Skip to main content

Full text of "Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією"

See other formats


ДОНАУКОВІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ 
УКРАЇНСЬКИМ ФОЛЬКЛОРОМ ТА ЕТНОГРАФІЄЮ 


Роман КИРЧІВ 

Продовження. Початок див. № 1, 2005 

Відомості про український фольклор у ста- 
ропольських історичних і літературних пам’ят¬ 
ках. Ці відомості в давніх польських писемних 
джерелах часто поєднані з тими захопленими, 
нерідко напівфантастичними описами україн¬ 
ської землі, які давалися в історико-географіч¬ 
них трактатах і хроніках Яна Длугоша 
(1415 — 1480), Мацея Стрийковського 
(1547—1582) та ін. Уже в ті часи увагу поль¬ 
ських авторів привернув і український народ, 
який вони вирізняють з-поміж інших етносів, 
іменуючи найчастіше латиномовним етнонімом 
“Киїепі” або “Кіі5Іпі”. Об’єктом їх особливої 
уваги стає боротьба цього народу зі степовими 
кочівниками, героїчний захист рідної землі і 
виникнення в цій боротьбі військової формації 
козацтва. Захоплення лицарським духом і хо¬ 
робрістю козаків висловлює, наприклад, у кін¬ 
ці своєї хроніки історик і поет Марцін Бєль- 
ський (1495—1575). Високо ставить заслуги 
козаків у захисті Польщі від татарських напа¬ 
дів письменник та історик Бартош Папроцький 
(1544-1614), їх славу оспівує в циклі віршів 
“Ноіивек” старопольський поет Станіслав Гро- 
ховський (1540—1618). 

У більшості звертань польських авторів 
до української теми фольклорний та етногра¬ 
фічний елемент часто присутній у змалюванні 
тла дії, при характеристиці дійових осіб. Роз¬ 
повідаючи про сміливість і високі бойові якос¬ 
ті козаків, Папроцький вказує в книзі “НегЬу 
гусег.чілса ро1$кіе§о” (“Герби польського ли¬ 
царства” — 1584), що на відзначення своєї 
бойової удачі “з великої радості вони показу¬ 
вали невимовні штуки, співаючи пісень, стрі¬ 
ляючи і граючи на кобзах” 61 . 

У цьому творі зустрічаємо і першу писем¬ 
ну згадку про козака-характерника — один з 
популярних образів української народної мі¬ 
фології. При цьому вплетено і такий відповід¬ 
ний сюжет, джерело якого також, очевидно, 
фольклорне: гетьман Зборовський хотів пока¬ 
рати козака за те, що той стріляв у татар¬ 
ських послів. Але побратими козака попере¬ 


дили гетьмана, що “той козак умів так замо¬ 
вити кожну рушницю, що вона не може за¬ 
шкодити ні йому самому, ні війську, до якого 
він належав” 62 . Згодом цей образ ще не раз 
зустрічатиметься в польській літературі аж до 
козака-характерника Бурдабута у відомому 
романі “Огнем і мечем” Генріха Сенкевича. 

В “Анналах...” польського письменника і 
хроніста XVI ст. Станіслава Сарніцького 
(1532—1593) зафіксована одна з найраніших 
писемних згадок про українські народні думи. 
Розповідаючи про загибель хоробрих братів 
Струсів 1506 року у битві з волохами, поль¬ 
ський автор зазначив, що про них “ще й те¬ 
пер (тобто, в той час, коли писалися “Анна¬ 
ли...” - 70—80-х РР . XVI ст. - Р. К.) 

співають елегії, “звані в русинів думами” 
(“риав (Іигпа.ч Ки.ч.чі уосапі”) 63 . 

У трактуванні цього запису є розбіжності. 
Українські дослідники, починаючи від 
І. Франка, вважають, що тут мовиться про 
якісь не збережені українські пісні, в яких ос¬ 
півувалися подвиги і геройська смерть у бо¬ 
ротьбі з волохами і татарами воїнів братів 
Струсів 64 . На думку польських вчених, йдеть¬ 
ся про польські пісні елегійно-героїчного харак¬ 
теру, складені на зразок українських дум чи 
порівнювані Сарніцьким з українськими дума¬ 
ми як із явищем однотипним 65 . Так чи інакше, 
але фіксація Сарніцького засвідчує побутуван¬ 
ня вже на початку XVI ст. українських дум, 
значну їх поширеність й популярність та існу¬ 
вання вже на той час і самої їх назви. 

Нотатки Сарніцького цінні ще й тим, що 
супроводжуються унікальним описом давньо¬ 
го виконання дум: їх співали тужливим голо¬ 
сом, похитуючись то в той, то в інший бік, 
виражаючи в такий спосіб зміст і настрій піс¬ 
ні, з приграванням час від часу на сопілках. 
Цей останній момент щодо пригравання на 
сопілках — незвичний для дум. Але з того ча¬ 
су походить і свідчення, що думи виконували¬ 
ся і в супроводі кобзи. У циклі віршів 
“Тгепу...” (“Плачі”) маловідомого польського 
поета XVI ст. Марцьяна Коберніцького, на¬ 
писаному на смерть одного з нащадків згаду- 



Роашдгш 


ваних братів Струсів — Якуба Струся — і 
надрукованому у 1589 році в Кракові, є ряд¬ 
ки, в яких мовиться про те, що загиблого 
здатний оспівати належним чином не “весе¬ 
лий лютняр” (співець з лютнею), а тужливий 
кобзар з кобзою і своєю “сумною думою”: 

Іиг рггесг осіяіар обетпіе, шеяоіу Іиіпізіо, 

А пазіар ки тпіе г коЬга гаїозпу коЬгізІо . 

2.а§га] ті сійте зтиіпе о Зігизіе г§іпіопут 66 . 

Це важливе свідчення того, що вже в 
XVI ст. пісенні твори, звані думами, мали пев¬ 
не жанрове і функціональне окреслення і що їх 
головним та визнаним виконавцем, на відміну 
від веселого музиканта-лютняра, був поважний 
народний співець з кобзою — кобзар. 

Окрім виразної вказівки в Сарніцького на 
українське походження назви “дума” і означу¬ 
ваного нею жанру, в польських джерелах XVI 
і наступних століть це походження підтверджу¬ 
ється і частими поєднаннями слова “дума” з 
відетнонімними і етнотериторіальними означен¬ 
нями: “гизка”, “икгаіпзка” (“икгаіппа”), “кохає- 
ка”, ‘харогочка”, “роаоїчка . У польських авто¬ 
рів виконання дум зазвичай поєднане з грою 
на кобзі і фігурують вони найчастіше як еле¬ 
менти, характерні атрибути козацького побуту. 
У вірші польського поета другої половини 
XVI ст. Адама Чагровського, що поширився 
в списках під назвою “Оигпа икгаіппа”, лірич¬ 
ний герой звертається до кобзи: “Рохуієсіх 
тіхіесхпа коЬ/.о то]а, итіеіі со сіита Іт^а...” 67 
Інший польський письменник Ієронім Мор- 
штин у вірші “8\сіаІо\са гочкочх’ 1606 року го¬ 
ворить, що “козацькі сурмачі” грали “бойові 
думи”, які він також називає “воєнними псал¬ 
мами”, зазначаючи при цьому, що козаки їх 
розважливо (“ігхехті ”) слухали 68 . 

