Skip to main content

Full text of "Етноґрафічний збірник. Т. 35. Колядки і щедрівки"

See other formats


7 * 



1іегаи8§'Є§'еЬеп 

(іег ЕіЬпо^гарЬіесЬеп Коттіззіоп сіег £^сепко 

СгеаеІЬсЬаВ; сіег \УІ88еп8сЬа£{;еп іп ЬетЬег§\ 

Всі. XXXV. 


ВИДАЄ ЕТНОҐРАФІЧНА КОМІСІЯ 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ 


Зібрав Володимир Гнатюк 


У ЛЬВОВІ, 1914 


Накладом Наукового Товариства імени Шевченка 


З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка 


'Г'Г і і 



























































































































ЕТНМШРНІ8СНЕ 8АММШС 


1іегаи8£С£еЬеп уоп сі ег ЕІЬпо^гарІїіесІїеп КотшІ88Іоп 
сіег Зеусепко-бевеїіесіїаїї сіег ЛУі88еп8сЬаЙеп іп ЕетЬег°\ 

Всі. XXXV. 



ВИДАЄ ЕТНОҐРАФІЧНА КОМІСІЯ 

НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА. 

Т. XXXV. 


Колядки і щедрівки. 

Т. 1. 

Зібрав $олодидіир Гнатюк. 

■ - 

У ЛЬВОВІ, 1914. 

НАКЛАДОМ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА. 


З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка. 




Переднє слово. 

Випускаючи у світ отсю збірку колядок і щедрівок, уважаю за 
потрібне пояснити, як вона повстала. 

Колядки, а також инші пісні, записував я вже як ученик гімназії, 
але очевидно не мав іще свідомости їх ваги для науки. Набрав же її 
аж тоді*, як став студентом університету та як попрочитував великі збір¬ 
ники Якова Головацького й Павла Чубинського і рецензії на них, та 
познайомив ся з історією нашої етнографії на підставі праць О. Пипіна, 
О. Огоновського, М. Сумцова, й деяких инших дрібнїйших. Видане істо¬ 
ричних пісень В. Антоновича й М. Драгоманова, куди заведено й ко¬ 
лядки з історичною основою, звернуло мою увагу на їх давність. От 
тоді й прийшов я до думки, що варто було би видати колядки зовсім 
окремо від инших пісень та від 1897 р. почав збирати їх систематично 
для такого виданя. Збиране протягло ся занадто довго, бо аж до мая 
1913 р., коли я збірку упорядковану передав до друку. Таке довге зби¬ 
ране, правда, знеохочує богатьох записувачів, які бажали би, щоб їх за¬ 
писи зараз по надісланю йшли до друку, але виходить на користь са¬ 
мого виданя, як се видно по кождій такій збірці'. 

Протягом довгого часу збираня удало ся мені постягати записи 
з ріжних сторін нашої етнографічної теріторії з виїмком Угорської Руси, 
куди треба би самому їхати за записами, що для мене неможливе, а пе¬ 
редруковувати звідти щонебудь не оплатило б ся з огляду на дуже по¬ 
гані й пофальшовані тамошні публікації. Щож тикаєть ся часу, 8 якого 
походять записи в отсїй книжці, то вони обіймають ціле столїтє, бо по¬ 
чинають ся записами 3. Д, Ходаковського, початими зараз із початком 
другого десятилїтя XIX ст., а кінчать ся записами А. Короткого або 
М. Кузьмака з 1913 р. По 3. Ходаковськім що до давности йдуть за- 



IV 


ииси Ів. Вагилевича з 30-их років, Ф. Бодянського з ЗО—40-их років, 
Марка Вовчка й Івана Ляторовського з 50-их років XIX ст. З першої 
половини того столїтя походить також збірка О. Савчука, зладжена на 
Гуцульщинї. З 60-их років е цілий ряд галицьких збірок, між ними 
й дуже цінні, прим, збірка невідомого записувача з Дуби, збірка Г. Ле- 
ґіня; далі йдуть записи: II. Білинського, М. Бучинського, Ол. Стефа- 
новича й ин. З 70-их років є записи К. Заклинського, В. Навроцького, 
Ів. Манжури, В. бзерського, І. Франка, М. Царя. З 80-тих років за¬ 
писи 3. Грушкевича, К. Денеґи, М. Довганя, Л. Ляторовської, І. Созан- 
ського, І. Стельмащука, Ю. Федорчука. З 90-их років записи Д. Єн- 
дика, М. Куцериба, В. Равлюка, П. Рондяка, В. Степаненка. З нашого 
столїтя записи В. і Д. Басараба, Б. Заклинського, М. Кузьмака, В. Ле- 
бинського, М. Тимяківної, Б. Чернявського. Вичисляю тут найзамітвїііші 
збірки, а дальше подам імена всіх записувачів у поазбучнім порядку. 

Маючи таку силу записів, в яких назбирувало ся нераз 40-60 ва¬ 
ріантів одної колядки, я міг вибирати з них для друку тілько найкрасші 
і найповнїйші, визначуючи з важнїйших подрібні відміни в нотках, а инші 
випускаючи зовсім, щоби не обтяжати виданя зайвим балястом. Для спе¬ 
ціалістів зробив я одначе й їх доступними, зложивши недруковані руко¬ 
писи у бібліотеці Наук. Тов. ім. Шевченка. 

При порівнуваню поодиноких варіантів прийшов я до переконана, 
що красші й повнїйші заховали ся не в росийській Україні, але в Га¬ 
личині, та що тут знов найповнїйші тексти гуцульські і бойківські. 
З текстів із рос. України, найліпше доховали ся записані в Чернигів- 
щинї (збірка Б. Чернявського). Показало ся також, що старші записи, 
особливо галицькі, дають гарнїйші тексти, ніж новійші записи, а се вка¬ 
зує, що колядки вигибають коболи та що коли не піддержить ся їх у па- 
мяти народа друкованим виданем, вони можуть зовсім затратити ся. 
В одній Гуцульщинї заховали ся вони ще в повній первістній архаїчео- 
сти, але й то не на дуже великім просторі. 

З огляду на те поставив я в основу свого виданя найстаршу га¬ 
лицьку збірку Ів. Вагилевича, якої значна частина записана на Бойків- 
щинї і так само бойківські збірки Г. Леґіня і В. Левинського та гу¬ 
цульські збірки Он. Савчука (найстарша), Б. Заклинського, М. Кузь¬ 
мака, В. Михайлюка, А. Онищука, М. Тимяківної й инших. Попри те ко- 
ристував ся я иншими о стілько, о скідько вони приносили або зовсім 
нові тексти, або з такими значними змінами, що поминути їх не було 
можна. 

З усїх записів, які я мав під руками, лише збірка Ів. Вагилевича 
була друкована. Видрукував її Я. Головацький у своїм виданю пісень, 
але не в цїлости і з багатьома змінами, тому я друкую її в копії 8 ру- 



V 


копису 1 ). Для комплєту передрукував я ще кілька колядок з инших збір¬ 
ників, виданих у Галичині або в Росії, що всюди зазначене в своїм 
місци. Ипші записи не були ще нїде друковані. 

Згадаю тут також про поділ колядок. Доси розріжнювано звичайно 
дві головні ґрупи: колядки і щедрівки і так друковано їх по ріжних 
збірниках. Я усуваю сей поділ, як зовсім безпідставний і уважаю обі 
назви: колядки і щедрівки, за зовсім рівнорядні терміни, з яких перший 
е чужого, а другий нашого походженя. Далі - : Коляда в цїлости, як вона 
ще доховала ся на Гуцульщинї, се ніщо инше, як народня опера, в якій 
побіч співу значне місце займає також музика й танці та декламація 
(віншівки). А що кожда опера ділить ся па акти, то й тут поодинокі 
розділи відповідають немов актам опери. Поза актами стоять уже по- 
колядь, віпшівки та плясанки, бо хоч і воии мають своє, але все таки 
другорядне значінє в коляді, а жартовливі і сатиричні та дїточі колядки 
властиво нічим не вяжуть ся з правдивими колядками. Про все те буду 
докладнїйше говорити на ипшім місци. 

Приладжуючи отеє видане до друку старав ся я повилучуватп 
з нього всі пісні, що фіґурують у деяких збірниках під назвою коля¬ 
док, хоч не мають із ними нічого спільного (прим, пісня; Ой там на 
горонцї дві зазулонцї (або соколойцї) ячмінь жнуть) та не допустити 
до нього церковних коляд, якими пересипані особливо збірники з рос. 
України (не виключаючи й II. Чубинського, Б. Гріпченка, А. Малинки 
та не згадуючи про рукописні збірки), бож церковні коляди, хоч мають 
також своєрідну красу 2 ), але й мовою і своїм духом ріжнять ся так від 
колядок, як небо від землі. А що говорити про час і спосіб повстаня 
одних і других! Коли колядки є витвором простонароднім і походять 
усі з передтатарської доби, то церковні коляди є витвором духовних 
письменників та походять із XVII—ХУШ ст. Таких неоднакових витво¬ 
рів не вільно ніяк ставляти в однім ряді побіч себе. Невеличкий виїмок 
зробив я тілько у другім розділі (колядки на христіянські теми), де дав 
пару популярнїйших наслідувань, що не можуть мати зрештою ніякого 
впливу на характер виданя. 

Колядки почали появляти ся вчасно в друку, бо вже бачимо їх 
у „Русалці Дністровій" (1837) та в збірці Жеґоти Павлї (1839). Ве¬ 
лика збірка колядок Я. Головацького була передана до друку в 40-их 
роках, але через пригоду з „Чтеніями", в яких колядки мали друкувати 
ся, друк був відсунений аж до 60-их років. Окремими відбитками вий- 


х ) ІІор. Ю. Яворскій, Кь исторіи галицко-русскихь колядокь вт> сбор- 
никі Головацкаго (Научно-лит. Сборн. Гал. р. Матицш, 1901, кн. 2—3). 
2 ) Пор. Ів. Франко, Наші коляди (відбитка з „Діла", 1889). 



VI 


шли пісні (отже й колядки) Я. Головацького у чотирох книжках аж 
1878 р. Тимчасом у 1872 р. вийшов III том „Трудові П. Чубинського, 
в якім надрукована друга по величині', обемиста збірка колядок. Отсї 
обі збірки, як найбогатші що до матеріялу, стали головним жерелом до 
всесторонного пізнана істоти колядок. В 1882 р. вийшов перший том 
„Рокисіа“ О. Кольберґа, в якім надруковано кількадесять колядок. По 
тім часі настала перерва і аж 1899 р. являєте ся третій том „Згн. Ма¬ 
теріалові Б. Грінченка, де знов подибуємо значнїйгае число колядок. 
В 1901 р. появляєть ся збірник Ів. Колесси, в якім вправдї не багато 
колядок, але добре записаних. У тім самім році являєте ся доволі значна 
збірка колядок: М. Коробки, Колядки и щедровки на Вольїни (Живая 
Старина, 1901). В 1902 р. являєте ся богата, гарна і добре видана 
збірка А. Малинки. По ній виходите знов 1904 р. обемиста збірка ко¬ 
лядок В. Шухевича. Отсї обі збірки, разом із збірками Я. Головацького 
та II. Чубинського, можуть послужити основою кождому дослїдникови до 
студій над колядками. Побіч сих збірок друковано колядки разом із ин- 
шими матеріалами в ріжних часописах та неперіодичних виданях і на 
скілько я вспів їх використати, то зазначую в паралелях на відповіднім 
місци. Зазначу при сім — хоч як се дивно — що доси не вийшла ні¬ 
яка збірка колядок окремою книжкою так, що я в сім напрямі роблю 
початок. 

Мав я намір подати у своїм виданю також значнїйше число коляд¬ 
кових мельодій, як зробив був при виданю гаївок (1909 р.), па жаль се 
мені не повело ся, бо хоч записувачів колядок було доволі велике чи¬ 
сло, то музикальних було дуже мало, тому мельодій не могли воно за¬ 
писати. Що вдало ся зібрати, те подаю. Зазначу при сій нагоді, що 
і в старших збірках колядок дуже мало мельодій. У II. Чубинського є 
лише 4 мельодії, в О. Кольберґа 13 мельодій, в Ів. Колесси 12 мельо¬ 
дій, у В. Шухевича 14 мельодій. Крім того в „Галицько-руських народ, 
мельодіях" О. Роздольського - С. Людкевпча є 26 мельодій колядок. 6 
ще: „Українські обрядові пісні у чотирьох збірках уложив для мішаного 
хору М. Лисенко. І—II. Веснянки. III. Купальська справа. IV. К о- 
лядки“, але тут колядки вже гармонізовані, тому й їх характер трохи 
ипший. Маю надію, що тепер, коли моє видане зяайдеть ся в руках 
більшого круга одиниць, вови побіч текстів зацікавлять ся й мельодіями 
та зачнуть їх збирати чи то при помочи нотного письма, чи фоноґрафу, 
а місце для їх опублїкованя певно знайдеть ся. 

Наші колядки не лише вчасно появили ся з друку, але й швидко 
звернули на себе увагу. М. Костомарів згадує про них уже в праці: 
„Обь историческом'ь значепіи русской народ, поззіи** (1843), викори¬ 
ставши для сього рукописний збірник галицьких колядок Бірецького. Не 



VII 


можна одначе сказати, щоби вони й до нииї були всесторонпо дослі¬ 
джені, навпаки літературу про колядки треба назвати дуже бідною, осо¬ 
бливо коли зважить ся давне походжене колядок і значіне, яке на тій 
підставі можна з них вивести. Одинокою великою й доси незаміненою ще 
працею являють ся лише О. Потебні: Обьясненія малорусских и срод- 
ннх народних пісень. II. Колядки и щедровки (Варшава, 1887, ст. 810).— 
Дуже цінні коментарі до колядок подавали В. Антонович і М. Драгома- 
нів в „Історичних піснях", на жаль вони відносять ся лиш до невелич¬ 
кої ґрупи колядок, до яких можна було підобрати історичну основу. — 
Багато цікавих проблем порушує в обемистій праці А. Н. Веселовскій: 
„Румннскія, славянскія и греческія колядьі" (Разнсканія вь области 
рус. духовнаго стиха, VII. 1883), хоч занадто може перецінює румун¬ 
ські колядки. — М. Сумцов подає у статі: „Научное изученіе колядокь 
и щедривокь" (Кіев. Стар. 1886, II) огляд дослідів над колядками, зро¬ 
блених до того часу. — X. Ялцуржинський подає у статі: „Колядки ре- 
лиг. миеич. содержанія" (Кіев. Стар. 1895, II) причинки до одної ґрупи 
колядок. — Причинок до виданя колядок подає Ю. Яворський у цито¬ 
ваній повисше статі та в другій п. н.: „їїзь зтнографической тетрадки 
1830 нхь годовь" (Науч. лит. Сборвикь Гал. р. Матицн, 1902, І). — 
Такий сам причинок подає також В. Доманицький у статі: „Современ- 
ния колядки и щедривки" (Київ, 1905). — Статя М. Коробки: „Кь изу- 
ченію малорус. колядокь" (їїзвістія Академій Наукь, 1902) опираєть ся 
ще на мітольоґічній теорії, яка давно пережила ся. На тій самій теорії 
оперті уступи про колядки і в працях 0. Мілєра: „Опить псторическаго 
обозрінія рус. словесности" (І, ст. 27—42), А. Афанасєва: „ІІозтич. 
воззрівія славянь на природу" (III, ст. 752—760) та Ів. Нечуя: „Сві¬ 
тогляд укр. народа". — Дуже живо написана доволі велика статя Ол. 
Пчілки: „Колядки" (Кіев. Старина, 1903, І—VI), на жаль занадто фей- 
лєтоново, тому мало подає до розуміня та пояснена колядок. — Коли 
до сього додати рецензії на збірки колядок та на отсї праці, то мабуть 
і буде все важпїйше, що доси принесли студії над колядками. 

Подаю в кінци імена осіб, яких записи поміщені в отсїм виданю: 

1. Іван Антоненко записував колядки в м. Воронїжи, Глухів. 
пов,, Чернигів. їуб. 

2. В. Антонюк записував колядки 1912 р. у Бучацькім пов. 
в Переволоцї й Порхові. 

3. Грицько Апостол записував колядки в Ласківцях, Теребо- 
вель. пов. 

4. Семен Арсенич записував колядки в Матїівцях і Перерові 
Коломийського пов. 



VIII 


5. Іван Балаш списав збірку колядок 1900 р. у Ляхівцях, 
Богородчан. пов. 

6. Микола Баран записував колядки в Ляхівцях, Богородчан. 
пов. 1898 р. 

7. Василь Басараб зібрав збірку колядок у Ляхівцях, Бого¬ 
родчан. пов. 1900. 

8. Дмитро Басараб зібрав тамже збірку колядок 1905 р. 

9. Микола Батюк записував колядки в Ясеници, Дрогоб. пов. 

10. Петро Білинський записував пісвї, між ними й колядки, 
1866 р. в Залізцях, Брідського пов.; Бірках Великих, Терноп. пов. 

11. Федір Бодянськип записував пісні, між ними й колядки 
в рр. 1838—1848 переважно в Золотоношськім повіті, Полтав. ґуб. та 
в Васильківській пов. Київ. ґуб. Збірку — не повну — переховує 
Бтноґр. Комісія Н. Т. ім. Ш. 

12. Петро Брояковський, студ. унївер., записував колядки 
й инші пісні в Наволочи, Київ. ґуб. 1909 р. 

13. Олекса Буґера записував колядки в Ляхівцях, Богородчан. 
пов. 1904 р. 

14. Андрій Букпда записував колядки 1910 р. у Краснім, Зо- 
лочівського пов. 

15. Василь Булка записував колядки 1864 р. у Струтинї 
Вижнім. 

16. Микола Бунт, учитель, записував колядки у Глїбові і в Ко- 
зівцї, Тернопіль, пов. 

17. М елі тон Бучинський, адвокат, записував пісні, між ними 
й колядки 1866—1869 р. в Станїславівщииї (Гринівцї, Колинцї, Кутпщі 
й ин.). Обємиста збірка тих пісень переховуеть ся в бібліотеці' Наук. Т. 
ім. Шевченка. 

18. Іван Вагилевич зібрав велику збірку колядок у 30-их ро¬ 
ках XIX ст. Один їх рукопис переховуеть ся в бібліотеці „Народного 
Дому" у Львові, а другий ідентичний в університетській бібліотеці 
в Київі. 6 також колядки між паперами Ів. Вагилевича в бібліотеці ім. 
Оссолїнських у Львові. 

19. Андрій Веретельник записував колядки 1902 р. в Ла¬ 
нах, Камінецького пов. 

20. Марко Вовчок, відома письменниця, збирала пісні', між ними 
й колядки, сама й через знайомих у 50-их роках XIX ст. в ріжних мі¬ 
сцевостях рос. України, як: Бердичів, Брацлав, Гайсин, Конотоп, Не- 
мирів, Переяслав, Пирятин, Сокиринцї й ин. З Губерній зазначені: Ки¬ 
ївська, Таврийська, Чернигівська (загально без означена місцевостий). 
Збірка переховуеть ся в бібліотеці Наук. Тов. ім. Шевченка. 



IX 


21. Олекса Войцих записував колядки в Стецеві, Снятпн. пов. 

22. Кость Ганущак, богослов, записував колядки 1912 р. в Кор- 
ничи, Колом, пов. 

23. Лука Гарматїй, учитель, записував колядки 1903 р. в Го¬ 
ловах і в Красноїли, Косів. пов. 

24. Вас. Герчаповський записував колядки у Станїміри, ІІе- 
ремишляп. пов. 

25. Володимир Гнагюк записував колядки 1889 р. у Григо- 
рові; 1890 р. в Велеспеві й Залїсю; 1902 р. в Коропци, Бучацького 
пов.; в 1899 р. у Мшанци, Старосамбір. пов. 

26. Омелян Гордипський записував колядки в Глубокім, Бо- 
городчап. пов. 

27. II. Горниць кий записував колядки у Вільках Мазовецьких, 
Ганського пов. 

28. Зепоп Грушкевпч, учитель, заиисував колядки 1884 р. 
в Новпци, Калуського пов. 

29. К. Депеґа записував колядки 1885 р. в Яструбичах, Сокаль- 
ського пов. 

30. Остап Деревянка, правпик, записував колядки 1903 р. 
в ІІідмпхайлівцях, Рогатин, пов., Іваиівцях, Жидачів. пов. 

31. Василь Деркач, студент медицини, записував колядки 
в Вербівцп, Теребовель. ІІОВ. 

32. Теодор Дерлиця, учитель, затісував колядки в ІІоду- 
сильнї, Перемпшлян. пов. 

33. Макспмілїян Довгапь (тоді учен. V кл.) записував ко¬ 
лядки 1880 р. в Рикові, Золочів. пов. 

34. Василь Доманицький записував колядки в Ровенськім 
пов, Волив, ґуб. в селах: Коростятин, Воскодави, Головин, Липки, Стол- 
пин, Арестово Богдашевське. 

35. Григорій Дяків (тоді учен. V кл.) записував 1889 ко¬ 
лядки в Кабарівцях, Золочівського пов. 

36. Віктор бзерський записував колядки в Глещаві, Теребо¬ 
вель. пов. в 70-их роках XIX ст. 

37. Дмитро бндик, учитель, записував колядки в Зазулинцях, 
Залїщицького пов. 1890 р. 

38. Богдан Заклипський записував колядки 1904 р. в По¬ 
січи, Угринові Долїш.; 1910 р. в Старих Кутах, Косів. пов.; 1911 р. 
в Зеленім, Косів. пов.; 1911 р. в Жабю-Ільцп, Косів. пов. 

39. Корнило Заклинський, учитель Гімназії, записував ко¬ 
лядки 1877 р. у Станїславівщинї (Опришівцї) і в Коломийщипї (в Уто- 
ропах). 



X 


40. Михайло Зіронька записував колядки 1906 р. в Ображі- 
Ївцї, Новгородсївер. пов., Черпигів. ґуб. 

41. Ю. Іванишин записував колядки 1903 р. в Ріпнім. 

42. А. Калита записував колядки в Борисполи, Переяслав, пов. 

43. Мирослав Капій, студ. університету, записував колядки 
1906 р. в Бандрові, Лїського пов., 1904 р. в Костїльниках, Бучацького 
пов. і в Іванівцї, Теребовель. пов. 

44. Дмитро Ката май, журналіст у Львові, записував колядки 
1905 р. в Ямницп, Станіслав, пов. 

45. Лесь Киселиця, учитель, записував колядки 1904 і 1906 р. 
на Буковині в Берегометї н. С. 

46. Олександер Колесса, проф. університету, записував ко¬ 
лядки в Ходовичах, Стрийського пов. 

47. Андрій М. Короткий записував колядки 1911 — 1913 р. 
в Отаках, Бузовицї, Пригородку, Поляні, Селищах, Хотин, пов. Бесараб. 
ґуб.; Ракарії, Михайлянах, Белицького пов., Бесараб. ґуб.; Чорноґівцї, 
Черешнівцї, Сорокського пов., Бесараб. ґуб.; Дунаївцях, Ушицького пов., 
Подільської ґуб. 

48. Іван Кочержук записував колядки 1905 р. в Ришнятім, 
Долин, пов. 

49. Зенон Кузеля, урядник унївер. бібліотеки в Чернівцях, за¬ 
писував колядки в Жукові, Бережан, пов. 1899 р. 

50. Іван Кузїв записував колядки в Горуцьку, Дрогобицького п. 

51. Михайло Кузьмак, учитель, записував колядки 1911 —12 р. 
в Косів. пов. в Жабю-Ільци і Жабю-Маґурі; в Турчан. пов. 1913 р. 
у Звіринци, Головську, Зубрици, Висїцьких Вижних. 

52. Михайло Куцериб (тоді учен. II кл. учит. семін.) запису¬ 
вав колядки 1894 в Тисовици, Самбір. пов. 

53. Володимир Левинський, сгуд. унїв., записував колядки 
1901 р. у Дрогобицькім пов. у Кропивнику Новім, Лікти; 1902 в Ясе- 
ници Сільній. 

54. Наталка Левицька, донька священника, записувала ко¬ 
лядки 1904 р. в. Іванівцях, Жидачів. пов. 

55. Ол. Левицька записувала колядки в Желдци, Жовків. пов. 

56. Северип Левицький записував колядки в Опільську, Со- 
каль. пов. 1901 р. 

57. Григорій Леґінь зібрав колядки в ІІерегинську, Долин- 
ського пов. 1864 р. 

58. Іван Луці в записував колядки у Струтинї Нижнім 1864 р. 

59. Іван Ляторовський, парох, записував колядки й инші 
пісні 1856—60 рр. в Городпици, Гусятин. пов. 



XI 


60. Людміла Ляторовська, донька священника, записувала 
колядки 1882 р. в Саногові, Борщів, пов. 

61. Іван М анжура, етнограф, записував пісні між ними й ко¬ 
лядки, в 70-их роках XIX ст. в рос. Україні* в повітах: Александрів- 
ськім (Алексїївка), Богодухівськім (Мурафа, Ольшана), Валківськім (Лю- 
ботин), Ізюмськім (Банноє), Купянськім, Лебедивськім (Ворожба), Ново- 
московськім (ІІідгородне) й ин. Збірку переховує етпоґр. комісія Наук. 
Тов. ім. Шевченка. 

62. Филип Мпсько записував колядки 1898 р. в Винниках, 
Львів, нов. 

63. В. Мпхайлюк записував колядки в Красноїли, Косів. пов. 
1911 р. 

64. о. Мих. Мосора записував колядки в Поручинї, Бережан¬ 
ського пов. 

65. Антін М у сян о ви ч, народ, учитель, записував колядки 
1905—1906 р. у Віжомли, Яворів, пов. і в Каменп, Калуського пов. 

66. Володимир Навроцький записував колядки в Котузові, 
Підгаецького пов. в 60 і 70-х роках XIX от. 

67. Оавка Никифоряк, учитель Гімназії, записував колядки 
в Рожнові, Снятпн. пов. 1912 р. 

68. Антін Онищук, учитель, записував колядки й иниіі пісні 
1910 р. в Зеленици, Надвірн. пов. 

69. Юрій ІІавлюк записував колядки в Бушковичах. 

70. Ярослав Пастернак, студ. університету, записував ко¬ 
лядки 1912 р. в Зїболках, Жовків. пов.; в Запитові, Львів, пов. 

71. Микола Підгірний, учитель, записував колядки 1904 р. 
в Охримівцях, Збараського пов. 

72. Стефан Підручний, студент фільософії, записував колядки 
в Задарові, Бучацького пов. 1904 р. 

73. Йосиф Попадюк, дяк, записував колядки в с. Ровна. 

74. Карло Попович, учитель, записував колядки в Жовтанцях, 
Жовків. пов. 

75. В. Посацький записував колядки в Лолинї і Хотїни мабуть 
у 60-их роках XIX ст. 

76. Іван ІІроцик записував колядки в Залїсю, Золочів. пов. 

77. Василь Равлюк, учитель, записував колядкп й инші пісні* 
1890 р. в Орельци, Снятин. пов. 

78. Олександра Рак, жінка священника, записувала піспї, між 
ними й колядки, в Раранчу, Черповецького пов. 

79. Володимир Ривюк записував колядки 1906 р. в Переро¬ 
сли, Надвірнян. пов. 



XII 


80. Михайло Романюк записував колядки в Івааівцях, Коло¬ 
мийського пов. 1908 р. і в Зібранівцї, коло Заболотова. 

81. Петро Рондяк, тепер судія, записував 1897 р. колядки 
в Роздїловичах і Канафостах, Рудепького пов. 

82. М. Росткович, студ. уеївер., записував колядки в Южинци, 
пов. Кіцмапь. 

83. Лесь Рошка записував колядки в Устю над Черемошом, Сня- 
тинського пов. 

84. Іван Савицький записував колядки 1904 р. в Прилипну, 
Кіцманецького пов. 

85. Збірка Онуфрія Савчука, названа так від бувшого її вла¬ 
стителя, списана ще в першій половині XIX ст. дяком у Ясенові Го¬ 
рішнім, Косів. пов., невідомого іменп. ІІереховуєть ся в бібліотеці Наук. 
Тов. ім. Шевченка. 

86. Іван Савяк записував колядки 1904 р. в Пасічній, Стані¬ 
слав. повіта. 

87. Стефап Сапрун записував колядки в Наконечнім, Яворів, 
пов. 1867 р. 

88. Микола Се пик, учитель, записував колядки 1901 р. в Ясе¬ 
нові Горішнім, Косів. пов. 

89. Василь Свистун, студент прав, записував колядки в Со- 
роцьку, пов. Скалат. 

90. Петро Св і дерсь кий записував колядки в Бужку. 

91. о. Іван Созанський, парох у Черчи, записував колядки 
1904 р. в Черчи, Рогатин, пов. і в Журавнї 1888 р. 

92. Павло Стадник, студ. унїв., записував колядки 1910 р. 
в Пізнанцї Гнилій, Скалат. пов. 

93. Іван Стедьмащук записував колядки в Яструбичах, п. Со- 
каль, 1885 р. 

94. Василь Степанепко записував ріжпі фолькльорпі мате¬ 
ріали в Канівськім пов., Київ, ґуб., між тим і колядки, в 90-их роках 
минулого столїтя. 

95. о. Олексапдер Стефанович, катехит у Львові, записував 
колядки 1868 р. в Добрянах коло Львова. 

96. Іван Стефанчук записував колядки 1885 р. в Воскресїн- 
цях, Колом, пов. 

97. Михайло Стронцїцький записував колядки в Желдци, 
Жовків. пов. 

98. 3. Ти м кеви чів па, учителька, записувала колядки в Желдци, 
Жовків. пов. 



XIII 


99. Марія Тимяківна, народ, учителька в Бабині, запису¬ 
вала колядки 1911 р. в Бабині і Кобаках, Косівського пов. 

100. Стефан Тис, студ. унїв., записував колядки 1912 р. в Ре- 
менові, Львів, пов. 

101. Стефан Томенчук записував колядка в Сапогові, Борщів- 
ського пов. 

102. Остап Удичний, ученик торговельної школи у Львові, за¬ 
писував колядки 1911 р. в Погорільцях, Перемишлян. пов. 

103. Юрко Федорчук, селянин у Джурові, Снятинського пов., 
записував колядки 1888 р. 

104. Іван Федун зібрав збірку колядок 1905 р. в Кадобнї, Ка- 
луського пов. 

105. Микола Федюшка, студ. філь., записував колядки 1905 р. 
в Угринові, Станіслав, пов. і в Войнилові, Калуського пов. 

106. Іван Франк о, письменник, записував колядки в 70-их ро¬ 
ках у Нагуевичах, Дрогоб. пов. 

107. Зоріян Долеяґа Ходаковський (Адам Чарноцький), 
перший польський етноґраф, записував українські пісні переважно в рос. 
Україні, в ріжних місцевостях, у другім десятилїтю XIX ст. Його 
збірка належить проте до найстарших збірок укр. пісень. 

108. Мих. Цар записував колядки 1870—71 р. в Добростанах, 
Городецького пов., в Ііідберізцях, Миклашові, Львів, пов.; в Вербици, 
Жовків. пов. 

109. Іван Цибульський, учитель, записував колядки в Анто¬ 
нові, Чортків, пов. 1911 р. 

110. Борис Чернявський записував колядки в Будї і Козлі, 
Чернигів. пов. Чернигів. ґуб. 1911 р. 

111. Микола Чубатий, записував колядки 1903 р. в Озеря- 
нах, Товмацького пов. 

112. Іван Чупрей, кандидат адвокатури, записував колядко 

1901 р. в Печенїжинї, Печенїж. пов. 

113. Л. Шпитківна записувала колядки в Волцневі, Жидач. п. 

114. Данило Щербаківський, учитель гімназії, записував ко¬ 
лядки в Уманськім пов., Київ. ґуб. 

115. Володимир Яблоновський, аґроном, записував колядки: 
1906 р. в Ніжині, Чернигів. ґуб.; 1895 в Одесі; в Каїрах, Одеського 
пов.; 1903 р. в Глодосї, блисаветград. пов.; в Отаках, Хотин, пов. (Бе¬ 
сарабія). 

116. Матвій Яворський, авскультант суду, записував колядки 

1902 р. в Сокальськім пов. в Белзї, Махнївцї, Мнлятинї; в Равськім 
пов. у Корчминї і Стаях; в Сваричеві, Долин, пов. 



XIV 


117. М. Яришківський, виписував колядки 1897 р. в Жура- 
ках, Богородчан. пов. 

118. Колядки з Дуби, Долин, пов. невідомого записувача з 1867 р. 
числом 44. 

Колядки з Крехович невідомого записувача з 1863 р. 

Крім того при виданю використано, па скілько се було можливе, 
й инші дрібнїйші та менше важні збірки невідомих записувачів. 

Львів, 28. IX. 1913. 

Володимир Гнатюк. 



Як відвува+оть ся коляди у Хуцулів. 

1. Пилипівка. 

Нї одним роковим сеткам так си ни радуют люде, ек риздвеним. 
Та ни до сеток йде радисть, шо будут сетки, але до тої утіхи, того вви- 
чею, екий тогди обходи наш гуцульский парад. Кожде, цп мале, ди ве¬ 
лике, радує си, шо диждало видїти та побути на тих гардегаистих весе¬ 
лих колєдннчках. Би на одний молодици та дївченї аж шкіра ріпав си, 
тріскат, так би рада, аби чім борше прийшли ти риздвєні сетки, шоби 
мож з коледничками погуляти аж до наслідку. 

Шей пилипивка ни настане, ек вже говоре мижи собов люде, а най- 
бирше то вже челїдь: А ди вере хло’ мут ходити коледники сего року? 
Ба найко котрі, а хто вере коло нас ме ходити за березу? 

6к настане вже пилипивка, то тогди тоти, шо їх корти ходити 
в коледники, прирєхтовуют собі: Скрипники скрипки муштру ют та ви- 
ломнеют си, аби добре мочі грати до коледи та до данцив, а березі' 
аби мож уложувати за его голосом до співанок. Тримбіташі нотуют собі 
в голові игри до круглеків, до плесив, пидвикопної, умерскої, та вселя- 
ких веселих игрий, аби оден проти одного мих ек май мудрішше зайграти 
в тримбіту, аби его вад усї колєдницкі тримбіташі люде найліпше фа- 
лили, шо мудро йграе. Плесаки знов учют ди добре плесив, аби си ни 
милили та виломнєют ди сами плєсати, аби то вдати, ек де тай передь 
ким заплєсати, аби си чесом ни наїсти устиду по самі вуха, шо ни умів 
добре плєсати, тай мало або й нїчьо ни виплєсав. 

Кождий коледник, ходь би й старий був, пригадує собі співанки, 
аби дес чесом и вин мих екус співаночку виспівати, а тоти, шо мают 
охоту до данцив, то знов виучют ди, аби мочі ек найліпше гуляти. Бо 
таких коледників, шо лиш би си возили в колєдниках, іай мало співают, 
то дуже люде ни любе, бо кажут: „Єк мают бути коледники, то най бу¬ 
дут, то вже раз коледники. Аби могли ди на колопнї добре загуляти, ди 
поспівати, ди файно поплесати прото, аби сорому ни було. Таким колед- 



XVI 


никам ни жель и колєду дати файну, файпо їх приймити, бо чьоловік так 
собі з ними побуде, шо на цілий рик весело ему буде. А ек си зберут 
екіс дїдорсани, тапалаґи, талпасні, пусті, шо лиш си возе, та гутє отек 
трути, то на такі шкода кошту, тай ни варт їх навіть и в хату пускати*. 

Нираз така табора обмиє футко свою околицу, а такі бигме ходе 
голодпі, ек котюги, а шо вже з них си люде натепкуют, то далі* ни йде. 
Тай ше до того нїчьо сете заколедуют. Коли знов табора, в котрий си 
доберут добрі, усі редні колєдники, ледви обхожуе за ничь одну, дві 
хатї, а чесом и в одний хатї си виднуют, їсти, пити ни годни вже, ай 
гроші їм си сиплют, ек вода. Тай кождий таких колєдпиків люби и дуже 
файно їх приймає, тай уже з гори запрошує їх: „Дивіт ци, панове ко- 
ледникове, тай ви пані березо, абесте си й нарик такі усї редні вибрали 
тай мою хату ни оминули! Коби Бих дав диждати, то я си май буду 
знати, ек пид вас пидлагожети, бо бигме е для кого. Оце колєдники! 
Шо варт, то варт*. 

Колєдники кунтентні, шо їх так вельбе и собі декуют ґаздам: „Дє- 
куемо, дєкуемо, дай вам, Боже, шєсте, здорове за ваш привіт, най вам 
Бих в стократ бирше навіти. Кобих лиш диждали, а ми вас ни лишимо 
ніколи*. — А чесом додают на збитки: „А ек вам так за нами дуже 
лежи, то держіт нас аж и до нарик, а бізивно вас ни оминемо*. 

Звичєйно в колєдники идут такі, шо ходили вже по кільканацїть 
років в колєдниках тай знают добре тому звич. Уже наперед знают, де 
їх мут добре приймати, а де май гей так, а знов де и в хату навіть ни 
мут пускати. Тай знают, де и ек кождому ґаздї в его хатї треба вид- 
дати гонир, шоби си ему вдав. Бо ни кождий ґазда люби однако. Моло¬ 
дих коледників доберают таки на то, аби си приучювали, шоби знали 
редно, ек си має в колєдї ходити. 

Берези то вже цілу пилипивку собі коледуют коледи, аби добре 
знали вести на памнєть коледи, аби си витак з него ни сміели люде, шо 
си п^тає та ни уміє добре вести коледи, вінчьованя, и коледників, бо 
то все залежи на березі, бо его всї колєдники добре мусе слухати. 

Котрий береза знає ек найбирше усіляких укладів в колєдах, у він- 
чьованях, у декованях, а знає до того богато всіляких схараманив, уміє 
добре кождому ґазді й ґаздини удати пити за волев, то почерез него 
всіх би коледників ґазди у пазуху клали, а при виборі на риздво то 
кожда табора бере такого березу на вирви так, шо вин ни знає навіть 
чесом и сам шо дієти тай з котров таборов ити. Но а це є великий го¬ 
нир для такого берези, ек над ним си так дуже рвут. 

Нираз так си трафи, шо то бідний чьоловік, ніхто за цілий рик 
на него и гаД&ов ни верже, але на Риздво то шо май фрунт ґазди у селі 
просе, аби вин йшов з ними за березу, або аби йшов в їх ревір колєду- 



XVII 


вати. Тимунь кождий береза муси учіти си усіх звичєїв давних, старо- 
віцких, тих, шо люде ДО НИХ ЗВИЕЛИ и їх лиш одних хоте. Бо аби екі 
то ни були коледи файні, то їх люде ии любе, уни лиш любе таки свої 
давні, старовіцкі коледи. 

Станїславівский владика був остро виступив перед кількома ро¬ 
ками против наших звичеїв коледницких и против наших колед, кажучі: 
„То поганцкай звичей коледи! А ше такі, ек ту у вас на Гуцулах ко- 
лєди, то вже цілком ни хрестіянскі, а ті ваші звичеї то безбожні, екі 
ви виробєете в колєдниках 1 *. — Заборонив остро попам пускати колод¬ 
ники після нашего давного звичю, лиш аби ишли так, ек туда па долах 
дес кажут, шо ходе коледуючі, отєк буком молотїчі, з одної хати раз 
два до другої. 

Попи и так ни дуже були до наших гуцулских звичів добрі и ди- 
вили си кривим оком на нашу моду, а тепер єк дав їм владика нотуку, 
то вни вже цілком гадали, шо вже все переверну! з окрашем. Але то 
гов! Нарид ни бики, звичь, обред старовіцкий — то ни мітуса. 

Заказали попи на Риздво, отек ни поледви з почетком 1907 року, 
ити коледникам з набутками. Заказали скрипку, тримбіту, плес, гуляне 
на колоппї й співанки гуцулскі — одним словом кажучі сказали, аби 
ходили по церковному, побожно, так ек ходе коледники по долах. 

Господи, шо то си завів за рейвах, най лиш Бих борони. Зачели 
всі люде говорити, шо то вже попи хоте віру скасувати нашу давну, бо 
в нас говоре так, шо доки писанки пишут и доки коледники ходе, то 
доти и наша віра руска буде на світі*. В деекйх селах цілком си сперли 
люде ити коледувати на церкву, а пішли коледувати після стародав- 
пого звичю, але на свіцкі цїли. Знов в деекйх селах попи боели си дра- 
знити людий и мало шо сперали, а порештї пустили після гуцулекого 
звичю говорвчі: „Идїт, ек собі хочете, то нас ни обходи, бо ми вам ни 
позволеемо жедних набутків*. — Але колєдвики на це ни фівкали, лиш 
робили своє. 6к ходили після давних звнчєїв, так ходе й тепер, лиш ни 
вид дуже давного чєсу в деекйх селах скасували коледу брати, то е, 
хліб й зерно, а то через то, шо говорет, шо тепер тежкі чеси, доста 
и гроший на коледу. 

2. Николая. 

Вже вид Ників зачінают люде прирєхтовувати си до коледників. 
Кождий ревір збераєт ци, шо май фрунтові ґазди й впливові у тим 
куті и вадиковуют мижи собов бирше менче, ци мают ити коледники, 
котрий береза має ити в їх бик й здебирше котрі коледники. Знов усей- 
мовуют собі, де си мают зберати коледники и в еким поредку мают ити 
вид хати до хати, та де має бути розплес коледницкий. 

КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. І. 


II 



XVIII 


Звичейно тогди на Николп е дві противні партії людий. Один є 
за колодниками, а знов е н такі, шо впи є против колодників. Ни одни 
є мижи противниками й такі, шо сами би ради ити в колодниках, але 
шо вни до колодників низдалі, або їх люде пинавиде и через то їх ни 
берут ніколи, а їм за се кривда и тимунь вни адикуют проти коледи, але 
одиако инчими шпітаками, бо прилучюют ци до скупиндрясив, шо шко- 
дуют пара корон па кошт; а знов єк идут вже колєдвики, то їм ни ви- 
падат ни приймати коледпиків и тимунь говоре проти коледників отими 
бирше менче словами: „Тепер всєка біда нам доста вже доколедовуе, на 
що нам коледників? То все драчя, кошт на громаду. Пип казав нам 
нираз, шо то би бирший був хосен, ек би ти гроші люде добровилно без 
коледи зложели до церкви, шо би хто втекав дати. То би красше було. 
А так то ни коледи, але гріхи®! 

Та одпако звичейно прохєльників колєіницких е бирше и пере- 
кричюют противників, бо нираз и до острпх сварок приходи мижи од¬ 
ними и другими. ІІрихєльникп говоре: „Гї на вас! Устидайтеси! Вини 
хочете вже того, шо сми диждали, шо обходили наші дедї й предїди. 
Нам вилно коледувати, на шо ми хочемо, а ни конче гроші обертати на 
церкву. Нам тут пип ни до розказу, але ми сами. 6к ни пдут колєд- 
ники, то за шо, тай на шо ніс бих гроші понови? Ми в коледники бу¬ 
дим ити, тай будим пускати, тай приймати так, єк доси; ни вбіднїли сми 
тим до тепер, тай чіи ни пидим в старці и вид тепер, ійга! Та тілько 
ходь маємо веселости в серци! А хто винавиди на коледники, або ему 
ни рихт, то пай ни приймає, а про пего си обийде, бо коледники шают 
доста коло кого ходити®. 

Майже завжде вже по службі на Николи всі си помирє и хоте колєд¬ 
вики пускати. ІІонайменовуют собі березив, аби на Риздво ни бути смі¬ 
хом, а берези борше пидмаґулюют собі котре себнїшшпх коледпиків, 
шоби їх табора була єк иайдобпрвїйшя. 

Кілька ґазд з села входе до попа и кажут, шоби вголосив па на- 
рид в церкві, шо сего року мут ити коледники и на кілько таборий. 
Тогди пип по службі оголошує в церкві, шо мут ити коледники, єк завжде 
на тілько, а тілько таборий. Люде вже знаючі, шо коледники мут ити, 
розходе си в верхє по хатах, широко розговорюючі про сварку над ко- 
лєдникамп та вже з гори вішюючі, єкі то будут коледники сего року 
та котрий таборі буде си найліпше вести. 

3. Різдво. 

Дуже раненько на Риздво сходет ци люде до церкви. Ни оден е 
такий чьоловік, шо майже цілий рик ни ходи до церкви, але на Риздво 
йде. Та ни прес побожнисть сходе г си люде до церкви, але через то, 



XIX 


шоби шош видїти та чюти про колєдники. Тоти, шо мают надїгу ити 
в колєдники, вже идут бирше менче прирєхтовані вид разу до церкви, 
хоть до цего ни признают ци, бо хоте, шоби діє їх трохе попанькали 
люде! 

По службі виходе люде з церкви и де в еких селах идут старші 
вибирцї з дзвинками в руках три рази довкруги церкви колєдуючі, а за 
ними колєдники гурмами и коледуют: 

На сете сєго, на сете Риздво, 

Дай Боже!* 

Ми коледнички ой тутки прийшли 
Колєдувати, цес дим витати, 

Цес дим витати, божую церкву. 

Церкву витати, колєдників позберати, 

Ой колєдничків, хлопців молодців. 

Ой ми вибирцї, славні завидцї, 

Ой тутки собі позбераємо, 

Ой славві ґазди тай коледнички. 

Ой звидси ми си йа розийдемо, 

В високі гори, у рускі села, 

У люцкі хати, мир хрестиянский, 

Шєстєм, здоровєи все повитати! 

Шестем, здоровєи, сими сєгками, 

Сими сєтками, многа літами, 

Все рик вид року, токма до віку! 

6к обийдут церкву всї три рази, тогдп шо май фрупт добрі ко¬ 
лєдники з усіх таборий и берези, кілько їх є вид кождої табори, идут 
в сам перед до попа колєдувати. Плєсаки идут три рази плєшучі ид ро- 
зоденциї попивский вперед колєдників, парами по два, до барток при- 
везуют собі дзвипки, бартки кладут па плечя и легопько ними помахуют, 
при чім дзвинки поцоркуют. Плєсаки здрибна поступают, з легоньки пид- 
скакуючі, то на одний нозі, то па другий п при тим плєшут и говоре, 
єк идут перший раз до розоденциї: 

Ой зза горочьки, зза калиночки, 

Ми коледнички з Україночки! 

Видходє постуиаючі си назадусть, а де нпма місця, то си обер- 
тают назад и плєшут далі' : 

В гуцулскі села, в високі ґрунї, 

В гори, долини, до сеї хати. 



XX 


Знов приходе другий раз плетучі: 

До сеї хати Ґречного пана, 

Ґречного пана, ой пана отця. 

Знов си обертают, або виходе назадусть плетучі: 

Коли є ласка нас принимати, 

Ой коледників в хату пускати. 

Приходе плесаки третий раз плетучі: 

Миж вінчуем вас тестем, здоровєм, 

Сими светками на многа літа. 

При тим плесаки ввимают лївов руков шепки з голови, клонєют ци 
тричі домови, а правов руков викручюют остро бартками и сильно дзвоне 
в свої дзвинки. 

Плесаки перестают плесати, тримбіташ з скрипником лишєюг грати 
до плесу, а зайграют пара чєсинок веселої гуцулскої гри. Скрипник за- 
чінат муштрувати скрипку до коледи пид викни и на знак найстаршего 
берези, екий задзвони тричі в свий дзвинок, колєдники стают пид викни 
до коледи. Скрипник зачінат грати колєду, а тримбіташ играе полонин- 
цкого кружлєка. Береза зачинає коледувати, а колєдники за ним при 
кождим разі: „Ой дай Боже!“ поцоркочюгочі дзвинками и придупкуючі 
до темпа ногами, колєдуют: 

Ми д’ цему дому чьом д’ веселому, 

Дай Боже!* 

Ми всу ничку вай ии спали, 

Ой ходили, сумували. 

Питали ми си доброго ґазди, 

Допитали си ґречного пана, 

Ґречного пана, нашого отця (або имя ґазди). 

Ци дома, дома, ой ґречний пане? 

Ой ми знаємо, шо ви е дома. 

Ой сидит собі я в чьола стола, 

Ой в чьола стола, в еворового. 

Ой ходит ему Госпидь у дому, 

Та роздаючі тесте, вдорове. 

Ой в дим здорове на челядочку, 

По дворі тесте на худобочьку. 

Вінчуемо вас тестем, здоровєм, 

Сими сєтками, многа літами, 

Все рик вид року, токма до віку, 

Ни сам з собою, з усев челедов. 



XXI 


Ой ґречний пишний, ой наш ти пане, 

Вийдіте ид нам, подекуйте нам, 

Ой шо миж вам сколєдували, 

Повінчували, тай повитали 
Шесливим роком, многа літами, 

Многа літами, сєтим Рождеством, 

Тай из ґаздинев, из діточками, 

Йа всіх посполу, шо в вашим дому. 

При тих словах виходит пип з розоденциї и запрошує колєдників 
до себе до покою. 

Тогди си там набиває богато всєких цікавих, а решта, кого ни пу- 
скают, жде на дворі, доки ни вийдут вид попа колєдники. 

Де в єких селах, а найдузше видколи зачєяи попи виступати проти 
колєдників и їх звичєів, богато є так, що вже залишили колєду наокола 
церкви, и плес до попа на колєду в попа пид викни, лиш виходит стар¬ 
ший брат з дзвпиком в руках, подзвонюючі дзвинком, и запрошує лю- 
дий: „Панове ґазди, коледникови! Хто би ласкав в колєду, то прошу 
до попа“. Правда, такий звичєй ни вдаєт ци богато людем. Вни на то 
видповідают мижи собов тяпкуючі: „Ає, кличют до попа, отєк свиний до 
корита. Икіс тапалаґи пусті позберают ци, шо нима з чім навіть заго¬ 
ворити, а ни то, на шо си подавити. Та ци хя? Бигме так, ни мали бих 
шо робити та бічі до попа зазерати, може би ику кістку дали? От єк 
було бувало, то й варт си було подивити, а тепер то бигме нехарь, нима 
ничьо“. 

Однако прото ни розходєт ци люде, а богато цікавих жде, шоби 
знати, хто в їх бик ме йти в коледпиках. 

В попа колєдуют колєдники звичєйно колєду таку, в єкий си зга¬ 
дує про Риздво Суса Хреста та про Пречєету Діву. В Жєбю Слупійцї 

КОЛЄДуЮТ ПОПОВИ : 

Коло керницї, коло теплиці, 

Там сеті сєтцї воду сєтили, 

Воду сєтили, хрест загубили і т. д. 

Або знов колєдуют: 

На сете сєто, на сете Риздво, 

Свєта Пречеста дитє вродила і т. д. 

6к вже скінчєют в попа колєду, тогди си розлучюют на табори 
и кожда табора має свою скриньку, а береза свий хрест, перевєзаний по¬ 
вісмом ленєним. На задвирю стают колєдники в колесо, кладут собі 
бартки на праве плече, ловєт ци широко руками один за одного, змі- 



XXII 


туют шедки на стрип в середину й берут попа мижи себе. Скрипник за- 
чінаб йграти в скрипку круглека, а тримбіташ в тримбіту, всї колєд- 
ники зачінают легонько на пальцях ва кожду ногу по два рази раз по- 
раз пидскакувати и ни великим кроком крутити си круглека за сонцем 
співаючі круглека: 

От там, отам ва вершечку, 

Молотили хлопці гречьку. 

Анї гречьки, ні полови, 

А в дївчєни чьорні брови. 

При сих словах, ек їх екінчєют, сїдают по шисіь раз всї, раз по- 
раз гайдуків, викрикуючі: Ух ух, у га га-га, ух, ух! 

Зачінаючі слова: 

Ану, хлопці, за пидкови! 

Схоплеют ци всї вид гайдука разом и зачінают ци далі крутити 
круглека співаючі: 

Бо в дївчєии гарні брови! 

Чьорві брови намалюю, 

Біле лице поцулую. 

Из запаски зробю двері, 

Самий лежу до постелі. 

Фартушинов застелю си, 

Білим личком притулю си. 

Зачінаючі дальші слова, сїдают знов гайдуків, аж доки не скін- 
чеют їх: 

Ми тут пили, ми тут їли, 

Би си вам бжьбли роїли. 

При скінченю сих слив лпшєют гайдука, а далі си круте круглека 
и співают: 

Сидїв когут на вербі, 

Пустив коси до земні'. 

При сих словах всї си клоне понови, екий стоев мижи ними в се¬ 
редині и вид разу розхапуют кождий свою шепку та декуют полови: 

Ой декуємо за ваш привіт шестем, здоровєм, многа літами! 

Потим кожда табора розходит си в свий бик, видпроважувана 
людьми, екі ждали на колєднвки. Люди си питают, в єкім чесї бирше 
менче будут коледники коло них, шоби знали, коли си вадїети. 



XXIII 


4. Світські колядники. 

Попри церковпі коледники, шо гроші заколєдовані повертают на 
удержане своєї церкви, екі богато залежні вид попа и через то ни ви- 
конуют усї звичеї колєдницкі так, ек то бувало здавну та за се ни е 
так дуже до вподоби людей. Тимунь ходе й коледники свіцкі, екі пи е 
цілком залежні вид попа и заколедовані гроші обертают па народні цїли. 
Вод коли у нас поотворювано „Січи 8 и зачєли ходити в колєдпиках 
„Сїчовики 8 , то сих коледників називают у нас загально скризь колед- 
никами „козацкими“. 

„Козацкі коледники** ходе так само, ек церковні, лишень буйнїшпіе, 
бо доконуют всі звичеї давні, шо си людем ліпше нодобае, бо нираз го¬ 
воре люде мвжи собов: 6к мут ити „козаки 8 , то бигме тих варт прий¬ 
мати в хату, а церковпі боєт цп попа, то тим лиш винесу на двир 
коледу. 

И вид коли взели свіцкі „козацкі коледники 8 силу мижи людьми, 
и зачєли люди ліпше козаків приймати, то й попи позволет усе поти- 
хоньки церковним колєдникам ити після давного звичю. 

5. Колядники між собою. 

Дивіт ци, панове коледникове, научее береза — аби ви хло’ ни ро¬ 
били сорому вині тай сами собі мижи людьми. Вудьте веселі, едерні те¬ 
пер, ек йдемо хата вид хати; співайте, грайте си, аби всі виділи, шо 
йдут добрі, цікаві коледники, то ни бий си, аби хоть ек нас ни мали 
гадки пускати, то челїдь си скуражи тай пидобе мушін, шо пусте в хату, 
а мут так приймати, шо відий. Знов треба си дивити, де гей так прий- 
мают, або ними перед ким, то там все робити на поперек, аби си за- 
шібсти на далі, але де треба, то ходь аби зараз гиб, сила и охота муси 
бути, а ни бий си, шо ни буде нам гонир, — я вже тому добре 
прубний. 

Но, но, ми це розуміємо, але спершу треба завжде на се повва- 
жити, бо витак лиш можна шептати! — додают коледники ніби для уваги 
березі. Ба найко, ек нас мут приймати в тий або в тий хаті. Ми такі, 
шо шє мало, або й ні раз ни ходили в колєдниках. 

В тим ґруни маємо так облетіти, ек буря, бо ни бий си, ни на- 
падет ки коритииця, меш ше просити їсти. Але в тий хатї треба си вид- 
новати. На оцим ґруни годі си вирвати, так шіре приймают! — говоре 
старіші и прубиїшші коледники молодшим. 

6к дес си зближуют до поважного ґазди, до старого коледника, 
або до такого, шо зараз гарштелюе, ек би шо так ни вдав в дечім, ек 
має бути, або ек вислухає, та видивит ци, шо так ни йде, ек має бути, 



XXIV 


то вже й нїчьо ни каже, ате ека робота, така и плата, а витак на дру¬ 
гий рик ни хоче навіть такого березу з коледниками за кару в хату пу¬ 
скати. Перед такого ґазди хатов оден 8 коледеиків, котрий вже знає або 
и береза єк знакомий в тим куті, ше раз остро напоминає колєдників, 
шо тай єк робити, аби вгодити тому ґазді, шоби его ни розсердити тай 
ни набрати си сорому. 

6. Ґазди перед колядою. 

Раз два лагодьте, а чюй, бигме вже ни делеко чюти тримбіту, идут 
зараз суда колєдники. Нираз борше котре перше учює колєдників, дає 
знати в хату. А колєдників так вислухают, так визерают, єк ґаня дожю. 
Вже знают з гори, коли прийдут колєдиики, бо знают порєдок хатий, 
в єким ходе колєдники, а знов знак про колєдників дає тримбіта, бо 
тримбіташ муси йграти, коли приходе ид хаті и коли видходє з хати ко¬ 
лєдиики. 

Коли є прихєльві ґаздам мижи коледниками єкі, и єк файпі колєд¬ 
ники, то кождий си лагоди, єк може, говорені: Треба файно приймити 
сих колєдничків, бо є кого, а так файио ходе, шо варт, так єк має бути. 
Але єк идут ни в плит, ни в ворота колєдники, або єк си зберут чєсом 
єкіс самі такі, шо ходьби хотіли, то ни годнп або таки лихо уміют, то 
за такі говоре люде: Хєй сараки, та на тоти лиш шкода кошту та чєсу! 
Вибегакают тай утуда па псю маму ! 

6к вже зближуют си колєдники ид хаті, то домашні всі си запрє- 
туют в хату, ґазда сідає мижи викна и дивит ци, єк идут колєдники ид 
хаті до него. 


7. Прихід колядників до хати. 

Колєдники плєшучі идут так, єк я описав прихід до попа. Насам¬ 
перед идут співаючі всєкі співанки, котрий єкої уміє, витак коло самої 
хати на знак дзвипка у берези все втихає, скрипка зачінає грати до 
плесу, тримбіташ в тримбіту грає до плесу, а колєдники разом з нлєса- 
ками вачінают тричі ити плєшучі до хати и назад: 

Ой зза торочки, зза калиночки і т. д. 

6к скінчєєют плес, приходе пид викно поличєне, стают коло викна 
лицем до хати и колєдуют, так само, єк у попа. Коли ни приймают в ту 
хату, то одно з домашних виноси дам шош на хрест пара ґрейцарив 
и повісмо, говорені: ІІрошу, на шо втєкаємо, а за бирше вибачєоте. — 
Колєдники кажут: Дєкуємо, дєкуєло, дай вам Боже, здорова та встократ 
бирше за ваш навіт, шо ви нас навітнли. — По сим береза виходи, а за 
ним колєдники граючі, співаючі идут далі до другої хати. 



ХХУ 


В тий хатї, де прнймают, виходи ґазда, а єк пима ґазди, то ґаз¬ 
диня до колєдників и чемно запрошує отворєючі двері: Прошу, прошу 
близше, панове колєдвикове. Дай вам, Боже, здорове, шосте загостили, 
ни оминули, та шо сми диждали. Позволь, Господи, вид сегодне и за 
рик так диждати в мирности та у веселости. — Де май є буйнїшші 
ґазди, подуфалі, то єк колєдники колєдуют на дворі пид викни та плє- 
шут, то ураз боркают з пістолет. Нпраз си лучєє, то й шиби пукают 
у викнах вид голосу великого. 

8. Колядники в хатї. 

В хату йде завжде нередний береза з хрестом в руках. Ґаздиня 
домашна перевєзує хрест лееєним повісмом и то в кождий хатї, бо в нас 
вірют в то, шо єк буде страшний суд и пидут грішники вже у пекло, то 
кажут, шо ІІречєста Дїва собі випросила у Господа таке, шо єк си скін- 
чєє страшний суд, то Пречєста Дїва має у моче ги тричі в пекло мижи 
грішні душі тим повісмом, шо си ним перевєзує хрест на колєдї, и котрі 
тогди имут ца грішники за то повісмо, то Пречєста Дїва їх виретує п вни 
будут спасенні. 

Береза кладе хрест з дзвипками на серед стола, а свою шєпку 
в кут мижи лавицї и сам сїдає за стив. Тот, шо носи скриньку, кладе 
€Ї таки на стив коло дзвинка березиного. Всї колєдники сїдают за стив, 
скрипник завжде коло застівного викна, ни далеко вид берези, все 
с краю. 

Скрипка зачіпає грати веселої, ґазди сгают чєстувати колєдників 
горівков, гарбатов, а деєкі и пивом, молоком солодким. Колєдники мают 
співати гуцулскі співанки гуртом такі, шо їх всі колєдники зпают, а на 
запнт берези: Ци можна трошки на колопнї? Ґазда ввичєйно видпові- 
дає: Проте, Богу дєкувати, шо сми дочєкали цего. Встают кілька доб¬ 
рих данцивників з мижи колєдників и зачінают гуляти з домашнов ґаз- 
динев, або гостями, єк є в хатї, а єк нима иикого, то и сами колєдники 
гуляют. Другі колєдники, котрі ни гуляют, співают, або розказуют про 
свої пригоди колєдницкі, а котрий є добрий мінтар, крої єкіс харамапи, 
шо всї си сміюг до влєгу. 

6к уздрит береза, шо вже си розвеселили трохє домашні, засуває 
си за стив и дзвони в дзвонок, а колєдники все лишєют и идут за стив, 
кождий на своє місце. 

Береза, єкий веде колєду, ни смієг ци никуда роззерати, бо ско¬ 
ро би сп дес задивив, так вид разу может ци замилити, шо для берези є 
великий сором. 

В деєких селах, а майже скризь понад білим Черемшем, колєдуют 



ХХУІ 


лиш одну колєду всім в хатї загальну, в вкій при зчіеаню й вінчованю 
всіх си згадує. 

От приміром: 

Славен єс, Боже, по всему світу, 

Гей дай Боже !* 

Йе по всіх церквах, по манастирях, 

По манастирях, по люцких домах. 

II ви є славні, наш Господарю, 

Наш ґосподарю, пане Дмитрику. 
бкі ви славні в наший громаді, 

В наший громаді тай у пораді! 

Ой бо є славна ваша ґаздпия, 

Ой славна, пишна, паня Параска. 

Ой бо в вас славні ваші дїточьки, 

Ваші дїточьки, єк пуговички. 

Де май передні ґазда, добре прппмают и діти великі, то виказуєт 
си кождому на имиє. Витак си зачінає колєдувати колєду, еку де подо- 
бає си березі, а єк докінчєє береза колєду, то знов так само всіх за¬ 
гально віпчу є, кождого на имнє. Бврше колєдий ни колєдуют, лиш си 
набувают, а єк єке хочє, парубок, або дівка собі осибпої колєди, то 
треба заплатити, хотьби бодай пєгь ґрейцерив, а тогди ему колєдуют 
самому. 

їїнчий звичий є в Жєбю, в Криворивни та бсенові Горішним. В сих 
селах за одну плату маєт ци коледуЕати осибпу колєду ґазді, ґаздини, 
парубкови, дівці, и дїтем малим. Нираз такі колєдки таки добре наму- 
чіют колєдників, дотє кождому сколєдуй. 

Трафєє си й так, шо є богато таких домашних, шо си зрікают ко¬ 
лєди на річь довшеї забави, говорєчі: Шо си маєте мучіти та карати 
минї с колєдов, то я вам дарую. Волїєте погуляти ва то! Але колод¬ 
ники рідко де на то уважєют и доконуют таки своє говорєчі: Поклавши 
си грибом, мусимо лїети в кошіль. 

Насамперед колєдуют пайстаршему у хатї и так зходє аж на най- 
мепчего. Єк колєдуют ґазді, то уживают переспіву в колєдї: Радуй си, 
земне, сип народив си, радуй си. А єк колєдуют ґаздини, то вживают 
переспіву в колєдї: Славен єс, Боже, по всему світу, славен єс. Вдо¬ 
вицям, вдивцям, молодшим ґаздам: В неділю рано зелене вино, зелене. 
Молодєкам — парубкам, дївчєгам, дїтем, або п дуже молодим ґаздиням, 
от нивісткам, годованкам, де є шє стариня, вживают переспіву: Дай 
Боже! 

Колєднпки єк виколєдуют одному колєду, то ни колєдуют борше за- 



XXVII 


раз другому, але сшвают, гуляют, а витак знов коледуют другу коледу, 
аж па кінци всім доколедуюг, так перериваючі співанками, дапцями та 
всілякими хараманамп. 

Ґазді коледуют коледий, в єких бирше си згадує про Христа, стря¬ 
сти ; ґаздини коледуют у нас суда в Жєбю найбирше: 

Коло керниц'% коло теплиці 

Там сєкі сєтцї хрест загубили і т. д. 

Колєди ґазді и ґаздини закінчюют вінчьоваиєм: 

Дай же вам, Боже, шо в поли врожай, 

Йа в току буйно, в пасіці рийно, 

По дворі збрийно, в коморі повно, 

Йа в домі склинно на чєладочьку, 

По дворі шестя на худобочьку, 

На худобочьку, на роговую, 

На роговую, тай шє дрибную. 

Найже вам буде Бих на дорозі, 

На кождим броду, на перевозі. 

Ми вас вінчуєм шєстєм, здорове», 

Сими свегкамп всей Риздвеїшми, 

Виїтак прийшлими тай Зеленими. 

6к ґаздини то : 

Ой за сим словом бувай здорова, 

Ни сама з собов, а з ґосподарем. 

6к е діти: 

Ой з ґосподарем, тай з дїточьками. 

6к ґазді' то: 

Ой за сим словом будже нам здоров, 

Ой ни сам з собов, а из ґаздинев, 

Ой из ґаздинев тай з діточками, 

Ой всіх посполу^, шо в вашим дому, 

Все рик вид року, токма до віку. 

При сих словах бере береза и коледиики дзвинки в руки и ек до- 
кіпчєє: Токма до віку, задзвові всі дзвиики, а береза говори: Вінчю- 
емо вас шєстєм, здоровем, сими сетками и нрпшлим роком. Дай вам, Боже, 
шесте, здорове, та многа літа! 

Ґазда, екий слухав колєди, ци ґаздиня, встає и говори: Дєкуємо, 
декуемо. Дай, Боже, и вам здорове, абисте диждали ше и на рик. 



XXVIII 


Парубкови колєгуют всіляких, а миж инчими нашя жєбивска-ма- 
ґурска: 

Ой из за гори, зза полонини, 

Дай Боже!* 

Стали димове, стали стовпове. 

То ни димове, кінцке духове. 

Я у там диму два духи славні: 

Ой одно славний коню вороний, 

А ше славнїшший, а ше ґречнїшший, 

Ой ґречний пане, тай пане Юро. 

Деж би ти бавив, ой ґречний пане? 

Ой я ходив тричі в пислї, 

Вид нашої королечки, 

До вгорскої цїсаречки. 

Три Вгорянцї полюбили, 

Полюбили, тай дарили. 

Одна любила — коня дарила, 

Коня дарила, сама йшла піше. 

Друга любила — шейку ушила. 

Трета любила — перо купила. 

Ой тото перо перевивано 
Я в ледїня за шєпочьков, 

В пана Юри закитичяно. 

Ой вид коника місєцю світи, 

Ой вид шепочьки зорі зорают, 

Ой а вид перця сонечко сяє. 

Ой вінчуемо вас та з пані отцем, 

Та з пані отцем и з пані* матков, 

Веленим вінцем, файнов дївчинов, 

Ой чьорнобривов бай паоечеяов. 

Ця коледочка ця дорогая, 

А єк вид Юри — талеревая. 

Вам коледочка, нам пива бочька. 

Бочька ек бочька, хоть коновочька, 

А з цего жерту, коби хоть кварту. 

Жертуй, ни жертуй, бери та честуй. 

Вінчуемо вас шеотем, здоровєм, 

Сими сєгками, многа літами. 

За словом „многа літами" берут келєдники дзвинки в руки, а бе¬ 
реза вінчує: Вінчуєм шесіем, здоровєм, та файнов дївчєнков, єку сам 
любиш. — Так коледуют кождому все за порєдком. 



XXIX 


9. ПлбС. 

6к скінчєют коледи, пасходит ци сусід цікавих, нагуляют ци до¬ 
ста, тогди бере береза дзвонок у праву руку ид горі иртом, обертає ле- 
гонько ним, потєвує 6ГО в один бик, то в другий, шо дзвонок подзво¬ 
нює, сам береза зачєнає з легонька клонити си ґазді хати, плєшучі и при¬ 
співуючі з повилна: 

Ми до вас, до вас, до вас до хати, 

Ци позволите нам тут плєсати? 

Коли би ґазда заборонив плес через діти дуже малі, аби си ни ви- 
пужіли, або через слабисть, або єк був нидавно мертвец у хаті, то бе¬ 
реза сідає назад на лавицу и заказує плєсакам плес, але єк ґазда 
скаже: Прошу, можна, сподвнлно! — то тогди плєсаки встают и стают по 
два до куни з дзвинками в руках, отворєют хатєні двері и зачінают на¬ 
самперед з повилна всі разом, ніби це звут за честь, плєсати, йдучі 
дрибними кроками, нахітуючі си то в один бик, то в другий, то в хо¬ 
роми вид стола, то знов з хорим ид столови и приспівуют разом цорка- 
ючі до такту дзвинками, а скрипник прийграває їм: 

Сидів Никола по конец стола, 

На етил си склонив, слизоньку вронив. 

З тої слизоньки стала керниця, 

Я в тий керници купав си Хрестос, 

Купав си Хрестос из сєгим Петром. 

Купаючі си зперечіли си. 

При словах „сперечіли си“ разом викручюют си на лівий нозі, 
присівши гайдука, наокола себе, остро грєнувши дзвинками и отєк з кри¬ 
ком вимовєют то „сперечіли си“, нараз зтихают, так єк утєв, и плєшут 
так, ек плєсали приспівуючі далі: 

Ой каже Хрестос: Ти Петре, Петре, 

Нй перечьмо си... 

Озмімо собі два, три ангелі, 

Два, три ангелі', ґречного пана, 

Ґречного пана, пана Йвана. 

При словах „пана Ивана к , ци єк там на имнє тому, шо хоте коло 
него плєсати, а все зачінают вид найстаршего, а кінчют на найменчим, 
приступают ид нему колєдники-плєсаки присідаючі гайдука, пидсміхаючі 
си, клонїчі си головов и все вже зачінают то видходити, то приходити 
шо раз далі, докінчюючі плес острішше си доберати, а співают: 



XXX 


Най нам изпесут шовковий шнурок, 

Будим мірєти гори, долини, 

Гори, долини глибокі моря. 

Бо Петро каже, шо земня барша, 

А Хрестос каже, шо небо бирше. 

Ой мірєди вни гори, долини, 

Широкі поля, глїбокі моря. 

Ой небо бирше, бо впо справнїшше, 

А ЗЄМЕЯ менчя, гори, ДОЛПІШ. 

Єк трафє на доброго чоловіка, то вид разу їм верже гроший 
у дзвинка, але ек трафе на упертого, то нираз и ноги заболє плешучі, 
доки виплеши тих пару ґрейцарив. ІІлє^аки плєшут, а найславнїші ті, 
шо уміют прутко си обертати, сідати гайдука, прпданцовувати при¬ 
співуючі : 

Ой кує зазулиця коло поливного, 

Поміпили нипї ґазди, дадут червоного. 

При тим пригулює па спосиб коломийки, сїдае гайдуків, видходи 
на задусть, то знов приходи и вдає так гарно, шо нираз на доброго 
плєсака годї си надивпти, па єго роботу, ека таки гаразд умучює плє- 
саків. Приспівпв в плесах є богато, а декілька навожу: 

Боже поможи ймити калужя, 

Нагнївала си жинка па мужа. 

