інтелігенція в XVII - XVIII ст. добре 
знала українські думи” 69 . Очевидно, що під 
впливом цього знання і популярності слово 
“дума” увійшло і в старопольську літературу 
як жанрове означення поетичних творів епіч¬ 
но-елегійного характеру. 

Впливи українського оточення, фольклору 
і народної мови залишили слід у творчості 


“батька польського письменства” Миколая Рея 
(1505—1569), який народився та провів дитя¬ 
чі і юнацькі роки в Україні (в містечку Журав- 
но на Львівщині). Шляхетський дворик бать¬ 
ків Рея над Дністром був, за образним 
висловом відомого вченого-філолога Олексан¬ 
дра Брікнера, “островом польським серед ук¬ 
раїнського моря”, з якого “музикальне від при¬ 
роди вухо” майбутнього письменника ще в 
дитячі роки мало нагоду почути “пісні руських 
селянок” й оповіді чарівних легенд 70 . З цього 
моря походять численні українізми в мові тво¬ 
рів Рея 71 , його звертання до українських при¬ 
слів’їв і приказок: “А )ако гичіп ро\сіа(1а: “Рга- 
\хю піе ргаххю, ]'а ч\уоііп ройаЬпи ” 72 . 

Особливо цікаві згадки в Рея про билин¬ 
них героїв Чурила й Іллю Муромця, які 
І. Франко вважав дуже важливими. “Виходило 
б з того, — писав він, — що в першій полови¬ 
ні XVI ст. в Південній Русі, навіть спеціально 
в Червоній Русі (Галичині. — Р. К ), де пере¬ 
бував і мандрував Рей, була ще жива пам’ять 
про героїв того билинного епосу, який перехо¬ 
вався до наших днів головно на далекій півночі 
Росії, і що Рей ще чував, як “Бажало” (розпові¬ 
далося. — Р. К.) у нас про тих богатирів” 73 . Як 
до свідчень про живий відгомін билинної тради¬ 
ції в Україні ще в XVI ст. звертався до цих зга¬ 
док у творах Рея і М. Грушевський 74 . У лати- 
номовних творах польських письменників 
XVI ст. Яна Ласіцького і Яна Менеція зафік¬ 
совані відомості про українське народне весілля 
і похоронні звичаї з голосіннями. 

В середині 80-х років XVI ст. з’явився 
друком твір, який пов’язаністю його змісту з 
Україною і обсягом відомостей про побут і 
традиційну культуру українців не має собі 
рівних у “переходові віки ”. Це латиномовна 
поема Себастіана Фабіана Кльоновича 
(1545-1602) “Яохоїапіа” (“Русь” - 1584). 
Сьогодні вже маємо повний український пе¬ 
реклад цього твору 75 . В дослідницькій літера¬ 
турі в основних рисах висвітлене її співвідно¬ 
шення з українською тематикою і, головно, як 
одне з давніх джерел відомостей з української 
етнографії 76 . В числі останніх простежується і 
чимало моментів, що стосуються, зокрема, ус¬ 
ної народної словесності українців того часу. 

Зміст поеми базується на безпосередніх 
спостереженнях автора з Червоної чи Галиць¬ 
кої Русі. Іноді захоплює він своїм зором і 



ширший український простір з Києвом 
включно, звертається й до історичних джерел. 
Але основна його увага зосереджена на захід¬ 
ній частині української землі. Кльонович чіт¬ 
ко визначає її український (за тогочасним оз¬ 
наченням, — руський) етнічний характер, 
називає жителів описуваної країни русинами 
(“Ки55І”, рідше “КіііЬепі” і тільки в одному 
випадку — галичанами — “Сііуісіі”). Ствер¬ 
джує, що першопрохідцями, автохтонами цієї 
землі, тими, хто творив і освоював серед не¬ 
займаних пущ землеробські угіддя, будував 
села і міста, були русини. “Плем’я, однак, то 
своє ім’я русів від прадідів мало. Всі теж на¬ 
щадки його і прийняли, й признають ’ 77 . 

Маємо тут ще вільний від тенденційних 
впливів погляд польського поета на поход¬ 
ження населення описуваного краю і його 
давньої народоназви (етноніма) — русини. 
Кльонович вирізняє цей народ з-поміж інших 
сусідніх етносів, в тому числі й московитів. 
Він зазначає, що край русинів простягається 
“до литовських аж меж” і “аж до твердих 
москвичів”, а “Чорне море само повело від 
східних гетів межу ” 78 . Захоплено змальовую¬ 
чи красу й природні багатства цього краю, 
поет спростовує уявлення про нього як про 
дику, нецивілізовану країну, наголошує, що 
добро, створене працею і кмітливістю її жи¬ 
телів, розпливається по всьому світу: 

Ми ж зерно наше сплавляєм по ріках прудких 
аж до моря. 

По суходолах, морях наші багатства везуть. 

Вся потойбічна Германія нашим годується 
жнивом, 

Наше зерно й океан возить на водах своїх. 

На пасовищах зелених пасеться весела худоба. 

Землі далекі живуть м’ясом із наших волів 79 . 

С. Кльонович відзначає винахідливість 
русинів в обробітку землі, виготовлені різних 
знарядь праці. Звертає увагу на їх звичаї, ві¬ 
рування, пісні. Так, описуючи побут пастуха 
зауважує, що свою самотність і скуку він 
розганяє грою на зробленій з очерету чи вер¬ 
бової гілки сопілці і співом “пісеньок ”. Тут іс¬ 
тотним є свідчення, що в цих піснях звучить 
і свідомість свого історичного буття, а не тіль¬ 
ки особистісні переживання: 

Давні бої він оспівує в них, про кохання співає. 

Переплітає сумне з радісним простим ладом 80 . 

В оповідь про медові багатства руської 
землі вплітає автор анекдотичне оповідання 


(майже фольклорного походження) про селя¬ 
нина, який ледь не зав’яз у величезному дуп¬ 
лі з медом і врятувався лише завдяки ведме¬ 
деві, що також заліз у дупло поласувати 81 . 

Описуючи українське містечко Красно- 
став С. Кльонович вказує, що назва його ви¬ 
водиться від місцевої традиції, пов’язаної з 
гарними (“красними ”) і багатими рибою ста¬ 
вами, які утворює тут розлив річки Вепр 82 . 
Ремінісценції народних фантастичних опові¬ 
дань відлунюють у рядках поеми про народні 
вірування, уявлення, забобони, зокрема сто¬ 
совно сили чарів і чарівниць. Автор настіль¬ 
ки перейнявся сюжетами цих оповідань і ві¬ 
рувань, що навіть стверджує, що сам “теж 
бачив старих чарівниць, як по ночах літали ”. 

Бачив крилатих старух, як гарцювали вночі. 

Бачив, як з чистого неба своїм чародійним за- 
кляттям 

Часто стягали дощі ті чарівниці з небес. 

Зрушують ріки вітрами і громами хмари сповняють, 

Градом повалять хліба словом своїм чарівним 83 . 

Як про бачену реальність говорить автор 
поеми про відбирання відьмами молока у корів 
способом видоювання їх на віддалі з допомо¬ 
гою шнура. Численні такі сюжети зафіксовані 
фольклористами і етнографами, їх ще й тепер 
можна почути з уст людей старшого віку: 

Бачив я сам, як зі шнура білесенька крівця стікала, 

З вим’я корови така кількість ніколи не йде 84 . 

Сила чарів “руських чарівниць” настіль¬ 
ки велика, що вона може повернути невірно¬ 
го коханця “хоч би за море поплив” і був так 
далеко, що “навіть птах” пролетіти аж стіль¬ 
ки простору не може” 83 . На основі народних 
оповідань цієї тематики С. Кльонович подав 
у поемі сюжет про дівчину Федору, яка шу¬ 
кає в “бабусі’-чарівниці допомоги, щоб по¬ 
вернути невірного милого, “що втік від кохан¬ 
ня” і подався кудись у далекі краї. 

Аналоги цього сюжету збереглися до на¬ 
шого часу в українських народних піснях-ба¬ 
ладах про повернення милого з допомогою ча¬ 
рів. Мотив “Іще корінь не вкипів, а вже 
милий прилетів” С. Кльонович розгортає в 
цілу картину процедури чарування в час поя¬ 
ви нового місяця — “на молодику ”, сповнену 
різних див і жахів. Основні епізоди цього сю¬ 
жету і навіть пісні, як попередження дівчини 
“бабусею”, що вона не повинна лякатися різ¬ 
них страшних з яв під час чарування, перегу¬ 
куються, за спостереженням І. Франка, з 



“Тополею” Т. Шевченка 86 . А опис повернен¬ 
ня невірного Федора на хребті летючого під 
хмарами пекельного посланця близький до 
аналогічних епізодів у баладі “Гусар” 
О. Пушкіна та оповіданні “Пропавша грамо¬ 
та” М. Гоголя. Очевидна річ, що ці сходжен¬ 
ня сюжетних моментів і образів у С. Кльоно- 
вича, О. Пушкіна, М. Гоголя і Т. Шевченка 
зумовлені генетичною залежністю від спільно¬ 
го джерела — фольклорного. 

В описах похоронних звичаїв і обрядів ру¬ 
синів автор “Роксоланії” відзначив особливе 
місце і роль плачів-голосінь. Наведене в поемі 
голосіння відзначається, як вважає дослідник, 
високим ступенем народнопоетичного автентиз- 
му 87 . Важливим є і свідчення, що виконавцем 
голосінь є спеціально найнята особа, яке вказує 
на існування уже в той час інституту професій¬ 
них плакальниць, які за відповідну плату опла¬ 
кували померлого відразу після того, як він 
“подих останній із уст своїх видасть”: 

Тре вона очі і сльози за гроші із них проливає, 
Вдаваний смуток і жаль у страху стара виявля. 
Від розпачання за гроші аж гомін лунає в повітрі. 
Куплені сльози за гріш струменем кануть з очей. 
А голосільниця, плачучи, жалісну пісню співає 88 . 

У словах, якими баба-повитуха заспокоює 
немовля, виразно вчувається відгомін народ¬ 
них колискових пісень. У них мовиться про 
нелегку долю, яка чекає новонародженого се¬ 
лянського хлопчика, а його плач з появою на 
світ трактується як знамення цієї судьби: 
Хлопчику милий, не плач, як то серце твоє чує горе 
Цими сльозами свою долю ворожиш собі. 

Ти вже плачем починаєш життя і подібна теж пісня 
Буде кінцем, дорога втіхо матусі своїй 89 . 

До українського фольклору звертається і 
багато інших польських авторів XVI — 
XVIII ст. Особливого поширення набула в 
польському суспільстві українська пісня. Як 
видно з іноземних пам’яток того часу, вона 
користувалася популярністю серед різних його 
станів. В уста персоніфікованої України з діа¬ 
логу “Кохтохга Гікгаіпу х хоііпіегхет” (“Роз¬ 
мова України з жовніром” — 1644) Кшишто- 
фа Порадовського вкладено захоплюючі слова 
про музикальність і могутній емоційний вплив 
пісень українського народу 90 . Згадки про ук¬ 
раїнські пісні і думи входять у польську пое¬ 
зію того часу, причому з неодмінною вказів¬ 
кою, що вони виконуються в супроводі гри на 
кобзі. Цей інструмент означається епітетами 


“українська”, “козацька” і за функціональною 
значущістю прирівнюється до таких класичних 
музичних інструментів як лютня, ліра, цитра, 
мультанка (вид флейти). 

У поетичні твори польських авторів вплі¬ 
таються почерпнуті з української народної пі¬ 
сенності образи, слова, вислови. Вірш “Ргази- 
пек” (“Журба”) невідомого автора другої 
ПОЛОВИНИ XVI ст. починається навіть украї¬ 
номовним рядком “Тегрі х, Ьоікжопко, сіо 
зхсхазпоі Ьосіупу” (“Терпи ж, головонько, до 
щасної години”), що був взятий, очевидно, з 
якоїсь популярної у той час української пісні. 
А польський поет і публіцист КІНЦЯ XVI — 
початку XVII ст. Ян Щенсний Гербурт 
(1567—1616) цитує в своїй автобіографічній 
поемі “Сасіка Нгусіа х Роїіпа і Сгюіа” (“Роз¬ 
мова Гриця з Фортуною і Доброчесністю”), 
надрукованій у 1612 році, чотири куплети ук¬ 
раїнської пісні “Пастуше, пастуше”, наводить 
українською мовою приповідку “Ти на мене 
грамоту, а я на тебе шабльою”. 

Тут особливо важливим є сам пісенний 
текст: 

Пастуше, пастуше, 

Люблю тє до душе 
А що мене болить 
Скажу ти доволі. 

Чередойку маєш, 

Рядить єй не знаєш. 

Тобі з нею лихо, 

Єй з тобов не тихо. 

Був тут дідойко, 

Мівся хорошейко. 

Вовки ся бояли 
Череду минали. 

Да що ж нам чинити: 

Терпіти, терпіти, 

З Богом ся не бити 91 . 

Оскільки згаданий запис пісні “Дунаю, 
Дунаю...” Яна Благослава з’явився друком 
щойно в 1857 році, то в даному разі ми мали 
б факт найранішої відомої публікації україн¬ 
ської пісні. До того ж, він цікавий і своїм кон¬ 
текстом з ідейним змістом твору польського 
автора. Як зауважив відомий польський уче¬ 
ний О. Брікнер, українська пісня була для 
Гербурта одним із засобів донесення до чита¬ 
ча в прозорій алегорії його політичних погля¬ 
дів, особливо незадоволення тогочасним поль¬ 
ським королем — поганим пастухом, що не 
дбає і не вміє рядити своєю чередою 92 . 



Не виключена можливість, що наведений 
текст не є автентично фольклорним, що в 
процесі пристосування пісні до згаданої ідей¬ 
ної тенденції поеми вона зазнала певних змін. 
Однак немає сумніву, що автор взорувався на 
народнопісенну традицію, а то й на певний пі¬ 
сенний зразок. На це вказують строфічна 
структура і ритмічний лад пісні “Пастуше, 
пастуше”, її стилістика і мовний діалектний 
колорит, характерний для перехідної смуги 
бойківських і надсянських говірок Добро- 
мильщини (на Львівщині), де знаходилася 
шляхетська посілість Гербуртів. 

Вплив українського народного мовного і 
фольклорного середовища залишив помітний 
слід у творчості польських поетів зі Львова 
Шимона Шимоновича (1558—1629), Шимо- 
на Зіморовича (1608—1629) і Бартоломея 
Зіморовича (1597—1667). Дослідники вказу¬ 
ють на численні мотиви, образи і мовні украї¬ 
нізми в їх ліричній поезії, що мають безсум¬ 
нівний генетичний зв’язок з українським 
фольклором, зокрема з народною пісенною 
лірикою 93 . У вірші Б. Зіморовича “КоЬіег- 
пісу” (“Кобзарі”) змальовуються образи ук¬ 
раїнських кобзарів Дем’яна і Панаса, які в 
супроводі бандури співають пісень і пригра¬ 
ють до танцю “голубець” (ЬоІиЬіес). В іншо¬ 
му місці той самий автор говорить про яко¬ 
гось подільського кобзаря Дениса, який, за 
його словами, добре розуміється на віршах. 
Устами свого ліричного героя поет наголошує, 
маючи на увазі народних співців-кобзарів, що 
той, хто вміє складати пісні або виводити ук¬ 
раїнські танцювальні мелодії, заслуговує на 

> • 94 

вічну пам ять у нащадків . 

Особливо значне місце займає звертання 
до українського матеріалу, фольклору, етногра¬ 
фії і творчості польських авторів із нижчих сус¬ 
пільних верств мандрівних учителів (бакалав¬ 
рів), студентів, псалмістів, костьольних 
органістів і співаків. У цій так званій “міщан¬ 
ській літературі ”, що була одним з найяскраві¬ 
ших виявів польської демократичної культури 
ХУІ-ХУІІ ст., поширеними видами творчості 
були розважальні пісні, вірші, шкільні драми, 
ярмаркові комедії з інтермедіями, в яких діяли 
українські персонажі, зокрема популярний у ті 
часи в польських середовищах запорізький ко¬ 
зак, співалися українські пісні, в уста цих пер¬ 
сонажів вкладалися не раз і цілі монологи ук¬ 


раїнською мовою, як наприклад, промова ко¬ 
зацького посла перед “королем” у знаменитій 
старопольській комедії Петра Барики “2 сЬІо- 
ра кгоГ (“3 селянина — король. — 1637”). 