Подібні виписки із джерел можна про¬ 
довжити. На основі частих згадок у поль¬ 
ських авторів слова “дума” визначний уче- 
ний-славіст Вотрослав Ягич робить у своїй 
праці “Про слов’янську народну поезію” 
(1876) висновок: “Немає сумніву, що поль¬ 
ська інтелігенція В XVII—XVIII ст. добре 
знала українські думи” 69 . Очевидно, що під 
впливом цього знання і популярності слово 
“дума” увійшло і в старопольську літературу 
як жанрове означення поетичних творів епіч¬ 
но-елегійного характеру. 

Впливи українського оточення, фольклору 
і народної мови залишили слід у творчості 


“батька польського письменства” Миколая Рея 
(1505—1569), який народився та провів дитя¬ 
чі і юнацькі роки в Україні (в містечку Журав- 
но на Львівщині). Шляхетський дворик бать¬ 
ків Рея над Дністром був, за образним 
висловом відомого вченого-філолога Олексан¬ 
дра Брікнера, “островом польським серед ук¬ 
раїнського моря”, з якого “музикальне від при¬ 
роди вухо” майбутнього письменника ще в 
дитячі роки мало нагоду почути “пісні руських 

” « ... 7П О 

селянок и оповіді чарівних легенд . о цього 
моря походять численні українізми в мові тво¬ 
рів Рея 71 , його звертання до українських при¬ 
слів’їв і приказок: “А )ако гичіп ро\сіас!а: “Рга- 
\>га піе ргат>, і а ха ч\соіт ройаЬпи ” 72 . 

Особливо цікаві згадки в Рея про билин¬ 
них героїв Чурила й Іллю Муромця, які 
І. Франко вважав дуже важливими. “Виходило 
б з того, — писав він, — що в першій полови¬ 
ні XVI ст. в Південній Русі, навіть спеціально 
в Червоній Русі (Галичині. — Р. К ), де пере¬ 
бував і мандрував Рей, була ще жива пам’ять 
про героїв того билинного епосу, який перехо¬ 
вався до наших днів головно на далекій півночі 
Росії, і що Рей ще чував, як “Ьаіапо” (розпові¬ 
далося. — Р. К.) у нас про тих богатирів” 73 . Як 
до свідчень про живий відгомін билинної тради¬ 
ції в Україні ще в XVI ст. звертався до цих зга¬ 
док у творах Рея і М. Грушевський 74 . У лати- 
номовних творах польських письменників 
XVI ст. Яна Ласіцького і Яна Менеція зафік¬ 
совані відомості про українське народне весілля 
і похоронні звичаї з голосіннями. 

В середині 80-х років XVI ст. з’явився 
друком твір, який пов’язаністю його змісту з 
Україною і обсягом відомостей про побут і 
традиційну культуру українців не має собі 
рівних у “переходові віки ”. Це латиномовна 
поема Себастіана Фабіана Кльоновича 
(1545-1602) “Яохоїапіа” (“Русь” - 1584). 
Сьогодні вже маємо повний український пе¬ 
реклад цього творуУ В дослідницькій літера¬ 
турі в основних рисах висвітлене її співвідно¬ 
шення з українською тематикою і, головно, як 
одне з давніх джерел відомостей з української 
етнографії 76 . В числі останніх простежується і 
чимало моментів, що стосуються, зокрема, ус¬ 
ної народної словесності українців того часу. 

Зміст поеми базується на безпосередніх 
спостереженнях автора з Червоної чи Галиць¬ 
кої Русі. Іноді захоплює він своїм зором і 



I8§N 0130-6936 » НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2005 


ширший український простір з Києвом 
включно, звертається й до історичних джерел. 
Але основна його увага зосереджена на захід¬ 
ній частині української землі. Кльонович чіт¬ 
ко визначає її український (за тогочасним оз¬ 
наченням, — руський) етнічний характер, 
називає жителів описуваної країни русинами 
(“Ки55І”, рідше “КіііЬепі” і тільки в одному 
випадку — галичанами — “Сііуісіі”). Ствер¬ 
джує, що першопрохідцями, автохтонами цієї 
землі, тими, хто творив і освоював серед не¬ 
займаних пущ землеробські угіддя, будував 
села і міста, були русини. “Плем’я, однак, то 
своє ім’я русів від прадідів мало. Всі теж на¬ 
щадки його і прийняли, й признають ” 77 . 

Маємо тут ще вільний від тенденційних 
впливів погляд польського поета на поход¬ 
ження населення описуваного краю і його 
давньої народоназви (етноніма) — русини. 
Кльонович вирізняє цей народ з-поміж інших 
сусідніх етносів, в тому числі й московитів. 
Він зазначає, що край русинів простягається 
“до литовських аж меж” і “аж до твердих 
москвичів”, а “Чорне море само повело від 
східних гетів межу” 78 . Захоплено змальовую¬ 
чи красу й природні багатства цього краю, 
поет спростовує уявлення про нього як про 
дику, нецивілізовану країну, наголошує, що 
добро, створене працею і кмітливістю її жи¬ 
телів, розпливається по всьому світу: 

Ми ж зерно наше сплавляєм по ріках прудких 
аж до моря. 

По суходолах, морях наші багатства везуть. 

Вся потойбічна Германія нашим годується 
жнивом, 

Наше зерно й океан возить на водах своїх. 

На пасовищах зелених пасеться весела худоба. 

Землі далекі живуть м’ясом із наших волів 79 . 

С. Кльонович відзначає винахідливість 
русинів в обробітку землі, виготовлені різних 
знарядь праці. Звертає увагу на їх звичаї, ві¬ 
рування, пісні. Так, описуючи побут пастуха 
зауважує, що свою самотність і скуку він 
розганяє грою на зробленій з очерету чи вер¬ 
бової гілки сопілці і співом “пісеньок ”. Тут іс¬ 
тотним є свідчення, що в цих піснях звучить 
і свідомість свого історичного буття, а не тіль¬ 
ки особистісні переживання: 

Давні бої він оспівує в них, про кохання співає. 

Переплітає сумне з радісним простим ладом 80 . 

В оповідь про медові багатства руської 
землі вплітає автор анекдотичне оповідання 


(майже фольклорного походження) про селя¬ 
нина, який ледь не зав’яз у величезному дуп¬ 
лі з медом і врятувався лише завдяки ведме¬ 
деві, що також заліз у дупло поласувати 81 . 

Описуючи українське містечко Красно- 
став С. Кльонович вказує, що назва його ви¬ 
водиться від місцевої традиції, пов’язаної з 
гарними (“красними ”) і багатими рибою ста¬ 
вами, які утворює тут розлив річки Вепр 82 . 
Ремінісценції народних фантастичних опові¬ 
дань відлунюють у рядках поеми про народні 
вірування, уявлення, забобони, зокрема сто¬ 
совно сили чарів і чарівниць. Автор настіль¬ 
ки перейнявся сюжетами цих оповідань і ві¬ 
рувань, що навіть стверджує, що сам “теж 
бачив старих чарівниць, як по ночах літали ”. 

Бачив крилатих старух, як гарцювали вночі. 

Бачив, як з чистого неба своїм чародійним за- 
кляттям 

Часто стягали дощі ті чарівниці з небес. 

Зрушують ріки вітрами і громами хмари сповняють, 

Градом повалять хліба словом своїм чарівним 83 . 

Як про бачену реальність говорить автор 
поеми про відбирання відьмами молока у корів 
способом видоювання їх на віддалі з допомо¬ 
гою шнура. Численні такі сюжети зафіксовані 
фольклористами і етнографами, їх ще й тепер 
можна почути з уст людей старшого віку: 

Бачив я сам, як зі шнура білесенька крівця стікала, 

З вим’я корови така кількість ніколи не йде 84 . 