Нагнївала си, надурсала си, 

Вилізла на пічь, розболїла си. 

Приніс чьоловік флєшку горівкп, 

Вна ему каже: Типу па віки! 

Вин єї проніс ой флєшку пива, 

А вна му каже: Я твоя мила. 

И богато инчих плес, а при тим уважєют добре плєсаки на всі рухи, 
єкі робє, шоби випали добре до цоту и аби си штимували. 

Заплєсані гроші віддают березі, а вин їх обраховує и мечє до 
скриньки. По скіпчєтих плесах набувают ци далі, гуляют. співают, то 
знов плєшут. 

Нарешті" ґазди налагодє їду и колєдпикп сїдают харчювати. При 
їді нираз є доста сміху, бо єк нп спют дві-три ночі, то ни оден усне 
трудний коло їди и їст спєчі, а ему на збитки мечют у лижку по ка- 
валкови свічки, з чього всї си регочют до влєгу, шо їст колєдник свічки. 
А знов єк колєдуют и є дуже помучіні, то тулєют собі дзвипки до чьола, 
шоби си ни дрімало за столом. 



XXXI 


Нираз ни оден колєдиик зрікає си їди и тогди лєгає спати, заки 
товариші їде, але однако ему збиточні побратими пи дают покій. Берут 
тай єго сомпого лагодє так, ек до смерти. Замість свічки дают ему 
в руки па груди віпик и зачінают за ним приказувати (готосити), а за' 
спаний колєдиик нираз изхопит ци и пи знає, шо си з ппм діє. Всї си 
регочют до слоз. 

6к похарчюют, тогди всгают колєдиики, молєг ци Богу, а витак 
стоїчі колєдуют: 

А дєкуєио Господу Богу, 

Дай Боже!* 

Госиодареви и господини 
Тай їх столови за їх дарови: 

За хлїба їня, за поставлїня, 

За питєчко доношіня. 
їх домови, їх дворови, 
їх дїточкам, пуговичкам. 

Найже вам буде Бих па дорозі, 

На кождим броді, на перевозі. 

При тим все си кяонєют головами, де приходи згадка про ґазду, 
ґаздиню и діти, а заразом приступочюют до такту ногами и гримне 
в дзвиночкп. При кінци береза вінчує ґазду, ґаздиню и всіх посполу, 
шо є в хаті. На кінци ховає гроші до скриньки, єкі лежєтп до сего 
чєсу па хресті або на скрипьци и говори до колєгників: 

Береза: Панове колєдникове! 

Колєдиики видповідают: Чюємо. 

Береза говори далі: Цес най ґазда з свойов ґаздинев навітилп 
нашу скарбонку своїм величним даром. Навіти їм, Господи, в загороду 
товара. 

Колєтники тепер за кождим словом видіювідают: Даруй Господи! 

В кошєру овец, в кіннпк коний, 

В пасіку бжів, в свпнинец евиний, 

В куринец курпй, у току буйио, 

В пасїцї рийно, в коморі збрийно, 

А в домі склинно. 

А на конец чєсом на збитки додаст: А в кождий кутинї хоть по 
дитивї! — Ишьо коні. 

Той, шо є за коня, обзиває си: Ігі-гі гі! а колєдиики кричют: На 
вивса! и дают ему повісмо. 

По всему зберают ци колєднпки и виходе з хати. ГІлєсаки идут 



XXXII 


тричі клонєчі си и плетучі до стола и еазадусть плечша виходе з хати. 
Береза собі приколєдовує йдучі из хати: Вид цего двора права дорога. 
А витак співає на задвирю, доки си спречют всї колєдники, до круглена: 

У високій полонинці пірєчко літає, 

Таке маю файне бінє, шо си ни впиває. 

Таке маю файпе біне, цур на лихі оті, 

6к уно си умивало, минув тиждень сночі. 

На задвирю стают коледиикн до круглена так, ек описано коло 
попа. Газда з ґаздинев стає на середині, або сїдают собі на стільчік, 
застелений запасков, держені флешу з горівков и чєстуючі коледників. 

6к скінчєют круглєк, шє загуляют охочьої, а витак плєсаки дє- 
куют, пльєшучі тричі, приходєчі и видходєчі назадусть, клонєючі си за 
кождизі разом ґаздам, знимаючі шєпкп и хелєєючі свої бартки, а при тим 
співают плес: 

Дєкуємо ми Господу Богу, 

Ґосподареви, ґосподинецци, 

За приниманє, за угощєає, 

За хліба їня, за ноставлїня. 

Ми тутки пили, ми тутки їли, 

Ой шоби вам си бжьоли роїли, 

Худибка вела тай ни зводила, 

Ой ви на себе лиха ни мали. 

Ми вас вінчуєм тестем, здорове». 

По сих словах біжит ише ґазда п чєстує коледників, роздєковуют 
ци, цулуют ци и колєдники видходе собі далі веселі співаючі та жер- 
туючі. 

Газди вернувши у хату, говоре про коледників, ек си заховували, 
ци файно колєдували, котрий низдалий коледник е, а котрий добрий и за¬ 
надто. Колєдники знов говоре, кілько котрий гроший заплбсав, ек їх гей 
за сердечно приймали, та ци варт на другий рик до них приходити 
и так файно побути. 

ІО. Прихід колядників у ночи. 

Колєдники ходе и ночами, бо ни задужілп би обходити вид Риздва 
до Видоршь свий кут. 6к прийдут в ночі, то так само плешут и колє- 
дуют, ек в днину, а тримбітапі против викон трвмбітає, аби борте 
пускали. 

6к дес є такий ґазда, шо колєдники знают, шо вик знає жерту, 
а ни роби борте світло, то вни впколедувавши пидвикопну, коледуют 
на збитки : 



XXXIII 


Вставай из печі, натегай гачі, 

Дай Боже!* 

Вставай из лавки, розтикай замки, 

Вставай с постелі, отворей двері, 

Вставай вид жинки, гиним на віки. 

Газда виходи и просит до хати так само, ек у днину. 

11. Закінчене коляди. 

Коледники ек ходе, а дес идут ид хаті и виде, шо там заперті 
двері, то навіть пусто и ни повертают ид тій хаті'. 6к приходе до хати 
одного з коледників, шо ходит мижи ними, то тот коледник вже в себе 
у хаті ни коледуе, лиш гости коледників. Ввичейио коледники в хаті 
свого колєдника побратима чюют си свобидні и бирше припочювают та 
позволеют собі вже па всекі збитки, бо їх товариш добре розуміє и муси 
перебачети. В хаті берези веде всий провид коледи єкий коледник, 
котрий знає звичь, бо й береза має у себе вурльоп. 

Де би трафили коледники, що е мертвед у хаті, то там таки по¬ 
вертают, але без скрипки и тримбіти на колінах коло кіла колєдуют 
умерскої коледи, и потихо виходе собі далі'. В тий хаті', де був мертвед 
у тим році', коледники лиш так си набуьают, але гуляти ни можна. 
В котрий хаті наймут умерску коледу, а дают за умерску коледу миску 
зерна и свічку та шустку гроший, то коледники колєдуют вже гет по 
веешу, стоїчі смутно, лиш при йгрі тримбіти, а но скінчєню коледи 
тримбіташ грає умерскої, а коледники Богу си моле и витак вже в хаті 
тий ни можна ані плєсати, ні гуляти, ні співати. 

Коли вже доходе коледники гет, то в дослідний хаті мают „роз- 
плєс“, де обреховуют гроші, а давно поки брали хліб „коледу", то була 
и дїлевшіна. На розплес сходит ци дуже богато людий и там пираз пай- 
бирше си набувают коледники, та вистрілюют з пістолет. А по всему 
роздековуют ци и перепрошуют ци за всекі жерти, єкі си вели и роз¬ 
ходе си коледники домив. 

Всі коледники ходе даром, лиш скринник, тримбіташ н береза, ек 
хоте, то берут собі плату, бо їх найтежша служба и вни ни сміют ли¬ 
шити вид почетку до кінця. 

Гроші з церковних коледників виддає си до церкви, де витак пип 
оголошуб в церкві и декуе людем и коледникам, а з свіцких коледників 
до чітарнї, де витак на зборах си оголошує и декуе си людем и колод¬ 
никам за їх добре дїло. 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. І. 


ПІ 



XXXIV 


Коледників ходи найменче петь, а найбирше тринацїть. Чесами б 
и бирше. Теперішними чесами пид веекими впливами ели и коледники та 
їх звичеї зводити си подекуди, але місцями то шє ти сами, шо и давно 
були коледники тай їх звичеї. 

В Жабю-Слупійцї. 


Записав береза Петро Шекерик-Доників. 


І. Надвірні колядки. 

Гоеподареви. 


І. Подвірна колядка. 



€к кольидники надходе до мудрого ( 
на подвірю співают: 


Плеса. 


красного, богатого) ґазди, 


Ми си пустили в високі гори, 

А йдиж за грішми тай до комори. 

Ключики бери, скриньки розмикай, 
Скриньки розмикай, нам грогаий давай. 

Ой давай, давай, ни затинай си, 

Ни маєш дати, ни підем з хати. 

Наші ноженьки побигайте сй, 

Шість сорокивцив сподївайте си. 

Шість сорокивцив, пів золотого, 

Постоли наші за червоного. 

Берім сй тузов, тут гроший вузол, 

Май би си бгати, хотівше взяти. 

Зап. в Жабю-Ільци у Лосів, пов. 1911. Л. Заклииський. 


Б. Плеса. 

У кольиду збирают си усе на Різдво по Службі. ІІде звичайно 
десьить у водній таборі. У нас на Ільцї идут чотири таборі. То йде 
так: береза один, другий з христом, шо майит порьидок дати за сто¬ 
лом, и тримбітар, скрипичник, дзвонар и кінь, шо носи колачі, а решта 

1 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 



2 


кольидники. Дауно ишли перше до ксьондза зачінати, а типир уже 
идут вид ґазд зачінати. Йик си ближьи д хаті так з на ЗО кроків, 
дзвоньи у дзвінки и пльишуть то йи, побдин вихапуют сп. скачут 
на одній нозі и приговорюют та приспівуют: 

Ми пустили си у високі гори, 

Йдім за григами тай до комори. 

Ключьики бери, скриньки розмикай, 

Скриньки розмикай, нам гроші давай. 

Ой давай, давай, не затинай си, 

Шисть сорокіуцїу тай сподївай си. 

Стій коло полиц, тьигни з рукавпц, 

Стій коло порога, бій ко си Бога. 

Ой давай, давай, не затинай си, 

Ни майиш дати, ни йдимо з хати. 

Різьвіні сьийтки — колют си литки, 

На дворі темно, — співати дармо. 

Нибого кучмо, ми тут си мучмо, 

За тоти гроші, іцо уни хороші. 

Ой гроші білі тай до ниділі, 

Але черлені дайте до жмені. 

Ой цупа, цупа, тут гроший купа, 

Май би си брати, хотїуши узьяти. 


Ой из за гірки, з за полонинки, 1 ) 
їхали люди з за Коломийки. 

Господар з хати, ми там до хати, 
Йили ґаздиньку ревідувати. 

Чого й у тебе вуста солодкі? 

То вйд медику, мій кольиднику. 

Чо у тебе, ґаздинько, чорні оченька? 
То вїід ноченьки, кольидниченьку. 

А ґазда сиди під чілиною, 

Бук У РУДЇ держи над ґаздиною. 

А уна му кае: Ой ти мій мужу, невірниченьку, 

Йик ти ни віриш мому сердиньку! 
Ой ци ни можна пожартувати, 

Личка чужого поцулувати? 


х ) При „плесі" співають усякі пісні (плєсанки), що не мають нічого спіль 
ного з самим обрядом колндованя та з колядками. До таких належить і отся пісня 
що звідси починаеть ся. 



Купи ми, мужу, злотний дзвіночок, 
Ой пришпили ми під подолочок. 
Купи ми, мужу, ключ, колодочку, 
Замкни ти мене у коморочку. 

Йик я изхочу хлопці любити, 
Будут си твої замки ломити. 

Йик си наважу, двери вйцважу, 

А йик изхочу, викном вискочу. 
Намашчу я си солониною, 

Ви пхаю" я си и стелиною. 

Зап. М. Кузьмак у Жабю-Ільци. 


2. Підстїнна колядка. 

Типер співают підстїнну колядку пид викном; як си впрошуют 
хату, усій чельиди разом: 

Вой забарив си місець у крузї, 

Дай Боже! 

Місець у крузї, гість у дорозі'. 

Ой ишлож тудав бай девять купців, 

Бай девять купців, хлопцїв-молодцїв. 

Ой питали си тай десьитого, 

Отсего ґазди тай і ґречного; 

Тут ми їго си бай допитали. 

Вин собі сиди у своїм дому, 

А в своїм дому вой коло стола, 

Вой коло стола єворового. 

Поперидь него білі колачі, 

Білі колачі з ярого жита; 

Ой е из жита тай из пшениці. 

Він собі сиди, тай раду ради, 

Тай раду ради я из ґаздинев, 

Я из ґаздинев, из діточками: 

Шо до нас прийшли я в рік гостеви, 

Єк би й удати, відвінувати? 

Відвінуемо сріблом, золотом, 

Сріблом, золотом, еров пшеницев. 


Еолиж ви дома, ґреч(и)ний ґаздо, 
Вийдиж ти ид нам тай подекуй нам, 
Шо ми так тобі пришьебетали, 



4 


6к соловія я в тузї в лузї, 

Єк зазулечка в вишневим саду, 

6к ластивочка тай при цим дому. 

Зап. в Жабт-Ільци, Косгв. пов. 1911 . В. Заклинський . 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульїцина, IV, стр. 42—43, ч. 11, 

В. 

Увіходячи до господаря у двір, береза проказує: 

Приходь, приходь сам Бог на сьой двір 
Зо всіма святими, з нами молодими, 

Бо йдуть до тебе у рік гостоньки, 

У рік гостоньки, всьо колядники; 

Позволь же їм защебетати, 

Як соловейку на сіножаті, 

Як зозуленцї при зеленім гаю. 

В. Кравченко , Етн. матеріяли , стр. 20, ч. 54. 


З, Підвіконна колядка. 

У кольиду вибирайит си в нас за Маґуров вісім люда: Береза, 
скрипичник, тримбітар, кінь, що носи колачі, оден до гроший з скринь- 
коу і три пльисаки. Збирайут си на Різдво по церкві (по Службі 
божій). Дауно скриньку з грішми носив береза, тепер береза носи 
хрест і дзвонок, а ше йикийс рубец, платнику (стулу). Пик ближьи 
си д хаті, дзвоньи, стают пид вікни, перше затримбітают і зачинают 
кольадувати (під вікнами): 


Береза. 



Ци ти до- ма. ґреч- ний на- не У Дай Бо- же. 



Повторене. Усї. 

Ь: 


'ТІ 




ґреч-ний на- не У Дай Бо- асе. 


Ми усу нічку тай ни спали, 

Ми ходили, сумували. 

Питали ми си доброго ґазди, 
Допитали си ґречного пана, 
Ґречного пана, ба й пана Петра. 
Циж ти дома, ґречний пане, 


Ґречний пане, пане Петре? 

Ой ми знаєм, шо ти є дома. 
Сиди собі в чолі стола, 

В чолі стола єворового; 

Ходит ти Господь ба й по домови, 
Ой роздаючі щьисте, здорове; 



5 


У дім здорове на челедочку, Многа літами тай из ґаздинеу, 

По двору щьисте на худобочку; Тай из ґаздинеу тай з діточками. 

На худобочку, на роговую, Най же вам буде Биг на дорозі, 

На роговую тай на дрибную. Биг на дорозі на кождім броді, 

Коли ес дома, вийди ид нам, На кождім броді, на перевозі, 

Вийди ид нам, подекуй же нам, При цему двору чом веселому, 

А шо ми ко вам зколедували, 3 оцеу коледкоу, з усеу чєледкоу, 

Щестьом, здоровйом повінчували; А всім посполу, шо є в сим дому. 

Щестьом, здоровйом, многа літами, 

Тепер або ґазда проси у хату, або виноси коледу, то е миску 
зерна, повісмо, два хліби домашного печеня, або від перепікарки ко- 
лач, и гроші. И говори: Прошу, пані береза, на коледу! Витак деку- 
ют за коледу. 

Зап. у Жабю Ма/ург 1911 р. від Петра Инюка Мих . Кузьмак. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, стр. «37, ч. 3. 

4. Півколядка. 

Сю півколядку колядують зближаючи ся до хати. Коли коляд¬ 
ники зближають ся до хати, тоді зачинають так колядувати: 

Ит цему двору, ит веселому, Гой дай Боже! 

Бо ми гостеве в сей в рик до тебе. 

Ци дома, дома, наш ґосподарю? 

Ой мй знаємо, шо ти е дома. 

По сих словах входять на подвірє і колядують дальше: 

Уставай з печі, затягай гачі, 

Уставай з лавки, розмикай замки. 

Пускай до хати, ни дай стояти, 

На дворі мороз, стояти ни мож. 

Як не пускають до хати, або як виколядують у хаті, тоді співа¬ 
ють відходячи з подвіря: 

Вид цего двора права дорога, Гой дай Боже! 
і по сім тримбітають. 

Зап. В. Михайлюк, Красноїля , Посів, пов. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, стр. 40—41, ч. 7—8. 

5. Господар вечеряє. 

Чи є дома пан господар? Ой я знаю, іцо є в дома, 

Щадрий вечир, святіїй вечир! 1 ) Сидить собі конець стола; 


і ) Иовтаряє ся по кождіії стрічці. 



Коло него жена єго, А. їсть кутю пшенишную, 

Коло неї дїтки еї; А пе воду кринишную. 

Ал. Н. Малинка , Сбор. Матеріалові , стр, 79 , ч. 117. 


6. Колядники будять господаря. 


А. 

Ой устань, устань, ґосподареньку, 1 ) 
Побуди свою всю челядоньку: 

Ой най-же она раненько встає, 
Світлі світлоньки позамітає, 

Тисові столи позастилає, 


Пшеничним хлїбом позакладає, 
Бо прийдуть до вас врічні го¬ 
стеньки, 

Врічні гостеньки, колядничевьки. 
А за сим словом .... 


Записано в Дубі, 10 липня , 1867 р. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, піснії, II. стр. 6С6, ч. 43. 


Б. 

Це вони співають, як ще йдуть до хати хазяїна — на двір — 
будять його, щоб він уставав та дозволив їм колядувати. Хазяїн устає 
і вони тоді просять його: 

— Пане господару, 

Чи дозволиш нам колядувать? 

Чи господару, чи господинцї, 

Чи господарській дитинці? — 

Хаязїн уже їм говорить: 

— »Заколядуйте моїй, говорить, хазяйцї«. Вони й колядують: 

В. Кравченко , Етно/, матеріяли, стр. 20, ч. ~>4б. 


1 . Колядники вибирають ся на всю ніч. 


Ей підеме ми по колядонцї, підеме! 
По місяченьку на всю ніченьку. 

Ци дома-сь, пане Господар милий? 


Біг в тебе! 


Отворі» окінко, покаж личенько 

До себе. 

Ми тя любиме, не обходиме, 

Біг в тебе! 

Покаж личенько, наше серденько 

До себе. 

(Господар каже з хати: Веселте ся, веселте). 

Збірка І. Вагилевича, ч. 4. 

Паралелі: Я. Головацк'й, Народ. ігЬени, II, стр. 2, ч, 3. 


х ) За кождою стрічкою додаеть ся: „Ой дай, Боже О 



7 


8. Любі гості. 

Ой помагай біг, пан ґоспоцару! Ідуть до тебе любії гості, 

До тебе! Любії гостї, все коляднички, 

Від тебе кличе на порадочку Все коляднички, все молодчики. 

До себе! 

Вечір добрий, пан ґосподару, чи е ти дома чи нема ? Дай ся чути! 

Чи повелите колядовати, 

Колядовати, дім звеселити? 

Збірка Ів. Вагилевича, у. 3. 

Паралелі: Я. Годовацкій, Народ, пісни, III, стр. 4, ч. 2. 


9. Колядники дозволяють ся колядувати. 

Ци повелите колядовати, Дім звеселити, дїти збудити, 

Колядовати, дім звеселити, Кому хорошо в дому. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 2. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пісни, III, стр. 1, ч. 1; стр. 141. 


10. Вістуни 

Ци дома, дома господаренько ? 

Ой, дай Боже*! 

В тебе на мостї рокові гостї, 

Рокові гостї, божі служеньки, 

Божі служеньки, колядниченьки. 

Ой хотять они тобі сказати, 

Тобі сказати божую радість, 

Що Пречистая вродила сина. 

Вродила сина, нас збавителя, 

Нас збавителя, нас спасителя. 

(В Ракодгнезвїсний записувач). 


радости. 

Ой бо він прийшов всіх людей 

[спасти, 

Всіх людий спасти від всей на- 

[пасти; 

Бо він ізбавив Адама й Еву, 
Адама й Еву, іцо согрішили, 
Заповідь божу переступили, 
Заказаного овочу їли. 

Ой за сим словом . . . 


II. Господар очікує з грішми колядників. 

А. 


Чи 1 ) дома, дома пан Господар? 
Щедрий вечер на святий вечер*. 
Ой сидит дома по конец стола, 2 ) 
На нїм шапка шубільова 3 ) (со- 

[больова), 

На нїм пояс чарчірчанний. 4 ) 


В тім поясі 5 ) калиточка 
В тій калитці сто 6 ) червоних. 
Сему тому по золотому, 7 ) 

А вам, хлопці, по червоному, 8 ) 
А вам, флетеви, по колачеви, 
А вам, дівки, у ) по молодцеві!. 


Співала Домнгка Ту лик, записала Олександра Рак у Раранчу , 
пов. Чернівці. 


* Звіздка означає, що стрічі.а повтарнєть ся. 



8 


Відміни: У варіанті Дм. Єндика з Зазулинець: 7 ) Ой чи. 2 ) Замість сеї од¬ 
ної в дві стрічки: Гой я 8наю, що він в^ома, 

Сидит собі конец стола. 

3 ) ІІІибелева. 4 ) Сеї стрічки нема. 5 ) Я в тій шапці. 6 ) Сім. 7 ) Іїо червоному. 8 ) По 
колачеви. Дальшої стрічки нема, а зам. неї б такі дві: 

А вам дідам по бохонцеви, 

А вам бабам по їщеви. Дівкам. 

У варіанті, що записав 1904 р. Я. Яблоновський від Мих. Лискуна, селянина 
8 Отак, Хотинського пов. в Бесарабії, стрічка 3—4 звучить так: 

На н'ім шуба соболева, 

А шапочка королева. 

Стр. 5—6 мають неважні відміни. За те замість стр. 7 до кінця, йдуть такі: 

А нам хлопцям по буханцям, 

А старим дідам по цілим хлібам, 

А старим бабам по сухарам, 

А молодицям по паланицям, 

А попови по друкови, 

А дякови по батогови. 

Віходит конен, віносїт боханец! 



А чи дома 1 ) пан-господар ? 

Щедрий вечір, 

Добрий вечір, 

Добрим людям 
На весь вечір. 2 )* 

А я знаю, гао він дома, 

Сидить же він кінці 8 ) стола. 

Зап. І. Манжура , Алексїївка , 


А на йому шуба люба, 

На тій 4 ) шубі поясочок, 

На пояску 5 ) калиточка, 

В калиточцї 6 ) сім шеляжків. 7 ) 

А нам, братця, 8 ) по шеляжечку, 
А нам, братця, 9 ) по періжечку. 10 ). 

Алекс. п. 


Відміни: У варіанті Бодянського такі: ! ) Чи дома, дома. 2 ) На здоровя. 8 ) 
В конець. 4 ) А на. 5 ) А на поясочку. (В орії. у Мапжури: На поясочку). 6 ) А в тій 
калиточцї. (У Манжури в орії. А в качитотцї). 7 ) Шелнжечків. й ) Сьому тому. 9 ) А 
нам братьтям. 10 ) По сій стрічці: Вечір добрий, 

Давайте дохід довгий. 


12. Господар віє золото. 


Ци є ти дома, пан Господарю, 
Пан Господарю, на імя (такето)? 
Служеньки кажут, нема го дома, 
Нема го дома, на загуменю. 

Ой щож він діє? Золото віє, 


Золото віє, срібло лелїе. 

Ходім до него колядовати, 

Ой чей же нам дасть добру коляду, 
Добру коляду, хоть по коневи. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 10. Федор Шмі/ельський з Лилипча. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ пічіи, III, ст. 8—9, ч. 10. — П. Чубин- 
скій, Трудьі, III, ст. 421, ч. 118. 



9 


Гоеподини. 

ІЗ. Господиня пряде золото. 


Ци е ти дома, ґосподинечка, 
Господинечка, на імя (Анна)? 
Служеньки кажут, нема їй дома, 
Нема їй дома, гей у кімнаті. 

Щож она дїе? Золото пряде. 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 55. 


Ходім до неї колядовати, 

Ой чейже нам дасть по колядочцї, 
По колядочцї хоть відзадячко, 
Хоть відзадячко, хоть відпрядочки, 
Хоть відпрядочки на шеріночки. 


Федор ІІІмі Уельський з Пилипча. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ ггЬсни, III, ст. 31, ч. 2. — В. Кравченко, 
Етноїр. матеріали, ст. 18, ч. 50. 


Парубкови. 

14. Парубок радить ся рідні. 

На добрий вечир, ґречний паничу, ми д тобі! 

Гей ци позволиш заїцидрувати сам собі? 

Ой почекайти хвильку-годинку малую, 

Та най я піду аж до батенька, звідую 
Ой добри тобі в яснїй світлонцї питати, 

А нам зимненько на морозочку стояти. 

(Дальше йде парубок питати ся до матїнки, до братенька, се¬ 
строньки і до милої. Відповідають завше однаково). 

Бувай здоровий, ґречний паничу, 

Ґречний паничу, чом Івасеньку, 

Ни сам з собою, з вітцем, з маткою. 

Віншую ти шістьом, здоровльом, зиленим вінцем з ґречнов пан- 
нов. Дай Божи добрий вечир! 

Зап. в Івангвцях , Жгсдачівського п. 1904 , Н. Левицька. 

Відміни: У варіанті Л. Шпитківної з Волцнева, Жидачів. пов. нема річевих 

відмін. 

Дївчинї. 

15. Дівчина вбираєть ся. 

А. 

1. Приїхав з за гір, тай стукнув в одвір: 

2. Ой вийди, ой вийди, вийди, гречная панно, до мене.* 

3. »0й почекай же ми хоть годиноньку одную, 

4. Нехай же я ся та в копіуленьку вбриндую«. 

5. Та тобі добре по тій світлиці ходяще, 

6. А мені гіренько на тім морозі стояще: 



10 


7. Тобі губоньки солоденькії від меду, 

8. А мені иоженькп поприлипали до леду. 

Дальше співають замість: »в кошуленьку« — »в спідниченьку,< 
>в запасочку,« — »в поясочок,« »в черевички,« »в ту хусточку«, — 
>в коралини,« — »в бекешоньку,« — »в рутяний вінок,« а в кінди: 

А за тим словом будь ми здорова! 

Зароди, Боже, в городї зїлє, 

Б городї зїлє, в домі весїле. 

Рипів , п. Золочгв, зап. Максим Довгань у 1880 р. 

Відміни: Сю колядку співають також господипи. В варіанті Антонюка. за¬ 
писати 1912 р. в Вучацькім повіті, стрічки 1 — 2 і 5—6 ^7—8 нема) звучать: 

1. Ой помагай Біг, їоспосю наші, ми в тебе, 

2. Ой отвори нам нову світлоньку до себе. 

5. Ой тобі добре в нові світлонцї дожидати, 

6. А нам гіренько на морозепцї стояти. 

Пніні відміни не важні. 

В варіанті В. Деркача, записанім у Нербівци, Теребовель. пов. від Марисі 
Деркач, перша строфка звучить тая: 

Ой помагайбіх, наша кумонько, ми в теби, 

Ой отвориж нам двір - воротонька до себи. 

— Ой зачикайти хоць годиноньку малую, 

Та найже я сьи хоть в сорочечку вбриндую. 

Ой добре тобі, наша кумонько, по сьвітдоньцї ходжати, 

А нам на лютім, на морозеньку стояти. 

Конець такий: 

А за тим словом будь же здорова, ми в теби, 

Ой отвориж нам двір - воротонька до себя. 

— Ой дьикуюж вам, мої кумоньки, я в себе, 

Ой нрошуж я вас тай до сьвітлоньяи до себе. 

В варіанті Т. Дєрлип,і, записанім 1899 р. в Подусильній строфка має 8 стр - 
чок. при чім друга звучить: Ой вийди, вийди, люба Гандзуню, гречная панно ДО' 
мени. Инших вашнїйших відмін нема. 

З варіанта о. їв. Созанського, записаного в Черчи, Рогатин, пов. від Гаськн 
Іелети, варта зазначити 7—8 стрічку: 

Тобі сї губи поприлипали від меду, 

А мені ноги попримерзали від леду. 

В варіанті П. Ьілинського, зап. 1866 р., нема 7—8 стрічки, а 1—2 і о—6 
звучать: Ой добрий вечер, їречная панно, до тебе, 

Чи позволиш ти щедрувати нам у себе? 

• •*•••• 

Добреж тобі ПО СВІТЛОПЦЇ ходячи, 

А нам молоденьким на морозі стоячи. 



11 


Б. 

Ой вже зацвили 1 ) вишні, черешні від сонці, 2 ) 

Ой вотвориш нам, ґрешная панно, віконці! 3 ) 

Ой чикайте-ж ми хоть 4 ) годиноньку 5 ) малую, 

Та най 6 ) же я сі хоть в кушулечку вмалюю. 

А тобі добре 7 ) в новій сьвітлонцї гадати, 3 ) 

А нам не добре 9 ) на тім морозі стояти. 

Далі замість кошулечки вбираеть ся в спідниченьку, запасочку, 
хустиночку, коралики, черевички. 

Зап. в Нужниках , Іуучацького пов. від парубка Франка з Залгся. 

Відміни: В вар. К. Поі овича з Жовтанець, Жовків. пов. такі відміни: *) 
Позацвитали. Відтвориж нам, господине, віконце. 4 ) Ой постійте там хоч. 5 ) Го¬ 
дину. °) Нехай. 7 ) Колиж вам добре. В світлойцї пі ждати. ;1 ) А нам же кепско.— 
В вар. хМих. Стронцїцького з Желдця, Жовків. нов.: ] ) „Ой зацвили бо. 2 ) Сонця. 3 ) 
Ой відтворіть нам, господине, віконце. 4 ) Ой почекайте хвильку. 5 ) Годинку. 7 ) Он 
добре же вам. !) ) Ой но нам лихенько. 1П , На морозейку к . 

В. 

Ой вийди, вийди, ґречная панно, 

Говори з нами, з коледниками, з тихонька. 

Почекайтеж ми хвйльку, годину малую, 

Най я засьвічу воскову сьвічку новую. 

Ой добреж тобі в новій сьвітлоньцї сьвітити, 

А мені нудно на морозоньку дріжити. 

Ой вийди, вийди. 

Почекайтеж ми хвильку, годину малую, 

Най я сі вберу в нову сорочку тонкую. 

Добре тобі сі в новій сьвітлоньцї вбирати, 

А мені нудно на морозоньку дріжати. 

Ой вийди, вийди. 

Почекайтеж ми хвильку, годину малую, 

Най я постелю нову постельку білую. 

Ой добре тобі в новій сьвітлонцї стелити, 

А мені нудно на морозоньку дріжити. 

Ой вийди, вийди. 

Почекайтеж ми хвильку, годину малую, 

Най я замету нову сьвітлоньку білую. 

Ой добреж тобі в новій сьвітлоньцї мітати, 

А мені нудно на морозоньку дріжати. 






12 


А за сим словом будь ми здорова, 

Говори з нами, з коледниками, з тихонька. 

Зап. від Марії Ла/оцької , 1888 р. в Журавнг о. Ів. Созанський. 

Паралелі: Правда, 1868, ст. 563, б. — Я Головацкій, Народ. пІЬсни, II, ст. 
143, ч. 1. — П. Чубинскій, Трудьі, III, ст. 319—320, ч. 47. 


16. Дївчина стелить постіль. 

Ой їхав я з гір, пукнув я в двір: 

Ой вийди! Ой вийди, ґречная панна, ти до нас!* 
Зачекай ти хоть годиненьку малую, 

Та най постелю батеньку постіль білую. 

Тобіж бо добре по новій світлоньцї ходячи, 

А мінї тежко на морозеньку стоячи. 

Ой їхав я з гір, пукнув я в двір: 

Зачекай ти хоть годиненьку малую, 

Та най постелю матїнцї постіль білую. 

Тобіж бо добре по новій світлоньцї ходячи, 

А мінї тежко на морозеньку ходячи. 

Ой їхав я з гір, пукйув я в двір: 

Зачекай ти хоть годиноньку малую, 

Та най постелю милому постіль білую. 

Збірка Ів. Вагилевича. ч. 70. Іван Кізима з Ііорхови. 
Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, III, ст. 37, ч. 4. 

17. Дівчина просить на гостину. 

Ци спиш у лужечку, ґречная панно? 

Гей дай Боже!* 

Прийшлії до тебе рбчнї гостенькі, 

Рбчнї гостенькі, коляднйченькі. 

А уведу я вас до сьвітлйченькі, 

Посаджу я вас за тисовий сьтїу, 

За тисовий сьтїу, за лїннйй обрус, 

Буду гостйла медом тай вйном, 

Медом тай вйном, пшеничним хлібом. 

Сама си сяду по конець стола, 

По конець стола, яком си годна. 

Я си молода зарученая, 

Зарученая за Поповича, 



13 


За его сина за найстаршого, 

За найстаршого, за найкрасшого. 
Вйведуж я вас за ворбтенька, 
Сама ся верну до сьвітлйченькі. 


Зап. в Кропивнику Нов. від М. Шкляря у вересні , 1901 р. Вол . 


Левинський. 


Родинї. 


18. Родина при роботі. 


А. 

Ци дома, дома, павї ґосподарю? 

Славен бси і похвален есь наш милий Боже на небеси!* 
Ой ест він дома, в новій сто дольці. 

ІДож він там робит? Пшеницю віє. 

Ходімо ми му заколедуймо, 

Чей же він нам дасть хочь відвійочки, 

Хочь відвійочки на підсївочки. 

Ци дома, дома ґосподинечка ? 

Сет вона дома, в новій світлоньцї. 

Щож вона робит? Колачі плете. 

Ходімо ми ей заколедуймо, 

Чей вона нам дасть по колачеви, 

По колачеви і по книшеви. 

Ци дома, дома его синонько? 

Ой ест він дома, в новій стаєньцї. 

Щож він там робит? Коники чеше. 

Ходімо ми му заколедуймо, 

Чейже він нам дасть хоть по конику. 

Ци дома, дома доненька его? 

Сет вона дома в новім теремі. 

Щож вона робит? Шитїнко шиє. 

Ходімо ми ей заколедуймо, 

Чей вона нам дасть хоч по хусточці. 

Збірки їв. Вагилсвича , ч. 12, Луць Микитчук із Зарваниг(і. 


Б. 

Ци дома, дома цес пан ґосподар? 1 ) 

Гой ми знаїмо, шо він е дома, 

Віє пшеничку в нові стодолі. 


Гой ходім, братя, заколїду ймо, 
Чей би він нам дав по ґілеточцї, 
По ґілеточцї, щи й по мірочці. 


х ) За коягдим стихом додаеть ся „Гой дай Бо;ки“. 



14 


Ци дома, дома їго ґаздиня? 

Гой ми знаїмо, піо в’на є дома, 

Пече колачі в нові пікарни. 

Гой ходім, братя, заколїдуймо, 

Чей би нам дала по колачеви, 

По колачеви по пшенишному. 

Ци дома, дома їго синечок? 

Гой ми знаїмо, шо він е дома, 

Чеши коникі в нові стаенцї. 

Гой ходім, братя, заколїдуймо, 

Чей би він нам дав по коникови, 

По коникови по вороному. 

(Зі збірки В. Равлюка, 1890 р. 

В. 

Чи дома, дома господарейко? 

Щедрий вечір — добрий вечір.* 

Ой кажуть слуги, іцо він е дома, 

Що він е дома, в новій сьвітлойцї, 

В новій сьвітлойцї червоні числить. 

Ой чи буде нам хоч по одному, 

Хоч по одному, по червоному? 

Чи дома, дома їго жіночка? 

В новій сьвітлойцї колачі пече. 

Ой чи буди нам хоть по одному, 
Хоть по одному, по плетеному? 

Чи дома, дома дївойка его? 

Ой кажуть слуги, іцо вона дома, 

Зап . у селі Цінові, п. Долина , 

Г. 

Ци дома, дома, пане ґосподарю? 
Щедрий вечір, добрий вечір.* 
Служоньки кажут, нема го дома. 

Ми пізнаємо, що ґазда дома, 

Гей в стодолонци пшениченьку віє. 
Підемо ми їм защідрувати, 

Чей вони нам дадуть по пшени- 

[ченьцї, 

По пшениченьці, по віяченцї. 


Ци дома, дома їго донечка? 

Гой ми знаємо, шо в’на є дома, 
Шиє фусточки В НОВІ СВІТЛИЦІ!. 
Гей ходім, братя, заколїдуймо, 
Чей би нам дала хоть по фусточцї, 
Хоть по фусточцї, по шовковії. 

Віньчуемо вас щесіїм, здоровем, 
Щестїм, здоровем тай роком до- 

[брим, 

Тай роком добрим тай віком довгим, 
Цими світками, шо з колїдками, 
Шо з колїдками, шоб дочікали. 

Орелсць, Снлтин. пов.). 

В новій сьвітлойцї віночок плите. 
Ой чи буди нам хоть по одному, 
Хоть по одному, по плетеному? 

Чи дома, дома синочок его? 

Ой кажуть слуги, що він є дома, 
На оборонці коника чеше. 

Ой чи буди нам хоть по одному, 
Хоть по одному, по вороному? 

Маєте сина, купіть нам сира, 
Маєте дївку, шліть по горівку, 

А ще до того пів золотого, 

А ще в додатку свиньску ло- 

[патку. 

М. Яворський . 

Чи дома, дома ґаздині его? 
Служоньки кажут, нема ї дома. 
Ми пізнаємо, що вона дома, 

Ей у сьвітлонци книшики пече. 
Підемо ми їм защідрувати, 

Чей вни нам дадут по книши- 

[кови, 

По книшикови, по пшеничному. 



15 


Чи дома, дома є сини его? Чи дома, дома доненькі его? 

Служоньки кажут, нема їх дома. Служоньки кажут, нема їх дома. 
Ми пізнаємо, іцо сини дома, Ми пізнаємо, іцо доньки дома, 

Гей у стаєнці коні сїдлают. Ей у сьвітлонци іїсто тачают. 

Підемо ми їм заїцідрувати, Підемо ми їм защідруватп, 

Чей вни нам дадут по коникови, Чей вни нам дадут по кнпшикови, 

.По коникови, по вороному. По книшикови, по пшеничному. 

Записав від Павла Сворака з Тисьмепгщї міста , 1904, Погдан 
Заклинський. 

Паралелі: В. ІНухевич, Гуцульщииа, ст. 45—46, ч. 15. 

Синови: Д. 

А ци дома-сте, синове мої, »Подьме лем ми кним, коляд- 

Сннове, синове мої, [нпчкове, 

Тих девять синів, синове? Ми колядничкове, добрі людкове, 

»Ой дома, дома, на пелевни сут, Ачей нам дадут по в’ячцї злота, 

На пелевии сут, злотїчко віют.« По в'ячцї злота, по дукатови.« 

Я. Головацкій, Народ. пЬсни Гал. и Угор. Гуси, ТІ, ст. 70 — 71, ч. 3. 
З я т е в и: 

А ци дома-сте зятьове мої? 

Зятьове, зятьове-ж мої, 

Тих девять зятів, зятьове!... 

»Ей дома, дома, у маштарни сут, 

У маштарни сут, конїчка чешут.« 

Тамже II, ст. 70, ч. 1. 

Невісткам: 

»А ци дома - сте, невісти мої, 

Невісти, невісти мої, 

Тих девять невіст, невісти? 

»Ой дома, дома, у сьвітлонцї сут, 

Тамже и, ст. 71, ч. 3. 

19. Родина при вечери. 

Ци дома, дома, пане ґосподару? Колачі крают, вечеру вечирают; 

Щедрий, добрий, сьвітий вечір!* Тай вечирают самі з собойов, 

Пане ґосподару, всему доматару! Сами з собойов, з свойов женойов; 
Ци позволити дїм веселити, 3 свойов женойов тай з діточками, 

Дїм веселити, діти побудити ? Тай з діточками, як з голубочками. 

Є вони дома, сидет конець стола, 


У сьвітлонцї сут, рубки качаут.< 
»Ой ходьме же ми, ходьме ми до них, 
Може нам дадут хоц по едному.* 
Они нам дали, ми подяковали. 


»Подьме лем ми кним, коляд- 

[ничкове, 

Ми колядничкове, добрі людкове, 
Ачей нам дадут по конїчкови, 

По коникови, по срібній гриві.« 



16 


Видиш, Марійо, високу гору, 

А на тій горі крутеє древо? 

Древо рубают, камінь лупают, 

Церкву муруют з трома верхами, 

З трома верхами, з четверма дверми. 

А в тій церковци три гроби лежит: 

А в першім гробі сам Господь лежит. 

А в другім гробі син его лежит, 

А в третім гробі сьвіта Марія. 

Над самим Богом книги читают, 

Над єго сином сьвіци палают, 

Над сьвітов Марійов рожі зацвила, 

А з тої рожі виглянув пташок. 

Не є то пташок, є то син божий, 

Що по всім сьвітї людий намножив, 

Людий намножив тай з собов зибрав. 

Дайже вам, Боже, іцо в Бога жьидаш, 

Барзо немного, невеликого: 

Дайже вам, Боже, на двір іціщенько, 

На двір щіщенько, в дїм здоровенько; 

На двір іціщєнько на худобоньку, 

На худобоньку на роговую, 

В дім здоровенько на челядоньку, 

На челядоньку на домовую. 

Дайже вам, Боже, в пасїцї рійно, 

В пасїцї рійно, в оборі гнійно, 

В пасїцї рійно, в коширі плідно. 

Промова до господаря: Вечер добрий, пане ґосподару! 

Господар виносить і дає коляду та каже: Панове щедрівники, 
прошу вас на щедрівку! 

Хлопці відповідають: Даруют нас статешний ґосподар пшениіп- 
ними колачьими, червоними золотими. 

Даруй їх, Боже, щастьом, здоровйом на много літа, аби ми доче- 
кали щедрувати, а они нам щедрівку давати! 

Від Дмитра Дутчака , з Ту мира , Стапїславівського пов. 190й , 
зап. Вогдан Заклинський. 

Епізод із будовою церкви взятий сюди з иншої колядки, якої 
текст буде далі. 


II. Колядки старинї. 

(Дїдам і бабам). 

20. Колядники зачинають колядувати. 

А. 

Ой наш братчику, сїдай коло нас, 3 своєв ґаздиньков тай з дїточ- 

Ой дай Боже*! [нами, 

Сїдай коло нас тай послухай нас. Ой з дїточками тай з овечками, 

Будемо ми ти ґречне сьпівати. Ай з овечками тай з коровками, 

Ґречне сьпівати й кольидувати. Ой з коровками тай з кониками, 

Сїдай коло нас тай не сам собов, Ой з кониками тай із бжілками, 

Ой не сам собов, з своєв ґаздинь- Па з всев судинков тай із мар- 

[ков, [жинков. 

Іван Ґрепіняк. Брустури . В. Шухевич , Гуцульщина , IV, от. 50, ч. 1. 

Б. 

Дякуймо Богу Ісусу Христу, 

Ой дай Боже*! 

Ісусу Христу, Пречистій Дїві, 

Пречистій Дїві і усїм свйитим, 

І усїм свйитим, шо є у небі, 

І усїм старшим, шо є на земли! 

Пані господару, сїдай коло нас, 

Не сам з собою, із дружиною, 

Із дружиною, із дїточками. 

Сьидте коло нас, послухайте нас; 

Будемо ми вам кольидувати, 

Кольидувати, Христу сьпівати. 

Царю Давиде, ставай со слави, 

Кольидуй кольиду разом із нами. 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 


2 



18 


Христу рожденному всї царі грают, 

Сьпіваймо, граймо, граймо, сьпіваймо, 

Христа рожденного всї вихваляймо! 

Діди з бабами, ґазди з жінками, 

Христу рожденному всї вони грают 1 ) 

Та веселенько Христу сьпівают! 

Христа рожденного всї вихваляют! 

Сьпіваймо, граймо, граймо, сьпіваймо, 

Христа рожденного всї вихваляймо! ’) 

Парубки з дівками, хлопцї з дівчьитами, 

Коники, корови тай ще волики, 

Овечки, козочки, та й ще і бжілки, 

Гусочки, качечки та поросючки, 

Курочки, когутики та голубочки, 

У скрипки, в трубки тай ще у дзвінки. 

Ой місьиц, сонце, зірниці з неба, 

Ой дощик дрібний тай вітри з неба, 

Тай і водицї, іно всім нам треба, 

Христу рожденному і т. д. 

Вам на здоровйи, наш господару 
Не сам з собою, із дружиною, 

Із дружиною і діточками. 

Вінчуемо вас іньистем, ядоровйим, 

Шьистем, здоровйим, СВЙИТИМ РоЖДЄСТВОМ, 

СвЙИТИМ РоЖДЄСТВОМ і Су сом Христом, 

І Сусом Христом і їїозим Роком. 

А за сим словом тривайте здорові. 

Марко Мегеденюк — Річка. В. Шухевич, Гуцульщина , IV, ст. 
32—33, ч. 5. 



*) Тих 5 рядків вовтаряв ся від тепер по кождій стрічці. 



21. Святе Різдво. 

А. 

Там у нашого пана сподара, Світий Петре-Павле, послуго моя! 

Ой дай Боже, пане сподарю*! Піди, пошукай святого Різдва. 

Стоят столови о три рядови; Світий Петро пішов, Різдво юш 

За тими столами сам Господь сидит, [найшов. 

Сам Господь сидит, всї света пиши. Бивай веселейкий, пане сподарю, 

Всі света списав, Різдва не най- Із цілим домом, із милим Богом. 

[шов. 

Зап. від М. Крупівної з Пушкович №. Павлюк. 


Йа у лїсї, у лїсї, йа у медоборі, 

Дай Боже*! 
Блудили блудцї, сімсот молодшу; 
Приблудили си ид цему двору, 
До сего двору тай веселого. 

Йа у цего ґазди двори уметені, 
Двори уметені, столи устелені. 
Ой поза стілю самі сьитії, 

Самі сьитії тай веселії. 

Бо й мижи ними й одного нима, 
Й одного нима, сьитого Різдва. 
Бо й они просьи сьитого Петра: 
Ти, сьитйй Петре, послужи нас, 
Ой послужи нас на сьижінь зимлї, 


На сьижінь зимлї по сьите Різдво. 
Ой пишоу Петро по сьите Різдво, 
Йиго пирвйшло сиве голубйе. 

Бо сьитвй Петро сьа зосоломив 1 ) 
Бо й тому з йрта поломінь пишла, 
Ой бо из очйй искри скакали. 

Ба й сьитвй Петро назад си вер- 

[нув, 

Ой вин приходи межі сьитії. 

Ти сьитвй Петре, чогос си вернув? 
Мене пирийшло сиве голубйе, 

Ой йа того си тай перепудив, 
Тому з ирта поломінь пашет, 


*) Перелякав. 



20 


Тому из очвй искри скакали. 

Ти сьитвй Петре, то сьите Різдво! 

Ой ми устаньмо тай уклонїм си, 
Господу Богу тай помолїм си. 
Господу Богу, господареви, 

Тай уклонїм си йиго ґаздини. 

Ой уклонїм си за чьисть, за хвалу, 
За чьисть, за хвалу, за гонор, 

[славу. 

Ба й уклонїм си шьи и столови, 
Шьи и столови, усему дворови. 
Ба й из за хлїба ба й пристайлїня, 


Ба й из за питя тай доношіня. 
Вінчуйимо вас многа літами, 
Многа літами, шьистьом, здоров- 

[йом. 

Йаби ви діждали а від сего року, 
Від сего року, шьи й на другий 

[рік, 

Йа у цїм домі гостї приймати. 

У поли уродливо, у дому шьи- 

[сливо, 

У пасїцї рійно, а у дому склінно, 
А у дому склінно, йа у току буйно. 


То ади буу йиквйс Бойко від Сьвитина у нас тай вин з нами 
ходиу у кольиду тай я си вид него тої троха пирвймйу, але ї усеї ни 
знаю добре. — Зап* Мих. Кузьмах у Жабю Ільцї. 


Паралелі: П. Чубинскій, Труди, III, ст. 836—337, ч. 65; ст. 351—352, 
ч. 80. — О. Пчілка, Укр. колядки (Кіев. Старина, 1903, кн. IV, ст. 150—152). — 
Правда, 1877, ст. ЗіО- 341. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 51—52, ч. 3; 
ст. 63—64, ч. 17; ст. 146—147, ч. 10. 


22. Три свята. 


Три святі приходять, 

Подарки приносять; 

Радуймось, усї веселімось, 
Перед Су сом Христом 
Низько поклонімось. 

Ой радуй ся, Боже, 

Освіти ся земле 
На весь вік*! 

Подарки приносять, 

Срібло — злато воздають, 

Ше й на церкву подають, 
Приношена воздають. 

А приходило 

Ольшана 7 Богодух. пов. — 


А три святителя. 

А первое святче: 

Пресвятое Рождество. 

А другеє святче: 
Пресвятого Василя. 

А третєє святче: 

А Іван Хреститель. 
Пресвятое Рождество 
Всім нам радість принесло. 
Пресвятого Василя 
Сей нам вечір звесели. 

А Іван Хреститель 
Воду перехресте. 

Збірка І. Манжури. 


23. Богородиця шукає нічлїгу. 

Найсьватша панянка по світі ходила 
І пана бзуса в животі носила. 
Найсьватша панянка пішла до місточка, 
Подибала в’на си вбоґеґо чловечка: 



21 


»Ти вбоґяй чловечку, переночуй в ночку, 

Переночуй в ночку, в своїм будиночку.« 

»Найсьватша панянко, нема де ноцоваць, 

Хатинойка мала, є дїточок много. 

Найсьватша панянко, йди до віта на ніч, 

Й а там будиш мати й а спокій та на ніч.< 

Найсьватшу панянку й а там не прияяли, 

Найсьватшу панянку ше псами зачвали. 

Ой у ночи — ночи, в ночи — о півночи 
Виходит віг на двір, й а під свою шопу — 

Й а над єго шопов ясна зоря скаче, 

Й а під его шопов мале дитя плаче. 

»Жоби я та бив знав, шо то Матка Божа, 

Бив а ї відступив своє біле ложе, 

Бив я си постелив з дітьми під порогом, 

Найсьватшу панянку в лужко с паном Богом.« 

(Зі збірки Мирослава Капія , Бандрів, пов. Ліско , зап. від М. За- 
рінкової , 1906). 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, II], ст. 524, ч, 6. — А. Потебня, 
Колядки и щедровки, ст. 752. 


24. Народини Христа. 


Йа в сему двору тай веселому, 
Радуй си, земле, син народив си*! 
Новая радість нам си зйивила, 
Сьвйита Пречиста сина вродила, 
Сина вродила, сьвіт звеселила. 
Кури запіли у біднім місті, 

У біднім місті, у Ветлеемі. 
Сьвйиту Пречисту там найшли 

[муки, 

Найшли і муки у божій стайни. 
У божій стайни меже худобов, 
Сьвйита Пречиста дитьи вродила, 
У плащівницу дитьи вповила, 
Дитьи вповила, в йисла вложила. 
Тогди из неба зьвізда сьвітила, 
Зьвізда сьвітила до божой стайні. 
Малі пастирі, божі йангелї, 

Ой дали знати до сеї хати, 


До сеї хати до ґосподаря, 

До ґосподаря, до пана (імя). 

Ой взьили дитьи у плащівницу, 
Взьили, занесли до ґосподаря, 

До ґосподаря, до пана (імя), 

На стів дитинку вни уложили! 
На сьвйитий вечер тай на Рож- 

[дество, 

Ой сьвйиті зийшли на сьвйиту 

[землю, 

До ґосподаря, до пана (імя). 

Они засіли тай коло стола, 

Ой коло стола йиворового! 

Стала веселість по всему сьвіту, 
По всему сьвіту і в усім двору, 
Й а в усім двору у пана (імя). 
Ввеселила си й рибка у воді, 
Рибка у воді, пташка в воздусї. 



22 


Пташка в воздусї, зьвірка у лїсї. 

А найже буде Богу на хвалу, 
Кречному ґаздї на добру славу; 
Ой и на славу его ґаздині, 

Юрій Соломійчук. — Жабе. 
136—137, ч. 3. 

25. Богородиця і 

Лїлїя — 

Породила пана Бога панна 
Марія. 

Лїлїя — 

Ой де* ж ти ’го положила, 

Марія ? 

Лїлїя — 

У стайнецку, в жолубецку, 

Марія. 

Лїлїя — 

Ой де-ж ти ’го охрестила, 

Марія ? 

Лїлїя — 

У костьолі, на престолі, 

Марія. 

Лїлїя — 

Ой де-ж ти ’го викупала, 

Марія ? 

Лїлїя — 

Де спід брода зимна вода, 

Марія. 


бго ґаздині на поздоровлене. 

Ой и на славу его діточкам, 

Ой и на славу усїм посполу, 
Усїм посполу, шо е в тім дому! 

В. Шухевич , Гуцульщина, IV, стп . 


Лїлїя — 

Ой дай ему пеленочок, 
Марія. 

Лїлїя — 

Й а в костьолі обрусочок, 
Марія. 

Лїлїя — 

Ой дай ему колисочок, 

Марія. 

Лїлїя — 

Й а у лїсї коріночок, 

Марія. 

Лїлїя — 

Й а деш ему пістунечок, 
Марія ? 

Лїлїя — 

Як хто прийде, ся поклонит, 
Марія. 


новонароджений Христос. 

А. 

Лїлїя — 

Там купала пана Бога 
Марія. 


Лїлїя — 

Дитятко ся розвеселят, 

Хо-хо-хо, хо*хо-хо! 

(Зі збірки Мирослава Капія, Банд рів, пов. Лїсько , зап . від Н. 
Мшанецькоі, грудень, 1906). 



23 


Б. 

Гей, гей льільійа, гей, гей льільійа, 

Породила Пана Бога, панна Марійа. 

Йа у чім йиго йа скупати, панна Марійа? 

Йи у церкві зимна вода, там скупайим Пана Бога. 

Йа у шчо ж його йа упіуйимо, панна Марійа? 

Йа у церкві на пристольі, 

Там пйильушки сут готові, панна Марійа. 

Нима йому повивачи, панна Марійа. 

Йа у церкві на пристольі. 

Там йидвабний пасок стойіт, панна Марійа. 

Нима йиму колисочки, панна Марійа. 

Мижи двома віутарами, 

Колисочка з завісами, панна Марійа. 

А хтож йиму хрестна мама, панна Марійа? 

Кумуньійа, мостраньцьійа, сьльічна Марійа. 

Зоп. у липни , 1902 в Коропци , Бучацького пов. від Т. Мельниченко. 

В. 

Там на Подолю ясна зоря засвітила, 

Там панна Марія тото дзецьонтейко 

породила. 

Й а де-ж ти ’го породила, Марія? 

Гей у стайнецку та й жолубецку — 

о лїлїя. 

Й а де-ж ти ’го охрестила, Марія? 

Гей у костьолі, меджи престолами — 

о лїлїя. 

Й а де-ж ти ’го викупала, Марія? 

Гей сама до мня вода припливала — 

о лїлїя. 

Ой деж ему пеленочки, Марія? 

Гей у костьолі та й на престолі — 

о лїлїя. 

Та де-ж ему хресний отец, Марія? 

Гей сьватвй Штефан і сьвата Олена — 

о лїлїя. 

З’їхали ся три крульове зо світа, 

Гей почали ся та й радувати — 


о лїлїя. 



24 


Єден круль мовит, шо-ж ’му дароваць? 

Гей дароваць ’му срібло і злото — 

о лїлїя. 

Другий круль мовит, шо-ж ’му дароваць? 

Гей дароваць ’му та й кадальницю — 

о лїлїя. 

Третий круль мовит, як ’го називаць? 

Гей називаць ’го паном Єзусом — 

о лїлїя. 

(Зі збірки Мирослава Капі я } Вандрів , пов. Лгсько , зап. від Ко¬ 
трі Зарінок, 1906). 


26. Богородиця прикидає Христа сїноіуі. 


Трудно, трудно по всїм світу 
Панянському заповіту. 

Дїва Сина народила, 

У яслинах возложила, 

Сїнцем, сїнцем притрушае. 

Сїнцем, сїнцем притрушае, 

Син до неньки промовляє: 

Бог з тобою, не лякай ся! 

Бог з тобою, не лякай ся, 

Суса Христа не цурай ся, 

Не тай Христа у яслинах. 

Записав В. Яблоновський 1895 
Херсонської Туб. 


Не тай Христа у яслинах, 

Будь ненькою цій дитинї. 

Трудно Христа потаїти, 

Вже й начали піснї піти 
Анголй на небі. 

Вже анголи проспівали, 

Вже й пророки прочитали, 
Всьому миру хриіценому. 

Вечір добрий хазяїну, 

А которий в цьому дому. 

Добрий вечір! 


р. в с. Каїр ах , Одеського повіту , 

27. Чудесний батіжок. 


А в сей дом завитав Бог, 

Сам Йсус Христос народив се, 
Па всьуом свету аб’евив се. 

Була в його мати, мати весела, 
Й уродила сина, сина Василя, 
Да й нанесла хрестить по пуд 

[небеса. 


Залатим хрестом хрестила, 

На сирую землю спустила; 

Дала йому пужку жйтеную. 

Куди пужка махне, там і жито 

[расте, 

Жато ’к ачерет. 


С. Козел , Чернигів. пов. зап. К. Чернявський. 


Паралелі: Б. Гринченко, Втногр. матеріали, Ш, ст. 49, ч. 69. — А. Тере 
щенко, Бьггь рус. еарода, УП, ст. 109—110. 



25 


28. Христос у колисці 


А на горойцї загородей ка, 
Ялилуй, гей, ялилуй. 

Господи Боже, помилуй !* 

На тих яворах висит скобойка, 

А в тій скобойцї колисансйка, 

В тій колисанці сам милий Гос- 

[подь. 

Тамтуди лежит давна стежейка. 
Тов стежков іде та сімсот Жидів: 


Є!дні мі гварят: »Заколишіме!«— 
Другі мі гварят: »Перевернїме!« — 
А треті гварят: »3 собов возь- 

[міме!« — 

Біжая Мати то не злюбила: 
»Тоди ви мого сина возьмете, 

Як ви на горі шовкову траву 

[зрахуете, 

У лісі листок, у морі пісок!« 


Я. Головацкгй , Народ. пЬсни Гал . и Угор. Руси, II, от. 41, ч. 5. 


29 Три царі 
А. 

На Йордані тиха вода стояла, 1 ) 

Там Причиста 2 ; Суса Христа купала, 

А скупавши — в шовках 3 ) сповила, 

А сповивши — в яселичка 4 ) вложила. 

Над тим дитям 5 ) сірі воли стояли 6 ), 

Над те дитя божим духом дихали. 

До схід сонця приїхали 7 ) три царі, 

Та принесли 8 ) ’сусу Христу три дарі: 

А перший цар — миром дитя 9 ) мирував, 

А другий цар — Оусом Христом називав, 

А третий цар — квіточкою 10 ) дарував. 

Тож не квітки, 11 ) то Христове 12 ^ Рождество, 

Всьому світу, всьому миру 13 ) — радісно. 

Добри-вечир! 

(Зап. Василь Степанснько — в Канівськім повіті, 1895). 

Відміни: У другім вар. В. Степаненка звідтиж маємо: 3 ) Перед сею стріч¬ 
кою йдуть отсї дві: Матір Божа на пристолї стояла, 

В правій руці Суса Христа держала. 

2 ) Матір Божа. 3 ) В ясні ризи. 5 ) Над яслами 7 ) Приїхали до схід сонця. 8 ) Дару¬ 
вали. 9 ) Божим миром. 10 ^ Квіточку. и ) Квітка. 12 ) Сватеє. 13 ) Всьому миру хре¬ 
щеному. 

У вар. В. Доманицького 8 Липок, Ровеп. пов., Волин. їуб.: 3 ) В шовковину. 
В сїнечко. 5 ) А що над ним. °) Осли воли дихали. Далі йдуть отсї стрічки: 

А що до нього три крулї ириїзжали: 

Єдсн круль с миром, кадилом, 

А другий квіточкою дарив, 

А третій Ігусом Христом назвав. 



26 


Б. 

А вчера з вечера тиха вода стояла, 

Там Панна чиста свого сина купала. 

Скупавши його в тонкі пелюшки повила, 

Повивши його, в золоті яселка вложила. 

Вложивши, тричі поколихнула: 

Лелю, полелю, мій синоньку єдиний. 

А на схід сонця три корольове стояли, 

Стали гадати, чим тоє дитя офіровати. 

Один дарував миром, кадилом офірував, 

Другий дарував золотою квіткою, 

Тре ти й дарував — імя Христуса дав. 

Ходім же, брате, темної ночи по дорозі, 

А нех нам сам Пан Ісус надгородйть. 

Ой обіцяв нам пан господар злотий дати, 

Дай му Боже прийшлого року дочекати. 

Збірка 3. Ходаковського, ч. 330, з Порицка коло Острога. 

В. 

Ой з вечора да Син Божий народив ся, 

Спородила Діва Марія Суса Христа. 

Спородивше, в шовкові пелюшки сповила, 

А сповивше, на престолі положила, 

А з престолу да в ясельця положила. 

Під тим яс-лом там стояло три воли, 

Всї ж тиї три воли божим духом дихали. 

Рано, рано, рано до зорі, 

Десь узялось на схід сонця три царі. 

Перввй царь кадільницю дарує, 

А другий цар святим миром мирує, 

А третій царь золотую квіточку дарує. 

То ж не квітка, а то святе рожество, 

Всьому миру хрещеному стало радісно. 

Бозвеселись, пан хазяїн, в своєму дому, 

Як анголи на небесах а в божім раю. 

Добрий вечір! 

Записав 1895 р. Б. Яблоновський в с. Каїрах , Одеського повіту 
на Херсонщині. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові», ст. 26, ч. 23; ст. 38, ч. 47. — 
П. Чубинскій, Трудьі, ПІ, ст. 323—326, ч. 51—52; ст. 449, ч. 12. — О. Пчілка, 
Укр. колядки, ч. 11 і 13 (Кіев. Старина, 1903, кн. 1^, ст. 148 і 149—150). — Б, 
Гринченко, Втнограф. матеріальї, Ш, ст. 31, ч. 38. 



27 


ЗО. Три царі й Ірод 

А. 


Ой дай Боже! 1 ) 

Скажемо ми вам та й новиночку, 
Та й новиночку, вірну правдочку, 
За Матку Божу, Пречисту Діву, 
Пречисту Діву, Богородицу. 
Пречиста Діва дитя вродила, 

А в місті златім й а в Вифлеемі, 
А в Вифлеемі, в убогій стайни. 
Як ’го вродила, красно вповила, 
Красно вповила, в ясла ьложила. 
Тогди си з неба звізда з’явила, 
Ісусу Христу, Діві світила. 

Тогди злинули з неба ангели 
І дали знати пастирям в поли. 
Вийшли в Вифлеем Христа ви¬ 
дати, 

Христа витати, поклон віддати. 
В’ни скоро бігли до Вифлеема, 
Як вони прийшли та й дитя най- 

[шли, 

Як дитя найшли, поклон віддали. 
Тепер та звізда, шо там світила, 
То засвітила аж на востоцї, 
Розвеселила три царі перскі, 

Шо йшли в Вифлеем Христа 

[шукати. 

А тота звізда їх провадила, 
їх провадила до Вифлеема. 

А в’Пи вступили до Ірод — царя 
Тогди-ж їм звізда вже ни світила: 
Іроде, царю, шо в вас чувати? 


Ідім в Вифлеем—Христа витати. 
Ідїт, витайте, до мя вертайте, 
Відтак-же і я піду витати. 

Як царі вийшли та й від Ірода, 
Назад їм звізда в-услузї стала, 

І їх повела до Вифлеема, 

Аж над вертепом си встановила. 
Тогди си царі увеселили, 

Си ввеселили, поклін віддали, — 
Світлому дитю, Ісусу Христу. 
Тогди всї скарби порозмикали, 
Дарунки Христу щире віддали, 

А за то з неба заплату взяли. 
Ой ангел мовит Йосифу й Діві: 
Тікай з дитятком і з Божов Мат- 

[ков; 

Ірод приказав дитя шукати, 

Дитя шукати, аби го стяти. 
Йосиф устает, дитя піймает, 

Дитя піймает—с ІІречистов Дївов, 
І до Єгипта с Христом вступает. 

Нехай же Ірод вічне згибает, 

Нас Пан рож денний всіх потї- 

[ шает. 

Ми о нем нинї всі веселім ся, 
Рождеству его з низка вклонїм ся, 
Щоби нам зволив іце потривати, 
А по смерти з ним — в небі 

[царствувати. 


(Зі збірки Онуфрія Савчука — Ясенів Горішнии, пов. Посів). 
Остатні стрічки, числом 6, виняті з церковної коляди. 



Славен єс, Боже, по всему світу 2 ) По монастирах и люцких домах, 

її по всіх церквах и монастирах, її ти е славний, наш ґосподарю, 


*) Додаеть ся за кождим стихом. а ) По кождій стрічці: Гей дай Боже! 



28 


И ти славненька, ґосподьинечько, 
И ви славненькі пишні дїточьки. 
Ми си в вийшли в вашім домочьку, 
В вашім домочьку, як у дворочьку, 
Ми вам скажемо файну пісмочьку. 
Ми си изийшли на святу днинку, 
На святу днинку, на святе Різдво, 
Бо й ми пислані все й вид святині 
Вас повитати, повінчьувати, 
Файну писмочьку вам заспивати. 
Файну писмочьку за святу Діву, 
За святу Діву, Матку Христову. 

ІІречьиста Діва, Матка Христова, 
Дьитя вродьила, Исуса Христа, 

В містечьку златнїм, я в Бефле- 

[євім, 

Я в Бефлеевім, у білій стайни. 
Єк го вродьила, красно вповила, 
Красно вповила, в ясла вложила, 
Тогдьи си звізда з неба зйивила, 
Світит Господу, ІІречьистій Діві. 
Тогдьи ангели з неба зленули 
Тай дали знані пастирям в поли: 
Идїт в Бефлеем Христа витати! 
Вни скоро бігли до Бефлеема, 
Христа витали, поклін виддали 
Тай пишли у мар, розказували, 
Єку вни радисть тамки виділи. 

А тота звізда, шьо си з’евила, 

В восточнім краю аж засвітила, 
Трох царів перских розвеселила. 
Тоти три цари си врадували, 
Шьо й есну звізду на небі вздріли, 
Свої корони вни повбирали, 
Дорогі дари с собов забрали, 
Разом из звіздов дорогов пишли. 
А тота звізда їх провадьила, 
їх провадьила д’ Єрусалима. 

Тай вони прийшли до Ирод царя: 
Ай царю, царю! Царю Ироде! 


Ми сюди прийшли, тут си спи- 

[тати, 

Нам звізда з неба дала всім знати, 
Шьо си народьив Христос Месія. 
Ирод злосливий футко зметав си, 
Футко зметав си, тай засмутив си, 
Шьо й цар предвічний нам на- 

[родьив си. 

Сказав книгами всюдьи шукати, 
А вни шукали, тай дошукали: 

В мене так стоїт, шьо в Бефле- 

[евім. 

Идїт, витайте, до мне вертайте, 
Витак буду йти и я витати. 

Він не погадав Христа витати, 
Але погадав Христа истяти. 
Вийшли три царі вид Ирод царя, 
Назад їм звізда в ослузї стала 
Тай їх повела до Бефлеема 
Тай над вертепом си встановила. 
Тоти три царі си врадували, 

Си врадували, шьо Христа най- 

[шли. 

Свої корони вни познимали, 
Дорогі дари вни повитали 
Тай на коліна поприкльикали. 
Богу на поклін огливан, смирно, 
А яко царю срібло тай злото. 
Христа витали, поклін виддали, 
За то небесну заплату взяли. 

Тай иншим путем си завернули, 
До Ирод царя не повернули, 

З устидом его в краю лишили. 
Тогди ангели з неба зленули, 

В снї дали знати Йоеифу й Дїві: 
Тікай з дитятком, з Божою Матков! 
Ирод приказав дитя шукати, 

А як ізнайдет, скаже истяти. 

А Йосиф дитя й Матку поймуе 
Тай до Єгипта с Христом ступуе. 



29 


Нехай-же Ирод вічне згибае, 1 ) 
Наш дарь рожденний всіх поті¬ 
пає. 

Ми нині о нїм всі веселім си, 
Рождеству его ниско вклонїм си; 
Шьоби изволив щасливий вік 

[дав, 

А яо смерти з ним в небі цар¬ 
ствував. 

Славен ес, Боже, по всему світу 
И ти е славний, наш ґосподарю, 
И ти е славна, ґосподьинечько. 


Ми вас винчьуем шьистем, здо- 

[ровем, 

Шьисїєм, здоровем, пробу 'ГКОМ 

[добрим, 

Пробутком добрим, та її виком 

[довгим. 

По двору шьистя на худобоньку, 

А в дім здоровя на челядоньку 

В сими светками — бай Риздве- 

[ними. 

А шьи й прийшлими все її зе¬ 
леними, 

Все й рік вид року токма до вику. 


Записав Василь Михайлюк від Михайла Кіцнака в Красноїли , 
пов. Косгв. 


По скінченю колядки дзвонить ся 3 рази. Як сю колядку вико- 
лядують у хаті, то дістають до скринки 2 кор., а заможнійші ґазди да¬ 
ють 3—4 кор. 

ЗІ. Христос і Ірод. 


Пречиста Дїва, Мати Христова, 2 ) 
Мати Христова, Богородиця, 

На свйите свйито, на свйите Різ- 

[дво, 

На свйите Різдво Христа вродила. 
Иик го вродила, файно вповила 
В біленьке шмате, в есла вложила. 
А в котрім місті? Я в Вефлеемі. 
Там си на небі звізда з’явила 
И на все місто, красно світила, 
И на все місто, на всий Вифлеем. 
Дала вна знати тром дарам пер- 

[свйм: 

Але ви, царі, ви царі перскі, 
Ходіте скоро до Вефлеема, 

До Вефлеема Христа витати, 
Йико цареви доклад виддати, 
Йико цареви нарожденному. 

Вни скоро йишли до Вефлеема, 


Вни повернули до Ирод царя, 
Тогди йим звізда вже не світила. 
Яй ти Ироде, Ироде царю, 

Шо суда чути у вашім краю? 
Коло нас чути фаїїну новину, 
Що народив си Христос мисїя. 
Ходімо знати, йиго витати. 