На основі безпосередніх спостережень і 
вражень з України першої половини XVII ст. 
написана книжка французького інженера Гі- 
йома Боплана “Опис України, або областей 
Королівства Польського...” (1650), яка міс¬ 
тить і чимало відомостей про звичаї, обряди 
та фольклор українців. Зокрема, тут дається 
найраніший відомий опис українського народ¬ 
ного весілля, в якому згадуються і обрядові 

.де 

весільні ПІСНІ . 

Набуває поширення в той час і запису¬ 
вання творів української народної пісенності в 
рукописні пісенники, поява їх у друках та нас¬ 
лідування їх словесних зразків і мелодій. 

Українські пісні в рукописних пісенниках 
і друках XVII ст. Таких пісенників і різних 
друкованих збірників пісень, танців і любов¬ 
ної лірики, які в зазначений час були попу¬ 
лярними і якими зачитувалися особливо в 
нижчих суспільних середовищах, виявлено до¬ 
сі близько півтора десятка. їм присвячена до¬ 
сить значна дослідницька література, особли¬ 
во польська і українська. Польський вчений 
Кароль Бадецький підготував і видав збірник 
текстів цих рідкісних пам’яток, розсіяних у 
різних бібліотеках і архівних фондах світу 96 . 

Українські вчені приділили головну увагу ук- 

... ’ 97 

раїнським пісням у таких пам ятках . 

Загальна кількість українських пісень у цих 
збірниках як на свій час — немала. Досить вка¬ 
зати, що лише в так званому збірнику Чарто- 
риських з XVII ст. — їх 68 98 . Однією з най- 
значніших серед них була українська баладна 
пісня про козака Плахту і дівчину Кулину, на¬ 
друкована 1625 року у польській брошурі Яна 
Дзвоновського “Зерти \>уа1пе§о (1ото\¥Є«о агіу- 
кокж 52Є5С...” (“Домашнього загального сейму 
шість статей...”). У своїй студії, присвяченій цій 
пісні, І. Франко наводить її текст в українській 
транскрипції і називає її народною 99 . Дослідник 
звернув увагу на збережені до нового часу кіль¬ 
кох варіантів цієї пісні, “хоча ані один із них не 
дорівнює ані повнотою, ані викінченням форми 
текстові Дзвоновського ” 100 . На основі порів¬ 
няльного текстологічного аналізу цього матеріа¬ 
лу й однотипності строфічної будови і головних 
сюжетних компонентів та образів варіантів, зі- 



браних у XIX ст., і запису пісні 1625 року 
І. Франко аргументував своє твердження про 
народне походження останньої. Хоч не безпід¬ 
ставним є і погляд, що у версії Дзвоновського 
пісня про Козака і Кулину, позначена рисами 
літературної обробки і стилізації 101 . 

Іншої ж думки дотримуються польські вче¬ 
ні. О. Брікнер вважав, що автором пісні був 
хтось із тих польських любителів українських 
пісень, які творили під їх впливом 102 . Відомий 
вчений новітнього часу Юліан Кшижановський 
назвав цю пісню плодом “польського культур¬ 
но-літературного середовища” 103 . Зрештою так 
вони трактували і всі інші українські пісні з 
польських видань XVII ст. О. Брікнер навіть 
увів для них визначення “польсько-руські (тоб¬ 
то польсько-українські — Р. К.) пісні” 104 . Ло¬ 
гіка такого судження і його аргументація сум¬ 
нівні. Передусім тому, що коли українські пісні 
користувалися увагою і популярністю в поль¬ 
ському середовищі, чого ніхто не заперечує, то 
незрозуміло, чому їх не могли записувати, вво¬ 
дити в рукописні збірники і друкувати в попу¬ 
лярних збірниках. Могла бути, певна річ, і на¬ 
віяна українськими піснями власна творчість 
польських авторів, як це пізніше мало місце в 
польських романтиків т. зв. “української шко¬ 
ли”. Але в даному разі щодо пісні про Козака 
і Кулину та більшості інших українських пісень 
з польських збірників XVII ст., то їх фольк¬ 
лорне походження не викликає сумніву. 

Пісня про Козака і Кулину набула ши¬ 
рокої популярності в польському середовищі. 
Свідченням цього є згадки про неї в різних 
джерелах, а також наслідування, переспіви, 
пристосування словесних текстів польських 
авторів до її віршової форми і мелодії. Ще до 
появи цієї пісні в брошурі Дзвоновського во¬ 
на згадується в п’єсі “Міевориві аІЬо Ітащко- 
тесііа” (“Масляниця або трагікомедія” — 
1622). У ремарці цього твору зазначено, що 
один з головних його персонажів Аапікуфель 
співає пісню “Ой козаченьку” 103 . Явним на¬ 
слідуванням цієї пісні є і твір релігійного зміс¬ 
ту “Ко/ас/.ек (ІисЬоуупу па сКса сЬогу: апіеккі 
і сІіаЬеккі” (“Духовний козачок на два хори: 
ангельський і диявольський”), надрукований 
1618 року. Як і українська пісня, він має ді¬ 
алогічну структуру, а також подібну форму 
строфи і віршовий розмір. Аналогічний харак¬ 
тер і духовної пісні початку XVII ст. “Ха- 


сІоЬпа ріезп о кохасхки сІисЬо\спут” (“Гарна 
пісня про духовний козачок”). Діалог між ті¬ 
лом і душею тут скомпонований на зразок 
розмови Козака і Кулини 106 . 

При двох різдвяних колядках зі збірки 
Яна Жобчича “ЗутГопіе апіеізке” (“Ангельські 
симфонії” — 1630) — одного з найкращих 
зразків польської барокової поезії — вказуєть¬ 
ся, що вони співалися на мелодію “0| когас- 
Щки, рапіе то) еіс” 107 . При іншій коляді зазна¬ 
чено, що вона прилаштована до мелодії пісні 
“С/.ет Ьо50 сЬосБі.ч/” |(м , тобто української піс¬ 
ні “Чем, чем, чем, чему босо ходиш?”, яка в 
той час, очевидно, також була добре відома 
полякам, оскільки потрапила навіть до одного 
з надрукованих у XVII ст. збірників 109 . У 
“Симфоніях” Жобчича простежується і звер¬ 
нення до змістових мотивів українських пісень, 
творчі трансформації їх мотивів, образів, вико¬ 
ристання елементів поетики. 

І взагалі, сам факт впливу українських пісень 

на ліричну старопольську поезію і навіть духов- 

• • “110 
но-релігшну пісенність досить промовистий . 

Звертання до усної народної творчості в 
українських літературних й історичних пам’ят¬ 
ках XVI - XVII століть. Незважаючи на те, 
що тогочасна традиція писемної творчості й 
шкільні поетики ігнорували та не схвалювали 
звертання до народної мови, фольклору, стихія 
останнього все-таки проникала в сферу писем¬ 
ної культури. Навіть український письменник 
кінця XVI — початку XVII ст. Іван Вишен- 
ський, який рішуче виступав проти давніх на¬ 
родних звичаїв, називав їх “руганієм діяволь- 
ським” і вимагав вигнати їх на болота, у своїх 
полемічних посланнях, спрямованих на захист 
православ’я, нерідко звертався до усної народ¬ 
ної словесності. У його творах, написаних ста¬ 
рослов’янською мовою, зустрічаємо народні 
приказки і прислів’я, використання традиційних 
голосінь, мотивів і образів переказів і легенд. 

Звертання до досвіду усної народної сло¬ 
весності примітне і в такому визначному творі 
полемічної літератури, як “Апокрисис” 
(1597). Виступаючи проти Берестейської цер¬ 
ковної унії (1596), автор під псевдонімом 
“Христофор Філарет” у багатьох місцях за¬ 
барвлює і збагачує художньо-публіцистичну 
мову свого твору зворотами народного просто¬ 
річчя, прислів’ями, приказками (“уміємо ся 
своєю пядью мірити”, “Зрода... яко шило в 



міху не затаится”, “На свой млин воду прова¬ 
дити”, “3 дощу йод ринву упроважати ”, “Тоє 
собі с пальца вьіссал”). Часто він вплітає їх в 
аргументацію своїх тверджень, ідей, полеміч¬ 
них висловів (“єсли же штось тьі порошок в 
оку патриархов обачил, то мьі в оку папежов 
римских бревно, а до того ганебне, великое 
покажемо”). В ідейно-змістовий контекст вда¬ 
ло вмонтовані мотиви і образи з сюжетів на¬ 
родних оповідань, анекдотів, особливо при ха¬ 
рактеристиці ідейних супротивників автора. 

Елементи усної народної словесності ви¬ 
користовували з метою увиразнення ідейного 
змісту і наближення до посполитого люду сво¬ 
їх писань також інші українські автори кінця 
XVI — початку XVII ст., зокрема полемісти 
Клірик Острозький, Герасим Смотрицький, 
Захарій Копистенський, Стефан Зизаній. 

Крізь схоластичні канони і догматичні 
настанови діючих поетик фольклорний вплив 
пробивається і в українську шкільну драму то¬ 
го часу. Фольклорний і етнографічний елемент 
є важливим у змалюванні сцен та епізодів із 
простонародного життя, які подекуди входять 
навіть у драматичні твори з біблійними сюже¬ 
тами на теми з життя святих. Наприклад, у 
сцені привітання новонародженого Христа 
пастухами або “Весілля” у драмі “Олексій чо¬ 
ловік Божий” (1673). І особливо заясніли від¬ 
блиском фольклорного впливу сценки побуто¬ 
во-анекдотичного змісту, які розігрувалися 
між діями шкільної драми — інтермедії. 

З 1619 року маємо відомості про поста¬ 
новку двох українських інтермедій при відіг¬ 
раній у містечку Кам’янці Струмиловій (тепер 
Кам’янка-Бузька на Львівщині) драмі Якуба 
Гаватовича. В тому ж році вони надруковані 
у Львові. Написані розмовною народною мо¬ 
вою, дійовими особами виступають люди з 
нижчих суспільних верств: селяни, ремісники, 
міщани, школярі, шинкарі, представники різ¬ 
них чужинців. Скомпоновані вони на розігру¬ 
ванні анекдотичних сюжетів про купування 
“кота в мішку” і “найкращий сон ”. 

З XVII ст. походить і низка інших укра¬ 
їнських інтермедій, що виникли на фольклор¬ 
ній основі. 

Наростання визвольної боротьби україн¬ 
ського народу проти чужинецького понево¬ 
лення в XVII ст., апогеєм якої була Хмель¬ 
ниччина, дало поштовх до розвитку в 


тогочасній українській літературі історично- 
мемуарної прози. Особливо яскравий вияв во¬ 
на знайшла у так званих “Козацьких літопи¬ 
сах”, створених у другій половині XVII — на 
початку XVIII ст. Найзнаменитішими в цьо¬ 
му виді творчості є літописи псевдоніма Са¬ 
мовидця, козацького полковника Григорія 
Грабянки і високоосвіченого службовця ко¬ 
зацької генеральної канцелярії Самійла Ве- 
личка. Вони писали по свіжих слідах подій 
доби Хмельниччини і, крім історичних та лі¬ 
тературних джерел стосовно тієї теми, вико¬ 
ристовували живі спогади сучасників, а також 
народні перекази і легенди. На своє звертан¬ 
ня до спогадів і знань “багатьох старих лю¬ 
дей” вказує С. Величко в передмові до пер¬ 
шого тому “Літопису ” 111 . І Г. Грабянка також 
констатує що “долучав розповіді очевидців, 

що ще й нині в живих ходять, і їх розповіді 

• • • ”112 
підтверджують слова літописців . 

У дусі традиції свого часу автори літописів 
не покликаються на фольклор, але вплив остан¬ 
нього сильно позначився на характері тракту¬ 
вання й оцінки ними описуваних історичних по¬ 
дій та осіб. Це аргументовано доводять 
дослідники на основі порівняльного аналізу ре¬ 
цепції козацьких воєн у творах усної народної 
словесності і в козацьких літописах. Цій проб¬ 
лемі приділив особливу увагу І. Франко у цик¬ 
лі розвідок про відображення Хмельниччини в 

думах, піснях та віршах своїх “Студій над ук- 

.. . ”113 

раїнськими народними піснями . 

Автори літописів часто не тільки йдуть за 
висловленими в народній творчості поглядами 
на те чи інше історичне явище, події і дійові 
особи, але й використовують відповідні фольк¬ 
лорні сюжети. Наприклад, явною залежністю 
від народної думи про Хмельницького і Бара- 
баша чи якихось народних оповідань на цю 
тему позначена розповідь у літописах про хит¬ 
ре здобуття Б. Хмельницьким листів поль¬ 
ського короля Володислава з привілеями для 
козаків, які підступно заховав козацький пол¬ 
ковник Барабаш (Ілляш Караїмович — в іншій 
версії) 114 . Фольклорне походження має і літо¬ 
писне оповідання про розмову Б. Хмельниць¬ 
кого і польського коронного гетьмана С. Ко- 
нецпольського при огляді збудованої над 
дніпровими порогами (в іншій версії — у Бро¬ 
дах) фортеці “Кодак ”, яка призначена була 
тримати козаків у залежності і покорі. На 



зловтішне запитання Конецпольського: “Чи 
до вподоби вам, козаки, фортеця?” “Хмель¬ 
ницький йому відказав латинською мовою: 
“Що руками людськими змуроване, ними і 
зруйноване буде” 1ь . Аналогічно представлений 
цей епізод і з такою ж відповіддю у С. Ве- 
личка: “Ясновельможний, добродію, що рука 
людська зробить, те й зруйнувати може” 116 . 

З народних легенд походить наведена 
С. Величком оповідь про надзвичайні знамен¬ 
ня, які передвіщали кровопролитні події 
Хмельниччини. Першим з них “було велике, 
надзвичайне затемнення і зміна сонця, стало¬ 
ся це в день Страсної П’ятниці. Другим зна¬ 
ком була комета, що подібної не бачили від 
давніх літ. Вона з’являлася через дванадцять 
днів на небі — після заходу сонця. Третій 
знак — велика сарана, яка невідь-звідки взя¬ 
лася й налетіла хмарами в землю Польську... 
Трави та збіжжя ця сарана поз’їдала була і 
винищила. Всі старі люди розуміли це як гнів 
Божий до себе і відчували, що надходить не- 
уникненна Божа на них кара ” 117 . 

І весь характер опису в літописах широ¬ 
кого розливу народної боротьби з поневолю¬ 
вачами, її героїзму і драматизму виразно по¬ 
значений впливом фольклору — в ідейному 
осмисленні історичних реалій, емоційній то¬ 
нальності їх подачі і навіть у стилістичних де¬ 
талях. Ось як описує автор “Хмільницького 
літопису” цей час народного піднесення: “И 
серпьі и косьі ковали на оружие, и не дармо 
земля тряслася... На Вкраині рікьі от крьіві 
люд ской бьіли, повньї бьіли болота трупу ляц- 
кого ” 118 . Очевидно, не випадковий тут пере¬ 
гук з аналогічними мотивами народних пісень 
про Хмельниччину: “Гей, не один лях лежить 
головою в воду”, “Течуть річки кервавії Тем¬ 
ними лугами ” 119 . Інші писемні свідчення того¬ 
часні, особливо польські, дуже відмінні від 
наведеного опису. 