Сила чарів “руських чарівниць” настіль¬ 
ки велика, що вона може повернути невірно¬ 
го коханця “хоч би за море поплив” і був так 
далеко, що “навіть птах” пролетіти аж стіль¬ 
ки простору не може” 83 . На основі народних 
оповідань цієї тематики С. Кльонович подав 
у поемі сюжет про дівчину Федору, яка шу¬ 
кає в “бабусі”-чарівниці допомоги, щоб по¬ 
вернути невірного милого, “що втік від кохан¬ 
ня” і подався кудись у далекі краї. 

Аналоги цього сюжету збереглися до на¬ 
шого часу в українських народних піснях-ба- 
ладах про повернення милого з допомогою ча¬ 
рів. Мотив “Іще корінь не вкипів, а вже 
милий прилетів” С. Кльонович розгортає в 
цілу картину процедури чарування в час поя¬ 
ви нового місяця — “на молодику ”, сповнену 
різних див і жахів. Основні епізоди цього сю¬ 
жету і навіть пісні, як попередження дівчини 
“бабусею ”, що вона не повинна лякатися різ¬ 
них страшних з’яв під час чарування, перегу¬ 
куються, за спостереженням І. Франка, з 



Роашдгш 


“Тополею” Т. Шевченка 86 . А опис повернен¬ 
ня невірного Федора на хребті летючого під 
хмарами пекельного посланця близький до 
аналогічних епізодів у баладі “Гусар” 
О. Пушкіна та оповіданні “Пропавша грамо¬ 
та” М. Гоголя. Очевидна річ, що ці сходжен¬ 
ня сюжетних моментів і образів у С. Кльоно- 
вича, О. Пушкіна, М. Гоголя і Т. Шевченка 
зумовлені генетичною залежністю від спільно¬ 
го джерела — фольклорного. 

В описах похоронних звичаїв і обрядів ру¬ 
синів автор “Роксолашї” відзначив особливе 
місце і роль плачів-голосінь. Наведене в поемі 
голосіння відзначається, як вважає дослідник, 
високим ступенем народнопоетичного автентиз- 
му 87 . Важливим є і свідчення, що виконавцем 
голосінь є спеціально найнята особа, яке вказує 
на існування уже в той час інституту професій¬ 
них плакальниць, які за відповідну плату опла¬ 
кували померлого відразу після того, як він 
“подих останній із уст своїх видасть”: 

Тре вона очі і сльози за гроші із них проливає. 
Вдаваний смуток і жаль у страху стара виявля. 
Від розпачання за гроші аж гомін лунає в повітрі. 
Куплені сльози за гріш струменем кануть з очей. 
А голосільниця, плачучи, жалісну пісню співає 88 . 

У словах, якими баба-повитуха заспокоює 
немовля, виразно вчувається відгомін народ¬ 
них колискових пісень. У них мовиться про 
нелегку долю, яка чекає новонародженого се¬ 
лянського хлопчика, а його плач з появою на 
світ трактується як знамення цієї судьби: 
Хлопчику милий, не плач, як то серце твоє чує горе 
Цими сльозами свою долю ворожиш собі. 

Ти вже плачем починаєш життя і подібна теж пісня 
Буде кінцем, дорога втіхо матусі своїй 89 . 

До українського фольклору звертається і 
багато інших польських авторів XVI — 
XVIII ст. Особливого поширення набула в 
польському суспільстві українська пісня. Як 
видно з іноземних пам’яток того часу, вона 
користувалася популярністю серед різних його 
станів. В уста персоніфікованої України з діа¬ 
логу “Когтожі Гікгаіпу 2 гоїіпіеггет” (“Роз¬ 
мова України з жовніром” — 1644) Кшишто- 
фа Порадовського вкладено захоплюючі слова 
про музикальність і могутній емоційний вплив 
пісень українського народу 90 . Згадки про ук¬ 
раїнські пісні і думи входять у польську пое¬ 
зію того часу, причому з неодмінною вказів¬ 
кою, що вони виконуються в супроводі гри на 
кобзі. Цей інструмент означається епітетами 


“українська”, “козацька” і за функціональною 
значущістю прирівнюється до таких класичних 
музичних інструментів як лютня, ліра, цитра, 
мультанка (вид флейти). 

У поетичні твори польських авторів вплі¬ 
таються почерпнуті з української народної пі¬ 
сенності образи, слова, вислови. Вірш “Ргази- 
пек” (“Журба”) невідомого автора другої 
ПОЛОВИНИ XVI ст. починається навіть украї¬ 
номовним рядком “Тегрі 2 , Ьоікжопко, сіо 
82 С 2 азпоі Ьосіупу” (“Терпи Ж, ГОЛОВОНЬКО, до 
щасної години”), що був взятий, очевидно, з 
якоїсь популярної у той час української пісні. 
А польський поет і публіцист КІНЦЯ XVI — 
початку XVII ст. Ян Щенсний Гербурт 
(1567—1616) цитує в своїй автобіографічній 
поемі “Сасіка Нгусіа 2 Рогіпа і Споіа” (“Роз¬ 
мова Гриця з Фортуною і Доброчесністю”), 
надрукованій у 1612 році, чотири куплети ук¬ 
раїнської пісні “Пастуше, пастуше”, наводить 
українською мовою приповідку “Ти на мене 
грамоту, а я на тебе шабльою”. 

Тут особливо важливим є сам пісенний 
текст: 

Пастуше, пастуше, 

Люблю те до душе 
А що мене болить 
Скажу ти доволі. 

Чередойку маєш, 

Рядить єй не знаєш. 

Тобі з нею лихо, 

Єй з тобов не тихо. 

Був тут дідойко, 

Мівся хорошейко. 

Вовки ся бояли 
Череду минали. 

Да що ж нам чинити: 

Терпіти, терпіти, 

З Богом ся не бити 91 . 

Оскільки згаданий запис пісні “Дунаю, 
Дунаю...” Яна Благослава з’явився друком 
щойно в 1857 році, то в даному разі ми мали 
б факт найранішої відомої публікації україн¬ 
ської пісні. До того ж, він цікавий і своїм кон¬ 
текстом з ідейним змістом твору польського 
автора. Як зауважив відомий польський уче¬ 
ний О. Брікнер, українська пісня була для 
Гербурта одним із засобів донесення до чита¬ 
ча в прозорій алегорії його політичних погля¬ 
дів, особливо незадоволення тогочасним поль¬ 
ським королем — поганим пастухом, що не 
дбає і не вміє рядити своєю чередою 92 . 



I8§N 0130-6936 » НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2005 


Не виключена можливість, що наведений 
текст не є автентично фольклорним, що в 
процесі пристосування пісні до згаданої ідей¬ 
ної тенденції поеми вона зазнала певних змін. 
Однак немає сумніву, що автор взорувався на 
народнопісенну традицію, а то й на певний пі¬ 
сенний зразок. На це вказують строфічна 
структура і ритмічний лад пісні “Пастуше, 
пастуше”, її стилістика і мовний діалектний 
колорит, характерний для перехідної смуги 
бойківських і надсянських говірок Добро- 
мильщини (на Львівщині), де знаходилася 
шляхетська посілість Гербуртів. 