Ирод поганий так засмутив си, 
Шо цар предвічний на світ вро- 

[див си; 

И нихай Ирод сес пропадайи, 
Нас Цар предвічвий всіх потї- 

[ніьїїи. 

Ирод ни гадав Христа витати, 
Лишень погадав Христа стинати: 
А ходіте ви, йиго витайте, 

А повитайге та повертайте, 

Та повертайте, та повістуйте, 

Тай повістуйте, йик ви гостили, 


*) Відділені тут стрічки виняті з церковної коляди. 2 ) Приспів: Гой дай Боже. 



зо 


Я зараз пиду, йик си злагоджу. 
Йик они вийшли та вид Ирода, 
Тогди йім звізда та засвітила, 
Файно йіх вила до Вефлеема. 
Йик овй прийшли до Вефлеема, 
Йа тота звізда верх стнйнї стала 
И на все місто красно світила, 
її на все місто, на всий Вефлеєм. 
Три царі перскі тамки й уходьит 
До тої стайнї, до середини. 

Уни там найшли Йисуса Христа. 
Там отворили дари великі, 

Срібло тай злото, мир тай кадило, 
Христа й витали, поклин виддали. 
їїнчев дорогов вни си вернули, 
Тай до їїрода ни повернули, 

Зу стидом царя в краю лишили. 
Ангіль дав знати Йосипу й Діві. 
А котрий ангіль? Свйитий Га- 

[вриїл: 

Тікай з дитятком тай з Ііанїмат- 

[ков! 

Я си надїю тутви їїрода, 

Що приде взнані, нас повитати. 
Вин ни гадайи нас повитати, 
Лишень гадайи нас постинати. 
Пречиста Дїва, Мати Христова 
Сїдайи собі тамки на коня, 

Бере дитятко там на коліна, 
Тікайи з ними яз до Йигипту, 
Все сивим конем, я чістим полем. 
Тогди зацвила красно й лелїя, 
Йик утікала з міста Марія. 
Поганий Ирод издогадав си, 

Й издогадав си, прудко зибрав си, 
Тай набігайи до Вефлеема. 

В великих панів вин си питайит: 
Де тота Дїва з малим дитятком? 
У на тут була тай звидси пишла, 
Так витси пишла, ни знати куда. 
Поганий Ирод дуже си злостив, 


Що пусто ходив тай ни захопив. 
Поганий Ирод так си порадив, 
Все й у два роки діти потратив. 
С третого року діти ни кивав, 

А й у два роки діти потратив, 
Діти потратив по всему краю. 
Вин діти тратив почерез Христа: 
Помижи діти йиго затрачю! 

Вин діти зберав, у ріку метав, 

У ріку метав, у водї топив, 
ЇЇІтири тисїчі дїтий затратив, 
її тогди були великі плачі, 

Йик малі діти на смерть давали. 
Шукали дїтий, тогди йимаїи, 

Ци хто ни сховав мале дигятко. 
Ни можна було йиго сховати. 
Лиш мусїу кождий на смерть по- 

[дати. 

Тогди заказав великі штрофи. 
Великі штрофи, смертевні кари, 
ЇЇІо можна того тай повісити. 
Так повісити вітця тай матір. 
Хто би й исховав мале дитятко. 
Ни можна було йиго сховати, 
Лиш мусїв кождий на смерть 

[подати. 

В Богородички вни си питали, 
Де Дїва діла мале дитятко. 

Йа вна казала, що я подала. 

Вна ни подала, добре сховала, 
Пустила його попид небееа. 

Й а Йисус Христос голубом лї- 

[тав, 

Голубом лїтав бо все тото знав. 
Йик би вни знали, то би го вбили, 
Вни би в голуба були стрільили, 
А вни гадают, що то йи голуб: 
То ни йи голуб, то йи свйитий 

[Дух, 

То йа сьвйитий Дух. Так 1<*,ус 

[Христос, 



31 


Голубом літав аж до Відорщі, 

А на Відорщі на землю сїдав. 
Богородичка дитьи сніймала, 
Дитьи спіймала, си врадувала, 
Шо вна дитятко тай виховала. 
Тогди зленули три свйитї з неба, 
Тай зносьи собі с>йигу корону, 
Свйиту корону тай злоту трону> 
Взьили дитятко на Ордан воду. 
На котре свйито ? То на Видоріці. 
Пречиста Діва, Мати Христова, 
Тай покликала тогди Йвана, 
Тогди Йвана Всехрестителя: 
Схрестіте минї сотворителя, 

Шо нам сотворив небо тай земню, 
Дим господарсквй, мир хрескіянь- 

[ский. 

Так Исус Христос там на Йордані, 
Отец предвічний з облак си спу- 

[скав, 

Але свйитий Дух голубом лі гав; 
Там си зробила свйитая Тройця. 
Йван Хреститїль там наказував, 
Так наказував там на Йордані, 
Там на Йордані, трійці робити, 
Трійці робити, вогнем палити, 
Вогнем палити, в воді гасити. 
Йван Хреститїль так наказував, 
Там на Йордані усім народам, 
Що Господь один у Тройці стоїт, 
У Тройці стоїт, у трох особах: 
Перша особа — Господь предвіч¬ 
ний; 

Друга особа — то йи божий син, 
То йи божий син, так Ісус Христос; 
Трета особа — то йи свйитий Дух. 
А мижи тими тай особами, 

Так особами нима старшеї, 

Нима старшеї, всі три єднані, 
Всі три й єднані, бо Господь один, 
Бо Господь один у Тройці стоїт. 


Йіван Хреститїль так наказував: 
Йик си народи мале дитятко, 
Мале дитятко, а буде хлопец, 

Ни можна йиго обрізувати, 

Лиш треба йиго так охрестити; 
Хоть буде хлопец, а хоть дівчина, 
То малі діти будем хрестити. 

Вже си зачинат так новий закин, 
Тай новий закин, так вид сегодне; 
Так вид сегодне, вид самих Ви- 

[доріць 

Ступайи віра католїцкая. 

Правда, на світі йи вірий много, 
А віра добра, лиш таки одна, 
Лиш таки одна, католїцкая. 

Жиди на Йвана тогди кричили, 
Тай Иванови таке казали: 

Ви вже маєте Бога другого, 

А ми маємо таки одного, 

Такий одного, первовічного. 

Ми будем стару віру держити, 
Тай будим діти обрізувати. 

Ай Йван Хреститїль так Жидам 

[казав: 

Йики ви, Жиди, увсї та дурні! 
Ми ни майимо Бога другого, 
Увсї майимо Бога одного, 

Бога й одного, первовічного, 

То Господь оден а в Тройци стоїт. 
За сесе Йвана вни ни вірили, 
Вни ни вірили тай ни слухали. 
Йиван Христитїль народам казав: 
Беріте, люди, свйитої води! 
Христа схрестили, имньи втвер- 

[дили, 

Назвали ж йиго Йисусе Христе, 
Сотворителю й и Спасителю. 

Нас увсїх грішних одкупителю. 
Маленьке дитьи земнев вдарили, 
Бо земньа чорна всьикий хліб 

[ родит, 



32 


Всьикий хліб родит, вес нарід 

[держпт, 

Всьиквй дім держит, дім ґоспо- 
Мир хрескіянский. [дарсквй, 
Ми вас вінчуйим сими свйитками, 


Сими свйитками та Різдвйиними, 
Відтак притлими та Явленими. 

А за тим словом, та свйиткуй 

[здоров І 

Многая літа! 


Зап. у Головах. Косів. пов. Лука Гар матій. 
Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 161—1В6, ч. 23. 


32. Колядники вибирають ся до ВиФлеєма з поклоном. 

А. 


Д’нашого книзі Івану ненька, 
Прийшли до нього йа в рік го¬ 
стеньки ; 

Стали вни собі на подвіренько, 

А с подвіренька у предконійка, 
Побудили си сьлїчную паню: 
Сьлїчная пані, збирай сі з нами, 
Збирай сі з нами йа в дороженьку, 
Йа в дороженьку йа в далекую, 
Йа в далекую аш до Вефлеем. 


Там ми будемо королювати, 
Королювати, — дитя витати, 
Дитя витати, поклонок дати. 
Поклонити сї пречисті діві, 
Пречисті діві, панні Марії, 

Що нам сплодила сина Божого, 
Сина Божого, пана нашого. 

Ой за тим словом бувай нам 


[здоров. 

Зап. в Ясеницї Сгльній від Івана Гагрія 1902 р. Вол. Левинський. 


Б. 

В нашого князя я в Йвануненька 
Гей дай Боже! * 

Прийшли гостонькі з славного 

[міста, 

З славного міста, я з Вифлейова. 

А вни си стали на подвереньку, 

А з подверенька пред оконенька. 

Ой як заграли яко вйиргани, 1 ) 

Аж се збудило слїчное пане. 

Слїчное пане, збирай сї з нами, 
Збирай сї з нами я в дороженьку, 

Я в дороженьку, я в далекую, 

Я в далекую до Вефлейова, 

Там у видимо Сина Божого, 

Сина Божого, Бога нашого. 
ІІопровадит нас ясная звізда, 

Ясная звізда аж до шопоньки. 


Там ми будемо дите витати, 

Дите витати, поклоник дати, 
Поклонити сї наружденому, 

Що нам сплодила Пречиста Діва, 
Пречиста Діва — панна Марія. 

А за тим словом бувай ми здо- 

[ров, 

Бувай ми здоров, ґречний панонь- 

|ку, 

Ґречний паноньку, чом Йвану- 

[неньку. 

Дай же ти, Боже, щісте, здорове, 
Щістє, здорове на худобоньку, 

На худобоньку, на роговую, 

На челядоньку, на домовую. 

Дай же ти, Боже, в оборі плідно. 


О^їани. 



33 


В оборі плідно, в домі західно, Радуй сї, земле, Син Божий ти 

В домі західно та і радосно. [сї народив. 

Зап. у Лсецици М. Латюк. 


33. Чудо з пшеницею. 

А. 


По цілім 1 ) сьвітї стала сї новина, 
Пречиста діва породила сина. 

Як породила, в пелени повила, 2 ) 
Зеленим сїном 3 ) ему постелила. 4 ) 
Як сї Жидови я в тїм 5 ) довідали, 
За Матков Божов у погоні гнали. 6 ; 
Як Матка Божа в тім сї 7 ) дові¬ 
вала, 

Аж до Єгипту з Христом утікала. 8 ) 
Утікала вна°) через чисте поле, 
А 10 ) там господар на пшеницю оре. 
Помагай Боже, на пшеницю в’ра- 

[ти, 1 

Нині посїеш, 12 ) завтра будеш 

[жати! 13 ) 


Як сї Жидове я в тїм довідали, 

За Матков Божов 14 ) у погоні 15 ) 

[гнали. 

Ой гнали, гнали, траву 16 ) віри- 

[вали, 

А там на поли пшеничину 17 ) жали. 

Помагай Боже,пшеничину жати! 18 ) 

Ци не йшла сюда Божая 11 ') Мати? 

Ой ішла, ішла, 20 ) буйний вітер 

[віяв, 

Як я отсесю пшеничину 21 ) сїяв. 

Стали Жидове в поли як били¬ 
на, 22 ) 

Чудо сьи стало 28 ) від Божого См- 

[на. 24 ) 


Записав Іван Кочержук , село Ришняте , повіт Долина , 1905 р. 


Відміни: В вар. В. Левинського з Кропивника Нов., Дрогоб. пов. є такі 
зміни: *) По цалім. 8 ) Зеленим сїнцем. 5 ) О тім. °) По цалім світі за Христом шу¬ 
кали. 7 ) Як ся Пречиста о тім. и ) Пшеницю сіяти. 12 ) Нині і сієш. 15 ) По цалім 
світі за Тсусом. 18 ) Тут три стрічки вставлені через помилку знов про оране й сі¬ 
яне. 22 ) Замість сих двох стрічок приходять такі чотири: 


Ой вертаймо ся, вертаймо ся, брати, 

Вже Матір Божу годі нам ді гнати. 

Як ся Пречиста о тім довідала, 

Всім христіянам царство дарувала. 

В вар. К. Ганущака з Корнича: 4 ) В зелене сіно в яслах положила. °) В пень 
отрочата дволітні стинали. 7 ) Як сї Пречиста я в тім. °) Втїкалаж она. 10 ) Аж. 1 3 
ІІомагайбіг, їаздо, сіяти, орати. і5 ) Я в погоні. 17 ) Аж там у поли пшениченьку. 1ч ) 
Помагайбіг, женці, пшениченьку жати. 20 ) Ой йшлаж виа сюда. 21 ) Пшениченьку. 
- 3 ) Ой чуд їм сї став. - 4 ) По сій стрічці йдуть: 

Ой як іспала божая сила, 

Божая сила всіх Жидів затьмила. 


В вар. Вол. Рявюка з ІІереросля, Надвірн. пов.: 2 ) Положила. 4 ) В дзелене 
сіно в яслах положила. °) За (І)сусом Христом землю сплюндрували. 7 ) Як ся Пре¬ 
чиста о ’і ім. 8 ) 3 Ісуссм Христом в Єгипет тікала. 9 ) Ой ішлаж она. и ) Я у поли 
жати (помилково). і:і ) Збирати. 14 ) За (І)сусом Христом. 16 ) Землю. 17 ) А там жень- 
чики пшениченьку. 1;| ) Пречистая. 21 ) Пшениченьку. 22 ) Бидлина. 2:3 ) І чуд їм став. 

колядка і щедрівки. З 



34 


Б. 

На цьілім сьвітьі стала сьі новина: 
Пречиста Дьіва породила Сина. 

Йак породила, у пильушки пувила, 
На зилени сьіно у йасла положила. 

Йак сьі Жидове о тім довідали, 
Малим хлопчатам голови стинали. 


Йак сьі Причиста о тім довідала, 

Аж ду Ігипту с Христом утьікала. 

Утьікала-ш вона чирис чисти поле, 

Ой там ґосподар на пшиничку горе. 

Помагай, Божи, ти у поли горати 
І пшиниченьку твойу заспівати. 

Ти заутра будиш пшиниченьку жати, 

У копки сніпочки будиш складати. 

Йак сьі Жидове о тім довідали, 

За Причистойу у погонну пігнали. 

Ой гнали-ж вони, траву виривали: 

Аш там у поли, пшиниченьку жали. 

Помагай, Божи, пшиниченьку жати! 

Чи не йшла туди с Христом Божа мати? 

Ой ішла-ш вона, буйний вітир війау, 

Йа тоди сибі ту пшиничку сьійау. 

Стали Жидове у поли йак билина: 

Ой стау сьи йім чуд віт Божого Сина. 

Ой стау сьи йім чуд, погонь заблудила: 

Гярода-цара лихом навістила. 

Навістила-ш йіх Сусом отрочатком: 

Царем нибесним, божим дитьатком. 

За?г. в січню , 1903 , в Сїльцю Беньк. Камінецького пов . від Івана 
Новака А. Веретельник. 



в. 



Ой по всім світі стала сї новина, 

Пречиста Дїва породила сина. 

Як породила, в пелени повила, 

Сїнце красне ему посталила. 

Сїнце прикраіце, як тота лелїя, 

В сїнце прикраіце повила Марія. 

Як сї Жидови я в тім довідали, 

За Причистою я всюди шукали. 

Як сї Причиста я в тім довідала, 

З Ісусом Христом в Єгипет кікала. 

Шкала вона чистим полем йдучи, 

Здибаї хлопа пшишіцю сїючи: 

Помагай Біг, хлопе, пшиницю сїючи! 

Віходиж завтра пшиниченьку жнучи. 

Як сї Жидови я в тім довідали, 

За Причистою я в логонї гнали. 

Ой гнали, гнали, чистим полим йдучи, 

Здибали хлопа пшиниченьку жнучи: 

Помагай Біг, хлопе, пшиниченьку жнучи! 

Чи ни здибав ти Причистую йдучи? 

Ой здибав, здибав Причистую йдучи, 

Як я на рілї пшиницю сїючи. 

Стала Жидова як тая тростина, 

Там їм ся чуд став від Божого Сина. 

Щоби нам зволив щасливий вік дати, 

А по смерти з ним в небі царствувати. 

Від Мих. Тупки в Камени , Калуського пов. зап. А. Мусянович. 

Відміни: Дві остатні стрічки взяті з церковної коляди. Сей варіянт заміт¬ 
анії своїми партіціпіяльними конструкціями. Подібний варіянт записав М. Цар у Під- 
берізцях, Львівського пов. Там Богородиця втікаючи: 

Здибала хлопа в поли оручи, 

Свою пшевицю на ріли сїючи. 

Ой сій, хлопе, в імя мов, 

Завтра будеш жав як своє. 

Жиди женучи за Богородицею: 

Здибали хлопа у поли жнучи, 

Свою пшеницю у сніп складаючи. 

Цись не видів, хлопе, Марію біжучи, 

Свою пшеницю у сніп складаючи? 

Ой видів ем, видів, Марію біжучи, 

Свою пшеницю на ріли сїючи. 



36 


Стали Жидови як в поли тростина, 
Божая ясність очи їм затьмила. 
Пречиста Дїва в лісі начувала, 

Та з леду вогню вона викресала; 

Зі снігу вона свічку виточила, 

Що на цілий світ людем засвітила. 


Паралелі: Ол. Пчілка, Укр Колядки, ч. 14 (Кіев. Старина, 1903, кн. IV, 
ст. 152—153;. — Я. Головацкій, Народ, півсни, П, ст. 9—10, ч. 13. — А. Потебня, 
Колядки и щедровки, ст. 749, ч. 78. — О. КоІЬег^, Рокисіе, І, ст. 120—121, ч. 27. 
О. Ко1Ьег£, Такі, зег. XIV, ст. 160, ч 32. — II. ЧубинсьіЙ, Труди, І, ст. 152-153. 


34. На Йордані. 

Там на водї на Орданї, 

Гей, гей лїлїя! Ісус Христос сам син божий, і Марія!* 
Там пречиста дїва свого сина породила, 

Там пречиста дїва свого сина купала, 

Там пречиста дїва свого сина повивала, 

Там пречиста дїва свого сина колисала, 

Там пречиста дїва свого сина бавила. 

Збірка Ів. Ваги левина , ч. 46. Луць Микитин із Зарванигії. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пісни, III, ст. 24—25, ч. 31. 

35. Розмова Богородиці з Христом. 

В глибокі долинї звізда ся з’явила, 

Де Пречиста Дїва-мати сина породила. 

Як ’го породила — та его повила, 

Та его повила і ему співала: 

аюлї, дволї, мій синочку, бо я буду епала«. 

»Зажди, мамцю, зажди, хоць едну годину, 

А я піду та й до раю, принесу перину«. 

»Ой сину-ж, мій сину, де-ж би-с тото зробив, 

Ще не било дві години, як-іс ся народив«. 

»Мамуню, мамуню, чому-ж бим не зробив, 

Я сотворив небо-землю, шем ся не народив«. 

Ой там під явором дзелена бистрина, 

Там пастухи вівцї пасли, стала ся новина: 

Прийшов ангел з неба, сточив бочку вина, 

Всї пастугавп почастовав і ще бочка повна. 

Зі збірки Мирослава Ка?іія } Ваидріе , поз. Жісько у зап. від Мар . 
Іелечак , грудень , 1006. 



37 


36. Христа несуть на небо. 

А. 


На оней горі, оней високій, 

В раю! В раю ангели грают!* 
Там же ми стоят два явороньки, 
На явороньках сут ретїжоньки, 
На ретїжоньках колисанонька, 

В колисаноньцї Біжее дитя. 
Колисала го Віжая мати, 
Уколисала, твердо уснула. 
Прилетіли к ній вірлове птаси, 


Взяли дитятко аж на небеси. 
Біжая мати пробудила ся, 
Пробудила ся, зажурила ся. 
Прийшли до неї та два ангели: 
Біжая мати, та не жури ся, 

Та не жури ся, барз потішай ся. 
Твоє дитятко юж на небесах, 

Юж наша душка у Бога служка. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 44. В. ІІоль у Кальници. 


Ой 1 ) на річцї, на Йордані 2 ) — 
Там ІІричиста ризи прала, 3 ) 
Свого Сина сповилала, 

На ялинї 4 ) колисала. 5 ) 

Зап. Василь Степаненко в 


Б. 

Прилетіло три янголи, 6 ) 
Взяли Суса 7 ) на небеса. 8 ) 

А у ) небеса ростворили ся — 
Усім святим 10 ) поклонили ся. 

Канівськім повіті, 1895. 


Відміни: У вар. Бодянського: 1 ) Що. 2 ) Орданї. ') Христа. 8 ) По сій стрічці 
йдуть такі: Ой ви небеса розтворіте і я, 

Святому Богу поклснїте ся. (Далі нема). 

У першім вар. Д. ІЦербаківського з Уманщини такі зміни: 2 ) Орданї. 3 ) Сина 
мала (по сім іде 4 стрічка). 4 ) На калині. 5 ) Колисала. с ) Прилетіли три ангели. 8 ) 
На крилеса; по сім іде стрічка: Тай понесли під небеса. 10 ) І всі святі. — У другім 
вар : 2 ) Горданї. :; ) Ризу прала. 4 ) На калині. Два ангели. 8 ) На крилеса. 9 ) І. 1П ) 
Усім людям. 

У вар. Ів. Манжури: 2 ) Орданї. 5 ) Сгр. З—£ стягнені в одну з пропущенеє: 
сповивала. 7 ) Христа. °) Всі. 10 ; Усі святі. 


В. 

Ой на воді, на Йордані, 

Там Пречиста ризи прала, 

Своє дитє вповивала, 

А в тоненькі пелїночкі, 

А в шовкові ба й шнурочкі. 

Ой злинули два янгели, 

Тото собі дитє взєли. 

Небеса се ростворили, 


Всі світі се поклонили; 

Лиш одна се не вклонила, 

Свого дєдю здоганила. 

Ой ти Петре, ой ти Павле, 

Беріт ключі залізнії, 

Ідїт, розмикайте двері пекельнії, 
Та світії 1 ) відпускайте, 

А грішники замикайте. 


Зі збірки 10. Стефановича , Кабаки, пов. Посів. 


7 ) Ті, що муки відпарили (відбули). 



38 



Ой на річцї, на Ордан'і, 

Ордань воду розливає; 

Ордань воду розливає, 

А Дїва Марія Сина купає, 

Під ялиною сповиває, 

На дубочку колисае. 

Ой прилетіло три янголята 
Та взяли Суса на крилята. 

Та взяли Суса на крилята, 

Та понесли попід небеса. 

Ой небеса ростворили ся, 

Ой усім святим поклонили ся. 

Ой сів Сус Христос вечеряти,*) 
Прийшла до його Божая Мати: 


»Покинь, Сину, вечеряти 
Та бери ключі пекельнії. 

Бери ключі пекельнії 
Та випусти душі спасеннії. 
Тільки тої не випускати, 

Що в пятницю рано пісню піла, 
А у суботу не вмивала ся, 

А у неділю рано снідала, 

В понеділок отця — неньку про- 

[гнівала, 

Хоч не налаяла та думкою по- 

[думала. 

Добрий вечір! 


Записав 1895 р. В. Яблоновський в Одесі від парубка з сл. Гб - 
цулової , Тирасполь, повігпа , Херсонської губернії. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 36—38, ч. 44—46. — П. 
Чубинскій, Трудьт, III, ст. 325, ч. 51, ж, ст. 442—441, ч. 7. — Я. Головацкій, Нар. 
иісни, II, ст. 42—43, ч. 8; III, ст. 22, ч. 28. — О. КоІЬегд, Рокисіе, І, ст. 136— 
137, ч. 42. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 569—573, ч. 47, 3. — А. Те- 
решенко, Бьіті рус. народа, VII, ст. 65—66. 


37. Хрещене Хрнста. 

Перша ґрупа. 

А. 


Пресвята Дїва дитє зродила, 

Дите зродила на святе різдво, 

На святе різдво тай на рождество. 
Господь із Петром сиде, говорі, 

Сиде, говорі, як би то вдати, 

Щоби дитяти тай имя дати. 

Ой датиж ему святий Ілия. 

Пресвята Дїва з заслон учула, 

Не полюбила, не сподячила, 

Ой іцож би дитя Ілием звати. 

Господь із Петром сиде, говорі, 

Сиде, говорі, як би то вдати, 

Зап. 10р. Федорчук у Джурові. 


Щоби дитяти тай имя дати. 

Ой дати ему святий Никола. 
Пресвята Дїва з заслон учула, 
Не полюбила, не сподячила, 

Щож би дитя Николаєм звати. 
Господь із Петром сиде, говорі, 
Сиде, говорі, як би то вдати, 
Щоби дитяти ой имя дати. 

Ой дати ж ему Ісусе Христе. 
Пресвята Дїва з заслон учула, 
Бардзо влюбила і сподячила, 
Щож би дитя Христом назвати. 


*) Звідси до кінця йде текст пришпилений СЮДИ З ИНШОЇ КОЛЯДКИ. 



39 


Ой на ріцї, на криници, 
Купала ся ластівонька. 

Ой не єсть то ластівонька, 
Тілько Божа матїнонька. 
Сьвітий вечер, щедрий вечер.* 
Свого сина породила, 

Ізкупала і повила. 

Ясний місячейко повивачейко, 
А зоронька пелюшонька, 

А сонїчко подушечка. 

Як принесли під церковцю, 
Сами дзвони задзвонили, 

Сама церков відчинилась, 
Престоли сї застелили, 

Сами сьвічки засьвітили. 


Б. 

Рано, рано, на Йордани!* 

Ой зійшли ся всі сьвятії, 
Стали гадати, як імя дати. 
Даймо ему імя »Петро«. 
Пресьвіта Дїва не схвалила, 
Від престола відступила. 
Даймо єму імя »1Іавел«. 
Пресьвіта Дїва не злюбила, 
Від престола відступила. 
Даймо ему імя »Ісус«, 

Ісус Христос на Йордани.* 
Пресьвіта Дїва ізхвалила, 
Ізхвалила, ізлюбила, 

До престола приступила. 


Зап. К. Денега , Яструбині, п. Сокаль . 


Відміни: Другий варіант у тім самім селі записав Ів. Стельмащук без змін. 
З обох варіантів не ясно, хто заніс Христа до церкви. Видно се одначе у вар. 
з Залїся, Золочів. г.ов., що записав Ів. ІІроцик. Подаю його початок: 


Ой там в поли керниченька, 
Купала ся ластівонька. 

Не єсть тото ластівонька, 
Іпо божа матїнонька. 

Сина купала, повивала, 

Буди Христос на Йордані 
Прилетіли два ангелоньки, 


Взяли его па крилоньки, 

І понесли до церквоньки. 
Положили па престолі. 

Взяли му імя давати: 

Дали імя Святий Петро. 
ІІресьвітан Дїва того не злюбила, 
До престолу не приступила. 


У вар. А. Мусяновича з Віжомлї починаегь ся колядка так: 


В Єрусалимі на пристолі 
Причиста Дїва сина пурудила 
Як гу пурудила, зара укуиала, 

Як гу укупала, зара пувивала: 
Вили пидинойкі — ясниї зуройкі; 


А пувивачейку — ясні місїчейку; 

А пригулувєйку 1 ) — яснує сунєйку. 
Післала післойкі ще на нибисойкі: 
Схудїти сї, нупойкі, дите вухристити. 
Зійшли сї нупойкі, взяли сумувати і т. д 


В Русалимі на пристолї 
Божа Мати сина мала; 
Божа Мати сина мала, 

В пелени го повивала; 

В пеленочки з китайочки 
В сріблозлоті поясочки. 


Ой зійшли сї всі святії, 
Взели книги золотії. 

Взели книги всі читати, 

Яке іме дитю дати. 

Яке дати, таке дати, 

Сьветим Петром го назвати. 


*) Подушка. 



40 


Божа мати не злюбила, Вся се земле засмутила. 

Від престолу відступила. Від престолу відступила, 

Від престолу відступила, Що назвали Петром сина. 

Далі замість Петра називають Павлом. Нарешті: 

Яке дали, таке дали, До престолу приступила, 

Сусом его називали. Вся ся земле звеселила. 

Божа мати то злюбила, Вся ся земле звеселила, 

До престолу приступила. Що назвали Сусом сина. 

Співала Таська Ґелепга. Зап. у Черчи , Рогат . пов. їв. Созанський. 


Г. 

В Єрусалимі на пристолї Будем разом сумувати, 

Всї сї сьвічки засьвітили, Яке дитятю імя дати? 

Всї сї сьвічки засьвітили, Назвали го сьвітий Павло. 

Ще й до того трійцю поставили. Мати Божа того не злюбила, 

Схожайти сї всї сьвятії, Від пристолу відступила 

Всї сьвятії, кришенії, І всю землю засмутила. 

(Далі так само аж до слів »імя дати«) 

Назвали їго сьвятий Іван. 

Мати Божа і т. д. 

(Знов від початку так само аж до слів »імя дати«) 

Назвали го сам Ісус Христос! До столу скоро приступила 

Божая Мати тое злюбила, І всю землю розвеселила. 

Зап. у Стані міри -, п. Нереми шляни , Вол. Герчановсікий. 



А д со- му дио-ру чом ві‘- се- до-му, 


Ра- дуй ся 


ІІовтарьет ся за кождою строфкою. 


-Р 


,л -■' - 9 -- !- 9 -— # - ф -~- 


: у ±гІ-'=—= -- 

Ра- дуй ся, зом- .іо. Сип Той ся Бо- '.кий на- ро- дну. 


Ґосподарейко як сгародауно, 
Стала сьи у него велика слава, 


Присьвата Дїва уродила Сина. 
Пустила квіту по усьому сьвіту, 




41 


Би сьа зїздили йа усї сьватиї, 
Сина христили, іминували. 
Іминували сьватий Николай. 
Присьвата Дїва ни полюбила, 

Ни полюбила, ни призволила. 
Пустила квіту по усьому сьвіту, 
Би сьа зїздили йа усї сьватиї, 
Би сьа зїздили, сина у христили. 
Сина христили, іминували, 
Іминували йа сьватий Ірий. 
Присьвата Дїва ни полюбила, 

Ни полюбила, ни призволила. 
Пустила квіту по усьому сьвіту, 


Би сьа зїздили йа усї сьватиї. 
Сина христили, іминували, 
Іминували Ісус Спаситиль. 
Присьвата Дїва то полюбила, 

То полюбила і призволила. 

То полюбила, сьвіт звисилила, 
Сьвіт звисилила, служби служила, 
Служби служила соборовниї, 
Соборовниї, заздоровниї. 

За здоровій ко ґосподарейка, 

Би вни діждали на многі літа, 
Жити і пити, Бога хвалити. 

А за тим словом будьти здорови. 


Вінчуемо вас, пане ґосподарі, ті сьвата щасливо опровадити, 
других дочекати у радости, у веселости, на многа лїт, на довгий вік, 
як наші дїди, так і ми. 

Господар світить свічку в хатї, а по вінчованю говорить: Деку- 
бмо, даруй, Боже, и вам. Просимо ближше*. Входять до хати і кождий 
з окрема вінчуе: »Дай Боже щасливо ті сьвата упровадити, других 
дочекати у радости, у веселости, на многа лїт, на довгий вік. 

Від Михайла Лялюка зі Звірищя, пов. Турка , записав Михайло 
Вузьмо к 1011 р. 

Е. 


В славнім 1 ) місті 2 ) Монастирі, 3 ) 
Матер 4 ) Божа 5 ) сина мала, 6 ) 
Матер Божа сина мала, 

В пеленочки 7 ) повивала. 8 ) 

В пеленочки го повила, 5 ’) 

На пристів го положила. 

Ой зійшли се 10 ) всі святиї, 11 ) 
Взели книги добувати, 12 ) 

Яке би му йме дати. 
Далибисмо 13 ) светий Петро. 
Матер Божа 14 ) не злюбила, 

Від престола відступила. 

Від престола відступила, 

Все се земле 15 ) засмутила. 

Ой у місті в Монастирі, 

Матер Божа сипа мала; 


Матер Божа сина мала, 

В пеленочки повивала. 

В пеленочки го повила, 
На пристів го положила. 
Ой зійшли сї всї святиї, 
Взяли книги добувати, 
Яке би му йме дати. 
Далибисмо светий Павло. 
Матер Божа не злюбила 
Від пристола відступила. 
Від пристола відступила, 
Все се земле засмутила. 

Ой у місті в Монастирі, 
Матер Божа сина мала. 
Матер Божа сина мала 
В пеленочки повивала. 



42 


В пеленочки повивала, Матер Божа то злюбила 

На пристів го положила. До пристола приступила. 

ТІ зійшли сї всі светиї, До пристола приступила, 

Взели книги добувати, Все се земле звеселила. 

Яке би му йме дати. Радуйте ся, Християне, 

Дали ему Ісус Христос. Єсус Христос межи нами. 

Гри нївцг , 1&6(>. Зап. М. Иучинський. 

Відміни: В вар. Яроел. ІІастернака, зап. від Гапдзї Стоблннської 1910 р. в 
Вацовичах, е такі «міни: 2 ] Я в мястечку. :} ) Вефлеемі. 5 ) Божа мати. ') В пелени 
го повивала. п ) 3 пеленами єго взяла. 10 ) Зизвала си. ,:і ) Золотії: далі йде стрічка: 
Взяли вни му враз читати. 13 ) Дали вни му. 14 ) Божа мати. В дальших строфках 
такі самі зміни. Кінцевих двох стрічок нема. 


В вар. з Нагуевич: 2 ) В чистім. 3 ) Русалимі. г '\ Чиста панна. 7 ) В пелюшки 
то. В пелюшки го тай повила. 10 ) Прийшли святі. 71 ) Із книг брати. 12 ) Сеї 
стрічки нема. п ) Чиста панна і: ‘) Усю землю. 

В вар. Дм. вндика з Зазулинець: '-) Ой у місті. г ’) Мала сина. 7 ) Я в пе¬ 
люшки. й ) Иовповила Замість двох дальших стрічок отсн: Від престола відступила. 


10 ) Ізійшли си (дальшої стрічки нема). 

В вар. Ол. Войциха зі Стецеви 
Ой на річцї, на Арданї, 

Сьвітили воду три ангелі. 

Ой чирчики, ангельчики, 

Охрестїт ви мого сина! 

Охрестили, намнували, 

В вар. Мик. П'дгір ого з Охримовеї 

Там на ріц' 1 ', на Йордані, 

Ярдань воду розливає. 

Ярдань воду розливає. 

Пречиста Діва сина купає. 

Вже скупала і сповила, 

На престолі го зложила: 

Злітайте ся всі сьвятіі, 

В вар. Анд. Веретельника, заи. 1902 
чаток такий: 

Ой у місті Русалимі 
Стало сї нам дві новині: 

Діва сина породила 
І в яселця положила. 

Ой зійшли сї всі святії. 

В вар М. Довганн з Рикова. Золо 


Далиж єму. І0 ) Аж си земля. 

Снятин. пов. перша строфка така: 

На мня дали святий Павло. 

Матер Божа не злюбила, 

Від престола відступила 
Від престола відступила, 

Аж ся земля засмутила. 

Збараж, пов. перша строфка ввучить: 

Всі святії небеснії, 

Будем сина синувати, 

Якеб ему і ми дати. 

Яке дати — таке дати, 

Павлом єго називати. 

Мати Божа не влюбила, 

Від престола відступила. 

р. в Сїльци Беньковім, Камен. ііов. но- 

Всї святії, небеснії. 

Стали собі сеймувати, 

Яке єму імнє дати. 

Дали єму і т. д. 

іів ІІОВ. і ще в однім невідомо звідки, 


перші стрічки такі: 

Там на ріці, на Юрдани, 

ІІравлнт ксьондзи а з дяками. 

Воду сьвітнт, Христа крестят. 
Бардзо рано на Юрдани. 

Прилетіли ангелоньки, 

Взяли Христа на крилоньки і т. д. 



43 


Варіант Ів. Манжури з Люботина перероблений на ла( пісні: „О хто, хто 
Николая любит* і помішаний з нею, — Варіант Ів. Антоненка а Вороніжа, Чернн- 
гів. їуб. починаеть ся: 

Що в пана хазяїна на його дворі, 

Там огні горіли, святії сиділи, 

Святії сиділи, рибочку пекли, 

До Божої Матері на родини йшли, 

Що мати Марія сина породила і т. д. 

Приспів у сім варіанті такий: Радуй ся, да ізрадують ся дай і всї святії ще 
й Новий год! 

У варіанті М. Капія з Костїдьпик, Бучацького пов. замітний початок: 

Ой на воді, па Арданї, 

Золотий хрест перед нами. 

Злетіли ся ангелочки, 

Взяли хрестик на крилочки, 

Принесли то до церковці і т. д. 

Так само конець: 

А як ми вам щедрували, 

Так пташички щебетали; 

А як ми вам на подвіру, 

Так пташички на підсїню. 

18 варіантів, між тим 4 з Рос : йської України (В. Яблоновського, М. Вовчка та Бо- 
дянського 2) пропускаю цілковито, як такі, що не приносять нічого нового до на¬ 
ведених тут. 

Друга ґрупа. 

А. 

Ой в нвдїленьку тай пораненьку, 1 ) 

Гей дай Боже!* 

Ой 2 ) в Вифлйемі рано дзвонили. 

Ой еще ранше Параска 3 ) встала, 

Раненько встала тай си зібрала, 

На свете Різдво до церкви прийшла. 4 ) 

До церкви прийшла, 5 ) церківцю мела, 

Церківцю мела, пристоли стерла, 

Пристоли стерла, свічі світила, 

Там Божа мати сина 6 ) родила. 

Там всї світії ва родини йшли, 7 ^ 

Там всї світії Бога хвалили, 8 ) 

Бога хвалили, 7 ) Панну просили: 

Пречиста Дїво, Божая Мати! 9 ) 

Божая Мати! 6к дике звати? 

6к дике звати, іме му дати? 10 ) 

Назвім ми его ба й сьвитим Яном. 1 ’) 

Пречиста Дїва тай 12 ) не влюбила 



44 


Тай 12 ) не влюбила, з церкви вступила. 

Єй 13 ) всї сьвітії Бога хвалили, 7 ) 

Бога хвалили, Панну просили: 

Пречиста Дїво, Божая Мати ! 9 ) 

Єк дике звати, іме му дати? 

Назвім ми его 14 ) сьвитим Василем. 

Пречиста Дїва тай 12 ) не влюбила, 

Тай 12 ) не влюбила, з церкви вступила. 
в 18 ) всї сьвітії Бога хвалили, 7 ) 

Бога хвалили, Панну просили: 

Пречиста Дїво, Божая Мати! 9 ) 

Єк дике звати, іме му дати? 

Назвім ми его паном Єзусом, 19 ) 

Паном Єзусом, цар неба й землі. 3 ) 

Пречиста Дїва іме влюбила, 

Іме влюбила, в церков вступила. 

II всї сьвитії іме влюбили, 

Іме влюбили, Бога хвалили, 

Бога хвалили, служби служили. 5 ") 

Служби си служат все й за здоровле, 16 ) 

За здоровлечко нашої пані, 

Нашої пані, пані Параски. 

Ой на здоровле, ґречна ґаздине, 

Іс коледкою, свев чиледкою. 

Віншуєм тебе многая літа, 

Многая літа, гаістя, здоровля. 

Від цего слова тревай здорова! 

Зап. від проводиря старших церковних братів у коляді в Лео¬ 
нові Горішнім, Посів, пов. М. Сеник. 


•• О 


Відміни: У вар, зі збірки Он. Севчука з того самого села приходять такі 
важнійші зміни: 1 ) Першої стрічки нема. 2 ) Йа. 3 ] їаздинька. 4 ) Зібрала си і до 
церкви пішла. г> ) Пішла. с ) Дитя. 7 ) Раду радили. ь ) Сеї стрічки нема. Сеї стр. 
нема. 1Г| ) Сі обі стрічки стягнені в одну. и ) Назвали би го святим Іваном. 12 ) Імя. 
13 ) Так и ) Назвали би го. 1Г >) Ісусом. 16 ) Ся стрічка і дальші звучать так: 


Першую Службу — на великий день, 
На великий день тай на Великдень; 

А другу Службу — на свете Різдво, 
На свете Рпдво тай на Рождество; 

А трету Службу — па светого Збори, 
Шобис, їаздинько, всігди здорова 
Служби си служи все за здорове, 

За здоровечко нашої пані, 

Нашоі пані, пані (Анпочки)- 



45 


Б. 

В ой на сетвй день, на Сетий ве- 

Радуй ся !* [чір, 

Вой чого рано роса упала? 

То роса впала на сетий день, 

Вой на сетий день, на сетий ве- 

[чір. 

Єк роса впала, студена зима, 

Вой шье си ранче стала новина. 

То було в ночі, ба й о півночі, 
Чьисная дїва дите вродила. 

Єк породила, то ніхто й не знав. 

Єк за то взнали три горді царі, 

Єк за то взнали божі янгелї, 

Єк за то взнали з поле пастушки, 

Вой дали знати до господарьи, 

До сего ґазди, шьо ми у него: 

Пидїт ко ви всі в свою обору, 

Я в свою стайню миже худобу, 

Там е весела у вас новина, 

я) 7 

Чьисная дїва вродила сина; 

Вой треба дитьи до хати взети. 

Ой пишов ґазда я из ґаздинев, 
Озели дите на білі руки, 

Тай занесли го я до світлоньки, 

Вой положили го ба й на столі. 
Посходило си церковне брацтво, 

Вни раду раде, гадки гадают, 

Гадки гадают, ба шье й сумуют: 

Єк би ми вдали, синка назвали? 
Назвали бих го на Сїтий вечір! 
Пречиста Дїва так ни веліла, 
Пречиста Дїва сумна ходила, 

Шо мале дитя вна народила. 

Назвали бйх го ба й Новим Роком! 
Пречиста Дїва так ни веліла, 
Пречиста Дїва сумна ходила, 

II всі ті сеті ни похвалила. 

Пишли сєтії по усим світі, 

Запасав у Жабю - [лщи у і* осів. 


Вой на сетий день тай на Збора» 
Збори великі збирали си, 

З цілого світа посходили си. 

И зийшли сеті на сету землю, 
Посходили си до ґосподаря, 

Вой посідали й округи стола. 

Вой миже ними й оден був стар- 

[ший, 

Вой називав си ІІван Хреститїдь. 
Вотот форму е зговорив, 

Форму зговорив, пережигнав си, 
Вотот исказав: »Во имя отца«, 
Я скінчив слово: »Сетого духа«. 
Вой тот сказав: Най буде Хри- 

[стос! 

Пречиста Дїва так повеліла, 
Пречиста Дїва, ввеселила си, 

А усі сеті вна похвалила, 

Сетого Йвана благословила, 

Вой шьо вна Христа й породила. 
Узели дитя вни тай до церкви, 
Тамки духовні служби служили, 
ІІмнє Боже утвердили. 

Взьнли синка на Ардан воду, 
Забрали з церкви свічі, коругви, 
Тамки духовні воду сетили, 

Вот тогди Христа вни вотвер- 

[дили, 

В арданцкій воді єго скупали. 
Отец духовний лиш похилив си, 
Чути си було голос ис неба: 
»Отто мий син охрещав си, 

Шо ми самому исподобав си«! 
Ввеселило си сонце в полудни 
ТІ ввеселив си місець у крузі 
II ввеселив си гість у дорозі, 
Звеселило си мир, худобочка, 
Вся ся домашна бай чельпдочка. 

пов. 1961 р. 1 У. Заклинський. 



46 



Славен ес, Боже, по веему світу, 
По всему світу и по всіх цер¬ 
квах, 

II по всіх церквах и монастирах, 
По монастирах, по люцких домах. 
Ми вам скажемо файну писмочку, 
Файну писмочку за свету Діву, 
За свету Діву, матку Христову. 
Пречиста Діва, матка Христова, 
Дитьи вродила, Ісуса Христа. 
Зазвала собі светого Ива, 

Овєтого Ива, чом Хрестителя: 
Йди ми хрести сотворителя! 
Тогди янгели з неба злинули 
Тай знесли собі злотненьку трону 
Таії взели дитьи на тоту трону, 
Понесли его на сине море, 

На сине море, на Галилейске, 

На Галилейске, на бристру ріку, 
На бристру ріку, на Йордан воду- 
Тамки си вийшли усі светїї, 

Усї светїї, тай апостоли. 

Раду радили, тай сут судили: 

Єк би ми дите цисе назвали, 

Тай у тім чьисї »Вірую« склали. 
Назвім же его свете Рождество! 
Пречиста Дїва, матка Христова» 
Єк тото вчула, не полюбила, 
Шьоби ми дитьи Рождеством 

[звати. 


Я на Рождество его вродила. 
Назвім же его свете Василе! 
Пречиста Дїва, матка Христова, 
Як тото вчула, си засмутила, 
Шьоби ми дите Василем звати, 
Бо й на Василе го вбрізували. 
Назвім же его пресвітлий Царю! 
Шьо ти нам нарчиш, Пречиста 

[Діво ? 

Я вам то нарчу, шьо сисе хочу, 
Шьоби ми дитьи Господом звати, 
Господом звати, сотворителем 
Сотворителем, — откупителем. 
Тогди дитьити головку змили, 
Головку змили, йме втвердили. 
Тото так було аж на Видорші, 
Шьо дух светенький из неба 

[злинув, 

Из неба злинув в виді голуба, 
Тай над головков Ісуса Христа. 
А Господь з неба все промовляє: 
Це є мий синок все й возлюбле- 

[ний, 

Ви, усї люде, его слухайте! 

То си з’явила пресвета Тройця. 
Тай ми на тот знак трійці робимо, 
Трійці робимо, в водї гасимо. 
Славеп ес, Боже, по всему світу! 


Записав В. Михайлюк від Михайла Кщнака Лукащукового 
у Красноїлї , Посів, пов. 


Г. 




Ґ7\ 


А 

/а 


і-ш 


Яф 


А 


* 


- А 


Ой та на ойи- та на сйи- тиїі ве- чер, 

Ра- дуй си, зо- мло, бо Син Бо- жигі си 



Ра-д\й си. 

9 

на-ро- ип. 



47 


Ой та на сйита, на сйитий вечір, 
Де си народив? В місті Флейивім, 
В місті Флейивім, йа в божій 

[стайни, 

У божій стайни тай у йисильцях, 
Ой у йисильцях тай у солвмцї. 
Ой зийшли сйиті з сйитого неба, 
Ой сидьи сйиті тай коло стола, 
Тай коло стола у ґречного пана, 
У ґречного пана, пана Федора. 

Ой они сидьи тай все сумуют, 
Йик би угадати, дитьи назвати. 
Назвали бих го сйитойе Різдво! 
Пречіста Діва тай ни веліла, 

Ой ни звеліла, засмутила си. 

Ой та на сйита тай на Василе, 
Ой зийшли сйиті з сйитого неба. 
Ой сидьи сйиті тай коло стола, 
Ой сидьи, сидьи, та усе сумуют, 
Йик би вгадати, дитьи назвати. 
Назвали бих го сйите Василье! 
Пречіста Діва тай ни веліла. 

Ой та на сйито та на Видорші, 
Богородица дитьи узьила. 

А де го узьила? На Йордан воду. 
Йван Хреститїль Исуса хрести)"* 
А деж го хрестиу ? Тай у Йордані^ 
На головочку воду изсипау. 

Йик же го хрестиу, имньичко 

[утвердиу: 

Казау бих »Духа«, сам йис дух 

[божий; 

Казау бих »Отец<, сам йис йе 

[отец. 

Там си убйивила Тройца сйитайа. 
Йик же го хрестиу, имньичко 

[утвердиу, 

Тай назвау йиго ІІсусом Христом. 
Пречіста Діва тай извелїла, 

Тай извелїла, увеселила си, 

Від Минули Макгвничука в 
хайло Кузьмак , учитель. 


Шо еї сина Христом назвали. 
Кодпж тот Йордан горі си убер¬ 
ім 

А Дух из неба голубом зленуу. 

И еу літати тай сповідати: 

Ой бо се мий син тай возлюбле- 

[ний, 

О цегож ко ви тай послушьийти! 
На сході сонцьи йисна зирниця, 
Йисна зирниця, мир веселит си. 
Тото увидїли два три пастирі, 

Ой дали знати ой бо трьом царям. 
Ой тоти царі тай зїздили сй, 

Ой несли у поклин сумир та злота. 
Поклонили си Господу Богу, 
Господу Богу, Исусу Христу, 

Псу су Христу, ґосподареви, 
Ґосподареви, ґречному пану, 
Ґречному пану, пану ІІвану. 

Ой дай вам, Боже, шо у поли 

[у роже. 

А у поли у роже, а у току буйно, 
А у току буйно, у пасіці рійно, 
У пасіці рійно, у коморі поуно, 

В коморі поуно, а у дому склинно. 
Вінчуйимо вас шьистьим, здоров¬ 
ої им, 

Шьистьим, здоровйим, многа лі¬ 
тами, 

Многа літами тай из ґаздинеу. 
Ой ґречний, пане, пане Йване, 
Ой прийди ид нам, подьикуйже 

[нам, 

Ой шо ми бо вам зкольидували, 
Шьистьим, здоровйим повінчу- 

[вали. 

При сему двору чьом веселому, 

З оцеу кольидкоу, з усеу чьи- 

[льидкоу, 

А усім посполу, шо йе у сим дому. 
Жабю-Мп/ург 1909 р. записав Вігі- 



48 




4 - 




~К-: 

Г/ Ф _ Ф. 


Хе— V- 


=Р5 

-ф —I- 


:і|— 4. 
жни 


ІІІІІІ у ЦІМ ДНО- }>у 


тая но- со- ло- му 


Ра-дуіі сі і 



II її упала роса, студена зима. 

Ой рано, рано зорі зорьили, 

Бой йипіьи ранче кури запіли. 

Де й уни запіли? Тай у біднім місті, 
Ай у біднім місті тай у Фленейимі, 
Йа у Флимийивім тай у оборі, 

У божій стайни межи худобоу, 
Пречиста діва дитьи зродила, 

Ай у йисильцьа тай уложила. 

З вишного неба звізда світила, 

Тото й узнали три горді царі, 

Три горді царі, божі янгели, 

Ай дали знати до господарки, 

До господарки, пана Івана. 

Піки й до ґаздині тай до Марічкі: 

Ой пидїт ко ви тай у обору, 

Ай у обору межи худобу, 

Там Пречіста Діва дитя уродила. 

Ай бо й йузкили тай плаїціницу, 

Ба й уни увійшли тай у обору, 

У ризй уповили, унесли до хати, 
внесли до хати, уложили у йисла. 

Ой на скйитий денк та на Рождество 
Зійшли скиті з вишного неба. 

Ай сіли собі тай коло стола, 

Ай коло стола й дворового. 

Ай уни сумуйут, гадку гадайут, 

Гадку гадайут тай раду радки, 



49 


Иик би й удати дитьп назвати; 
Назвали бих го сьйитим Рождеством! 
Пречіста Дїва так ни веліла. 

Ай тогди сьйиті тай розійшли еи, 

Ай на сьйитий день тай на Новий рік, 
Ай на Новий рік тай на Ваоильи. 

Ай зійшли еьйаті з вишного неба, 

Ай сіли собі тай коло стола, 

Ай уни сумуйут, гадку гадают, 

Гадку гадайут тай раду радьи, 

Ник би й йудати дитьа назвати; 
Назвали бих го тай Новим роком, 

Ай Новим роком, сйитим Васильем! 
Пречіста Дїва так ни веліла. 

Тогди сьйитії тай розійшли си, 

Ой на сьйитий день, на Водосйитьи, 

На Водосйитьи, на сйитий вечір. 
ІІзійшли сйиті з вишного неба, 

А мижи ними тай один старий, 

Йа один старший, Йиван Христитель. 
Йа й сїли собі тай коло стола, 

Бай уни сумуйут тай раду радьи, 

Бай раду радьи, гадку гадайут, 

Бай йик би удати дитьи назвати; 

Ми бих назвали Сйитим вечиром, 
Сйитим вечиром тай Водосйитім! 
Пречіста Дїва тай ни велїла. 

Але й бо у ночи тай у півночи, 

Ай тогди світло тай засвітили, 

Витак янгелї у трубки трубили, 

А витак другі у дзьвони дзьвонили ; 
Тогди й узьили дитьи на руки, 

Ай узьили уни на синье море, 

Воду сйитили, іімйи твердили. 

ІІван Хреститель тогди исказав, 

Тогди йизказау: Най буде Христос! 
Пречіста Дїва увеселила си, 

Шо породила ІІсуса Христа, 

Ой бо без плоду, з Божого Духу. 
Велика радість по у сему сьвіту! 

Ой засвітили звізди на небу, 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 


4 



50 


Звізди на небу, сонце и місьиць, 

Звеселила си й рибка й у водї, 

Рибка й у водї, звірка у лїсї, 

Радість велика по усему світу! 

Записав М. Кузьтак у /Кабю-Ілщи. 

Е. 

Ой у місті слаунїм я у Вефлеєвім, 

Дуваю, пійшла Пречиста усе по зїленько до раю!* 
У Вефлеевім, дому Дувидовім, 

Пречиста Ґіва Христа зродила. 

Як изродила, у ризи повила, 

У ризи уповила, у яслї уложила. 

Воликі їли тай дитя гріли, 

Віуцї блеяли, дитя бавили. 

Пречиста дїва усе листе пише, 

А листе пише по усему сьвіту, 

По усему сьвіту у парафіяни, 

Як дитя звати, пімінувати. 
їїзїхали сї парафіяни, 

Стали читати, як дитя звати, 

Як дитя звати, пімінувати. 

Дочитали сї, шо сьвитий Пауло. 

Пречиста Дїва не полюбила, 

А не злюбила ай не ухвалила. 

Ой пише листе по усему сьвіту, 

По усему сьвіту, по у сих сьвитіїх. 

Як сї з’їхали усї сьвитії, 

Як дитя звати, піймінувати. 

Дочитали сї, шо сьвитий Петро. 

Пречиста Дїва то не улюбила, 

Та пише листе по ) г сему сьвіту, 

Но усему сьвіту по ангелоньках. 

Як сї злекіли усї ангелоньки, 

Стали читати, як дитя звати, 

Як дитя звати, пімінувати. 

Дочитали сї, шо сам Сус Христос. 

Причиста Дїва то улюбила, 

То улюбила тай ухвалила, 

У'се нам сї земльи у веселила. 

Зап. в Зеленици , Надвгрн. пов. від їв. Мельника Ан. Онищук. 



51 


Ж. 

Там на ріці, на Йордані, 

Пречиста Діва Сина купала. 

Сина купала, черцїв питала: 

Ой ви черчіки, Василянчіки, 

Охрестіте ви моего Сина, 

Сина моего еднородного. 

Они го взяли тай не хрестили, 

Там на престолі го положили; 

Зачали они гадку гадати, 

Яке би ему імя дати. 

Як дати, дати, хиба его Павлом назвати. 
Пречиста Діва то не влюбила, 

То не влюбила, с церкви вступила. 
Назвали би То святим Петром. 

Пречиста Діва то не влюбила, 

То не влюбила, с церкви вступила. 
Назвали би То Паном Ісусом. 

Пречиста Діва імя влюбила, 

Імя влюбила, в церков вступила. 


Зі збірки Онуфрія Савчука — Лсенін Горішини, пов. Посів. 


Рукоп. Оссол. 2411, т. II, к. 

Света Пречиста Христа вродила, 
Христа вродила, красно повила. 
Ой розіслала по усіх святих, 

По усіх святих, по монастирах, 
Служби служити, імне судити, 
Імне судити, найменовати, 
Найменовати, як імне дати. 
Служби служили, імне судили, 
Імне судили светого Петра. 

Света пречиста не улюбила, 

Приспів: Радуй се! Радуй 

Збірка Івана Вагилевича. 


3 . 

165, має такий варіант із Глубокого: 

Не улюбила, не ухвалила. 

Ой розіслала по усіх святих 

Імне судили светого Павла. 

Света пречиста не улюбила, 


Імне судили Ісуса Христа. 

Света пречиста то й улюбила, 

Ой улюбила тай ухвалила. 

се земле, син нам се божий народив !* 



52 


І. 

Та в славнім місті я в Вефлеемі, 

Радуй ся! Зрадовали ся всі святії.* 

Пресвята дїва сина породила, 

Сина породила, в пелени повила, 

В пелени повила, в ясла положила, 

В ясла положила, сїном прикрила, 

Сїном прикрила, найменовала. 

Ясная звізда з востока вийшла, 

З востока вийшла, три царі вела, 

Три царі вела царя йменовати, 

Царя йменовати, що царю за ймя дати? 

Дати царю ймя — пророк Ілия. 

Пресьвята дїва то не ухвалила, 

То не ухвалила і не улюбила, 

Не улюбила, до церкви не вступила, 

До церкви не вступила, царям ся не поклонила. 
Та в славнім місті я в Вефлеемі, 

Пресвята дїва сина породила, 

Сина породила, в пелени повила, 

В пелени повила, в ясла положила, 

В ясла положила, сїном прикрила, 

Сїном прикрила, найменовала. 

Ясная звізда з востока вийшла, 

З востока ввйшла, три царі вела, 

Три царі вела царя йменовати, 

Царя йменовати, що царю за ймя дати? 

Дати царю ймя святого Петра. 

Пресьвята дїва то не ухвалила, 

То не ухвалила, та не улюбила, 

Не улюбила, до церкви не вступила, 

До церкви не вступила, царям ся не поклонила. 
Я в славнім місті, я в Вефлеемі, 

Пресвята дїва сина породила, 

Сина породила, в пелени повила, 

В пелени повила, в ясла положила, 

В ясла положила, сїном прикрила. 

Ясная звізда з востока ввйшла, 

З востока вийшла, три царі вела, 

Три царі вела царя йменовати, 



53 


Царя йменовати, що царю за гімн дати? 

Дати царю ймя Ісуса Христа. 

Пресвята дїва то ухвалила, 

То ухвалила, та улюбила, 

Та улюбила, до церкви вступила, 

До церкви вступила, царям ся поклонила. 

Збірка їв. Вагилевича , ч. 45. Онисько Данилиха з Ожидова. 



У місті', місті, в місті Флиемі, 
Гой дай Боже.* 

Пречиста Дїва дите вродила, 
Дите вродила, в есла вложила, 

В есла вложила, сінцем накрила. 
Ой поза стілю всі сьветї сиде, 
Всі сьветї сиде, радочку раде, 


Книги читают, імя шукают, 

Як би вгадати, йке би ймне дати. 
Ой даймо ймне сьвєтий Петро. 
Пресьвета Діва прислухала ои, 

Я з тих заслінцїв заговорила: 

Я так не люблю тай так не хочю, 
Би моє дите Петром зостало. 


Далі хотять назвати Іліем, але Богородиця не годить ся. Тоді 
святі кажуть: 

Ой даймо ймне Йсусе Христе, 

Йсусе Христе, тай Сине Божий! 

Пресьвета Дїва прислухала си, 

Прислухала си й врадувала си, 

Зза тих заслінцїв заговорила: 

Ой я так люблю тай я так хочю, 

Би моє дите Христом зостало. 


Зап. в Кобаках , Косівського пов . від Ірини ІІодюк М. Тимякіена. 


З дальших варіантів вистане навести тілько початок. У вар. Вас. 
Басараби с Ляховець, Богородчан. поз. він такий: 


А в місті, в місті, йа Вефлеемі, 
Дїва пречиста зродила Христа. 

Як го зродила, борзо повила, 
Писала письма по манастирях, 

По монастирях, то по всіх святих, 
Аби ся зийпіли усі святії, 

Та всі святії, всі соборнії, 

У варіанті Нат. Левицької 
початок такий: 

Там на ріці на Ярданї, 

Ярдан вода студеная.* 


Тай всї святії, тай пастирії. 
Стали читати, як на ймя дати. 
Так дочитали, »свят Павло« дали. 
Дїва пречиста не узлюбила, 

Не узлюбила, не ухвалила, 
Синком не звала, корону не дала. 

з Івановець, Жидачівського повіта, 

Там Божая Мати сина купала, 
Сина купала, в пелени повивала. 



54 


Тії пелени з китаііочки, Я всї міщани, я всї Львівяни, 

Тії повивачі самі шовковії. Стали гадати, як му імя дати. 

Оіі як зійшли ся я всї міщани, Далиж му імя: сьвятий Павло. 

У вар. Зен. Грушкевича з Новицї, Калус. пов. початок такий: 

Ой у луженьку на заріноньку 
Дзвононьки дзвонят, святі ся сходят. 

Святі ся сходят все з книжечками, 

Все з книжечками, все з молитвами. 

Взяли читати, як му імя дати. 

Дали му імя святого Петра. 

Свята Пречиста тай не злюбила, 

Тай не злюбила, тай не схвалила. 

У вар. о. Ів. Созанського, зап. 1888 р. в Журавнї, початок такий: 

В поли керничка обрубаная, 

Й а в тій керниченцї Сус Христос купав сї, 

В пелени повив сї, в яселка вложив сї. 

Света Пречиста післи розіслала, 

Післи розіслала по всїх святих. 

Світї сї зійшли й а взяли гадати і т. д. 


Паралелі: А. Малинка. Сборн. матеріалові», ст. 32—35, ч. 38—42. — П. 
Чубинскіії, Трудьт, III, ст. 333—335, ч. 62,—Я. Головацкій, Народ, іі'іі сни. II, ст. 11—12, 
ч. 16; ст. ІЗ—11, ч. 19; ст. 27, ч- 37: ст. 3)—40, ч. 59: І і І. ст. 23—24, ч. ЗО; ст. 
102—103, ч. 2; ст. 549, ч. 1. — Вгного. Огозрініе, 1890, кн. І, ст. 258. — Кіев. 
Старина, 1895, кн. II, Хр. Ящуржинскій, Колядки рел. ан содер., ч. 3; 1903, кн. IV, 
ст. 153—151. ч. 15, О. Пчілка, Укр. Колядки. — їв. Колссса. Гал. р. пар. пісиї, ст. 
14—15, ч. 17. — О. КоІЬегд, Рокиеіе, І, ст. 137—138, ч. 43—41. — 2іеіїкіелуіс2, 
Ріенпі Ішіи Рлізкіе§;о, ст. 16, ч. 6; ст. 34, ч. 13. — А. ІІогебня, Колядки и щедровки, 
ст. 749—752, ч. 79. — С. Кеугпап, Маїепаїу еіподт. т. окоііс Р1ізко\уа (2Ьі6г \уіа- 
(іошойсі <Іо апіт. кга.]*., т. VIII, НІ, ст. 144—145, ч. 78). — А. Терещенко. Бьіті» 
рус. народа, VII, ст. 75. — Правда, 1868. ст. 128, ч. 1; 1877, ст 302—30 3, ч. 7. — 
В. ІЛухевич, Гуцульщина, IV, ст. ЗО—31, ч. 3; — ст. 141—146, ч. 8—9; ст. 148, 
ч. 12. — В. Кравченко, Етноїр. матеріали, ст. 19, ч. 51. 


38. Богородиця не хоче віддати Христа на короля. 

А. 

А в славнім домі, в Вефлеемі, Света Пречиста, ми возмем Христа, 

Света Пречиста зродила Христа На королика, на цїсарика. 

На королика, на цїсарика. Підіть ви собі на високу гору 

Та порахуйте шовкову траву; 

Як тоту траву порахуєте, 

Тогди і в мене сивка возмете. 



55 


А в славнім міецї, в Вефлеемі, 
Света Пречиста зродила Христа 
На королика на цїсарика. 

Света Пречиста, продай нам Хри- 

[ста 

На королика, на цїсарика. 

Підіть ви собі на заріночок 
Та порахуйте дрібний пісочок; 

Як той пісочок порахуєте, 

Тогди си в мене синка возмете. 

Зап. у Струтгшї Вижнім , 


А в славнім місці, в Вефлеемі, 
Света Пречиста зродила Христа 
На королика, на цїсарйка. 

Света Пречиста, даруй нам Хри- 

[ста 

На королика, на цїсарика. 

Підіть ви собі в зелений лїсок 
Та порахуйте дрібненький листок; 
Як той листочок порахуєте, 

Тогди сп в мене синка возмете. 

1Н(>£ р. Вас. Вулка. 


Б. 

А д’ сему дому, а д’ веселому 
Ой, дай, Боже!* 

Ту ся панови все із’і'жджали, 

Все із’їжджали, раду радили. 

Ай у тім дому була Пречиста. 

»Свята Пречиста, продай нам 

[Христа, 

Продай нам Христа на королика, 

Бо в наші земли короля нема, 
Короля нема, тай згоди нема. 

Ой як-же і в нас королець буде, 
Королець буде, тай згода буде.« 

»Ой, підїт-же ви в темний лїсо- 

[чок, 

Там порахуйте дрібний листочок; 

Зап. 1889 р. у Грторові , 


Як ви листочок порахуєте, 

А тогди Христа с собов возьмете.« 

»Свята Пречиста продай і т. д.« 
»Ой, підїт-же ви в Чорную гору, 
Там порахуйте шовкову траву; 
Ой як ви траву порахуєте, 
Тоди-ж ви Христа с собов возь- 

[мете!« 

»Свята Пречиста, і т. д. 

»Підїт-же ви в синое море, 

Та порахуйте жовтий пісочок! 

Як ви пісочок порахуєте, 

То тогди Христа с собов возьмете.« 

Вучацького пов. 


39. Богородиця ходить щедрувати. 

І дзвін дзвонит, місяць сходит: 

Ой на небі дорожечка, 

Туда ішла Мати Божа щедрувати. 
Защедрувала кружок воску, 

Я зсукала ясну свічку, 

Таку ясну, аж до Бога. 

Ой Боже, Боже, чис не видів 
Мого сина, ангелика? 



56 


Ой я видів, ой я бачив на Ярдани 
Твого сина ангелика. 

Там воду світили, ангелика обступили 
І ангелика я втопили. 

Від Федора Загари записав Дмитро Єндик 1801 в Зазулинцях. 
Паралелі: Я. Головацкій, Народ. пКісии, II, ст. 2 4, ч. 34. 

40. Богородиця і три черниці. 

Ей попід Бескид, попід зелений, 

Синя мгла, гей, синя мгла, 

По полонині полегла!* 

Тамтади лежит давна стежейка, 

Тов стежейков ішли три черничейки: 

Ой една ішла, сьвятий крест несла, 

А друга ішла, дві сьвічі несла, 

А третя ішла, сьвяту Тройцу несла. 

І стрітила їх Матінка Біжа: 

»Де-сте бували, три черничейки? 

Де-сте бували, що-сте слишали?« 

»Билисме в Римі, в Єрусалимі, 

Там ся розлучат душа од тіла, 

Душа до неба, тїло до землі.« 

Честь Богу, слава з нашого слова, 

Богу на хвалу, людьом на славу! 

Л. Головацкій , Народ. пЬсни Гал. и Угор. Руси , II, ст. 42, ч. 7. 
Паралелі: А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 784—785, ч. 88. 


41. Колядники в гостині у Христа. 

Ой мости, мости, ви калинові! 

Славен ясен наш Господь Бог на небесах!* 
Ой туди ішли три коляднички, 

Туда ішла Матер Божая. 

Зостріла вона трьох колядничків: 

Ви коляднички, ви манесенькі, 

Чи бачили сина моего, 

Сина моего, Христа своєго? 

Ми в його були ше й вечеряли 
Ше її вечеряли, горілку пили. 

Зі збірки І. Манжури. Мурафа, Вогод. и. 



57 


Паралелі: А. Малинка, Сборч. матеріалові., ст. 48, ч. 62. — Б. Гринченко, 
Зтногр. матеріали, ПІ, ст. 40, ч. 55. — В. Шухевич, Гуцульщинз, IV, ст. 64—65, 
ч. 19; ст. 151—152, ч. 17; ст. 151—155, ч. 21. 


42. Христос судія. 

Ой ішло, ішло три пахолики, 

Святий вечер, три пахолики! 

А стрічає їх Божая мати: 

— Чи не бачили сина моєго, 

Сина моєго, Бога вашого? 

Ой один каже: — Яж бо й не бачив. 
Другий каже: — Я мов зобачив. 

А третій каже: — Я й добре бачив. 

У господаря за столом сидить, 

За столом сидить, три суди судить: 
Один суд судить — у поли врожай, 
Другий суд судить — ЖЙВОТИНЦЇ плїд. 
Третій суд судить - пчілцї яриї, 
ІІчілцї яриї, — меди густії, 

Меди густії, — гості світлий 
А за тим словом та й буваіі здоров, 
Ой сам собою, з своєю жоною, 

З своєю жоною, із дїтойками, 

Ще їі із близькими сусїдойками. 



О. Пчілка , 
— 148, ч. 9. 


Укр. Колядки, (Кіев. Стар. 1908 , кн. IV, стр. 

43. Свята вечеря. 


Ой д сему дому, ой д веселому — 

Святая !* 

А у сїм домі та золотий столик, 

А на тім столику та стоїть отавна, 

А на тій отавцї — золота скатирця, 

А на тій скатирцї та тайна вечеря. 

А ґаздиня файна та й вечерю вносить, 

Та й вечерю вносить та й милого просить. 
Та й принесла она та й бутельку вина. 

Ой сїла собі та й коло милого. 

Та й коло милого та й коло столика. 

А Божая Мати та й тото узріла, 



58 


Та й тото узріла та й то похвалила, 

А тайну вечерю поблагословила: 

Ой ти, Боже, Боже, та й ти, мій синочку, 

Та пішлїм ми собі по два-три ангели, 

Хоть на годиночку та по сім світочку, 

Та по сім світочку, по всіх монастирях. 

Ой они ходили та не находили, 

А що ся попили, та що ся сварили, 

А тайну вечерю не благословили. 

За сим же нам словом, ґречний паночку, 

Ґречний паночку — з свойов челядкою, 

Ой рік до року, ой вік до віку. 

Ослави Чорні, пов. Делптин , зап. Юрій Мельник, 22 цвіти я , 1005. 


44. Грішні душі. 

А. 

Гей сїв сам Господь тай вечеряти, 

Бходит до него Божая Мати: 

Ой дай ми. Сину, од пекла ключі, 

Повипускати ті грішні душі. 

Бериж ти, Матко, од пекла ключі, 

Іди, випусти грішнії душі; 

Лиш одну душу не випускати, 

Що зневажає отца і мати. 

Що зневажала, словом вкорила, 

Словом вкорила, судом судила. 

Ще другу душу тай не пускати, 

Що не приймала бідного в хату, 

Що не приймала, не приодїла, 

Нікому добра не приобріла. 

Ще й тоту душу та не пускати, 

Що чужолоством ся забавляє; 

Тим душам на вік в пеклї горіти, 

В пеклї горіти, в смолї кипіти. 

Зі збірки Онуфрія Савчука — Ясенів Горішний, пов. Посів. 

Відліпи: В вар. Вас. Басараба з Ляховець, Богородчан. пов. запис. 1900 р., 
говорить Христос про третю душу так: 



59 


Ще й трету душу ба й не пустити, 

Що йшла фалшивим свідком свідчити. 

Тим тром на віки і т. д. 

В вар. В. Яблоновського, заи. 190Н р. в м. Глодосї, блисаветградського пов., 
Херсонської їуб. не вииускаеть ся отсеї душі: 

ІЦо в иятницю та рано співала. 

А в суботу та не вмивала ся, 

А в неділю Богу не молилась. 


Б. 