Близькість історіософічного мислення ав¬ 
торів козацьких літописів до фольклорного іс¬ 
торизму простежується в багатьох місцях, во¬ 
на засвідчується й тим, що свою книжну 
(вчену, “козацько-руську ”) мову вони часто 
оживляють і збагачують народнорозмовними 
елементами, фразеологізмами із властивим їм 
семантичним та емоційним навантаженням. 
Так, у дусі народного погляду і з використан¬ 
ням відповідного фразеологізму трактує Са¬ 


мовидець союз Хмельницького з кримським 
ханом: “Аже нестатечная приязнь вовку з ба¬ 
раном, так християнинові з бусурманином ” 120 . 
С. Величко, розповідаючи про поразки поля¬ 
ків у війні з Хмельницьким, зумовлені вели¬ 
кою мірою нерозумними і нерозторопними їх 
діями, прямо покликається на поширене на¬ 
родне прислів’я “Кого Бог укарати хоче, то¬ 
му й розум відбере” 121 . “Здійснилося полякам 
те, про що мовиться в приказці: кого Бог схо¬ 
че покарати, то спершу збавить йому знань і 
розуму його ” 122 . В іншому місці, оповідаючи 
про здобуття Хмельницьким Бердичівського 
замку, літописець зазначає, що шляхту, яка 
заховалася там, переможець “видушив... як 
ведмідь бджоли” 123 . 

Таких звертань до ресурсу народної роз¬ 
мовної мови, фразеологізмів та інших слідів 
пов’язаності ідейного змісту і стилістики козаць¬ 
ких літописів з фольклором — багато. Головно 
вплив фольклорної стихії надав цим визначним 
пам’яткам нашої історіографії також небуденної 
літературної цінності та привабливості. 

Розвинутість, привабливість і культурну 
вагу усної народної словесності в духовному 
житті українського суспільства XVI—XVII ст. 
засвідчує й тогочасна українська книжна пое¬ 
зія. З усіх ділянок писемної творчості вона чи 
не найбільше була залежною від схоластичних 
норм і приписів, які відгороджували її від нав¬ 
колишньої фольклорної традиції. Проте впливу 
останньої їй не вдалося обминути. Як ствер¬ 
джують дослідники, він, цей вплив, простежу¬ 
ється в збагаченні віршових форм книжної по¬ 
езії, її ритміки, рим, поетичної образності і 
стилістики. Наростаючий процес зближення 
книжної поезії з народною особливо проявив¬ 
ся в творчості українського поета другої поло¬ 
вини XVII — початку XVIII ст. Климента Зі- 
новіїва. Він виступає і як один з перших 
збирачів української усної народної словесно¬ 
сті, записав понад півтори тисячі прислів’їв і 
приказок та уклав з них збірник, упорядкова¬ 
ний за алфавітом ініціальних слів 124 . 

Народними пареміями сповнена і мова 
віршів цього поета. У багатьох випадках він 
уводить їх у тексті своїх творів без змін, від¬ 
повідно достосовуючи до змісту афоризму 
сюжет вірша. Так, вірш про ненаситних здир- 
ців починається рядком: “Рече приповіст: 
“волк, що споткає, то зьядає ” 125 . Вірш про 



зичливих друзів поет також компонує на ос¬ 
нові думки наведеного в початковому рядку 
прислів’я з його подальшим коментуванням: 

З давньїх часов приповіст тая то пробуваєт: 
“Не мій сто коп як сто другов” повідаєт. 

Бо сто коп, як то мовят, гроши сльїна 
а друзи не забудуть, як якая годьіна 126 . 

Часто поет, використовуючи народний 
фразеологізм, дещо змінює його форму, при¬ 
стосовує до ідейного змісту свого твору, до 
розміру вірша. Наприклад, говорячи про мар¬ 
ність пошуку кращої долі в бродяжництві, він 
дещо перефразовує прислів’я “Доки сонце 

зійде, роса очі виїсть” / “А покул взьшде 
”127 

солнце, вьпст очи роса . 

А взагалі, як стверджують автори вступ¬ 
ної статті до цитованого видання творів Кли- 
ментія, мова його віршів тісно пов’язана з 
живою народною, у ній є “безліч суто народ¬ 
них виразів, пов’язаних з побутом та вироб¬ 
ництвом ” 128 . Ця теза переконливо доводиться 
коментарем до віршів поета, в якому розкри¬ 
ваються і їх фольклорні джерела 129 . 

Зацікавлення Климентія Зіновіїва усною 
народною творчістю, зокрема паремійною, йо¬ 
го збирацька діяльність і зв’язок з нею його 
віршів є яскравим свідченням зростаючої ва¬ 
ги фольклорної стихії в духовному житті ук¬ 
раїнського народу XVII — початку XVIII ст. 
та її впливу на писемну літературу і її мову. 

До сказаного слід додати, що з кінця 
XVII ст. маємо перші відомі записи народних 
дум: про козака Нетягу (в пізніших варіан¬ 
тах — Голоту) та про смерть Корецького — 
обидва у збірнику Кондрацького (1684 р.). 
До цього рукописного збірника увійшла і низ¬ 
ка інших зразків української пісенності 130 . Є 
підстава вважати, що з фольклору почерпнув 
український письменник XVII ст. Іоаникій Га- 
лятовський деякі сюжети для свого збірника 
оповідань “Небо новоє” (Львів, 1665) — про 
чуда Пресвятої Богородиці. Принаймні — ле¬ 
генди про чудесний порятунок українця з Під- 
ляшшя, який потрапив у турецьку неволю, та¬ 
тарського хана Буняка і, особливо, про 
страшну бурю на Чорному морі, в яку потра¬ 
пили запорожці на чолі з Андрієм Ляхутою, 
повертаючись з походу на турків. Козаки вря¬ 
тувалися завдяки щирій покаянній молитві до 
Києво-Печерської ікони Богоматері й Архи- 
стратига Михаїла. Цей сюжет нагадує анало¬ 


гічну драматичну ситуацію в думі про бурю на 
чорному морі й Олексія Поповича 131 . 

Наведені відомості з джерел післямон- 
гольського періоду до XVII століття включно 
переконують, що в той час українська усна 
народна словесність не тільки функціонувала і 
продовжувала розвиватися в середовищі 
простолюду, але й була помітною та приваб¬ 
ливою для вищих суспільних верств — і не 
лише українських, а й для багатьох чужинців. 
Була настільки потужною, що попри офіційні 
нормативно-схоластичні перешкоди пробива¬ 
ється на сторінки писемних джерел. З того 
часу маємо перші відомі записи зразків укра¬ 
їнського фольклору та значну кількість фікса¬ 
цій українських пісень у популярних рукопис¬ 
них і друкованих збірниках. Прикметним є і 
зростаючий вплив українського фольклору на 
творчість тогочасних письменників — і знову 
ж таки не тільки українських, причетність на¬ 
роднопоетичних і народнорозмовних елементів 
до формування мистецького стилю україн¬ 
ського літературного бароко. 

Подальший етап зростання зацікавленості 
освічених людей українською народною твор¬ 
чістю і посилення її впливу на духовну сферу 
життя суспільства припадає на XVIII століття. 


61. Раргоскі В. НегЬу гусеУ5І\л/а роїзкіедо. - Кгако\л/, 
1584. - 5. 161. 

62. Там само. 

63. 5 агпіскі 5. Аппаїез біує сіє огідіпе еІ геЬиз дегііз Роїо- 
погит еі ІЛФиапогит ІІЬгі VIII. - Кгакоуу, 1587. — Р. 379. 

64. Франко І. Студії над українськими народними піс¬ 
нями // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. - К., 1984. - Т. 42. - 
С. 456-458. 

65. І Мпбакіешст 5. Рієбпі і биту сусегзкіе XVI \л/. // 
РтіеЕпік иТегаскі. — 1904 — 2 єб2. З,- 5. 347; Ідоттеізкі Ст.. 
Рита рорггебпіегка ЬаІІау. — Тогип, 1949. - 5. 10—13. 

66. Магсуопа КоЬегпіекіедо НІБІогіа о сгїегесН тіосйеп- 
сасЬ.°— \Л/аг52а\л/а, 1886. Підкресп. наше. — Р. К. Підрядко¬ 
вий переклад: 

Уже геть ВІДІЙДИ від мене, веселий лютняре, 

А приступи до мене з кобзою, жалібний кобзаре. 
Заграй мені сумну думу про полеглого Струся. 

67. СгаЬго\л/5кі А Тгепу і гтесту гогтаііе. — \Л/аг52а\л/а, 
1937. - С. 73. Перекп.: Скажи, моя вдячна кобзо, що знає 
твоя дума. 

68. За: Ягич В. О спавянской народной поззии. Насть 
первая. Исторические свидетеяьства о пении и песнях 
спавянских народов // Славянский ежегодник. Сборник 
статей по славяноведению. — К., 1878. - С. 231. 

69. Ягич В. О славянской народной поззии... // Там са¬ 
мо. - С. 231. 

70. Втискпет А Мікоіаі Ре], С 2 Іо\л/іек і сйеіо. - І_\л/о\л/, 
1922. - 5. 7. 

71. їх показує польський учений Стефан Грабец: Нта- 
Ьес 5. ЕІетепіу кгезо\л/е \л/ іегуки піекіогусН різаггу XVI - 
XVII уу. // Тогип, 1949. - 5. 20-48. 



72. Там само. — С. 28. Перекл.: "А як русин мовить: 
Право не право, я за своїм потягну". 

73. Франко І. [Рецензія] на: АІекзапсІг Вгискпег. Мікоіа] 
Р?еі, БІисДит кгуїуегпе. - Кгакото, 1905. - 408 5. // Запис¬ 
ки НТШ, 1905. - Т. 67. - С. 13. 

74. Грушевський М. Історія української літератури. - 
Т. 4. - Кн. 1. - С. 63. 

75. Це переклад українського перекладача і літературо¬ 
знавця Михайла Білика (1889-1970): Кльонович С. Ф. Рок- 
соланія // Питання класичної філології. — Вип. 2-й. — Львів, 
1961. — С. 119—156. За цим перекладом цитуємо далі. 

76. Особливо в студії: Стороженко А. Польско-латин- 
ский позт второй половиньї XVI века Севастиян Фабиан 
Кленович // Киевские университетские известия. - К., 
1881. - Т. VIII. - С. 267-284; Т. IX. - С. 331-372. 

77. Кльонович С. Ф. Роксоланія. - С. 123. 

78. Там само. — С. 123—124. 

79. Кльонович С. Ф. Роксоланія. — С. 121. 

80. Там само. — С. 132. 

81. Там само. — С. 141—143. 

82. Там само. — С. 148. 

83. Там само. — С. 151. 

84. Кльонович С. Ф. Роксоланія. - С. 151. 

85. Там само. — С. 151. 

86. Франко І. "Тополя" Т. Шевченка // Франко І. Зібр. 
творів. У 50 т. - К„ 1980. - Т. 28. - С. 80-82. 

87. Данилов В. Древнейшие малорусские причита- 
ния // Киевская старина. - 1904. - Т. 87. - № 12. — 
С. 148-153 (Док., изв., зам.). 

88. Кльонович С. Ф. Роксоланія. — С. 154. 

89. Там само. — С. 149. 

90. Барвінський Б. Польська персоніфікація "України" з 
1644 р. // Записки НТШ. - Т. 121. - 1914. - С. 128. 

91. Возняк М. Українські пісні в польських виданнях 
XVII ст. (Відбитка з ЗНТШ. - Т. 155). - Львів, 1937. - С. 4. 

92. Вгискпег А. Біисііа посі Іііегаїига теіеки XVII // Вог- 
ргадау Акабетіі итіе]е1:позсі. \Л/усІ 2 ІаІ ІІІоІодісгпу. - Т. 57. - 
Кгакоуу, 1919. — 5. 40. 

93. Цьому питанню присвячена увага, зокрема, в пра¬ 
ці польського дослідника Стефана Грабца "Еіетепіу кге- 
бо\л/є \л/ ]Є 2 уки піекІогусЬ різаггу XVI—XVII \лл". - Тогип, 
1949. - 5. 29-30, 84, 85, 92. 

94. Іітогошісг І. В. Біеіапкі поуує гизкіе. — І_\л/о\л/, 1880. — 5. 5. 

95. Див.: Боплан Г. Л. [Весільні звичаї українців у пер¬ 
шій половині XVII ст.]. 1650 // Весілля. У двох книгах. - 
Кн. 1. - Київ, 1970. - С. 63-67. 

96. Роїзка Іігука тіезгсгапзка. Рієбпі—Т апсе—расІ\л/апу. Рі- 
ег\л/52е гЬіого\л/е і кгуїуегпе \л/усІапіе. Оргасо\л/аі Цг. КагоІ 
Вабескі. - І_\л/о\л/, 1936. - XXX + 489 + (5) с. 

97. Українські пісні вибрав з цих джерел і подав Ми¬ 
хайло Возняк у праці "Матеріали до історії української піс¬ 
ні і вірші" / Українсько-руський архів. - Т. 9. — Львів, 1913 
та в названій вище розвідці "Українська пісня в польських 
виданнях XVII ст." 

98. Українські пісні з цього збірника подав Михайло 
Возняк у праці "Матеріали до історії української пісні і вір¬ 
ші. Тексти і замітки". — Т. 1. — Львів, 1913. — С. 10—44, 443. 

99. Франко І. Козак Плахта. Українська народна пісня, 
друкована в польській брошурі з р. 1625 // Франко І. Зібр. 
творів. У 50 т. - К„ 1986. - Т. 43. - С. 248-279. 

100. Там само. - С. 266. 

101. Квітка К. Українські пісні про дівчину, що помандру¬ 
вала з зводителем // Етнографічний вісник. - 1926. - 


Кн. 2. - С. 78—107; Яворський Ю. Песня-баллада о Козаке и 
Кулине и духовная песнь грешньїх людей // Наук. Збірник 
Т-ва "Просвіта в Ужгороді". - 1929. — Річник 6. - С. 197—258. 

102. Вгискпег А. Киїіпа // БІауіа. — РгаЬа, 1930. — Т. IX — 
5. 321, 322, 328. 

103. Кггугапо\л/5кі і Ріезп о когаки і Киїіпіе // Кггуга- 
поуузкі .Іиііап. Рагаїеіе. - \Л/аг52а\л/а, 1961. - 5. 208. 

104. Вгискпег А. Ріезпі роїзко-гизкіе // Ратіеїпік Шегас- 
кі. - 1911. - 2 єб2. 11. - 5. 190-191. 

105. Васіескі К. Роїзка котебіа гуЬагІо\л/зка. - І_\л/о\л/, 
1931. - 5. 423. 

106. На обидва ці факти звернув увагу Ю. Яворський у 
вказаному вище дослідженні пісні про Козака і Кулину. Тут 
він подав і аналогічний "духовний козачок" українською 
мовою з XVII ст., зафіксований в Углянському рукописно¬ 
му збірнику "Ключ" (С. 241—247). 

107. РІ52сіко\л/5кі М. РІБта .Іапа 2аЬс2усга. - І_\л/о\л/, 
1937. - 5. 81-82. 

108. РІ52сгко\л/зкі М. Різта Іапа 2аЬс2усга. - І_\л/о\л/, 
1937. - 5. 82. 

109. Роїзка Іігука тіе 52 С 2 ап 5 ка... — І \лга\л/, 1936. - 5. 205. 

110. Докладніше про це: Кирчів Р. Ф. Український 
фольклор у старопольській літературі // Славістичний 
збірник. - Київ, 1963. — С. 308-338; Нудьга Г. Українська 
дума і пісня в світі. — Кн. 1. - Львів, 1997. — С. 61—98. 

111. Величко С. Літопис. Том перший / Переклав з книж¬ 
ної української мови Валерій Шевчук. - К., 1991. — С. 27. 

112. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабян- 
ки. - К., 1992. - С. 12. 

113. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К., 1986. - 
Т. 43. - С. 7—193. Стисло розглядається це питання і в од¬ 
ному з підрозділів книжки М. С. Грицая "Українська літе¬ 
ратура XVI — XVIII ст. і фольклор". - К., 1969. - С. 32—45. 

114. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 45—46; Літо¬ 
пис Самовидця. - К., 1971. - С. 47-48. 

115. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабян- 
ки. - С. 32-33. 

116. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 33. 

117. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 61. 

118. Сборник летописей, относящихся к истории Юж- 
ной и Западной Руси, изданньїй комиссией для разбора 
древних актов. — К., 1888. — С. 28. 

119. Історичні пісні. — К., 1961. — С. 181, 185. 

120. Літопис Самовидця. — С. 60. 

121. Ількевич Г. Галицькії приповідки і загадки. - Відень, 
1841. - С. 42. 

122. Величко С. Літопис. Том перший. - С. 73. 

123. Там само. - С. 128. 

124. Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. 
Пам'ятки української мови XVII—XVIII ст. Серія художньої 
літератури. — К., 1971. — С. 211—266. 

125. Там само. — С. 46. 

126. Там само. — С. 73. (Підкреслення наше - Р. К.) 

127. Там само. — С. 83. 

128. Колосова В. П., Чепіга І. П. Визначна пам'ятка укра¬ 
їнського письменства // Климентій Зіновіїв. Вірші. Припо¬ 
вісті посполиті. — С. 25—26. 

129. Там само. - С. 310-371. 

130. Возняк М. Із збірника кінця XVII в. // Записки 
НТШ. - Т. 116. - Львів, 1927. - С. 155-179. 

131. На це звернув увагу М. Сумцов: Дума об Алексее По- 
повиче // Киевская старина. - 1894. — Т. 44. — Кн. 1. - С. 8. 


ТЬІ8 таїегіаі сопііпиез іЬе ргеуіоиз риЬІісаІіоп сієуоієсі Іо рге-8сіепіійс іпіегезі Іо ІЛа-аіпіап РоІНоге апсі 
ЕіЬпо^гарку отіїїеп Ьу К. КугсЬуу (вее ІЧитЬег 1, 2005). Іт іЬіз сЬарІег іЬе аиіЬог із Іоокіп^ аі іЬе 
ЕІкгаіпіап іоікіоге іп ОУ-РоІізЬ їоїк апсі чтііеп зоигсез. А уеіу сіеіаііесі апаїузіз У'аз сіопе Ьу ап К. КугсЬіу 
о£ іЬе еагіу сепіигіез роїізЬ роеігу (£о1к апсі аиіНог) апсі Іаіег сіоситепіз ої іЬе 174 Сепіигу. ТЬе пехі зіер 
м^ЬісН із Ьеіп& сіопе із 4е зеагсЬ Іог 4е їоїк еіетепіз іп 4е Іікгаіпіап Іііегагу апсі Ьізіогісаі сіоситепіз оі іЬе 
16-174 Сепіигіез. Аі арргохітаїеіу 4із Ііте іуе Науе аізо Йгзі гесогсііп^з оі ІЛсгаіпіап Оитаз. А11 оі 4езе 
таїегіаіз аге Іезіііуіщ; Іог 4е Іасі 4аі Іікгаіпіап Іоікіоге Йтсііопесі уеіу асііуеіу іп 4е 164 апсі 174 Сепіигіез 
атощ; уагіоиз зосіаі ^гоирз апсі еуеп іпйиепсесі У'гіїегз оі сіійегепі паїіопаїіііез. 



ДОНАУКОВІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ 
УКРАЇНСЬКИМ ФОЛЬКЛОРОМ ТА ЕТНОГРАФІЄЮ * 


Роман КИРЧІВ 

3. Фольклорна традиція в культурному жит¬ 
ті України XV?// — початку Х/Х ст. 

Це широка й багатоаспектна проблема, 
яка вже має певне дослідницьке опрацюван¬ 
ня. Тут звернемо увагу на основні відомості, 
що засвідчують функціональну значущість 
фольклорної традиції в духовному житті на¬ 
шого народу та нарощення нових якісних еле¬ 
ментів у зацікавленні нею письменних людей. 

Після Переяславської угоди 1654 року і 
смерті Б. Хмельницького в 1657 році посту¬ 
пово зводяться нанівець завоювання великого 
повстання українського народу, посилюється 
влада над ним чужоземних поневолювачів — 
московських на українському Лівобережжі та 
польських — на Правобережжі. В Україні 
настала пора, яку історики назвали “Руїною”. 
Спроби свідомішої патріотично налаштованої 
частини козацької старшини зарадити ескала¬ 
ції московської експансії в Україні, врятувати 
козацький устрій зазнають краху, особливо 
після полтавської катастрофи 1709 року, пер¬ 
манентного зневладнення гетьманської автоно¬ 
мії внаслідок центристської політики росій¬ 
ського самодержавства, врешті зруйнування 
Запорізької Січі в 1775 році й остаточного 
скасування Гетьманщини 1781 року та окре¬ 
мого козацького війська в 1783 році. 

Ці надто несприятливі для українства 
суспільно-політичні обставини ускладнювали¬ 
ся ще й інтенсивним процесом денаціоналіза¬ 
ції — змосковщення і полонізації — вищих 
верств українського суспільства, українського 
панства, яке намагалося пристосуватися до іс¬ 
нуючих умов і в такий спосіб зберегти свої 
маєтки й привілеї. Централізаторська і асимі¬ 
ляторська політика панівних режимів була 
відповідним чином спрямована і на українське 
церковне життя та освіту. 

У цих умовах традиційно-побутова культу¬ 
ра українського селянства і простого міщанства, 
народна мова, звичаї, обряди, усна словесність 
простого люду залишаються головними етно- 
визначальними й етноінтегруючими показника- 

* Закінчення. Початок див. у №1-2/2005 


ми й чинниками українства. І саме звідси, з ни¬ 
зів, продовжується оживляюча дія і вплив ук¬ 
раїнського духу на свідомість і почуття пред¬ 
ставників тієї частини української еліти і 
письменних людей, яка ще не втратила зв’язку 
зі своїм народом і почуття обов’язку перед ним. 

Стосовно вияву дії українського фольк¬ 
лорного чинника і зацікавлення ним, то в за¬ 
значений період маємо чимало відповідних 
фактів. Згрупуємо їх у кілька функціонально- 
тематичних циклів, у яких можемо вказати 
лише на найзначніше і найхарактерніше. 

Твори українського фольклору в рукопис¬ 
них і друкованих збірниках XVIII — початку 
XIX ст. Згадувана вище практика записуван¬ 
ня популярних пісень та інших видів народної 
словесності в рукописні збірники та пісенники 
перейшла й у XVIII ст. Більше того, на осно¬ 
ві відповідних численних фактів можна тверди¬ 
ти, що ця традиція тепер набула значного по¬ 
ширення і розвитку на всій етнографічній 
території України. Такі пам’ятки маємо не 
тільки з Наддніпрянщини, а й з Галичини, За¬ 
карпаття та Буковини. Вони виготовлялися 
письменними людьми, зокрема писарями, спу- 
деями навчальних закладів, дяками, священи¬ 
ками міщанами, — для власного вжитку, а ін¬ 
коли на замовлення й на продаж. Переважно 
такі збірники — анонімні, у деяких зафіксова¬ 
ні в кінці імена записувачів типу: “Вьіписал 
писец сотенньш золотоношской канцелярій 
Андрей Сербиненко”, “Псалмьі и ггЬсньї вьі- 
писаніе капнистом Андреем Ищенком 
1782 года ”. Часом вносилися і жартівливі зас¬ 
тережні чи охоронні записи від можливих кра¬ 
діїв таких збірників: “Хто отсіи псалмьі может 

украстьі, то будет он сто год свьіні ьіз усього 

• • ”132 

світа из усим своїм нащадком пастьі . 

Поряд з народними піснями в збірники 
записувалися й новоскладені авторські пісні, 
що були відгуком на ті чи інші події суспіль¬ 
ного життя свого часу, а також виражали пе¬ 
реживання й настрої інтимного характеру. 
Вносилися і взоровані на народні пісні скла¬ 
дання як світського, так і духовно-релігійного 
характеру й самих записувачів. Увесь цей ма- 



теріал цікавий з погляду характеристики ду¬ 
ховного життя українського суспільства дру¬ 
гої половини ХУІІ-ХУІІІ ст. У таких запи¬ 
сах до нас дійшли з того часу пісні й вірші 
про Хмельниччину (“Висипався Хміль із мі¬ 
ха”, “Дума козацька о Берестецькім звичен- 
стві”), про пиху пана Потоцького, здобуття 
Варни козацьким військом у 1605 році, Саву 
Чалого, козака Швачку та ін. До речі, один 
з варіантів пісні про Саву Чалого виявлений 
у пісеннику від 1797 р. в с. Флоринці на 
Лемківщині. Він відзначається повнотою тек¬ 
сту і лемківським говірковим забарвленням 133 . 

Ці збірники особливо цінні тим, що до¬ 
кументують побутування в той час багатьох 
українських пісень, подають їх тексти, непо¬ 
одинокі з яких у XIX—XX ст. були зафіксо¬ 
вані фольклористами в різних варіантах, а де¬ 
які живуть і досі. Приміром, у рукописному 
збірнику Д. Рудницького кінця XVII — по¬ 
чатку XVIII ст. записаний один з перших ва¬ 
ріантів і досі популярної пісні “Гей на горі та 
женці жнуть” (“Гой на горі женці жнуть” 134 ). 

Інший збірник того ж часу містить запис 
тексту відомої в пізніших варіантах пісні “Ой го¬ 
ре тій чайці, чаєчці небозі”, автором якої деякі 
дослідники вважають гетьмана Івана Мазепу (а 
також Богдана Хмельницького). Примітна варі¬ 
антна близькість цього тексту (“Ой біда, біда 
мні, чайці небозі” 133 ) з тим, що подав М. Мак¬ 
симович у своєму першому збірнику українських 
пісень (“Ой, біда, біда чайці небозі” 136 ). 

Чимало пісень є відгуком козацької доби: 
про прощання козака з дівчиною, що “вивела 
кониченька й осідлала”, побут козаків — “Ой 
на річі на Самарі сила пороми носит, Ой не 
один козаченько гетьманонька просит”; про бо¬ 
ротьбу з татарами, турками, поляками. Є пісні 
баладного характеру й поодинокі обрядові. 

Проте переважну більшість репертуару 
рукописних збірників і пісенників XVIII ст. 
становлять пісні побутового змісту, зокрема 
про кохання. їх кількість досить значна вже в 
збірниках XVII ст., тепер же — їх багато. 
Дослідник української пісенності Ф. Колесса 
констатує і велику розвинутість її формальних 
ознак: “Вже в записах із кінця XVII в. роз¬ 
гортається перед нами величезне багатство пі¬ 
сенних форм, у якому заступлені всі найваж- 

ніші фасони вірша і строфи, відомі з 

”137 

теперішніх українських народних пісень . 


Немає можливості докладніше зупинити¬ 
ся на огляді цього матеріалу, тому обмежимо¬ 
ся лише стислою інформацією про нього на 
основі дослідницької літератури. 

У згадуваному збірнику бібліотеки Чар- 
ториських (у Кракові) з кінця XVII ст. з 68 
українських пісень — 60 любовних 138 . Є такі 
пісні поміж побожними псалмами і віршами в 
співанику з Тернопільщини, опублікованому 
М. Грушевським за рукописом початку 
XVIII ст. 139 Багато їх зразків подає у своїх 
дослідженнях і публікаціях рукописних збір¬ 
ників ХУІІ-ХУІІІ ст. Володимир Перетц, 
особливо в праці “Новьіе данньїе для истории 
старинной украинской лирики”, де описує два 
співаники — один кінця XVII — XVIII ст., 
другий — середини XVIII ст. 140 

На народні й напівнародні пісні в галиць¬ 
ких і закарпатських рукописних збірниках 
вказує Іван Франко у своїй праці “Карпато- 
руське письмеництво XVII—XVIII вв.” 
(1900) 141 Багато такого матеріалу в працях, 
присвячених дослідженню рукописних збірни¬ 
ків і пісенників, Володимира Гнатюка 142 , Ми¬ 
хайла Возняка 143 , Василя Щурата 144 . Юліан 
Яворський оприлюднив цінну інформацію про 
значну кількість рукописних збірників 
XVIII — початку XIX ст. з Галичини і За¬ 
карпаття та опублікував численні тексти вмі¬ 
щених у них українських пісень, у тому числі 

“ 145 

и народних . 

У XVIII ст. українські пісні набувають 
поширення і в російських рукописних збірни¬ 
ках. Твори української усної народної поезії, 
як і літературної, проникали в Москву ще ра¬ 
ніше. Вони потрапляли сюди писемним шля¬ 
хом, а особливо — усним: їх приносили співа¬ 
ки і знавці українського співу, які, за 
свідченням джерел, уже з першої половини 
XVII ст., були присутні навіть при царсько¬ 
му дворі 146 . Входження української пісні в ро¬ 
сійське середовище зростало з посиленням 
українського впливу на освіту Росії у 
XVII ст. та зростанням кола любителів укра¬ 
їнського світського і церковного співу в Мос¬ 
кві 147 . Далі цей процес активізувався і збага¬ 
тився новими елементами в руслі 
Петровських реформ та здійснення російської 
анексії України в XVIII ст. Українська пісня 
здобувала собі дедалі більше прихильників се¬ 
ред великоросів: “Українські бандуристи ... 



появлялися в кращих домах Петербурга і бу¬ 
ли дуже любленими” 148 . 

Отже, на хвилі цього зростаючого заці¬ 
кавлення українською піснею, вона проникає 
і на сторінки рукописних збірників та пісен¬ 
ників, які в XVIII ст. стають своєрідною мо¬ 
дою серед письменних людей Росії. Дослід¬ 
ник багатьох із цих збірників В. Перетц 
констатує, що в них фігурують українські на¬ 
родні пісні, записані часто попсованою укра¬ 
їнською мовою 149 . Факт широкої участі укра¬ 
їнського народнопісенного матеріалу в 
російських рукописних збірниках XVIII ст. 
підтверджує і російський фольклорист та лі¬ 
тературознавець Олександр Позднєєв у док¬ 
торській дисертації “Рукописньїе песенники 
ХУІІ-ХУІІІ ВВ.” (1956) 150 . 

Інтерес до народної пісні й популярність 
рукописних пісенників стали поштовхом до 
появи російських друкованих пісенників. З 
70-х років XVIII ст. і в перші десятиліття 
XIX ст. таких видань, за підрахунками укра¬ 
їнського фольклориста і літературознавця 
Павла Попова, було здійснено близько 50 Ь1 . 
І майже в кожному з них були вміщені укра¬ 
їнські пісні. Непоодинокі з останніх часто пе¬ 
реходили з одного видання в інше, передру¬ 
ковувалися дослівно або з певними змінами. 
Але й при цьому, за даними того ж ученого, 
у російських пісенниках того часу було над¬ 
руковано до 100 окремих українських пісень, 
а з варіантами — до 500 152 . 

Першим у ряді цих видань був пісенник 
Михаїла Чулкова “Собрание разньїх песен”, 
що вийшов у Петербурзі чотирма частинами в 
1770—1774 роках (друге видання — там же, 
1776 р.). У 1780—1781 рр. пісенник М. Чул¬ 
кова перевидав у Москві російський літератор 
і культурний діяч Ніколай Новіков під назвою 
“Новое и полное собрание российских пе¬ 
сен...” з доповненням п’ятою і шостою части¬ 
нами. У четвертій частині цього видання пода¬ 
но 17 українських народних пісень, більшість 
яких — відомі з пізніших записів (“Ах, під 
вишнею, під черешнею стояв старий з моло¬ 
дою”, “Да орав мужик при дорозі”, “Да в ти¬ 
хого Дунаєчку, Да в крутого бережечку”, 
“Скажи мені, соловейку, правду” та ін.). 