Вплив українського народного мовного і 
фольклорного середовища залишив помітний 
слід у творчості польських поетів зі Львова 
Шимона Шимоновича (1558—1629), Шимо- 
на Зіморовича (1608—1629) і Бартоломея 
Зіморовича (1597—1667). Дослідники вказу¬ 
ють на численні мотиви, образи і мовні украї¬ 
нізми в їх ліричній поезії, що мають безсум¬ 
нівний генетичний зв’язок з українським 
фольклором, зокрема з народною пісенною 
лірикою 93 . У вірші Б. Зіморовича “КоЬіех- 
пісу” (“Кобзарі”) змальовуються образи ук¬ 
раїнських кобзарів Дем’яна і Панаса, які в 
супроводі бандури співають пісень і пригра¬ 
ють до танцю “голубець” (ЬоІиЬіес). В іншо¬ 
му місці той самий автор говорить про яко¬ 
гось подільського кобзаря Дениса, який, за 
його словами, добре розуміється на віршах. 
Устами свого ліричного героя поет наголошує, 
маючи на увазі народних співців-кобзарів, що 
той, хто вміє складати пісні або виводити ук¬ 
раїнські танцювальні мелодії, заслуговує на 

» • 94 

вічну пам ять у нащадків . 

Особливо значне місце займає звертання 
до українського матеріалу, фольклору, етногра¬ 
фії і творчості польських авторів із нижчих сус¬ 
пільних верств мандрівних учителів (бакалав¬ 
рів), студентів, псалмістів, костьольних 
органістів і співаків. У цій так званій “міщан¬ 
ській літературі”, що була одним з найяскраві¬ 
ших виявів польської демократичної культури 
ХУІ-ХУІІ ст., поширеними видами творчості 
були розважальні пісні, вірші, шкільні драми, 
ярмаркові комедії з інтермедіями, в яких діяли 
українські персонажі, зокрема популярний у ті 
часи в польських середовищах запорізький ко¬ 
зак, співалися українські пісні, в уста цих пер¬ 
сонажів вкладалися не раз і цілі монологи ук¬ 


раїнською мовою, як наприклад, промова ко¬ 
зацького посла перед “королем” у знаменитій 
старопольській комедії Петра Барики “2 сЬІо- 
ра кгої” (“3 селянина — король. — 1637”). 

На основі безпосередніх спостережень і 
вражень з України першої половини XVII ст. 
написана книжка французького інженера Гі- 
йома Боплана “Опис України, або областей 
Королівства Польського...” (1650), яка міс¬ 
тить і чимало відомостей про звичаї, обряди 
та фольклор українців. Зокрема, тут дається 
найраніший відомий опис українського народ¬ 
ного весілля, в якому згадуються і обрядові 

.пс 

весільні ПІСНІ . 

Набуває поширення в той час і запису¬ 
вання творів української народної пісенності в 
рукописні пісенники, поява їх у друках та нас¬ 
лідування їх словесних зразків і мелодій. 

Українські пісні в рукописних пісенниках 
і друках XVII ст. Таких пісенників і різних 
друкованих збірників пісень, танців і любов¬ 
ної лірики, які в зазначений час були попу¬ 
лярними і якими зачитувалися особливо в 
нижчих суспільних середовищах, виявлено до¬ 
сі близько півтора десятка. їм присвячена до¬ 
сить значна дослідницька література, особли¬ 
во польська і українська. Польський вчений 
Кароль Бадецький підготував і видав збірник 
текстів цих рідкісних пам’яток, розсіяних у 
різних бібліотеках і архівних фондах світу 96 . 
Українські вчені приділили головну увагу ук- 

... >97 

раїнським пісням у таких пам ятках . 

Загальна кількість українських пісень у цих 
збірниках як на свій час — немала. Досить вка¬ 
зати, що лише в так званому збірнику Чарто- 
риських з XVII ст. — їх 68 98 . Однією з най- 
значніших серед них була українська баладна 
пісня про козака Плахту і дівчину Кулину, на¬ 
друкована 1625 року у польській брошурі Яна 
Дзвоновського “Зеутш \са1пе”о (Іоггкпсе^о агіу- 
ко1о\с 52 Є 5 С...” (“Домашнього загального сейму 
шість статей...”). У своїй студії, присвяченій цій 
пісні, І. Франко наводить її текст в українській 
транскрипції і називає її народною 99 . Дослідник 
звернув увагу на збережені до нового часу кіль¬ 
кох варіантів цієї пісні, “хоча ані один із них не 
дорівнює ані повнотою, ані викінченням форми 
текстові Дзвоновського ” 100 . На основі порів¬ 
няльного текстологічного аналізу цього матеріа¬ 
лу й однотипності строфічної будови і головних 
сюжетних компонентів та образів варіантів, зі- 


§4 



Розшдіш І матеріали 


браних у XIX ст., і запису пісні 1625 року 
І. Франко аргументував своє твердження про 
народне походження останньої. Хоч не безпід¬ 
ставним Є І ПОГЛЯД, що у версії Дзвоновського 
пісня про Козака і Кулину, позначена рисами 
літературної обробки і стилізації 101 . 

Іншої ж думки дотримуються польські вче¬ 
ні. О. Брікнер вважав, що автором пісні був 
хтось із тих польських любителів українських 
пісень, які творили під їх впливом 102 . Відомий 
вчений новітнього часу Юліан Кшижановський 
назвав цю пісню плодом “польського культур- 
но-літературного середовища . Зрештою так 
вони трактували і всі інші українські пісні з 
польських видань XVII ст. О. Брікнер навіть 
увів для них визначення “польсько-руські (тоб¬ 
то польсько-українські — Р. К.) пісні” 104 . Ло¬ 
гіка такого судження і його аргументація сум¬ 
нівні. Передусім тому, що коли українські пісні 
користувалися увагою і популярністю в поль¬ 
ському середовищі, чого ніхто не заперечує, то 
незрозуміло, чому їх не могли записувати, вво¬ 
дити в рукописні збірники і друкувати в попу¬ 
лярних збірниках. Могла бути, певна річ, і на¬ 
віяна українськими піснями власна творчість 
польських авторів, як це пізніше мало місце в 
польських романтиків т. зв. “української шко¬ 
ли”. Але в даному разі щодо пісні про Козака 
і Кулину та більшості інших українських пісень 
з польських збірників XVII ст., то їх фольк¬ 
лорне походження не викликає сумніву. 

Пісня про Козака і Кулину набула ши¬ 
рокої популярності в польському середовищі. 
Свідченням цього є згадки про неї в різних 
джерелах, а також наслідування, переспіви, 
пристосування словесних текстів польських 
авторів до її віршової форми і мелодії. Ще до 
появи цієї пісні в брошурі Дзвоновського во¬ 
на згадується в п’єсі “Міезоризі аІЬо Ігащко- 
тесііа” (“Масляниця або трагікомедія” — 
1622). У ремарці цього твору зазначено, що 
один з головних його персонажів Аапікуфель 
співає пісню “Ой козаченьку” 103 . Явним на¬ 
слідуванням цієї пісні є і твір релігійного зміс¬ 
ту “Кохасхек (ІисЬоуупу па сЬга сЬогу: апіеізкі 
і сІіаЬеІзкі” (“Духовний козачок на два хори: 
ангельський і диявольський”), надрукований 
1618 року. Як і українська пісня, він має ді¬ 
алогічну структуру, а також подібну форму 
строфи і віршовий розмір. Аналогічний харак¬ 
тер і духовної пісні початку XVII ст. “Ха- 


- §§ 


сІоЬпа ріезп о кохасхки сІисЬошіут” (“Гарна 
пісня про духовний козачок”). Діалог між ті¬ 
лом і душею тут скомпонований на зразок 
розмови Козака і Кулини 106 . 