Славен ес, Боже, по всему свиту 
II по всіх церквах, и монастирах, 

По монастирах, по людских домах. 

Ми вам скажемо фал ну писночку 
За свету Дїву, Матку Христову. 

Пречиста Дїва, Матка Христова, 
Просила сина Назарянина: 

Дайко ми, синку, від пекла ключі, 
Повипускати всі гріпінї душі! 

На тобі, мамко, вид пекла ключі 
Таії повипускай всі грішні душі; 

Лиш одну душку бай ни пускати, 

Шьо зогрішила отцу й матери; 

Вна зогрішила, шьо ни слухала, 
Словом корила, судом судила. 

Тай другу душку бай ни пускати, 
Шьо неділеньку ни светкувала. 

Тай трету душку баті ни пускати, 

ПІьо ни приймила бидного в хату, 
Іїїьо ни приймила, ни приодїла, 
Никому добра ни приобріла. 

Тим трьом на віки в пеклі горіти, 

В пеклі горіти, в смолі кіпіти. 

Славен ес, Боже, по всему свиту, 

II ш е славний, наш ґосподарю. 

Ми тя винчуем шьистем, здоровєм, 
Шьистєм, здоровєм, пробутком добрим, 
Пробутком добрим тай виком довгим. 
По двору шьистя на худобочку, 

А в дім здоровя на челядочку. 



60 


Всими светками, все її Риздвеними, 
А шьи прийшлими все й зеленими, 
Все її рик вид року, токма до вику. 


Записав В. Михайлюк від 
в Красноїли , пов. Посів. 

Ой сїв Христос вечеряти, 

Щедрий вечор, добрий вечор, 
Добрим людям на сей вечор.* 
Пришла к’ йому Божа Мати: 
Покінь, Синку, вечеряти, 

Зап. Василь Степаненко в 


Михайли Кіцняка Лукащукового 

В. 

Бери ключі пекельниї, 
Випусть душі спасенниї. 
Тилько тую й не випускай, 
Що в неділю рано їла, 

А в пятницю пісню піла. 

‘ангвськім повітї 1894. 


Відміни; В вар. і в. Мапжури з Алекеїївки, Алексаидр. пов. Христос: 

Вечерне щуку рибу, осятрину. 

Прийшла к йому Божая Мати: 

Сідай, мати, з нами вечеряти! 

Спасибі, синку, за цю вечеринку. 

Далї просить Богородиця, ключів. Одну душу задержуеть ся в пеклі: 

Бо та душа та прегрішила, 

Отця-неньку та налаяла, 

Не налаяла, тільки подумала, 

В неділеньку рано проснідала 
І пятїнку рано проспівала. 

В вар. Д. ІЦербаківського з Уманського пов. Христос просить також Бого¬ 
родицю до вечері, а вона дякує. Грішна душа лишаєть ся в пеклі тому: 

Що в виділю рано їла, 

А в пятницю пісень піла, 

А в суботу не вмивалась, 

З старшим братом позмогалась. 

У двох варіантах Марка Вовчка, в вар. Бодяпського, та в вар. Ів. Антоненка 
з Вороніжа, Глухів. пов., Черниіів. губернії грішну душу не випускаеть ся тому, що: 

Отцю й ненці налаяла. 

Не так налаяла, як подумала, 

Ота думка гірше лайки! 

(Тільки погадала да у пеклі стала!). 

Паралелі: А. Малинка, Сборникь матеріалові), ст. 51—55, ч. 69—76. —П. 
Чубинскій, Труди, III, ст. 444—445, ч. 85 ст 481, ч. 63. — ІІолтав. Губ. ВВдомо- 
сти, 1891, ч. 2. — Зтногр. Обозрішіе, 1891, ки. І—II. ст. 194. — П Лукашевичт>, 
Мадор. и червон. нар. пФсин, ст. 91, ч. 5. — Кіев. Старина, 1895, кн. II, X. Ящур- 
жинскій, Кол. рел. апокр. содер., щедрівка 1—2. — П. Кулипгь, Записки о Юж. 
Руси, II, ст. 242 — 243, ч. 8. — Я. Годовацкій, Народ, піісни, ІГ, ст. 156—158, ч. 13; 
III, ст. 543, ч.І. — Ол. Пчілка, Укр. Колядки, ч. 17 (Кіев. Старина, 1903, кн. IV, 
ст. 155—156). — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 779—782, ч. 86. — О. Кої- 
Ьег£, Рокисіе, І, ст. 135, ч. 40. — Семейная библіотека, 1855, ст. 31. — Кіев. Ста¬ 
рина, 1906, І, ст. 9. — В. Шухєвич, Гуцульщина,. IV, ст. 140—141. 



61 


45. Христос роздає щастє. 

Славен ес, Боже, по всему свиту 
И по всіх церквах, по монастирях, 

По монастирях, по людских домах. 

Ми вам скажемо файну писмочку 
За свету Діву, Матку Христову. 

Пречиста Діва, Матка Христова, 

Синка шукала тай си питала 
13 великім місті, в Єрусалимі. 

Тай пишла вона у чісте поле 
Тай здибала там три коляднички: 

Ай Бог помагай бих, три коляднички! 

Бих подай здоров, Божая Мати. 

Ай десте були, шьосте чували, 

Ди мого Сина де ни видали, 

Моего Сина, своего Бога? 

Хотьбих виділи, хотьбих з ним були, 

Тож ми би его бай ни пизнали. 

Ай бо мий синок все й изначненький: 

То праве личко — світле сонечко, 

А ліве личко — есний місяцю, 

А в грутцях его зоречка сяє. 

Ай ми виділи тай из ним були, 

Я в чола стола у ґосподаря, 

У ґосподаря все в пан Йвана. 

Тамки роздаєт іпьистя, здоровя, 

Шьистя, здоровя, многії літа, 

Многії літа любого сьвіта. 

Славен ес, Боже, по всему свиту 
II ти е славний, наш ґосподарю, 

И ти е славна, ґосподинечко. 

Ми вас винчьуем шьистем, здоровем, 

Шьистем, здоровем, пробутком добрим, 

Пробутком добрим, тай виком довгим. 

По двору шьистя на худобочку, 

А в дім здоровя на челядочку. 

Всими святками — все й Ризденими, 

А шьий прийшлимп все й зеленими, 

Все й рик вид року, токма до вику. 

Записав В. Михайлток від Михайла Кіцняка Лукащукового 
в Красногли , пов. Косів. 



62 


46. Христос купаєть ся в ріцї зі слїз 

А в нашого дядька, да в його в дому 
Святий вечір*! 

В кінець стола там стояв Микола, 

Підпер ся мечем, під праве плече. 

А в лівій ручці клубочок держав, 

А з того клубочка сльоза канула; 

А з тії сльози Дунай розлив ся, 

А в тім Дунаю Христос купав ся; 

Христос купав ся, на муку здав ся! 

А Божая Мати по берегу ходила, 

По берегу ходила, Сина свого питала: 

Ой Сину Божий, де ж ти бував, 

На святу кутю де ж ти вечеряв. 

На святе Різдво де ж ти обідав? 

Ой вечеряв я да в пана дядька, 

Там я обідав — його одвідав. 

Бувай же здоров да пане дядьку! 

Не сам з собою з своєю женою; 

Із милим Богом, з хорошим родом. 

Збірка Радянського. 

Варіянт із Золотоноші в збірці Бодянського починаеть ся так: 

Сидить Микола ув кінець стола, 

На стіл схилив ся, слізоньками обмив ся. 

А з тії слізочки розішлись річечки, 

А з тих річечок став тихий Дунайок; 

А в тім Дунаї Христос купав ся, 

Христос купав ся, на муку здав ся! і т.д. 

Б. 

У пана (імя) да за його сталом, 

Да за його сталом седев Бог з Петром, 

Седєв Бог з Петром і галуовку скланйв, 

І галуовку скланйв, сльуозаньку уранйв. 

Де слеза впала, — озером стала; 

А в туом озері Гасподь купав се; 

А Пречиста Мати па бережку ходить, 

Па бережку ходить, белий рушник носить, 

Белий рушник носить, Госпада просить: 

»Ой, Гасподь, Гасподь, годі купатца, 



Годі купатца, пара втиратца. 

Да хадем, Гбспадї, да да пана (імя) 

Ой тепер же в його да абєдня буде, 

Да абедня буде — медам да вином, 

Медам да вином, кудрявим пивом. 

Зелене вино Богу надабно, 

А кудряве пиво людем на диво, 

А салодкий медок тайна вечера. 

Да бувай же здаров да пане (імя), 

Да не сам сабою, з сваею женою, 

З сваею женою ще й з дєтачками. 

Ми ж тебе пане (імя) не зневажаєм, 

З светим ражеством паздаравляем. 

Ой сіє светка светкуйте здарові, 

Сіє праважайте, других дажїідайте. 

В с. Вудї , Черниггв. пов . зап . В. Чернявськиїї . 

Паралелі: В. І’ринчевко, Зтногр. матеріали. Ш, от. 38 — 39, ч. 54. — Кіев. 
Старина, 1887, І, ст. 185, ч. 1. — П. Чубинскій, Труди, III, ст. 305—307, ч. 88. — 
В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 151, ч. 16. 


47. Христос кличе господаря на нараду. 


Пане господаре, 

На твоїм двору ялина стоїть 
Тонка — висока, листом широка. 
На тій ялинї трійця горіла, 

Три гискри впало, три морі стало. 
У першому морі Господь купав ся, 
У другому морі у ризи вбирав ся, 
У третьому морі став на престолі. 
Послав ангола до господара: 
Пане господару, 

Просить вас Господь на порадочку: 
Перша радочка, то й хаточка, 


Друга радочка, то й комірочка, 
Третя радочка, то й обірочка; 
Ой у хаточку щастя, здоровя, 

А в комірочку жито пшениця, 
Всяка пашниця: 

А в гобірочку, воли — корови, 
Всьо половії, круторогії. 

За цим же словом бувай же здо 

[ров, 

Наш пан господар, 

А ції святки святкувати. 


В. Кравченко , Етногр. матер. стр. 23 — 24. ч. 58. 

48. Що більше: небо чи земля? 

А. 


Сему нашему пан Господарю, 
Пан Господарю на іме Йванко, 
В него обори усе в острозі, 


Серед обори три огнї горят, 
Коло тих огнїв усе светії, 

Усе светії, Господь тай Петро. 



64 


Ой пют же они ороне вино. 

Ой пили, пили, сперечили се: 
Господь же каже, що земля більша, 
А Петро каже, що небо більше. 
»Николо! Николо! ти вірне слу¬ 
жиш, 

Возьми-ж ти собі золоте бело, 

Та змірей же ти небо і землю«. 


А видиіп, Петре, Вогова правда, 
Богова правда, а твоя кривда. 
Що земля більша, гори й долини, 
Гори й долини, всі верховини, 
Темнії ліски, жовтії піски, 

Жовтії піски, бистрії річки; 

Небо меншеньке, всюди рівненьке. 


Збірка Іе. Вагилввича, ч. 50. Михайло Боєчко зі Стінки. 


В варіанті Б. Заклинського, зап. 1904 р. в Угринові Горішнім, Станїсл. пов. 
суперечка йде також при питю: 

В сего нашего господаренька, 

В господаренька нова світлонька, 

А в тій світдонцї тисові столи. 

Поза столове сидять панове, 

Ой сидять тай пють тай ся перечуть і т. д. 

Те саме й у варіанті, що записав тамже 1905 р. М. Федюшка. 

У вар. Б. Заклинського з Ріки, Косів, пов. сперечають ся не святі, але сонце, 
місянь і дощ: 

Я в цего ґазди білїї двори, 

Дай Боже!* 

На йиго двору три царі стойи. 

Вой стойи, стойи тай перечут си. 

Вой один каже, шо земля бирша, 

Вой другий каже, шо й небо бирше. 

Вой третвй каже: Ни перечмо си! 

Купімо собі шовковий шнурок, 

6к поміримо тай повірішо. 

Є земля бирша — гори, долинй, 

Гори долини, ше й полонини; 

Є небо менше, бо всуда ривне. 

Тото й один цар — сьвітлий місяцю, 

А то другий цар — ясное сонце, 

Я то третвй цар — дрибненький дощик. 


У цего ґазди новії двори, 

Новії двори, тисові столи. 

Ой на тих столах сріблі скатерти, 
Ой на тих скатертях круті колачі, 
Круті колачі з ярої пшениці. 


Б. 

А по за стілю все сьвяті сиде, 
Ой сьвяті сиде, Господь із Пе- 

[тром, 

Ой сиде, сиде, не пють, не їде, 
Не пють, не їде, все раду раде 



65 


Ой раду раде все старовіцку. 

Ой Господь каже, що небо більше, 

А Петро каже, що земля більша. 

Ой стій же, Петре, не перечмо ся! 

Ой всучім собі шовковий шнурок 
І зіслїм собі два-три ангелі, 

Ой зміримо ми небо и землю. 

Зап. Юр. Федорчук у Джуровг. 


Ой як змірили, тогди звірили, 

І так ся стало, як Господь казав, 
Так ся не найшло, як Петро ка- 

[зав: 

Небо більшеньке, всюда рівненьке, 
Земля меншенька, гори, долини. 


В. 

А в чистім поли блиско дороги 
Стоїт грушечка підмурована, 

З тої грушечки впала росице, 

Впала росице на мурави цю, 

А з муравицї стала кирнице. 

А в тій кирници Господь се купле. 

Господь се купле із светим Петром. 

По купавїчку перерекли се; 

Сказав Біг Петру, що земля більша, 

А Петро каже, що небо більше. 

Сказав Біг Петру: »Не перечмо се, 

Гей зішлім собі два-три ангели, 

Та най зміреют небо і землю.» 

Чим небо меньше? Всюди рівненьке, 

Всюди рівненьке та звіздененьке. 

Чим земля більша? Гори й долини, 

Гори й долини тай полонини. 

Ой видиш, Петре, що твоя кривда, 

Що твоя кривда, а боже правда. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 49. Василь Еуіита з Глубокого. 

У вар. Мак. Чубатого, зап. 1904 р. в Озерянах, їовмацького пов., е такий 
початок: 

Ой встань, їаздо, тай підойми ся, 

Відсунь кватиру тай подиви ся. 

На твоїй оборі божая милость, 

Божая милость, божая радість: 

Спала росиця, стала кирницн, 

А в тій кирници чашенька плавле, 

Христос ся купле із святим Петром і т. д. 

В вар. Леся Киселиці з Берегомету, Буковина, став керниця також із роси. 
Сперечаеть ся тут не Петро, але Іван із Христом. 


колядки ї ЩЕДРІВКИ. 


а 



66 


В вар. М. Тимнківної, зап. 1911 р. в Кобаках, Косів. пов. початок узятий 

з колядки про будову церкви: 

Светий Никола каміне коле, 

Каміне коле, бруси брусуе, 

Бруси брусуе, церков мурує, 

Церков мурує з трома верьхами, 

З трома верьхами, з чотирма вікни. 

В перше віконце — зорі зореют 
В друге віконце — сонечко сходит, 

В трете віконце — місяць заходит, 

В четверте віконце сам Господь входит, 

Сам Господь входит тай службу правит. 

Де слізка кане, керничька стане. 

А в тій керничцї Господь си купав, 

Не самий з собов, І8 сьвєтим Петром і т. д. 

Вар. Богд. Заклинського зі Старих Кут, Косів. пов. починаєть ся так: 

Я в цего газди на подвірєчку 
Красно метено, мнєтков стелено. 

На ту метицу впала росиця, 

З тої росиці стала керниця, 

А в тій кернипи Господь із Петром 
Купаючи си сперечшш си і т. д. 

У вар. Костя Ганущака з Корнича такий початок: 

В нашого Газди садок саджений, 

А в тім садочку стала росиці, 

З тої росиці в саду керницї. 

У тій керници Господі, сі купав. 

Господь сї купав 8І світим Петром. 

Покупали сі, повбирали сї, 

До сего Газди на вечеру прийшли. 

До хати вході, зниска сї клоні, 

За стів сідають, шапки здіймають, 

Шапки здіймають, раду витають. 

А Господь каже, що небо більше і т. д. 


г. 

Ходит, походит, місяць по небі, 

Тай кличе, кличе зорки до себе: 
Ходімо, зірко, Бога шукати! 

Найшли вни Бога у господаря, 

За столом сидит, голову склонив, 
Голову склонив, слізоньку вронив. 

А с тої слїзки Дунай розлив ся, 

А в тім Дунаю Господь купав ся. 
Господь купав ся, з Питром змагав ся. 
А Господь каже, що земля більше, 




А Петро каже, що небо більше. 

Ой Петре, Петре, суперепшику, 

Суперичаїш, шо й сам не знаєш. 

Небо маленьке, що скрізь рівненьке, 

А земля більше, гори й долини, 

Гори й долини, високі могили. 

За? і. Щербакгвськии а ’ЕС.расноуьолі/іуі^ Гід іан, ?ю&* І\.іб / ьв 0 Гуо* 

Вар. Бодянського з Золотоноші — лише відривок; кінчить ся словами: Не- 
вод візьмімо, небо зміримо! 


А■ 

Сидїу Никола йа у конец стола, 

Славен йис, славен йис, Боже, по усему світу, славен есЛ 
На стіу си склониу, слезку йурониу. 

Йа з тої слезки стала кирничка, 

А у тій кирничци Христос си купав, 

Христос си купа у йиз сйитим Петром. 

Купаючі си сперечіли си. 

Ой Господь каже, шо земля шьирша, 

А Петро каже, шо небо шьирше. 

Ой Петре, Петре, не перечми си! 

Пішлїм ми собі два-три ангелї, 

Два три ангелї, ґречного пана, 

Ґречного пана, пана Йвана, 

Ой най нам знесут шоуковий шнурок, 

Шоуковий шнурок, терновий вінок. 

Будем мірьити гори й долини, 

Гори й долини, темниї лїси, 

Темниї лїси, синиї моря. 

Бо уже си найшла божая правда, 

Шо шьирша земля, йик боже небо. 

Небо меншеньке, бо усе ріуненьке, 

Земля йи шьирша, гори й долини, 

Гори й долини, темниї лїси, 

Темниї лїси, широкі поля, 

Широкі поля, синиї моря. 


Дай жеш вам, Боже, шо у поли л г роже, 
Йа у поли у роже, йа у току буйно, 

Йа у току буйно, у пасїпї рійно, 

$ пасїцї рійно, у коморі поуно, 



68 


В коморі поуно, іїа у дому склінно, 

Йа у дому склінно на чьилядочку, 

По двору шьистьа на худобочку, 

На худобочку, на роговую, 

По двору шьистьа тай на дрибную. 

Се, ґречний пане, пане Йване, 

Ой прийдїт ид нам, подьикуйте нам, 

За кольидочку, за співаночку. 

Ой шож бо ми вам зкольидували, 

Шьшьистьим, здоровйим повінчували. 

Вінчуйимо вас шьшьистьим, здоровйим, 

Шьшьистьим, здоровйим, многа літами. 

Многа літами з свойоу ґаздинеу, 

З свойоу ґаздинеу тай з діточками, 

ІІз діточками тай з Новим Роком, 

При сему дому чом веселому, 

А усім посполу, ШО ЙИ У сім дому. 

Від Федя Мартищука в Жабю-Ма/урі 1912 р. записав Ми¬ 
хайло Кузьмак. 

До сього варіанта дуже близький Вас. Басараба, зап. 1900 р. в Ляхівцях, 
Богородчан. пов. В ньому також зі слези Николая стає вода, але не керниця, лиш 
цілий Дунай, в якім святі купають ся і сперечають ся. — Такий саме варіант Мих. 
Куцериба з Тисовицї, Самбір, пов. 


Е. 

В пана господара все с хорошенька, 

Все с хорошенька двір заметений, 

Двір заметений, стів застелений. 

А по застіля я все святії, 

По конець стола святий Николай. 

Склонив головку на праву ручку, 

Головку склонив, сльозочку зронив: 

Де сльоза впала, кирниця стала. 

Я в тій кирници Господь ся купав, 
Господь ся купав с всіма святими, 

С всіма святими тай святим Петром, 

Тай святим Петром тай с святим Павлом. 
Купаючи ся спиречили ся: 

Ой Господь кажи, що земля більша, 

А Петро кажи, що небо більши. 

Ой стіймо, Петри, не пиречмо ся, 



69 


Зішлім на землю два-три ангели, 

Та най посучут шовкові шнури, 

Та най зміряют небо з землею. 

Гой як зміряли, тогди ввірили: 

Ой видиш, Петри, що твоя кривда, 

Що твоя кривда, а Божа правда. 

Небо минченьки, всюда рівненьки, 

А земля більша, гори, долини, 

Гори, долини, всякі язвини. 

Від сего слова та бувай ми здоров, 

Та бувай ми здоров, пани господару, 
Ни сам с собою, з своев жоною. 

Тай зо всім домом тай святим Богом. 
Вінчуем вас сев колядков, 

А Бог щастем та здоровем. 

Зап. Ст. Тожнчук у Сапогоеі, Борщівського пов. 

Ж. 

В господаренька нова сьвітлонька, 

А в тій сьвітлонци тисовий столйк, 

За тим столиком я всі сьвітїї, 

Посеред стола сьвітий Николай. 
Радучку радїт первовічную, 

Як Жиди Христа на муку брали, 
Тирновий вінець на голов клали, 
Ожинною го впирізували, 

Всєке му древо за нїхтї били, 
їго сі тото дриво ни брало, 

Взела его сі червива ива, 

Червива ива кровцю пустила. 

Капнула кровцї з крайного пальці, 

А з тої кровцї стала кирницї, 

З тої кирницї Дунай сї зіграв, 

А в тім Дунаю Господь сї купав, 
Господь сї купав із сьвітим Петром. 
Купаючи сї сперечили сї: 

А Петро каже, що землі ширша, 

А Господь каже, що небо визше. 

Ой Петре, Петре, не перечмо сї, 



70 


Зішлім ми собі два-три ангели, 

Най ізміріют небо і землю. 

Міріют землю — барзо широко, 

Міріют небо — барзо ше вище. 

Ой видиш, Петре, що божа правда, 

Божая правда, Петрова кривда. 

Росте береза тонка й висока, 

Тонка й висока — в споду широка. 

Вінчуемо вас щістем здоровйом, 

Щістем, здоровйом з Ісусом Христом, 

Най сї вам родит жито - пшениці! 

Записав 1905 р. Ілярій Прусак із Калуша. 

У вар. Леся Киселиці 8 Лукавця н. Серетом сидять панови і говорять про 
давнину. Згадують про іву і про кров Христову, 8 якої стає керниця; в ній купа¬ 
ють ся святі і сперечають ся. 

3 . 

Як тото було с-першу початку , г ) Ой Христос каже, що небо більше, 

Коли Жидове Христа мучили, А Петро каже, що земля більша. 

Христа мучили, на хрест розняли, Ой Петре, Петре, не перечмо ся, 

Всяке деревце за ніхтя били. Але зішлімо два-три ангели, 

Всяке деревце за ніхтя не йшло, Най поміряют небо та й землю. 

Червива ива ай согрішила. Ой прилїтают два-три ангели, 

За ніхтя пішла, кровцю пустила. Третої днинки, третої хвильки. 

Де кровця цяне, там Дунай стане. Ой так ся стало, що небо більше; 

А в тім Дунаю Христос купав ся, То за-тим більше, що всюди рівне, 

Христос купав ся із святим Пе- Ай земля менша, гори й долини, 

[тром. Гори й долини, всякі яскини. 

Купаючи сьи сперечили сьи. А за сим словом . . . 

Записано в Дубі — 10 липня, 1867 р. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові., ст. 43, ч. 54—55. — Я. Голо- 
вацкій. Народ, пісни, П, ст. 81—32, ч. 44; Ш, ст. 25—26, ч. 33. — Ів. Болесса, 
Гал. р. нар. пісні, ст. 8, ч. 10. — П. Чубинскій, Трудн, Ш, ст. 305—307, ч. 38; 
ст. 335—336, ч. 63; ст. 344—346, ч. 75. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 
773—778, ч. 85. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 150—151, ч. 14—15. — В. 
Кравченко, Етн. матеріали, ст. 19—20, ч. 53. 

49. Буря на Дунаю. 

Ой у нашого господаренька Стоїт королиць 2 ) на береженьку, 

Гой, дай Боже!* А в тім корольци самі світії, 

*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой, дай, Боже! - * 2 ) Поромець. 



71 


Ой меже ними сам Ісус Христос. 

А сходили ся буйні вітрове, 

Буйні вітрове, шайні дожджове. 

Шайнули король 1 ) на тихвй Ду- 

[най, 

На тихий Дунай під крутий беріг. 

А всї святії залїкали ся, 

Лиш ся не залїк сам Ісус Христос. 

Крикнув, покрикнув на всї святії: 

»Не лякайте ся, не страхайте ся, 

Тешіти весла з білого леду, 

Женїт королидь нід монасти- 

[риць, 

Незвгсний записувач. 

50. Св. Николай перевізником. 

А. 

Ой дай Боже 2 )! 

В нашого пана новії двори, 

Новії двори, тисові столи, 

Красно покриті — ілчить скатерти, 
А поза стілю сидят святії, 

Сидят святії, Господь із Петром. 
Мовит Господь Бог своєму Петру: 
Ци всїж ми тутки, мої святії? 

Ой лишень нима свят Николая. 

Ой Петре, Петре, послугож моя, 
Послужи мене — стріть Николая. 
Малу годинку ой перегодив: 

Ой уже ідет отец Николай. 

Впав перед Бога в багровій ризї. 

В багровій ризї, в світлій коронї. 
Прийшов Николай на-перед Бога, 
Корону здоймив, головку склонив. 
Отче Николай, де-ж ти си барив? 
На синих морях — на перевозах — 
Там сїм-сот душок я перевозив, 
Нї-одну душку же я ни втопив, 


Під монастириць, під світу гору!« 
Ой була-ж туди здавна стеженька, 
Надийшов нею господаренько; 

Ой за ним іде ґаздинька его, 
Несе колачі на праві руцї, 

Несе колачі з ярой пшениці. 
Сами ся дверці поутвирали, 
Сами ся свічі позаживали, 

А всї святії на служби стали: 
Служби служили, Бога просили 
За здоровлїчка господарскії. 


*) Пором. 2 ) Додає ся за кождим стихом. 



72 


Лиш одна душка та її потапала, 

Ба й грішна була та й в море впала, 

Бо согрішила отцу й матери, 

І неділеньку ни шінувала. 

Як я душки всі поперевозив, 

Як звіели си та й буйні вітри, 

Морем, кораблем, заколибалп — 

Тогди та душка в море упала, 

В море упала та й ни пропала. 

Нирав я в море та й тричі до дна, 

Та й ни пропала душка нї - одна. 

А за сим словом — тривайте здорові! 

Зі збірки Онуфрія Савчука — Ясенів Горішний , пов. Косів. 


Б. 

Ми си и зви шли в вашим домочку, 

В вашим домочку, ек у дворочку. 

Ми вам скажемо пишну пісмочку, 
Пишну пісмочку, ек молитвочку. 

Я в ваших домах тисові столи, 

А по тих столах ерчі скатерти, 

Є по скатертах крутї колачі, 

Є поза стілю сиде светїї. 

Котрі светїї? Господь из Петром. 

Ой сидет собі, говорет собі: 

Ой Петре, Петре! Послугож моя, 
Послужиж мене, встріть Николая! 
Прийшов Никола напередь Бога, 
Передь Богом став, на коліна впав: 
Прости ми, Боже, шо сми зогрішив, 
Шо сми зогрішив, шо сми си барив! 
На синих морях, на перевозах, 
Сімсот душечок я перевозив. 

Одна душечка з тих потапала, 

Йа потапала, бо гришна була, 

Шо неділеньки ни шінувала, 

Витпу й матери все видрікала. 

Єк в море впала, тамки потала. 

Хтож ї вратував? Светий Николай. 
Светий Николай всім нам помагай. 




73 


Славен ес, Боже, по всему світу 
її по всіх церквах, по монастирях, 

ІІо монастирях, по людских домах. 

По людских домах та по кошерах. 

Записав Василь Шихайлюк від Федя Миронюка Москалюччиного 
в Ерасноїли , пое. Косгв. 



Славен ес, Боже, по всему сьвіту, 

Йи й по всіх церквах, по монастирях. 
Йи й ти йи славний, наш ґосподарю, 
Наш ґосподарю, пане Федоре. 

Йикий ти славний в нашій громаді, 

В нашій громаді, тай у пораді! 


В нашого ґазди, пана Федора, 
їїовії доми, тисові столи, 

Я поза стілю сидьи сьвйитії. 

Котрі сьвйитії? Господь ис Петром. 
Так казав Господь свому Петрови: 

Я ци всі ви тут, мої сьвйитїї? 

Тай лише нима одного сьвйитка, 

Й одного сьвйитка, сьвйат Ннколая. 
Ти сьвйитий Петре, поелугож моя, 
Послужи мене, встріт Николая. 

Малу ж годинку перегодивше, 

Тай и сес йде, сьвйитий Николай. 
Николай идет тай весну ведет, 

Я весну ведет, а зимку женет; 

Так весну ведет крутим колачем, 

А зимку женет ясненьким мечем, 
Ясненьким мечем, теплим вітриком, 
Теплим вітриком, дрибним дожджіком. 
А на їїиколї сьвйата коруна, 

А в ручках йиму золотий кубок. 
Пришоу Николай навперед Бога: 
Прощай ми, Божи, шо я зогрішив, 
Шо я зогрішив, шо я си барив? 

На синих морах, на перевозах, 

Я перевозйу там сімсот душок, 
Сьвйитий Господи. Іїсусе Христе. 



74 


Видкиу си взьили буйнії вітри 
В тихім кораблі вони звихнули, 

Йи в сине море перевернули. 

Тоти душечки там потапали. 

Там потапали, тай ни пропали, 

Бо йіх ратувау свйитий Николай. 

Липі одна душка в море потала, 

В море потала, бо грішна була. 

Вна зогрішила витцу й матери. 

Вна няґіленьку ни шинувала, 

Старшому, вітцю, вна видрікала; 

II та душечка там ни пропала: 

Тай нирау за яеу свйитий Яиколай 
У сине море там тричи ди дна. 

Наш ґосподарйу, пане Федору, 

Що тепер робит ся наша верста? 

Ци держи віру старовіцкую, 

Старовіцкую, тай старих людий? 

Ци вни си мольи свйитому Різдву, 

Ції вни си клоньи свйитому Збору, 

Ци держи віру старовіцкую? 

Вже тепер ни так, йик було дауно, 

Пик було дауно за старих людий; 

Бо син на витця порйвает си, 

Донька з матїрйоу суперечит сй, 

А брат на брата вїж винимает, 

Сестра на сестру чирів шукаєт, 

Сусїд сусїда до ввйта вдает, 

В війта непраудоу йиго обмоульит. 

Так си минула стара правдочка, 

Стара правдочка тай старих людий. 

Зап. від Федора Микитейчука в Головах , Косгв. пов. 1002 р. 
Л. Гарматгй . 

Ся колядка сходить сі з другою п п. „Зіпсований св т“. 

Паралелі: В. НІухєвич, І'уцульщинз, IV, ст. 64, ч. 18; ст. 65—67, ч. 20. 

51. Ангели беруть ризи від Богородиці. 

Ой на річці, на Єрданї, 

Щедрий вечер, добрий вечері* 

Там Божа Мати ризи мила; 



75 


Ой мила ж вона тай повісила на ялині. 

Де взяли ся янголята. 

Взяли ризи на крилята 
Та понесли попуд небеса (х). 

Усі небеса ростворили ся, 

Усі святії у клонили ся. 

А. Малинка , Сборн. матеріалові, ст, 39, ч. 49. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн. мат., ст. 39—40, ч. 48, 50—51. — П. Чу- 
бинскій, Трудьі, Ш, ст. 329, ч. 58; ст. 442 — 444, ч. 7; ст. 449, ч. 11. — Рус. Фя- 
лол. В'Ьстник'ь, 1898, кн. Ш—IV, ст. 38, ч. 2. — А. Терещепко, Світі) рус. народа, 
VII, ст. 83—84. — Кіев. Старина, 1887, І, ст. 186, ч. 3. 


52. Богородиця пере ризи для Христа. 


А. Господь править службу божу. 


Там на мори, на Ярдани, 

Купало сі два янгели. 

Зіслав Господь два янгели з неба, 
Взели ризи на небеса. 

Там сі ризи присьвітили, 

Де сам Господь службу має. 

А якую? Ранїшную. 


Там на мори, на Ярдани, 

Купало сі два янгели. 

Зіслав Господь два янгели з неба, 
Взяли ризи на небеса. 

Там сі ризи присьвітили, 

Де сам Господь службу має. 

А якую? Вечерную. 


Там на мори, на Ярдани, 

Купало сі два янгели. 

Зіслав Господь два янгели з неба. 
Взяли ризи на небеса. 

Там сі ризи присьвітили, 

Де сам Господь службу має. 

А якую? Північную. 

Зап. від Моріг Крупівног з Гуткович Юрій Павлюк. 


Г. Христос 

По мостах, мостах, по золотєеьких. 
Ой ходет по них все колєдники, 
Все колєдники, а все братчики, 

А все братчики, старії люде. 

Ой 1 ) перейшла їх Божая мати. 


— священник. 

Та почала їх вшиту вати : 2 ) 

»Ци не бачили 3 ) моего сина?« 
»Ой хоть бачили, коли не знали!« 
»Ой мій синонько, господинонько!« 
»Ой миж бачили та в монастири, 


Рук. Осе. 2411, П, к. 167 ’) А. 2 ) Випитувати. Бічи.іи. 



76 


Та в монастири коло престола, 
Служит службоньку все соборную, 
Все соборную, 1 ) заздоровную, 

Та за здоровле усего миру; 

На нїм ризочки гатласовії, 

Збірка, 74 Вагилсвича, ч. 53. 


На нїм патрафіль срібний, шов¬ 
ковий, 

А нараквички гаптованії, 

На нїм поясок жовтая свіча, 2 ) 

На нїм шапочка 8 ) соболевая, 

На нїм коруна щирозлотная.« 

Павло Останків із Тлубокого. 


Ті. Христос у церкві. 

Пішла (Анночка) рано по воду, 

В неділю! В неділю рано зелене вино саджено!* 

Ой пішла она з двома ведерцї. 

В едно начергла, 4 ) з другим се вергла, 5 ) 

Вергла 5 ) се борзо до матіночки: 

»Видїлаж бо я дивное звіря, 

Дивное звіря, ластівляточку. 

Не е бо тото ластівляточка, 

Адііж є тото Божая мати; 

Божая мати ризоньки прала, 

Ризоньки прала, на біл камінь клала. 

Десь ми се взели буйні вітрове, 

Буйні вітрове, дрібні дожджове. 

Шайнулиж они божії ризи. 

Та занесли ми опріч далече, 

Опріч далече, аж перед церков. 

Сами се двері повідтварєли, 

Сами се книги поростварєли, 

Сами се сьвічи позасьвічували 

Ісус Христос ходит, службоньку служит, 

Дівчина ходит. на службу носит, 

На службу носит, Пана Бога просит, 

Пана Бога просит за вітця, за матку, 

За вітця, за матку і за всю челядку. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 111. Вас. Дучак із Дулїб. 

Г. Попи правлять службу. 

Що на Дунаечку да па бережечку Ризи мила, де й повісила, 
Там Пречиста ризи мила, Да на дереві, да на кидрові. 


1 ) Суборную. 2 ) Свіче. 3 ) Шепочка. Рукоп. Осо. к. 178. 4 ) Начерла. 5 ) Верла. 



77 


Десь узяли ся де й два янголї, 
Взяли тиї ризи да на крилечка, 
Понесли ти ризи да до церковкі, 
Положили ризи да на престолі, 
Да на престолі перед Миколаем. 
Десь узяли ся да два попики; 
Стали вони й умивати ся, 

Й умивати ся, ризи надівати, 


Ризи надівати, службу служити, 
Службу служити, Бога просити. 
Да за кого сюю службу служити? 
Да за сего пана, пана Івана. 

Да бувай здоров, молодець Іванко, 
Да не сам собою, з отцем, з мат- 

[кою, 

З милим Богом і з усім родом! 


Ал. Н. Малинка , Сбор. матеріалові , ст. 41, ч. Л 2. 


Параделї: II. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 480, ч. 62. — А. Малипка, Сборн. 
матеріалові), ст. 41—42, ч. 53. — Я. Головацкій, Народ, пісни, П, ст. 90—91. ч. 
29: Ш, ст. 64, ч. 1. 


53. Жиди шукають Христа. 

Перша ґрупа. 

II. 



А в ґу-спу- да- ра на ї- го дво- рі, Ра-дуй ся, 


) 

ра-дуй ся зе- мле! Син сї нам бо-жий на- ро- див. 
Зап. у Стапгмиру, Перемишлян. пов. Вас. Герчановський. 


а 






#—м - ф - ф — щ — ф- 



Ой ти Діво, ти Маріє, 

Де ти Христа нам поділа? 
Ой я его не дівала, 

В темнім лісі заховала! 
В зірницям го заховала, 

У Йордані го скупала. 
Зібрали ся всі Жидове, 
Всі Жидови, кагалови; 
Пішли они ліс рубати, 
Христа Бога в нїм шукати. 


А. 

Як всі ліси порубали, 
Христа Бога не спіймали. 
Ой ти Діво, ти Маріє, 

Де ти Христа нам поділа? 

Ой я его не дівала, 

В пшеницим го заховала. 
Пішли Жиди лани жати, 
Христа Бога в них шукати. 
Усі лани позжинали, 
Христа Бога не впіймали. 



78 


Ой ти Дїво, ти Маріє, 

Де ти Христа нам поділа? 

Ой я его не дівала, 

В місяди го заховала. 

Стали Жиди з книг читати, 
Мусів місяць Христа дати. 

Від Ів. Карамчигиа зап. Дм. Єндик , Зазулинцг. 


Там на ріці, на Ярданї, 
Пречиста Діва сина купала; 

Як купала, повивала, 

У зірници колисала, 

У місяди заховала. 

Прийшли, прийшли всі Жидови, 
Всі Жидови, кагалови. 

Ой ти Дїво, ти Маріє, 

Де ти сина ой поділа? 

Ба я его не дівала, 

У Ярданї заховала. 

Пішли Жиди Ярдан спускати, 
Христа Бога в нїм шукати. 

У сей Ярдан ізпу етили, 

Христа Бога не спіймали. 

Ой ти Дїво, ти Маріє, 

Де ти сина ой поділа? 

Ба я єго не дівала, 

У пшеници заховала. 

Пішли Жиди лани жати, 

Христа Бога в них шукати. 

Усі лани позжинали, 

Христа Бога не спіймали. 

Ой ти Дїво, ти Маріє, 

Де ти сина ой поділа? 

Ба я его не дівала, 

В темнім лісу заховала. 

Пішли Жиди ліс рубати, 

Христа Бога в нїм шукати. 


Увесь ліс до пня ізтяли, 
Христа Бога не спіймали. 

Тогди Жиди вертаючи, 

Аж на собі пейса рвучи: 

Ой ти Дїво, ти Маріє, 

Де ти сина ой поділа? 

Ба я его не дівала, 

У місяди заховала. 

Стали Жиди з книг читати, 
Мусів місяць Христа дати. 

Ти місяцю, ти ізмінний 
Даєш Христа на невірних. 

Они его зараз взяли, 

На тяжкії муки дали. 

Всяке древо в пушки били, 

Нї одно сї не приймило. 
Начервива тая ева, 

Бога тяжко прогрішила; 

Бога тяжко прогрішила, 

Ізза нігтів кров пустила. 

А де тая кровця кане, 

Там церковця зараз стане, 

Там сам Господь службу служит, 
За здорових, за недужих, 

За богатих, за убогих, 

За кроваві Христа ноги, 

За кроваві его руки, 

Слава Христу та на віки. 


Зап. в Івангвцях , п. уКидачгв, 1904 , Пат. Левицька. 

Подібний варіант, лиш недокладно переписаний, заховав ся у збірці Он. Сав- 
чука 8 Ясенова Гор., Косів. пов. 



Друга ґрупа. 

А. 


79 


Тай шумит, гуде збрійная війна, 
Ой війна, війна, погана віра, 
Погана віра, самі Жидове. 
Причиста Діва, дес Христа діла? 
Чом го занесла у темні ліси. 
Пішли Жидове ліси рубати, 

Ліси рубати, Христа шукати, 
Лїса искили, Христа не ймили. 
Шумит — гуде збрійная війна, 
Збрійная війна, погана віра, 
Погана віра, самі Жидове. 
Пречиста Діва, дес Христа діла? 
Шом го занесла у шоукові трави. 
Жидови пішли трави косити, 
Трави косити, Христа ловити. 
Трави искили, Христа не ймили. 
Ой шумит—гуде збрійная війна, 


Збрійная війна, погана віра, 
Погана віра, самі Жидове. 
Пречиста Діва, дес Христа діла? 
Шом го занесла на тихи море. 
Пішли Жидове море гатити, 
Море гатити, Христа ловити. 
Море зіграло, Жидіу забрало. 
ІІливут Жидове долїу водою, 
Долїу водою, у ад головою. 
Занесло Жидіу під білий камінь, 
Під білий камінь на віки амінь. 
Тай за сим словом була здорова, 
Була здорова, ґречна невіста, 

Не сама собоу, а з усим родом, 
Ой з усим роцом, докола двором, 
Від сего року аж до другого, 
Поможи Боже діждати его. 


Зап. від І. Мельника А. Онищук у Зеленици. 

Б. 


6к за то взнали невірні Жиди, 
Маткую Божу вони спіймали: 
Чесная Діва, дес Христа діла? 
їм промовляла, шо сми пислала, 
Пислала сми го в широке поле, 
В широке поле, в шовкову траву. 
Невірні Жиди и тула пишли, 
Траву косили, траву микали, 
Христа шукали, там го ни най- 

[шли. 

Тай они відтив назад прийшли, 
Маткую Божу знов испиймали: 
Пречиста Дїва, дес Христа діла? 
їм промовляла, шом го пислала, 
Пислала сми го в високу гору, 

А у найвисшу, в найкаменишшу. 
Невірні Жиди и туда пишли. 


Гору копали, каминь лупали, 

Так розкопали, шо и зривнали, 
Христа шукали, там го ни найшли. 
Тай вони відтив ба й назад прий- 

[шли, 

Пречисту Діву ишье спіймали: 
Пречиста Дїва, дес Христа діла? 
Пислала сми го в стримкі потоки, 
А у стримкії, у глубокії. 

Невірні Жиди и туда пишли, 
Вони всю воду там погатили. 

6к погатили, води ни пустили. 
Єк зийшов Илей (грим такий) з 

[вишного неба, 

6к лусло, трісло з вишного неба, 
Вси тоти гати попирирвало, 
Жидівське войсько води забрали. 



Втопило їх си й а 700 ти січ, 

Й а 700 тисїч ше и чотири, 

А іііьи їх си ба и три лишили. 

Ти Матку Божу йднако спнймали. 
Кажи, Пречиста, дес го пислала? 

Я го пислала в вишні небеса. 

Тогди Жидове посмутили си; 

Земня широко, небо високо, 

В небі ни будем, Христа ни най¬ 
дем. 

Тогди Жидове й а согрішили, 
Хрисгу з за нигтий кровцу пу¬ 
стили. 

Зал. в Жабю - Ільци , Кос. пов. 

В. 


Де кровця кане, там вино стане, 
Де слізка кане, там церков стане. 
Вой тото винце людем на закин, 
Вой тоти церкви людем на прихід. 
Усе то Богу ба й на охвалу, 
Ґосподареви сему на славу. 

Ой ше на славу й йего ґаздини. 
Усім посполу, шо у сим дому; 
Околом двором из цілим домом, 
Вой з цілим домом, з усим обхо- 
Радуй си, [дом. 

Радуй си, земле, син народив си!* 

1011 р. В. Заклинський. 


Ой у місті, у Флейивім, 

[Славен йис, славен йис, Боже, 
[по усему сьвіту славний.* 
Там зирпиця усу нїч сьвітила, 
Коли Пречіста Христа уродила. 
Йик го уродила, у йисла уложила, 
У йисла уложила, сїном прикрила, 
Сїном прикрила, притирюсила. 

Де го купала? Ой на Ардаяї, 
Пелїнки жмикала йа на Дунайи. 
Де їх сушила? У вола на розі. 
Йик бів біленькі, йик шовк то- 

[ненькі. 

с. 

Жиди нивірнї мамки питали, 
Мамки питали, Христа шукали: 
Пречіста Діва, дес Христа діла? 
Йам го занесла у широкі поля. 
Жиди нивірні поля орали, 

Поля й орали, Христа шукали. 
Поля зорали, Христа ни найшли. 
Христа не найшли, мамки питали: 
Пречіста Дїва, дес Христа діла? 
Йам го занесла у шоукові трави. 
Жиди нивірні трави косили, 


Трави косили, Христа шукали. 
Трави косили. Христа не найшли, 
Христа не найшли, у мамки пи- 

[тали: 

Пречіста Дїва, дес Христа діла? 
Йам го занесла у тернові ліси. 
Жиди нивірні ліси рубали, 

Ліси рубали, Христа шукали, 
Ліси зрубали, Христа не найшли. 
Христа не найшли, у мамин ни- 

[тали: 

Пречіста Дїва, дес Христа діла? 
Йам го занесла у погані скали, 

У погані скали, у глубокі штоли. 
Жиди нивірні скали лупали, 
Скали лупали, штоли скопали. 
Скали злупали, штоли скопали, 
Штоли скопали, Христа не най- 

[шли. 

Христа не найшли, у мамки пи¬ 
сали : 

Пречіста Дїва, дес Христа діла? 
Йам го занесла у сине море. 
Жиди нивірні моря спускали, 



81 


Моря спускали, Хриета шукали. Суса Христа, ґречного пана, 
Море зійграло, Жиді у забрало, Ґречного пана, пана Андрія. 

Лиш лишило си боже й имйи, Най же вам буде Виг на дорозі. 

Боже й имйи Суса Христа, 

Від Федл Д Іарищука в Жабю - Ма/урі 1912 р. записав Михайло 
Кузьмак. 

Г. 

Гори скопали, Христа не взяли. 
Прийшли Жидове до Пречистої: 
Свята Пречиста, дес діла Христа? 
Ой Ісус Христос у ярім житі. 
Жиди ся взяли, жито ізжали, 
Жито ізжали, Христа не взяли. 
Прийшли Жидове до Пречистої: 
Свята Пречиста, дес діла Христа? 
Сам Ісус Христос в шовкові траві. 
Жиди ся взяли, траву скошали, 
Траву скошали, Христа не взяли. 
Прийшли Жидове до Пречистої: 
Свята Пречиста, дес дїла Христа ? 
Ой сам Йсус Христос в ярі пше- 

[ници. 

Жиди ся взяли, пшеницю зжали, 
Пшеницю зжали, Христа узяли. 
Свята Пречиста, взялисмо Христа! 
Ой підїт-же ви в глубоке море, 
Та порахуйте жовті піскове; 

Як ви піскове порахуєте, 

Тогди ви в мене Сина возьмете. 
А за сим словом . 

1867 р. 

А 

Ой у містечку, а в Вефлеемі, 

Радуй се! радуй се земле, син нам се божий народив !* 
А в Вефлеемі, в убогій стайни, 

Света пречиста Христа вродила, 

Христа вродила, в ясла вложила. 

3 ) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай, Боже!* 


Ой рано, рано куроньки піди, 1 ) 

А ще найравше ґаздонька устав, 
Ґаздочка устав, слуги побуджав: 
Ой уставайте, біднії слуги, 

Та вікачайте вози ковані, 

Та запрягайте коні вороні, 

Та повеземо визину рибу, 

До Пречистої на народини, 

Ай на родини, ба й на хрестини. 
Свята Пречиста зродила Христа, 
Христа зродила, в ризи повила, 
В ризи повила, в ясли вложила. 
Прийшла Жидова до Пречистої: 
Свята Пречиста, дес дїла Христа ? 
Ой сам ІІсус Христос у темнім 

[лїсї. 

Жиди ся взяли, лїси зрубали, 
Ліси зрубали, Христа не взяли. 
Прийшла Жидова до Пречистої: 
Свята Пречиста, дес дїла Христа ? 
Ой сам Йсус Христос у темній 

| горі. 

Жиди ся взяли, гори скопали, 

Записано в Дубі , 10 липня , 


колядки і ЩЕДРІВКИ. 


6 




82 


А в яслах 1 ) лежит, увесь світ держпт. 

Прийшли 2 ) Жидове 3 ) до Пречистої: 

— »Пречиста дїва, десь Христа дїла« ? 

— »Сховалам єго а в темний лїсок«. 

Пішли Жидове 3 ) ліси рубати, 

Ліс ізрубали, Христа не взяли. 

Прийшли 3 ) Жидове 3 ) до Пречистої: 

— Пречиста дїва, десь Христа дїла«? 

— »Сховалам єго в яру пшеницю«. 

Пішли Жидове 3 ) пшеницю жати, 

Пшеницю зжали, Христа не взяли. 

Прийшли 2 ) Жидове 3 ) до Пречистої: 

— »Пречиста дїва, десь Христа дїла« ? 

»Сховалам єго а в пашну траву«. 

Пішли Жидове 3 ) траву косптй, 

Траву зносили, Христа не взяли. 

Прийшли 2 ) Жидове 3 ) до Пречистої: 

— »Пречиста дїва, десь Христа дїла«? 

— »Сховалам єго а в білий камінь. 

Пішли Жидове 3 ) камінь лупати, 

Камінь лупали, Христа не взяли. 

Прийшли 2 ) Жидове 3 ) до Пречистої: 

— »Пречиста дїва, десь Христа дїла«? 

»Уже 4 ) Ісус 5 ) Хрисгос аж на небесах«. 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 47. Павло Останків із Глубокого. 

Відміни: Як бачимо, вислїд пошукувань буває в ріжних варіантах не од¬ 
наковий. В одних Жиди знаходять Хркста і віддають його на муки; у других не 
можуть його знайти, бо він укрив ся на небі; у третіх шукаючи Христа Жиди 
самі гинуть у мори. 

Гіодаю що важнійте з тих варіант.в, які не ввійдуть у цїлости до сеї збірки. 
У другім варіанті Д видика з Зазулинець початок колядки такий: 

Славний, преславний госиодарекий дім, 

Шо си на|юдив Ісус Хр истос в цім. 

Як си народив, в миру скупали, 

В миру скупали, в рай ваповили. 

В рай заїк.види, в ясла вложили, 

В ясла вложили, сінцем прикрили. 

Над ним стояли сивії воли, 

Над ним стояли, над ним фукали 
Пречиста Діва, десь Христа діла? і т. д. 

Рук. Осе. 2411, II, к. 164: 0 Яслех; 2 ) Прийшли! :! ) Ліидове (буква Ж велика, 
в нашім тексті мала); 4 ) А вже; 5 ) Исуе. 



83 


Б вар. М. Бучинського приходить таке закінчене: 

Дрібнії пчілки меду наносили 
І пшениченьку на вечерепьку, 

На вечерепьку їосподареви, 
їосподареньку, їосподинонці 
И ВСІЙ челя'іонцї. 

Райськ ї пташки красно с іінали, 

Красно співали, дім звеселяли. 

Дім їосподарський. мир христіяпський. 

В вар. Яр. Пастернака з Зїболок. Жовків. пов. такий початок: 

^ госнодарсйка (є] керничейка, 

На ті керници зявив сї образ, 

На тім образі пречиста Діва. 

Пречиста Діва сина купала, 

Сина купала і повивала. 

Прийшли д > неї і т. д. 

В вар. невідомого записувача приходить таке закінчене, яке буває ще в ин- 
ших колядках: 

Пресвята Діво, десь Христа діла? 

Занеслам його в святу церковцю. 

І самі дзвони тай задзвонили, 

Самі ся двері тай отворили, 

Самі ся свічки тай засвітили, 

Самі ся столи тай застелили. 

Варіант І8 Цїневи, Долин, нов. кінчить ся: 

Тріє Жидове ліси рубали, 

Ліси рубали, Христа шукали. 

Козкда дрезина Христа тулилі, 

Червона ива Христа зявила. 

Тріе Жидове клине тисали, 

Клине ті сади, за нігті били, 

За нігті били, Христа губили. 

Варіант А. Мусяновича з Каміни, Калус. пов. замітний лише способом від¬ 
повіде Богородиці: 

Дїво пречиста, десь діла Христа? 

Христоо ся сховав в яру пшеницю, 
а далі в „вишневу травув густ. ліси, на небеса. 

В варіанті Р. Закдинського, зан. 1871 р. в Пасічній, Станіслав, пов. Богоро¬ 
диця „пускае“ Христа в яре жито, а навіть: 

Пустила я го в огонь жаркий. 

Жиди ся взяли огонь заляли і т. д. 

Конець колядки причіплений з питої про будову церкви з трьома верхами. 

У другім вар. Р. Заклинського з Кнігинина, Станіслав, пов. початок узятий 
з колядки про хрещене Христове, а закінчене таке: 

Пустилам его в високу церков. 

Жиди сї дізнали, церкву розібрали, 

Церкву розібрали, там Христа знайшли, 

Як Христа знайшли, тай 8 Христом пішли. 



84 


У варіанті з Устя над Черемошом початок узятий із колядки про будову 
церкви: 

Ой перед дворами впала росиця, 

Чідрий світий, вечір добрий * 

Я с тої росиці стала си кірниця, 

Я с тої кірницї стала си церковця, 

Я в тій церковці трії віконці, 

Трії віконці тай і трії дверці. 

Я в вершім віконці я вже сходит сонци, 

Я в другім віконци я в нолудни сонци, 

Я в третім віконци вже заходит сонци. 

Я у перших дверях сам Господь сидит, 

Я У ДРУ ГИХ дверях сам Христос сидит, 

Я у третих дверях Причиста Дів». 

Прийшли три Жидони до ІІричистої Діви: 

Причиста Діва, дес Христа поділа? і т. д. 

Богородиця ховає Христа в керпицю, скали, трави, море. Жиди: 

Мори счирпали, Христа ни найшли, 

Найшли білий камінь, там всім Жидам амінь. 

У вар. Леся Киселиці я Чагри, Буковина, Богородиця ховає Христа в волові 
ясла, в мокру траву, в Чорне море, в темний лужок, в темненький лісок, в високі 
ялиці. Врешті Жиди знайшли Христа і почали бити скалки за нігті, а: 

Проклята єна кровцю зранила. 

Де кровця капла, там церква стала; 

Де слоза кайла, там вино стало. 

Гей (а) до церкви люди си сходили, 

Люди си сходили, Христа величили, 

Христа величили, з вином си вклонєли. 

Два лани вівса, бо колїда вся; 

Два лани гречки та на пирожечки. 

В вар. Пл. Горницького з Відьок Мазовецьких, Равського пов. Богородиця 
ховає Христа в чорную рілю, чорну тернину, біле каміне. Конець такий: 

Просимо тебе, красний сподарейку, 

Чи не дав би ти Богу свічейку 
Богу свічейку тай до церковці. 

Високо стоїт, нснейко горит, 

Буде горі І и і всю службойку. 

Щастїйко на двір, на худобойку, 

Здоровле в ваш дім на челядойку. 

Паралелі: Ол. Пчілка, Укр. Колядки, ч. 16 (Кіев. Старина, 1903, кн. IV, 
ст. 154—155). — Ів. Колесса, Гал. р. нар. пісні, ст. 2, ч. 3. — Я. Головацкій, На¬ 
род. п'Ьсни, П, ст. 25—26, ч. Зо—36; Ш, ст. 25, ч. 32; ст. 112—113, ч. 5; ст. 550— 
551, ч. 2. — П. Чубинскій, Труди, ІП, ст. 343—34 і, ч. 74; ст. 348—350, ч. 78. — 
А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 747—748, ч. 77. — ЇІравда, 1868, ст. 129, ч. 
2. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 31—3?, ч. 3: ст. 34—35, ч. 6; ст. 38, ч. 4; 
ст. 141-146, ч. 8-9. 



85 


54. Юда продає Христа. 


Живний четвер вечерівши, 

Сімсот Жидів сотворивши. 

Іде Христос дорогою, 

За ним Жиди громадою, 

І зачали си гадати, 

Як би Христа ізлапати. 

Прислухав ся слуга его: 

Що ми дасте, продам его! 

Дамо тобі срібла много, 

Іно ти нам продай его. 

Як же ми ти срібло дамо, 

Коли ми го не знаємо? 

Ей ходіте ви за мною, 

Станьте собі за стіною, 

Котрий буде хліб лупати, 

Ученикам роздавати, 

То Христос, — беріте его. 

Всім полупав і подавав, 

Іно Юдї зо сольом дав, 

Бо він его Жидам продав. 

Слуги мої возлюбденні, 

Не спіте ви, іно чуйте, 

Мої страсти очікуйте! 

Ученики спали, вснули, 

Взяли Христа тай не чули. 
Прийшли Жида громадою, 

Взяли Христа ізрадою. 

Понесли го ба й на гору, 

Нірки Великі , Тернопіль, пов. 


До Пилатового дому. 

Палат руни умиває, 

На хрест Христа розпинає, 
Гвізди в ноги, руци прибиває, 
Терновий вінец на голову за 

[кладае, 

І кров его проливає. 

Стоїт мати фрасоблива, 

Стоїт під ним ледво жива. 

Ей сину мій возлюбленний, 
Серцюсь мому ест болестний; 
Коби я тя могла зняти, 
Моглабим тя вратувати; 
Головкум би ти підперла, 

Святу крівцю з личка зтерла. 
Що ти зробив, лютий Юда, 

Що ти продав Суса Христа? 
Продав Христа, продав пана, 
Пішов Жидам за шафара. 

Став же Юда, засмутив ся, 
Пішов в бзину, повісив ся. 

Всьо дерево повтікало, 

Вішати ся не давало, 

Іно бзина схилила ся, 

Аж там Юда повісив ся. 

Аж там Юда повісив ся, 

Аж там Юдї вік скінчив ся. 

зап. 1866 р. П. Вілинський. 


55. Христос і Петро. 

Славен ес, Боже, по всему світу, 

Йи по всіх церквах, по манастпрах. 
И ви йи славні, наш ґосподарйу, 
Наш ґосподарйу, пане Іване! 

Йикі ви славні в нашій громаді, 

В нашій громаді тай у пораді. 

Ми до вас пришли колїдувати, 
Колїдувати, правду казати 



За Суса Христа пресьвітлїйшего, 

Йик Исус Христос по земни ходиу, 

По земни ходиу, з людьми говориу. 
Друга колїда за Суса Христа, 

Шо вибрау собі дванатцїт сьвйитих, 
Дванатцїт сьвйитих, побожних людий, 
Таії пишоу з ними у чисте поле, 

В велике місто, до Русалима. 

Я в Ру салим і там зрада була, 

Там зрада була на Суса Христа, 

Бо в Христа були тамки вороги, 

Шо погадали Христа стратити. 

А й Исус Христос увсе тото знау, 
Ииго сьвйитії нїчо ни знали. 

Я в чистім поли коло дороги, 

Коло дороги кирничка була; 

Я увни приходьи там до кернички, 
Водиці брали, попочівали. 

Там Христос казав тим своїм сьвйитим 
Мої сьвйитїї, лишийте мене, 

Й игаи мете си мене зрікати. 

Тоті сьвйитїї всї замоучили, 

Всї замоучили на боже слово; 

А свйитий Петро то заговориу, 

Так казав Петро до Суса Христа: 
Свйитий Господе, Йисусе Христе, 
Йисусе Христе, не лишим тебе! 

Чогож би ми си Бога зрікали? 
Приймайимо смерть увеї за тебе. 
Свйвтї ни знали, що великий страх, 

Я й Йисус Христос увсе тото знау, 
Увсеж тото знау, тиму й їм казау. 
Видтиу вни прийшли й ув чисте поле, 
Я в чистім поли коло дороги, 

Керничка й була у вже там друга. 

Я вни приходьи та до другої, 

Там йидна жона водиці брала, 

Вни ї застали коло кернички. 

II тота жона, Самаріянка, 

Бо тогди люди, то такі були, 

То такі були Самаріяни, 



її тота жона Самаріянка; 

Вна говорила до Суса Христа, 

1>на так казала до Суса Христа: 

Я вас пизнаю, ви люди свйитї, 

А минї треба шош вас просити, 

Бо в нашім містї водицї нима, 

У нас водиця дуже делеко, 

У чістім поли, що днина ходу, 

Ми без водицї, то бідуйимо. 

Я й Йисус Христос из не\ г говори у 
Казау йі Христос: Самаріянко, 
Лиши й коноуки коло кирнички, 
Коноуки лиши й та в місто біжи, 
Клич суда людий дуже богато, 

Я ми будемо на вас чикати. 

Дамо вам воду таку живущу, 

Таку живущу, мете ї мати. 

Йи тота жона, Самаріянка, 

Христа слухала, в місто бігала, 
Містом бігала дужи кричала: 
Ходіте, люде, у поле зо мноу, 

Коло кернички йи люде свйитї, 
Дадут нам воду таку живущу, 

Дадут нам воду, я їх просила! 

Йи тота жона, Самаріянка, 

Сімсот народа тогди зибрала 
II з ними пришла до Суса Христа. 
Йик вони пришли до Суса Христа, 
Я вни казали, шо ми ни вчинї, 

Ми ни знайимо, йик вам казати 
II йикий гонїр вам виддавати. 
Свйитї казали: Кажіте, люди, 
Кажіте люди, що слава Христу. 
Тоги народи дуже кричили, 

Дуже кричили, що слава й Христу. 
Сьвйитї казали: На віки слава! 
Давау йім Христос воду живущу, 
Шо в лїтї спека, в кижкій роботі, 
Вни ни горіли водицї пити, 

Бо в собі мали воду живущу, 

Йи тоту воду Христос їм давау. 



Видтиу вни пишли до Русалима, 

За Христом игали тоти народи, 

Та все кричшш, шо слава Христу! 
Сьвйитї казали: На віки слава! 

Йик увни пришли до Русалима 
Тай стали собі на серед міста. 
Увздріли Христа погані Жиди, 
Погані Жиди, Жиди — Жидове, 
Жиди — Жидове, кати — катове; 
Йимили Христа, в ланц заковали, 
Тай до темниці Христа загнали. 

Йиго свйикії в великім страсї, 

В великім страсї всї поутїкали, 

Всї поукікали, Христа лишили, 

Лиш свйитий Петро ищи ни втїка,у, 
Ище ви втїкау, на Христа чикау. 
Петро ни втїкау, на Христа чикал, 

Я іцо вни будут с Христом робити. 
Вни си зачили тамки радити, 

Тамки радити, Петра ловити: 

Сей йи товариш Іїсуса Христа 
Й отсего Бога, шо нам у руках. 

6к свйитий Петро за тото учу\. 

Вже свйтий Петро в великім страсї, 
Йив си ховати тай утікати. 

Йа вни забігли там вуличками, 

В йидний вулици имили Петра: 

Ти йи товариш їїсуса Христа 
Й отого Бога, що нам у руках! 

Й а свйитий Петро в великім страсї 
Христа си зрікат, тай си ни пріймат. 
Так казау Петро невірним Жидам: 
Шо низ роду Христа ни видїу, 

Ни що я би буу Христіу товариш. 
Бо свйитий Петро в великім страсї 
За тото забуу, шо Христос казау, 

Шо вни си будут Христа зрікатп. 

Йи сам си Петро Христа изрікау, 
Так ни пропало Христове слово, 

То так си стало, йик Христос казау 
Тим свойим свйитим коло кирнички. 



Бо Петро свйитий гадау, що дустьит 
Свйитого Петра вни ни пускали. 
Увзьили й Петра, в ланц закували 
Тай до темниці Петра загнали. 

Тай до темниці, лиш до другої, 

Шоби вни си два там ни виґіли. 

А свйитий Петро смутненький сидит, 
Смутненький сидит, нїчо ни винен. 
Так казау Петро у тій темни ци: 

Вже ми тут тепер, тут погинемо, 
Кобих у купі іс Сусом Христом! 

А на то перші кури запіли, 

А тогди Жиди вси си зуміли: 
Відколи стоїт місто Русалим, 

Ни чутиж було сего голосу, 

Сего голосу, шо кури піют. 

Йи тоти кури попочивали, 

А хто курам дау отаку мову, 

Отаку мову, що вміют піти? 

А на то другі кури запіли, 

А тоти Жиди всі подуріли, 

Що загонили Исуса Христа, 

Що загонили свйитого Петра, 
її и другі кури попочівали, 

Поночі вали малу годинку, 

А на то треті кури запіли. 

Кайдани тогди зацоркотїли, 

Впали кайдани из Суса Христа, 
Впали кайдани з свйитого Петра, 
Сами си казні порозмивали, 

Сами си казні порозтворяли. 

А Жиди дурні ходьи з ключами, 

А їх арешти усі втворені. 

А вни виходьит оба на місто, 

Тай містом ходьит, собі говорьит. 

А свйитий Петро тогди нагадау: 
Прощьий ми, Боже, шо я зогрішиу, 

В великім страсї Христа си зріка}'; 
Я забуу тото, що Христос казау, 

Шо ми се будим Христа зрікати; 
Йик Христос казау, то так си стало. 



90 


Погані Жиди Богу си мольит, 

Йа видтак берут, Бога карают; 

Кому си мольит, того карают, 

Сами ви знают, іцо й уни робйит. 

Они так кажут за Суса Христа, 

За Суса Христа, шо то другий Бог, 

Шо Господь йиден у Тройци стоїт, 

У Тройци стоїт, у трох особах: 

Перша особа - — Господь предвічний; 

Друга й особа — то Гш божий Син, 

То йи божий Син, так Исус Хрвстос; 
Трета особа — то йи свйитий Дух: 

Шо Господь оден, а в Тройци стоїт. 

Наш ґосподарю, Лане Йіване! 

Ми вас віншуєм сими евйитками, 

Сими евйитками та різдьвйиними, 

Бидтак пришлими тай зеленими. 

А за сим словом ти евйиткуй здороу, 

А все в радости, та в веселости, 

Все рик вид року, токма до вику. 

Зап. 1902 р. в Головах, Посів . пов. Лука Гарматгй. 

Паралелі: В. Шухевпч, Гуцульщина, IV, ст. 160—17!, ч. 24. 


56. Страсти Христові. 

Перша ґрупа. 


А. 

Зійшла звря на край сьвіта 
Засьвітила на пів сьвіта. 

Аллилуя !* 

Не так зоря, як то чиста, 

Як Марія є пречиста. 

Йшла Матка на (не зрозуміле): 

»Чи ви Христа не виділи ?« 

А ми Христа та виділи, 

Ба й у четвер при вечери. 


Хлібець ламав, та нам давав, 
Свойов кровцьов листок писав. 1 ) 

За крижеввм за потоком, 

Вздріли Жиди Христа оком. 

Як уздріли, так спіймали, 

До Лилата знане дали. 

Узев Пилат суд судити, 

Казав Жидам Христа вбити. 2 ) 



91 


Били Христа, тратували, 
На хрест руки розпинали. 


Чорний ворон надлітає, 
Тоту кровцю іспивае. 


На хрест руки розпинали, 

А пісочком годували, а золою 

[напували. 

Ідуть Жиди дорогою, 

Ведуть Христа терниною. 


Сьвята Матка як то вздріла, 
В тім сї часу розболїла. 

Сьвятяй Петре! чого стоеш? 
Чому Матку не розмовиш? 


Терен нїжки пробиває, Сьвятий Петре! розмов Матку! 

Слїда кровцє заливає. Будеш мати в Бога ласку. 

Зап. Омелян Гординський від С. Деренька у Хмелівці, Иогород- 
чанського пов. 

Відміни: В варіанті Сем. Арсенича з Матїениць, Коломийського пов. — пе 
поправнїйшім від сього — приходять такі зміни. В Но сім ідуть такі дві стрічки: 

їжте, пийте, прожнете, 

Суса Христа втрачиете. 

2 ) Замість сих двох стрічок пряходять такі: 

А ІІилат ся израдував, 

На Христа той ланцух кував. 


Б. 

Там Жидова раду радить, 

Як Сус Христа на муки брати. 

Як Сус Христа на муки брали, 

В ручки, в ножки гвоздї гнали. 

В ручки, в ножки гвоздї гнали, 
Терновий вінець надівали. 

Терновий вінець наложили, 

У гріб його положили. 

У гріб його положили, 

Ще й сторожу поставили. 

Вся сторожа обіспула, 

Божа Мати прилинула. 


Божа Мати прилинула, 

На гріб впала, заплакала. 

На гріб впала, заплакала: 

Ой Синку мій, ой Боже ж мій! 

Ой Синку ж мій, ой Боже ж мій, 
За кого ти приняв муки? 

Приняв муки, приняв рани 
За вас, грішні христіяни! 

За вас, грішні христіяни, 

Щоб недільку почитали. 

Щоб недільку почитали, 

Як Сус Христа на муки брали. 


Записав 1895 р. В . Яблоновський в с. Каірах , Одеського повггпа 
Херсонської губернії. 




Друга ґрупа. 

А. 

Славен бс, Боже, по всему світу 
И по всіх церквах, и монастирях, 

По монастирях, по людских домах. 

Ми вам скажимо файну пісмочку 
За Суса Христа, сотворителя, 

Нас усїх грішних видкупителя. 

Вин за нас грішних свою кров пролив. 
За его страсти, за его муки. 

Я в неділеньку, ай у бечькову, 

Єк ишьов Христос до Русалима, 

В стріть него вийшло много народа: 
Бечьки ломили, д земли метали, 

З себе лудине вни познимали, 

Скрізь дорогою повистеляли, 

Бога хвалили, пісми співали. 

Невпрнї Жиди, чом Фарівони, 

Христа шукают, Матки питают. 

Тай зострітили ІІречьисту Діву: 
Пречьиста Діва, дес Христа діла ? 
Пречьиста Діва їм видповіла: 

Єго пислали в великі поля, 

Там, де зродьила шовкова трава. 
Невірні Жиди, чом Фарівони, 

Поля зміряли, трави скосили, 

Трави скосили, Христа ни найшли, 

Д Пречьистїй Дїві сердиті прийшли: 
Пречьиста Діво, — нами ни крути, 
Нами ни крути, нам правду кажьи! 
Пречьиста Діва їм видповіла: 

Я го пислала в великі міста, 

В великі міста, аж до Києва, 
Пророкувати, правду казати. 

Нивірнї Жиди, чом Фарівони, 

Пишли до міста, аж до Києва, 

Тай там шукают, тай си питают, 

Ци де ни чьути Ісуса Христа. 

Ой пишов Христос до огорода, 



93 


До огорода гициманьского 
Господу Богу помолити си, 

Тай тамки вийшло шьий много воська, 
Христа имили, в ланц заковали, 

В ланц заковали, з собов займили. 

Вни Христа женут тай си збиткуют. 
Пригнала Христа аж до Палата, 

Пплат видповів: »Стїйте ви, люди! 

Для сего царя ни маю края!« 

Вни закричьвли, всї запишьили: 

Пусти Вараву, вид дай на кару! 

Пилат видповів: »Дайте ми води, 
Дайте ми води умити руки, 

Я ни повинен светого криви!« 

Займили Христа вже й вид Пилата 
II то женучі, тай збиткуючі 
II збиткуючі, в лице плюючі, 

ІІо три шатани хрест завдаючі. 