До того часу належать і перші публікації 
в російських виданнях українських пісень з 
мелодіями. Це, зокрема, надруковані в мос¬ 


ковському журналі “ Музьїкальньїе увеселе- 
ния” за 1774 Р „ № 2 — тонкова пісня “Дер- 
гунець ”, а в № 4 — “Ой під вишнею, під че¬ 
решнею” 153 . Кілька українських пісень з 
мелодіями було надруковано в третій і четвер¬ 
тій частинах збірника “Собрание русских 
простих песен” (Санкт-Петербург, 1776, 
1778, 1779, 1779), укладеного і виданого в 

чотирьох книгах музикантом і співцем при 
царському дворі Василем Трутовським. Він 
був родом з України і подані в його збірнику 
українські пісні з нотами (“Ой гай, гай зеле¬ 
ненький”, “Ой кряче, кряче та чорненький 
ворон”, “На бережку у ставка” та ін.), напев¬ 
не, були записані ним самим. Останню назва¬ 
ну пісню він видав також окремо в обробці 
154 

для хору і оркестру . 

Українські пісні з мелодіями потрапили 
до одного з найзначніших російських збірни¬ 
ків пісень кінця XVIII — початку XIX ст. 
“Собрание народних русских песен с их го¬ 
лосами; музику для фортепиано поло жил 
Йван Прач” (Санкт-Петербург, 1790) |55 . У 
збиранні матеріалів, підготовці і виданні цьо¬ 
го збірника великою мірою прислужився відо¬ 
мий російський культурний діяч XVIII ст. 
Ніколай Аьвов, роль Івана Прача — чеха за 
походженням, композитора і вчителя музики, 
мабуть, як це мовиться в заголовку, зосеред¬ 
жувалося на записі й гармонізації мелодій. У 
першому виданні вміщено 6 українських пі¬ 
сень, у другому — 16. Як видно із частого 
друку цих пісень у різних збірниках, вони на¬ 
лежали до найпопулярніших у середовищі то¬ 
гочасної російської публіки. 

У цілому ряді інших російських друкованих 
пісенників кінця XVIII — початку XIX ст. по¬ 
даються українські пісні з мелодіями і без. У 
деяких виданнях вони представлені окремо. 
Наприклад, у пісеннику з інтригуючою назвою 
“Молодчик с молодкой на гулянье с песенни- 
ками, или собрание любовних, нежньїх, аллего- 
рических, пастушьих, ухарских, простих, дере- 
венских, старинннх и нових песен” 
(Санкт-Петербург, 1790) на сторінках 
169-182 подано 15 українських пісень — пере¬ 
важно веселого, жартівливого змісту. 

Присутність українських пісень часто 
афішується вже в заголовках видань різних 
пісенників: “Песенник (новий российский) 
или собрание любовних, хороводних,., мало- 



российских, козацких...” (СПб., 1791), “Пе- 
сенник (избранньїй, или собрание наилучших 
старинньїх и самих новейших, нежньїх,.. ма- 
лороссийских... и других песен” (СПб., 
1792), “Песенник (новейший всеобщий) или 
собрание лучших всякого рода песен, как то: 
любовних, ... малороссийских...” (Москва, 
1800), “Всеобщий новоизбранньш песен¬ 
ник... содержащий в себе песни, арии и хо¬ 
ри... малороссийские...” (Москва, 1805, 27 
укр. пісень). Окремо подані українські пісні в 
збірниках “Избранньїй песенник, или собра¬ 
ние наилучших старих... российских песен” 
(Москва, 1795, перевидання — 1798), “Са¬ 
мий повнейший отборнейший Московский и 
Санктпетербургский песенник...” (Москва, 

1799), “Новейший и полний российский об- 
щенароднмй песенник...” (Москва, 1810, 23 
укр. пісні), “Новейший всеобщий песенник...” 
(Москва, 1810, 32 укр. пісні), “Новейший и 
отборнейший всеобщий песенник...” (СПб., 
1812, 19 укр. пісень). 

Подібного типу пісенники з більшими чи 
меншими добірками українських пісень вихо¬ 
дили в Петербурзі та Москві й у всі наступ¬ 
ні роки, у деякі навіть по кілька таких видань 
(напр., у 1817 — три) “Новейший, всеобщий 
и полньїй песенник...” (СПб., 1819) подає 38 
українських пісень. 

Усе це були видання на задоволення по¬ 
питу, вони мали ширпотребівський, комерцій¬ 
ний характер. Проте вони яскраво показують, 
наскільки така потреба, в тому числі й щодо 
українських пісень, була значною серед того¬ 
часної російської читаючої громади. Зростан¬ 
ня кількості українських пісень у цих видан¬ 
нях засвідчує попит на них і їх популярність 
у загалі російської публіки. 

Взагалі український пісенний репертуар у 
рукописних пісенниках (без сумніву, збереже¬ 
них і виявлених досі лише частково) та в дру¬ 
кованих виданнях XVIII ст., переконує у ве¬ 
ликій розвинутості української народної пісні 
того часу, інтенсивності її побутування й попу¬ 
лярності не лише в середовищі суспільних ни¬ 
зів, а й виходу до письменних і вищих сфер та 
й поза власні етнічні межі. Цей репертуар 
складений головно з пісень побутового, любов¬ 
ного, жартівливо-гумористичного змісту. У 
ньому мало історичних українських пісень (у 
російських рукописних і друкованих пісенниках 


трапляються лише поодинокі, в українських 
рукописних збірниках — їх більше) і невелика 
частка обрядових пісень. Хоч немає сумніву, 
що обрядові пісні всіх родових циклів і жанро¬ 
вих груп, які генетично сягають давнини і бу¬ 
ли зафіксовані в XIX—XX століттях, не мог¬ 
ли не зберегти свою тяглість у XVIII ст. Те 
саме стосується і багатого масиву історичних 
пісень та дум, пов’язаних своїм виникненням з 
козацькою добою й історичними подіями 
ХУІІ-ХУІІІ ст., який зібрався переважно на 
основі записів пізніших століть. 

Поширеність і популярність українських 
пісень засвідчують також згадки й описи їх 
побутування у писемних джерелах XVII — 
XVIII ст., записи їх текстів у різних архівних 
матеріалах. Так, український учений В. Щу- 
рат звернув увагу на записи чотирьох україн¬ 
ських пісень, датовані 1707 І ОДИН — 1740 
роками, внесені писарем у книги Львівських 
городських актів, призначені для записів по¬ 
важних офіційних справ Ь6 . 

Слід зазначити, що крім народних пісень 
джерела XVIII ст. містять відомості й про ін¬ 
ші жанри українського фольклору, а також за¬ 
писи їх текстів. У рукописних збірниках поши¬ 
рюються фольклорні й фольклоризовані 
апокрифи та легенди на біблійні теми Старого 
і Нового Заповіту. Нерідко поміж ними зу¬ 
стрічаються й світські прозові народні твори: 
казки, легенди, перекази, анекдоти. Про такі 
збірники, складені переважно народною мо¬ 
вою наприкінці XVII—XVIII ст., у яких се¬ 
ред різного матеріалу подаються казки та опо¬ 
відання, “зачуті з народних уст”, говорить 
І. Франко у праці “Карпаторуське письмен¬ 
ство ХУІІ-ХУІІІ вв.” 157 , вказує на сюжети 
народного характеру в огляді текстів цих збір¬ 
ників 158 . З одного такого збірника першої по¬ 
ловини XVIII ст. І. Франко використав запис 

159 

казки про царя, що ходив красти , для своєї 
історичної драми “Сон князя Святослава” 160 . 

Писемне джерело другої половини 
XVII ст. зберегло запис сюжету української 
версії казки про вужа і селянина, яку начеб¬ 
то розповів Б. Хмельницький польським пос¬ 
лам 1655 року, використовуючи її як алегорію 
для характеристики польсько-українських 
взаємин 161 . Ця казка увійшла і до виданої 
1712 року в Києві книжки повчального зміс¬ 
ту “Ифика ієрополитика”. Між прикладами, 



якими ілюструються моральні повчання цієї 
книжки, наведена і казка про ведмедя та двох 
друзів у біді 162 . 

У записах народних звичаїв, обрядів і по¬ 
вір’їв, здійснених на Лемківщині в останній 
чверті XVIII ст., подаються традиційні фор¬ 
мули замовлянь та метеорологічних прикмет і 
прогнозувань 163 . 1809 роком датована руко¬ 
писна збірка прислів’їв і приказок, складена 
дяко-учителем з села Прикра в закарпатській 
Лемківщині Іваном Югасевичем 164 . 

Наведений далеко неповний обсяг відо¬ 
мостей про записи і друки українських фольк¬ 
лорних текстів у XVIII — на початку 
XIX ст. переконує, наскільки зросли в той 
час культурний резонанс й інтерес не тільки в 
своєму, а й чужоземному середовищах, до ук¬ 
раїнської усної народної словесності, особли¬ 
во пісенної. Цей процес знайшов своє вира¬ 
ження й у подальшому зближенні писемної 
літературної творчості з фольклором. 

Вплив усної народної творчості на україн¬ 
ську літературу XVIII — початку XIX ст. 
Дослідник української давньої літератури Ми¬ 
кола Петров відзначав, що в творчості україн¬ 
ських письменників XVIII ст. простежується 
“дивовижна амальгама писемних джерел усяко¬ 
го роду з творами усної народної словесно¬ 
сті” 16 '. Це зауваження розвивається й конкре¬ 
тизується в багатьох дослідницьких працях, на 
сьогодні вже маємо і певні узагальнювальні ос¬ 
мислення наукової розробки цієї теми 166 . 

Спираючись на ці праці, можемо визначи¬ 
ти головні вияви, аспекти й результати взає¬ 
мин української літератури і фольклору. Хоч 
ці взаємини в зазначений час мали ще стихій¬ 
ний і здебільшого неусвідомлений, несанкціо¬ 
нований діючими літературними правилами ха¬ 
рактер (таке усвідомлення і цілеспрямованість 
прийдуть значно пізніше — в добу романтиз¬ 
му), проте навіть спонтанне звертання україн¬ 
ських письменників до народних творчих дже¬ 
рел мало дуже істотне значення. Нагадаємо, 
що то був час, коли на всьому просторі поне¬ 
воленої української землі йшов повним ходом 
процес денаціоналізації решток українськості 
вищих і освічених суспільних верств, омосков- 
лення Української православної церкви, осві¬ 
ти, книгодрукування, полонізації на західноук¬ 
раїнських землях, мадяризації на Закарпатті. 
У цій ситуації головним базисом українського 


національного життя, його духу і моральних 
сил залишається простий люд, його мова і 
тяглість творчої традиції. Тому звертання ук¬ 
раїнського літератури до народної мови, усної 
словесності було ефективним, хай і неусвідом- 
леним самозахисним чинником від втрати сво¬ 
єї національної тотожності. 

Передусім значущим був вплив народно¬ 
го слова на збереження власного характеру 
мови старого українського письменства. На¬ 
прикінці XVII — початку XVIII ст. староук¬ 
раїнська літературна мова, тобто церковно¬ 
слов’янська мова з виразно виявленими 
українськими фонетичними, граматичними і 
лексичними особливостями, поступово заміню¬ 
ється так званою слов’яно-руською мовою, 
тобто з посиленням її церковнослов’янського 
характеру і нівеляцією українізмів. Цей процес 
активізувався, коли найвищий орган правління 
православної церкви в Російській імперії — 
Священний Синод серією своїх указів у 20-х 
і наступних роках XVIII ст. наказав друкува¬ 
ти книжки в Києві й Чернігові “тільки такою 
мовою, яка нічим не відрізняється від москов¬ 
ської” 167 , а також із заборонами вживання ста¬ 
роукраїнської мови в шкільництві. 

Такі офіційні акції та посилення схоластич¬ 
ного режиму в освіті помітно позначилися на 
мові української літератури XVIII ст. Однак 
вони не змогли цілковито відвернути її від мови 
простолюддя і його усної словесності. Більше 
того: в українській літературі того часу виразно 
простежується наростаюча тенденція руху “в тім 
напрямі, котрий, — за словами І. Франка, — 
був єдино спасаючим — до народу, до народної 
мови ” 168 . Особливо цей рух стосується таких 
видів письменницької творчості, які були розра¬ 
ховані на ширшу демократичну публіку. 

Поряд з написаними слов’яноруською мо¬ 
вою і в руслі офіційного “високого штилю” 
шкільними драмами “Владимир” Феофана 
Прокоповича, “Милость божія” невідомого ав¬ 
тора, “Воскресеніє мертвих” Георгія Конисько- 
го та ін., до них додаються і виставляються на 
сцені у XVIII ст. веселі інтермедії, наближені до 
народної розмовної мови. Основою їх сюжетів 
часто служили фольклорні анекдоти і типові по¬ 
бутові епізоди з життя простолюддя. У драмі 
“Олексій чоловік божий” вплетена сценка весіл¬ 
ля (“Играние свадьбьі ”) з використанням ха¬ 
рактерних обрядово-звичаєвих елементів народ- 



ного весілля. Традиційний фольклор народної 
весільної обрядовості трансформується і в одній 
з інтермедій до драми Г. Кониського. 

Своєрідним демократичним і тісно 
зв’язаним з фольклорною традиційністю від¬ 
галуженням шкільного театру в Україні був 
вертеп — лялькова різдвяна гра, тексти якої 
укладалися живою розмовною мовою, були 
насичені народними піснями, прислів’ями, 
приказками. І знову ж особливо прикрашали 
і збагачували це дійство веселі побутові сцен¬ 
ки типу інтермедій. Передусім саме ця набли¬ 
женість феномена інтермедій до народного 
життя, мови, фольклору дала підставу 
І. Франкові ствердити, що значення їх “для 
дальшого розвою нашої літератури було дале¬ 
ко більше, ніж самих драм” 169 . 

Ще більший поступ щодо зближення з 
народною мовою й усною словесною творчіс¬ 
тю зробила українська літературна поезія 
XVIII ст. Навіть духовна лірика, пісні і вір¬ 
ші, що базувалися на церковно-релігійних 
ідейно-змістових засадах і були покликані бо¬ 
гослужебними та релігійно-виховними потре¬ 
бами, не обминули народного впливу. Розгля¬ 
даючи ці твори І. Франко зазначив, що їх 
автори, переважно особи з нижчого духовен¬ 
ства, “не могли охоронитися й від впливу то¬ 
го світогляду народного, з котрого і серед 
котрого виростали” 170 . В іншому місці наголо¬ 
сив, що в непоодиноких авторів набожних пі¬ 
сень “...правдива, тиха і глибока сила слова 
нашого... живим ключем била...” 171 . 

Тому й не дивно, що чимало таких пісень 
ставало своїми в народному середовищі, вони 
входили до репертуару кобзарів, лірників і ви¬ 
конувалися разом з історичними й побутовими 
піснями та думами. Деякі з них у процесі по¬ 
бутування зазнали народної обробки, варію¬ 
вання, тобто фольклоризувалися. Згодом зби¬ 
рачі фольклору XIX ст. зафіксували значну 
кількість духовних пісень і псальм у загально¬ 
му масиві побутуючої народної пісенності всіх 
частин України 172 . Особливо характерною з 
цього погляду є фольклоризація церковних ко- 
ляд, більшість яких виникла в XVIII ст. і по¬ 
трапила до збірника набожних пісень “Бого- 
гласник”, виданого в Почаєві 1790 р. (багато 
перевидань у наступні роки). 

Що ж до літературних пісень і віршів 
світського змісту, то вплив фольклору в них 


проглядається як на ідейно-змістовому, так і 
на мовному, поетичному і формально-струк¬ 
турному рівнях. Звичайно, далеко не в усіх. 
Проте в значній частині писемних творів, що 
були відгуком на суспільно-політичні події ма- 
зепинської доби, часу Коліївщини 1768 Р „ 
зруйнування Запорізької Січі у 1775 р., пере¬ 
ходу частини запорожців за Дунай у турецькі 
володіння, депортація їх волею цариці з рідної 
землі на Кубань, закріпачення посполитого 
українського люду та ін., подібно як і раніше 
в книжних українських піснях, віршах про 
Хмельниччину, виразно відчувається суголос¬ 
ність історичної свідомості їх авторів з харак¬ 
тером народного сприйняття і осмислення по¬ 
дій і їх героїв — з фольклорним історизмом. 