При двох різдвяних колядках зі збірки 
Яна Жобчича “Зутіопіе апіеізке” (“Ангельські 
симфонії” — 1630) — одного з найкращих 
зразків польської барокової поезії — вказуєть¬ 
ся, що вони співалися на мелодію “Оі когас- 
Щки, рапіе то) еіс” 107 . При іншій коляді зазна¬ 
чено, що вона прилаштована до мелодії пісні 
“С/.ет Ьозо сЬосІхіз/.” |()й , тобто української піс¬ 
ні “Чем, чем, чем, чему босо ходиш?”, яка в 
той час, очевидно, також була добре відома 
полякам, оскільки потрапила навіть до одного 
з надрукованих у XVII ст. збірників 109 . У 
“Симфоніях” Жобчича простежується і звер¬ 
нення до змістових мотивів українських пісень, 
творчі трансформації їх мотивів, образів, вико¬ 
ристання елементів поетики. 

І взагалі, сам факт впливу українських пісень 
на ліричну старопольську поезію і навіть духов- 

. .о . . "110 

но-релігіину пісенність досить промовистим . 

Звертання до усної народної творчості в 
українських літературних й історичних пам’ят¬ 
ках XVI - XVII століть. Незважаючи на те, 
що тогочасна традиція писемної творчості й 
шкільні поетики ігнорували та не схвалювали 
звертання до народної мови, фольклору, стихія 
останнього все-таки проникала в сферу писем¬ 
ної культури. Навіть український письменник 
кінця XVI — початку XVII ст. Іван Вишен- 
ський, який рішуче виступав проти давніх на¬ 
родних звичаїв, називав їх “руганієм діяволь- 
ським” і вимагав вигнати їх на болота, у своїх 
полемічних посланнях, спрямованих на захист 
православ’я, нерідко звертався до усної народ¬ 
ної словесності. У його творах, написаних ста¬ 
рослов’янською мовою, зустрічаємо народні 
приказки і прислів’я, використання традиційних 
голосінь, мотивів і образів переказів і легенд. 

Звертання до досвіду усної народної сло¬ 
весності примітне і в такому визначному творі 
полемічної літератури, як “Апокрисис” 
(1597). Виступаючи проти Берестейської цер¬ 
ковної унії (1596), автор під псевдонімом 
“Христофор Філарет” у багатьох місцях за¬ 
барвлює і збагачує художньо-публіцистичну 
мову свого твору зворотами народного просто¬ 
річчя, прислів’ями, приказками (“уміємо ся 
своєю пядью мірити”, “Зрода... яко шило в 



I8§N 0130-6936 » НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2005 


міху не затаится”, “На свой млин воду прова¬ 
дити”, “3 дощу йод ринву упроважати ”, “Тоє 
собі с пальца вьіссал”). Часто він вплітає їх в 
аргументацію своїх тверджень, ідей, полеміч¬ 
них висловів (“єсли же штось тьі порошок в 
оку патриархов обачил, то мьі в оку папежов 
римских бревно, а до того ганебне, великое 
покажемо”). В ідейно-змістовий контекст вда¬ 
ло вмонтовані мотиви і образи з сюжетів на¬ 
родних оповідань, анекдотів, особливо при ха¬ 
рактеристиці ідейних супротивників автора. 

Елементи усної народної словесності ви¬ 
користовували з метою увиразнення ідейного 
змісту і наближення до посполитого люду сво¬ 
їх писань також інші українські автори кінця 
XVI — початку XVII ст., зокрема полемісти 
Клірик Острозький, Герасим Смотрицький, 
Захарій Копистенський, Стефан Зизаній. 

Крізь схоластичні канони і догматичні 
настанови діючих поетик фольклорний вплив 
пробивається і в українську шкільну драму то¬ 
го часу. Фольклорний і етнографічний елемент 
є важливим у змалюванні сцен та епізодів із 
простонародного життя, які подекуди входять 
навіть у драматичні твори з біблійними сюже¬ 
тами на теми з життя святих. Наприклад, у 
сцені привітання новонародженого Христа 
пастухами або “Весілля” у драмі “Олексій чо¬ 
ловік Божий” (1673). І особливо заясніли від¬ 
блиском фольклорного впливу сценки побуто¬ 
во-анекдотичного змісту, які розігрувалися 
між діями шкільної драми — інтермедії. 

З 1619 року маємо відомості про поста¬ 
новку двох українських інтермедій при відіг¬ 
раній у містечку Кам’янці Струмиловій (тепер 
Кам’янка-Бузька на Львівщині) драмі Якуба 
Гаватовича. В тому ж році вони надруковані 
у Львові. Написані розмовною народною мо¬ 
вою, дійовими особами виступають люди з 
нижчих суспільних верств: селяни, ремісники, 
міщани, школярі, шинкарі, представники різ¬ 
них чужинців. Скомпоновані вони на розігру¬ 
ванні анекдотичних сюжетів про купування 
“кота в мішку” і “найкращий сон ”. 

З XVII ст. походить і низка інших укра¬ 
їнських інтермедій, що виникли на фольклор¬ 
ній основі. 

Наростання визвольної боротьби україн¬ 
ського народу проти чужинецького понево¬ 
лення в XVII ст., апогеєм якої була Хмель¬ 
ниччина, дало поштовх до розвитку в 


тогочасній українській літературі історично- 
мемуарної прози. Особливо яскравий вияв во¬ 
на знайшла у так званих “Козацьких літопи¬ 
сах”, створених у другій половині XVII — на 
початку XVIII ст. Найзнаменитішими в цьо¬ 
му виді творчості є літописи псевдоніма Са¬ 
мовидця, козацького полковника Г ригорія 
Грабянки і високоосвіченого службовця ко¬ 
зацької генеральної канцелярії Самійла Ве- 
личка. Вони писали по свіжих слідах подій 
доби Хмельниччини і, крім історичних та лі¬ 
тературних джерел стосовно тієї теми, вико¬ 
ристовували живі спогади сучасників, а також 
народні перекази і легенди. На своє звертан¬ 
ня до спогадів і знань “багатьох старих лю¬ 
дей” вказує С. Величко в передмові до пер¬ 
шого тому “Літопису ” 111 . І Г. Грабянка також 
констатує що “долучав розповіді очевидців, 
що ще й нині в живих ходять, і їх розповіді 

. 99117 

підтверджують слова літописців . 

У дусі традиції свого часу автори літописів 
не покликаються на фольклор, але вплив остан¬ 
нього сильно позначився на характері тракту¬ 
вання й оцінки ними описуваних історичних по¬ 
дій та осіб. Це аргументовано доводять 
дослідники на основі порівняльного аналізу ре¬ 
цепції козацьких воєн у творах усної народної 
словесності і в козацьких літописах. Цій проб¬ 
лемі приділив особливу увагу І. Франко у цик¬ 
лі розвідок про відображення Хмельниччини в 

думах, піснях та віршах своїх “Студій над ук- 

”113 

раїнськими народними піснями . 