Вигнали Христа з верхи на гору, 

З верхи на гору тай то Голгофту. 

З верха на горі на хрест прибили, 
Остров оревов (свербиус) опирезали, 
Терновий винок на голов клали 
Тай остров джідов в серце бодали. 
Христос светенький все тото терпив, 

В великих муках головку склонив, 
Головку склонив тай дух изпустив. 
Тогди стала тьма по всему світу, 

Светї ангели в дзвони дзвонили 
В великім місті Єрусалимі, 

Тото по душі нашему Христу. 

Пишли голоси по всему світу. 

Тамки си зийшли вирнїї Христу, 
Просили тїлце тай у Пилата, 

Шьоби изволив из христа зняти, 

ІІз христа зняти, в гріб заховати. 
Нивірнї Жиди, чом Фарівони, 

Велику печить на гріб поклали 
Тай тверду варту установили. 

То в свету днинку, в свету пятноньку. 
А в неділеньку дуже зраненьку 



94 


Сонце сияет, Бог воскресает, 

А в своїй славі з гроба устает. 

Тогди духовні паски светили, 

На нарид кричьи, шьо Христос воскрес. 

Нарид відповів: »Воістен воскрес!« 

Славен ес, Боже, по всему світу. 

Записав Василь Ми хай мок від Михайла Віцняка в Красногли , 
повіт Косів . 



Славен ес, Боже, по всему сьвіту 
І у всіх церквах, по манастирях. 

І ви е славні, наш ґосподарю, 

Йикі ви славні в нашій громаді. 

Ми до вас прийшли коледувати, 

Й кольидувати, правду казати 
За Суса Христа пресьвітлїйшего, 
Йик Ісус Христос по земли ходив, 
По земли ходив, з людьми говорив, 
И на сий земли вин смерти пожив. 
НІо в неділеньку та на бечкову, 
Йик йшов Христос до Русалима, 

За Христом шили тогди народи, 
Лудине з себе порозгортали, 
Порозгортали, землев метали, 

Христу дорижку туда стелили, 

Й бечки ломили, землев метали, 

Йи тоти бечки позацвитали. 

Йик прийшов Христос до Русалима, 
А вин собі став на серед міста 
Й уздрілиж йиго погані Жиди: 
Іїмили Христа, в ланц заковали, 
Перед Пилата Христа пригнали. 

Ой ти Пилати, Пилати, царю, 
Пилате царю, позвольий кару; 
Позвольий кару саму смертеуну, 

Ми гезди ймили нового царя, 
Нового царя, ниприятеля. 

Й уни так кажут за Суса Христа, 
Шо крайим ходит, міста бунтуєт. 



95 


ІІилат зґлїдував там дві сто мужа: 

Б переднім ґлїдї були корбачі, 

Були корбачі тзй гарапники; 

Я в другім ґлїдї гостра тростина. 
Там Христос ходив тогди улицев. 
Передний ґлїд бив арапниками, 

А другий ґлїд бив остров тростинов. 
Вни тамки Христа тьішко вкарали, 
Пречисту креуцу попроливали, 

А дегле Иилаг на нї галтував, 

На нї гадтувау, що буде бити. 
Пришов кривавий вперед Палата 
Подьикувати, йако цареви, 

Йако цареви, тай Пилатови. 

Й а Пилат сказав: Дайти ми води, 
Дайте ми води умити руки, 

Бо в мене руки цалком криваві. 

Па йиго вкарау так нивинного, 

Йа йиго вкарау почерез Жиди, 

А я сам вишу, іцо вин ни винен. 
Тай випускайит два розбойники, 

Йа Христа поклав до середини, 

До середини ид розбойникам. 

Тай зачив тогди бефелювати, 
Бефелювати, Жидам казати: 

Сисї два люди, два розбойники, 

Два розбойники будим тратити, 

Бо сисї на смерть вже засужені. 
Нового пана ІІсуса Христа, 

То на грабунку ніде не було; 

Сисї два льуде, два розбойники, 

То грабували, тай забирали, 

Сего третого з ними ни було! 

Так казав ІІилат до Суса Христа: 
Ти новий пане, ти новий царю, 

С котрогож ти йи тай, пане, краю? 
А Христос сказав: Я з Вефлеема, 

Я там си родив, там моя мати, 

А я роду йи Давидового. 

Я ІІилат тогди голосно кричив 
На усї Жиди, на всї кагали: 



96 


Вефлеєм МІСТО ТО БИ БІДО мнов, 

Пид другим царем, онь ішд їїродом, 

Ни маю права бильше каратп! 

Я тото було все пид Пилатом, 

Вин лиш так казау почерез Жиди, 

Бо вин ни хотїу Христа карати. 

А вни вибрали тогди патролю, 

Займили Христа онь до їїрода: 

Ироде Цару, позвольий кару, 

Й ми гезди ймили нового царя, 

Нового царя, ниприятеля. 

А їїрод сказав: Блиспіе го суда! 

Вони Христа бйут, ид нему женут. 

Йик прийшоу Христос вперед Ирода, 

А їїрод сказав: Ти новий цару, 

А я не маю для тебе краю. 

Килька йи земньа, то вся йи моя! 

Й а їїсус Христос з ним ни говорив, 

Бо Христос видів, що вин фальшивий, 

Бо Йисус Христос земню сотворив, 

А й їїрод каже, що земньа йиго. 

А килький йи світ, то все Христовий, 

Бо їїисуе Христос всес світ сотворив, 
її сказав їїрод невірним Жидам, 
її сказав їїрод так розибрати, 

Публічну барму (мундир) Христови дати, 
Публічну барму тай кримшарну. 

Узили Христа, вни розибради, 

Публічну барму Христови дали, 

Публічну барму тай кремі нарну. 

На Сусу Христу то була манта, 
її дуже красна, дужи дорога. 

Ни могли вни си тим поділити, 

Тим поділити, Христовоу мантов, 

Й они сказали манту пи драти, 
Кавальчіками си поділити, 

Си поділити Христовов мантов. 

Там си й обібрау так один Жидок, 
Христову манту й ни дав вин драти: 

То шкода драти, шкода псовати, 

Несімо манту перед їїрода, 



97 


колядки 


Най вин таксу є г, шо вна коштує. 

Тай розстелили вперед ІІрода, 
її а їїрод ходит та обзирает. 

Так казав їїрод невірним Жидам: 

Нп можна манту су стаксувати, 

Бо сеса манта дуже дорога, 

Такої манти нпма містами, 

Нима містами, ні єрмарками. 

На сису манту я вас поражу, 

На сису манту тьигнїмо льоси: 

Котрий льос візме піргае лумеро, 

Пірше лумеро, то того манта. 

Самий той Жидок уфатив льосок; 

То сему Христос таке шистьи дав, 

Таке шистьи дав, що манту ни драв, 

Вин манту війграв цїсарским правом. 

Тим товаришам манту він сплатив, 

Того їм сплатив, то що сам хотїв, 

Бо вни не знали, що вна коштує. 

Знов завернули з ним до Пилата: 

Пилати, царю, позвольий кару, 

Вин уже дистау публічну барму, 

Публічну барму тай кремінарну. 

А Пилат тогди голосно скричав: 

А чому йиго їїрод ни вкарав? 
їїрод ни карав тай я ни буду, 

Ни маю права на смерть судити. 

Так казав Пилат до Суса Христа: 

Ти новий пане, ти новий царю, 

Хошь бути царем ти на сий земли? 

А Христос казав, що я ни хочю, 

Що я ни хочю тут бути царем, 

Я вже йи царем дуже делеко, 

Дуже делеко, дуже високо, 

Я вже йи царем ув светім небі. 

Я тут на земни царем ни буду, 

Лиш хочю бути таким пророком: 

Можу слабого з лужка здоймити, 

Можу каліку поздоровити, 

Можу німому бесіду дати, 

Можу сліпому я очи дати, 

ЩЕДРІВКИ. 7 



98 


Можу вмерлого з гроба здоймити, 

II йиго на світ знов воскресити. 

От таким хочу бути пророком. 

Пилате цару, меш умирати, 

Кіло си лишит тут на сйй земяи, 

А ти там придепі навперед мене; 

Ой я тут прийшов навперед тебе, 

А ти там прийдеш навперед мене. 

Я буду царем сес світ судити, 

Сес світ судити, всім вам платити. 

За ваші діла з оцего світа; 

Йик ни по правді ви ту жийите, 
її ни по правді права судите, 

Таку заплату від не гозмите. 

А Пплат тогди так засмутив сп, 

Христові слова до себе приймив. 

А Христос приймив йиго в »Вірую,« 
Йиго в »Вірую,« що в »Пилаії« йи, 

Що в ЇЇилатї йи і складаушую, 

Бо вин си складау Христа карати. 

Погані Жиди тогди кричили: 

Пилате царю, розпнїте йиго 
На Пана Бога вин нарікайи 
Вин показує, що вин божий син, 

Що вин божий син, що вин йи Христос. 
Я в наших книшках тото нп стоїт, 

За йиго хрести ми ни знаємо; 

Коли Господь Бог без жонй жпет, 

Видки би вин мав своєго сина? 

Коли Господь Бог нп має жони, 

То вин ни має своєго сина. 

Пилате царю, будем тьигати, 

Й будим ис тобоу вогонь тримати. 
Збунтувала си й увся старшина, 

Й увся старшина, котра жидівска, 

На против царя, протиу" Пилата, 

Й Пзбунтував си цілий Русалим 
Напротив царя, против Пилата. 

Й а Пилат тогди так засмутив си, 
Гадайп Пилат: Нїчо ни враджу 
Напротив міста, так Русалима; 



Мушу я йиго Жидам звольити: 
Берітеж йиго, куда вам треба. 

Ни пизвольию на смерть карати! 
Чорнокнижники то записали, 

То записали, тай так сказали, 

Шо Пилат зволив на смерть карати. 
Та втьили дуба на серед міста, 

Йи то ссадили на Суса Христа, 

Займили Христа тогди на гору, 

Тогди на гору о, на Городлівску. 

Вни того дуба там закопали, 

Йи там розпйили та Суса Христа, 

Два розбойники там коло Христа. 

А в котру днинку? То в у пйитничку 
То й у в пйитничку великодную. 

А й Исус Христос щи заговорив, 

І сказау Христос, що: Маю жажду, 

Що маю зажду, бо хочу води. 

А й вни скочіли тогди у луги, 

У лузї втьили довгу тростину, 

Тай до тростини погар сильили, 

Ни дали води, лиш дали оцту, 

Мішали уни у оцет жовчу. 

А Йисус Христос то питьи ни пив, 
Голоуку склониу, житьи закінчив, 

А то в пйитничку великодную. 

Тогди на небі сонце стемніло, 

Вни набігаюг так до Палата, 

А Пилат тогди голосно скричив: 

Я вам ни звольив на смерть карати. 

Я ни вобідав. Котра година? 

Година вже йи так дванатцїта, 

Чуму на небі сонечка нима? 

Вни взьали відти велику піку, 

Тай вни пробили їїисуса Христа. 

Кроу ни чуріла, лишень болото, 

Криви ніі було, бо Христос умер. 

Там набігайи тот светий Йосип, 
ІІриносит собі тай плахтьиночку, 

Щоби го сховав в свою пивничку. 
Подали Жиди Йисуса Христа, 



100 


Загорнуу Йосип у плахтьиничку, 

Поховав Христа в свою пивничку. 

Уни поклали твердії варти, 

Тоту пивничку запечитали. 

В першій годивї по й опівночі 
Йак дужа земньа, так задрижила, 

Й и та пивничка си й отворила, 
її тота варта там попадала. 

То в ниґіленьку, так пораненьку, 

Оскресеніе нашего Христа, 

Бо в неґіленьку Христос оскресав, 

Нас многогрішних увсїх потішав. 

Многая літа, літа, літа. 

Зап. у Головах , Косівського пов. 1902 р. Лука Гарматїй. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 49, ч. 63. — Кіев. Старина, 
1895, ке. 2: X. Ящуржинскій, Колядки рел. апокр. сод., ч. 6—7. — В. Шухевич, 
Гуцульїцина, IV, ст. 138—140, ч. 5—6; ст. 155 —161, ч. 22. 


57. Грішна іва. 


А. 

Ой дай Боже 1 )! 

Скажемо ми вам тай новиночку, 

Ой новиночку, вірну правдочку 
За Йсуса Христа, Сотворителя, 

ЇЇІо нам сотворив небо і землю: 
Невірні Жиди, чом Фаріони, 

Ісусу Христу вже ни вірили, 

І до Каяфи попровадили. 

Та й іззігнали сімсот ковалів, 

Сімсот ковалів та й ремісників: 
Робіт-ко гвіздя, товсте, велике. 
Але-ж ковалі си вимовили: 

Ми ни зробимо, бо ни вміємо, 

Хиба тоненьке тай коротеньке. 
Невірні Жиди, чом Фаріони, 

Нашему Христу все ни вірили. 
Кілько го-ж бито, то ни ловило, 
Остров ожинов оперезали, 


Терновий вінчик на голов клали, 
Остров копіов в серце бодали, 
Святішу кровцу все проливали. 
Чирвива іва все согрішила, 
Христу зза нігтів кровцу пустила. 
Невірні Жиди, чом Фаріони, 
Нашему Христу все ни вірили, 
Ісуса Христа на хрест прибили, 
З нашего Христа си поругали. 
Тогди стала тьма по всему світу, 
Коли Сус Христос душку іспустив, 
Богу-Отцу і у руки віддав. 

Тогди си гроби поростворали, 
Мертві от гробів поуставали, 
Много си Жиди та й покаяли, 
ЇЇІо вони тяжко та й согрішили, 
А другі Жиди, шо ни вірили. 
Побожні люди — Йосиф, Никодим, 


*) Додає ся за кождим стихом. 



101 


А взяли тїлце Ісуса Христа, 
Ісуса Христа та іі поховали, 

Та й поховали і в новім гробі. 

І тверду варту та й поставили, 
Бо в’ни Господу та й ни вірили, 
Бо в’яи на гробі варту поклали. 
А в неділеньку та й пораненьку, 
Сонце сіяет, Бог воскресает. 
Тогди злинули з неба ангели 
І апостоли розвеселили. 

Зі збірки Онуфрія Савчука, 


Тогди ангели скрізь ісказали, 
Аби хрестяни Христу вірили, 

Бо Ісус Христос за нас умирав, 
За наші гріхи кровцу проливав, 
Нас усїх грішних с пекла відку¬ 
пив. 

Ой дай вам, Боже, шо в поли 

[вроже і т. д. 


Ясенів Горішний , пов. Косів. 


Б. 

В ґосподаренька, на імя (Йвана), 

На подвіріньку нова світлонька, 

А в тій світлоньцї тисовий сто- 

[лик, 

Коло столика все старі люде, 

Раде радоньку старосьвіцкую: 

Ой як Жидове Христа мучили, 

Як они его на муку брали, 

Всеке дерево за нїхта били. 

Всеке дерево за нїхта не йшло, 
Червива іва тай согрішила, 

З пальця — мізинця кровцю пу- 

[стила. 


Де кровце кане, церковце стане, 
Церковце стане з трома верхами, 
З трома верхами, з двома окнами, 
З двома окнами, з райскими двер¬ 
ми. 

В одно оконце сонїчко сходит, 

В друге оконце сонце заходит, 
Райскими дверми сам Господь хо- 

[дит, 

Сам Господь ходит, службоньку 

[служит, 

Службоньку служит за ґоеподаря, 
За ґоеподаря, за его жону. 


Збірка Ів. Вагилевича. ч. 61. Мих. Воечко зі Стінки. 


Відміни: Варіант В. Булки зі Струтина Вижного, зап. 1864 р., дуже непов¬ 
ний і стягнений в одно з колядкою на тему, що більше, небо чи земля. 


В. 

Ой давно, давно та із перед-віку, 1 ) 

[Та із перед-віку, з перво-дїянї,] 2 ) 
Тогди 3 ) Жидове Христа мучили, 
Христа мучили, на муку брали, 

На роспятию гей роспинали, 

Елюков за ребра гей розбивали, 
Терновий вінец 4 ) на голов клали, 
Глогові шпильки за нїхта 5 ) били, 
Всеке деревце били у тїльце. 


Всеке деревце не лїзло в тїльце, 
Червива іва с ) та 7 ) согрішила, 
Ісуса Христа кровцю пустила. 

Де кровце кане, церковце стане, 
Де плечі впали, престоли стали, 
Де руки впали, там свічки стали, 

[ ] 8 ) 

Де личка впали, образи стали, 

Де зуби впали, дзвононьки стали. 



102 


Сами се престоли позастїляли, Сами се образи помальовали, 

Сами се свічі позажигали, Сами се дзвони передзвонили, 

Сами се книги перечитали, Сами се служби переслужили. 



Збірка Ів, Вагилевича , ч. 52. Павло Останків із Глубокого. 

Рук. Осе. к. 163: *) Колись то було давно, з перед віку; [ ] 3 ) нема; 3 ) коли; 
вінець; ь ) ніхтї; б ) їва; 7 ) ой; [ ] 8 ) де очи впали, там книги стали. 


г 

Ой шож нам нарче ґосподаречку? 

А пак то було іс перЕовіка, 

Іс первовіка, с перводьійгіньа, 

Йак то Жидбве Христа мучили, 
Христа мучили тай катували, 
Терновий вінец на голу' клали, 

Та й ожбукойу уперізували, 

Усьаке дереуце за ньіхтьі брали. 
Усьаке дер супе за ньіхтьі не йшло, 

За ньіхтьі не йшло, бо сьі бойало, 

Бо сьі бойало тай сьі ламало. 
ІІрокльата $ва сьімсот згрішила, 
Сьімсот згрішила, за ньіхтьі пішла, 

За ньіхтьі пішла, крбуцьу пустила, 
буцьу пустила, крбуцьа капала. 

Де кроуца капне, церькоуцьа стане, 
Церькоуцьа стане с нйитьма верь- 

[хами, 

С пйитьма верьхами, с трьома 

[вікнами: 

У першім вікбнци й а схбдит сонце. 

« У 

У другім вікбнци у полудни сонце, 

У третьім вікбнци захбдит сбвц^. 

Ой у тьі церькоуцй й а три гро- 

[бочки: 

Й у першім гробі сьвіта Йелена, 

Й у другім гробі сьвіта Пречиста, 

Й а у третьім гробі Сус Хри- 

[стбс лежйт. 

За колядниками записав Іван 


Над ІІеленойу віргани грайут, 
Над Пречйстойу Херувіїм сьпі- 

[вайут, 

Над Сусом Христбм віросла рожі. 
Й а с тбйі рожі вілетьіу пташок, 
Та полетьіу він попід небеса: 
Йіму небеса утворйли сьа, 

Йіму у сьі еьвітьі поклонйли сьа. 
Не йе то пташок, йе то божий син, 
Шо по усьім еьвітьі льудйй нау- 

[чьйу! 

Ой за сим словом в дзвонбчки 

[дзвоним, 

В дзвонбчки дзвоним, Богу сьа 

[молим; 

Богу сьа молим. Богу в небесьіх. 
Ой пане, пане, ґосподаречку, 

Ой війдьіт же д нам тай запла- 

[тьіг нам, 

Тай заплатьіт нам, нам колядни¬ 
кам, 

Ой шо це ми вам красно сьпівали, 
Красно сьпівали, кольідували, 
Иак соловейко йа у шузьі-лузьі, 
Йак ластьівочка при новйх сьінех, 
Йак матьіночка при малйх дьітех. 
Нам кольадникам не мнбго того, 
Не мнбго того, хоть золотого, 
Хоть золотого, хоть червоного. 

Чупрей у їівченгжині. 




103 



Я в лїску, лїску, на жов'їім піску, 1 ) 
Росте й деревце тонке, високе, 
Тонке, високе, я в лист широке, 
Я в лист широке, в корінь ду- 

[плаве, 

В корінь дуплаве, в верхю кудряве. 
Гой у тих кудрях сив соків сидит, 
Сив соків сидит, далеко видит, 
Далеко видит, я в чисте поле, 

Я в чисте поле, я в саме море. 
Гой у тім мори карабель плавле, 
В тім карабели самі столове, 
Поза столове сиде панове, 

Гой раде раду первовісную, 

Єк Жиди Христа на муки брали, 
Червонов вжинков оперезали, 
Терновий вінец на голов клали, 
Всіляке древо за нігті били. 

Все си ломило, все си кришило, 
Червива ева тай зогрішила, 

Зап. в Пабииг ,, Косївського 
ЗІ. Тимяківна. 


Христу за нігті кровцю пустила. 
Де кривця капне, там винце стане, 
Де слізка капне, там церков стане. 
Гей тото винце людем на закін, 
А тота церква людем на прихід, 
Людем на прихід, Богу на хвалу, 
її Богу на хвалу, людем на славу. 

Гой дай, Боже, в сес дім здорове, 
В сес дім здорове й на чалядочьку, 
Гой на двір шесте на худобочьку, 
Гой на худібку на роговую. 
Вінчюемо вас шестем, здоровем, 
Шсстем, здоровем, свйитим Рож- 

[денством, 

Овйіїтим Рожденством тай Новим 

[Роком, 

Тай Новим Роком, тай довгим ві- 

[ком. 

пов. від Палія Ііалїйчука , 1911 р. 

Е. 


Ой у городі, у Юросалимі, 
Славен еси, славен еси, 

Наш милий Боже, на небесї!* 
Ой там Жидова Христа мучила, 
Тернові вінки в голови клали, 

А шепшиною підперезали; 

Видро-дерево за нїхта пхали, 2 ) 

Збірка Подямського , ч. 42. 


Каменем голову розбивали! 

Де ноги впали, пороги стали; 

Де руки впали, престоли стали: 
Де головка впала, церковця ста- 

[ла !.. 

А в тій церковці попи священні, 
Попи священні, дяки навченні. 


Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, II, ст. 33—34, ч. 33; III, ст. 26 — 
27, ч. 34—35. — О. КоІЬег^. Рокисіе, І, ст. 90—97, ч. і. — П. Чубинскій, Труди, 

III, ст. 3^5 — 326, ч. 63; ст. 358, ч. 85; ст. 407—408, ч. 136.— А. Потебня, Колядки 
и щедровки, ст. 766—772, ч. 81. — Г. Купчанко, ІРксни, ст. 395, ч. 32. — Правда, 
1877, ст. 301—302, ч. 6; — 1879, ст. 298—299, ч. 2. — В. Шухевич, Гуцульщина, 

IV, ст. 29—30, ч. 2; — ст. 58-59, ч. 11; ст. 137—138, ч. 4. 


г ) Ся колядка назив еть ся „росохата“. ‘ 2 ) В орії: За нїшто мали. 



58. Житє й смерть Христа. 

Ой рано, рано, гей там задзвонено, 

Там задзвонено в місті в Фливві, 

Гой епіе ранше й Пречиста встала, 

Й Пречиста встала, Йсуса вродила, 
Йсуса вродила, в ризи вповила. 

Пресетий Йосип я й впеленував, 

Сетвй Гаврйїл я й пророкував: 

Й оце ж нам буде наш царь предвічний, 
Наш царь предвічний, ваш уткупитїль, 

Й наш уткупитїль, душем спаситїль. 
Царь Ирод узнав, тай діти стинав; 

Ой и тепер си діти стинає, 

Й ни одному си пардон ви дає, 

Бо тот, же мав си той народити, 

Шо вин без кінця тай майи жити. 
Пресьввтий Йосип я в ночи устав, 

Я в ночи устав, й осля осідлав, 

Й осля осідлав, я й Сусом втікав, 

Я й Сусом втікав в Гепецку земню, 

Там трицїт літ жив, віру потверджев. 

Ой у трицїть літ й на вичеру йшов, 

Й на вечеру йшов, на тайну, смутну. 

Й на Живний Читвер Йсуса мучели, 

Гой у пегницю на хресг роспнули, 

Гой у суботу в гріб поховали, 

В гріб поховали в самий каменвй, 
Жвавим каменем го привалили. 

Гой ми ж будемо й ліси рубати, 

Й ліси рубати, Йсуса шукати. 

Гой ми-ж будемо море копати, 

Й море копати — воду спускати, 

Й воду спускати — Йсуса шукати. 

Гой ми-ж будемо й камінь лупати, 

Й камінь лупати, Суса шукати. 

Найшлиж ми Йсуса в старшего брата, 

В старшего брата, в его ґаздині. 

На Воскресїне Сус воскресив си, 

На Вознесїнє Сус возносив си, 

Йсус возносив си й аж на небеса. 



105 


Там сидит собі все й Огца й паки, 

Все й Отца й паки всегридушую, 

Зийде судити живих й мертвих. 

Гой живі, живі, котре праведні, 

Я вмерлі, вмерлі, тай котре грішні; 

Праведним буде й велика радість, 

Й велика радість, царство тай небо, 

Я грішним буде й велика втрата, 

И велика втрата, й тежка заплата. 

Я дай же, Боже, в сес дім здорове, 

В сес дім здорове, на чалядочьку, 

Гой на двір шєсте на худобочьку; 

На чалядочьку, на домовую, 

Гой на худібку, на роговую. 

Вінчюемо вас тестем, здоровем, 

Шестем, здоровем светим Рожденством, 

Светим Рожденством, тай новим роком, 

Й а й новим роком, тай довгим віком. 

Зап. від Палія Пілїйчука в Пабинї , Посів, пов. 1911 р. М. 
Тимяківна. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 147—148, ч. 11. 


59. Смерть і воскресенє Христове. 


В нашего брата новії двори, 
Новії двори штирогранчьистї, 
Штирсгранчьистї тай позолочьи- 

[стї. 

Гей серед двора золот стів стоїт, 
На тім столику Йсус Христос 

| лежит, 

Гей на вкруг стола все світі сиде, 
Йсус Христос лежит, вхрест ручь- 

[ки держит. 

Гей навкруг стола все світі сиде, 
Межи світими Пречьиста Дїва, 
Пречьиста Дїва, мати Христова. 
Мати Христова питає сина: 
»Чогож ти, синку, такий смутнень- 

[кий?« 

»Невірні Жиди мене мучили! 


»Мене мучили, на муки брали, 

»Терновий вінец на голов клали. 
»Гей клали, клали, тай потискали, 
»В тернову постіль спати ложели, 
»Гей ожиною вперізували, 

»3 постелі брали, навхрест роз¬ 
вели. 

»Вбили я в ручьки залізні цьвичь- 

[ки, 

»Вбили я в ручки, вбили я в 

[ніжки. 

»3 хреста спускали, в гріб зако¬ 
пали, 

»В гріб закопали, пдитов при¬ 
слали, 

»Плитов приклали, варту покла¬ 
ди. « 



106 


Чьогож тут треба, дасть Господь 

[з неба, 

Дасть Господь з неба два, три 

[янгели. 

Янгели прийшли, гріб розкопали, 
Гріб розкопали, плиту ссунули, 
Плиту ссунули, Христа пустили. 

Рожнів , Снятин. повіта , зап. 


Єк Христос воскрес, звеселив світ 

[ввес; 

Христос літає, світ оглядає. 
Пішла та ясність в сіяндку гору, 
В сіяндку гору, Богу на хвалу, 
Богу на хвалу, людям на славу. 

Сава Никифоряк. 


60. Чудо при Христовім воскресеню. 

А. 

Ой ди так у вас, йак тепер у нас? 

На еьвіте Різдво Христос родііу сьа, 

А на Від органі тай охрестйу сьа, 

А на Великдень бай прославйу сьа. 

Тай прославйу сьа тай віяравиу сьа, 
Тай віяравиу сьа до Йерусалйму. 

!У Йерусалймі богатьі льуди, 

Богатьі льуди на дві партійі. 

Одна вартійа — богатьі льуди, 
Будуйут мости ж жбутойі кости, 

Йа пору нічка чом золотьійі. 

Друга партійа — бідньішні льуди, 
Будуйут мости чом калинові, 

Й а пору нічка чом тростивові. 

Тудйж нам ішла погана віра, 

Погана віра, старі Жидове. 

Ой ішли, ішли, раду радили: 

»Йак би ми т$пер Йсуса спіймали? 
Йсуса спіймйла, на хрест роспньйли ?« 
Та йак радили, так сьа і стало. 

Ой ішоу туди тай Ісус Христос. 

Тай уви йіго тай іспіймали, 

Тай іспіймали, на хрест роспньйли, 

С христа здоймйли, у гріб положйли; 
Поклали варту старі Жидове, 

А самй пішлй вечерьу йісти. 

Вечерьу йіли: рйпку — льільійку, 

Рйпку — льільійку тай кугутика. 



107 


Ой Шли, йіли, тай говорили: 

»Колй оьи рііпка у Дунай хльусне, 

Тогдй ІІсус Христбс з гробу воскресне. 

о 

Йак сей кугу гик закукуріче, 

Тогдіі ІІсус Христбс з гробу й утече.« 

Пак говорили, так сьа і стаю. 

Рибка стрибнула, у Дунай плюснула, 

Кугут тріпнуу сьі, закукурікау. 

Тодй ІІсус Христбс тай з гробу устау. 

Жиди сидьіли, застоубаньіли, 

Застоубаньіли. закаменьіли. 

Ой за сим словом будьте-ж нам здорбу, 

Будьте-ж нам здорбу, ґосподаречку, 

Ґосподаречку з ґосподйнейу, 

З ґосподйнейу, тай ш чальаткойу, 

Тай ш чальагкойу, тай з усьім домом, 

Та з усьім домом, ше й сь сьвпйм Богом. 

[Родії вам Боже у горбдьі зело,] 

[У горбдьі зело, дома весело.] 

Від Олени Чупрей записав Іван Чупрей 1901 р. в ІІечснїжині. 


На свете Різдво Хрестос родив си, 
Гой на Відорші то й охрестив си, 
Гой на Великдень я й прославив си, 
Я й прославив си й по всему світу, 
Я й по всему світу, й всему Єгипту. 
Гї всему впишу й до Русалиму. 
Я в Русалимі люде убогі, 

Гой робе мости самі дубові, 
Кладут поруче саме троскине. 

В другій стороні погана віра, 

Й погана віра, сама Жидова, 

Гой робит мости з жовтої кости, 
Кладе поруче й саме й золоте: 
Буде суда йти самий Сус Хрестос! 
Гой пішов туда наш царь небесний? 
Перейшла его й погана віра, 
Погана віра, сама Жидова, 


Хоче вна тебе на муки брати. 

Й на муки взяли, на хрест при¬ 
били, 

З хреста здоймили, в гріб єсхо- 

[вали, 

В гріб есховали, в самий камянвй, 
Жвавим каменем го привалили, 
Два Жиди — варти постановили, 
Гой сами пишли и до вичері. 
Вни вечерели єру пшеничьку, 
Єру пшеничьку й рибку величьку, 
Й рибку величьку тай кугутика. 
Вни вечерели тай заклинали: 
Коли ця рибка в Дунай поплине, 
Тогди Сус Христос із гробу встане! 
Коли цес кугут закукурідже, 
Тогди Сус Христос із гробу війде! 



108 


Рибка величька с стола стрибнула, 

С стола стрибнула, в Дунай по- 

[плила. 

Гой Йсуса Хреста вже в гробі нема! 
Кугут схилив си, крильцями збив, 
Крильцями збив си, закукуріґав, 

Й тогди Сус Хрестос я з гробу 

устав, 

Й два Жиди— варти закаменіли. 
Погана віра засторопіла, 

Зап. в Бабині, Ііосівського пов . 
М. Тимяківна . 

В. 

На саме різдво Христос родив си, 

Я на Бідорші Христос христив си. 

Як охрестив си, загадав собі, 

Загадав собі до Русалима. 

Туда дороги камінненьюї, 

Я поручічка тростиновії. 

Як він туда йшов, здибали его, 
Здибали его три злії люди. 

Як йго здибали, тай ’му казали: 

Ой ти небесний, маєм на тебе, 

Маєм на тебе три річі злії: 

Першую річю головку стяти, 

Другую річю на хрест розпяти, 

А трету річю в гріб поховати. 

Б гріб поховали, до дому пішли, 

До дому пішли, вечерю найшли, 
Вечерю найшли, тай вечеріли, 

Як вечеріли, тай говорили: 

Як рибка—ленька в море поплине, 
Тогди небесний з гробу воскресне. 

Як когутичок крильцями зібе, 
Крильцями зібе, закукуріче, 

В той час небесний з гробу во- 

Когутик юстав, крильцями їзбяв, 
Крильцями їзбив, тай зупу розлев, 

Тай зупу розбив, закукурікав. 



А Хрестос устав, вна не видїла. 
Мироносницї миро принесли, 
Миро принесли й тїло ни найшли. 
Й обевив їм си є й светий ангель: 
Ой їдїт же ви до Галилею, 

Там го знайдете, тай си вклоните, 
Тай си вклоните, й тїло помазаете. 
Гой за цим словом будь, ґаздо 

[здоров і т. д. 

від Палія Палїйчука 1911 р. 


В той час небесний з гробу во¬ 
скреснув. 

Ой рибка—ленька в море поплила, 
Варта й у гробу на вік заснула. 

Ой за цим словом будь, ґаздо, 

[здоров! 

Будь, ґаздо, здоров, тай не сам 

[собов, 

Не сам собою, з ґаздинев свою, 

З ґаздинев свою, шьи з діточками, 
З нами гостями, з колїдничками. 
Гой цїсї світки світкуй ти здоров, 
На многі літа дочікай здоров! 
Дай-жи ти, Боже, я в дім здорове, 
Я в дім здорове на головочку, 

По двору шьисте на худобочку, 
На худобочку на роговую, 

Я по тім час! на всю дрібную. 

Я в город зїле, я в дім весїле, 

В пасїцї ріно, я в дому скріно. 
Дайжи-ж вам, Боже, три стоги 

[гречки, 

Три стоги гречки на пирожечки, 
Я три пшениці на паланицї, 

Я два-три вівса, тай коляда вся. 
За цю колїдочку нам пива бочку 



109 


Бочку ни бочку, хоч коновочку; Жьиртуй ни жьиртуй, бири тай 
Я з цего жерту, коби хоч кварту; [чистуй! 

Зап. 1904 , в Бергометг, А. Киселиця. 


Г. 

На Різдво рано Христос ся вро- 

[див,') 

А на Відорщі він ся прославив. 

Як ся прославив, в Русалим 

[їхав, 

А в Русалимі при однім боцї, 

При однім боцї — самі богачі, 

При другім боцї — самі убогі. 

Тоті убогі поклали мости, 

Поклали мости — з жовтої кости, 

А тим мостом їхав ’Сус Христос. 

Ой ’Сусе, ’Сусе, маю на тебе, 

Маю на тебе дві-три огляди: 

Першу огляду — в гріб опустити, 
Другу огляду — хрест розпілити, 


Трету огляду — варту покласти. 
Варту поклали та й самі пішли 
Вечерю їсти — рибку, когута. 
Коли сей когут закукуріче, 

Тогди Йсус Христос з гробу 

[устане. 

Когут ся стріпав, закукурікав, 
Рибка ся стрясла, на Дунай шш- 
Погана віра закаменіла, [сла, 
Твердо заснула, Христа не вчула. 

За сим нам словом — бувай нам 

[здоров, 

Ґречний паночку, господаречку, 
Ой рік до року, ай вік до віку. 


Зі збірки Бог. Заклипського — Ослави Чорні, пов. Делятин — 
зап. Юрій Мельник , 22 цвігпня , 1905. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, II, ст. 6, ч. 8. — А. Потебня, Ко¬ 
лядки и щедровки, ст. 763 і ст. 765, ч. 82. — О. КоІЬегд, Рокисіе, І, ст. 112—113, 
ч. 17. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 26—29, ч. 1; ст. 149—150, ч. 13. 


61. Заведене постів. 


Зза тамтой гори, зза високої 
Славен еси, гей, славен еси, 

[наш милий Боже, 
На високости, славен еси*! 
Виходит ми там золотий крижик, 
А під тим крвжом сам милий Го- 

[спідь: 

Ой іде, іде, книжейку читат, 
Книжейку читат, постойку глядат. 
Різдвяного найшов несповна 

[шість неділь, 


А великого сповна сїм неділь, 

А Матки Божей лем дві неділі, 

А Петрового кивко пан-Біг дасть. 
Кто-же го спостит по справедли- 

[вости, 

Тому-ж мі буде рай й отворений, 
Рай й отворений, пекло замкнене, 
Пекло замкнене, клїч затрачений. 


Б. Головацкій, Народ. пЬсни Гал. и Угор. Гуси у II, ст. 7, ч. 10. 


За кождим стихом додає ся „Ой дай Боже.“ 



110 


Паралелі: Я. Головацкій, Нар. п'Ьсаи, II, ст. 41 -42, ч. 6; ст. 242—243, 
ч. 3. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 763 і 765. 

62. Богородиця шукає Христа по його смерти. 

Там попід гори бита сгежейка лишила, 

Ой там по ній божа матінка ходила. 

Ой ходить, ходить, синонька свогу глядає, 

Синонька свогу, в духа сьвітогу. 

Чись не видїла синонька мого? 

Допомагай Біг, ясна зорейко. 

Там попід гори бита стежейка лишила, 

Ой там по ній божа матінка ходила. 

Ой ходить, ходить, синонька свогу глядає, 

Синонька свогу, з духа сьвітогу. 

Чись не видїло синонька мого? 

Допомагай Біг, ясне сонейку! 

Високо сходиш, далеко сьвітиш. 

Допомагай Біг, ясне сонейку. 

Там піди Львовом, там під Краковом, 

Там го спіймали, роскрижували. 

Єго рученьки гвоздем прибити, 

Єго ножейки гвоздем прибити, 
бго головойка тернем обита, 

Єго очейки зажмурений 
Єго губойка затуленая, 

Довкола него ланцух опасаний, 

На проти сердейка смоляна сьвічейка. 

Терпів єсь рани за нас християни! 

Вивай веселейкий, пане спудару, 

Із цілим домом, із милим Богом. 

Зап. від Марії Крушеної з Кутковий Юрій ІІавлюк. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народи, шЬони, II, ст. 38, ч. 57; ст. 43—44, ч. 9; 
ст. 46—47, ч. 12. — П. Чубинскій, Трудьі, III, ст. 367, ч. 91. — А. Потебня, Ко¬ 
лядки и щедровки, ст. 753—759, ч. 80. 

63. Три раї. 

Ой у Бога три раї стоїт: Над Господом книгу читають, 

В першім раю сам Господь лежить, Над єго сином свічи палають, 

В другім раю їх син лежить, А над Марією рожа зацвіла. 

А в третім раю пресвятая діва. 

Збірка 3. Ходаковськ ого, ч. 322, з Крацлавщипи . 



111 


64. Свята Пятниця обдаровує господиню. 


Ой рано, рано кури запіли, 

А господиня ще ранїй встала. 
Господинейко, одчиняй двері, 
Маєш гостойки в свойому дворі; 
Одчиняй двері ВСЇ ТИСОВЕ ї, 

Стели кілими та все новії, 

Маєш гостойки вельми світлиї: 
До тебе іде свята Пятюнка, 
Дарує тебе от як матюнка: 

В комори іде замиканні', 

Одчпня скрині мальованиї: 


У одну кладе — тонке прядево, 
У другу кладе — біле полотно, 
У третю кладе — добреє сукно. 
Свята Пятниця дари давала, 

Бо господиня мудрая була: 

Що у пятницю кужіль не пряла, 
Свіч не сукала, хустя не прала, 
Хустя не прала, в золу не клала- 
А за цим словом бувай здорова. 
Сама собою і з дїтойками, 

І з кумойкамп, з сусїдойками! 


О. ІІчілка , Укр. колядки (Кіев. Сигар. 1903, кн. IV, стр. 1-13, ч. 10) 


65. Мати св. Петра. 


Ой в паю, в раю, ангели граут, 
Ялилуй, гей, ялилуй, 

Господи Боже, помилуй!* 

Лем сьвятий Петро такой не грає, 

Бо його мати аж на дні в пеклі. 

»Иозвідуй же ея тай сьвятий 

[Петре, 

Тай сьвятий Петре своеп матінки, 
Ди сила дала во імя боже?« 

»Ей я не дала, лем пів повісма, 
Лем пів повісма, пів плоскінного.« 

»Складуй же ти їх до волокенця, 
Подай же ти їх на дно до пекла, 

Ой стане она ся того хапати! 

Я. Головацкгй, Нарио. пЬсни 
45, ч. 10. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. 
Колядки и щедровки, ст. 783, ч. 87. 


Подав же Петро на дно до пекла, 
Стала она ся того хапати, 

Стали ся на ню душки вішати, 
Стала ся она отріповати: 

»Ей гетьте, гетьте, бо ви не 

[дали, 

Бо ви не дали бо імя боже!« 
Сьвятий Петро став, тяжко за¬ 
плакав : 

»Ей мати-ж моя тай проклятая! 
Не творилась добрі, та юж і не 

[будеш, 

Не вийшла ’сь з пекла, тай юж 

[не вийдеш.« 

Гал. и Угор. Гуси, II, ст. 44 — 
п'Ьсни, II, ст. 244, ч. 5. — А. Потебня, 


О 


НІ. Колядки господареви. 

66. Початок світа. 


Коли не било з нащада світа, 
Подуй же, подуй, Господи, із свя¬ 
тим духом по земли!* 
Тогди не било неба, нї землі, 

А но лем било синое море, 

А серед моря зелений явір. 

На явороньку три голубоньки, 
Три голубоньки радоньку радят, 
Радоньку радят, як світ сновати: 
»Та спустеме ся на дно до моря, 

Збірка Ів. Вагилевича , ч . 1 


А йак то було с почітку сьвіта, 
Не було тогдьі неба, ньі земльї, 
А лишень булб сйнее море, 

А на тьїм мори ой два дубочки, 
На тих дубоньках два голубоньки, 
Два голубоньки з неба зьісланьі, 
З неба зьісланьі на відпитаньі. 

Не скінчена, бо співачка далї не 

Від Олени Чупрей записав 


A. 

Та дістанеме дрібного піску; 
Дрібний пісочок посїеме ми: 

Та нам ся стане чорна землиця. 
Та дістанеме золотий камінь, 
Золотий камінь посїеме ми: 

Та нам ся стане ясне небонько, 
Ясне небонько, світле сонїнько, 
Світле сонїнько, ясен місячик, 
Ясен місячик, ясна зірниця, 

Ясна зірниця, дрібні звіздочки.« 

B. Поль із Кальницї. 

Б. 

Стали радити, йак сьвіт сотворити: 
Спустьїм сьа у море до самого дна, 
Віберім собі сйнвй каменец, 
Сйний каменец, сйнее небо. 
Віберім собі жбутий каменец, 
Жбутий каменец жбутайа земльа. 


знала. 

1901 р. Іван Чупрей . 




113 


в. 

Щож нам було з світа початку? — Боже наш!* 
Не було нічого, їдна водонька. 

На той водонцї їдне деревенко, 

На тім деревенку шовкове гніздо, 

А в тім гнїздеику три голубоньки: 

Не три голубоньки, три ангелоньки. 

ІОж ся впустили в глубокое море, 

В глубокое море на самое дно. 

Винесли нам (вни) три пожитоньки: 

Перший пожиток — возимо жито, 

Возимо жито людям на хлїбец; 

Другий пожиток — яру пшениченьку, 

Яру пшениченьку на проскіроньку, 

До служби Вожой до церковоньки: 

Третий пожиток — зелену траву, 

Зелену траву для худобоньки. 

Збірка 3. Ходаковського. ч. 371. 


Г. 

Гей як там було на початку світа? — Боже наш!* 
Гей не булож там ні неба, ні землі, 

Гей інож там були темненькії моря, 

Гей а на тих морях зелен явіронько, 

На тім явіроньку на верха гнїздонько, 

Гей а в тім гнїздоньку тріе просфороньки, 

Тріе просфороньки, а всі три маленькі. 


Рудно 7ііоо Львовом , 1879 р. 

д. 

Сїдїв голубок в тихім Дунаю, 

Дунаю — 

Гей, гей Дунаю, все в милім 
Бозї гадаю.* 

Крильцями стрипав, у Дунай упав. 
Вилетів відтам та за три ліга, 

Виніс він відтам троє насївя: 

Перше насїня — яра пшенойка, 

Зі збірки Мирослава Капі я — 
Катрг Зарінок , 6. ХІІ } 1906. 


Друге насїня — пахнячий лотань, 
Трете насїня — сьватий воскочок. 
Яра пшенойка — на проскуройки, 
Пахнячий лотань—на кадильниці, 
Сьватий воскочок—та на свічейки. 
Бувай ми здоров, ґосподару наш, 
Із дїтойками, із звіздойками. 

Бандргв , пов. Лгсько — зап. від 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 


8 




114 


Бай стойит царю на синім мори, 
Радуй си, радуй си, земле, син 
[Божий нам си народив!* 
Ой бо приходи тай їїсус Христос: 
Бай подобрий день, ти мирський*) 

[царю! 

Бай подай здоров ти годний царю, 
Ти годний царю тай войиводо! 
Послухай мине, шо тобі скажу: 
Послужи мине у синейе море, 

У синейе море тай у пресподне. 
Йискажи тамки тай во мйи Отца, 
Бо й повтори ко у сйитого Духа, 
їїискажи: Земле, йа беру тебе, 
Йа тебе беру на божу волю! 

Вин понирайит у синейе море, 

У синейе море тай у пресподне. 
Вин зачірайит сйитої землі, 
Сйитої землі тай повні жмені. 

Ой вин ни сказау тай во мйи Отца, 
Бай вин ни казау у сйитого Духа. 
Вин винирайит з синого морьи, 

З синого морьи из пресподного, 
Ой нима землі у него й у жмені! 
Бай Исус Христос то промовйи- 

[йит: 

Ти мирський царю, бай войиводо! 
Так то ни буде, йик ти гадайиш, 
На свою волю землі ни возьмеш. 
Бай ионирай ко бай по другий раз 
У синийе море тай у пресподне, 
Бай искажи ко тай во мйи Отца, 
Бай скажи ко шьи у сйитого Духа- 
Йискажи: Земле, йа беру тебе! 
Вин понирайит у синийе море, 
Тай вин ни кажет тай во мйи Отца, 
Тай вин ни каже у сйитого Духа, 
Сйитої землі узьиу поуні жмені. 


Вин винирайит з синого морьи: 
Ой нима землі у него й у жменп! 
Бай ІІсус Христос тай промовйи- 

[йит: 

Бой так ни буде, йик ти гадайиш, 
На свою волю землі ни возьмиш. 
Ти мірський царю, поганий духу, 
Ба й пронирай ко та у третім разі 
У синийе море та у пресподне. 
Пережегни си, перехрести си, 
Йискажи тамки: Йа тебе беру, 
Йа тебе беру на божу волю! 

Вин понирайит у синийе море, 
Вин понирайит та у пресподне. 
Вин тогди сказау тай во мйи Отца, 
Однак ни каже у сйитого Духа. 
Вин зачірайит сйитої землі, 
Сйитої землі тай поуні жмені. 
Вин винирайи з синого морьи, 

З синого морьи из пресподного. 
Ни майи землі у него й у жмени, 
Бірше ни майи, лиш за нїгтами. 
Бай ІІсус Христос йиу видирати, 
Сйитуйу землю тай из за нїхтїу, 
Уни палїничку йили плескати. 
Ой полїгали на палїничку, 

Ай полїгали там ночувати. 

Божая сила си розрастала, 

Ой сині моря та й заставала. 

Бай заснували гори, долини, 
Широкі поля, синії моря. 

Радість велика по усему світу, 
Радість велика из сйитоу земле)'. 
Ой засвітили звізди на небі, 
Звізди на небі, сонце и місьиць. 
Радість велика по усім світі, 
Ба’ле й отото Богу й на хвалу, 
Богу й на хвалу, господареви, 


*) Морський. 



115 


Господареви тай Писарєви, Многа літами, цими сйитками, 

Бай на йославу усім посполу. Ай вид цих сйиткіу’ та на дру- 

Ми вас вінчуйим шьистьим, здо- [гий рік. 

[ровйим, 

Шьистьим, здоровйим, многа літа¬ 
ми, 

Зап. М. Кузьмах у Жабю - Ільци } Косгв. пов. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. п'Ьсни, II, ст. 5, ч. 7. — Н. Костомарові), 
Обі истор. значеній рус. нар. поззіи, ст. 66. — А. Потебня, Колядки и щедровки, 
ст. 738—740, ч. 75. — А. Ио^озіеізкі, їдкі икгаіпзкі, І, сг. 102—104. — Правда, 
1868, ст. 82, ч. 2. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 132—136, ч. 1—2 (найпов- 
нїйші з відомих доси варіантів). 

67. Райське дерево. 

А. 

Ой долів, долів, долів луженьки, 

Ой течат ними 1 ) бистрі річеньки. 

Ой плинеж, плине райское древце, 

Райское древце з трома вершеньки: 

В однім вершеньку сив соколонько, 2 ) 

Б другім вершеньку сива кунонька, 

В третім вершеньку сив ластовлята. 

Ой не еж тото сив соколонько, 

Але еж тото господаренько. 

Ой не еж тото сива кунонька, 

Али 3 ) еж тото бай ґаздиненька. 4 ) 

Ой не еж тото сив ластовлята, 

Али 3 ) є ж 5 ) тото 6 ) еїх 7 ) дитята. 

Збірка Ів. Ваги левина, ч. 10. Вас. Тригер як із Ясеня. 

Відміни: Рук. Оссол. 2411, П, 167: г ) Йдут долів ними; 2 ] соколонька: 
але 4 ) каздиненька; 5 ) но еж; 6 / то; 7 ) єї. 

Б. 

Ой долів, долів, долів луженьки,*) 

Ой плинут туда бистрі річеньки. 

Наднесли собі райское древо, 

Райское древо з трома вершечки. 

Б еднім вершечку сиз соколонько, 

Б другім вершечку сива кунонька, 

*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Божек‘ 



116 


В третім вершечку ай ластовонька. 

Не був-же тото сив соколонько, 

Ай був-же тото ґосподаренько. 

Не була-ж тото сива кунонька, 

Ап була-ж тото ґоеподинонька. 

Не була-ж тото ластовлятонька, 

Ай були-ж тото їх дитятонька. 

А за сим словом . . . 

Записано в Дубі, 10 липня, 1807 р. 

В. 

Ой течут, течут бистрі річеньки, 

На тих річеньках сплавиноченьки, 

На тих сплавоньках по три вершечки: 
В першім вершечку сив соколонько, 

В другім вершечку сив зазуленька, 

В третім вершечку ластовятонько. 

Ой не тото єсть сив соколонько, 

Але тото єсть господаренько. 

Ой не тото єсть сив зазуленька, 

Але тото єсть господиненька. 

Ой не тото єсть ластовятонько, 

Але тото єсть їх дитятонько. 

А за сим словом будьте здорові, 
Господиненько з господареньком. 

Новиця , Калуськ. пов. зап. 1884 р. 3. Грушкевич. 

Паралелі: П. Чубинскій, Труди, III, ст. 280, ч. 12. 


г. 

А в пана, в пана, в пана Івана 

Святий вечері* 
Стояла яблоня посеред двора, 

На той яблонї золотая кора. 

Золотая кора — то его жена; 

А что почечка — то его долечка; 


А что віточки — то его дїточки; 
А что сучечки — то его синочки. 
Бувай же здоров, сам пан хазяїн, 
Із Новим годом, із усїм родом, 

Нї сам собою — с своєю семею. 


Ал. Н. Малинка, Сбор. матеріалові, стр. 76, ч. 112. 


Паралелі: Б. Гринченко, Зтногр. матеріали, Ш, ст. З, ч. 2. —А. Потебня, 
Колядки и щедровки, ст. 211—245, ч. 15. — Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, II, ст. 
30—31, ч. 42. 



117 


68. Родина господаря. 

А. 

Шо у нашого пан-оца широкії ворота, 

За тими воротами стоять стовби зЬлотії. 

Сам хозяїн ходить, як місяць ісходить; 
бго жена ходе, як сонечко сходе; 

Єго діти ходять, як зорочки сходять. 

Ал. П. Малинка , Сбор. матеріалові, стр. 75, ч. 110. 



Що й у нашого пан-отця 
Золотії ворітця, 

А за тими ворітьми 
Стоять стовпи золоті. 

А за тими стовпами 
Стоять столи заслані. 

А за тими столами 
Сидить батько з синами. 


Сидить батько з синами 
Пише листи перами. 

Шо на небі молодик, 

До то божий чоловік; 
Шо на небі зоря, 

До то божая жона; 

Шо на небі зірочки, 

До то божі дїточки. 


Б. Гринченко , дтногр. матеріали , 111, ст . З, ч. 1. 


Паралелі: А. Малинка, Сборн. матер., ст. 75—76, ч. 111. — П. Чубинскій, 
Трудьі, Ш, ст. 433, ч. 170; ст. 460—462, ч. 24; ст. 463, ч. 25 (початок). — А. Мет- 
линскій, Народ, южн. рус. п'Ьсни, ст. 312—313. — О. КоІЬег^, \¥о!уп, ст. 81—82, ч. 
147. — Б. Гринченко, Втногр. матеріали, Щ, ст. 37, ч. 52. — А. Потебня, Колядки 
и щедровки, ст. 619. — А. Терещенко, Биті» рус. народа, УП, ст. 54, 111 і 113.— 
Кіев, Старина, 1889, П, ст. 482. 


69. Господар вижидає потомна. 

Чи дома, дома сей же пан хозяїн? 

Рай розвив ся, 

Ой рай розвив ся, 

Христос народив ся 
Та в його дому.* 

Немаж його дома, — він у царя в Бога, 
Сидить за скамнею, усе листи пише, 

Усе листи пише, та до милої шле: 

»Коли-б же я знав, що то син буде, 

То я б коня купував, сїделечко змалював, 
Сіделечко змалював, та й у службу віддав. 
Колиб-же я знав, що то дочка буде, 

То я б скриню купував, худібоньку готував, 
Худібоньку готував, та й заміж би віддав!« 
Б. Гринченко , Зтногр. матеріали, III, ст. З, ч. 3. 



118 


70. Дві радости. 


Ішов, перейшов місяць по небі 
Та стрів ся з ясною зорою; 

Ой зора, зора, де в Бога була, 
Де в Бога була, де маєш стати? 
Де маю стати? В пана Івана, 


У пана Івана, на його дворі, 

Та на його дворі, та в його хатї. 
А в його хатї та дві радості: 
Першая радость — сина женити, 
Другая радость—дочку віддавати. 


П. Чубинскгй , Труди , НІ, сип. 415 , ч. 140. 

Паралелі: Н. Маркевича, Обьічаи и пов'Ьрья, ст. 23. 


71. Одяг господаря. 



Ой дома, дома господаренько. 
Господаренько, чом Василенько? 
Ой знаемо-ж ми, же єсь він дома, 
Ой сидит собі по-конець стола, 
По-конець стола з жовтог’ явора. 
На нїм кошулька як снїг біленька. 
А де вна прана? В краю Дунаю. 
А де кручена? В тура на розі. 

А де шушена? На явірничку, 

На явірничку в самім вершечку. 
А де качана? В Львові на столї. 
А де вбирана? В світлій світлонцї, 
В світлій світлонцї при оболонці', 

Зап. В. Посацький , Лолин. 


При оболонці, при яснім сонци. 
А вбирали ’го три ангелове: 

Як ’го вбирали, на руки взялп, 
Тай занесли ’го а в рай до Бога. 
Тепер ти в раю, наш ти паночку, 
Ой наш паночку, господареньку. 
Служи службоньку вірну до Бога, 
А по Богови Вожой Матери, 

А по Матери і усїм святим. 

А за сим словом будьже нам здоров, 
Ой наш паноньку, господареньку, 
Господареньку, чом Василеньку. 0 


Ци дома, дома ґосподаренько? 2 ) 
Ай знаємо ми, що він є дома, 
Сидит же собі по конець стола, 
По конець стола красше сокола. 
На нїм шапочка як мак дрібненька, 
На нїм кошулька як біль біленька, 
Як біль біленька, як лист тоненька. 
Туркинька брала, ткаленька ткала, 
Шевкинька шила, пралечка прала. 


Де-ж она прала? В краю Дунаю. 
Де вна кручена ? В тура на розї. 
Де вна сушена? В верху явора. 
Де вна тачана? В Львові на столї. 
Де вна вбирана? В світлі світлонцї, 
В світлі світлонцї против оконце. 
Ой убирав ї можний панонько, 
Можний панонько, ґосподаренько. 
А за сим словом . . . 


Записано в Дубі , 10 липня , 1867 р. 

х ) Ітд. вінчуе ся, як хто хоче. — Пр. запис. 2 ) За кождою стрічкою додав ся: 
Ой дай Боясе!“ 



119 


В. 

Та ци дома, дома, пане ґосподарйу, 

Пане ґосподарйу, йа ^вес доматарйу? 
Жіночки кажут, нима го дома, 

Нима го дома, пойіхау до Львова. 

Ой ми го видим по конец стола: 

На ньім копіулька йак біль біленька, 
Йак біль біленька, йак лист тоненька. 
На ньім шипочка йак мак дрібненька. 

Та за сим же словом бувай ми здороу, 
Та бувай ми здороу, пане ґосподарйу. 

За кольидочку дай пива бочку; 

Бочку ни бочку, хоть кватирочку, 

А с того жарту, горіуки кварту. 

Зап. в липни 190 2 рв Коропци , Бучацького пов. 
Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина IV', ст. 62, ч. 15. 


72. Соловій у садочку. 


А. 

В нашого ґазди нова світлонька, 
Нова світлонька тай оборонька, 

Тай оборонька, тай сад-виноград. 

А в тім садочку, виноградочку, 
Соловіенко красно співає, 

Нову світлоньку розвеселяє, 

Нову світлоньку тай обороньку, 

Тай обороньку тай сад-виноград, 

Тай сад-виноград тай пана ґазду, 

Тай пана ґазду тай ґаздинечку. 

Ой збрикали ся буйні волоньки, 
Садок-виноград тай поломали, 
Соловіенка повідганяли. 

Зап. р. 1900 Василь Басараб у 


Ой ізбіглиж ся близькі сусіди: 
Воли сивани позаганяли, 

На оборонці поприпинали, 
Садок-виноград знов посадили, 
Соловіенка знов принадили. 

Ой ми вже ся вам відщебетали, 
Як соловейко у лузі, в тузї, 

Як зазулечка в вишневих садах, 
Як ласківонька в побитих домах, 
Як перепелка при буковинці, 
При буковинці, при густій нивці, 
При густій нивці, в ярі пшеничці. 

Ляхівцях , Богородчанського пов. 


Б. 

Що в пана дядька да на єго дворі Там сад виноград да посажений, 
Щедрий вечор! добрий вечор! 2 ) Райськії пташки да принажени. 

Тут повторюють ся початкові стрічки від: Соловіенко красно співає — до: 
Тай пана-ґазду тай ґаздинечку. 2 ) Приспів по кождім стисї. 



120 


Наїхали гості да не прохани, 

І непрохани і несподївани; 
Попускали конї непутани й не- 

[нуздани; 

Вони сад виноград да поломали, 
Райськиї пташки да розогнали. 
Не гнівай ся, пане господару! 


Ми сад виноград да посадимо, 
Райськиї пташки да принадимо. 
Ми ж тебе, Іванко, да не пони¬ 
жаєм, 

З святим Василіем поздоровляєм. 

Щедрий вечор! 


Ал. Н. Малинка , Сбор. матеріалові, стр. 78 — 79 , ч. 116. 


Паралелі: А. Малинка, Сборн. магер., ет. 77—78, ч. 114—115. — П. Чу- 
бинскій, Труди, ПІ, ст. 280—281, ч. 13; ст. 357—358, ч. 85. — В. Кравченко, Етн. 
матеріали, ст. 20—21, ч. 5£, 2. 


73. Три соколи. 


В нашого пана три соколоньки : 
Соколе! Не лїтай рано, рано ра¬ 
денько на поле!* 
Єдин полетів в чистеньке поле, 
Другий полетів в бистрі потоки, 
Третій полетів в темні лїсоньки. 
Тот, што полетів та в чисте поле, 


Приніс на обід перепелоньку; 
Тот, што полетів в бистрі потоки, 
Приніс рибоньку та на снїданя; 
Тот, што полетів в темні лїсоньки, 
Приніс він пану чорну куноньку: 
З чорной куноньки пані шубонька. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 8. В. Поль із Кальницї. 

Паралелі': Я. Головацкій, Народ, п^сни, II, ст. 2, ч. 2; Ш, ст. 6, ч. 6. — 
А Потебня, Колядки и щедровки, ст. 253—260, ч. 17. 


74. Господарські вжитки. 

A. 

В вершеньку сосни чорні кунонь- 

[ки. 

Перепілоньки пану на обід, 

Ярі пчілоньки пану на медок, 
Чорні куноньки пані й на шубу. 

B. Гіоль із Кальницї. 

Б. 

В нашого брата обгороджено, Серед подвіри зелений явір, 

Обгороджено, красно ометено, Під тим явором чорнії бобра, 


В нашого пана ґосподаренька 
Біг му дав! Не заздростїте, панове 

[братя, даст і вам!* 
Стоїт соснонька серед ринонька: 
В корені сосни перепілоньки, 

А в пні сосновім ярі пчолоньки, 

Збірка І. Вагилевича , ч. 7. 



121 


На восиридки ярії пчоли, Ярії пчоли меду на столи, 

А на вершечку сиві соколи. Сиві соколи Богу на хвалу. 

Ой дай Боже! — Ой дай Боже! 

Чорнії бобра на шуби добрі, 

Зі збірки Мирослава Капія — Костглтики, пов. Вучач (Над- 
днгстрове) — зап. від П. Провальнюк , 1904. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пісня, ПІ, ст. 6, ч. 5. 


75. Три користи. 

Ци е ти дома, пан ґосподарю? 

Ой нема дома, в сосновім бору, 

Соснойку отворит, Богу се помолит. 

Дай-же мі, Боже, три користойки: 

Першу користойку — яру пчолойку, 

Другу користойку — ЖОВТИЙ ВОІЦОЧОК, 

Третю користойку — солодок медок. 

Яру пчолойку на роботойку, 

Жовтий вощочок на божу хвалу, 

Солодкий медок на поживлїнейко. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 21. Павло Свірчевський з Вишні. 

Паралелі: П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 473—474, ч. 46. — В. Гринченко, 
9тногр. матеріалк, Ш, ст. 38, ч. 53. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 211— 
245, ч. 15. — Я. Головацкій, Народ, пісни, II, ст. З, ч. 4; ст. 51—52 ч. 20; — 
Ш, ст. 12, ч. 15. 

76. Господар закладає пасїку. 


А. 

Щож то за хмара від лїса стала? 
Повінь Боже духом своїм!* 
Господару, в чисте поле, 

Пізрийже на чорну хмару. 

Не ест же то чорна хмара, 

Іно то ярі пчолонькп. 

Перейшов же їх святий Миколай, 
Пережегнав їх правої! рученькой, 
Скропив же їх свяіценой водой, 

Заяв же їх до городенька, 

Розділив же їх на три частонцї: 

Збірка 3. Ходаковського , ч. 867. 


Єднії всадив в грубу дубину, 
Другії всадив в білу липину, 
Третії всадив в жовту соснину. 
В грубій дубині господареви, 

В білой липинї то господині, 

В жовтої! соснині синоньком его. 
Зародьже, Боже, густії меди, 
Густії меди, жовтії воски: 

Жовтії воски Богу на хвалу, 
Густії меди людьом на славу. 
Бувай же здоров! 



ш 


Б. 

Понад буковим лісом три гро- 

[моньки греміли, 

Не хмароньки летіли, три роенки 

[летіли: 

Найперше пали на калиноньці, 

Другії сіли на пасїченьцї, 

Третії сіли на ялиноньці. 

Що в пасїченьцї ґосподареві, 

На калиноньці ґосподиноньцї, 

Збірка 3. Ходаковського , ч. 852. 


На ялиноньці его доненьці. 
Зародь же, Боже, густії меди, 
Густії меди, жовтії воски. 

Густі медоньки до горілоньки, 
Жовтії воски до церковоньки, 

До церковоньки на престолоньки, 
На престолоньки, на всеночное, 
На всеночное, на хвалу божу. 


77. Нарада про веснованє 


Заколядуймо ми цему ґаздо ви, 
Цему ґаздови й его столови. 

Гой дай Боже.* 
Поза столови сидят панови, 
Сидят панови тай раду радят, 
Тай раду радят за святу весну, 
За святу весну, за сиві воли, 

За сиві воли, за сріблі плуги: 
Сивії воли впрягати в плуги, 


В плуги впрягати, лани орати, 
Жито, пшевпцу тай засівати, 
Жито, пшеницу, всяку пашницу. 

Вінчуемо вас іцастем, здоровєм, 
Щастем, здоровєм тай святим 

[РІЗДВиМ. 

А за цим словом будь, ґаздо, 

[здоров! 


Співала Домнїка Тулйк , писала Олександра Рак у Раранчу, пов. 


Чернівці. 


78. Святі орачі. 


А. 

У ґосподаря плужок 1 ) найраньше вийшов: 2 ) 
Бриніли! Бриніли волойкп, а всї чотири в золоті!* 
Святий Спас волойки напас, 

Святий Михаїл 2 ) воли напоїв, 3 ) 

(А) Святий Петро воли погонив, 4 ) 

Пророки яли, воли запрягли, 

Святпй Микита заніс затика. 

Сам Господь* Бог за плужком ходит, 

Пресвята Діва їстоньки носит: 5 ) 

»Оріте, синки, довгії нивки, 

Будем сїяти жито, пшеницю. 6 ) 

Буде житонько як очеретец. 

Буде пшениця як тростїниця, 



123 


Будут женцї, сами паняньки, 

Будут вязальники, самі молодчики. 

Будут снопоньки як дробен дожджик, 

Будут копоньки яко звіздоньки, 

Будут стоженьки яко місяченьки, 7 ) 

Будут молотнички все паробочки. 

Що снопочок, то хліба бохоночок, 

Що колосочок, то перожочок, 

Що зернаточко, то ироскурочка. 

Все ж того буде для господаря.* 

Збірка їв. Вагплевича , ч. 20. Онисько Дапилиха з Ожидова. 

Відміни: В вар. В. Равлюка з Сїнькова, Каменецького пов. вап. 1896 р. 
приспів такий: Всї чотири, всі чотири волоньки, бодай здорові ходили! — Крім 
того е такі зміни: *) Ой чий то плужок. 2 ) По сім іде стрічка: Ой вдовин плужок 
найраньше вийшов. 2 ) Ілія. 2 ) Напував. 4 ) Поганяв. Зам. дальших трьох стрічок 
отся: А святий Павло за плугом ходив. 5 ) Несла. А далі: їстоньки несла і слово 
рекла. 6 ) Зам. дальших чотирьох стрічок отся: Будут женчики молод хлопчики. 

7 ) Будут стиртоньки й а в три радоньки. 

Свята Пречиста кодо стирт ходит, 

А святий Павло Богу ся молит. 

Щастенько на двір і т. д 

Варіант зі збірки Бодянського — се лише незначний відривок. Те саме треба 
сказати про вар. зі збірки 3. Ходаковського. З нього вистане навести перші стрічки: 

Ой на горі полуцвітки процвітають, 

А всю гору камяную укривають. 

На вагумінку плуженько оре і т. д. 

З відривна В. Домапицького з Липок, Ровен. пов,, Волин. їуб. наведу копець: 

Де він ногою, там жито копою; 

Де він хвостом, там жито кущом. 

З колосочка — коробочка, а з снопочка — жита бочка. 

В йогож відривку зі Столпина: 

З нолосеню — бочка ячменю, 

З колосниці — бочка шнаниці. 


По загуменю плуженько оре, 

Та в його! та в його дому а все 

[ангели глаголет!* 

За плужком ходит сам Біг небес¬ 
ний, 

А светий Павло волоньки гонит, 
А светий Петро волоньки водит. 
А війшлаж іт ним Біжая мати: 


Б. 

»Оріт, синочки, здрібна нивочки, 
Будем сїяти жито, пшеницю, 
Жито, пшеницю, всеку сївбицю. 
Уродит се нам як тихий Дунай, 
Будем збирати краснії женцї, 
Краснії женцї, дївки, молодці. 

А все серпочки як місеченьки. 
Будем складати та три стирсоньки: 



124 


Єдна стирсонька для насїнїнька, Трета стярсонька Богу на хвалу, 

Друга стирсонька для челєдоньки, Богу на хвалу, людьом на дору.« 

Збірка їв. Вагилевича , ч. 29. Пилип Саблаташ із Тишевницг. 



Ой чий же то плужок найранїй вийшов? 

Врадуй сї, земле, туй сї син божий народив!* 
Господарський плужок найранїй вийшов. 

Світий Петро за плугом ходив, 

Світий Павло волонькі водив, 

А сам Господь Бог пшеничку сїяв; 

А світий Ільо заволочее. 

Світа Пречиста їстоньки носит, 
їстоньки носит, все Бога просит: 

Зароди, Боже, жита, пшеницї, 

Жита, пшеницї, всьої ярицї. 

Йдут половичейки — самі панїноньки, 

Ідуть женчейки — самі паничейки. 

Ставлїт сніпойки, як дрібний дощ, 

Ставлїт купойки, яко звіздойки, 
їдут візоньки, яко слободойки. 

Ставлїт стіжочки у три рідочки: 

Перший стіжочок на обсївочок, 

Другий стіжочок на челїдочок, 

Третій стіжочок на розхідочок. 

Зап. Дмитро Єндик від М. Худого. Кульматичі коло Судової 
Вишні. 



На оней горі, оней високій, 
Собота, собота гора висока!* 

Там же ми оре золотий плужок, 
Там же ми оре сам милий Господь, 
А святий Петро ему поганят, 
Божая мати насїня носит, 

Насїня носит все троякое: 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 


Є дно насїня — пахнячий ладан, 
Друге насїня — яра пшеничка, 
Трете насїня — зелене вино. 
Пахнячий ладан до кадильниці, 
Яра пшеничка на прускуроньки, 
Зелене вино на потїшеня, 

На потїшеня, душ очищеня. 

28. В. Поль із Кальницї. 


Подібний вар. виписав я в Коропця, Бучацького пов. 1902 р. від Од. Сеньчука. 



125 


По усьому двору господарському, 
Завитаїї, завитай, Боже, у госпо- 
[даренька — йа у тім домі!* 


Побудіі усю свою челядоньку, 
Няй вона піде по домонькови, 

Як ярі пчілкі по цьвітонькови. 
При тузі-лузі при калиноньці', 
При калиноньці плуженько бре. 
Оре-ж він, оре четверйною, 

А сьвятий Петро за плугом хбдит, 
А сьвятий Павел вбликі гонит, 
А сам Бі,—Госпоть—сам посіває, 
А сьвятий Юрвй поволбчуе. 

Зап. у Кропивнику Нов ., , 


Біжая мати обід вин бейт: 

»Майбі — помайбі, робітниченькі, 
Робітниченькі, плуготаренькі! 

Ой ходїт зо мноу чом на обідець!« 
»Ми не підеме, пбкиль не уробимо, 
Пбкиль не пооремо широкі лани, 
Широкі лани, доугі нивбнькі.« 
Біжая мати усе й питає ся, 

Щ о сам Бі-Госпоть у се посіває? 
На ширбкіх ланах яра пшениця, 
На доугих віівах шоукбвий линок. 
Яра пшениця — Богу дариця, 
Шоукбвий линок — Богу сьві- 

[тильце. 