Наприклад, у вірші з 1767 р. “Захотіла 
Смілянщина віру утвердити” — про жорстоке 
вбивство польськими шляхтичами у містечку 
Млієві на Черкащині церковного титаря 173 — 
автор дотримується народного погляду на цю 
подію. І своїм сюжетом цей твір збігається з 
відповідним усним переказом 174 . Вірш написа¬ 
ний народною мовою, з використанням на¬ 
роднопісенних виразів і віршової форми коло¬ 
мийкового розміру: 

Заплакали старі люди і малії діти: 

“Горе, горе нам на світі, що ніде прожити!” 175 . 

Таких фактів переспіву фольклорних сю¬ 
жетів, використання їх мотивів і образів бага¬ 
то у піснях і віршах XVIII ст., особливо в тій, 
переважно анонімній, їх частині, де такі тво¬ 
ри звичайно озаглавлювалися “Піснь свіцька” 
або “Піснь світова” і поширювалася здебіль¬ 
шого в рукописних збірниках. Ці твори різ¬ 
ними своїми аспектами виявляють тісний 
зв’язок з фольклором і, що особливо важли¬ 
во, цей зв’язок виражався не стільки зовніш¬ 
німи, формальними ознаками, скільки ідейно- 
змістовою співзвучністю з думками і 
настроями народу та його творчості. Очевид¬ 
но, що властивий цим творам сильний кри¬ 
тичний, сатиричний струмінь, спрямований 
проти несправедливості суспільно-політичного 
устрою, феодально-кріпосницького ладу, ве¬ 
ликою мірою походив від фольклору. І без¬ 
сумнівним впливом останнього зумовлювалося 
дедалі більше відтіснення книжкової мови 
живою народною мовою 176 . 

Багатим поетичним досвідом народної пі¬ 
сенності збагачується писемна лірична поезія, 



зокрема елегійного, інтимного характеру. У 
ній звучить скарга на гірку сирітську долю, 
злидні, соціальну несправедливість, вимушену 
розлуку з родиною, тяжке життя між чужи¬ 
ми людьми, нещасливе кохання і т. ін. Усе це 
в дусі аналогічних мотивів і часто з викорис¬ 
танням традиційних поетичних засобів народ¬ 
них пісень. Особливого впливу останніх за¬ 
знала книжна любовна лірика, яка, за 
спостереженнями Ф. Колесси, не тільки пе¬ 
реймала досвід народної поезії і ритміки, ко¬ 
ристувалася “не лише мотивами і стилем, але 

не раз цілими строфами й образами, перейня- 

”177 

тими з народних пісень . 

З народнопоетичного джерела живилися 
й гумористично-сатиричні, бурлескно-травес¬ 
тійні пісні та вірші української літератури 
XVIII ст., які особливо розквітли в творчості 
так званих мандрівних дяків — тій частині ав¬ 
торів, які рекрутувалися з незаможного сту¬ 
дентства, церковних служителів, низового ду¬ 
ховенства, дяків. Близькими до цієї творчості 
були діалоги і вірші автора другої половини 
XVIII ст. священика Івана Некрашевича. Йо¬ 
го “Ісповідь...”, “Ярмарок”, “Замисел на по¬ 
па” та інші збережені твори насичені народни¬ 
ми фразеологізмами, прислів’ями, приказками, 
їх зміст позначений впливом народної гумо¬ 
ристики. Сюжет сатирично-гумористичного 
твору невідомого автора “Вірша про Кирика”, 
в якому розповідається про зажерливого попа, 
взятий з народної казки на цю тему. У такий 
же спосіб створена і низка інших віршованих 
гумористичних оповідань (“Пословиця за му¬ 
жика Гаврила”, “Отець Негребецький ”, “Пе¬ 
кельний Марко”...). 

Особливий інтерес з погляду стосунку до 
народної словесності становить творчість най¬ 
більшого українського письменника і мислите¬ 
ля XVIII ст. Григорія Сковороди (1722— 
1794). Навряд чи можна однозначно погоди¬ 
тися з твердженням, що він “по суті, вперше 
на Україні принципово усвідомив і сміливо під¬ 
ніс значення народної творчості в житті й літе¬ 
ратурі”, “...цілком свідомо і цілком позитивно 
поставився до народної творчості” 178 . Тут не 
можна не враховувати тієї обставини, що, як 
філософ, який сповідував просвітительські ідеї 
свого часу, Г. Сковорода не був вільний від 
властивого цим ідеям певного дистанціонуван- 
ня від простонародної культури. У європей¬ 


ському просвітительстві XVIII ст. воно нерід¬ 
ко мало характер критичного і негативного 
ставлення до народних традицій як до царства 
темноти, марновір’я і безкультур’я. 

Щоправда, у Сковороди немає подібних 
крайнощів, хоч і він у своїх філософських 
трактатах вказував на потребу звільнення лю¬ 
дини від забобонів і марновірства 179 . Проте до 
усної народної словесності він ставився пози¬ 
тивно, часто звертався до неї і використову¬ 
вав її у своїй творчості, особливо поетичній. 
Зокрема, його вірші “Ах поля, поля зеленьї” 
і “Ой ти птичко жолтобоко” написані настіль¬ 
ки близько до народної пісенності, що вони 
перейшли в репертуар лірників і кобзарів, 
стали популярними серед народу. Високо ці¬ 
нив мудрість народних прислів’їв і припові¬ 
док, залюбки вплітав їх у свої філософські 
розмисли, у мову проповідей, діалогів і притч. 

Потужна стихія впливу народного слова і 
творчості на українську літературу XVIII сто¬ 
ліття, без сумніву, захопила і Сковороду. 
Водночас над ним ще немалою мірою тяжить 
книжна схоластична традиція, і мова його пи¬ 
сань залишається мішаною — “макароніч¬ 
ною”, складеною з елементів української, ро¬ 
сійської і старослов’янської мов 180 . Він не 
зробив тут якогось якісно нового кроку порів¬ 
няно з багатьма сучасними йому реаліями 
еволюціонування української літературної мо¬ 
ви, і ніде не висловився про потребу, доціль¬ 
ність такого кроку. Будучи глибоко народним 
у повсякденному житті, способі мислення і 
поведінки, Сковорода, однак, не піднявся до 
принципового усвідомлення значення народної 
творчості для літератури і поступу останньої 
до народності. Таке усвідомлення в україн¬ 
ській літературній думці прийде пізніше. 

У прозі, крім сказаного в попередньому 
підрозділі про відгомін фольклору в Козаць¬ 
ких літописах, які хронологічно перейшли і на 
початок XVIII ст., особливо визначною літе¬ 
ратурною пам’яткою є анонімний твір “Исто- 
рия русов или Малой Россіи”, що постав десь 
наприкінці XVIII чи на початку XIX ст. і 
тривалий час поширювався в списках. Цей 
твір цінний не стільки своєю історико-факто¬ 
логічною сутністю, скільки, головно, як літе¬ 
ратурне явище, тісно пов’язане з усною на¬ 
родною словесністю і позначене її впливом. 
“Вся історія “русів” (тобто українців. — 



Р. К.), — стверджує дослідник, — подана в 
дусі народних історичних переказів, дум та іс¬ 
торичних пісень. Народною поезією пройняті 
як оповідання про Давню Русь, так і особли¬ 
во описи героїчної боротьби українського на¬ 
роду проти турецько-татарських нападників і 

•••”181 

польсько-шляхетської експансії . 

Таких сюжетів, запозичених з історичних 
пісень і дум, співзвучних з ними мотивів і об¬ 
разів, у тексті цього твору багато. Зрештою, 
і сам автор часто покликається на “народньїе 
предания”, “молву народную” і не раз віддає 
їм перевагу перед писемними версіями в трак¬ 
туванні тих чи інших подій та історичних осіб, 
відповідно зміщуючи та переакцентовуючи їх. 
У мові “Истории русов” щедро використане 
народне образне слово, прислів’я і приказки. 
Важливе значення цього твору і в тому, що 
він послужив основою для виникнення цілого 
ряду анонімних пісень, дум, віршів, оповідань, 
які свого часу навіть вважалися фольклорни¬ 
ми, а, власне, були витворами на межі літера¬ 
тури і фольклору. Зокрема, значна частина 
таких творів увійшла до відомого збірника з 
30-х років XIX ст. “Запорожская старина”. 

Істотна роль “Історії русів”, яка послужи¬ 
ла джерелом натхнення для письменників но¬ 
вої української літератури, особливо періоду 
романтизму. Під її помітним впливом написа¬ 
ні ранні драматичні твори Миколи Костома¬ 
рова, історичні повісті й поема “Богдан” Єв¬ 
гена Гребінки, деякі прозові твори і поема 
“Україна” Пантелеймона Куліша та низка по¬ 
ем і віршів Тараса Шевченка (“Гайдамаки”, 
“Тарасова ніч”, “Сон ”, “Іржавець ”). 

Загалом фольклоризм (творча пов’яза¬ 
ність з усною народною словесністю) україн¬ 
ської літератури XVIII — початку XIX ст. — 
це багате відповідними фактами динамічне 
явище з новими якісними ознаками. Останні 
стосуються головно посилення ідейно-змісто¬ 
вого зв’язку літературної творчості з усною 
народною словесністю та впливу на літерату¬ 
ру народного світогляду і фольклорного істо¬ 
ризму. Важливе значення мав також нароста¬ 
ючий процес проникнення в мову письменства 
народної розмовної мови, який великою мірою 
відбувався при посередництві фольклору. 
Особливо значного розвитку в цьому напрямі 
зазнала мова інтермедій, вертепної драми і 
поезії, здебільшого анонімної лірики, а також 


і духовних пісень та віршів. Вплив народної 
пісенності позначився на збагаченні поетичної 
мови, образності літературної поезії, її віршо¬ 
вих форм, а також на посиленні тонізації 
книжного силабічного вірша, тобто його на¬ 
ближення до силаботонічного народнопісенно¬ 
го ладу. 

Унаслідок таких змін, багато творів літера¬ 
турного походження потрапило в народнопісен¬ 
ний репертуар, записувалося і переписувалося в 
рукописних пісенниках, друкувалося в різних 
виданнях останніх десятиліть XVIII і початку 
XIX ст. Велика їх кількість входить і в запи¬ 
си пізніших збирачів фольклору та стає пред¬ 
метом уваги фольклористичних досліджень. 

Зростання значення фольклору в есте¬ 
тичній культурі і культурному мисленні укра¬ 
їнської людини XVIII ст., фольклоризм того¬ 
часної української літератури — один з 
головних чинників її поєднання з новою укра¬ 
їнською літературою і природнього переходу 
до творення її літературної мови. 

Зацікавлення українським фольклором по¬ 
за Україною. Уже мовилося про популярність 
української пісні в Росії, її поширення в руко¬ 
писних пісенниках і російських друкованих ви¬ 
даннях XVIII — початку XIX ст. У польській 
літературі та писемних пам’ятках аналогічні 
факти зацікавлення українським фольклором 
відомі з ХУІ-ХУІІ століть. Панівний класи¬ 
цистичний напрям розвитку польської культу¬ 
ри XVIII — початку XIX ст., його естетика і 
просвітницька філософія своїми правилами і 
настановами фактично виключали народну тра¬ 
диційну культуру зі сфери професійних інтере¬ 
сів мистецтва, літератури, науки, принаймні, 
сильно обмежували прикладний характер таких 
інтересів. 

І все ж таки ці зацікавлення продовжува¬ 
лися та виявлялися в різних формах. Стосов¬ 
но українського фольклору вони виражені 
тяглістю традиції присутності української піс¬ 
ні в польських рукописних збірниках та різ¬ 
них друках XVIII ст., а також у звертанні то¬ 
гочасної польської літератури до української 
етнографії й усної народної словесності. 

У згадуваних вище працях О. Брікнера і 
М. Возняка про українські пісні в давніх ру¬ 
кописних пісенниках і збірниках 182 вказують¬ 
ся і відповідні факти з польських рукописів та 
друків XVIII ст. З погляду використання ук- 



раїнського фольклору в польській літературі 
того часу особливо примітною є творчість 
Фрацішека Дионісія Князьніна (1750—1807). 
Цей письменник цікавився життям нижчих 
верств суспільства, їх традиційною культурою 
й усною словесністю. На відміну від сучасних 
йому літераторів, які уникали всього, що ма¬ 
ло якийсь зв’язок з народом, він сміливо 
звертався в своїх творах до реалій життя 
простолюддя, його типів, звичаїв, мови. 

Серед п’єс, написаних Ф. Князьніним 
для домашнього театру князів Чарториських 
у Пулавах, виділяється водевіль “Тгоізіе \се- 
зеїе” (“Потрійне весілля ”). Він був надруко¬ 
ваний 1788 р. у третьому томі тритомного ви¬ 
дання творів цього письменника. Дія п’єси 
відбувається в польській селянській хаті над 
Віслою, її сюжет зосереджений навколо побу¬ 
тової інтриги і особливо збагачений пісенним 
матеріалом — народним і літературно стилізо¬ 
ваним. Для нас цей твір цікавий, зокрема, 
текстовим матеріалом, пов’язаним з дійовою 
особою козака Захаренка. Він розмовляє ук¬ 
раїнською мовою, співає українських пісень і 
танцює, граючи на бандурі. На сцені з’явля¬ 
ється з піснею: 

От я козак Захаренко, 

З бандурою веселенько! 

Нігди в житті не заплачу: 

Гучу, кричу, граю й скачу ... 183 

Окремі куплети цієї пісні приспівує козак 
і в інших місцях п’єси. Мова його пересипа¬ 
на прислів’ями, пісенними фразами на зразок: 
“От так по-козацьки: нема хліба — їси пляц- 
ки ”. Залицяючись до дівчини, мовить: “Дай 
же рученьку, най бачать люде, що дівчинонь¬ 
ка моя вже буде ”, а на відмову: “Не буде в 
моїм серцю туга, не будеш ти, буде друга”. З 
пісенного фольклору походить його звертання 
до дівчини “чорноброва”, “дівчинонько”. 

З усього видно, що Захаренко — тип 
дворового козака, одного з тих, які служили 
при дворах магнатів і багатої шляхти. Він ве¬ 
селий, дотепний, але іноді крізь бравурну бе¬ 
сіду і зовнішню безтурботну поведінку коза¬ 
ка проривається невесела правда про його 
підневільне становище. Згадуючи про свою 
службу, з гірким гумором приспівує: 

Бодай наше Побереже! 

Х.оть нагайка плечі зріже, 

Козак з того не заплаче: 

Ликне, гучить, грає, скаче 184 . 


Подібних стилізацій під українську на¬ 
родну пісню в тексті п’єси чимало, особливо 
в другій її версії 18:1 . їх автором був, очевидно, 
сам Князьнін. Як секретар князя Адама Чар- 
ториського, він часто перебував у маєтках ос¬ 
таннього на Поділлі, Волині, Київщині. Укра¬ 
їнську мову, пісню мав нагоду почути і в 
дворах цього магната на етнічних польських 
землях, де було чимало слуг і дворових коза¬ 
ків з України. Автор п’єси явно симпатизує 
козакові, милується його дотепністю, гордою 
вдачею, і взагалі малює його образ у народ¬ 
ному дусі, компонує його мовну партію на ос¬ 
нові фольклорного матеріалу. 

Своєрідний слід залишив вплив україн¬ 
ського фольклору в творчості польського по¬ 
ета другої половини XVIII ст. Юзефа Ши- 
мановського (1748—1801). Крім поем та 
ідилій, написаних у холодній класицистичній 
манері, він створив кілька десятків віршів на 
зразок народних пісень. Серед них чи не най¬ 
більшої популярності набула пісня “2о,чіи, 
2озіи, то^а ІиЬа ”, взірцем для якої послужи¬ 
ла українська пісня про Гандзю 186 . 