Автори літописів часто не тільки йдуть за 
висловленими в народній творчості поглядами 
на те чи інше історичне явище, події і дійові 
особи, але й використовують відповідні фольк¬ 
лорні сюжети. Наприклад, явною залежністю 
від народної думи про Хмельницького і Бара- 
баша чи якихось народних оповідань на цю 
тему позначена розповідь у літописах про хит¬ 
ре здобуття Б. Хмельницьким листів поль¬ 
ського короля Володислава з привілеями для 
козаків, які підступно заховав козацький пол¬ 
ковник Барабаш (Ілляш Караїмович — в іншій 
версії) 114 . Фольклорне походження має і літо¬ 
писне оповідання про розмову Б. Хмельниць¬ 
кого і польського коронного гетьмана С. Ко- 
нецпольського при огляді збудованої над 
дніпровими порогами (в іншій версії — у Бро¬ 
дах) фортеці “Кодак ”, яка призначена була 
тримати козаків у залежності і покорі. На 



Розшдіш І матеріали 


зловтішне запитання Конецпольського: “Чи 
до вподоби вам, козаки, фортеця?” “Хмель¬ 
ницький йому відказав латинською мовою: 
“Що руками людськими змуроване, ними і 
зруйноване буде” 1ь . Аналогічно представлений 
цей епізод і з такою ж відповіддю у С. Ве- 
личка: “Ясновельможний, добродію, що рука 
людська зробить, те й зруйнувати може” 116 . 

З народних легенд походить наведена 
С. Величком оповідь про надзвичайні знамен¬ 
ня, які передвіщали кровопролитні події 
Хмельниччини. Першим з них “було велике, 
надзвичайне затемнення і зміна сонця, стало¬ 
ся це в день Страсної П’ятниці. Другим зна¬ 
ком була комета, що подібної не бачили від 
давніх літ. Вона з’являлася через дванадцять 
днів на небі — після заходу сонця. Третій 
знак — велика сарана, яка невідь-звідки взя¬ 
лася й налетіла хмарами в землю Польську... 
Трави та збіжжя ця сарана поз’їдала була і 
винищила. Всі старі люди розуміли це як гнів 
Божий до себе і відчували, що надходить не- 
уникненна Божа на них кара ” 117 . 

І весь характер опису в літописах широ¬ 
кого розливу народної боротьби з поневолю¬ 
вачами, її героїзму і драматизму виразно по¬ 
значений впливом фольклору — в ідейному 
осмисленні історичних реалій, емоційній то¬ 
нальності їх подачі і навіть у стилістичних де¬ 
талях. Ось як описує автор “Хмільницького 
літопису” цей час народного піднесення: “И 
серпьі и косьі ковали на оружие, и не дармо 
земля тряслася... На Вкраині рікьі от крьіві 
люд ской бьіли, повньї бьіли болота трупу ляц- 
кого ” 118 . Очевидно, не випадковий тут пере¬ 
гук з аналогічними мотивами народних пісень 
про Хмельниччину: “Гей, не один лях лежить 
головою в воду”, “Течуть річки кервавії Тем¬ 
ними лугами ” 119 . Інші писемні свідчення того¬ 
часні, особливо польські, дуже відмінні від 
наведеного опису. 

Близькість історіософічного мислення ав¬ 
торів козацьких літописів до фольклорного іс¬ 
торизму простежується в багатьох місцях, во¬ 
на засвідчується й тим, що свою книжну 
(вчену, “козацько-руську ”) мову вони часто 
оживляють і збагачують народнорозмовними 
елементами, фразеологізмами із властивим їм 
семантичним та емоційним навантаженням. 
Так, у дусі народного погляду і з використан¬ 
ням відповідного фразеологізму трактує Са¬ 


мовидець союз Хмельницького з кримським 
ханом: “Аже нестатечная приязнь вовку з ба¬ 
раном, так християнинові з бусурманином ” 120 . 
С. Величко, розповідаючи про поразки поля¬ 
ків у війні з Хмельницьким, зумовлені вели¬ 
кою мірою нерозумними і нерозторопними їх 
діями, прямо покликається на поширене на¬ 
родне прислів’я “Кого Бог укарати хоче, то¬ 
му й розум відбере” 121 . “Здійснилося полякам 
те, про що мовиться в приказці: кого Бог схо¬ 
че покарати, то спершу збавить йому знань і 
розуму його ” 122 . В іншому місці, оповідаючи 
про здобуття Хмельницьким Бердичівського 
замку, літописець зазначає, що шляхту, яка 
заховалася там, переможець “видушив... як 
ведмідь бджоли” 123 . 

Таких звертань до ресурсу народної роз¬ 
мовної мови, фразеологізмів та інших слідів 
пов’язаності ідейного змісту і стилістики козаць¬ 
ких літописів з фольклором — багато. Головно 
вплив фольклорної стихії надав цим визначним 
пам’яткам нашої історіографії також небуденної 
літературної цінності та привабливості. 

Розвинутість, привабливість і культурну 
вагу усної народної словесності в духовному 
житті українського суспільства XVI—XVII ст. 
засвідчує й тогочасна українська книжна пое¬ 
зія. З усіх ділянок писемної творчості вона чи 
не найбільше була залежною від схоластичних 
норм і приписів, які відгороджували її від нав¬ 
колишньої фольклорної традиції. Проте впливу 
останньої їй не вдалося обминути. Як ствер¬ 
джують дослідники, він, цей вплив, простежу¬ 
ється в збагаченні віршових форм книжної по¬ 
езії, її ритміки, рим, поетичної образності і 
стилістики. Наростаючий процес зближення 
книжної поезії з народною особливо проявив¬ 
ся в творчості українського поета другої поло¬ 
вини XVII — початку XVIII ст. Климента Зі- 
новіїва. Він виступає і як один з перших 
збирачів української усної народної словесно¬ 
сті, записав понад півтори тисячі прислів’їв і 
приказок та уклав з них збірник, упорядкова¬ 
ний за алфавітом ініціальних слів 124 . 

Народними пареміями сповнена і мова 
віршів цього поета. У багатьох випадках він 
уводить їх у тексті своїх творів без змін, від¬ 
повідно достосовуючи до змісту афоризму 
сюжет вірша. Так, вірш про ненаситних здир- 
ців починається рядком: “Рече приповіст: 
“волк, що споткає, то зьядає ” 125 . Вірш про 


Ч 



I8§N 0130-6936 » НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2005 


зичливих друзів поет також компонує на ос¬ 
нові думки наведеного в початковому рядку 
прислів’я з його подальшим коментуванням: 

З давньїх часов приповіст тая то пробуваєт: 
“Не мій сто коп як сто другов” повідаєт. 

Бо сто коп, як то мовят, гроши сльїна 
а друзи не забудуть, як якая годьіна 126 . 

Часто поет, використовуючи народний 
фразеологізм, дещо змінює його форму, при¬ 
стосовує до ідейного змісту свого твору, до 
розміру вірша. Наприклад, говорячи про мар¬ 
ність пошуку кращої долі в бродяжництві, він 
дещо перефразовує прислів’я “Доки сонце 

зійде, роса очі виїсть” / “А покул взьшде 

• ”127 

солнце, вьііст очи роса . 

А взагалі, як стверджують автори вступ¬ 
ної статті до цитованого видання творів Кли- 
ментія, мова його віршів тісно пов’язана з 
живою народною, у ній є “безліч суто народ¬ 
них виразів, пов’язаних з побутом та вироб¬ 
ництвом ” 128 . Ця теза переконливо доводиться 
коментарем до віршів поета, в якому розкри¬ 
ваються і їх фольклорні джерела 129 . 

Зацікавлення Климентія Зіновіїва усною 
народною творчістю, зокрема паремійною, йо¬ 
го збирацька діяльність і зв’язок з нею його 
віршів є яскравим свідченням зростаючої ва¬ 
ги фольклорної стихії в духовному житті ук¬ 
раїнського народу XVII — початку XVIII ст. 
та її впливу на писемну літературу і її мову. 