б. пов. 1001, В. Аевинський. 


Е. 

Ци дома, дома господаренько? 

Гей дай Боже!* 

Нема го у дома, пішбу у поле, 
Пішбу у поле, там плужок бре, 

А у тїм плужку чотири воли: 

Ой сьвітйй Петро за плугом хбдит, 

А сьвітйй Пауло вблонькі гонит, 
Божая мати пшенйцю сїе, 

Пшенйцю сїе, а у руках нбсит, 

А у руках носит, шче Бога прбсит: 
Зарбдь, Боженьку, ту пшеничень- 

[ку, 

Зарбдь, Боженьку, жйто, пшеницю, 
Жито, пшенйцю, усяку ярицю!.. 

Зап. у Кропивнику Н. 1901 , 


А за тим словом бивай нам здброу, 
Бивай нам здброу, господарбньку, 
Господарбньку з господинею, 

З господинею, з окблим двором, 
З окблим двором, с хорошим ро- 

[дом! 

Дайже ти, Боже, а у поли полон, 
А у поли полон, а зо усіх сторон; 
Дайже ти, Боже, густі копбнькі, 
Густі копонькі, ріснї снопбнькі, 
Щ о копу зібє, най корець набє. 


Вол. Аевинський. 


Ж. 

Чий то нам плужок найранше вийшов? 

Зраду й ся, зраду вали ся я всі святії над нами. 1 ) 
Пана господаря найранше вийшов. 


!) Повтаряе ся за кождим стихом. 



126 


А сьвятий Павло волоньки водит, 
А сьвятий Петро за плугом ходит, 
Пречиста Діва їсти виносит, 
їсти виносит, все синїв просит: 
Оріт, синойки, довгі нивойки, 

Не так довгії, як широкії. 

Будем сіяти жито, пшеницю, 

Жито, пшеницю, ячмінь, ярицю. 

То будут женцї. дівки, молодці, 
Будут снопойки, як дрібний ДОІЦИК, 
Будут копойки, яко звіздойки, 
Будут фіроньки, яко хмароньки. 

А що снопочок. то бохоночок. 

Що колосочок, то пиріжочок, 

Що зерняточко, то проскурочка, 

А проскурочка на престолочок. 

Най то буде людям славно, 

Людям славно, Богу явно. 

Будьте здорові, господареньку, 
Господареньку з господинею, 

З господинею, дім з челядкою. 
Здоровля в той дім на челядоньку. 
Щастенько на двір, на худобоньку. 
Зап. в Желдци 3. Тимкевичівна, 


3 . 

А в чистім поли там плужок ори, 
Ардан вода етудиненька!* 

Там плужок ори чотири воли, 
Чотири воли, чом половії, 

Чом половії, роги сьвітлїї. 

А сьвітий Петро за плугом ходит, 

А сьвітий Павло волики гонит, 
Сьвіта Марія їсти їм но сит, 
їсти їм носит, а все їх просит: 

Оріт, дітоньки, добре нивоньку, 

Зап. у Пасічні '', Стангел, пов. 


Добре нивоньку, з дрібна ски^ 

[боньку, 

З дрібна скибоньку на проску- 

[роньку, 

На проскуропьку, на Службу божу, 
На Службу божу за ґосподара, 

За ґосподара, за ґосподиню, 

За ґосподиню, за челядоньку, 

За челядоньку, за худобоньку. 
Добрий вечер, пане ґосподару. 
1903 р. Ів. Савяк. 


І. 

Встаньте, ґуспудару, не спіт довго, 
Бо на вашім поли плужок оре. 



127 


Сьвітий Петро за плугом ходи, 

Сьвітий Павло воли води, 

Пречиста Дїва їсти носії, 
їсти носії, Бога проси: 

Зароди, Боже, на вашім лану, 

На вашім лану, пшеницю як лаву! 

(ГІовтаряєть ся все так само, тілько замість „пшеницю" вкладаеть ся : 
„жито", „ячміпь", „овес", „просо", „гречку"). 

Зап. у Сшангміри , п. Перемишляни, Вас. Герчановський. 

Сей варіянт заслугуе на увагу строфічною будоьою 


к. 

Чий тото плужок по горі ходит? 1 ) 

То ґосподарский плужочок ходит. 

Ой а хто-ж ему волоньки гонит? 
Святий ’му Павло волоньки гонит. 

Ой а хто ему за плугом ходит? 

Ой сам Господь ’му за плугом 

[ходит. 

Ой а хто ему та й посіває? 

Святий Николай а й посіває. 

Ой а хто-ж ему поволочуе? 
Богородица поволочуе. 

Ой а хто-ж ему з поля збирає? 

Всі ’му святії з поля збирают. 


Ой а хто-ж ему снїданє носит? 
Свята Пречиста снїданє носит. 
Ой не носи нам ране снїданє, 

Бо ти заблудиш по загуменю. 

По загуменю густі копоньки, 
Густі копоньки, яра пшениця. 

З тої пшенички проскурки пече, 
На Службу дає за здоровленько, 
За здоровленько господарскоє, 

За весь миронько, за православ¬ 
ний. 

А за сим словом . . . 


Записано в Лубі, 10 мая , 1867 р. 


А. 

Ти ґосподару наш, прийди си до нас. 
Ми ти шось повемо, аж тї потїпіемо: 

Й а на твоїм поли злотий плужок оре. 
Оре плужок, оре, — скибку оборали, 
Скибку оборали і си посідали. 

І сьвата Пречиста снїданя принесла, 

А вни поснідали тай си посідали, 
Гадочки гадали, іпо будут сіяли: 

На перші стаєнці — горох й енґерицю, 
На другі стаенцї — жито і пшеницю, 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!" 



128 


На треті стаєнці — дрібну комоницю. 

І зараз скочили, в купойки зложили. 

Зі збірки Мирослава Капія — Еандргв , по в. Лгсько 
Г. Нідник, грудень , 1906. 



за 7і. від 


Ой чий то плужок так рано й оре? 
Славен єс! Славен ес, Боже, по 
[усему сьвіту, славен єс!* 
Нашого пана ґосподаренька, 
Ґосподаренька, чом ІІвасенька. 
Волики гонит ой сьвитий Юрко, 
Волики гонит ой сьвитий Петро, 
За плужком ходит ґосподаренько. 
Ой лївоу ручкоу за плужок держит, 
Ой правоу ручкоу Богу сі молит, 
Ой за щістєчко, за здороулечко, 
За здоророуленько, за імененько. 
Ой промоулеї з тихимп слови: 
Зоремо божу сесю земленьку, 

Ой засіємо яру пшеницю, 

Ой засіємо та косовицю, 

Ой та ше будім Бога просити, 
Бога просити тай волочити; 
Заволочимо кіньми попити, 
Срібна борозна на штири гони. 
Ой є ще будім Бога просити 
За буйні вітри, теплу годину, 

За годиноньку, за пшениченьку, 
Шоби пшеничка усе посходила, 
Усе посходила, я уродила. 

Ой пшениченька як тихий Дунай, 
Як тихий Дунай, широкий Дунай. 
Витяти стебло, золоте дзерно, 

Ой стебелечко на сьвітилнечко, 

А пшиниченька на проскуроньки, 
На проскуроньки ой до цер- 

[квоньки. 

Ой до церквоньки Богу на славу, 
Богу на славу, людим на закін. 
Ой та ше будім Бога просити, 


Бога просити,женці)" збирати: 
Збиремо женцїу сім сот молодцїу, 
Гей то молодці добиранії! 
Червоні барви з ясними мечи, 
Яру пшеницю ми бо зіжнемо. 

Ми і зіжнемо, у кіпки складемо, 
У кіпки складемо, як звізд на небі, 
Як звізд на небі, так кін у ниуцї. 
Ґосподаренько межи копами, 

Як ясен місьиць межи звіздами. 
Ой єще будім Боги просині, 

Ой еіце будім волі у збирати. 

Ой зберем волїу сімсот оборі) г , 
Збиремо возів сімсот обозїу\ 

Стое волоньки я у обороньках, 
Стое возонька я у обозоньках. 
Стое волоньки 5'СЄ рогакії, 

Стое возонька усе кованії. 

Ой запрьижемо сиві воликі, 

Ой запрьижемо тай поїдемо, 

Яру пшеничку у вози складемо, 
У вози складемо тай привеземо, 
Ой привеземо у жоуті піски, 

У жоуті піски, у мідьині токи, 

А там зложимо усе до притоки, 
Ой до притоки у три стиртоньки: 
Одна стиртонька на насїнєнько, 
Друга стиртонька для чельидонь- 

[ки, 

Трета стиртонька на проскуронь- 

[чи, 

На проскуроньки ґосподареви, 
Ґосподареви д’ сьвит вечерови. 
Ой за сим словом будьте здорови, 
Були здорови ґосподаренько, 



129 


Ґосподаренько чом Ивасенько. На многи лїт, на доугий вік, 

Нн сам из собоу, из усим родом, Поможи, Боже, діждати его. 

Из усим родом добре здороуля, 

Зап. від Ів. Мельника в Зеленици А. Онищук. 

Паралелі': А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 55—57, ч. 77—80. — Я. Го- 
ловацкій, Народи, пісни, II, ст. 8, ч. 11; ст. 16—17, ч. 23; ст. 39, ч. 5^; Ш, ст. 16— 
17, ч. 19—21. — Зтногр Обозрініе, 1890, кн. IV, ст. 72. — Кіев. Отарива, 1894, 
нн. П, Св. п-Всни, В. Ястребово, посівальная. — П. Чубинскій, Трудн, Ш, сг. 890, 
ч. 116, В.; ст. 428—429, ч. 161; ст. 450, ч. 13 (конець); ст. 451—452, ч. 15. — Ів. 
Колесса, Гал. р. нар. піснї, ст. 10, ч. 13. — О. КоІЬег^, Рокисіе, І, ст. 98—99, ч. 6.— 
Іллі, 1899, V, ст. 67: К. Оаіугопчкі, Вгсгесіїчткі 2 Міс1іо\уу. — А. Потебня, Колядки 
и щедровки, ст. 105—115, ч. 8. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 41, ч. 9; ст. 
52—53, ч. 4; ст, 58, ч. 10; ст. 59—60, ч. 12; ст. 68, ч. 23. 


79. Оране на пшеницю. 


А в чистім поли, блисько дороги, 
Орет ми плужок четвірничкозо, 
Жич, Боже, нарік шестїрничкою! 
А все волове, не полови, 

На них роженьки все золотії, 

А воловоди все шовковії, 

На них ярема все тисовії, 

На них снісочки все кадрові ї, 

А занісочки все мідянії. 

Та вішла-ж іт ним Божая мати, 
Та ісказала-ж: »Оріт же, синки, 
Оріт же, синки, а з довга нивки, 
А з довга нивки, а з дрібна 

[скибки. 

Ой посїемо яру пшеницю, 

Та вродит же ся що стебло еребро, 
Що стебло еребро, золотий колос. 
Зберемо женцї, дївки-паненьки, 


А ноеїльнички хлопцї-молодцї; 

А вязальнички середні люде, 

А пораднички старії люде. 
Накладемо-ж кіп як на небі звізд, 
Стане ґосподарь межи копами, 
Як ясен місець межи звіздами. 
Зберемо вози на три обози. 
Звезем пшеницю в ґосподарске 

[гувно 

І складемож ї а в три стирточки, 
А в три стирточки, а в три ря- 

[дочки. 

Ой іскладемо а в спід широко, 

А в спід широко, а в верх високо, 
Та завершимо сив соколоньком. 
Сив сокіл сидит, далеко видит, 
Ой видит же він чистое поле, 
Чистое поле, синое море.« 


Збірка їв. Вагилевича , ч. 26. Вас. Вушта з Глубокого. 


Б. 

А в поли, в полй плужочок оре, 

Ой, дай Боже!* 

Господаренько за плугом ходит, 
Лівов рученьков чепіги держит, 


Правов рученьков Богу ся молит. 
А в них волоньки все половії, 
На волах ярма все кадровії, 

В ярмах снїсочки позолочені, 

9 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 



130 


А запїсочки — білі лїсочки. 
Сьвятий Николай воли їм гонит, 
Свята Пречиста їсти їм носит, 
їсти їм носит, та все їх просит: 
Ой, оріт, синки, йа з довга нивки, 
Йа з довга нивки, йа з дрібна 

[скибки, 

Та посіємо яру пшеницю, 

Уродит нам ся стебло серебло, 
Стебло серебло, золотий колос; 
Зберемо женці—гречні панїнки, 
А носїлочки — молоді хлопці, 

А кладїлнички — старії люди, 
Накладемо кіп, як на небі звізд. 
Стоїт господар межи копами, 


Як ясний місяць межи звіздами. 
Звеземо єї к’ новому двору, 

К’ новому двору, к’ господарскому. 
Поставим стожок в споду широчок, 
В споду широчок, в верху височок, 
Та завершимо сивим соколом. 
Сив сокіл сидит, далеко видит, 
Далеко видит, в Дунай ся дивит, 
В Дунай ся дивит, виз-рибу видит, 
Виз-рибу видит, із нев говорит: 
Ой визо-рибко, де-би нам бути, 
Деж би нам бути ой на вечері? 
Ой тобов, рибко, юшки перчити, 
А мнов соколом стожки вершити. 


Зап. 1900 р. } Василь Васараб у Ляссівцясс, Погорд, пов. 



Рук. Оссол. 2411, т. П, кар. 154 і 161. Село Розгірче. 


Ой чий то плужок найраньше 

[вийшов? 1 ) 
Сякий то 2 ) плужок найраньше 

[вийшов. г ) 

Сам Господь божий волики гонит, 
Свєта Пречиста їстоньки носит, 
їстоньки носит, все Бога просит: 
»Ой родиж, Боже, жито, пшеницю, 
Жито, пшеницю, всеку сївбицю. 
Буде пшеничка Богу на хвалу, 
Богу на хвалу, людьом на дару. 
Будут женчики, все молодчики, 
Вудут волоньки як повозоньки; 


Будут копоньки яво звіздоньки, 
Будут снопоньки як дробен дож- 

[джик. 3 ) 

Будут возити, в стоги стожити, 
А в ширш ширити, а в вис ви- 

[сити. 

А на вершечку сив сокіл сидит, 
Сив сокіл сидит, в море сє дивит; 
В море се дивит, рибоньку ловит; 
Рибоньку ловит господареви, 
Господареви на вечереньку. 4 ) 
Господареви тай господини 
Тай господини и всї челедцї. 


Приспів: Радуй се, радуй сє, земле, син нам сє божий народив. 


Варіант на кар. 161.: *) Війшов; 2 ) такого то; 3 ) дожчик; 4 ) господареви на 
вечереньку, на вечереньку, на светий вечір. Двох останніх стрічок нема. 

Вар. Ів. Ляторовського 8 Городниці, записаний у 50-тих роках XIX ст. по 
двох початкових стрічках звучить далі так: 

Вийшов до него батенько его; Будут женчики всі молоденькі, 

Ори, синоньку, дрібну скибоньку, Будут снопоньки, як колодоньки, 

Будеш сїятоньки яру пшеничоньку. Будут копоньки, мов ті зороньки, 

Буде пшениця, як тростиниця, Буде гуменьце, як ясне ссньце. 



131 


г. 

А у льіску, льіску, на жбутьім піску, 

Росте деревце тонке, високе, 

Висбке, тонке, у корінь гльуббке, 

У корінь гльуббке, у верьху кудрьаве. 

На тьім кудрьавціі сйу-сокіл сидйт, 

Сйу-сокіл сидйт, круто сьа дивйг. 

Ой вйдит-же він на чйсте поле, 

На чйстьім поли сам плужок бре. 

Ой за тйм плужком сам Господь хбдит, 

Сьвітйй Николай волики гбнит, 

Сьвіта Пречйста йісточк(и) нбсит. 

Ой нбсит, нбсит тай Бога прбсит: 

»Ой оріт, синкй, на дбугі ниукй; 

Мемо сьійати жйто, пшевйцьу, 

Жйто, пшенйцьу, усьаку пашнйцьу; 

Склйчемо женьцьів — сьімсот молодцьів; 

До уйізаночбк — сьімсот дьівочбк. 

Ой зв^земож мй на край Дунайа, 

Складемо-же мй у велйку стйрту, 

Тай завершимо сйвим сбколом.« 

Тай за сйм словом будьтеж нам здорбу, 

Родйж вам, Боже, у горбдьі зело, 

ІУ горбдьі 39лб, дома весело. 

Від Олени Чупрей записав Іван Чупрей в Печенгжинг 1901 р. 

А- 

Ой у поли, в поли сам Христос оре, 

А святий Петро волики гонит, 

А Пречиста Діва їстоньки носит. 

Ой носит, носит, тай синка просит: 

Ореш ми, синоньку, довгу нивоньку, 

Довгу нивоньку, з дрібна борозду. 

Посіємо ми яру пшеницю. 

Уродит нам се золотий колос, 

Золотий колос, срібнеє зерно, 

Срібнеє зерно, мідяне стебло. 

Зберемо женцї, женці МОЛОДЦІ, 

Самі молоді, молоді хлопці. 

Зберемо возів з усіх обозів, 



132 


Повеземо ми д краю Дунаю, 

Д Краю Дунаю на той бік моря. 

Залояшмо стожок, 

Сподом широкий, верхом високий. 

Ой там у горі сивий сокіл сидит, 

Сивий сокіл сидит, у гору се дйвит; 

Дивит се, дивит, щось він там видит: 

Ой видит він там ой щипку-рибку. 

Ой щипко-рибко, комуж ти будеш? 

Ой будуж бо я своєму пану, 

Своєму пану, ґосподареньку, 

Ґосподареви, ґосподинонцї 
Тай усій челядонцї. 

А за сим словом, бувай нам здоров, 

Віншуємо те, щістем, здоровем, 

Тай сев коледков, 

З цими сьветами, многими літами, 

Пане ґосподарю из сего дому. 

Зап. у Гринівцях , 1866 р . М. Бучинський. 

6 тім самім селі записав М. Бучинський ще два варіанти сеї колядки 1867 
та 1868 р. З остатного подаю відміни: 

Ой рано, рано кречний пан устав, 

Гой устав, устав, три свічці всукав, 

При одній свічці сам се убирав, 

При другій свічці ноженьки взував, 

При третій свічці коника всїдлав. 

Гой всїдлав, всїдлав, в поле поїхав. 

Гой там у поли Исус Христос оре, 

Йсус Христос оре из святим Петром, 

А Матір Божа, їстоньки носит. 

Далі: 

Зберемо женців самих молодців, 

А веаальничок самих дївочок. 

Гршівці , 1868. 

Варта ще навести початок вар. Гр. Леїіня, зап. 1864 р. в Перегинську: 

Ой рано, рано два братя встали, 3 плужком орати на пшениченьку, 

Два братя встали, в поле ся брали, На пшеничепьку та на дівоньку (!). 

В поле ся брали з плужком орати, А святий Юрій волоньки гонит і т. д. 


Знов далі: 

Зберемо возів я з трьох обозів, 
Повезем ми їх на тихий Дунай, 
Накладемо стіг, як на небі ввізд, 
Привертимо їх сивим соколом. 

Сив СОКІЛ СИДИТ, в воду СІ ДИВИТ. 

Ой дивит, дивит, щось він там видит; 
Ой узрів же він щипку рибочку: 
Щипко рибочко, чияж ти будеш? і т. д. 


Ой наш паноньку, господароньку, 
Ой вийдиж собі я на обороньку! 
Ходить Господь Бог по обороньцї, 


Е. 

Парує волоньки я в три плу- 

[гоньки, 

Піде орати в чистое поле. 



133 


Светий Петронько волики гонить, 

Сам Ісус Христос за плугом хо¬ 
дить. 

У лівій руді чепиги держить, 

ІІравов рукою Богу ся молить. 

Божая мати їстоньки носить, 
їстоньки носить, свого синка 

[просить: 

Ой ори, синку, з дрібна нивочку, 
Будеш сіяти яру пшеничку, 

Яру пшеницю, злотостеблйцю. 

А зберем женців, як дробен пі- 

[сочок, 

Зап. у Зазулит^ях 1891 р. Д. 


Накладем кіпок, як на небі звіздок, 
Зберемо возів сімсот обозів, 

А звезем її на тихий Дунай, 

На тихий Дунай, над крутий беріг, 
А складем її тонко й високо, 
Тонко, високо, в споду широко, 
Завершимо ї сив соколоньком. 
Сив сокіл сидить, в Дунай ся 

[дивить, 

В Дунай ся дивить, він рибу ви- 

[дить. 

Ой за сим словом, бувай же ми 

[здоров і т. д. 

Єндик. 


Паралелі: II. Чубинскій, Трудн, Ш, ст. 388—390, ч. 116; ст. 399, ч. 125; 
ст. 424, ч. 153; ст. 441, ч. 5; ст. 465—466, ч. 29. — Б. Гринчєнко, Згногр. мате¬ 
ріали, Ш, ст. 18—20, ч. 20. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 246—252. — 
А. Метлинскій, Народ, южнорус пісни, ст. 330. — Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, 
П, ст. 16—18, ч. 23-24; ст. 57—58, ч. 8; ст. 608, ч. 46; Ш, ст. 117, ч. 4. — Мета 
1863, ст. 167, ч 4. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 37, ч. 9; ст. 82, ч. 15; ст. 
97—98, ч. 13. 


80. Господар при ораню. 


А. 

На вметїнїньку красно вметено, 

Дай йому! Дай йому, Боже, іце- 
[сте, здоровле а в дому!* 
Красно вметено перед світлоньков, 

А в тій світлоньцї стоят столове, 

На тих столовех стоят обруси, 

Стоят обруси все ільчистії; 

По тих обрусах стоят повноньки, 
Стоят повноньки щирозлотнії, 
Щирозлотнії, з вином поввії. 

За столом сидит ґосподаренько, 
Господаренько, чом (такий то). 

Перед ним стоят его служеньки, 

Ой стоят, стоят, шєпочки держат, 
Шепочки держат, ниско се клонят: 

» Ой наш паноньку, ґосподареньку, 

Ой як ми тобі вірне служиме.« 


»Вірне служите, я добре плачу. 
Мої служеньки барзо вірнії, 
Беріт ключики, а все дрібнії, 

А гонїт воли а все з обори; 

Ой поїдеме в чистое поле, 

В чистое поле за Чорне море. 
Будем сіяти жито, пшеницю, 
Жато, пшеницю, всеку сївбицю. 
Уродит нам се як тихий Дунай, 
Богу на хвалу, людьом на дору. 
Будем збирати краснії женці, 
Краснії женці, дївки, молодці, 

А з серпочками як з місечками. 
Зберемо вози як чорна хмара, 

Та повеземо а в чисте поле, 

Та іскладемо широкий стожик. 
На стіжку сидит ґосподаренько, 



134 


Ґосподаренько, чом (такий то). Ци будеш, рибко, пану на обід, 

Ой сидит, сидит, в море се дивит, Пану на обід, рано на уклін? 

В море се дивит, з рибков гово- 

[рит: 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 27. Пилип Саблаташ із Тишевницї. 


Б. 

Ой ци дома-ж ви, господареньку? 

Гой, дай Боже!* 

Кажут служеньки, же єсть пан 

[в дома. 

Ой лежит собі йа в комнатонцї, 

Йа в комнатонцї на перинонцї. 

Ой сперед него в коновці винци, 

В коновці винци, а друга пивци; 

По з боку него служеньки его. 
Держат шапочки ай за вершички, 

Ой просет пана: »Просимо ж ми 

[вас, 

Пусцїт же ви нас в чистое поле, 

В чистое поле, невміряемо. 

Ой яай-же ми го поміряємо, 

З вірненьким плужком ой пооремо. 

Ой посіємо яру пшеницю, 
Заволочимо сив кониченьком, 

Незвгсний записувач. 

В. 

Ци дома, дома ґосподаренько? 1 ) 

Ой знаемо-ж ми, що він е дома. 

Ой сидит собі конец столика, 

Конец столика а й тисового, 

Стоїт перед ним коновця вина, 

А коло него служеньки его. 

Держат шапочки все за вершечки, 

Та й просят пана низким уклоном, 
Нвзким уклоном, ангельским сло¬ 
вом : 


Ой ізберемо женці, молодці, 
Женцї молодці, дївки та хлопці. 
Ой зіжнемо го в дрібнії снопи, 
Тай іскладемо а в густі копи; 
Буде пан ходити меже копами, 
Як ясний місяць меже звіздами. 
Ой ізвеземо над край Дунаю, 

Ой іскладемо ой у стиртоньки, 
Ой завершимо сив соколочком. 
Сив сокіл сидит, далеко видит, 
Ой видит же він йа сине море, 
Вісмотрів же він рибочку в мори: 
Ой плини, рибко, близько д кра¬ 
щий, 

Нашому пану на вечероньку, 

На вечероньку, на в сятий вечер, 
Ой на обідець на сьвяте Різдво, 
На Василїнка на снїданїнько. 


Пустиж нас, пане, у чисте поле, 
Не вмірямое, не в’ораное, 

Най-но ми его поміряємо, 
Осмірним плугом ой пооремо, 
Яру пшеницю ой посіємо. 

А вроди-ж, Боже, яру пшеницю, 
Ой ізберемо білу челядку, 

Ай ізожнемо в дрібні снопочки 
Та й зіскладемо в густі копочки. 
Ой ізберемо сімсот молодців, 


*) За кождсю стрічкою додає ся: „Ой дай Боже! к 



135 


Сімсот МОЛОДЦІВ, СІМСОТ повозцїв, 
Ай ізвеземо в края — Дуная, 

Ой ізкладемо а в шир широкий, 
А в шир широкий, а в вис ви¬ 
сокий, 

А завершимо сив соколоньком. 
Сив соків сидит, в Дунай ся дивит, 

Записано в Дубі , 10 липня , 


В Дунай ся дивит, з визом говорит: 
Ой визе, визе, приплини ближе, 
Най я тя зловлю своєю пану, 
Своєму пану на вечереньку, 

На вечереньку на святий вечер. 
А за сим словом . . . 

1867 р. 


Г. 

Чий тож ми плужок по горі оре? 

Нашого пана господаренька. 

Найстарший синок за плужком ходит, 

Правов рученьков волики гонит, 

Лївов рученьков за плужок держит. 

Надойшли туди татуньо его: 

Ориж ми, синку, з дрібонька ниву, 

Тай посіємо яру пшеницю. 

Та вродит ся нам пшеничне стебло, 

Пшеничне стебло, пшеничне зерно. 

Тай ізберемо женці молодці, 

Тай ізіжнемо в дрібонькі сніпки, 

Тай і зложимо в золоті кіпки, 

Тай заїдемо шістьма волами, 

Шістьма волами, трома возами, 

Тай забиремо ковані вози, 

Тай заберемо, тай повеземо, 

Тай повеземо на тихий Дунай, 

На тихий Дунай, на крутий беріг, 

Тай ізложимо на білий камень, 

Тай завершимо сим соколоньком. 

Сив сокіл сидит, в Дунай ся дивит, 

В Дунай ся дивит, з рибков говорит: 

Ой рибко, рибко, я тебе йму 
Свому паноньку на вечероньку, 

На вечероньку свят вечерову. 

А за сим словом, будь нам здоровий і т. д. 

Зап. у Новици, Калуського пов. 1884 р. Зен. Грушкевич. 

Від міни; В вар. Ст. Томенчука 8 Сапогова, Борщів, пов. е такі ріжницї: 
Початок яачинаєть ся: 



136 


Попід дубину, попід зилену, 

Там оре плужок осьмиречкою, 

А 8а ним ходит гречний молодчик, 

Кінчить ся колядка так: 

Сив сокіл сидит, далеко видит, 

Ой видит же він куну в дереві, 
Тай видит же він панну в дерен'і. 


Гречний молодчик, на імя хлопчик. 
Вийшов до вего дядичко єго: 

Гей ори, синку, і т. д. 


Тобі, дядичку, купа в дереві, 

Мені, дядичку, папна в деренї. 

Від сего слова та бувай ми здоров і т. д. 


В вар. В. Яблоновського з Отак, Хотин пов., Бесараб. їуб. говорить ся так 
про посіяну пшеницю: Будемо жати все шабельками, 

Будем вязати все нагайками. 

Консць колядки такий: 


З тобою, рибко, юшка перчена, 

З тобов, соколе, стирта вершена. 
Юшка перчена людям на страву, 
Стирта вершена Богу на славу. 

Варіянт із Дуби, зап. 1867 р., зачинаеть ся: 

Ой й а у лісі, у недоборі, 
Блудило блудцїв сімсот молодців. 
Віблудили ся в чистое поле, 

В чистое поле, де плужок оре: 
Орімо, синку, і т. д. 


д. 

Гей попід лужок оре там плужок, 
Чотири, чотири воли, 

[все в золотеньку ходили!* 

А ходит за ним ґречний молодець. 
Приходит д’ нему татонько его: 
»Ори-ш мі, синку, з дрібненька 

[нивку, 

Будем сїяти яру пшеницю, 

Дасть Бог урожай, як зелений гай. 
Чим-же ми тото заволочимо? 

Ой підемо ми до коваленька, 

До коваленька, до слюсаренька, 
Покуєм собі гусцїї щити, 

Заволочимо яру пшеницю, 

Креховичг , 1803. 

Ой в чистім поли, там плужок оре, 

За плужком ходит ґречний моло¬ 
дець, 


Дасть Бог урожай, як зелений 

[гай. 

Як же-ж ми тото ой та зіжнемо? 
Зберемо женців сімсот молодців, 
А вязальночок сімсот дївочок. 

Ай де ми тото ба й ізвеземо? 
Звеземо тото над тихий Дунай, 
Ай ізложимо в круглий стожечок, 
Завершим тото сив соколоньком. 
Сив сокіл ходит, в Дунай ся дивит, 
В Дунай ся дивит, рибоньки видит. 
»А вязю, вязю, мій побратиме, 
Тобою, вязю, постріт клеїти, 

А мнов соколом попюровати«. 

Е 

Правов рученьков чепіжки дер- 

[жит, 

Лївов рученьков воликі гонит. 



137 


Виходит д’ нему татуньо его: 

Ой ори, синку, з дрібненька нивку, 
Будем сіяти жито й пшеницю, 
Жито й пшеницю, всяку пашницю. 
Зароди, Боже, серебло - стебло, 
Серебло - стебло — золоте зерно. 
Наробим серпів самих золотих. 
Наймемо женців сімсот молодих. 
Нажнемо снопів, як дробен дощик, 


Накладемо кіп, як на небі звізд. 
Зберемо вози на всі три обори, 
Вивеземо ї на круту гору. 
Накладем стирту саму золоту, 
Завершимо ї сивим соколом. 

Сив соків сидит, в море сї дивит: 
»Ой рибко, рибко, чи йму я тебе? 
Й комуж ти будеш пану на обід? 
Пану на обід, Богу на хвалу. 


Зап. в У гримові^ Станїсл. пов. М. Федюшка. 



Славен ес, Боже, по всему свиту, 
II по всіх церквах и монастирах, 
Бо монастирах. по людских домах. 
И ти е славний, ґречний паничу! 

Ми тобі скажем файву писмочку, 
Шо попид гірку, попид дубривку, 
Там пасе стадце все й вороненьке. 
Хто его пасе? Все й ґречний па- 

[нич. 

Вийшов ид нему его дедечок: 
Цуґуй ко конї в дві-три боронї, 
Тай зашкореть ко яру пшеницю. 
Уна изийде файна як Дунай, 

Та вродит нам си земчужний колос, 
Земчужний колос, золоте зерно. 
Зберемо женців, хлопцїв-молотцїв, 


Нажнемо сніпків, як дробен дожю, 
Складемо кіпок, як звизд на небі, 
Зберемо возів из усіх світів, 
Звеземо її у край Дуная, 
Складемо її до бів каменя, 
ІІскладаючі тай говорячі 
Все за дївочки, як пуговички. 

Славен ес, Боже, по всему свиту, 
И ти е славний, ґречний паничу! 
Винчуем тобі в городі зїля, 

В городі зїля, а в дім весїля. 

В городі зїля все й рожевого, 

А в дім весїля все й веселого. 
То й на радости, на веселости, 
Все й рик вид року, токма до 

[вику. 


Записав В. Михайлівн від Михайла Кіцняка Лукащувого в Кра- 
сноїли, пов. Косів. 



Попід лїсок зелененький, 

Й оре плужок йиворовинький. 
За ним ходи ґречний пане, 
Ґречний пане, пане Дмитро. 
Лївоу ручкоу за плуг держи, 
Правоу ручкоу Богу си моли. 
Волики води ґречний пане, 
Ґречний пане, пане Василю. 


Волики гони ґречний пане, 
Ґречний пане, пане Йиване. 
Приходи ид ним їх дьидичок, 
Йих дьидичок тай мамочка: 

Оріг, синку, з дрибна ниуку, 
Посій теж на ний йиру пшеницу, 
Йиру пшеницу и йири жито. 
Йик Бог изроди, й а зберіт женцї, 



138 


Й а зберіт женцї, самі молодці, 
Самі молодці, самі дївочки. 

З густа, з дрибна звізди на небі, 

Й а шьи з гусшьи сніпки на стер- 

[ни. 

Запрьигайте чотири волй, 

Чотири воли й а вйд два вози. 
Возїт же го у широкі токи, 

Зап. Мих. Кузьмак у Жабю 


А складайте у вісім рьидкіу, 

У вісім рьидкіу, у два стожки. 
Завершіт го сивим соколом, 
Другий стожок струцевим пером. 
Тото перо перевивано, 

Шірим злотом закітічено, 

А у хлопчикіу за шьипочкоу, 

Й а у дївочок за кисочкоу. 

Магург. 


І. 

Шо в полі, полі, близко дарозї, 

Ой там (імя) арлами оре, 

Арлами оре, стрелкаю сее, 

Стрелкаю сєе, лучком валочить, 

Лучком валочить да й Бога просить: 

»Й урадй, Боже, жито густеє, 

Жито густеє, каласйстее; 

Наставим женцуов семсот маладцуов, 

Нажнемо куопак, ’к на небі зуорак, 

Паставим стажок, залатенький вершок. 

Ми ж тебе (імя) да й не зневажаєм, 

З светим ражеством паздаравляем«. 

В с. Козлі) Чертогів. пов. зап. 27. Чернявськип. 

Паралелі: Я. Головацкій, Нар. пісни, НІ, ст. 10, ч. 12; ст. Іі—15, ч. 18. 


81. Бог засіває 


А. 

Ой ходит, ходит, місяць, по небі 
Гей дай Боже!* 

Та прикликуе зороньку д собі: 
Зоронько ясна, ходиж ти з нами, 

Зап. в Опришівцях * Стангсл. 

Б 

Чий же то плужок так рано оре? 

Так рано, так рано, раненько! 

Радуй сє, земленько, син Бо- 
[жий нам сі народив!* 


Ходиж ти з нами Бога шукати, 
Найдемо Бога, я в господаря, 

Я в господаря по конец стола. 
Щож він там діє? Пшеницю сіє. 

пов. Кортіло Заклинський , 1877 р. 


Там сам Господар за плугом ходит, 
Там світий Павло воли поганяє. 
Посіяв Господь ярого жита, 
Злоте зеренце, злоте стебелце і т. д. 



139 


Посіяв Господь яру пшеницю, 

Злоте зеренце, злоте стебелце і т. д. 
Посіяв Господь ярий ячменик, 

Злоте зеренце, злоте стебелце і т. д. 

Зап. М. Федюшка, Бонни лів, 1905. 

82. Обіцяний врожай. 


А. 

На добрий вечер, 1 ) пане господарю, 2 ) до тебе, 3 ) 

Кличе тя Господь 4 ) на порадоньку 5 ) до себе. 6 ) 

Дасть тобі Пан Бог 7 ) сто кіп пшениці 9 ) на полі 9 ), 

Дасть тобі Господь 10 ) щастя, здоровля 11 ) в тім домі. 12 ) 

Дальше співають так само, лише замість слова „пшеницї“ говорять: „жита“ 
„ячменю к „гороху“ „сочевицї“ „рики“ , фасолї“ „сто кірцїв картофлїв“. 

Яструбині, п. Сокаль , зап. Ів. Стельмащук. 

Відміни: В вар. )в. Процика з Заліси, Золочів. пов: 2 )Панв їосподару. 

3 ) Ми в теби. 4 ) Просив тя Господь. 7 ) Обіцяв ти Господь. 9 ) Вродити. 10 ) Дай же 
ти, Боже. 12 ] Прожити. 

В вар. Анд. Букиди з Красного, Золочів. цов : 2 ) Господароньку. 3 ) Я в тебе. 
6 ) Прислав мене Господь Бог на порадок до тебе. 7 ) Обіцюе ти. 9 ) Вродити. ,0 ) Дай 
же ми, Боже. 11 ) В щастю, здоровлю. 12 ) Прожити. 

В вар. Вас. Герчановського зі Станіміра, ІІеремишлян. пов.: *) Нема. 2 ) Пані 
їуспудару. 3 ) Ми з вами. 4 ) Запросив вас Господь. 7 ) Обіцяв вам Господь. 9 ) Вродити. 
І0 ) Та дай же вам, Боже 12 ) Прожити. 

В вар. Вікт. Єзерського з Глещави, Теребовель пов.: 3 ) Я в тебе. 4 ) Просив 
те. 5 ) На пораду. 7 ) Вубіцив ти. 8 ) Зародити. 10 ^ Дай же ти, Боже. 12 ) В світі 
прожити. 

Подібні дрібні відміни приходять і в инших варіантах, але вони пе вплива¬ 
ють на вигляд і зміст цїлости пісні. 


Б. 

Ой добрий вечир, ґосподароньку, 

до тебе, 

Кличе її Господь на порадоньку 

до себе. 

Зі збірки о. Ів. Созанського — 
Гаськи Ґелети , 1904. 


! ) Пшениці, ячменю, вівса, гороху, 
початку. 


Вбіцев він тобі сто кіп й а жита 1 ) 

на поли, 

Ґосподинонцї щісте, здоровле 

в тім домі. 

Черне , пов. Рогатин — зап. від 

гречки — кождим разом зачинаючи від 



140 



А в нашого ґосподаренька в саду 

[кирниченька: 

Христив сї Христос на Ярдани.* 
Ой вийди, вийди, ґосподареньку, 


Кличе тї Христос на порадоньку. 
Обіцее він ти сто кіп ячменю! 

А ластовонька прилітає, 

До віконенька припадає. 


Сю строфку повтаряють кілька разів від початку, при чіл зміняють слова: 
„сто кіп ячменю," на сто кіп „вівса,“ „гречки," „пшениці," ,.жита“. 

Кінчать: „Бувай здоровий, Гречний їосподару, 

Не сам с собою, з їосподиненьков, 

З їосподиненьков, зі всьов чедядоньков. 

ІЦастенька на двір, на худобоньку, 

Здоровле в той дім на челядоньку. 


Зап. 1871 р. у Сороках коло Щирця М. Цар. 


83. Бог господарить. 


Ой наш паночку, господаречку, 

В сім двору! В сім двору все 
[ангелоньки глаголет!* 
Господаречку, на іме (таке то). 
Ой подиви се на кватирочку: 
Господь ти ходит по подвірочку, 
Шарує коровки на три яселка, 

А ялівничок все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку, на імє (таке то). 
Ой подиви се на кватирочку: 
Господь ти ходит по подвірочку: 
Шарує волоньки на три плу- 

[жоньки, 

А чабанисті бай на чотири, 
Бички тритечки в,се окремішне, 
А нарік Біг дасть бай ііце більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку на іме (таке то). 
Ой подиви се на кватирочку: 
Господь ти ходит чом по стаень- 

[ках. 


А. 

Цугує коники на три цугоньки, 
Ой воронії бай на чотири, 

Ой а стріжечки все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Ой подиви сє на кватирочку: 
Господь ти ходит по кошєроньках, 
Шарує овечки на три струночки, 
А ялівничок чом на чотири, 

Ой а стріжечки все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку, на іме (таке то)! 
Господь ти ходит по пасїченьках, 
Кладе пчолоньки на три лавоньки, 
А первіньчики чом на чотири, 

А нерійнички все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку на імє (таке то)! 
Ой подиви се на кватирочку: 
Господь ти ходит по комороньках, 



141 


Мірєє гроші полу чвертками, 

Котре червоні полумисками, 

Білими грішми все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку на іме (таке то)! 
Господь ти ходит а по ізбоньках, 
Шарує суконьки бай на три шну- 

[ роньки, 

Котре блавати чом на чотири, 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 24. 


А кітаеві все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Ой наш паночку, господаречку, 
Господаречку, на іме (таке то)! 
Ой подиви се на кватирочку: 
Господь ти ходит по загуменю, 
Шарує стиртоньки на три гану- 

[роньки, 

Яру пшеницю все окремішне, 

А нарік Бог дасть тай іще більше. 

Мих. Весагій з Жяховець. 


Б. 

А у 1 ) нашего господаренька, 2 ) 

Біг ему дав! Не завидуйте, милії брата,. 

Біг ему дав !* 3 ) 
Господаренька на іме (Йвана), 

По дворі 4 ) ему калинові мости, 

Мостами ходит сам божий Господь, 

В правій 5 ) рученьцї свіченьку носит, 
Токмит 6 ) волики 7 ) на три плуженьки, 8 ) 

А нарік буде чом на чотири. 

А у 1 ) нашего господаренька, 
Господаренька на іме 2 ) (Йвана), 

По дворі 4 ) ему калинові мости, 

Мостами ходит сам божий Господь. 

В правій 5 ) рученьцї свіченьку носит, 
Токмит 6 ) корови на три обори, 

А ялівничок чом на чотири. 

А у 1 ) нашего господаренька, 
Господаренька на іме 2 ) (Йвана), 

По двору ему калинові мости, 

Мостами ходит сам божий Господь. 

В правій 5 ) рученьцї свіченьку носит, 

Ой токмит 6 ) конї чом на три стайнї, 

А жеребчики чом на чотири. 

А у 1 ) нашего господаренька, 
Господаренька на іме 2 ) (Йвана), 



142 


По двору ему калинові мости, 

Мостами ходит сам божий Господь. 

В правій 5 ) рученьці свіченьку носит, 

Токмит 6 ) овечки 9 ) чом на три стружки 10 ), 

А ялівничок чом на чотири. 

А у 1 ) нашего господаренька, 2 ] 

Господаренька на іме (Йвана), 

По двору ему калинові мости, 

Мостами ходит сам божий Господь, 

В правій 5 ) рученьці свіченьку носит, 

Токмит 6 ) пчолоньки 11 ) чом на три лавки, 

А первіньчики 12 ) чом на чотири. 

Рукопис Оссол. ч. 2411, т. П, кар. 154, колядка 1.: х ) в: 3 ) господаренка — ся¬ 
кого то; — 3 ) Приспівок: Та не завідуйте, милії брати, біг ему дав. 4 ) двору; 5 ) 
праві; 6 ) шецуе; 7 ) воли; 8 ) плуги; 9 ] вівцї; 10 ) стрижки; и ) пчілки; 12 ) первінчики. 

Рук. Оссол. 2411, П, к. 160 е инший варіант: *) в, 2 ) господаренька, 4 ) двору, 
5 ) праві, 6 ) токмит, 7 ) воли, плуги, 9 ) вівці, 10 ) струнки, 1 ') пчілки, 12 ; первінчики. 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 25. Яким Дгдух із Розггрча . 


В. 

Рук. Осе. 2411, П, к. 167. Село Ясїнь. 


Ой устань, ґаздо, та твердо не 

[спи, 

Ай війдиж собі на подвірінько, 
Та подиви се в чистое поле. 

А в чистім поли ходит ти Господь, 
Ходит ти Господь по тих рілень- 

[ках, 

Кладеж ти воли та у три плуги, 
А молодчики та у чотири. 

Ой устань, ґаздо, . . . 

. по тих ріленьках, 

Кладеж ти клячи у три борони, 
А жеребчики та у чотири. 


Ой рано, рано, ше у неґіленьку, 

(Зове вас! 

Зове вас Господь на порадоньку 

[до себе!* 


Ой устань, ґаздо, . . . 

.по тих ріленьках, 

Кладе коровки у три черідки, 

А ялівничок та у чотири. 

Ой устань, ґаздо, . . . 

Кладе стоженьки у три шароньки, 
Кладе копоньки та у чотири. 

Ой устань, ґаздо, . . . 

Мірєе жито в три переруби, 

Яру пшеницю та у чотири. 

Ой устань, ґаздо, . . . 

Кладе рублики у три шкатули, 

А червінчики та у чотири. 

Г. 

Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадоньки, 
До порадоньки, до обороньки. 

Бог вам упрьига ваші волоньки. 




143 


Старі волики со три плужики, 
Тритьички—бички усе у чотири: 
Так воликами на хлїб робити, 

На хлїб робити, на сьвітї жити. 

Ой у неґіленьку дуже раненько, 
Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадочки, 
До порадочки, усе до стаєнки. 
Бог вам цуґлюе ваші коники; 
Старі кобилки усе у три цуґлики, 
Млоґі лошьички усе у чотири. 
Старі кобилки бо до стаєнки, 

Та до стаєнки бо до слугоньки; 
Млоґі лошьички у широки поле, 
У широки поле усе до стаденька, 
Та до стаденька усе про славоньку 
Та про славоньку ґосподареви. 

А у неґіленьку дуже раненько 
Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадоньки, 
До порадочки до кошьирочки. 
Господь вам ходит у кошьврочцї, 
Бог вам пускає ваші овечки 
Та Бог пускає та розлучає; 

Старі маточки на три струночки, 
Ой усе ярочки бай на чотири, 
Ваші баранці круторогії 
А віуцї усї шоу ково унії. 

Ой с тої воуни дорогі шати, 
Дорогі шати усе сї убирати 
Ґосподареви з ґосподиненькоу, 

З ґосподиненькоу, з усеу челяд- 

[коу, 

Ой про славоньку про неґілоньку. 

А у неґіленьку дуже раненько, 
Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадочки, 
До порадочки до пасїченьки, 


Шо Бог вам робит ваші пчолонька: 
Старі маточки на три главочки, 
Молодї пчілки ба на чотири, 
Старі пчолочки измедяніі, 

Молодї пчілки извосчинії. 

Бог вам міряє солодок медок, 

А Бог шьицуе жоутий вощечок. 
Солодок медок д’ сьвитвечерови, 
Д’ сьвитвечерови ґосподареви, 
Ґосподареви з усеу чельидкоу. 
Жоутий воіцечок на тоусті сьвічі, 
На тоусті сьвічі д’ сьвитому 

[Різдву, 

Тоустії трійці д’ сьвитій Водорщи. 
Ой будут попи воду сьвитити, 
Трійці палити, у воду нурити, 

А люди будут Бога просити. 

А у неґіленьку дуже раненько 
Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадоньки, 
До порадоньки до стодолочки. 

Бог вам росклада ваші снопочки, 
Ваші снопочки у три шарочки, 

У три шарочки, у три стирточки. 
Одна стиртонька на насїненько, 
Друга стиртонька на проскуронь- 

[ки, 

Трета стиртонька для челядоньки. 

А у неґілю дуже раненько, 
Слухай, послухай, ґосподареньку, 
Шо Бог вас зове до порадочки, 
До порадочки до коморочки. 

Шо Бог вам ходит у коморонцї» 
Бог вам шьицуе вашу одежу, 

Тай Бог міряє ваші суконці, 
Ваші суконьки на три лавоньки, 
На три лавоньки, на три жер- 

[тоньки. 

Тай Бог міряє ваші грошики: 



144 


Червоні гроші 5'се ґарчиками, 

А еорокіуцї полумисками, 

А срібні гроші срібними коші. 

Та грошеками на сьвікі жити, 

А у неґілоньку службу наймати. 

А за сим словом були здорови, 
Були здорови, ґосподареньку, 


Були здорови не сами собоу, 

Не сами собоу, з ґосподинонькоу, 
З ґосподинонькоу^ из ґіточками, 
ІІз усим родом, до кола двором, 
На многи літ, на доугий вік, 

Від сего року аж до другого, 
Поможи Боже ґіждати его. 


Зап. від Ів. Мельника в Зеленици А, Онигиук. 


А 

Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Камяні двори, тисові столи, 

На столїх ему круті колачі, 

Круті колачі з ерої пшениці, 

На столїх ему пиво варене, 

Пиво варене, вино зелене. 

Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) по загороді: 
Дает ’му воли, сірі корови, 

Дает ’му воли все на три плуги, 
Молоді бички все на чотири. 

Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) і по коширі: 
Дает ’му вівці все й на три 

! струнці, 

А елівничок все й на чотири. 

Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) і по кіннику: 


Дает ’му коні я все вороні, 
Котре-ж молоді—на три 3 ) бороні. 
Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) і по пасіці: 
Дает ’му рої все у 4 ) три шири, 
Котре-ж парої—все й на чотири. 
Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) і по жит- 

[ници: 

Дает ’му хліби все й на три стоги, 
А еру пшеняцу все й на чотири. 
Ой в 1 ) нашого пана, пана (Івана), 
Притомний Господь 2 ) по том 5 ) 

[дворови: 

Дает ’му шисте 6 ) і здорове: 

По двору шисте — на худобочку, 
Й а в дім здоровя — на челя- 

[дочку. 7 ) 


Зі Збірки Онуфрія Савчука —- Ясенів Горішний , пов. Посів. 
Відміни: В вар. М. Сеника з того самого села: х ) Гей у. 2 ) Ходит Господ 
Бог. 3 ) Тай по. 4 ) На. 5 ) Подо. в ) Господ шісцї. 7 ) Далі йде поколядь. 


Е. 

В сего нашего ґосподаренька, 

Я в его, я в его дому все по ангельски глаголю. 1 ) 

В господаренька нова сьвітлонька, 

Я в тій сьвітлонци ходит му Господь. 

Ой ходит, ходит, а все глагодит: 2 ) 

*) За кождою стрічкою повтаряе ся: Я в его..., або: Бог му дав, що отца 
матір шанував. 2 ) Обзирае. 



145 


Кладе столоньки я в три шароньки, 
Чом тисовії все на чотири. 

В сего нашего ґосподаренька, 

В ґосподаренька красненько в него, 
Красяенько в него, в коморах его. 
Ходит му Господь по его коморах, 

Ой ходит, ходит, я все глагодит: 
Кладе суконьці я в три лавоньцї, 
Чом бавеннії все на чотири. 

В сего нашего ґосподаренька, 

В ґосподаренька красненько в него, 
Красненько в него, в оборах его. 
Ходит му Господь по его оборах, 

Ой ходит, ходит, я все глагодит: 
Кладе волоньки я в три лавоньки, 
Чом чибанист'і 1 ) все на чотири. 

В сего нашего ґосподаренька, 

В ґосподаренька красненько в него, 
Красненько в него, в стаєньках его. 
Ходит му Господь по стаєньках его, 
Ой ходит, ходит, я все глагодит: 
ІІІінцуе 2 ) коні я в три бороні, 

Чом воронії все на чотири. 

В сего нашего ґосподаренька, 

В ґосподаренька красненько в него, 
Красненько в него, в кошарах его. 
Ходит му Господь по его кошарах, 

Ой ходит, ходит, а все глагодит: 
Кладе овечки я в три струночки, 

А чом дійнії все на чотири. 

В сего нашего ґосподаренька, 

В ґосподаренька красненько в него, 
Красненько в него, в гумноньках его. 
Ходит му Господь по его гумноньках, 
Ой ходит, ходит, я все глагодит: 


*) 3 малими рогами. 2 ) Проганяє, 
колядки і ЩЕДРІВКИ. 


10 



146 


Кладе стиртоньки я в три шароньки, 
Чом пшеничнії все на чотири. 


Бувай же здоров, ґосподареньку, 

Ни сам з собою, з ґосподинею, 

З ґосподинею тай з челядкою. 

Дай же ти, Боже, що в Бога просиш. 

Я в Бога прошу щісте, здоровле, 

Щісте, здоровле, на цілий мій двір, 

Я ще до того, що ласка его. 

Зап. в У грипові Горішнім , Стангсл. пов. 1904 р. Г. Заклинський. 

Ж. 

Ци спиш, ци чуєш, господареньку? Гой дай Боже!* 

Ой як же не спиш, то підойми сї: 

По твоїм гумнї сам Господ ходит, 

Тасує воли у три обори. 

Ци спиш, ци чуєш, господареньку? 

Ой як же не спиш, то підойми сї: 

По твоїм гумнї сам Господь ходит, 

Тасує корови у три обори. 

Ци спиш, ци чуєш, господареньку? 

Ой як же не спиш, то підойми сї: 

По твоїм гумнї сам Господь ходит, 

Тасує вівцї у три кошірцї. 

Колинцг , 1868 , зап. М. Гучинський. 


Ой пане Дмитре, підведи свою, 
Підведи свою та й головочьку, 
Подіви си д нам я в кватиречьку: 
В твоїй кватирі сам Господь хо- 

[дит, 

Міріе гроші полумисками, 

Чьий нарік буде бербеницямп. 

Ой пане Дмитре, підведи свою, 
Підведи свою та й головочьку, 
Подіви си д нам я в кватиречьку : 


В твоїй загороді сам Господь хо- 

[дит, 

Шьисуе воли я у три плуги, 
Бичьки третьичьки я все в чотири- 

Я пане Дмитре, підведи свою, 
Підведи свою та й головочьку, 
Подіви си ж ти я в кватиречьку: 
В твоїм кіннику сам Господь ходит, 
Шьисуе конї я в трп бороні, 

Я вороненькі я все в чьотири. 



147 


Ой пане Дмитре, підведи свою, 
Підведи свою та й головоньку, 
Подіви си ж ти я в кватиречьку: 

В твоїй кошьирі сам Господь ходит, 
Шьисуе вивцї все у три струнцї, 
€рки, баранці, я все в чьотири. 

Ой пане Дмитре, підведи свою, 
Підведи свою та й головоньку, 
її подівиж ти си я в кватиречьку: 

В твоїй пасїцї сам Господь ходит, 

Зап. в Т>абинї) Ігосгвського пов. 
М. Тимяківна. 

І. 

А в Василенька ґосподаренька*) 
Ходит ему Бог по подвіреньку, 

Ладит волоньки а в три плуженьки, 

Чей нарік буде а й у чотири. 

А в Василенька ґосиодаренька 
Ходит ему Бог по стадниченьках, 
Ладит жеребці а в три боронцї, 

Чей нарік буде а й у чотири. 

А в Василенька ґосподаренька 
Ходит ему Бог по обороньках, 

Ладит коровки а в три передки, 

Чей нарік буде а й у чотири. 


Шьисуе матки я все в три рядки, 
Рої, парої я все в чьотири. 

Гой на здорове, наш милий брате, 
Й наш милйй брате, ти пане 

[Дмитре! 

Вінчюємо те шєстем, здоровем, 
Шестем, здоровем, самов молодов, 
Самов молодов й отек ягодов. 

Я вродиж, Боже, в городі зїле, 

В городі зїлє, тобі весїле. 

від Палія Палїйчука в 1911 р. 


А в Василенька ґосподаренька 
Ходит ему Бог по кошароньках, 
Ладит овечки а в три струночки, 
Чей нарік буде а й у чотири. 

А в Василенька ґосподаренька 
Ходит ему Бог по пасїченьках, 
Ладит пчолоньки а в три лаьоньки, 
Чей нарік буде а й у чотири. 

А в Василенька ґосподаренька 
Ходит ему Бог по загуменю, 
Ладит стоженьки а в три рядоньки, 
Чей нарік буде а й у чотири. 


А за сим словом будьже нам здоров, 
Можний паноньку, ґосподареньку... 

Записало в Лубі , 10 липня, 1807 р. 


Ой прилетіла сив зазулечка, 

Ой сіла собі ба в віконечко, 
Зачала собі бардзо ковати: 

Ой вийди, вийди, ґаздочко, з хати, 


Маєш на дворі все ласку божу. 
Сам Господь ходит по твоїх дворах, 
По твоїх дворах і по оборах. 

Ой Господь ходит, всеж ти лагодит- 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!“ 



148 


Ріхтуе воли на два-три плуги, 

А нарік буде ба й на чотири. 
Ріхтуе конї в дві-три бороні, 

А нарік буде ба й на чотири. 
Ріхтуе вівці на дві-три струнці, 

А нарік буде ба й на чотири. 

Ой прилетіла сив зазуленька, 

Ой сіла собі ба в віконечко, 

Ой взяла собі бардзо ковати: 

Ой вийди, вийди, ґаздочко, з хати, 
Зап. 10р. Федорчук у Джур 


Маєш на дворі все ласку божу. 
Сам Господь ходит по твоїх дворах, 
По твоїх дворах і по оборах. 

Ой ходит, ходит, всеж ти лагодит: 
Коровки ти ся поположили, 
Самих воликів ба й начинили. 
Ой кобилки ти ся пожеребили, 
Самих коників ба й начинили. 
Овечки ти ся Са покотили, 
Самих баранців ба й начинили. 


Відміни: Варіянт, що я записав у Коропци, Бучадького пов. 1902 р. від 
Ол. Сеньчука, виглядає так: 

Ци дома, дома, пане їосподарю? 

Славний ес, Божи, дару небесний над нами.* 

Ой в теби сам Господь ходит по дворочку, 

Парує корови в штири обори. 

Дальше повтаряеть ся строфка, тілько змінявть ся четверта стрічка: Парує бички 
в штири плужички. Парує овечки в штири турмочки. Парує пеньки (пчіл) в штири 
шареньни. На кінди йде поколядь. 

Паралелі: Ол. ІТчілка, Укр. Колядки, ч. 8(Шев. Старина, 1903, ке. IV, ст. 141— 
142). — Я. Головацкій, Народ. піЬсни, II, ст. 2—3, ч. 3; ст. 14—15, ч. 20—21; — 
НІ , ст. 12—14, ч. 16; ст. 111, ч. 3. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 136— 
140, ч. 10. — О. КоІЬегд, Рокдсіе, І, ст. 97—98, ч. 5. — Мета, 1863, ст. 168, ч. 
6. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 39, ч. 5; ст. 43—45, ч. 12—13; ст. 46—47, 
ч. 16; ст. 48, ч. 18; ст. 61—62, ч. 14. — П. Чубинскій, Трудьі, ст. 346—348, ч. 76. 


84. Бог обдаровує господаря. 

А. 


Маладий (імя), Бог тебе кличе, 
Светий вечері* 

Бог тебе кличе, три долі дає: 
Первую долю — ярие пчоли, 

Другую долю — жито густеє, 
Трейтюю долю — вараного каня. 

Зап. 1911 р. В. Чернявський в 

Б. 

Пану-хозяїну, Бог тебе кличе, 
Святий вечір!* 

Бог тебе кличе, дар тобі дає, 

Дар тобі дає: три долі в полі, 


Ярие пчоли Богу свеча, 

Жито густеє на пронитаніе, 
Вараного каня на пракатаніе. 

Ми ж тебе (імя) не зневажаєм, 

З светим вечером паздаравляем. 

с. Козлі, Чернигів. пов. 

Три долі в полі, на сто кой жита. 
На сто коп жита, сорок пшениці, 
Сорок пшениці на паляниці, 
Мірочку гречки на варенички. 


Ал. Н. Малинка, Сбор. матеріалові, стр. 70, ч. 94. 



149 


Паралелі: П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 370, ч. 94; ст. 385, ч. 109; ст. 386, 
ч. 111; ст. 421—422, ч. 149. — А. Потебня, Колядки и щодровки, ст. 93—98, ч. 6- 


85. Бог дає долю 

Прилетіли щебетоньки 
Перед ваші океноньки: 

Сіли, пали, защебетали: 

Будете ви тут гостеньки мали. 
Перший гостонько сам Госпо¬ 
динько. 

Закликав Господь в окенонько: 

Ой вийди, вийди, господареньку! 
Господар вийшов, Богу ся вило¬ 
вив : 

Щоб мйнї Господь доленьку дав 1 
Обозри ся, господароньку, 

Чи світит зора на подвіроньку? 

Вже (зора) вийшла (тай) розсві- 

[тила, 

Всю челядоньку розвеселила. 

Збірка 3. Ходаковського , ч. 333. 


господареві 

А за зоронькою доленька іде. 
Яла она ся допитувати: 

Для кого ви столи стелите? 

Ми тут, доленько, трійцю робили, 
Трійцю з вощеньку, до божого 

[домоньку. 

Яла ся (доля) допитувати: 

Яку вам доленьку дати? 

Дай нам доленьку всім здоро¬ 
венько, 

Бо пійдемо в божий домонько, 
Понесемо трійцю з вощеньку, 
Поставимо на престоленьку: 
Трійця буде ся сьвітити, 

Ми ся будем Богу молити. 


86. Господар при роботі. 

А. 

Ци дома, дома, пане ґосподару? 
Жіночки кажут: Нима го дома, 

Нима го дома, пойіхау до Львова, 
Пойіхау до Львова, дес на загуменьу. 
Шчо він там дьійі? Золото війи. 

На шчо він війи? На золотий хрест, 
На золотий хрест, на срібний образ. 

За сим же словом та бувай ми здороу, 
Та бувай ми здороу, пане ґосподару, 
Пане ґосподару, й а увес доматару. 

Зап. 1902 р. в Коропци , Вучацького пов. 

Б. 

Чи дома, дома господаренько ? 

Гой дай Боже !* 

Нема го дома! — На загуменю! 



150 


Пшеницю віє, срібло леліє, 

Чілце втинає, собі ховає, 

А відзадєчко на наймитечко. 

А за сим словом... 

Зап. Микола Чубатий від Антона Вовнука 1904 р. в Озерянах, 
Товмацького пов. 

В. 

Ци в дома, в дома, пані їу сну дару? 

Нима гу в дома — на загуменю. 

На загуменю житу 1 ) сії. 

Заруди, Божи, зулутої зерну, 

Зулутої зерну, срібнуї стеблу. 

Від сестри Вузї в Роздгловичах , Рудецького повіта , 1897 р. за¬ 
писав Петро Рондяк. 

Г. 


Чи дома, дома, сей пан господар ? 

Ой дай Боже!* 

Кажуть діточки, що нима дома. 

Ой ми знаємо, що вни є дома. 

А де они є? — На оборонці. 

А що-ж вни діють? — Волонькам 

[дають. 

Ходімо, хлопці, ізберімо ся, 

Ізберімо ся, поклонїмо ся, 

Та чей нам дадуть хоть по волови, 
Хоть по волови, по сиванови, 

По сиванови, по чабанови. 

Чи дома... 

Кажуть слугоньки, що нема дома. 

Ой ми знаємо, що вни є дома. 

Та що вни діють? — коровкам 

[дають і т. д. 

Зап. 1900 р. Василь Васараб у 


Та чей нам дадуть хоть по коровцї, 
Хоть по коровцї, по тій сивонцї. 

Чи дома... 

А що вни діють? — Пшеницю 

[віють і т. д. 

Та чей нам дадуть хоть по дїлетьцї, 
Хоть по дїлетьцї, по тій четверцї, 
Хоть позадїчко на насїнечко. 

Чи дома... 

А що вни діють? — Гроші міріють, 
Міріють гроші полумисками, 
Білими грішми все окреміший. 
Ходімо, хлопці, ізберімо ся, 
Ізберімо ся, поклонїмо ся, 

Та чей нам дадуть хоть по єдному, 
Хоть по єдному, по чирвоному, 
По чирвоному, по золотому. 

Ляхівцях , Вогородчан. пов. 


г ) Потім; пшиницю, ячмінь, вувес, просу і т. д. 



151 


Господарські гаразди. 

87. І. Ластівка будить господаря. 


А ластівойка прилітає, 
Сподарейка пробуджае: 

Ой устань, устань, сподарейку, 
Побуди свою (та) челядойку. 
Пошли їх по оборойках, 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 


Чи се корови потелилй; 
Пішли їх по стайоньках, 
Чи се вівцї покотили; 

А сам піди по пасїчейках, 
Чи се пчоли пороїли, 

20. Андр. Наврог^ький з Любичі. 


Б. 

Зашчебетала гей ластівонька, 
Щедрий вечір, сьвятйй вечір!* 
Зашчебетала, усей промаулйла, 
Господаренька усей побуджала: 

Ой устань, устань, господареньку, 

У вас на дворі біжая радість, 

Біжая радість, а ваша мйльнїсьть. 
Корбвицї сі вам потелйли, 

Кбникі сі вам помолодйли, 

Овечкі сі вам зась покої йли. 

Зап. у Лік ти, Дрогоб. пов. 
Волод. Лееинський. 

Надлетіла ластівочка, 

Сіла, впала в віконячко; 

Як зачала щебетати, 

Господара викликати: 

Вийди, вийди, господару, 

Подиви ся на обору; 

Корови ти ся поположили, 

Все по бичкови поприводили. 

Надлетіла ластівочка, 

Сіла, впала в віконячко; 

Як зачала щебетати, 

Господара викликати: 

Вийди, вийди, господару, 


Рихтуй волонькі на три плужонькі, 
Ай нарік Біх дасьть хоць на чо- 

[ійри. 

Лади кбничкі на три борони, 

Ай нарік Біх дасьть хоць на чо- 

[тйри. 

Ллічи овечкі на три струночкі, 
Ай нарік Біх дасьть хоць на чо- 

[тйри. 

1901 р. від Гната Парищака 


Подиви ся на кошару; 

Всі ти ся вівцї покотили, 
По баранцеви поприводили. 
Всі баранці на кожушки, 

А ягнички на сардачки. 

Надлетіла ластівочка, 

Сіла, впала в віконячко; 

Як зачала щебетати, 
Господара викликати: 
Вийди, вийди, господару, 
Подиви ся на обору; 

Воли ти ся повривали, 

Ми добрі хлопці повпинали. 


Зап. Ст. Томенчук , Сапогів , Борщів, пов. 



152 


Відміни: Вар. Антонюка в Бучацького пов. мав 7—8 стр. відмінну, при чім 
8 стр. повтаряеть ся у кождій строфі: А молодії на четвернії. Сема стрічка вміня- 
вть ся в кождій строфі: Всї сї кобили пожеребили; всі сї корови (по)положили; всї 
сї вівцї покотили; всї сї свинї попоросили. 

Вар. Дм. Єндика, яап. 1891 р. від Гната Васильчика в Завулинцях мав 6 
стрічку постійно: Маєш радість па оборі; 7—8 стрічки у ріжних строфах звучать: 
Коровки си положили, а бички си породили. Кобилки си пожеребили, лошачки си 
породили. Овечки си покотили, ягнички си породили. 

В вар. Невідомого початок колядки такий: 


Ой ів за гори, 8 за високої, 
Щедрий вечер, сьвятий вечер.* 
Ой іде, бреде сам ясен місяць. 
Гой за ним, за ним ясна зірниця, 
Ясна вірниця, вго сестриця. 
Місяцю брате, погоди мене! 


Я не погоджу, бо тяжко несу. 
Несу я собі тріе часикі: 

В першім часину дзелеве вино, 
В другім часину медок солодок, 
В третім часику вороне пиво. 
Ластавопька прилїтала і т. д. 



Прилетіла ластівонька, 

Сіла собі на віконці; 

Щедрий вечир, святий вечир!* 
Стала собі щебетати, 

Господаря викликати: 

Вийди, вийди, господарю, 

Подиви ся на кошару, 

С. Подобна , У май. пов., Ки’ів. 


Чи всї вівцї покотились, 

Чи баранці породились. 

А баранці круторогі, 

Вискакують на гоборі. 

А ягнички карнавушки, 
Вискакують вище грушки. 

Губ. зі збірки Д. ІЦербаківського. 


Відміни: В вар. Д. Щербані всякого з Кочержипець вам. 9—12 стрічки отсї: 

А бичечки половії, 

В них ріжечки золотії. 

В вар. В. Яблоновського, зап. 1895 р. в Каїрах, Одеського пов. вам. 9—12 
стрічки отсї: Чи баранцї круторогі, 

Чи ягнички чорноброві? 


Чи дома, дома, ґосподаренько? 1 ) 
Ластавоньки залітають, 

Господаря побуджають: 

Встань, ґосподару, встань, не лежи, 
Вийди до стаєнки тай погляни: 
Кобили ти сї пожирибили, 

Все й коники поприводили, 

Все й коники білокопиті, 
Білокопиті — все й на чотири. 


Чи дома, дома... 

Вийди до стаєнки тай погляни: 
Корови ти сї тай положили, 

А все й биченьки поприводили, 
А все й биченьки — все на чо¬ 
тири. 

Чи дома, дома... 

Вийди до кошари тай поглянн: 
Овечки ти сї тай покотили, 


*) За кождим стихом додає ся: „Щедрий вечір, святий вечір“. 



153 


А все й баранці поприводили, 

А все й баранці — все й на чо¬ 
тири. 

Чи дома, дома. 

Вийди до пасіки хай погляни: 

Зі збірки Дмитра Катамая 
зап. від Федя Катамая, 1905 . 

Ластівочка щебетала, 

До оконьця 1 ) припадала, 
Господаря побужала: 

Ой устань, устань, пане господарю! 

Збірка Водянського. 


Пчоли ти сї тай пороїли, 

Все й неріницї поприводили, 

Все й неріницї — все й на чо¬ 
тири. 

— Вмниг^я, пов. Станіславів — 


Да засьвіти свічку восковую, 2 ) 
Да й побуди челядь молодую: 3 ) 
Хай вона піде 4 ) по дворочку 
Як бжілочка по медочку!.. 


Відміни: В вар. Ів. Антоненка з хут. Ковтувового, Глухів. пов., Чернигів. 
губ: 1 ) Ік оконечку. 2 ) Свічечку ясненькую. 3 ) Дївицю красную. 4 ) Хай походить. 



Цяя хата веселая! 

Мати сина зродила! 

Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людям на весь вечір. 
Мати сина зродила, 

На престолі садила, 

Золотим хрестом хрестила. 


Сюди ластівка прилетіла, 
Під віконцем щебетала: 
Встань, хазяїн, не лежи, 
Воскову свічу світи. 
Молоду челядь побуди, 
Нехай свіча погорить, 
Поки зірочка сходить. 


Любо тин, Волк. пов. зап. І. Манжура. 


Паралелі: Я. Головацкій, Народ, пісни, П, ст. 32, ч. 45; ст. 77—79, ч. 11 — 
12; ПІ, ст. 11, ч. 14. — О. КоІЬег^, Рокисіе, 1, ст. 135, ч. 39 і ст. 138, ч. 45. — 
Г. Купчанко, ПЬсни, ст. 382, ч. 13. — II. Чубинскій, Трудм, Ш, ст. 4)4—455, ч. 20; 
ст. 459—460, ч. 23. — А. Метлинскій, Нар. южнор. цЬсни, ст. 311—342. — В. Шу- 
хевич, Гуцульщина, IV, ст. 41—42, ч. 10. 


88. II. Радість господаря. 

А. 


Господареньку, господиноньку! 
(Встань горі! Люба ти радість 

[на дворі! 1 ) 
Господиноньку, чом (такий то)! 
Покажи личко а в окінїчко, 2 ) 

А з окінїчка 3 ) на подвірічко ; 4 ) 
В тебе на дворі радість божія: 


Всїж ти се 6 ) коровки та потелили, 
А все бичечки половенькії, 
Половенькії, жовторотії. 