Популярна пісня “Гандзя” ' (“Чи Є В СВІ¬ 
ТІ молодиця”) була створена маловідомим піс¬ 
нярем початку XIX ст. Дионісієм Бонков- 
ським. Проте в її основу лягли жартівливі 
народні пісні про Гандзю, які були поширені 
вже в XVIII ст. Одна з них “А хто хоче Ган¬ 
дзю знати” потрапила вже до відомого пер¬ 
шого збірника українських і польських пісень 
у Галичині Вацлава з Олеська (Львів, 1833). 
Саме цією піснею (або якимось її варіантом) 
скористався Ю. Шимановський для написан¬ 
ня своєї “Зосі”. Крім її змістової суголосно¬ 
сті з українською піснею, їм також властиві 
однакові віршовий розмір і ритміка. 

Українська пісня відлунює в творчості 
польського поета другої половини XVIII — по¬ 
чатку XIX ст. Францішка Карпінського 
(1741—1825). Він народився, провів дитячі та 
юнацькі роки в с. Голоскові на Покутті (тепер 
Івано-Франківська обл.), знав, як вказує у сво¬ 
їх спогадах, українську мову, перекази про Дов- 
буша, пам’ятав пісні, почуті з уст покутян 187 . 

Глибоке враження справили українські 
пісні, особливо історичні, на визначного поль¬ 
ського поета Юліана Урсина Немцевича 
(1757—1841). Він чув їх під час перебування 
у 80-х роках в Україні і, пишучи вже на схи- 



лі віку свої мемуари, згадує, що українці час¬ 
то співали балади про славного Хмельницько¬ 
го, про війни з ворогами, зазначає, що знав 
напам’ять поетичну пісню про Нечая. “Цей 
смак до співів, — констатує Немцевич, — і 
легкість складання пісень до всіх важливих 
подій, особливо політичних, триває там (в 
Україні) і досі. Коли в 1792 р. Щенский йо¬ 
то цький сформував Торговицьку конфедера¬ 
цію і попросив допомоги у Катерини, україн¬ 
ський народ склав на нього таку пісню: 

О ти, Потоцький, воєводський сину, 

Запродавя-сь Польщу і всю Україну. 

В таких-то піснях зберігаються серед 
простого люду пам’ятки про важливі події в 

о . *”188 

його ВІТЧИЗНІ . 

Знайомство Немцевича з українськими 
історичними піснями і думами, безсумнівно, 
мало певний зв’язок з генезисом збірки його 
історичних пісень, складеної на початку 
XIX ст. (“5ріе\уу Ьівіогусгпе” — Варшава, 
1816). Деякі з цих пісень він називає дума¬ 
ми. У передмові до збірки, говорячи про іс¬ 
торичний епос різних народів, згадує й укра¬ 
їнські думи — “Про Нечая Дорошенка та 
інших ” 189 . Тут наявне змішування українських 
історичних пісень із власне думами, що в той 
час і пізніше часто траплялося. 

Наведені факти — лише частина матеріа¬ 
лу, що стосується зв’язку польської літерату¬ 
ри доби Просвітництва з українським фольк¬ 
лором. Проте й вони переконують, що навіть 
у той період історії польської літератури, який 
дослідники вважають мало значущим і плід¬ 
ним на взаємини з фольклором, усна словес¬ 
ність українського народу не переставала ціка¬ 
вити і приваблювати польських письменників, 
які зверталися до неї і користувалися її над¬ 
баннями у своїй творчій практиці 190 . 

Зацікавлення українськими народними піс¬ 
нями серед російської письменної громадсько¬ 
сті, що знайшло свій вияв у рукописних і дру¬ 
кованих пісенниках XVIII — початку XIX ст., 
мало певний вплив і на російську літературу. 

До того часу відносяться перші російськомовні 

101 

переклади і переспіви українських пісень . 
Спостереження і зауваження про усну словес¬ 
ність, звичаї, обряди і побут українців займа¬ 
ють помітне місце в напівбелетристичних подо¬ 
рожніх описах України, з якими на початку 
XIX ст. виступає ряд російських авторів: “Пу- 


тешествие в полуденную Россию” В. Ізмайло- 
ва (1802), “Путешествие в Малороссию” 
(1803) і “Новое путешествие в Малороссию” 
(1804) К. Шалікова, “Досуги крьімского су- 
дьи” П. Сумарокова (1803), “Письма из Ук- 
раиньї” А. Левшина (1816) та ін. 192 

У XVIII ст. зростає зацікавлення україн¬ 
ським фольклором, особливо народною піс¬ 
нею, і в інших європейських країнах. Відомий 
дослідник поширення український пісень у 
світі Г ригорій Нудьга наводить тогочасні 
факти їх записів і друків, перекладів, літера¬ 
турних та музичних переробок і обробок у че¬ 
хів, словаків, південних слов’ян, угорців, нім¬ 
ців, французів, італійців та інших народів 193 . 
Характеристика України й українців у ні- 
мецькомовних публікаціях XVIII ст. зазвичай 
супроводилася захопленими відгуками про їх 
музично-пісенне багатство. Приміром, автор 
опису подорожі по Україні, здійсненої в 
1783 р., В. Гаммард стверджував, що своїм 
мистецтвом пісні й танцю українці “давно 
прославилися на цілий світ” 194 . Німецький по¬ 
ет Фрідріх Таґедорн (1708—1754), поклика- 
ючись на поширену в його час думку (“запев¬ 
няли мене”), характеризував українські думи 
як “своєрідне явище ” 195 . Німецький учений 
лікар і природознавець Иоган Міллер, який 
подорожував по Україні наприкінці XVIII ст., 
записав і переклав українську пісню про 
зруйнування Січі від очевидця цієї події 196 . 

Уже У XVIII ст. українські народнопісен¬ 
ні мелодії привертають до себе^ увагу визнач¬ 
них німецьких композиторів Иогана Себас- 
тьяна Баха (1685—1750) і Людвіга ван 
Бетховена (1770—1827) та австрійських — 
Вольфганга Амадея Моцарта (1756—1791) і 
Йозефа Гайдна (1732—1809). У їхніх творах 

дослідники відзначають використання мотивів 

197 

українських народних пісень . 

В атмосфері живого зацікавлення в Єв¬ 
ропі Україною і пісенною творчістю її народу 
та на основі безпосередніх власних спостере¬ 
жень із подорожі по Україні з’явилися відомі 
захоплені висловлювання про усну словесність 
українського народу і взагалі про Україну ві¬ 
домого німецького філософа і письменника 
Йогана Готфріда Гердера (1744—1803). Свої 
судження про Україну та її пісенність він ви¬ 
словив у кількох працях. Зокрема, в “Журна¬ 
лі моєї мандрівки в 1769 році” він зараховує 



українців до тих народів Росії, в яких збері¬ 
гається здоровий творчий дух і які мають під¬ 
ставу розвинутися у високоцивілізовані нації. 
Зазначив при цьому: “Україна стане новою 
Грецією: прекрасне небо, під яким живе там¬ 
тешній народ, весела вдача цього народу, йо¬ 
го природні музичні здібності, його родючі 
ґрунти і т. д. разом виявлять свій благотвор¬ 
ний вплив...”. Українські народні думи (“Ко¬ 
зацькі думи”) Гердер вважав розвиненим на¬ 
ціональним епосом України 198 . 

Наведені відомості, хоч і не вичерпують 
усього відповідного матеріалу, все ж достат¬ 
ньо переконують, що в XVIII ст. зацікавлен¬ 
ня усною творчістю українців, особливо їх 
піснею, і поза Україною розширювалося та 
збагачувалося певними новими якісними еле¬ 
ментами. Це простежується, зокрема, на ма¬ 
теріалі звертання до українського фольклору 
найближчих сусідів — росіян, поляків. Добра 
слава і привабливість української пісні проби¬ 
вають їй дорогу і до культури інших народів. 

Основні аспекти культурного вияву 
українського фольклору, що вели до його 
донаукового вивчення 

Наявність елементів українського фольк¬ 
лору в писемних джерелах з давнього часу, 
проникнення його в літературу та зростання 
інтересу до нього у власному, українському, і 
чужому середовищі свідчать про посилення 
процесу входження народної творчості в за¬ 
гальну систему української національної куль¬ 
тури та в свідомість широкого загалу всупе¬ 
реч офіційним і церковним перепонам та 
діючим схоластичним регуляторам писемної 
традиції, які відверто відмежовували її від 
культури суспільних низів. 

Український культурний рух XVIII ст., 
особливо його останніх десятиліть і початку 
XIX ст., був настільки позначений впливом 
фольклору, живої народної мови, що цілком 
очевидною була неминучість його переходу до 
нової якості з визначальними ознаками пере¬ 
моги народності. І що є особливо прикмет¬ 
ним: на українському ґрунті цей рух не був 
зумовлений, інспірований якимись теоретич¬ 
ними постулатами, впливами ззовні. Не бачи¬ 
мо в ньому навіть якогось явного реагування 
на ті голоси поцінування фольклору, які в той 
час спорадично вже звучали зі сторінок дея¬ 


ких російських видань і раціоналістичних суд¬ 
жень про народну культуру в рамках просвіт¬ 
ницької думки. 

За всіма своїми основними ознаками того¬ 
часний фольклоризм українського культурного 
руху мав характер скоріше стихійного самоусві¬ 
домлення потреби захисту, збереження і вира¬ 
ження своєї історично-етнографічної ідентично¬ 
сті, самобутності. Реалії української дійсності 
були настільки складними й загрозливими, що 
не могли не стукати до свідомості й почуттів ті¬ 
єї частини освіченого українського громадян¬ 
ства, в якої ще жила пам’ять недавнього мину¬ 
лого, боліла історична недоля України і не 
порвалися духовні зв’язки з рідним народом. 

Тим більше, що цей народ не мовчав, не 
став на коліна перед поневолювачами. Гірким 
сумом відізвалися в його творчості зруйнуван¬ 
ня Січі й докір запорожцям за нерішучість і 
втрату лицарського духу: 

Ой не гаразд запорожці, 

Не гаразд вчинили: 

Степ широкий, край веселий 
Та й занапастили ! 199 

Народна свідомість недвозначно фіксува¬ 
ла, з якого поля прийшло лихо в Україну і хто 
головні вороги запорозьких вольностей, у ній 
бринить уповання на колишню славу. Цим 
настроєм проймається і писемна творчість то¬ 
гочасних авторів, які значною мірою спричи¬ 
нилися до виникнення нових історичних пісень 
і віршів. Останні вже максимально наближені 
до народної усної словесності не тільки за мо¬ 
вою, формою, а й за ідейним змістом: 

Ой летіла бомба з московського поля 
Та посеред Січі впала; 

Ой хоть пропали славні запорожці, 

Та не пропала слава 20 °. 

По-народному звучить грізне застережен¬ 
ня тим своїм панам-перевертням, які заради 
“лакомства лукавого” і власних егоїстичних ін¬ 
тересів пішли на службу до чужинецьких по¬ 
неволювачів, запопадливо допомагали їм за¬ 
прягати посполитий люд у кріпосницьке ярмо: 
Ви, прокляті, спогадайте, що ся з вами стане. 
Ми в роботі не погинем, а вас всіх не стане ш . 

Отже, мовиться про найістотніший ас¬ 
пект вияву фольклоризму в еволюції україн¬ 
ського культурного руху — вплив на нього 
духу, ідейного змісту усної народної словес¬ 
ності. У цьому процесі все більшої ваги наби¬ 
рає чинник свідомого звертання до фолькло- 



ру, його ідейного і художнього досвіду. Це 
вже зримі ознаки того характеру фольклориз¬ 
му, який задекларує і поставить у центрі ува¬ 
ги теорія і практика романтизму. 

Звертання до фольклору, взорування на 
його зразки відіграє важливу роль у розвит¬ 
ку художньої системи української літератури, 
збагаченні її виражальних засобів, у форму¬ 
ванні образного мислення письменників. Цей 
процес посилюється в другій половині 
XVIII ст. і особливо його якісний вплив по¬ 
мітний у творчості Григорія Сковороди та ав¬ 
торів багатьох анонімних пісень і віршів, які 
входили в репертуар народних співців та за¬ 
своювалися в середовищі широкого загалу. 

Наростаючий вплив фольклору був важ¬ 
ливим чинником входження народної мови в 
писемну літературу та поступового витіснення 
з останньої староукраїнської, слов’яноруської 
книжної мови. Врешті, поява в 1798 р. перших 
трьох частин “Енеїди” Івана Котляревського 
стала пуонтним актом цього процесу і ознаме¬ 
нувала незворотність формування української 
літературної мови на основі народнорозмовної. 

Зростаюче зацікавлення українською ус¬ 
ною народною словесністю й істотність явища 
фольклоризму в культурному русі фіксується 
помітним збільшенням записів фольклорних 
творів, їх присутністю в рукописних і друко¬ 
ваних пісенниках, різних збірниках. Причому 
не лише у власних українських, а й чужих, 
зокрема польських і російських. Особливо 
прикметним з цього погляду є широкий інте¬ 
рес до української народної пісні. 

Увагу письменних людей привертають і 
українські народні паремії. Крім згаданої ви¬ 
ще збірки прислів’їв і приказок Климентія Зі- 
новіїва з початку XVIII ст., ці жанри усної 
народної словесності записували й укладали 
свої збірки в тому ж столітті Іван Ушівський 
та Андрій Іщенко 202 . З кінця XVIII ст. чи 
початку XIX ст. походить перша відома збір¬ 
ка записів народних дум. Слід зазначити, що 
ці вияви інтересу до творів усної народної 
словесності як до певної культурної цінності 
синхронно простежуються в різних частинах 
української етнічної території. Так, дяк із за¬ 
карпатського села Невицьке поблизу Ужгоро¬ 
да Иоан Югасевич (1741 — 1814) записав 370 

. . 203 ° 

народних прислів їв і приказок , в його ру- 
кописному пісеннику, датованому 1811 р., вмі¬ 


щено також десять зразків народних пі¬ 
сень 204 . Приблизно в той же час записував 
народні пісні, прислів’я, приказки галичанин, 
парох села Добряни (біля Стрия) Степан 
Петрушевич (1772—1859) 205 . 

Отже, маємо підставу констатувати, що 
той багатовіковий період еволюції зацікавлень 
українським фольклором, який тривав від ча¬ 
су Київської Русі й до кінця XVIII — почат¬ 
ку XIX ст., завершувався значним обсягом 
різноманітних виявів цих зацікавлень, серед 
яких бачимо і збірки текстів творів усної на¬ 
родної словесності, і численні факти викорис¬ 
тання народнопоетичного досвіду в літератур¬ 
ній творчості, тобто літературного 
фольклоризму. Вони, ці вияви, засвідчують 
помітний прорив народної уснопоетичної сти¬ 
хії в українську загальнокультурну сферу з 
успішним подоланням існуючих перепон офі¬ 
ційного культурного канону. 

Проте всі ці реалії фольклоризму все ж 
мають скоріше спонтанний, стихійний, ніж 
свідомий, цілеспрямований характер. Тому ми 
назвали ці зацікавлення українським фолькло¬ 
ром донауковими. Глибша, свідома увага до 
народу і його культури, зокрема словесної 
творчості, прийде з початком XIX ст. З цьо¬ 
го погляду ми в Україні помітно запізнилися. 
Скажімо, в російській науці вже у XVIII ст. 
є чимало фактів її зацікавленості фольклором. 
Як до об’єкта філологічного дослідження під¬ 
ходить до нього російський письменник і вче¬ 
ний Васілій Тредіаковський (1703— 1768) 206 . 
Відомий діяч російської культури Ніколай 
Аьвов (1751—1803) у своїй передмові до зга¬ 
дуваного збірника російських народних пісень 
І. Прача (1790) оцінив народну поезію як 
одну з найбагатших форм національної куль¬ 
тури і вказав на потребу її наукового дослід¬ 
ження 207 . Александр Радіщев (1749—1802) 
наголосив на високій етичній та естетичній 
досконалості фольклору 208 . 