До сказаного слід додати, що з кінця 
XVII ст. маємо перші відомі записи народних 
дум: про козака Нетягу (в пізніших варіан¬ 
тах — Голоту) та про смерть Корецького — 
обидва у збірнику Кондрацького (1684 р.). 
До цього рукописного збірника увійшла і низ¬ 
ка інших зразків української пісенності 130 . Є 
підстава вважати, що з фольклору почерпнув 
український письменник XVII ст. Іоаникій Га- 
лятовський деякі сюжети для свого збірника 
оповідань “Небо новоє” (Львів, 1665) — про 
чуда Пресвятої Богородиці. Принаймні — ле¬ 
генди про чудесний порятунок українця з Під- 
ляшшя, який потрапив у турецьку неволю, та¬ 
тарського хана Буняка і, особливо, про 
страшну бурю на Чорному морі, в яку потра¬ 
пили запорожці на чолі з Андрієм Ляхутою, 
повертаючись з походу на турків. Козаки вря¬ 
тувалися завдяки щирій покаянній молитві до 
Києво-Печерської ікони Богоматері й Архи- 
стратига Михаїла. Цей сюжет нагадує анало¬ 


гічну драматичну ситуацію в думі про бурю на 
чорному морі й Олексія Поповича 131 . 

Наведені відомості з джерел післямон- 
гольського періоду до XVII століття включно 
переконують, що в той час українська усна 
народна словесність не тільки функціонувала і 
продовжувала розвиватися в середовищі 
простолюду, але й була помітною та приваб¬ 
ливою для вищих суспільних верств — і не 
лише українських, а й для багатьох чужинців. 
Була настільки потужною, що попри офіційні 
нормативно-схоластичні перешкоди пробива¬ 
ється на сторінки писемних джерел. З того 
часу маємо перші відомі записи зразків укра¬ 
їнського фольклору та значну кількість фікса¬ 
цій українських пісень у популярних рукопис¬ 
них і друкованих збірниках. Прикметним є і 
зростаючий вплив українського фольклору на 
творчість тогочасних письменників — і знову 
ж таки не тільки українських, причетність на¬ 
роднопоетичних і народнорозмовних елементів 
до формування мистецького стилю україн¬ 
ського літературного бароко. 

Подальший етап зростання зацікавленості 
освічених людей українською народною твор¬ 
чістю і посилення її впливу на духовну сферу 
життя суспільства припадає на XVIII століття. 


61. Раргоскі В. НегЬу гусеУ5І\л/а роїзкіедо. - Кгако\л/, 
1584. - 5. 161. 

62. Там само. 

63. 5 атпіскі 5. Аппаїез біує сіє огідіпе еІ геЬиз дезїІБ Роїо- 
погит еі ІЛФиапогит ІіЬгі VIII. — Кгакспл/, 1587. — Р. 379. 

64. Франко І. Студії над українськими народними піс¬ 
нями // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1984. — Т. 42. - 
С. 456-458. 

65. \Л/іпбакіешст 5. Рієбпі і биту сусегзкіе XVI \л/. // 
РтіеФік Шегаскі. — 1904 — 2 єб2. З,- 5. 347; /догтеїзкі Ст.. 
Рита рорггебпіегка ЬаІІау. — Тогип, 1949. - 5. 10—13. 

66. Магсуопа КоЬегпіекіедо НІБІогіа о сгїегесН тіоскіеп- 
сасЬ.°— \Л/аг52а\л/а, 1886. Підкресп. наше. - Р. К. Підрядко¬ 
вий переклад: 

Уже геть ВІДІЙДИ від мене, веселий лютняре, 

А приступи до мене з кобзою, жалібний кобзаре. 
Заграй мені сумну думу про полеглого Струся. 

67. СгаЬгошзкі А Тгепу і ггесгу гогтаііе. — \Л/аг52а\л/а, 
1937. - С. 73. Перекп.: Скажи, моя вдячна кобзо, що знає 
твоя дума. 

68. За: Ягич В. О спавянской народной поззии. Насть 
первая. Исторические свидетельства о пении и песнях 
славянских народов // Славянский ежегодник. Сборник 
статей по славяноведению. — К., 1878. - С. 231. 

69. Ягич В. О славянской народной поззии... // Там са¬ 
мо. - С. 231. 

70. Вгискпет А Мікоіаі Ре], сгІо\л/іек і сігіеіо. - І_\л/о\л/, 
1922. - 5. 7. 

71. їх показує польський учений Стефан Грабец: Нга- 
Ьес 5. ЕІетепїу кгезо\л/е \л/ іегуки піекїогусН різаггу XVI - 
XVII \л/. // Тогип, 1949. - 5. 20-48. 



Розшдиш 


72. Там само. — С. 28. Перекл.: "А як русин мовить: 
Право не право, я за своїм потягну". 

73. Франко І. [Рецензія] на: АІекзапсІг Вгискпег. Мікоіа] 
Ве], БІисДит кгуїуегпе. - Кгако\л/, 1905. - 408 5. // Запис¬ 
ки НТШ, 1905. - Т. 67. - С. 13. 

74. Грушевський М. Історія української літератури. - 
Т. 4. - Кн. 1. - С. 63. 

75. Це переклад українського перекладача і літературо¬ 
знавця Михайла Білика (1889—1970): Кльонович С. Ф. Рок- 
соланія // Питання класичної філології. - Вип. 2-й. - Львів, 
1961. - С. 119—156. За цим перекладом цитуємо далі. 

76. Особливо в студії: Стороженко А. Польско-латин- 
ский позт второй половиньї XVI века Севастиян Фабиан 
Кленович // Киевские университетские известия. - К., 
1881. - Т. VIII. - С. 267-284; Т. IX. - С. 331-372. 

77. Кльонович С. Ф. Роксоланія. - С. 123. 

78. Там само. — С. 123—124. 

79. Кльонович С. Ф. Роксоланія. — С. 121. 

80. Там само. — С. 132. 

81. Там само. — С. 141—143. 

82. Там само. - С. 148. 

83. Там само. — С. 151. 

84. Кльонович С. Ф. Роксоланія. - С. 151. 

85. Там само. — С. 151. 

86. Франко І. "Тополя" Т. Шевченка // Франко І. Зібр. 
творів. У 50 т. - К„ 1980. - Т. 28. - С. 80-82. 

87. Данилов В. Древнейшие малорусские причита- 
ния // Киевская старина. - 1904. - Т. 87. - № 12. - 
С. 148-153 (Док., изв., зам.). 

88. Кльонович С. Ф. Роксоланія. — С. 154. 

89. Там само. — С. 149. 

90. Барвінський Б. Польська персоніфікація "України" з 
1644 р. // Записки НТШ. - Т. 121. - 1914. - С. 128. 

91. Возняк М. Українські пісні в польських виданнях 
XVII ст. (Відбитка з ЗНТШ. - Т. 155). - Львів, 1937. - С. 4. 

92. Вгискпег А. Біисііа посі Ііїегаїига теіеки XVII // В 02 - 
ргадау Акабетіі итіе]е1:по5СІ. \Л/усІ 2 ІаІ (ііоіодісгпу. - Т. 57. - 
Кгакоуу, 1919. — 5. 40. 

93. Цьому питанню присвячена увага, зокрема, в пра¬ 
ці польського дослідника Стефана Грабца "ЕІетепіу кге- 
бо\л/є \л/ ]Є 2 уки піекїогусЬ різаггу XVI—XVII \лл". - Тогип, 
1949. - 5. 29-30, 84, 85, 92. 