Господареньку, господиноньку, 
Господиноньку, чом (такий то)! 
Покажи личко на 6 ) окінїчко, 2 ) 




154 


А з окінїчка 3 ) на подвірічко. 4 ) 
В тебе на дворі радість божія: 
Всїж ти се клячки пожеребили, 
А все коники вороненькії, 
Вороненькії, золото гриві, 7 ) 
Золотогриві, 7 ) білокопиті. 8 ) 

Господареньку, господиноньку, 
Господиноньку, чом (такий то)! 
Покажи личко на 6 ) окінїчко, 2 ) 

А з окінїчка 3 ) на подвірічко. 9 ) 
В тебе на дворі радість божія: 


Всїж ти се овечки та покотили, 
Та покотили, поблизничили, 

А все баранці лаїстенькії, 
Лаїстенькії, круторогії. 

Господареньку, господиноньку, 
Господиноньку, чом (такий то) 
Покажи личко та в окінїчко, 

А з окінїчка на подвірічко. 9 ) 

В тебе на дворі радість божія: 
Всїж ти се пчілки та пороїли, 
Та пороїли, попароїли. 


Рукоп. Осе. 2411, II, 160: [ ] *) Ой дай Боже; 2 '< окоиїчкп; 3 ) оконїчка; 4 ) по- 
двіречка; 5 ) ти-сь; а в; 7 ) біло-копиті; 8 ) волото-грикі; !) ] иодвірєчко. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 22. Гаврило Фльока з Ясеня. 


Б. 

Ци спиш, ци чуєш, господареньку? 

А встаньже! а встаньже т горі, 
[люба ти радість на дворі!* 
Господареньку, чом (такий то), 
Підведи свою чом головоньку, 
Побуди свою всю челядоньку, 

Най си походит по світовькови, 

Як ярі пчілки по цвітонькови. 

Ой вийди собі на обороньку, 


Кличе те Господь на порадоньку. 
На обороньцї любая радість, 
Любая радість, божая милість. 
Корови ти се та положили, 

Все по бикови, по чабанови. 
Кобили тп се пожеребили, 

А все коники білокопиті. 

Овечки ти се та покотили, 

Все бараньчики круторіжкії. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 23. Пилип Саблаташ із Іишевницг. 



А д’ сему двору, а д’ веселому! 
Славен есь! Гей, славен есь, 
Наш милий Боже над нами!* 
І встань собі, ґосподареньку, 
Побуди собі всю челядоньку, 
Вийди собі на обороньку. 

На оборонці* божая радість: 
Волики ричат, їстоньки просят, 
Коровоньки ся ай потелили, 
Кобилоньки ся пожеребили, 
Овечки му ся гей покотили, 


Пчолоньки му ся гей пороїли. 
Кладь си пчолоньки а в три ла- 

[воньки, 

А на гід буде сот у чотири. 

Аби ви мали чим Бога чтити, 
Чим Бога чтити, Бога хвалити; 
Бога хвалити проскуроньками, 
ІІроскуроньками, тай свічечками, 
Тай свічечками, тай службонь¬ 
ками, 

Тай службоньками, парастасами, 



155 


Парастасами, акафістами. Дай же вам Боже щасті, здоровле, 

Дай же ти, Боже, в поли урожай, Ой здоровлїчко на головоньку, 

В поли урожай, жито, пшеницю, А іцасіїнко на худібоньку, 

А в дому множай всяку пашницю. На худібоньку, на обороньку, 

На обороньку, на челядоньку. 

А за тим словом будьте ми з Богом, 

Будьте ми здорові, господареньку. 

Зап. 1 лютого 1864, Іван Луцгв у Ст рут пні Нижнім. 

Г. 

Ой ци дбма-ш, дома, господа- А усе волове сьвітло рогове; 

[реньку? Коникі вам ся помолодііли, 

Щедрий вечір, сьвяійй вечір!* А усе коникі білокошпі; 

Служенькі кажут, нема го у дома! Овечкі вам ся тай покоїііли, 

Ой знаємо ми, що е він у дома, А усе баранці круторіженькі, 

По хаті хбдит, гостеньки гбстит. А усе ягнйчкі ваклешистійі. 1 ) 

По конец стола святий Микола, Ладит волонькі у три плужонькі, 

Коло Миколи біжая Мати; А нарік Біх дасть хоть на чотири. 

Коло Миколи віргани грают, Ладит коникі у три борони, 

Коло Матінки ружа проквитае. А нарік Біх дасть хоть на чотири. 

Не єст то ружа, то є син божий, Пушчат коровицї на три обб- 

Що на усім сьвітї людей намнб- [ронькі, 

[жну. А нарік Біх дасть хоть на чотири. 

У вас на дворі біжая радість: Лйчит овечкй на три струночки, 

Коровицї сі вам потелйли, А нарік Біх дасть хоть на чоїйри. 

Зап. в Лікти вго Ів. Гаврильцева 1901 р. В. Аевинський. 


д- 

А вставай, вставай, господареньку, 
Зажи свічоньку в праву рученьку, 

А війди собі на обороньку, 

На оборонці божая радість: 

Корови ти ся та потелили, 

А все волове жовторогове. 

А вставай, вставай, наш господа- 

[реньку, 

Зажи свічоньку в праву рученьку, 

А війди собі та до стаєнки, 


Там у стаєнці божая радість: 
Кобивки ти ся пожеребили, 

А все коаики білокопиті, 
Білокопиті, золотогриві. 

А вставай, вставай, господареньку, 
Зажи свічоньку в праву рученьку, 
Та війди собі до кошароньки, 

А в кошаронцї божая радість: 
Овечки ти ся та й покотили, 

А все ягнички, самі близнички. 


*) Ваклешиетий 


грубий, низький. 



156 


А вставай, вставай, господареньку, 
Зажи свічоньку в праву рученьку, 
Та війди собі ба й в пасїченьку. 
А в пасїченцї божая радість: 

Ой пчілки ти ся ба й пороїли, 

Ой бо там рої а в три парої. 
Впрягай волове а в три плугове, 
Чей на-рік Бог дасть ба й у чотири. 
Дій-же овечки на три струночки, 

Зап. В. ІІосацький в Ломнї. 


Чей на-рік Бог дасть ба й на чо¬ 
тири. 

Вікладай пчолки на три лавочки, 
Чей на-рік Бог дасть ба й на чо¬ 
тири. 

Господареньку, можний паноньку, 
Можний паноньку, наш ксендзу- 

[неньку. 

Вінчуемо-ж вас щастєм... 


Е. 

Ступив Господь з неба на землю, 

[Глаголю, 

А в тім дому все по ангельску 

[говорут.* 

На его дворі божая радость, 

В его стаенцї божая милость: 

Стоят коникі все во чотири, 

Стоят волонькі у три рядонькі, 

Збірка 3. Ходаковського, 


Стоят корови все во чотири. 

В его гуменцї божая радость: 
Стоят стоженки в три рядоньки, 
Стоят бороги все во чотири. 

В его коморі божая радость: 
Стоят скрйночки во три рядоньки. 
Бувайже здоров, пане господару. 


Паралелі; Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, П, ст. 15—16, ч. 22;— Ш, ст. 14, 
ч. 17. •— Ів. Колесса, Гал. р. нар. пісні, ст. 11—12, ч. 15. — А. Потебня, Колядки 
и щедровки, ст. 70—82. 


89 Боярське господарство. 


В чистум полю криж мальовани, 
На тому крижу зазуля рабая, 
Раненько встала, защебетала, 
Славного пана дай попугала: 
Встань раненько, вмий ся білень- 

[ко! 

Ой пойди собі до нової стайнї, 
Ой вибер собі коня вороного, 

Ой поїдь собі в чистеє поле! 

В чистум полі ратае твоє; 


Ратае твоє, всьо молодив, 

Волики твоє, всьо половив, 
Яремця твоє, всьо буковие, 

Ой сохи твоє, дай золотив, 
Сочнїчки твоє, всьо медзяние, 
ІІодвое твоє, всьо дроцяние, 
ІІолицї твоє, всьо срібрание, 
Поводки твоє всьо шолковие! 
Радуй ся не сам собою, 

З своєю женою, з своїми дзетками! 


В. Антоновичі и Драгоманові, Историч. пЬсни, І , ст. 52 — 53 , ч. 17. 

Паралелі: 2іепкіе\уісг, Ріозепкі §;шіппе ІшЗи Ріпзкіе^о, ст. 10—12. — А. 
Потебня, Колядки и щедровки, ст. 99—104, ч. 7. 



157 


90. Господарські стада. 


Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людим на сей вечір! 
Ой господарю, господаречку, 

Ой утворіт нам тай воротечка, 
Заженемож ти стадочко еоний. 
А всі коні воронії, 

А всї конї воронії, 

На них сїдла золотії. 

Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людим на сей вечір! 
Ой господарю, господаречку, 
Ой утворіт нам тай воротечка, 
Заженемож ти стадочко волів. 
А всї воли голубії, 

А всї воли голубії, 

На них ярма золотії. 


Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людим на сей вечір! 

Ой господарю, господаречку, 

Ой утвориж нам тай воротечка, 
Зажинемож ти стадочко коров. 
А всї корови чобанистенькі, 

А всї корови чобанистенькі, 

Під ними бички букулистенькі. 

Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людим на сей вечір! 

Ой господарю, господаречку, 

Ой утвориж нам тай воротечка, 
Заженемо ти стадочко овець. 

А всї вівцї іциборігцї, 

А всї вівцї щиборігцї, 

Під ними баранцї круторігцї. 


Зап. у Корничи Кость Ганущак. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцудьщина, ст. 45, ч. 14. 


91. Достатки у господаря. 


Гой ти наш пане, пане (Іване), 
У тебе в домі, так як у раю: 

У тебе верби й а груші родят, 
У тебе сини у царя служат, 

А царевичку все собі дружат; 
Ой в царя дочку все заручили 
Тай до домочку все пригостили. 
У тебе воли все половії, 

У тебе плуги все золотії, 

У тебе двори все кидровії, 

У тебе столи калиновії: 

На них скатерти все шовковії, 
На них тарелі все ціновії. 

У тебе лани, як загаї, 

У тебе хліби, як тихий Дунай: 
На них жита, як жир ситі. 

На них пшениця, як стояниця. 


У тебе вівси жіброванії, 

У тебе ячмені золотії, 

У тебе конї все турецкії, 

У тебе стрільби все стрілецкії, 
У тебе воли, як стодоли, 

А корови, як обороги; 

У тебе вівцї гори покрили, 

У тебе худоби без рахуби, 

У тебе скрині все кованії, 

У них червонцї не рахованії. 
У тебе шуби соболевії, 

А горностаї коралевії, 

У тебе жупани, як у пана, 

А контуші, як скочусї. 

Ой ти наш пане, пане (Іване), 
Вінчуєм тебе ізо всім домом: 

І з дружиною і с челядкою, 



] 58 


І с челядкою і с худібкою, І с Христом Богом, тай на лїт 

І с челядкою тай богатою, [много. 

І с худібкою тай рогатою, — — — — — — — - 

І с сусідками околичними, 

Зі збірки Онуфрія Савчука , Ясенів Горііинии у пов. Посів. 
Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, Ш, ст. 551—553, ч. 3. 


92. Господар розчислює гроші. 


»Ци спиш, ци не спиш, госпо- 

[дареньку, 

Господареньку, на імє (таке то)! 
Підведиж собі сву головоньку, 
Зажжиж свіченьку в праву ру¬ 
деньку, 

Та підиж собі до комороньки, 
Розлічи 1 ) собі 2 ) свою 3 ) худобу: 4 ) 
Ой червінчики бай на дзвоночки, 

[ V) 


Ой на 6 ) рублики, на образочки, 
Ой а дудочки бай насвіченьки.« 
Сами дзвоночки бай задзвонили, 

[ Г) 

Сами 8 ) се образи помалювали, 9 ) 
Сами се свічі позажигали, 

[Сами ризочки службу служили], 7 ) 
І 10 ) всі се душі порадовали, 

До пана Бога хвалу давали. 


Відміни: Гук. Осе. 2411, II, к. 166: *) перел'ічиж; 2 ) си; 3 ) своє; 4 ) іміне', 
[ ] 5 ) Ой талярочки бай на ризочки; 6 ) а; [ ] 7 ) сами ривочки служби служили; 
8 ) самі; 9 ) іювдотваряли; 10 ) А. Приспів: Ой дай Боже! 


Збірка їв. Вагилевича , ч. 5. Василь Григоряк із Ясеня. 


Паралелі: Я. Головацкій, Народ. п'Ьсни, II, ст. 22—21, ч. 32. 


93. Господар будить челядь. 

А. 

Ой устаньтеж ми господареньку, 

Ой дай Боже!* 
Та підведіте сву головоньку, 

Та побудїт же всю челядоньку, 

А насамперед господинечку, 

Щоби ґаздинька враненько встала, 

В світлі світлонцї повімітала, 

Тисові столи позастеляла, 

Пшеничним хлібом позакладала. 

Клади хлїбоньки та в три рйдоньки, 

У три ридоньки, на три службоньки: 
Єдна службонька на Боже Різдво, 
Друга службонька на Василонька, 




159 


Трета службонька аж на Великдень, 

Аж на Великдень, на той Божий день. 

Зап. 1902 р. в Ріпнім М. Ростковий. 

Б. 

Ой хтож нам такий як наш паночок, 

Ой раненько!* 

Як наш паночок, ґосподаренько, 

Ґосподаренько, на іме (таке то). 

Він раненько встав, сам себе убрав. 

Дорогі шати чом на плеченька, 

Дорогі шуби на лїдвиченька, 

А червін чобіт тай на ноженька, 

Дорогу шаблю тай до боченька. 

Ой як се убрав, а все з ніг збуджав, 

А все в ніг збуджав, грімко закричав: 

»Ой мої слуги все вірненькії, 

А встаньтеж бо ви, а вберіте сє, 

А вперед Богу помолїте се. 

Мої служеньки, все вірненькії, 

Подивіте се до оборочки: 

Ой щож бо наші волики дїют. 

Мої дївочки, ґречні панночки, 

Подивіт ви се та до світлочки: 

Накрийте столи все тисовії.« 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 13. Дмитро Попович із Хутькова. 
Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, ПІ, ст. 9—10, ч. 11. 


94. Господар і слуги. 

А. 


Ой в чистім поли та на Дунаю, 
Та на Дунаю, на береженьку, 
Стоїт ми наміт білий, шовковий, 
А в тім наметї золотий столик, 
На тім столику гордий пан сидит, 
Гордий пан сидит, на іме (такето). 
Ой сидит, сидит, лїчбоньку лїчит, 
Лїчбоньку лїчит незлїчоную. 
Поперед него служеньки его, 


Держет шепочкй поза вершечки: 
»Ой наш ланочку, господаречку, 
Ой поплатиж нам за заслужечку; 
Ой дай же ти нам гроші нелїчені, 
Гроші нелїчені, конї неїжджені, 
Конї неїжджені, поля немірені. 
Ой ми-ж бо гроші перелічимо, 
Вороні конї попроїздимо, 

Широкі поля переміримо: 



160 


Ой засїеме золотими стрілкі, Все-ж тото буде пан ґосподарю, 

Заволочимо тугими лукі, Пан ґосподарю та на охвалу.« 

Тугими лукі, вороними кіньми. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 15. Василь Смеречик із Хмелівки. 


Б. 

Гордий, пишний тай наш панонь- 

[ко, 

Тай наш панонько, господаренько! 

Ой сидит собі в новій світлоньці, 

В новій світлоньцї та на кріс- 

[лоньцї. 

Слугоньки его коло него ходят, 
Доносят ему дорогий напій, 

Дорогий напій, велене вино. 

Він сї бай того тай напивае, 

До своїх слугів тай промовляє: 
Слугоньки мої, служіт же мені, 

Я вам заплачу по червоному, 

Зап. у Княгинині , Станіслав. 


По червоному, сукнї до того. 
Слуги то взяли, подзїнькували, 
Подзїнькували своєму пану, 
Своєму пану за заплатоньку. 

А за сим словом бувай же здо- 

[ров, 

Не сам собою, з господинею, 

З господинею тай челядкою, 

Тай челядкою, тай з усїм домом, 
Тай з усїм домом, тай з світим 

[Богом. 

пов. 1871 р. Корн. Заклинський. 


Ци дома, дома ґосподаренько? 2 ) 
Ґосподаренько, чом (такий то). 
Кажут служеньки, що нема 3 ) дома, 
А ми знаємо, іцо є він дома. 
Сидит же собі по конец 4 ) стола, 
По конец 4 ) стола, краще 5 ) сокола. 
А пілї него служеньки его, 
Держет шепочки поза вершечки. 6 ) 
Він собі сидит, грошики дїчит, 
Грошики лїчит на три столики. 


Перед ним колачі з ярої 7 ) пше- 

[ницї, 

Помежи колачі воскові свічі, 
Помежи свічі золоті кубки. 

Щож ми в тих кубках? Дзелене 8 ) 

[вино. 

Дзелене 8 ) вино розшайнуло сє, 
Розшайнуло сє по тисовім 9 ) столї, 
По тисовім 9 ) столї, в ґосподар- 

[скім домі. 


Рукоп. Осе. 2411, т. П, к. 16.: *) з Глубокого; 2 ) господаречко; 3 ) нима; 
4 ) конець; 5 ) красше; 6 ) та й за крисочки; 7 ) ярой; 8 ) велене; 9 ) тїсовім. 
Приспів: Ой дай Боже. 

Збірка Ів. Вагилевича, ч. 14. Мих. Весагій з Ляховець. 


Г. 

Рукопис Осе. 2411, т. П, карт. 167 і 172. 

Ци дома, дома господаренько? Ой знаемож ми, що є він дома, 

Господаренько на імя (таке то). Ой сидит собі по конець стола, 



161 


А коло него служеньки его, 
Держет шепочки поза вершечки: 
»Пущей нас, пане, в чистое поле, 
В чистое поле, невміреное, 

(Ясїнь). 


Та най ми его помірбемо, 
Вірненьким плужком бай пооремо. 
Та посїемо яру пшеницю, 

Яру пшеницю, всяку пашницю.« 


Паралелі: А Малинко, Сборн. матеріалові», ст. 153—154, ч. 2'4—225. 
Я. Головацкій, Народ, пісни, II, ст. 28—29, ч. 39. 


Д 

Ой в поли, в поли, блисько дороги, 

Ой стоїт, стоїт шовковий наміт, 

А в тім наметі золотий столик, 

Коло столика гордий пан сидит, 

Гордий пан сидит тай пан Михайло. 

Ой сидит, сидит, тай в китай 1 ) грає, 

Ой в китай грає, іце красше співає. 

А коло него служечки его, 

Носі шапочки у загиночки. 

Ой ході, ході, та все пана просі, 

Та все пана просі та пана Михайла: 

Ой ти пане наш та добродію, 

Ой просим тебе о заплаточку, 

О заплаточку та не великую. 

Ой як ми тобі вірно служили, 

Від молодости аж до старости; 

Та вже нас жінки не поприймают, 

Та вже нас діти не попізнают! 

Всі мої слуги, всі вірненькії, 

Ой є у мене три міста славні: 

У першім місті Богу сі молити, 

У другім місті тай їсти, пити, 

У третім місті касу робити, 

Касу робити, слугам платити! 

Пане Михайле, вінчуем тебе, 

Вінчуем тебе щістїм, здоровем, 

Щісгїм, здоровем, тай віком довгим, 

Тай віком довгим, пробутком добрим. 

Зап. у Корничи Кость Ганущак. 

Початок сеї колядки подібний до колядки п. н. „Парубок грає на китарі к . 


*) В китару. 


колядки і ЩЕДРІВКИ. 


11 



162 


Паралелі: II Чубив кій, Труди, Ш, ст. 277, ч. 7. — А. Метлинскій, На¬ 
роди. южнор. п^сии, ст. 338. — І». Грииченко, Згногр. матеріали, III, ст. 40—41, ч. 
57. — Чергіиг. губ. Відомості!, 1889, ч. 6. — В. Антоновича и М. Драгоманов г ь > 
Историч. пісни, І, ст. 8—9, ч. 5. — О. КоІЬег^, Рокисіе, І, ст. 109—110, ч. 14. — 
Я. І’оловацкій, Народ. пісни, II, ст. 2)—21, ч. 28 


95. Золоті човна. 


Ци дома, дома ґосподаренько, 
Ґосподаренько, чом (Іванонько). 
Кажут служеньки, що є він дома. 
Зберім се, брати, ходім до него, 
Ходім до него на порадочку. 

Ой дасть овін нам мису золота, 


Мису золота, а другу срібла. 
Покуєм собі золоті човна, 

Золоті човна, срібві весельці. 
Ударили-ж човна попід паркани, 
Що се паркани бай поздригали, 
Що їм вершечки бай поспадали. 


Збірка Ів. Вагилевича , у. 17. Петро Пліт з Ясеня. 


96. Господар дарує стадо коний. 

КрасніШ молодче, в кресличку сидиш, 

В кресличку сидиш, листочки пишеш. 
Прийшло до него три кавалери, 

Держать шапочки попід рученьки 
І просять його, як пана свого: 

»Пане-ж наш, пане, подаруй же нам, 
Подаруй же нам цю ниву землі, 

Бо ми цій землі тай не вірймо.« 

»Не дарую вам цю ниву землі, 

Но дарую вам стадце вороне, 

Стадце вороне, й сивця — воронця.« 

Он оченьками листоньки пише. 

А ушиньками радоньку слише, 

Золотий копит камень лупає, 

Шовковий огон слід замітає. 

За цим словом оставайсь здоров. 
Оставайсь здоров, красний молодче. 

В. Кравченко , ЕтноГ. матері яли , стр. 22, ч. 54, е 


97. Господар на ярмарку. 


Ой наш панонько, ґосподаренько! 
Дай ему! Дай ему, Боже, добре 

[здоровле а в дому!* 
Ґосподаренько, чом — (такий то), 
А все-ж він собі з горда починат: 


Ой ходит собі по ярмаркови, 

Ой ходит, ходит, волики бракує, 
Котре ліпшії, все собі бере, 
Котре плїхшії, служенькам дає. 



163 


Ой наш панонько, ґосподаренько, 
Ґосподаренько, чом — (такий то), 
А все-ж він собі з горда починат: 
Ой ходит собі по ярмаркови, 

Ой ходит, ходит, коні бракує, 
Котре ліпшії, все собі бере, 
Котре плїхшії, служенькам дає. 


Ой наш панонько, ґосподаренько, 
Ґосподаренько, чом — (такий то), 
А все-ж він собі з горда починат: 
Ой ходит собі по ярмаркови, 

Ой ходит, ходит, коровки бракує, 
Котре ліпшії, все собі бере, 
Котре плїхшії, служенькам дає. 


Ой наш панонько, ґосподаренько, 
Ґосподаренько — (чом такий то), 

А все-ж він собі з горда починат: 

Ой ходит собі по ярмаркови, 

Ой ходит, ходит, овечки бракує, 

Котре ліпшії, все собі бере, 

Котре плїхшії, служенькам дає. 

Збірка Ів . Вагилевича , ч. 23. Петро Пліт з Ясеня. 


98 


Ой нема дома господаренька, 

Ой лелїя !* 

Господаренька, чом (такого то), 
Поїхав же він до Судомира. 

Чо-ж там поїхав? Суди судити. 
Що-ж йому дано за тоти суди? 
Ой данож йому та три селечка: 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. З 


Пане господару, чи є ви дома? 
Ой дай Боже!* 

Служечки кажут, нема вас дома, 
Нема вас дома, пішли на судоморе, 
Там суди судя, там діло радя. 
Тай за се їм заплачено, три селі 

[дано: 

Перше село а з старими людьми, 
Друге село а з парубочками, 

Зап. В. Яблоновський. 


ї судить суди. 

А. 

А в еднім селі старії люде, 

А в другім селі все пару бочки, 
А в третім селі усе дївочки. 
Старшими людьми село порядне, 
Парубочками село горїжне, 

А дївочками село весело. 

. Гринь Турчин із Синевідська. 

Б. 

Третєє село а з дївочками. 

А з старими людьми село розумне, 
А з парубочками село буйненьке, 
А з дївочками село веселеньке. 
Ой за сим же словом, бувайте 

[здорові, 

Ґрешний господарю і ґрешна 
З своїми діточками, [господине, 
Ой дай Боже! 



164 


В. 

Ци дома, дома, арендароньку Р 1 ) 

На коню, на коню, здбте вюренько на ньому !* 

Слугонькі кажут: Нема го у дома, 

Бо він поїхау чом на контракта, 

Сконтрактувау си чом три селенька: 

Перше селенько з старими людьми, 

Друге селенько з парубочками, 

Трете селенько з відданицями. 

З старими людьми до порадечки, 

З парубочками до оженїнька, 

З відданицями до відданїнька. 

Зап. від Ги. Парищака в Ліктю, Дрогоб. пов1901 р. В. Ле- 
винський. 

Г. 

А в пана Нвана весь двір на помості, 

Великдень та лілія!* 

Весь двір на помості, світлоньки новії, 

Світлоньки новії, столи тисовії. 

А в пана Нвана хорошая жінка, 

По світлонцї ходе, ключі в руках носе: 

Ключі мої, ключі, ключі золотії, 

Нема пана дома, десь у гатьмана, 

Суди судить, ради радить. 

А за тії суди — золотії шуби, 

А за тії ради — коника в наряді. 

Вільшана , Хар. пов. зап. Ів. Маноюура. 

д. 

Ой ходили та блудили та коляднички, 

Виноград красно зеленая!* 

Та шукали та питали у пана двора. 

А де того пана двір, 

Шо високий частокіл, 

Кристалеві ворітечка отчиняют ся? 

Отцеж того пана двір, 

Пана дома не має, 

Десь суди суде, ради раде. 


1 ) Сю колядку сиівають аревдареви. 



165 


Він за суд бере та по сто рублів, 

А за ради бере та по тисячі. 

Передав жевї золоту тканку, 

А своїй дочцї золотий перстень, 

А свому сину вороного коня. 

А жена в тканцї та погаркуе, 

А дочка в перстенї та похвастуе, 

А Петренко на конику викрашаєт ся, 

Його батенько утїшает ся: 

Ой ти синку мій, та чадо моє, 

Та піди в Москву, послужи царю. 

А чим тебе цар та пожалує: 

Чи рублем, чи полтиною, 

Чи золотою ружиною, 

А чи вірною дружиною? 

Не хочу рубля, нї полтини я, 

Нї золотої ружини, а хочу я вірної дружини. 

Мурафа, Вогодух. пов. зап. І. Манжура. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, піниш, II, ст. II, ч. 15; ст. 33—34, ч. 47; 
ст. 607, ч. 45. — В. Аитонович'ь и М. Драгоманов'ь, Историч. пісни, І, ст. 49—50, 
ч. 14. — П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 369. ч. 93. — А. Потебня, Колядки и іце- 
дровки, ст. 7Ю—714, ч. 70. — А. Терещевко, Бьггь рус. народа, VII, ст. 58. 

99. Родина при вечери. 

А. 

Остроже остронош двір; А єсть же то жона його; 

В тім остроженцї три віконцї: Не єсть же то ясні зорі, 

В першім віконци ясний місяць, А єсть же то дїтки його. 

В другім віконци ясне сонце, Сидить собі кінець стола, 

В третім віконци ясні зорі. їсть кутицю пшеничную; 

Не єсть же то ясний місяць, Коло його жона його, 

А єсть же то пан господар; Коло жони дїтки його, 

Не єсть же то ясне сонце, Коло дїток челядонька. 

Зап. 3. Ходаковський в Жимові, Володимир, пов. ч. 450. 

Б. 

На схід сонця стоїть хатка, Трете оконце — ясві зірки; 

А в тій хатцї — три оконцї: Ясен місяць — то господар, 

Єдно оконце — ясен місяць, Ясне сонце — господиня, 

Друге оконце — ясне сонце, Ясні зірки — його дїтки. 

Коростятин, Вовкодави, Липки, Ровен, пов., Волим. Губ. зап. В. 
Доманицький. 



166 


А в пана Йвана золота верба, 
Радуй ся земле, 

Весели ся, Боже наш, над нами!* 
А на тій вербі золота кора, 

А на тій вербі рожеві квіти. 

Ой то-ж не верба, Йванова жона, 
Ой то-ж не кора, Йванова неня, 
Ой то-ж не квіти, Йванові дїти. 

Зап . Василь Степаненко — 


В. 

А в пана Йвана три столи стоїть: 
На першім столї гірка горілка, 
На другім столї вино-зелено, 

На третім столї медок-солодок. 
Гірка горілка для чоловіка, 
Вино-зелено для жони його, 
Медок-солодок для його дїток. 

Добрий вечир! 

в Канівськім повіті , 189і) р. 


Г. 

В сего нашего пан ґосподаря, 

Ой раненько!* 

Пан ґосподаря, на іме (таке то), 

На дворі ему нова світлонька, 

Нова світлонька з мрамор каменя, 

А в тій світлоньцї а все столове, 

А все столове, все тисовії, 

Все тисовії, позастилані, 

Ой обрусами все шовковими, 

Все шовковими, кітаевими. 

Поза столове сидет панове; 

Ой межи ними найстарший панок. 
Найстарший панок, ґосподаречко. 
Поперед него дїточки его, 

Слухают ради своего пана, 


Своего пана, свого батенька: 
»Ви, перші дїте, стадо лічіте; 
Ви, другі дїте, вівці лічіте; 

Ви, треті дїте, шати лічіте.« 
Першії кажут, що стадо в цїли, 
Другії кажут, овечки в цїли, 
Третії кажут, іцо шати в цїли. 
А тото стадо а сріблороге, 

А сріблороге, золотогриве, 
Золотогриве, сріблокопите. 

А тото овечки а сріблорогі, 

А сріблорогі, золотововні. 

А тото шати а все блавати, 

А тото шати, чем не блавати. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 11. Дмитро Попович із Хутькова . 
Паралелі: Я. Головацк й, Народ, ігЬспи, III, ст. 7—8, ч. 8. 


100. Приготовлюванє гостини для святих. 


А. 

Йшов місячейко попід небойка, 

Буде Христос на вечери!* 

А за ним, за ним темна темнойка, 
Темна темнойка, его матїнойка. 
Ясний місячейко, его батейко, 

Ясна зоройка, его сестройка. 


Я ездем посел від Господа Бога, 
Щоб ми ту були тисові столи, 
Тисові столи, обруси лянні, 

А кубойки в три рідойки. 
Півмиски порцелянові, лижки 

[цинові, 



167 


Цинові лишки, воріхові миски, 
Відельцї золотії, ножі срібнії, 

Ноші срібнії, хлїби пшеничнії, 

В першім рідойку солодок медок, 

В другім рідойку зелене вино, 

В третім рідойку пшеничне пиво. 
Солодок медок для Пречистої, 

Зелене вино для Господа Бога, 
Пшеничне пиво для всіх сьвятих. 
Сама сї церков розтворила, 

Сами сї дзвони роздзвонили. 

Само сї сьвітло розсьвітило, 

Сами сї книги розложили, 

Зап. у Бульці Гамулець. 

Б. 


Щедрий, сьвятий вечеройко!* 
Сам Господойко службу божу 

[правив, 

А коло него ангели его. 
Сьвічоньки сї сьвітять за госпо- 

[диню, 

Служба Божа сї править за го¬ 
сподаря, 

Ангели сьнівають за челядойку. 
Дай же вам, Боже, щасте, здорове, 
Щістейко на двір, на худобойку. 
Вам на здорове, на всю челядойку. 


Уставай пане, пане гоеподаре! 

Щедрий вечор да й добрий вечор 
Добрим людям да й на здоровя!* 

Уставай да й с постелі, да й одчиняй двері, 

Да й застїлай столи, столи тисовії, 

Клади паляниці з ярої пшениці, 

Бо прийдуть до тебе да й три гостоньки: 1 ) 

ІІервйй гоститель — святе Рожество; 

Другий гоститель — святий Василій; 

Третій гоститель — Іван Хреститель. 

Записав 1906 р. Б. Яблоновський у м. Ніжині , Черниг. туб. 

Подібний нар зап. Д. ІЩрбакиський в Бабанц , Уман. пов. 


Прибирай сї, славні гуспудару, 
На тайну вечеру, 

Буди в теби Госпудь на вичери. 
Ісус Христос на Ярдани.* 

Стили вубруси всї гаувкувиї, 
Клади хлїбови все пшиничниї, 

Пан господар, уставай с постелі! 
Славен, ясен, наш милий Бо- 

[же на небесах!* 


В. 

Став півмискі все вуріховиї, 

Став флїшке, склїнке, дуругий 

[напій: 

Мід, вино сулодке! 

Буди Госпудь на вичери. 

Г. 

Уставай с постелі, застеляй столи, 
Застеляй столи, клади калачі, 
Клади калачі з ярої пшениці', 


і ) Або: „Да й мешійі гості". 



168 


Будуть до тебе (і)з неба гості. 
Шо первий гостю — ясен місяць, 
А другий гостю — ясне сонечко, 
А третій гостю — дробин доіц іде. 
Шо звір у полі, товар у дворі 


Дарує Господь два лани жита, 
Два лани жита, третій пшениці, 
Третій пшениці на паляниці, 
Четвертий проса, колядка довша, 
А пятий вівса, колядка уся. 


Мурахва , Кого дух. п. зап. Ів. Манжура. 


Паралелі: А. Малинка, Сборн. матеріалові,, ст. 45— 4 8, ч. Р8—61. — Я. 
Голсвацкій, Народ, иіспи, II, ст. 165—166, ч. 17. — Б. Гринчепко, Матеріали, Ш, 
ст. 4—6, ч. 4 (Б, Б, Д). — О. Ко1Ьег£, \Уо1уіі. ст. 80, ч. 144. — Б. Шухевич, Гу- 
цудьщина, IV, ст. 63, ч. 22. — Б. Кравченко, Етноїр. матеріали, ст. 22—23, ч. 56 
і 57. — П. Чубинскій, Труди, III, сг. 335—336, ч. 63 і ст. 337, ч. 66. 


101. Святі в гостині*. 


А. 

Святи, Боже, вечереньку, на 

[святий вечір!* 

Ходит сам ґосподарь по світлойцї, 
Ставит столики в три рядойки, 
Кладе обруси всеж шовковії, 

Кладе тарільцї всеж срібернії, 

Кладе ножики всеж сталенії: 

Просит Боженька на вечерейку. 
Посадив Бога посеред стола, 

Святу Пречисту при другім столі, 


Усі святії та коло неї. 

Приймає Бога зеленим вином, 
Святу Пречисту солодким медом, 
Усі святії гаумнов горівков, 

Свою челядку чисто водою, 

І сам пе воду з свою женою. 
Світит їм сонце в едно оконце, 

А ясен місяць в друге віконце, 
Яснії зори світят довкола. 


Збірка Ів. Ваги левина, ч. 4. Андр. ІІавроцький з Любичі. 


Б. 

Чи є, чи нема, пан сподар в дома? 1 ) 
Є вони в дома, столойки ставлєт, 
Столойки ставлєт все тисовії, 

Стеліт обруси все лянейкії, 

Кладут лижойки все сріблейкії, 

Ставіт тарілці все шовковії, 

Кладут хлїбойко житний, пшеничний, 
Житний, пшеничний, Богу величний. 
Приймают Бога миром - кадилом, 

А всі сьвітії приймают хлібом, 
Пречисту Дїву зеленим В1ЇНОМ. 
Пречиста Діва книгу читає. 


') За кождого стрічкою повтор.: Щадрий сьвітйй вечер божий. 



169 


Книгу читає, сльозоньки ронит: 

Де слеза впала, керницї стала. 

А сьвітий Павло ключі тримає, 

Ключі тримає, рай відмикає, 

Рай відмикає, душі впускає. 

Іно їдної не випускає, 

Бо та єдная бардзо грішная, 

Старшого брата споличкувала, 

Молодшу сестру споневірила. 

Зап. у Вільках Мазовсцьких , Равського пов. 3. Горницький. 


Другий варіант із Равського пов., що записав у Стаах М. Яворський, має 
початок такий, як у колядці про будову церкви. Дальша частина в пїм така: 


За першим столом сам Господь сидить, 

За другим столом Ііресьвята Діва. 

За третим столом всі сьвяті сидять, 

На копець стола сьвятий Микола. 

Сьвятий Микола листоньки пише, 

Листоньки пише, сьльозами рони. 

Де сьльоза капне, криниця стани. 

А в тій криниці Прссьвіта Діва, 

В. 

Ци є, ци нима ґусподар дома? 

Щідрий вечір, божій вечір*! 

А є він дома, сїв кунец стула, 

Сїв кунец стула, гроші рахуї. 

А сут там в ньогу тисові стули, 

А на тих стулах лїнві вубруси. 

На тих вубрусах хліби пшиничні, 
Хліби пшиничні, Богу виличні. 

А є там в ньогу а три келюхи: 

В їднім келюху миру-кадилу, 

В другім келюху мидок сулудок, 

В третім келюху МИДОК 8ИЛИНОК. 
Запрусив він си а три густонькі: 
їдногу густонька, Госпуда Бога, 

В Роздїловичах , Рудецького пов 
Петро Рондяк. 

Г. 


ІІрееьвіта Дії а три сини мала: 

Ой сини, сини, не журіть ся ви. 

Буде ся за вас служба служити. 
Першая служба за господара, 

А друга служба за господиню, 

А третя служба за челядойдку, 

ІДасте, здорове, за худобойку. 

Другугу густонька, сьвітогу ІІи- 

[тра, 

Третугу густонька, сьвітогу Павла. 
Пусадив він Бога кунец стула, 

А кулу Бога сьвітогу ІІитра, 

А кулу ІІитра сьвітогу Павла. 
Госпуду Богу миру-кадилу, 

А пирит Питром мидок сулудок, 
А пирит Павлом мидок зилинок. 
Дай їму Божи іцестїньку: 

[дно щестїньку на вубістеньку, 
Други щестїньку на худубоньку, 
Трети щестїньку на чилїдоньку. 

від сестри Касї записав 1897 р. 


Й а в цего ґазди новії двори, 1 ) На тих скатертах пара колачів, 
Новії двори, тисові столи. На тих колачах два-три ку бочки. 

Гой на тих столах білі скатерти, В однім ку бочку мід та горівка. 


За кождим стихом додає ся „Гой дай Божи.“ 



170 


В другім кубочку зелене пиво, 

В третім кубочку кідрове вино. 
Кідрове вино для закіннйків, 
Зелене пиво для сповідників, 

Мід та горівка то для нас усїх. 
Гой поза стіля самі світії: 

Гой сиде, сиде, радочку раде, 

Зі збірки В. Равлюка , 1890 , 

Паралелі: Правда, 1877, ег. ЗОЇ 


Раді радочку первовічную, 
Первовічную, старосвіцкую. 

Гой як Жидове Христа мучили, 
Гой як мучили та й розпинали, 
Терновий вінец на головку клали, 
Й а в кропившу сорочку вбрали, 
Гой оживкою вперізували. 

Орвлець , Снятин пов. 

— 302, ч. 6. 


А 

А до пана господара сам Бог завитав 1 ), 

Святий вечір! 2 ) 

Сам Бог завитав зо всїми Святими. 

Ой сів Господь Бог й у конень стола, 

А його Святії поза стильлечком. 

Ой пив Господь Бог зелене вино, 

А його Святії кудряве пиво. 

Закушує Господь Бог білої проскури, 

А його Святії пероги мнякії. 

Ой встаньте, Святці, підведіте ся, 
Підведіте ся й облічіте ся! 

Ой встали Святці да й підвели ся, 

Да й підвели ся й облічили ся. 

Чи всі, чи не всі, Святії Святці? 

Ох нема Святця, святої Ільлї. 

Стали читати, в книгах шукати, 

Якого Святця по Ільлю послати. 

По Ільлю послати, Ільлї шукати. 

П/іплїмо Святця святого Петра. 

Ой тілько Петро за ворітечка, 

Аж іде Ільля — заросивши ся, 
Заросивши ся, замочивши ся. 

А де-ж ти була, святая Ільля? 

Була же бо я — в пана господара, 

В пана господара — на його ниві. 
Зарожала йому два лани жита. 

Два лани жита, третий — пшениці, 
Третвй — пшениці на паляниці, 


*) Як колядники ввійдуть у хату. 2 ) Дсдае ся за кождпм двостихом. 



171 


Четвертий — гречні на перожечкі. 
Ой щоб нажинав снопкі частенькі, 
Ой щоб наставляв кінні густенькі 
Ой щоб накладав стоги високі, 
Стоги високі, скирти широкі. 

Ой щоб він дождав жито корити, 
Жито корити, синів женити, 

Дочок ’ддавати, на весїльле звати. 


За?/. Василь 


Сшспаненко 


в Канівськім повіті 1894. 


Що у пана (імя) да на його дваре, 

Да на його дваре іарелї агнї, 

Гарелї агнї все васковие, 

Да стаялї стали все тесовие, 

А за тими сталами усе светие. 
»Разщитаймо се, разліічимо се!« 
Разщитали се, различііли се, 

Аж туольки нема светого Іллї. 
Думати-гадати да кого паслати? 

»Паш лем 6 пасла светого Петра«. 
Петро да каня, аж иле Ілля. 

»Ой, Ілля, Ілля, де ти бував ?« 

В Вудї, Чернгігів. поа. зап 77 . 


»А у пана (імя) да па полю хадив, 
Да па полю хадив, житам зарадив. 
Да й уради, Боже, жито, пшеницю, 
Жито, пшеницю, усяку пашницю. 
Ми ж тебе (імя) не зневажаєм, 

З светим Ражеством паздаравляем. 
Бувай же здаров, пане (імя), 

Да не сам сабою, з сваею женою, 
Із милим Богам, із усем родам. 
Ой сіє светка светкуй же здаров, 
Сіє ираважай, других дажидай. 
Сіє у стола, дажидай же ізнова. 

Чернпвський. 

пісни, II ст. 81, ч. 43; Ш, ст. 5, ч. 8. 


Паралелі: Я. Головацкій, Народи 
Б. Гринченко, Матеріали. III, ет. 4—8 ч. 4 (А, Г). — А. Потебня, Колядки и ще- 
дровки, ст. 148 —168, ч. 12. — ІЗ. Кравченко, Етноір матеріали, ст. 27, ч 68 


102. Сонце, місяць і дощ у гостині в господаря. 




Чп є, чи не- ма ґо- спо-дар до- ма? Сла-вен е- сп 


-. — ф—ф— ш - 

-в- 1 

* и у і в __ 

1 в - * 1 

, - Г Г 

і і 


- V - - 1 V - 

-- У -- - ■ 


сам ми- лий Го- сподь на не- бе- сп. 

Зап. у Станїміри, Перемни/л як, ?/ов. Вис. Терчаиовський. 



172 


А 

Ой у нашого господарентя, 

Біг йому дав. Не завидуйте, милое 
[брата! Біг йому дав!* 
Господарентя, на іме (таке то), 
Підвірінько му красно вметено, 

На тім підвіріньку світлонька стоїт, 

А в тій світлоньцї тисові столи, 

А по тих столах тонкі обруси, 

На тих обрусах все колачеве, 

Все колачеве житні, пшеничні, 

Коло колачів жовтії чеши, 

Жовтії чеши з дзеленим вином, 

З дзеленим вином, з солодким 

[медом, 

З солодким медом з вареним пивом. 

За столом сидет три товариші: 
Перший товариш ясен місячик, 
Другий товариш світлое сонце, 
Третий товариш сам Біг небесний. 
Перед ними стоїт господаречко, 
Господаречко, на іме (таке то). 

Ой стоїт, стоїт, шепочку держит, 
Шепочну держит, нисько се кланет: 
Збірка Ів. Вагилсвича , ч. 3. 


»Ой я вас прошу, три товариші, 
Ой я вас прошу, на іцо ми Біг дав, 
Ой я вас прошу, їжте та лийте.« 
Вихвалює се перший товариш, 
Перший товариш, ясний місячик: 
»Як же я зийду з вечера пізно, 
Ой я освічу гори, долини, 

Гори, долини, господарентя.« 
Вихвалює се другий товариш, 
Другий товариш, світлое сонце: 
»Як же я зийду в неділю рано, 
Я обігрію гори, долини, 

Гори, долини, темні лісове, 

Темні лісове, чистеє поле.« 
Вихвалює сє третий товариш, 
Третий товариш, сам Біг небес¬ 
ний : 

»Як же я спущу дрібного дожджу, 
Зрадує ми се весь мирний світок, 
Весь мирний світок, жито, пше- 

[ницє, 

Жито, пшенице, всєка сївбице.« 
Гриль Турчин із Сипе від ська Вижного. 


Б. 

Рукоп. Оссол. 2411, II, к. 172. 

(Місточко ІІомораии). 


Стоїт же, стоїт нова світлонька, 
А в ті світлонцї тисовий столик. 
При тім столику три ГОСТІ сидят, 
Три гостї сидят, три товариші: 
Єдин товариш ясне сонїчко, 
Другий товариш та місєченько, 
Третий товариш та дробен дож- 

[чик. 

Сонце же мовит: »Нима над мене. 
Як же я зійду в неділю рано, 
Вогріюж бо я гори й долини, 
Гори й долини, поля й дуброви, 


Морози спадут, а роси станут.« 
Місець же мовит: »Нима над мене. 
Як же я зійду разом з зорями, 

У раду ют се гостї в дорозі, 

Гостї в дорозі, войска в обозї.« 
Дробен дожчь мовит: »Нпма над 

[мене. 

Як же я піду три рази мая, 

А зрадує се жито, пшениця, 
Жито, пшениця, всяка пашниця. 
Вудут снопоньки як повозоньки, 
Будут копоньки яко звіздоньки. 



Приспів: Словен єси! Ангели поют на небеси, а ми грішнії іа земля. 

Словен еси!* 

Відміни: Вар. Яр. ІІастерпака з Зїболок, Жовків. пов. ночинаєть ся так: 

Ой чи є, чи є ґосподар в дома? Кухаркам каже: Застелюйте столи! 

Ой е в н в дома, сидит край стола, Бо я сі сподію й а трох гостойків: 

Край стола сидит, чалядойку рядит. Перший гостойко — яспое сонце і т. д. 

А слугам каже: Замітайте двори! 

Бар. Д. Шимчука з Саногова, Борщів, пов. зачиньегь ся так: 

Ой вставай, не спи, замітай двори, Рокові гості, три товариші. 

Замітай двори, застелюй столи, Перший товариш чим ся пофадиш? 

Бо йдут до тебе рокові гості, Ой сонце каже, нема по мене і т. д. 

Вар. Г. Льґіня, заиис. 1864 в Перегинську, має такий початок: 

Чи спиш, чи лежиш, красна дівонько? Наладь колачі все пшеничнії, 

Вставай ія лавки, одмикай замки, Бо йдуть до тебе троє гостеньки. 

Одмикай замки, двори новії, Троє гостеньки, кодядничепьки. 

Заноси столи все тисовії, Одні гостеньки — місяць біленький і т. д. 

Вистелюй хуста все шовковії, 

Вар. зі збірки 3. Ходаковського (ч. 893) зачинаєть ся: 

Встань, господару, не лежи, 

На твоїм дюру райская студня, 

Над той студней три брати горит: 

Єден братенко — ясний місяченко і т. д. 

Вар. Б. Заклинського з Пасічної, Станїсл. пов. зачинаєть ся: 

Гей ходить, блудить сімсот молодців, Ти пеш, гуляєш, за дім не дбаєш, 

Они блукають, пана шукають: А в твоїм дворі три господарі: 

Гей пане, пане, ти пєш, гуляєш, Перший господар — ясное сонце і т. д. 

Вар. П. Білинського, зап. 1866 р. в Залізцях, Бродського пов. має такий початок: 

А в чистім полю світлонька стояла, А на тих обрусах три хліби лежало, 

А в тій світлонцї три столи стояло, Коло тих хлібів три гості сиділо: 

А на тих столах лянні обруси, А перший гостенько яснеє соненько і т. д. 

Вар. Мих. Романюка з Івановець, Коломийського пов. вачинаєть ся: 

Господаречку, ґречний паночку, 

Ой ми до тебе в рік пригостили, 

В рік пригостили три королеве, 

Ой три королі 8 чужої землі. 

Ой один король — ясне сонїчко і т. д. 

Початок варіанта В. Деркача з Вербівця, Теребовель. пов. такий: 

Аш там надійшло три риболовцї, 

Три риболовцї, всі три молодці. 

Ой ішли ж вони, сперечили сє: 

А місець кажи: Нема над мени і т. д. 

Вар. Костя Ганущака 8 Корнича починаєть ся: 

Чи спиш, чи чуєш тай пане ґаздо? 

Прийшли до тебе три колядники. 

Перший колядник — ясненьке сонце і т. д. 



174 


В сім вар залітний снос'б відповіднії 
похвалиш, ясненьке сонце? Воно від квідає: 


„колядників.“ Коли питають ся: Чим сї 


Ой я не маю чим сї хвалити 

Ой я » я зійду в неділю рано і т. д. 


В вар. В. Доманицького з Головина, 

Ой не гнівай ся, пане господару, 

Ми твого двора не минаємо, 

Святим Різдвом величаємо, 

Ми твої дітки пробуркаємо. 


Ровен. иов., Вол н. Губ. початок такий: 

У господаря на єго дворі, 

Горить три огні. Не єсть то огні. 

Не єсть то огні, то товариіці. 

Єдеп товарищ — ясний місяць і т. д. 


Варіант 3. Тимкевичівіцн з іКелдця 

Ой мав батеш.ко я три синойки: 

Хвален ест, хвален єст Господь Вог над 

[небесами і нами!* 
Перший синойко — ясне сонейчо, 


має такий початок: 

Другий синойко — й а міснчейко, 
Трегий син ійко — дрібний дощ°йко. 
Сонейко каже: Нема над мене і т. д. 


Варіант Юр. Федорчука з Джурова зближуєть ся до вар. Д. ІНимчука: 

Чисна їаздипе, ой устань, не спи, Оголи застели, двори замети, 

Ой устань, не спи, світло засвітл, Во будеш мати троякі гості: 

Світло засвіти, столи застели, Оі перші гості — ясне сонечко і т. д. 

У другім варіянтї зі збірки 3. Ходаковського (ч. 409) початок такий: 

Ой раю', рано куроньки ніли, 

Ой (а) ще рапше Марися встала, 

Двори улітала, столи устїлала, 

Снодївала ся троє гостеньків: 

Один гостенько — яс е сонетко і т. д. 


В. 

Ой ізійшли ся 1 ) три товариші: 

Славен еси! Славен еси, наш милий Боже, 

на небеси!* 

Єден' 2 ) товариш біл місяченько, 3 ) 

Другий 4 ) товариш ясне сонїнько, 

Третий 5 ) товариш та 12 ) дробен 13 ) дожджик. 
Місець же каже: »Нема в ) над мене. 

Як же я вийду 7 ) в вечір 8 ) під повні', 
Освічуж 14 ) бо я гори й долини, 

Гори й долини, поля, дуброви, 10 ) 

Поля, дуброви, 10 ) гостїм дороги.« 

А сонце каже: »Нема 6 ) над мене. 

Як же я вийду 9 ) в неділю рано, 

Обігріюж я гори й долини, 

Гори й долини, поля, дуброви, 10 ) 

Поля, дуброви 10 ), церкви, костели.« 15 ) 

А дожджик каже: »Нема 6 ) над мене. 



175 


Як же я піду три рази в маю, 
Розвеселиш я гора й долини, 
Гори й долини, поля, дуброви, 10 ) 

п ) . 

Жита, пшевіїцї, всякі пашницї.« 


Руко». Оесол. ч. 2411, т. II, кар. 154, код. 3: 


Село Сгрутин Впж. 


*) се - , 2 ) єдин; г ') місеченько; 4 ) 
вечер; 9 ) зійду, 10 ) поля й дуброви; 


другій; 6 ) тре і їй; с ) ни-ма; 7 ) як же зійду; 
п ) поля й дуброви, жита, пшениці. 


Рукои. Оесол. ч. 2411, т. II. кар. 162: 


0 

8 ) вечер; 


се; 2 ) едиа ; 
14 ) освічуж; 


Село Бовшівець. 

я ) мїсвченько; 4 ) другій; 5 ) третій; 
10 ) поля й дуброви; 6 ) ни-ма: 15 ) 


12 ) то; 13 ) дрібен; 7 ) зійду; 
костьоли. 


Збірка Ів. Ваг а левина , ч. 2. Марія Стрільбицька з Голшівця. 


Г. 

Гей сходімо ся, милії братя, 

У неділю! гейже у неділю, 

у неділю рано ясне сонїнько сходжае.* 
А сходімо ся, милії брати, 

Ой прийшли ід нам йа три гостенькі: 
Перший гостенько — ясне сонїнько, 
Другий гостенько — світельний місяць, 
Третий гостенько — дробельний дожджик. 
Шчо-ш ТИ МИ НОВІШ, ІіеріПРЙ гостенько? 
Як я ізийду у неділю рано, 

Як я освічу гори, долини, 

Гори, долини, — угайхнї країни. 

Шчо-ш ти ми новіш, другий гостенько? 
Як я ізийду у ночи с піуночи, 

То я освічу ушйхнїї гори, 

^шйхнї долини, ще й полонини. 

Шчо-ш ти ми повіт, третий гостенько, 
Третий гостенько, дробельний дожджик? 
Як я іспаду три рази у маю, 

Три рази у маю — ушйхнї до гаю! 
Возвеселят ся гора, долини, 

Гори, долини, ушйхнї країни, 

Угайхнї країни, упшхнї ярйни, 




176 


.ушихні ярини, жиго, ппіевиця, 

Жито, пшевйця, ушйхна ярйця. 

Зап. від Гната Ііаращака у Лік ти, приЛлку Рибника , у вересні , 
1901 , Вол. Левинський. 

Відміни: Другий вар. В. Левинського, записаний 1901 р. в Кропивнику 
Новім, майже цілком сходить сн з варіантом Ів. Вагилевича з Поморян. Зовсім дріб¬ 
них ріжниць не зазнаную тут. 

Д. 


Гей дай Боже! 1 ) 

На святе Різдво тай на Рожде- 

[ство, 

Ой зібрали си сїм апостолів, 

Та й пішли в’яи до Єрусалима, 
Та й зустрітили в’ни Пречисту 

[ Дї ву: 

Ой біг-пома’й-біг, Пречиста Діво! 
Біг - подай - здоров, ви апостоли. 
А де-ж ви йдете, ви апостоли? 
Ой в чисте поле, на сине море. 
Та й зистрітили Ісуса Христа, 
Ой зістріїили та й ни пізнали 
Своего Бога, Ісуса Христа. 
Склали вони си по чирвоному, 
Купили собі золотий човен, 
Золотий човен, а срібне суло, 
Перевезли си на сине море, 
Тогди пізнали Господа Бога, 
Господа Бога, Ісуса Христа, 

Бо в правім личку — світле со¬ 
нечко, 

А в лівім личку — ясний місяцю, 
А в грудех ему — ясна зоречка. 
А що-ж нам нарчиш, ясне сонечко? 
Я тото нарчу: Єк я ізійду, 

Зі збірки Онуфрія Савчука 


То я засвічу по всему світу. 

А що-ж нам нарчиш, ясний мі¬ 
сяцю ? 

Я тото нарчу: Єк я ізійду, 

Єк я ізійду в ночі — в півночі, 
То врадует си гість у дорозі, 
Гість у дорозі і воли в возі. 

А що-ж нам нарчиш, ясна зорейко? 
Я тото нарчу: Єк я ізійду, 
Тамтої ночі — перед зорями, 
Зрадуе ми си вся звір у поли, 
Вся звір у поли і риба в мори. 
А що ж нам нарчиш, світлеє сон- 

[це? 

Я тото нарчу: Єк я ізійду, 

То врадует си мір християньский, 
Мір християньский і ґосподар- 

[ский. 

Зрадуют ми си в церквах престоли, 
В церквах престоли, всі апостоли. 
Всі апостоли Бога молили, 

А шо в’ни в Христа та й увірили, 
За правдиву віру — муки прий- 

[мили. 

А ґосподарю, наш пишний пане, 
Ми тя вінчуем і т. д. 

Ясенів Горішнии у пов. Косів. 


Е. 

Є сьвіт великий, е ще й сине море; 
Гей дай Боже!* 


х ) Додає ся ва кождим стихом. 



177 


На тих синих морах росте чемерушка, 

На іій чемерушцї три голуби сидет, 

Три голуби сидет та радочку радет. 

Єден голуб каже: Я сї пущу в море. 

Другий голуб каже: Вінесу пісочку. 

Третий голуб каже: Я его розсїю, 

Я его розсїю на штири часточви: 

Першая часточка — свитанечко раннє, 

Другая часточка — сонце правидненьке, 

Третая часточка — ясен місяченько, 

Четверта часточка — дробен дощик сїе. 

Свитанечко каже: Нема понад мене; 

Як я засвитаю, ввесь мир утїшаю. 

А сонечко каже: Нема понад мене; 

Ой бо як я зійду в неділю раненько, 

Обгрію же я гори тай долив и, 

Гори тай долини, тай всї полонини, 

Я всї ляні дзвони, а в церквах престоли. 

Місяченько каже: Нема понад мене; 

Ой бо як я зійду темненької ночи, 

Темненької ночи аж по опівночи, 

Обсвічу же я войско у залозї, 

Войско у залозї, гості в дорозі, 

Я всю звірку в лїсї, я всю птицю в стрісї. 

Дробен дощик каже: Нема понад мене, 

Ай бо як я спаду я три рази в маю, 

Та мнов взрадуе сї жито, пшеницї, 

Жито тай пшеницї, всякая пашниці. 

Зап. в Угринові Горішнім , Стангсл. пов. В . Заклинський. 

Відміни: Початок сього варіанта сходить ся близько з початком колядки, 
що я ваписав у Коропци, Бучацького пов. 1902 р. від Олекси Сеньчука. Дальша 
частина відмінна і сходить ся з иншими варіантами. 


Чи спиш, чи чуєш, пан господарю? 

Ой дай Боже!* 

На вашім мостї стояли гостї, 

Не домовії, все-ж рокові!: 

Один ми гіщик — ясное сонце, 
Другий ми гіщик — ясний міся- 

[чик, 

КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 


Ж. 

Третий ми гіщик — ой дробен 

[дощик. 

Перший товариш, чим ся похва 

[лиш? 

Ой як я зийду рано в неділю, 
Рано в неділю, межи службами, 
І обігрію гори й долини, 

12 



178 


Гори й долини, всі полонини, 
Дім господарский, мир христїян- 

[ский, 

Буйнії нивки, жовтії піски, 

Та вродит ми ся жито, пшениця, 
Жито, пшениця, всяка пашниця. 
Другий товариш, чим ся похва¬ 
лиш? 

Ой як я вийду темної ночи, 
Темної ночи, ще й о півночи, 

То врадує ся гість у дорозі, 


Гість у дорозі й а в перевозі, 
Зрадуе ми ся звір в темнім лісі, 
Заячик в поли в своїй тревозї, 
Зрадуе ми ся вівчар во Бозї, 
Вівчар во Бозї, кінь на облозі. 
Третий товариш, чим ся похва¬ 
лиш? 

Ой як я спаду в маю, на весні, 
То зрадуе ся жито, пшениця, 
Жито пшениця, всяка пашниця, 
Гай зелененький розвиває ся. 


Зап. 1900 р. Василь Васараб у Ляхівцях , Богород. пов. 


3 . 

В нашего брата, а в его дворі, 

Гой дай Боже!* 

А в его дворі два-три королі: 
Перший королю — ясне сонечько, 
Другий королю — ясний місяцю, 
Третий королю — ясна зірничько. 
Ясне сонечько, чим си пофалиш ? 

Ой я си маю чим пофалитп! 

Ой як я зийду рано в неділю, 
Урадуют ци светї в церковцях, 

Светї в церковцях, попи в пре¬ 
столах, 

Попи в престолах, деки у столах. 
Ясний місяцю, чим си пофалиш? 

Ой я си маю чим пофалити! 

Я як ізийду з вечера з пізна, 
Урадує си гість у в дорозі, 

Гість у в дорозі, волики в возі, 


Волики в возі, звіринка в поли, 
Звіринка в поли тай рибка в 

[мори. 

Ясна зірничько, чим си пофалиш? 
Ой я си маю чим пофалити! 

Бо як ізийду дуже досвіта, 

Тай як я пустю з дробен дошьику, 
Урадує си жито, пшениця, 

Жито, пшениця, всяка сївбиця. 
Вінчюю вас шестєм, здоровем, 
Дайже вам, Боже, в поли уроже, 
В поли уроже, а в току буйно, 

А в току буйно межи стижками, 
В пасіці рійно межи пчілками, 

А в дому склінно межи дітками. 
Шестечька на двір, на худобочьку, 
Шестя, здоровя, наш милий брате. 
За цими слови будьмо здорові! 


Зап. від брини Бодюк у Кобаках , Косівського пов., в падолисті 
1911 р. М. Тимяківна. 

Відміни: До сього варіанта зближують ся два буковинські Л. Киселицї, 
один І8 Берегомета, другий з Лушан. 

І. 


Шо й ми до тебе все в рік гостеве, 
Все в рік гостеве, все ни простії, 
Все ни простії, всі три світи: 



179 


Старше колїдник — світлое сонце, 

Друге колїдник — есний місецю, 

Трете колїдник — з дробен дошьику. 

Гой шож нам нарчеш, світлое сонце? 

Ой я вам нарчю: Тай ек я зийду, 

Гой єк я зийду рано в недїлю, 

Я врадуют си церькви, косцьоли, 

Церькви, косцьоли, в церьквах престоли. 

Гой шож нам нарчеш, есний місецю? 

Гой я вам нарчю: Тай ек я зийду, 

Гой ек я зийду темної ночьи, 

Темної ночьи, тай о півночьи, 

Я врадуют си гори, долини, 

Гори, долини, темні лісове, 

Темнї лісове й синї одзери. 

Гой шож нам нарчеш, з дробен дошьику? 

Гой я вам нарчю: Тай ек я спаду, 

Гой ек я спаду мая місєця, 

Я врадує си й жито, пшениця, 

Жито, пшениця, всека пашниця. 

Під віконечьком три колїдничьки, 

Три колїдничьки все й ни простії, 

Все й ни простії, всї три СВІТЇ1. 

Ци дома, дома, господаречьку ? 

Чалядка каже, шо й нима дома. 

Гой ми знаємо, шо е вин дома: 

Гой сидит собі по конец стола, 

Й по конец стола еворового. 

Гой на тим столї в їльцї скатерти, 

На тих скатертах круті колачі, 

Я в тих колачах зелене винце, 

Зелене винце й кудряве пивце. 

Вин тих колачів попоїдае, 

Гой зелїн винце все попиває, 

В їльцї скатерти все си втерае. 

Гой на здорове, наш милий брате, 

Й наш милий брате, наш брате Козьмо! 

Вінчюемо те шестем, здоровем, 

Шестєм, здоровем, свегим Рожденством, 

Светим Рожденством тай новим Роком, 

Гой новпм Роком тай довгим віком. 

Зап. від Палія Палгйчука вс. Бабині, Косів. пов, 1011р. М. Тимяківна. 



180 


Ци дома, дома, ґосподаренько ? 

Гой дай Боже! 1 ) 

Ой нам ся здає, що він є дома. 
Входит с комори, застилат столи, 
Бо ся надіє трояких гостий: 
Одного гостя — ясного слонда, 
Другого гостя — ясен місяца, 
Третого гостя—дробен дожджика. 
Ой що-ж ми скажеш, ясное слонце ? 
Ой як я зійду в неділю рано, 

То ся зрадуе весь мир на земли, 
Весь мир на земли йдучи до цер¬ 
кви. 

Зап. Мосиф Попадюк , дяк 


А що-ж ми скажеш, ясен місяцю? 
Ой як я зійду темної ночи, 
Темної ночи ба й о півночи, 

То ся зрадуе весь звір при лісі, 
Всій звір при лісі, гість у дорозі. 
А що-ж ми скажеш, дробен дож- 

[джику ? 

Ой як я спаду мая місяці, 

То ся зрадуе жито, пшениці, 
Жито, пшениці, всяка пашниці. 
Аби-с так ходив межи копами, 
Як ясен місяць межи звіздами! 
Гой дай Боже! 

Ровна. 


Л. 

Ой вийди на двір, ґосподареньку, 2 ) 

Та подиви ся попід зореньку: 

Прийдут до тебе два-три гостеньки. 
Один гостенько — ясне соненько, 
Другий гостенько ой місяченько, 
Третий гостенько дробен дожденько. 

Ой коби-ж я знав котрий найстарший! 
Каже соненько: Я-ж бо найстарший, 

Бо як я зійду в неділю рано, 

То ся врадує мир православний, 

У звони звонят, а Бога просят. 

І врадуют ся всі пташки в лісі, 

Всі пташки в лісі, воробцї в стрісі. 

А місяць каже: Я буду другий, 

Бо як я зійду в ночи в півночи, 

То ся врадує вся звір у поли, 

Вся звір у поли, рибонька в мори, 
Гість у дорозі, войско в обозі. 

Ой дожджик каже: Я бо найстарший, 
Бо як я спаду мая місяця, 


! ) Додав ся «а вождою стрічкою. 

2 ) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже! к 



181 


То ся зрадуют гори, долини, 

Кремінні гори, житенько в роли, 

Жито, пшениця, свята земниця. 

А за сим словом... 

Записано в Дубі , 10 липня, 1867 р. 

М. 

Пане господару! чи спиш? чи лежиш? 

Святий вечір! 1 ) 

Ой коли-ж ти спиш — Господь з тобою, 

А коли не спиш — говори зо мною. 

Вставай з постелі, одчиняй двері, 

Одчиняй двері, застїлай столи, 

Застїлай столи — все тісовії, 

Клади калачі — з ярої пшениці, 

Буде у тебе — а троє гостей, 

А троє гостей — троє радостий: 

Перший гость — яснеє сонце, 

А другий гость — ясен місяцю, 

Третий гость — а дрібен дощику. 

А коли ти зійдеш яснеє сонце? 

Я зійду рано, рано у неділю, 

Возрадуе ця весь мир хрещений, 

Возрадувавшись — до церкви піде, 

До церкви йдучи, свічі несучи. 

Коли ти зійдеш, ясен місяцю? 

Ох я зійду темної ночи, 

Темної ночи, коло півночи, 

Возрадуе ця весь звір у лїсї, 

Весь звір у лїсї й гість при дорозї. 

А коли ти зійдеш, дрібен дощику? 

Я зійду трейчи, трейчи й у маю, 

Возрадуе ця жито й пшениця, 

Жито й пшениця, всяка пашниця. 

Возрадувавшись — да в гору піде, 

В гору йдучи, колосочкі вючи. 

Зап. Василь Степаненко — в Канівськім повіті, 1894. 

Паралелі: А. Малинка, Сборникі» матеріалові, ст. 66—69, ч. 89—92. — 
Світі (Унївар), 1868, ч. 31. — Я. Головацкій, Народ, пісни, II, ст. 4, ч. 5; ст. 8—9, 


*) Додає ся ва кождим стихом. 



182 


ч. 12; ст. 10—11, ч. 14; ст. 19—20, ч. 26—27; ст. 40, ч. 60; Ш, ст. З—4, ч. 1—2; 
ст. 105; ст. 136—137. — Кіев. Старина, 1890, кн. 12, ст. 519, IV; 1894, кн. 9, ст. 
448. — П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 409—414, ч. 138; ст 452—453, ч. 17. — Ол. 
Пчілка, Укр. колядки, ч. 1- 5 (Кіев. Старина, 1903, IV, ст. 133—136). — І. Колесса, 
Гал. р. нар. пісні, ст. 2, ч. 2. — Русалка Дністровая, ст. 38—39, ч. 3. — А. По¬ 
тебня, Колядки и щедровки, ст. 181—210, ч. 14. — Правда, 1868, ст. 81—82, ч. 1.— 
В. Щухевич, Гуцульщина, IV, ст. 36—37, ч. 2; — ст. 62—63, ч. 16; ст. 82, ч. 15» 
ст. 85— 86, ч. 3; ст. 154, ч. 20. 


103. Гостї в господаря. 


Ой вечер добрий, пане господару, 
Святий вечері* 

Чи рад же ти роковим гостям? 
Ой рад же, я рад, бардзо веселий! 
Прошу, гостоньки, до себе в го¬ 
споду ; 

В мене столики позастилани, 


В мене в господі всего доволі, 
Всего доволі — хліба і солі, 
Лежать калачі з ярої пшениці, 
А паляниці з ярого жита. 
Святий вечер! 

А за тим словом бувай здоров. 
Вечер добрий! 


Ал. П. Малинка , Сбор. матеріалові , стр. 77 , ч. 113. 


104. Напитки в господаря. 

А. 


Ци дома, дома ґосподаренько ? 
Ґосподаренько, на іме (таке то). 
Служеньки кажут, що нема дома, 

А ми знаємо, що е він дома. 

Ой сидит собі по конец стола, 
Перед ним колачі з ярої пшениці, 
Помежи колачі воскові свічі, 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 19. 


Помежи свічі золоті кубки. 

Щож ми в тих кубках? Зелене 

[вино. 

Зелене вино службі служило, 

За Господаря, тай за ґаздиню, 

За всю челядку, за всю громадку. 

Мих. Весагій з Ляховець. 


»Ци дома, дома ґосподаренько? 
Славен еси! Наш милий Боже, 

[на небеси !* 

Ґосподареньку, чом (такий то).« 
Служеньки кажут: »Ой еж він 

[дома, 

Сидит же собі по конец стола.« 
Перед ним колачі з ярої пшениці, 

Збірка їв. Вагилевича , ч. 9. 


Б. 

Ой два, три куб(оч)ки з дорогим 

[напойом. 

В еднім кубочку зелене вино, 

В другім кубочку солодкий медок, 
В третім кубочку ороне пиво, 
Зелене вино для ґосподара, 
Солодкий медок для Господині, 
Ороне пиво для челядоньки. 

Павло Овтапків із Глибокого. 



183 


В. 

А в нашого пана ворота з під злота, 

Радуй ся, 

Ой радуй ся, Боже, весели ся земле, 

[для Христаї* 

А в нашої панї три кубочки на скамї: 

Шо в первому кубочку, зелено вино; 

А в другім кубочку, червоні ягідки; 

А в третім кубочку, солодок медок. 

Зелене вино задля пана сього; 

Червоні ягідки задля жінки його; 

Солодок медок задля дїток його. 

Люботин , Валк. пов. зап. І. Манжура. 

Г. 

Зелене вино для гостий його, 
Гіркеє пиво для жони його. 

Будь (же нам) здоров, пане го- 
3 Ісусом Христом, [сподар, 

З святим Роздеством, 

Не сам з собою, з дїтками, з жо- 

[ною! 

д. 

По під Хотинец битий гостинец, 

Гой дай Боже!* 

Хто єго убив? Ой наш пан Власні! 1 ) 

Чим він 2 ) їго вбив? 3 ) Зелїзним возом.*) 

Шо він 2 ) ним возит? Троєке пите: 

Перше питечко — медок солодок, 

Друге питечко — червоне пиво, 5 ) 

Трете питечко - зелене вино. 

Вінчуемо вас, пане Власїю, 

Шистем, здоровлем, многая літа, 

Довго прожити й нарік діждати. 

Зап. від Дмитра Войчука зі Старих Кут , Косів. пов. 1010 , 

В. Заклинський. 