Ці та інші факти дали підставу історико¬ 
ві російської фольклористики М. Азадовсько- 
му визначити XVIII століття як перший етап 
її становлення 209 . На дещо пізніший час при¬ 
падає початок вивчення фольклору в Польщі. 
Однак уже в перші роки XIX ст. у польській 
науці пролунали голоси про цінність усної сло¬ 
весності простолюддя і народної традиційної 
культури взагалі та про потребу їх збирання і 



вивчення. З’являються різні народознавчі ма¬ 
теріали і публікації фольклорних текстів, вхо¬ 
дять у практику спеціальні польові досліджен¬ 
ня для збору відомостей про народні звичаї, 
обряди, вірування, побут, будівлі, одяг, госпо¬ 
дарські традиції, ремесла, мисливство, для за¬ 
пису творів усної словесності та фіксації інших 
реалій народної традиційної культури. У 
1818 Р . вийшов друком трактат поляка Зоріа- 
на Доленги-Ходаковського (Адама Чарноць- 
кого) (1784—1825) “Про слов’янство перед 
християнством”, який вважається маніфестом 
польського народознавства, в тому числі й 
фольклористики 210 . Ця праця виникла в ре¬ 
зультаті спеціальних дослідницьких мандрівок 
автора східнослов’янськими і польськими зем¬ 
лями, під час яких він вивчав пам’ятки старо¬ 
вини, різні форми традиційної народної куль¬ 
тури, записував твори фольклору. 

Останні десятиліття XVIII — початок 
XIX ст. _ приблизний час початку вивчення 
фольклору і в інших слов’янських та взагалі 
європейських країнах. Дослідники пов’язують 
цей процес активізації наукових зацікавлень 
фольклором з тим радикальним поворотом до 
народності та традиційної культури простона¬ 
родного загалу, який ознаменував новий на¬ 
прям у розвитку художньої культури і науко¬ 
вої думки _ романтизм. Це безсумнівно. Хоч 
є також підстави вважати, що й сам роман¬ 
тизм як новий тип естетичного мислення, сві¬ 
домості й ідеології був інспірований не тільки 
кризовою вичерпаністю класицизму і просві¬ 
тництва, а й тим рухом до нових джерел, зок¬ 
рема народних, який характерний для куль¬ 
турної еволюції попередніх епох і набув 
особливо яскравого вираження в другій поло¬ 
вині XVIII ст. Очевидно, слушною є думка, 
що “романтизм не сформувався б як напрям і 

як творчий метод без використання худож- 

• _ ”211 

нього досвіду фольклору . 

Простежені вище факти зростання інте¬ 
ресу до українського фольклору і все більшо¬ 
го його залучення до літератури переконують, 
що цей процес неминуче повинен був набути 
нової якості. Передусім — поглибленого ос¬ 
мислення культурно-історичної й естетичної 
сутності усної народної словесності, її ваги і 
значення для подальшого розвитку україн¬ 
ської національної свідомості й культури. Го¬ 
ловна історична заслуга романтизму полягає в 


тому, що він підтримав цю закономірність, 
санкціонував і кодифікував її своїми постула¬ 
тами, розкрив її ресурс і збагатив новими по¬ 
тенційними можливостями. 


132 Житецкий П. Знеида Котяяревского и древнейший 
список ее в связи с обзором маяорусской яитературьі 
XVIII века. - К., 1900. - С. 125. 

133 Яворский Ю. А Новьіе данньїе для истории старинной 
маяорусской песни и вирши. XIII—XIX. - Я., 1922. - С. 8-9. 

134 Пісні та романси українських поетів // Упоряд., 
вступ, стаття і примітки Г. А. Нудьги. — К., 1956. — Т. 1. — 
С. 88, 300. 

135 Там само. — С. 89—90. 

136 Максимович М. Малороссийские песни. — М., 
1827. - С. 12-13. 

137 Колесса Ф. Українська народна пісня на переломі 
XVII—XVIII вв. // Колеса Ф. Фольклористичні праці. - К., 
1970. - С. 67. 

138 Возняк М. Матеріали до історії української пісні і 
вірші. Тексти і замітки. — Т. 1 // Українсько-руський ар¬ 
хів. - Л„ 1913. - Т. 9. - С. 10-44. 

139 Грушевський М. Співанник з початку XVIII в. // За¬ 
писки НТШ. - Л„ 1897. - Т. 15. - С. 1-48; Л„ 1897. - Т. 17. - 
С. 49-98. 

140 Известия отделения русского язьїка и словесности 
Императорской Академии наук. - СПб., 1907. - Т. 12. 
Кн. 1. - С. 144-184. 

141 Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1981. - 
Т. 32. - С. 207-370. 

142 Гнатюк В. Угроруський співаник Ів. Гряделевича // 
Записки НТШ. - 1909. - Т. 88. - С. 151-157; Гнатюк В. Хо- 
ценський співаник Левицьких // Записки НТШ. - 1909. - 
Т. 91. - С. 95-125. 

143 Див. також: Возняк М. З культурного життя Украї¬ 
ни XVII—XVIII вв. // Записки НТШ. - 1912. - Т. 108. - 
С. 57—102; Т. 109. - С. 10—38; Возняк М. Два співанники 
половини і третьої четвертини XVIII в. // Записки НТШ. - 
1922. — Т. 133. — С. 115—172. Тут подається велика кількість 
народних пісень. 

144 Щурат В. З незнаної польської рукописі XVII в. // 
Записки НТШ. - 1906. - Т. 74. - С. 129-141; Щурат В. Дво- 
язичні тексти українських пісень XVIII ст. // Записки 
НТШ. - 1921. - Т. 131. - С. 249-254; Щурат В. Початки сла¬ 
ви української народної пісні в Галичині. - Л., 1927. - 16 с. 

145 Див. також: Яворский Ю. А. Два замечательньїх 
карпато-русских сборника ХУІІІ-го в., принадлежащих 
университету св. Владимира. Описание рукописей. - К., 
1909; Яворский Ю. А. Новьіе данньїе для истории старин¬ 
ной маяорусской песни и вирши. - Л., 1921. — Т. 12; Явор¬ 
ский Ю. А. Материальї для истории старинной песенной 
литературьі в Подкарпатской Руси. - Прага, 1934. В остан¬ 
ній дається огляд близько 20 рукописних пісенників 
XVIII — початку XIX ст. із Закарпаття, в публікації текстів 
виокремлено світські пісні (С. 287—301). 

146 Перетц В. К. Малорусские вирши и песни в запи- 
сях XVI—XVIII веков. - СПб., 1899. - С. 93-95. 

147 Там само. — С. 95—99. 

148 Там само. — С. 96. 

149 Там само. — С. 100—101. 

150 Позднеев А. В. Рукописньїе песенники XVII—XVIII ве¬ 
ков (Из истории песенной силлабической поззии) // Уче- 
ньіе записки Московского государственного заочного пе- 
дагогического института. — М., 1958. — Т. 1. - С. 5—112. 

151 Українська народна поетична творчість. - К., 
1958. - Т. І. Дожовтневий період. — С. 92. 

152 Там само. — С. 92. 

153 Там само. — С. 86. 

154 Малороссийская песня: На бережку у ставка, с пол- 
ньім хором и со всею вокальною и инструментальною 
музьїкою. - М., 1794. 



155 Друге, значно доповнене, видання цього збірника 
вийшло в 1806 р., а третє - 1815 р. 

156 Щурат В. Українські народні пісні в городських ак¬ 
тах // Щурат В. Г. Вибрані праці з історії літератури. - К., 
1963. - С. 104-108. 

157 Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1981. - 
Т. 32. - С. 220. 

158 Там само. Додаток. - С. 230—370. 

159 Гнаткж В. і Франко І. Інтересний збірник з с. Хітара 
(пов. Стрийський). Тимчасові відомості // Записки НТШ. - 
1896. - Т. 10. - С. 7-14. 

160 Нечиталюк М. Ф. З народних ручаїв. - Я., 1970. - 
С. 111-117. 

161 Драгоманов М. Байка Богдана Хмельницького // 
Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну 
словесність і письменство. - Л., 1900. — Т. 2. - С. 1—24. 

162 Возняк М. Історія української літератури. - Л., 
1924. - Т. 3. - С. 100. 

163 Яворский Ю. А. К истории Карпаторусского фольк- 
лора XVIII века. - X., 1908. - С. 6—7. 

164 Панькевич І. Збірка закарпато-руських приповідок 
Івана Югосевича з р. 1809 // Панькевич І. Покрайні запи¬ 
си на закарпатсько-українських церковних книгах з до¬ 
датком 4 монастирських грамот. — Прага, 1947. - С. 1—69. 

165 Петров Н. И. Очерки из истории украинской лите- 
ратурьі XVIII века. - К., 1880. — С. 5. 

166 Зокрема монографічні праці: Грицай М. С. Україн¬ 
ська література XVI—XVIII ст. і фольклор. — К., 1969; Ми- 
шанич О. В. Українська література другої половини 
XVIII ст. і усна народна творчість. — К., 1980. 

167 Русанівський В. М. Староукраїнська літературна мо¬ 
ва // Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000. — С. 595. 

168 Франко І. Наші коляди // Франко І. Зібрання тво¬ 
рів: У 50 т. - К., 1980. - Т. 28. - С. 14. 

169 Франко І. Русько-український театр (Історичні об¬ 
риси) // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К., 1981. - 
Т. 29. - С. 305. 

170 Матеріали до культурної і громадської історії Захід¬ 
ної України. - К., 1928. — Т. 1. Листування І. Франка і 
М. Драгоманова. — С. 303. 

171 Франко І. Наші коляди. — С. 16. 

172 Мишанич О. В. Українська література другої поло¬ 
вини XVIII ст. і усна народна творчість. - К., 1980. - 
С. 85-89. 

173 Лобода Ф. Вирша о сожжении млиевского ктитора 
Даниила Кушніра // Киевская старина, 1886. - Т. 15. 
Кн. 1. - С. 205 (Известия и заметки). 

174 Записки о Южной Руси / Издал П. Кулиш. - СПб., 
1956. - Т. 1. - С. 265. Зауважимо, що на основі усної на¬ 
родної традиції про цю подію розповів Т. Шевченко в роз¬ 
ділі "Титар" своєї поеми "Гайдамаки". 

175 Українська література XVIII ст. Поетичні твори. Дра¬ 
матичні твори. Прозові твори. — К., 1983. - С. 109. 

176 Мишанич О. В. Українська література XVIII ст. // 
Українська література XVIII ст. Поетичні твори. Драматич¬ 
ні твори. Прозові твори. - К., 1983. — С. 6. 

177 Колесса Ф. Про вагу наукових дослідів над усною 
словесністю // Колеса Ф. М. Фольклористичні праці. — К., 
1970. - С. 29. 

178 Попов П. М. Григорій Сковорода. Життя і творчість. 
Нарис. - К„ 1960. - С. 126. 

179 Там само. — С. 60. 

180 Там само. — С. 65-68. 


181 Мишанич О. В. Українська література другої поло¬ 
вини XVIII ст. і усна народна творчість. — С. 265-266. 

182 Вгискпег А Ріезпі роїзко-шзкіе // Ратіеіпік ІДегас- 
кі. — 1911. - 2 єб2. 2. - 5. 181—198; Возняк М. Матеріали до 
історії української пісні і вірші: Тексти і замітки // Україн¬ 
сько-руський архів. — Л., 1913,1914,1925. - Т. 9—11. - Ч. 1—3. 

183 Роегуе Егапсізгка Оуопиедо Кпіагпіпа. — \Л/ІІпо, 
1820. - Т. 3. - 5. 194-195. 

184 ІЬІсІ. - 5. 200. 

185 її назва: "Тггу добу, зіеіапка уу ріесіи акїасЬ" // 0т\- 
еіа Р. Кпіагпіпа. - \Л/аг52а\л/а, 1828. — Т. 5. — 5. 69—150. 

186 На це звернув увагу польський дослідник Владислав 
Янковський: Тапко\л/зкі ЇМ Ріегууіазїек Іибо\л/у уу роегуі 
Р. 0. Кпіагпіпа // ШсІ (Бууоуу). - 1902. — Т. 8. - 5. 134—135. 

187 Кагріпзкі Т. Ратіеїпікі. - Рогпап, 1844. 

188 Метсешсі 7. ІІ. Ратіеїпікі сгазоуу тоісЬ. - Рагуг, 
1848. - 5. 76-77. 

189 Иіетсемсг 7. ІІ. $ріе\л/у Иізїогусгпе. — \Л/аг52а\л/а, 
б. р. - 5. 8. 

190 Докладніше про це в статті: Кирчів Р. Ф. Українська 
пісня в творчості польських письменників доби Просві- 
щення // Міжслов'янські фольклористичні взаємини. — К., 
1963. - С. 196-207. 

191 Дей О. І., Зілинський О. І., Кирчів Р. Ф., Шумада Н. С. 
Український фольклор у слов'янських літературах. — К., 
1963. - С. 12. 

192 Бібліографію таких видань див. у кн.: Сиповський В. 
Україна в російському письменстві. - К., 1928. — Ч. 1 — 
С. 15-57. 

193 Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. - Л., 1997, 
1998. - Кн. 1-2. 

194 Там само. — Кн. 2. - С. 15. 

195 Там само. — С. 16. 

196 Там само. — С. 16—18. 

197 Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. - Кн. 2. - 
С. 18, 96—97; Дей О. І. Зілинський О. І., Кирчів Р. Ф., Шу¬ 
мада Н. С. Український фольклор у слов'янських літерату¬ 
рах. - С. 12. 

198 Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. - Кн. 2. - 
С. 19-21. 

199 Возняк М. Історія української літератури. Віки XVI - 
XVIII. Друга частина. - Л„ 1924. - Т. 3. - С. 514. 

200 Там само. — С. 515. 

201 Там само. — С. 516. 

202 Мишанич О. В. Українська література XVIII ст... - С. 7. 

203 Панькевич І. Збірник закарпато-руських припові¬ 
док Івана Югасевича з р. 1806... - С. 1—69. 

204 Яворский Ю. Материальї для истории старинной 
песенной литературьі... - С. 291-325. 

205 Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяль¬ 
ність "Руської трійці". — К., 1990. - С. 70—71. 

206 Азадовский М. К. История русской фольклористи¬ 
ки. - М„ 1958. - С. 53. 

207 Там само. — С. 75. 

208 Там само. - С. 101. 

209 Азадовский М. К. Фольклористика XVIII века // 
История русской фольклористики. — С. 42—111. 

210 Негпаз Сг. \Л/іек ргеїоікіогузіукі роїзкіе] 1700— 
1800 // Ратіеіпік Біїегаскі. - 1963. - 2езг. 2. — 5. 279—312. 

211 Кравцов Н. И. Романтизм в спавянских литературах 
и фольклор // Кравцов Н. И. Проблемні славянского 
фольклора. - М., 1972. — С. 331. 


ТЬіз агіісіе із іЬе сопііпиаііоп оі іЬе ргеуіоиз таїегіаі риЬІізЬесі іп ІЧитЬег 1-2, 2005. ТЬе аиіЬог ої 
іЬіз агіісіе §І¥ез апаїузез оі іЬе сіеуеіоршепі о£ іЬе огідіпз оі іЬе £о1к Ігасііііоп сіаііпз іо іНе 17ік - Ье^іппігід 
о£ іЬе 19іЬ сепіигіез ^Ьеп арргохітаїеіу іЬе зіисіу оі їоікіоге Ье^ап аі іЬе зсЬоІагІу ієуєі. Ьауе а сіеіаііесі 
сіезсгірііоп оі іЬе Нізіогісаі сіоситепіз оі аітозі іЬгее сепіигіез аз таїегіаіз їог апаїугіщ; іоікіоге. ТЬеп іНе 
аиіЬог £оез оп игіїЬ іЬе сіезсгірііоп оі іЬе Іехіз ігот 17іЬ іЬгоидЬ іЬе еагіу 19іЬ Сепіигу. Зресіаі аііепііоп 
\уаз раісі Іо іНе ега оі Котапіісізт аз Іо іЬе Ііте У'Ьеп іЬе епііге Ьізіогу аші езіЬегісаІ еззепсе ої іЬе £о1к агі 
угаз сіееріу іЬои^Ьі оуєг апсі ііз уаіие їог ІигіЬег сіеуеіортепі ої іЬе паїіопаї сопзсіоизпезз У'аз геаіігесі.