94. Іітогожг І. В. Біеіапкі по\л/е гизкіе. — І_\л/о\л/, 1880. — 5. 5. 

95. Див.: Боплан Г. Л. [Весільні звичаї українців у пер¬ 
шій половині XVII ст.]. 1650 // Весілля. У двох книгах. - 
Кн. 1. - Київ, 1970. - С. 63-67. 

96. Роїзка Іігука тіезгсгапзка. Рієбпі— іапсе—раб\л/апу. Рі- 
ег\л/52е 2 Ьіого\л/е і кгуїуегпе \л/усІапіе. Оргасо\л/аі Рг. КагоІ 
Вабескі. - І_\л/о\л/, 1936. - XXX + 489 + (5) с. 

97. Українські пісні вибрав з цих джерел і подав Ми¬ 
хайло Возняк у праці "Матеріали до історії української піс¬ 
ні і вірші" / Українсько-руський архів. - Т. 9. - Львів, 1913 
та в названій вище розвідці "Українська пісня в польських 
виданнях XVII ст." 

98. Українські пісні з цього збірника подав Михайло 
Возняк у праці "Матеріали до історії української пісні і вір¬ 
ші. Тексти і замітки". - Т. 1. - Львів, 1913. — С. 10—44, 443. 

99. Франко І. Козак Плахта. Українська народна пісня, 
друкована в польській брошурі з р. 1625 // Франко І. Зібр. 
творів. У 50 т. - К„ 1986. - Т. 43. - С. 248-279. 

100. Там само. - С. 266. 

101. Квітка К. Українські пісні про дівчину, що помандру¬ 
вала з зводителем // Етнографічний вісник. - 1926. - 


Кн. 2. — С. 78—107; Яворський Ю. Песня-баллада о Козаке и 
Кулине и духовная песнь грешньїх людей // Наук. Збірник 
Т-ва "Просвіта в Ужгороді". - 1929. — Річник 6. — С. 197—258. 

102. Вгискпег А. Киїіпа // БІауіа. — РгаЬа, 1930. — Т. IX — 
5. 321, 322, 328. 

103. Кпугапомзкі 7. Ріезп о когаки і Киїіпіе // Кггуга- 
по\л/5кі .Іиііап. Рагаїеіе. — \Л/аг52а\л/а, 1961. — 5. 208. 

104. Вгискпег А. Рієбпі роїзко-гизкіе // Ратіеїпік Шегас- 
кі. - 1911. - 2 єб2. 11. - 5. 190-191. 

105. Васіескі К. Роїзка котебіа гуЬагІо\л/5ка. - І_\л/о\л/, 
1931. - 5. 423. 

106. На обидва ці факти звернув увагу Ю. Яворський у 
вказаному вище дослідженні пісні про Козака і Кулину. Тут 
він подав і аналогічний "духовний козачок" українською 
мовою з XVII ст., зафіксований в Углянському рукописно¬ 
му збірнику "Ключ" (С. 241—247). 

107. РІ52сіко\л/5кі М. РІ5гпа .Іапа 2аЬс2усга. - 1_\л/о\л/, 
1937. - 5. 81-82. 

108. РІ52Сіко\л/зкі М. РІБта Іапа 2аЬс2усга. — І_\л/о\л/, 
1937. - 5. 82. 

109. РоІБка Іігука тіе 52 С 2 ап 5 ка... — Бхл/охл/, 1936. - 5. 205. 

110. Докладніше про це: Кирчів Р. Ф. Український 
фольклор у старопольській літературі // Славістичний 
збірник. — Київ, 1963. — С. 308—338; Нудьга Г. Українська 
дума і пісня в світі. — Кн. 1. - Львів, 1997. - С. 61—98. 

111. Величко С. Літопис. Том перший / Переклав з книж¬ 
ної української мови Валерій Шевчук. - К., 1991. — С. 27. 

112. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабян- 
ки. - К., 1992. - С. 12. 

113. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1986. - 
Т. 43. - С. 7—193. Стисло розглядається це питання і в од¬ 
ному з підрозділів книжки М. С. Грицая "Українська літе¬ 
ратура XVI — XVIII ст. і фольклор". - К., 1969. - С. 32—45. 

114. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 45—46; Літо¬ 
пис Самовидця. - К., 1971. - С. 47-48. 

115. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабян- 
ки. - С. 32-33. 

116. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 33. 

117. Величко С. Літопис. Том перший. — С. 61. 

118. Сборник летописей, относящихся к истории Юж- 
ной и Западной Руси, изданньїй комиссией для разбора 
древних актов. — К., 1888. — С. 28. 

119. Історичні пісні. — К., 1961. — С. 181, 185. 

120. Літопис Самовидця. — С. 60. 

121. Ількевич Г. Галицькії приповідки і загадки. - Відень, 
1841. - С. 42. 

122. Величко С. Літопис. Том перший. - С. 73. 

123. Там само. - С. 128. 

124. Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. 
Пам'ятки української мови XVII—XVIII ст. Серія художньої 
літератури. — К., 1971. — С. 211-266. 

125. Там само. - С. 46. 

126. Там само. — С. 73. (Підкреслення наше - Р. К.) 

127. Там само. — С. 83. 

128. Колосова В. П., Чепіга І. П. Визначна пам'ятка укра¬ 
їнського письменства // Климентій Зіновіїв. Вірші. Припо¬ 
вісті посполиті. — С. 25—26. 

129. Там само. - С. 310-371. 

130. Возняк М. Із збірника кінця XVII в. // Записки 
НТШ. - Т. 116. - Львів, 1927. - С. 155-179. 

131. На це звернув увагу М. Сумцов: Дума об Алексее По- 
повиче // Киевская старина. - 1894. — Т. 44. — Кн. 1. - С. 8. 


ТЬіз таїегіаі сопііпиез іЬе ргеуіоиз риЬІісагіоп сієуоієсі Іо рге-зсіепіійс іпіегезі Іо ІЛсгатіап РоІМоге апсі 
ЕіЬподгарЬу тіиеп Ьу К. КугсЬуу (зее МитЬег 1, 2005). Іп іЬі$ сЬарІег іЬе аиіЬог із Іоокіпд аі іЬе 
Іікгаіпіап Ьікіоге іп ОМ-РоІізЬ £о1к апсі ютіИеп зоигсез. А уегу сіеіаііесі апаїузіз \газ сіопе Ьу ап К. КугсЬіу 
о£ іЬе еагіу сепіигіез роїізЬ роеігу (£о1к апсі аиіНог) апсі Іаіег сіосишепіз ої іЬе 17Л Сепіиіу. ТЬе пехі зіер 
угЬісЬ із Ьеіп8 сіопе із іЬе зеагсЬ £ог (Ье іоїк еіетепіз іп іЬе ІЛсгаіпіап Іііегагу апсі Ьізіогісаі сіосишепіз о£ іЬе 
16-17їЬ Сепіигіез. Аі арргохітаїеіу іЬіз ііте іує Ьауе аізо Йгзі гесогсііпдз ої ІЛсгаіпіап Оитаз. А11 оі іЬезе 
таїегіаіз аге Іезіііуіпд Іог іЬе їасі іЬаі ІЛсгаіпіап їоікіоге Йіпсііопесі уеіу асгіуеіу іп іЬе ІбіЬ апсі 17іЬ Сепіигіез 
атоп^ уагіоиз зосіаі цгоирз апсі еуеп іпйиепсесі У'гіїегз ої сіійегепі паїіопаїїііез.