Відміни: В тім самім селі співзють сю колядку також дівчині з такими змі¬ 
нами: *) Дівка Марія. 2 ; Вна. :5 ) Го вбила. 4 ) Кованим візком. По сім іде ще стрічка: 


У сього пана скамя заслана: 
Розвивай ся раю у сього пана.* 
У його дворі на його столї, 

На його столї три кубки стоїть: 
Що первий кубок медок солодок; 
А другий кубок зелене вино; 

А третій кубок гіркеє пиво. 
Медок солодок для його дїток, 

Лубенщииа, М. Вовчок. 



184 


Кованим візком, сивим коником. 3 ; Зам. сеї стрічки стоїть: Тре ге питечко — марне 
зїлбчко. А далі: 3 вечера пила зелене вино, 

На опівночи медок солодок, 

На розвіднячку марне вїлечко. 

Вінчубм тебе, дівко Мар б. 

Е 

Ой чи е, чи нема, пан ґосподар дома? 

Сьвітйй вечир, Божий вечир, пан ґосподар дома.* 

Ой нема, ой нема, поїхав ді Львова, 

Поїхав ді Львова скуплєти дерево. 

Дерево купує, світлицю будує: 

А в ті світлойцї три тисові столи, 

А на тих столойках три лїнних обруси, 

А на тих обрусах три килїхи вина. 

С першого килїха Господь Бог заживав, 

З другого килїха его син заживав, 

С третого килїха Пресвятая Дїва. 

Бувай здоровий, пане ґосподару, і т. д. 

Зїболки у пов. Жовква , 1912, зап. Яр. Пастернак. 

Ж. 

Ой ци є, ци нема, пан ґосподар дома? 

Ой нема го дома, поїхав до Львова 
Дерева купити, світлицю ставити, 

Із трома верхами, із трома столами. 

Ой на трех столоньках три хлїбове разові, 

Ой на тих же хлїбовах три кілїхи золоті: 

Ой у першім кілїху солоденький медок, 

А у другім кілїху студененьке вино, 

А у третім кілїху свіченая водицї. 

З першого вілїха сам Господь уживає. 

З другого кілїха свому сину хиляє, 

А з третого кілїха всї люди чістуе. 

Зап. М. Федюшка , 1905 , Войнплів. 

3 . 

Ой наш паноньку, ґосподареньку, 0 
Ой маєш же ти ай три світлоньки, 


За кождою стрічкою додав ся: „Ой дай Боже!“ 



Ой три світлоньки, три пивниченьки. 

В едні пивници — вороне пиво, 

В другі пивници — зелене вино, 

В треті пивници — солодок медок. 

В едні світлонцї сам Господь ходит, 

В другі світлонцї Свята Пречиста, 

В треті світлонцї ґосподаренько. 

Ой сидит собі конец столика, 

Ладит колачі а в три рядоньки, 

А в три рядоньки, на три службоньки: 
Єдну службоньку на святе Різдво, 
Другу службоньку ай на Новий рік, 
Трету службоньку ай на божий день, 
Ой на божий день, ай на Великдень. 

А за сим словом... 

Записано в Дубі , 10 липня , 1867 р. 



Ой ци е, ци нема, наш ґосподар дома? 

Щедрий добрий світий вечер, наш ґосподар дома.* 
Ой нема го дома, поїхав до Львова 
Камінь купувати, церкву будувати, 

Я з трома верхами, а штирма вікнами. 

Ай у тій церковци три престоли стоят, 

На тих трох престолах три й обруси стоят, 

На тих трох обрусах три келїхі стоят: 

Ай в еднім келїху дзелененьке вино, 

У другім келїху вороненьке пиво, 

У третім келїху е свічена вода. 

Дзелененьке вино сам Господь заживав, 

Вороного пива свому синови давав, 

А свічену воду ввесь мир заживав. 

За сїсю колїду та бувай же здоров, 

Та бувай же здоров, наш ґосподареньку. 

Від Стефана Гіавлїського з Угринова Тор. записав 1904 
В. Заклинський. 



Ой чи е, чи нема, пан господар в дома? 

Щедрий вечер, добрий вечер, пан господар дома.* 
Ой нема, в лїсї е, камінець лупає, 



186 


Камінець лупає, церковцю ставляє. 

А у тій церковці три столи тисові, 

А на тих столойках три обруси лїних, 

А на тих обрусах, хліб житний, пшеничний, 
А на тих хлїбойках три келюхи стоют: 

У першім келюху ест вино зелене, 

У другім келюху кадило заквило, 

У третім келюху єст медок солодок. 

З першого келюха сам Господь зажив, 

З другого келюха Син божий заживав, 

З третого келюха Пресвятая Діва. 

Пресвятая Діва по церкві ходила, 

По церкві ходила, кадилом кадила. 

Невідомий записувач. 

А. 


Чи дома, дома, наш пан господар? 

Щідрвй вечір! Добрий вечір!* 

Нема го дома, поїхав до Львова, 

Поїхав до Львова, деревце купує, 

Деревце купує, церковцю будує. 

А в тій церковци три пристоли стоят, 

На тих нристолах три килїхя стоят: 

В еднїм килїху хліб житний, пшеничний, 

В другім килїху мід-вино солодок, 

А в третім килїху сам Господь заживав, 

Сам Господь заживав, тай всім людям роздавав. 

Зап. Микола Чубатий від Антона Вовчука в липні\ 1004, 
в Озерянах , Товмагіркого пов. 


Ци дома, дома сей пан господар ? 

Ой дай Боже !* 

Челядка каже, іцо нема дома, 

А пан господар тай собі дома, 
Ще й сидить собі по конець стола, 
А на тїм столї троякий напій: 
Оден ми напій медок солодок, 

А другий напій багриве пивце, 
Третий ми напій зелене вино. 
Медок солодок на челядочку, 


М. 

Багриве шівце на колядочку, 
Зелене вино тай до церковці. 
Коло престола святий Никола, 

В дзвоники дзвонять, Богу ся 

[молять. 

На райских дверох сам Господь 

[ходить, 

Сам Господь ходить, тай службу 

[править: 



187 


Ой першу службу за господаря, А трету службу за челядочку, 

А другу службу за господиню, За челядочку, за худібочку. 

Зап. 1900, Василь Васараб у Ляхівцях , Вогород. пов. 

Паралелі: 2. Раиіі, Ріезпі, І, от. 12, ч. 18. — А. Терещенко, Бнт-ь рус. 
нароза, NІГ, ст. 80 — 81. — Мета, 1863, ст. 169, ч 8. — В Шухевич, Гуцульщина, 
ІУ, ст. 35—38, ч. 1; ст. 47, ч. 17. — Я. Головацкій, Народ пЬсни, Ш, ст. 7, ч. 7: 
ст. 11, ч. 13; ст. 109, ч- 1; ст. 111—112, ч. 4; ст. 544—545, ч. 3. — П. Чубинскій, 
Труди, Ш, ст. 416—417, ч. 142-143; ст. 472, ч. 42. — Н. Маркевича, Обичаи и 
пов'Ьрья, ст. 24. 

105. Господар у похмілю. 

Шо в саду, в саду да й винограду. 

Святий вечорі* 

Там молодий Петро пяненний лежить, 

А його жона в головках стоїть, 

Держить водицю на вмиваянейко, 

Держить хусточку на втираннейко, 

Винне яблучко на похміллейко. 

Бувай здоровий, зличний паничу, 

Зличний паничу, паничу Петре, 

Не сам с собою, с своєю жоною, 

С своєю жоною, із діточками. 

Добрий вечорі 

В. Гринченко , Зтногр. матеріали , НІ, стр. 6 — 7, ч. 7. 

106. Будова церкви. 

Перша ґрупа. 

А. 

Чи є, чи нема, господар в дома? В другім престол! пресвята Дїва, 

Та дай Боже, господар в дома.* В третім престол! отець Николай. 

У темнім луз! дрова рубає, Чим Господь жие? Миром, кади- 

Дрова рубає, церков складає. [лом, 

А в тій церковці два-три престоли: Пресвята Дїва зеленим вином, 

В першім престол! сам Господь Отець Николай солодким медом, 

[сидить, І всі святії солодким медом. 

Лструбичг, п. Сокаль , зап. І. Сшельмащук. 

Відміни: В тім самім селі записав ідентичний варіант К. Денеїа. 

Б. 

Чи є, чи нема, господар в дома? 

Щадрий вечер — господар в дома?* 



188 


Нема го в дома, в темному лїсї, 

Камінь лупає, церков складає. 

А в тій церквоньцї два-три престоли: 

Коло першого престола — Матка Христова, 

Коло другого престола — святвй Николай, 

Коло третого престола — святий Михаїл. 

Книжку читають, Христа вблагають, 

Христа вблагають за господаря, 

За господаря, за господиню, 

За худобоньку, за челядоньку. 

Зі збірки В. Равлюка , Криве , пов. Камінка Струм, зап. від Ів. 
Козаря , 1896. 

В. 


»Ци дома, 1 ) дома, пан ґосподарю?« 

Щедрий, добрий, светвй вечір!* 

Ой нема 2 ) дома, а в темнім лїсї. 3 ) 

Щож він там робит? 4 ) — Камінь лупає, 

Камінь лупає, церков мурує, 

Церков мурує з трома верхами, 

З трома верхами, з трома олтарами. 5 ) 

В еднім 6 ) вершочку дзвононьки дзвонят, 

В другім вершочку служба (божа) сє правит, 7 ) 
В третім вершочку світлонько горит. 8 ; 
Дзвононьки дзвонят за ґосподаря, 

Служба (божа) се правит 7 ) за ґосподиню, 
Світлонько горит 8 ) за всю челядку. 9 ) 

Здгрка Ів. Вагилевича ч. 6. Луць Микитин із Зарваниці. 


Відміни: В вар. Вікт. Єзерського 8 Глещави, п. Теребовля, в такі зміни: 

2 ) Нема го. 8 ) В темнім лісочку. 4 ) В темнім лісочку. 5 ) Престолами. 6 ) В першім 
7 ) Мшу сьвенту правлет. 8 ) Сьвіци палают. °) За челядоньку. Далі: Щастенько на 
двір, на худобоньку. 

В вар. Мих. Мосори в Поручина, Бережан, пов.: Ци в ти. 2 ) Нема го. 

3 ) Дальшої стрічки нема. 5 ) Сеї стрічки нема. 7 ) Відправа се правит. 8 ) Сьвітло ее 
сьвітит. 9 ) За всю родиноньку. Далі йде поколядь. 


Варіант М. Царя 8 Підберезець, Львів, пов. Початок такий: 


Ой щож то було 8 почітку сьвіта ? 
Синії мори, яснії зори, 

Яснії зори, три ангеленьни. 

Три ангеленьни церкву будуют, 
Церкву будуют в трома верхами, 

В вар. Л. Киселиці з Чагри, 
8 хати і пов'домляють : 


З трома верхами, 8 трома дверима, 
бден вершочок на схід сонєнька, 
Другий вершочок на полудненько, 
Третий вершочок на захід сонєнька. 

В першім вершочку і т. д. 

Буковина, колядники викликають господаря 



189 


В твоїм ліску камінь лупают, В другім вершечку Сус Христос сидит. 

Камінь лупают, церькву муруют, В третім вершечку служба си прави, 

Церькву муруют з трьома верхами: Служба си прави ва господаря. 

В першім вершечку Дух світий сидит, 

В вар. Юр. Павлюка 8 Бушкович лише початок увятий з сеї колядки, а ре¬ 
шта 8 колядки: „Напитки в господаря к . 


г. 

Гей д цему двору, гей д веселому, 
Прийшли смо до вас, чи дома ґазда? 

Ой слуги кажут, що нема дома, 

Ой нема дома, пійшов він до Львова. 

Що він там дїе? Золото сїе. 

Золото сїе, срібло палає, 

Срібло палає, коником грає, 

Коником грає, кремінь лупає, 

Кремінь лупає, церков мурує, 

Церков мурує з трьома верхами, 

З трьома верхами, з двома вікнами, 

З двома вікнами, з райскими 

[дверми. 

Зап. Юр. Федорчук у Джурові 


В перше віконце сонечко сходит, 
В друге віконце місяць заходит, 
Ой в райскі двері сам Господь 

[ходит. 

Ой ходит, ходит, три службі пра- 

[вит: 

Ой першу правит за господара, 
Ой другу правит за господиню. 
Ой трету правит за чалядочку, 
За чалядочку за домовую, 

За худобочку за роговую. 

Гей на здоровя тай господарю! 


А- 

Чи дома, дома, єґомосьць дома? Другі дверенька до полудненька, 

Славен еси, наш милий Боже, на Треті дверенька до заходонька. 

[небеси.* В перших двереньках людоньки 

Нема їх дома, пішли до Львова. [стоют, 

Шо-ж вни там робйит? Камінь В других двереньках сьвіченьки 

[купуют, [горут, 

Камінь купуют, церков муруют, В третих двереньках служби сї 
Церков муруют с штирма углами, [правльит, 

С штирма углами, с трома верхами. Єґомостеви за здоровенько, 

А в ті церковци троє двереньків: Єґомостеви, ґосподиноньцї, 

Єдьнї дверенька до схід сонєнька, Ґосподиноньцї, всї челядоньцї. 

Бацовичг , 1908 р. зап. Ярослав Пастернак. 

Е. 

Ой ізза гори, зза небесної, 

Радуй се! Радуй се, земле, син нам се 

[божий народив!* 



190 


Сам светвй Юрий коником іграв, 

Коником іграв, шабельков звивав, 

Шабельков звивав, біл камін лупав, 

Віл камін лупав, церков муровав. 

А в тій церковці трої дверечка, 

Трої дверечка, трої вершечки: 

Одні дверечка ой із схід сов ця, 

Другі дверечка с під полуднїчка, 

Треті дверечка із захід сонця. 

На едні входит сам Біг небесний, 

На другі входит сам светвй Павло, 

На треті входит Біжая мати, 

Біжая мати — проскурниченька. 

Сам Біг небесний службоньку служит, 

А светий Павло в дзвононьки звонит, 

Біжая мати проскури пече, 

Ґосподареви на здоровленько. 

Збірка їв. Вагилсвича , ч. 35. Пилип Саблаташ із Тшиевшщг. 


Ж. 


Де се взела сива зазулейка, 
І всі осади облітала, 

Іно в еднім не бувала. 
Муровали еї три вірлоньїш, 
Іно един не мурував, 

Но їм тілько розказував: 
Кладїт на спід біле каміня, 
На каміню біле залізо. 


По залізі сиру дубину, 

По дубині клениноньку, 

По клениноньцї явориноньку, 
Під самий верх біле залізо. 

В тій церковци сам Біг попом, 
А дячата янголята. 

Сами се свічи посвітили, 

Сами се книги почитали, 

Сами се служби повідправляли. 


Збірка Ів. Вагилевича, ч. 63. Андрій Павроцький з Любичі. 


3 . 

Ой в бару, бару валохи гудуть, 
Светий вечері* 

Валохи гудуть, церкву будують. 
Збудували церкву з трема хре¬ 
бтами, 

З трема хрестами, з трема акнами. 

В перве аконце вскочило сонце, 

В друге аконце месец ізийшов, 

В трейтє аконце сокал улетев: 

В с. Вудї , Чернигів. пов. 


Сокал улетев, на престолі сєв, 
Крильцами стрепенув, сльозаньку 

[уравув. 

А ’к слеза впала, так река стала. 
На туой же реченці чавнок пливе, 
А в туом чавночку (імя) пливе, 
(імя) пливе, стрелачки струже: 
»Пливеть да, стрелачки, да маей 

[девачки.« 

Чернигів. Губ. зап. В. Чернявський. 




191 


І. 

Ой в ліску, в ліску, на жовтім піску,*) 

Там стоїт церковця 1 ) в петьма 2 ) верхами. 3 ) 

На них сиділи 4 ) два сив голуби. 

Закрав си стрілец з темного луга, 5 ) 

Кур 6 ) натїгае, стріли пускає. 7 ) 

Ой не зміряй ти, не стрілєй ти в нас, 

Ми ни голуби, але ангели. 

Нас післав Господь з неба на землю, 

Як люди си тут бай і справуют, 8 ; 

Ци дают вино людим на закон, 

Ди варе пиво д* світому Різдву, 

Ци сите мидцї 9 ) д’ світому Збору, 

Д’ світому Збору 10 ) — Богу на хвалу, 

Ци гаразд си тут люди справуют? 

Ни гаразд си тут люди справуют. 11 ) 

Син з своїм отцем до права стає, 

Донька на мати руку здоймае, 

Брат на брата ніж витягає, 

Сестра на сестру чирів збирає. 

Зі збірки В. Равяюка , Орелець. пов. Снятин , зап. від М . Лу- 
кенчука , 1890. 

Відміни: Вар. невідомого записувача: ’) Церква. 2 ) Трьома. 3 ) По сім нова 
стрічка: 3 трьома верхами, 8 трьома хрестами. 4 ) А на тих хрестах. 5 ) Гей ходит 
туда тай пан (Іванко). с ) Лук. 7 ) Стрільбов зміряє. & ) Ци гаразд си тут люди. 
°) Меди. ,0 ) Ци дают вино. гі ) Тепер ідуть відповіди на попередні питана, а аж 
опісля: Отец із сином до права стає і т. д. 


На горі, горі топірцї дзвенї, 

То ему! То ему Бог дау, шо 
[вітцьи, матку шьинуе!* 
Топірцї дзвенї, біл-камінь тешут; 
Білий молодчик камінь збирає, 
Камінь збирає, у купи складає, 

У купи складає, церкви будує, 
Церкви будує, Біг помагає. 

Та сподом йде, біл-камінь кладе, 
А у середину суху ялину, 

А при вершечку жоуту кидрину. 


К. 

Ой та церкоуцьи з трема хрестами, 
З трема хрестами під облакамп, 
З трема хрестами, з двома вікнами. 
Одним віконцем зорьиют зорі, 
Другим віконцем исходит сонце, 
Райскими дверми Сус Христос 

[ходит, 

Сус Христос ходит, а службу слу- 

[жит, 

Служебку служит усе собірную 
Молодчикови заздоро} г ную. 


*) За кождим стихом додає ся: „Гой дай Божи!* 



192 


С перед церкоуцї біл камін сюїт 
Та на камени дві галузоньки, 

А при вершечку два голубоньки. 
Тай віпала ми здауни стеженька 
Тай та стеженька тай дороженька. 
Та йде нею білий молодчик, 
Білий молодчик, то пані стрілчик. 
Ой йде собі тай несе собі 
По правім боці 5'се тугий лучок, 
По лівім боці усе сніпок стрілок. 
На голубоньки усе позирає, 

По одні стрілці усе набиває, 

Та наміряє, не докигае. 

II промоульиют два голубоньки: 
Ой стій, не стріляй, білий молодче, 
Та не стріляй нас, не погубляй нас. 
Ой бо ми не є два голубоньки, 
Але бо ми є два ангелоньки, 

Бо ми учера з неба зіслані. 

Ой ми зіслані на признаване, 

ІТи так на земли, як дауно було, 
Та дауно було, ис предовіку. 

Ци сьвитьит медку д’ сьвит ве- 

[черови, 


Ци варьи пиво д’ сьвитому збору, 
Ци сучут сьвічі д’ сьвиті водорщи. 
Шо деж му Богу гидно постало, 
Гидно постало, не так бувало. 

Не сьвитьит медку д’ сьвит ве- 

[черови, 

Нї сучут трійці д’ сьвитій водор- 

[щи, 

Не варьи пива д’ сьвитому збору. 
Гидно постало, не так бувало, 

Бо по усім сьвітї почьирувано: 
Ой бо син вітцьи до пана зове, 
А дочка матїр все проклинає, 

Та проклинає, Бога гніває, 

А брат на брата мечем збиває, 
Сестра на сестру чьиріу питає, 
Чьиріу питає, Бога гніває. 

Сусід сусіда хліба збауляе, 

Хліба збауляе, Бога гніває, 

А кум на кума права складає, 
Права складає, Бога гніває. 

А за сим словом були здорови, 
Від цего року аж до другого, 
Поможи, Боже, діждати его. 


Зап. від Ів. Мельника А. Онищук , у Зеленици , Надвгрнян. пов . 


Ци громи громе, ци дзвони дзвоне? 
Дай Боже!* 

Громи ни громе, дзвони ни дзвоне, 
Самі янгели роботу робе. 

ПІо за роботу? Камінь лупают, 
Камінь лупают, церков складают, 
Церков складают из трома дверми, 
Єз трома дверми, с чотирма вікни, 
З чотирма вікни, з петьма вер¬ 
хами : 

Я в перші двері сам Господь ходи, 
Я в другі двері ходе янгелї, 

Я в треті двері ой ходе люди. 


В одно виконце вой місїць сьвіти, 
В друге виконце зірничка чяе 1 ), 
В трете виконце зоря зоряє, 

Я в то читверте сонце сияе. 

На йодним верху зазулька кует, 
На другим верху все й ластивочка, 
На третим верху все й голубочка, 
Вой на читвертім все й соколочка, 
Вой на тім пєтім ґречная пайня, 
Ґречная пайня, пайня Марія, 
Вой сиди, сиди, далеко види. 

Єк заделеко? На сине море: 


*) Пдеше (= сяє). 



193 


На синим мори коробіль плавле, 
Я в тим короблї сиде панове, 
Сиде панове тай старі люде. 

Вой сиде, сиде, тай судок суде: 
Вже типер ни так, ек стародавно; 
Вой син на вітця поривает ця, 


Донька й матери ни послушае, 
Вой брат на брата меч вітегае, 
Сестра на сестру чьирів шукає, 
Сусід сусіда в пана тегает, 

В пана тегает, пан кару дает. 


Зап. 1011 р. від Дмитра Мартищука , господаря в Зеленім-Ріці, 
Косгв. пов. Рогдан Заклинський. 


Ой дай Боже 1 )! 

Ой за горою, за високою, 

Ци громи громят, ци звони звонят? 
Ні громи громят, ні звони звонят. 
Два-три ангели кремінь лупают, 
Кремінь лупают, церковцу ставют: 
Іс трома дверми, іс трома вікни, 
Іс трома вікни, іс трома хрести. 
А на всіх тих верхах сидят ангели, 
Сидят ангели та й Бога моїят. 

В едно віконце — сіяет сонце, 

В друге віконце — місяцю світит, 

Зі збірки Онуфрія Савчука 


М. 

В трете віконце — зірничка чаєт, 
Зірничка чает, ґаздинька встает. 
Як вона встает, личко вмивает, 
Личко вмивает, Богу ся молит, 
Богу ся молит сама за себе, 
Сама за себе й за свого пана. 

Як вона тїлце своє встроїла, 

Як свічку з воску жовту зсукала, 
Господу Богу на службу дала. 

А в котру днинку? — На святе 

[Різдво. 

— Ясенів Горішний , пов. Косів. 


Н. 

Щедрий вечир, святий вечир!* Я в другому ясне сонце, 

Сивисенька зозуленька, Я в третему ясні зорки. 

Я всі луги облітала, То ни місяць, сам господар, 

А в одному не бувала: То не сонце, господиня, 

Я в тим лузі три церковці, То ни зірки, то їх дітки. 

Я в тій церкві три віконця: Добрий вечир! 

Я в їдному ясний місяць, 

С. Це/ер мано вк а, Уман. пов. Д. Щербаківський. 

Відміни: В подібнім вар. 3. Д. Ходаковського (ч. 450) трохи відмінний по¬ 
чаток: На горі, на камяній, 

В(о)лохи кують, церкву будують, 

З трема верхами, з трема вікнами і т. д. 

Паралелі: 2. Рзиіі, Ріе.чпі, І, ст. 9, ч. 8. — Я. Головацкій, Народ, пісни, 
Ш, ст. 5—6, ч. 4; ст. 533, ч. 2. — А. Потебня, Щедровки и колядки, ст. 619-624, 
ч. 52. — Г. Купчанко, Пісни, ст. 376—377, ч. 6. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, 
ст. 79—81, ч. 13—14; ст. 175—176, ч. 5—6.—П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 422,150 

!) Додаеть ся за кождим стихом. 

КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 13 



194 


Друга ґрупа. 

А. 

Святая Варвара церков будовала, 

Радуй ся, радуй ся, земле, 

І Ти, Сине Божий, нам народивсь.* 
Церков будовала й з трьома верхами, 

Й з трьома верхами й з трьома окнами: 
В перше оконце — засвітило сонце, 

А в друге оконце — ясен місяць світить, 
А в трете оконце — янголі щебечуть, 
Явголї щебечуть, слізоньками плачуть. 

Де слізонька впала, там криниця стала. 

В ті криниченцї — образ обявив ся, 
Образ обявив ся, Йсус Христос родив ся, 
А ми веселім ся, Христу уклонїм ся. 

Зап. Василь Степанснко , в Канівськім повіті , 1894. 

Б 

А сьвіта Марія по сьвітї ходила, 

Щедрий, добрий, сьвітий вечері* 

По сьвітї ходила, руки ломила, 

Руки ломила за Сусом Христом, 

За Сусом Христом, за сином Божим. 
Здибали еї троє Жидове: 

Де йдеш, Марійо? В високу гору. 

А на тій горі крутеє древо, 

А з того древа церковцю ставлять, 
Церковцю ставлять з трома верхами, 

З трома верхами, з четверма вікна, 

З четверма вікна, з четверма дверма. 

А в тій церковци три гроби лежать: 

А в першім гробі сам Господь лежить, 

А в другім гробі син Божий лежить, 

А в третім гробі сьвіта Марія. 

Над Паном Богом книги читають, 

Над Сином Божим сьвічки палають, 

Над Матков Божов руші зацвила. 

А з тої ружі вилетів пташок: 

Не є то пташок, є то Син Божий, 



195 


Є то Син Божий, дюдий нам множить, 

І по всім сьвітї і по всій земли. 

Добрий вечер, пане ґосподару! 

Зап. І. Савяк у Пасічній к. Стангславова. 

Відміни: Подібний варіннт, але 8 иншим початком, ваписав 1877 р. у Киї- 
гивинї, Станіслав, пов. Корнило Заклинський. 

В. 

Ішла Марія понад рікою, 

Алилуя, алилуя, понад рікою.* 

Та зостріла ся з трома Жидами: 

Оцеж ті Жиди, шо Христа мучили! 

Ми не мучили, наші предковя. 

(Ой там) на горі кряжі кряжують, 

Кряжі кряжують, церкву будують. 

(Ой) збудували з трьома верхами, 

З трьома верхами, з трьома дверями, 

З трьома дверями, з трьома вікнами. 

А у тій церкві три гроби лежить: 

У первому гробі — Ісус Христос, 

А в другім гробі — святий Миколай, 

А в третім гробі — Діва Марія. 

Над Сусом Христом книги читають, 

Над Миколаем свічки палають, 

Над Марією рожа процьвітає. 

А з тії рожі та вилетів птах, 

Та полетів птах попід небеса; 

Усї небеса розтворили ся, 

Усї святі поклонили ся. 

А це ж не птах, це син божий, 

Це син божий, людей намножив. 

Зап. І. Манжура , Люб о тин , Валк. пов. 

Відміни: В вар. О. Кошица з Тарасівни виходить Богородиця на круту гору : 

А на тії горі три древа лежить, 

З того дерева церкви будують і т. д. 

І тут над гробом Богородиці рожа процвитае, але нема згадки про те, щоби з неї 
вилітав птах. 

В вар. А. Калити з Борисполя церква повстав там, де кров капнула при му¬ 
ках Христа. В церкві ті самі три гроби, над Богородицею процвитае рожа, а з пеї 
вилітає птах (= Христос). 

І в галицькім варіанті І. Савяка і в отсих усіх понадаєте ск та нельоїічність, 
що Богородиця шукає Христа і рівночасно в гробі лежить. Сьому заряджено в дру¬ 
гім вар. Ів. Манжури з Люботина, в якім: 



196 


Три чорнички ідуть, срібло, злото несуть, 

Срібло, 8лото несуть, ше й на церкву подають. 

В церкві гроби Василія, Богородиці й Івана Хрестителя. Над Марією процвитае 
рожа, але про птаха нема згадки. 

Два варіанти сеї колядки 8 дрібними змінами записав Бас. Сіепаненко, 
1895 р. в Канївщинї. 



Там ходила Дїва Марія по під горою, 

Там шукала Дїва Марія Божого Сина. 

Ой не знайшла Дїва Марія Божого Сина, 
Тільки знайшла Дїва Марія троє янголят. 

Цї янгольцї, цї святії церковцю строять. 

А в цій церковцї, в цїї святі три гроби стоять: 
Що над першим, що над гробом свічі палають, 
А над другим гробом книги читають, 

А над третім гробом рожа процвітає. 

А що в першім гробі Іван Христитель, 

А в другім гробі наш Бог Спаситель, 

А в третім гробі Дїва Марія. 

Тарасівна, зап. О. Кошиц . 

Подаю сей варіант у цїлости задля його особливого ровміру. 


Паралелі: П. Чубинскій, Трудн, Ш, ст. 353—351 і , ч. 82ст. 447—449, ч 
10. — Я. Головацкій, Народ. пЬсни, І, ст. 233; П, ст. 6—7, ч. 9; ст. 47, ч. 12 
(конець); Ш, ст. 523, ч. 4. — Ол. ІІчілка, Укр. колядки, ч. 12 (Кіев. Старина, 1903, 
кн. IV*, ст. 148—149). — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 762—761, ч. 81. — 
В. Кравченко, Етноїр. матеріали, ст. 33, ч. 83. 


107. Будова церкви св. Софії в Київі. 

А що нам било з нащаду світа? 

Славен еси, Боже, по й усїм світі і на небесїх.* 
Ой не билож нам хіба сина вода, 

Синая вода тай білий камінь. 

А прикрив Господь сиров землицев, 

Виросло на нїм кедрове древо 
Барз височейке і барз слїчнейке. 

Висмотріла го Пресвята Дїва, 

Зізвала д нему сорок ремісників. 

»Ой підіте ж ви, ремісничейки, 

А зітніте ж ви кедрове древо, 

Збудуйте з него святу Софію, 

Святу Софію в святім Кійові. 

Би на ній било сїмдесять верхів, 



197 


Сїмдесять верхів, сїмдесять крижів, 
Семеро дверій, а едні підлоги«. 

День будували, в ночи втікали, 

В ночи втікали, в день прибивали. 

А зіслав Господь ангела з неба; 

»Не влякайте ся, ремісничейки! 

Дав вам то Господь ведлуґ силойки. 
Крижі робіте, верхи зводїте!« 

Єдин вершейко барз височейко, 

Барз височейко і барз слїчнейко. 

А в тім вершейку золотий престіл, 

За тим престолом сам милий Господь 
Служив службойку суборовою, 
Суборовою, заздоровную 
І за здоровя нашого брата, 

Нашого брата і всіх христіян. 

Тамтуди лежить з давна стежейка, 
Стежкою іде польська вінойка. 

Межи ними йде полковничейко. 

Стала вінойка в крижі стріляти. 

Рече словейко полковничейко: 

»А не стріляйтеж в святії крижі, 

Бо пустить Господь огняний дожджик, 
Огняний дожджик, громові кулі, 
Затопить Господь польську вінойку.« 
Вни не слухали, в крижі стріляли. 

Ай так ся стало, як він говорив: 
Іспустив Господь огняний дожджик. 
Огняний дожджик, громові кулї, 
Затопив Господь польську вінойку, 
Хіба нам зістав полковничейко, 
Полковничейко, той наш братейко. 

Би на здоровя, на многі літа, 

Гей наш ланейку, та наш братойку! 
Не сам іс собою, а з милим Богом, 

Із милим Богом, з господинейков, 

З господинейков і з челядойков. 

Кіев. Стар. 1889, кн. 1 , стр. 231 —232. 



198 


108. Господар іде до церкви з дарами. 


А. 

Ци дома, дома ґосподаренько? 1 ) 

Ой кажут слуги, що є він дома, 

Ой е він дома в світлі світлонцї, 

В світлі світлонцї, на оборонці. 
Що-ж овін дїе? Воли парує, 

Воли парує в чотири вози: 

На єдин бере самі свічечки, 

На другий бере самі книжечки, 

На третий бере самі дзвоночки, 

А на четвертий я сам сїдае. 

А деж ти їдеш, ґосподареньку ? 

Ой їду, їду під святу гору, 

Під святу гору до манастиру. 
Надибали го два ангелочки: 
’Май-біг, помай-біг, ґосподарень- 

О}'! 

Здорові були два ангелочки. 

А деж ти їдеш, ґосподареньку? 

Ой їду, їду під святу гору, 


Під святу гору до манастиру. 

Ой як із’їхав на злоті мости, 

А злоті мости та й зазвенїли, 
Сірі волоньки та й забренїли. 
Як-же приїхав під святу гору, 
Під святу гору до манастиру, 
Сами ся двері поодпиради, 

Сами ся книги поодщіпали, 

Сами ся свічі позажигали, 

Сами дзвоночки засиґнували, 

Усї Святії на Службу стали, 
Службу служити, Бога просити. 
Кому найперше службонька буде? 
На самий перед самому Богу, 

А по Вогови Божій Матери, 

А по Матери ґосподареви; 
Ґосподареви, ґосподинонцї, 
Ґосподинонцї, всї челядовцї. 

А за сим словом... 


Записано в Дубі , 10 липня , 1867 р. 


Б. 

Ой там в поли пшениченька росте. 2 ) 
Зайшов до неї ґречний ґосподар, 

Тай зібрав з неї райскії цвіти, 

Тай занїс же їх до золотника — до роботнї. 
Ти золотнику, ти робітнику, 

Та зроби-ж мені три роботонцї: 

Сдну роботу — золотий келюх, 

Другу роботоньку — злоту коруноньку, 
Трету роботоньку — золотий хрестик. 
Золотий келюх — до Господа Бога, 

Злоту коруноньку — до Матки Святої, 
Золотий хрестик — до Ісуса Христа. 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!* 2 ) За кождим стихом додає 
ся: „Лілія — Ісус Христос, Маріи“. 



199 


Будь-же нам здоров, пане ґосподару, 

Не сам з собою — зо свов жоною, 

І зі всім домом — Господом Богом. 

Зі збірки о. Мгіх. Мосори — Поручик, пов. Бережани. 

В. 

По горі, горі, стеженька здавну, 

Надійшов нею господаренько, 

Надносит свічі при праві руці. 

А за ним іде ґаздиня его, 

Несе колачі при праві руці. 

Тобі колачі з ярої пшениці, 

А тобі свічі з ярого воску. 

Оами дзвононьки а й задзвонили, 

Сами ся двері повдотворяли, 

А всі Святії на Служби стали, 

Служби служити, Бога просити 
За здоровлячко господарское, 

Господарское, молодецкое. 

Невідомо , де записано. 

109. Ангели ведуть господаря до церкви. 

Ой через гору та 1 ) через Дунай 
Стоят мостоньки калиновії, 

Калиновії, покощенії, 

Покоіценії жуновинами. 

Ой ішов ними господаренько, 

Господаренько, чом (такий то). 

Тай зострічае 2 ) два-три ангели: 

»Біг — помагай — біг 3 ), господареньку! 
Господареньку, чом (такий то).« 

»Бодай здорови, два-три ангели.« 

»Ой де-ж ти ідеш, господареньку, 
Господареньку, чом (такий то)« ? 

»Ой яж бо іду в рай дороженьки, 

В рай дороженьки, до милог’ Бога.« 4 ) 
»Верни-ж се з нами, а з ангелами, 

Права-ж ти буде в рай дороженька.« 

Ой ввели-ж его по під плеченька, 

Тай понесли го в рай дороженьки, 



200 


Тай принесли го іт 5 ) костелови, 6 ) 

Тай занесли го ба й до костела 7 ), 

Поклали его конец 8 ) престола. 

Ой на престолі горет свіченьки, 

Поза свіченьки стоят чашеньки, 

Поза чашеньки сидят ангели. 

Ой сидят, сидят, радоньку радят, 

Радоньку радят субірненькую, 

Субірненькую, недїльненькую. 

Света пречиста словечко зрекла: 

»Ой ви ангели, ви божі 9 ) дїте 10 )! 

Беріт на себе церковні 11 ) ризи, 12 ) 

Та йдїг до церкви службу 13 ) служити, 

Бо уже пішли деки дзвонити.« 

Кому найперше? Богу светому, 

А по Богови божій 14 ) матери, 

А по матери ґосподареви. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 18. Петро ІІлїш із Ясеня. 

Відміни: Рук. Осе. 2411, Б, к. 165: г ) ой, 2 ) зострічее, 3 ) помай—біг, май— 
біг, [ ] 4 ) нема, 5 ) ік, 6 ) костьолови, 7 ) костьола, $ ) нонець, 9 ) божі, 10 ) дїти, 11 ) цер¬ 
ковні, 12 ) річи, 13 ) служби, 14 ) божі. 

Приспів: Ой дай Боже! 

Подібний варіяпт записано в Дубі, 10 липня, 1867 р. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. п-Ьсни, II, ст. 27—28, ч. 38; ст. 605 — 
606, ч. 42, — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 759 — 761. 

110. Ангели випрошують долю господареви. 

Що в пана Степана по його двору 

Святий вечері* 

Сам Господь ходить с трома святими, 

С трома святими, із янголями. 

Що нерви янголь у Бога просить: 

»Ой пошли, Боже, пану Степану, 

Пану Степану у полі долю: 

У полі долю — густеє жито, 

Густеє жито, частії снопи!« 

А другі янголь у Бога просить: 

»Ой пошли, Боже, пану хазяїну, 

Пану хазяїну в пасїцї долю: 

Тисячу роїв, сто бочок меду, 

Сто бочок меду, сто пудів воску!« 



201 


А трейті янголь у Бога просить: 

»Ой пошли, Боже, сьому хазяїну у дому долю: 

З жінкою жити й з дїтками добре!« 

Б. Гринченко, Зтногр. матеріали, Ш, ст. 6, ч. 5. 

МІ. Святі в церкві. 

А. 

В пана (такого то) на його дворі 
Радуй ся земле! Весели ся, Боже наш, 

над нами!* 

Стояло древо тонке, високе, 

Тонке, високе, листом широке. 

Із того древа церков рублена, 

А в тій церковцї два - три престоли: 

В першім престолі святое Різдво, 

В другім престолі святий Василий, 

В третім престолі Іван Хреститель. 

Святое Різдво нам радість принесло, 

Святий Василий новий гід приніс, 

Іван Хреститель воду перехристив. 

Збірка, їв. Вагилевича , ч. ЗІ. 

Б. 

Пане господару, що в тебе на дворі? 

А в тебе на дворі та й клинове древо, 

А на тому древі аж три обявленія. 

Перше обявленіе — то святе Рожиство, 

Друге обявленіе — то святий Василій, 

Трете обявленіе — то Іван Креститель. 

Святе Рожиство нам радость приносить, 

А святий Василій всій світ розвеселить, 

А Іван Креститель воду освящає, 

Воду освящає, сей мір прикращае. 

Рай нам розвив ся — Христос народив ся. 

Ал. Н. Малинка , Сбор. Матеріалом , стр. 44 , ч. 56. 

Паралелі: А. Малинка, Сборн матеріалові», ст. 44—І5, ч. 57. — Я. Годо- 
вацкій, Народ. ігЬсни, Ш, ст. 20, ч. 25. — П. Чубиискій, Трудк, Ш, ст. 337—338, 
ч. 67. — Н. Маркевичі», Обнчаи, ст. 23. — А. Терещенко, Бьггь рус. народа, УП, 
ст. 65 — 67. 

112. Святі служать службу за господаря. 

А. 

А у нашого царя помальовані тина, 

Рай розвивсь, Христос уселивсь у сьому дому!* 



202 


Помальовані тина, с під злота ворота, 

С під злота ворота, весь двір на помості, 

Весь двір на помості, світлоньки новії, 

Світлоньки новії, столи тисовії. 

За тими столами — три святі стояли, 

Три святі стояли, службу служили, 

Службу служили — для пана Іївана, 

Для пана Йвана, шей за жінку його, 

Шей за жінку його, шей за дїток його: 

Шо його синочки, так як колосочки, 

А шо його дочки — на небі зірочки. 

Вільшана , Харьк. пов. зап. 1. Манжура . 

Відміни: В вар. А. Калити з Борисполя, Переяслав пов. приспів такий: 
Радуй ся, ой радуй ся, земле, під нами, милосердний Боже наш над нами. 

В тексті — евдить святі за столами і: 

Правлять вони службоньку а за пана Миколу, 

Правлять вони другую а за пані Оленку, 

Правлять вони третюю а ва його діток. 

В вар Д. Щербаківського з Уманщини правлять службу три ангели. 

Б. 

Ой у сьому домі так як у раю: 

Щедрий вечір, добрий вечір, 

Добрим людям на весь вечір!* 

Стоять столи та все тесовії, 

Та горять свічі та все восковії, 

Та сидять кравці та все молодії, 

Та шиють ризи та все золотії. 

Пошили ризи та повішали 
Та на дереві, та на теренї. 

Де взяло ся та три янголи, 

Алексїївка , Алекс. пов. зап. Ів. 

Паралелі: А. Малинка, Сборник'ь 
бипскій, Трудьі, III, ст. 387, ч. 113. 

113. Зіпсований світ. 

А. 

Ой в чистім поли, блисько дороги, 

Стоїт ми, стоїт церковця нова, 

Церковця нова побудована, 


Та понесли ризи та у церковцю, 
Положили ризи та на престолі. 
Де взяло ся та три попики, 
Стали вони убирати ся, 

Стали вони наряжати ся, 

Стали вони три служби служити: 
Шо первая служба та за хозяїна, 
А другая служба та за його жінку, 
А третяя служба та за його дї- 

[ток. 

Манжура. 

матеріалов-ь, ст. 65, ч. 87. — П. Чу- 



203 


Побудована з трома вершечки, 

З трома вершечки, з двома оконци. 

На тих вершечках три голубоньки, 
Попід церковцю лежить стежечка. 
Надийшли-ж 1 ) нею два мисливчики, 

Тай вісмотріли три голубчики, 

Тай узели вни гей помірали, 2 ) 

А голубчики к ним промовляют : 3 ) 
»Мірай, 4 ) помірай, 5 ) а в нас не стріляй, 
Ой бож ми не е три 6 ) голубчики, 7 ) 
Але-ж бо ми є три 6 ) ангелоньки, 

Три ангелоньки з небес зослані. 

Чомуж так не є, як було давно, 

Як було давно, а в преждевіку. 

Светам Николам пива не варет, 

Светам Рождествам служби не служет, 
Светам Водорщам свічи не сучет. 

Бо уже давно як правди нема! 

Уже се царі повойовали, 

Бо царь на царе війско збирає, 

А брат на брата мечем рубає, 

Сестра сестрици чари готує, 

Ой бо син вітце до права тегне, 

Донька на матір гнїв піднимае, 

Ой бо кум кума зводит з розуму, 

Сусід сусіда збавляє хліба. 


Збірка Ів. Вагилееича , ч. 42. Павло Остапків із Глибокого. 

Відміни: Рук. Оссол 241 і, т. II, к. 163: *) надійшлиж, 2 ) поміряти, а ) А 
они взеди д ним промовляти, 4 ) міряй, 5 ) поміряй, 6 ) два (!) 7 ) голубоньки. Дальше 
нема. — Друга половина сеї колядки е осібно в рук. Осе. і переписана при 109 
колядці збірки рук. Петрушевича. 


В вар. Олекс. Ракової з Раранча, 
будову церкви, в якій сидить: 

Коло пристола Матер Христова, 

Книжку читає, Христа благає. 

Святий Николай за Богом ходит 
Тай Бога просит, тай Бога просит: 

Ой Боже ви наш, нрийдїт ви до нас 

В вар. Б. Заклинського з 
в світлици: 


Чернов. пов. початок узятий з колядки про 

На святий вечер на вечеречку, 

Зваримо ми вам пшеначенечку, 

Бо на нашім світі неиависть дуже: 

Я син тата за чупер тягне і т. д. 


Угринова Горіш., Станїсл. пов. у господаря 

Кедрові столи, жовті заслони, 

За заслонами Божая мати, 

Поза столове сидят панове. 



204 


Ой сидят тай пют тай ся перечут, 

Що так бував, як не бувало: 

(Та) що син батька з печі тручае, 

Донька на маму руки здирав і т. д. 

Варіянт Вас. Басараба з Ляховець, Богородч. иов. подібний до Угриоівського, 
лише що в ньому святі сидять поза столи, книги читають, правди шукають. 



Ой межи двома та дорогами 
Стоїт церковця мурованая, 

Ой а звіниця будованая. 

На тій звіници два сив голуби. 
Ой бував туди з давна гостинец, 
Ой їхав туди ґречний молоден, 
Ґречний молодец, на іме (Йванко). 
А взев коника та притегати, 
Взев свого лучка тай добувати, 
А до голубів тай ізміряти; 
Взели голуби т нем’ промовляти: 
Ґречний молодче, не стріляй до 

[нас! 

Ой бо ми не ест два сив голуби, 


Али бо ми ест два ангелове, 

Два ангелове з неба зіслані, 

Ой ци так тепер, як з первовіку: 
Ци сите меди светому різдву, 

Ци курє горілку светому збору, 
Ци варе пиво светому Стефану? 
Ой не так теперь, як з первовіку, 
Як з первовіку, з давну бувало: 
Не сите меди светому різдву, 

Не куре горілку светому збору, 
Не варе пиво светому Стефану, 
Лиш брат на брата меч вінймае, 
Сестра на сестру чарів шукає. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 109. Гнат Луцгв із Різ о чи. 


Відміни: Рук. Осе. 2411, П, к. 162 

Чомуж так нима, як було данно, 

Як було давно, а з первовіку, 

А з первог-віку, з первог-початку ? 

Свбтам Николам пива не варєт, 

Светам роджеством свічі не сучут, 

Светам водорщім трійці не несут. 



Ой брат на брата мечем рубає, 
Сестра сестрици чари готує, 

Ой кум на кума все ворогує, 
Сусід сусіда збавляв хліба, 

А донька матір все проклинав, 
А син на вітцє право втвгае. 

ГЗ Тлубок ого). 


Ай в поли, в поли, е три евори, 
Гей дай Боже!* 

Тонкі, високі, в корін глибокі, 

В корін глибокі, в верху лиснаті. 
Ой прилинули два-три голуби 
Тай еїли собі на ті евори, 

Ай кі евори їх не влюбили. 

Ай ізлинули тоти голуби 
Тай еїли собі в чистії поля. 

Тоті їх поля не полюбили, 


Не полюбили, цьвітком змінили. 
А ізлинули тоти голуби 
Тай еїли собі на білі церкви. 
Тоти їх церкви аж полюбили! 
Попід цвинтарем вбитий гости- 

[нец, 

Ай їхав туда пишний Василько, 
Ай їхав туда чом сивим конем, 
На правім плечу стрілбочку несет. 



205 


Побачив же він тоти голуби, 

Ай ізтег коня тай став стояти, 
Затег стрідбочку, хоче стріляти. 
Тоти голуби бай промовили: 
Васильку ти наш, тай паничу 

[наш! 

Не зміряй ти в нас, не губи ти 

[нас! 

Ой бо ми не е сиві голуби, 
Алеж бо ми е сьвіті ангели. 

Нас Господь зіслав я й в цесе 

[село, 

Ди е в сім селі старіки люди, 
Ци держет права, ек стародавно: 
Ци пиво варет сьвитому Різдву, 


Ди меди сьвитет свитому Збору, 
Ци кум до кума з вичеров ходит. 
У нас так нема, ек стародавно: 
Ни кум до кума з вечеров не 

[йдет, 

Гой брат на брата меч витегает, 
Сестра на сестру чирів шукает. 
Ой на здоровле, пишний паничу, 
Из колєдкою, з вітцем, з маткою. 
Віншуєм тебе многая літа, 
Многая літа, шістя, здоровля. 
Дай жеж ти, Боже, втїху, радости, 
Втіху, радости, в дїм веселости. 
Поза цим словом тревай нам 

[здоров! 


Зап. в Ясенові Горіш.у Косів. пов. від Андрія Боднарука М. Сеник. 


Г. 

Ой цес сам ґазда за Богом ходит, 

За Богом ходит, шьипочку носит, 
Шьипочку носит, Господа просит: 
Ой Господи наш, вступи ко до нас, 
Вступи ко до нас на вечиречку! 

Ай Господь речит до пана Митра: 
Ти йди до дому, а я там буду, 

А я там буду тай відознаю, 

Ой чи так тепер, єк старих давен: 
Чьи смажут меди к сьвітом вечеру, 
Чьи варе пиво к сьвітому Різдву, 
Чьи душе вино к сьвітому Збору. 

Ой ни так типер, ек старих давен: 
Ни смажут меди к сьвітій вечери, 
Ни варе пиво к сьвітому Різдву, 
Лиш куре горівку к сьвітому збору. 
Типер на сьвітї тьижко постає, 
Тьижко постає, люди си сварьи: 
Земля божая людем ни стає, 
Ближень до ближня вже ни вступає, 
Вже ни вступає, стежку копає, 
Стежку копає, перелаз строжйт, 
Перелаз строжйт терновим глогом. 



206 


Вже отец сина д пану тьигае, 

Бо син на вітця руки здіймає. 

Мама з донькою кров проливає, 

А брат на брата міч вікігае, 

Сестра на сестру чарів шукає. 

Дивіт си, люде, миріт си, люде, 

Ни за довгий час страшний суд буде, 

Страшний суд буде судити люде! 

Вінчуемо вас, ой пане Митре, 

Щастем, здоровем, многая літа!. 

Зап. в селї Старих Кутах , повіт Посів, 1910 р. від Николая 
Лівака — Когдан Заклинський. 

Другий варіант ваписаний у тім селі від Власїя Бойчука баламутний і неповний. 

Д 

Й а в лїску, в лїску, й на жовтім піску, 

Росте деревце тонке, високе, 

Тонке, високе й а в лист широке, 

Й а в лист широке, в корінь дуплаве, 

В корінь дуплаве, в верьху кудряве. 

Гой у тих кудрях сив соків сидит, 

Сив соків сидит, в Дунай си дивит, 

В Дунай си дивит, там виза видйт, 

Там виза видит, з визом говорит: 

Гой ци тепер так, ек з первовіку? 

Гой тепер ни так, єк з первовіку: 

Гой син на витця руки знимае, 

Донтя матери суперечне, 

Гой брат на брата міч винимае, 

Сестра й на сестру чирів шукає, 

Сусід сусіда до пана вдає, 

Й до пана вдає, сам світком стає, 

Через неправду світ си скінчяе. 

Найшли ж ми правду в старшего брата, 

В старшего брата, й а в брата Козьми, 

Й а в брата Козьми, в его ґаздині*. 

Коло пристола сьвитий Николай: 

Гой ходит, ходит, звоночьком дзвонит, 

Звоночьком дзвонит тай Бога просйт, 

Гой Бога просйт за цего ґазду, 

За цего ґазду, тай за ґаздиню, 



207 


Гой за ґаздиню й за всу чалядку. 

Вінчюемо вас шьистем, здоровем, 

Шьистем, здоровем, Сьвитим Вечером, 

Обвитим Вечером тай сьвитим Різдвом, 

Гой сьвитим Різдвом тай Новим Роком, 

Тай Новим Роком тай довгим віком. 

Зап. від Палїя Палїйчука в Бабипї, Посів . пов., в 1911 р. 

М. Тимяківна. 

В другім вар. М. Тимяківної, з Соколівки, приходить та зміна, що сокіл ди- 
вить ся на море, по якім плине корабелі ; в корабли сидять панове і говорять, що 
тепер не так, як 8 первовіку. 


В нашого пана ґосподаренька 
Гей дай Боже!* 

Світлонька нова, все горіхова, 

А в ті світлонцї а всі Святії, 

Ой лишеж нема Ісуса Христа. 
Взяли радити, кого післати: 
Они-ж врадили святого Петра. 
Як урадили, его післали. 

Ой пішов Петро, не ввійшов Петро, 
Не ввійшов Петро в пі в дорожеч кі, 
Подибают ’го два-три Святії, 
ІІодибают ’го, питают его: 

Чи так на земли як з дазна було ? 
Тепер на земли не так постало, 

Записано в Петрат(і, пов. 


Пани господарю, спиш, ни чуєш, 
Нічого ни знаєш! 

За твоїм столом сидя три королі', 
Три королі с чужої зимлї; 
Смоквини 1 ) їдя і раду радя, 

Що правда пропала, а кривда 

[настала. 

Зап. у Ракарії, Белицького 


Не так постало, як з давна було. 
Тепер на земли царі постали, 
Царі постали, повоювали: 

Ой цар на цара войско збирає, 

А брат на брата мечом махає, 
Сестра на сестру чарів шукає, 
Донька на матїр гнїв підоймае, 
Ой а син вітця до права тегне. 
Ой тегне, тегне, та й притегае, 
Ой за тото ся Пан-біг гніває. 

Гей дай Боже! 

А за сим словом будьте здорові, 
Ой ґосподаречку, ой наш ганочку! 

Калуш , 1863 р. 

Ж. 

Сусїд з сусідою жиють кривдою, 
Мати на діти з свічі капає, 
Батько з сином до справи стає, 
Брат на брата мич помикає, 
Систра на сестру чарів питає. 


пов., Бесар. Туб. А. Короткий. 


*) ФІЇИ. 



208 



Ой небом, небом, ясень місяцю, 
За ним зорницї, его сестрйцї. 

Ой стій, погоди, ясень місяцю! 
Не маю часу на те вгожатп, 

Ой бо я іду в чужії краї: 

Ой у тих краях правда пропала, 


Правда пропала, кривда настала. 
Дедя із сином до права стає, 
Неня із доньков в гнїву вмирає, 
А брат на брата міч помикає, 
Сестра на сестру чарів шукає. 


Зап. Юр. Федорчук у Джурові. 

Відміни; У другім вар. з Джурова, значно більшім, говорить ся про будову 
церкви, та стрільця, що стріляє у трьох голубів так, як у вар. І. Вагилевича (А). 
Копець такий, як тут. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ, п'Ьсни, II, ст. 21—22, ч. 29—31; Ш, ст. 
21—22, ч. 29—31; НІ, ст. 21—22, ч. 27; ст. 59—60, ч. 34; ст. 103—104, ч. 3; ст. 
126, ч. 2. — П. Чубипскій, Трудьі, Ш, ст. 414-415, ч. 13 г ; ст. 417—418, ч. 144; 
ст. 465—466, ч. 29. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 741—746, ч. 76. — 
Правда, 1879, ст. 297—298, ч. 1. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 32, ч. 4; — 
ст. 50—51, ч. 2; ст. 53—54 ч. 5; ст. 98—99, ч. 15; ст. 152 — 154, ч. 18—19. 


114. Святі шукають правди. 

Пане господару, а на твоїм двору, 

Щедрий вечір, добрий вечір!* 

А на твоїм двору ялина стояла, 

Ялина стояла тонка да ввсока, 

Тонка да висока, листом да широка. 

А під тою ялиною три столи стояло, 

Три столи стояло, три свічі горіло, 

Три свічі палало, три святі читало. 

Книги читали, правди шукали, 

Правда пропала, кривда настала. 

Пане маляру, змалюй мінї перстень, 

Перстень серебряний, чи не даруваний? 

Пане маляру, змалюй мінї чашу, 

Чашу золотую — людей частувати, 

Перстень серебряний — челядь дарувати. 

Зап. В. Яблоноеський , 1895 р. в Одесі вгд парубка з сл. Гбцу- 
лової, Тирасп. пов. Херсон, губ. 

115. Святі трубачі. 

А. 

Гей знати, знати, котре господар, 

А то господар, на імя (Іван); 



209 


Єго подвіря сріблом леліє, 

А в его дворі два-три королі: 

А 1 ) перший король — то сам Господь Бог, 
А другий король — то святий Юрій, 

А третий король — то святий Дмитро. 

В святого Дмитра труба 2 ) срібна, 

В святого Юра труба іс 3 ) тура, 

А в Господа 4 ) Бога труба з однорога. 5 ) 

Ой як затрубі в й а святий Дмитро, 

Гори, долини копами 6 ) вкрили; 

Ой як затрубів й а Юрій святий, 

Всю кригу розбив, дерево розцвив; 

Ой як затрубів сам Господь з неба: 
Врадувала ся на роли скиба, 

На роли скиба, у мори риба, 

У мори риба, у поли зїля, 7 ) 

У горах зїля, у стогах зерно. 8 ) 

Всі ся церковці поростворали, 

Всі ся свічечки позажигали. 

Коло престола стоїт Никола, 

Господа славит, три Служби служит: 

Гой першу Службу за господаря, 

За господаря, на імя (Йвана); 

А другу Службу за господиню, 

За господиню, на імя (Анну); 

А третую Службу за челядочку, 

За челядочку, за худобочку. 


Зі збірки Онуфрія Савчука, Ясенів Горінший, пов. Посів. 

Відміни: До сього варіанта дуже близький Вас. Басараба з Лнховець, Бо- 
городчан. пов. х ) Гой 2 ) Трубочка. 3 ) 3 буйного. 4 ) В святого. 5 ) 3 єдинорога (труба 
пропущена). 6 ) Всі в біль ся. 7 ) У горах зело. 8 ) Далі нема. 

Вар. В. Булки зі Струтина Вияшого, зап. 1864 р., пе цілий, але вамітний 
тим, що в нїм приходить аж пять трубачів: Димитрій, Василій, Георгій, Яков 
і Спаситель: А як затрубів святий Яков, 

Аж ся зробило на світі не тако. 

А як ватрубів святий Спаситель, 

Уже ся зробило хліба багато. 

Б. 

Славен ес, Боже, по всему свиту По монастирях, по людских домах. 

II по всіх церквах и монастирях, Ми вам скажемо файну писмочку: 

КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 14 




210 


В нашого пана новії доми, 

Новії доми, тисові столи, 

А по тих столах білї скатерці, 

А поза стїлю сидет светії, 

А в чола стола все три королі: 
Один королю, наш светий Царю, 
Другий королю, шьий светий Дми- 

[тро, 

Третий королю, светий Юрію. 
Вни сидет собі, тай трубет собі, 
Вни трубет собі на штири чьисти. 
В нашого Бога трупка золота, 

В светого Дмитра трубка сриб- 

[ненька, 

В светого Юра з буйного тура. 
Ай ек затрубив шьий светий Дми- 


Всю кригу розбив, дерево розвив. 
Ай ек затрубив наш светий Царю, 
Тай розвеселив всю божу земню. 
Тогди земниця стала весела, 

Тай уродьила жито, пшеницю, 
Жито, пшеницю, всеку пашницю. 
Славен ес, Боже, по всему свиту 
ТІ ти е славний, наш ґосподарю! 
Ми тя винчюем гаьистем, здоровем, 
Шьистем, здоровем. пробутком 

[добрим, 

Пробутком добрим тай биком дов- 

[гим. 

ІІо двору піьистя на худобочку, 
А в дїм здоровя на челядочку. 
Воими светками все й Ризденими, 
А шьий прийшлими, все й зеле¬ 
ними, 

Все й рик вид року, токма до вику. 


|тро, 

Тай покрив зимков всї гори біло. 
Светий Юрію бой ек затрубив, 


Зап. В. Ми хай люк від Михайла Віцняка Лукащу косого в ТСра- 
сноїли , пов. Посів. 



В нашого пана хороша жена, 
Рано, рано, дужи ранейко!* 
Вона Вогови всї ризи прала. 

Ой прала, прала на край Дуная, 
А їх сушила над синим морем, 

А їх качила в тура на розі. 

За нею ішли три вівчарики, 

Три вівчарики, всї три святії. 
Носили вони тай три трубойцї, 
Тай три трубойцї на праві руді: 
Перший вівчарик, святий Нико- 

[лай, 

Другий вівчарик тай святий 

[Юрий, 

Третий вівчарик сам Ісус Христос. 
Ой як затрубів святий Николай, 
Пішли голоса аж в темні лїса. 

А всїї пташки позалітали, 


Позалітали тай не сьпівали, 

А всїї гори позамирали. 

Ой як затрубів та святий Юрій, 
Та святий Юрій та у срібную, 
Пішли голоса аж в темні лїса. 

А всїї лїса позацвитали, 

А всїї пташки повилітали, 
Повилітали тай заспівали. 

А як затрубів сам Ісус Христос, 
Сам Ісус Христос та в золотую, 
Та на третий день тай на Велик- 

[день, 

Аж всї сї церкви порозтваряли, 

А всї сї свічки тай запалили, 

* 

А всїї ксьондзи на службу стали, 
На службу стают тай Бога просят. 
Правлят всеношне за ґосподарі, 
Правлят ютренї за ґосподиню, 



211 


За ґосподиню, за молодую, За челядойку, за домовую, 

Правлят службойку за челядойку, За домовую, за молодую. 

А за тим словом будьтя здорові! 

Зап. у Ременовг , Львів, пов. Ст. Тис , 1912 р. 

Г. 

Ой в сего ґазди файна ґаздині’, Ай святий Петро й а в роговую, 

Конець Дуная вна ризи прала, Високі гори зазеленїют, 

Вна ризи прала з Господа Бога. Ай усї пташки повилїтают, 

Де їх сушила? В тура на розї! Повилїтают, красно співают. 

Де їх тачала ? В Бога за дверма! Ой як затрубит ай сам Господь 

Ци птах, ци туман, ци білї вівці? [Бог, 

Ходят за ними три вівчарики, Ай сам Господь Бог й а в золотую, 

Три вівчарики, всі три святії. Та в великий день, та на Велик- 

Носят при собі та по трубоццї: [день, 

И а в Николая та мідяная, Всї церковці порозтвирают сї, 

Святого Петра єлей рогова, А в тих церковцях служби сї 

В Господа Бога єлей золота. [правят. 

Ой як затрубит святий Николай, Правят утреню за господиню, 
Святий Николай у мідяную, Правят всеночне за господарем. 

Високі гори аж побілїют, Служба сї правит за худібкую, 

Ой усї пташки позанїмлюе, За худібкую за роговую, 

Позалїтают, вже не співают. За челядоньку за домовую. 

Ой як затрубит ай святий Петро, Але й посполу, що е в сїм дому. 

Зап. в Жураках, від 80-лїтного діда Адама Дрогомирецького , 
1898 р. Михайло Яригиковський. 

А 

Знати си, знати, тай котре ґазда, Земля замерзла, люд засмутив си. 
В ґазди ворота з самого злота, Тай ек затрубив сьвитий Никола, 

В ґазди подвіре—все срібло біле. Я всї си гори тай забіліли. 

Ци мгла, ци вода на двір налягла? Тай ек затрубив пресьвитий Юрій, 

Нї мгла, вї вода, все білі вивцї! Я всі си гори зазеленіли. 

Гой за вивцями три пастиречьки. Тай ек затрубив сам сьвитий 
Гой ідут, ідут, по трубці несут. [Господь, 

В сетого Дмитра трубочька хитра, Вдарили голоса попид небеса, 

Я в Николая все й роговая, Божі си церькви порозтворяли, 

Тай у Юрія все й мідяная, Сеті си сьвічьки тай засьвітили. 

Тай и в Господа шьирая злотая. Ой коло пристола сьвитий Николай 

Та ек затрубив пресьвитий Дми- Гой ходит, ходит, звоночьком дзво- 

[тро, [нит, 



212 


Звоночьком дзвонит тай Бога 

[просит, 

Гой Бога просит за цего ґазду, 

Зап. в Бабині, Косівського 
М. Тим яківна. 


За цего ґазду тай за ґаздиню, 
Гой за ґаздиню, за всу чалядку. 

пов. від Палія Палїйчука в 1911 р. 



Ції дома, дома, наш пан ґосподар? 

Ой дай Боже!* 

Ой ми знаємо, що ґазда дома. 

В нашого ґазди срібні ворота, 

Срібні ворота, з самого злота. 

Ой на подвірю ни мгла налїгла, 

Ни мгла налїгла, все білі вівці. 

Ой за вівцями три пастері йдут, 

Ой ідут, ідут, по трубці несут. 

В сьветого Дмитра трубочка хитра, 

А в Николая ще й роговая, 

А у Юрія все мідїнная, 

А у Господа з щирого злота. 

Як май затрубив святий я Дмитро, 
Забіліли ся гори, долини, 

Гори, долини, ще й полонини. 

Як май затрубив святий Николай, 
Замерзли гори, люд засмутив ся. 

Як май затрубив пресвятий Юрій, 
Зазеленіли гори, долини, 

Гори, долини, ще й полонини. 

Як май затрубив сам Господь святий, 

Я звеселив ся весь мир на земли, 

Весь мир на земли, церкви, косцьоли, 
Церкви, косцьоли, в церквах пристоли. 
Що у тих церквах пристоли стое, 

Що на пристолах проскури стое, 

На тих проскурах ксьондз служби правит, 
Ксьондз служби правит, все не простії, 
Все не простії, а все святії: 

Першу службочку на святе Різдво, 

Другу службочку на Василїчко, 

Трету службочку на великий день, 

На великий день, бай на Великдень. 



21Б 


Одну службочку за челядочку, 

Другу службочку за мого ґазду, 

Трету службочку за мене саму. 

Вінчуемо вас щьистем, здоровем, 

Щьистем, здоровем, свитим Рождеством. 

Зап. в Соколівцї, Косгвського пов. від Аксентія Колобеймука , 
М. Тгшпківна. 



Ой з за гір, з за гір, з за полонини 
Радуй ся — радували ся усї сьвитії 

[рождеству !* 

Та вілинула біла хмаронька. 

Шо то не е ми біла хмаронька, 

Ей то ми е ботей овечок, 

Ботей овечок молодчикових, 
Молодчикових бай Василькових. 

На перед овец білий молбдец, 

А за віуцьими три віуньирики, 

Три віучьирики, усі три сьвитії, 

Усї три сьвитії, не однакії: 

Бо одно віучьирь усе сьвитий Юрий, 


Та сьвитий ІОре, не так то буде, 
Бо суботонька послїдна днинка, 

А у неґілоньку усе не годит сї. 
Будім мішьити у першу днинку, 
У першу днинку, у понеґілчик, 
У понеґілчик понад вечірчок, 
Будем мішати тай віступляти, 

Ой из царини усе у полонини, 
Будїм мішати тай тромбітати. 

Так Господь мовит: ТромбечиДОре, 
Тромбечи, Юре, у свою тромбітку, 
У свою тромбітку у голосную, 

У голосную, у листовую. 


А другий віучьирь ба сьвитий Петро, Пішли голоса по усих низинах, 
А третий віучьирь сам сьвитий Господь. Та по низинах, по буковіінах, 


Тай йдут собі тай несут собі 
ІІо сопілонцї, по трбмбітонцї. 

У сьвитого Юра усе листовая, 

У сьвитого Петра бай цьвітовая, 
У Бога сьвитого усе золотая. 

А у неґіленьку дуже раненько 
Посходили сї усї товариші 
Та до купоньки до порадоньки. 
Віуцї лишили на молодчика, 

На молодчика, на віучьирііка, 
Сами сї зньили на небесоньки, 
На небесоньки та до службоньки. 
Службу служили, раду радили, 
Шо у котру днину віуцї мішьити. 
Та Юрий мовит, шо у суботоньку, 
А Петро мовит, шо у неґілоньку, 
А Господь рече: Усе сьвитий Юре! 


По буновинах, по усих річйнах, 
Та по річйнах, по кирничинах. 
Усї низини зазеленіли, 

Буковини сї зашаріли сї 
Та зазулечки повилітали, 
Повилітали, защебетали. 

И усї сї річки порозмерзали, 

Усї сї кирнички повипоуняли, 
Пообцвитали усе лотадами. 

Та усї овечки та заблеяли, 

Усї сї віучьири израдували, 

Тай усї віучьири тай усї душі. 
Лиш одна душка сумненька була, 
Сумненька була, бо грішна була, 
Надогорьила вітцю и ненцї. 

Тота сї душка розвеселила, 
Покаяла сї, Бога просила. 



214 


Та Господь мовит: Тромбечи, Пе- 

[тре! 

Тромбечи, Петре, у свою тромбітку, 
У свою тромбітку у голосную, 

У голосную, у цьвітовую. 

Як затромбітау усе свитий Петро. 
Пішли голоса по полонинах, 

По полонинах, по 5 г сих царинах, 
Тай по у сих садах, по ваногра- 

[дах, 

По виноградах, по пасїченьках. 
Усї полонини у цьвіту стали, 

Усї полонини тай усї царини, 
Тай усї сади тай виногради. 
Зродило цьвіту по усему сьвіту, 
А пчолоньки сї бай изроїли, 

Як сї зроїли, на цьвіту сїли, 

Та на цьвіт спали, медок зібрали, 
Зібрали медок, жоутий воіцечок. 
Солодок медок д’ сьвит вечерови, 
На вечероньку молодчикови; 
Жоутий воіцечок на тоусті сьвічі, 
На тоусті сьвічі д’ сьвитому Різ- 

!дву- 

Як затромбітау сам сьвитий Го- 

[сподь 


У свою тромбітку, я у голосную, 
Я у голосную, я у золотую, 
Пішли голоса попід небеса, 
Попід небеса, на скрізь небеса, 
На скрізь небеса на штири чьиста, 
На штири чьиста по манастирьих, 
По манастирьих, по усіх церкоу- 

[цьих. 

Сами сї церкви подомикали, 
Сами сї сьвічі позажагали, 

Сами сї дзвони бай продзвонили, 
Та ладани сї запалили сї, 

Сами сї книги подощіпали, 

Тай ангелоньки на службу стали, 
На службу стали тай заспівали і 
Т а заспівали усе соборную, 
Молодчикови заздороуную, 

Ой за іцістечко, за здороулечко. 
Тай за сим словом най росте здороу, 
Най росте здороу тай не сам собоу, 
Не сам собою, з вітцем, матїнкоу, 
Тай из братцьими, из сестричками, 
Из усим родом докола двором, 
Шо на многи лїт, на доугий вік, 
Від сего року аж до другого, 
Поможи, Боже, діждати его. 


Зап. від Ів. Мельника в Зелсници А. Очищук. 

Паралелі: Ол. ІІчілка, Укр. колядки, ч. 7 (Кіев. Старина, 1903, IV, ст. 
137—138). — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 181—210, ч. 14 —Г. Купчанко, 
ИЬсеи, ст. 374, ч. 2. — О. КоІЬегд, Рокисіе, І, ст. 99—101, ч. 7. — Мета, 1863, 
ст. 164—165, ч 1. — В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 39—40, ч. 6; ст. 54 — 56, 
ч. 6—8. — Я. Головацкій, Народ, ніс їй, III, ст. 110, ч. 2; ст. 532—533, ч. 1; ст. 
5ІЗ-544, ч. 2. 

116. Розмова святих. 


Ой там на горі древо рубають, 
Древо рубають, церкву будують. 

У тій церковці престоли стоять, 

А на престолах три святцї сидять: 
Першеє святне — святий Микола, 
Другеє святце — святе Юрія, 
Третєє святце — сам Бог небесний. 



215 


Що перший казав — святий Микола: 

Ой як я схочу, то й поморожу 
Гори, долини, поля, діброви. 

Що другий казав — святе Юрія: 

Ой як я схочу, то й зазеленю 
Гори, долини, поля, діброви. 

А третій казав — сам Бог небесний: 

Ой як я схочу, все розморожу, 

Все розморожу і обігрію 
Гори, долини, поля, ярицї, 

Поля, ярицї, жита, пшениці. 

О. Пчілка, Укр. колядки, Кіев. Стар. 1903, іш. IV, ст. 136, ч. 6. 


117. Як у світі жити? 

А. 

Гой наш паночку, господарочку,*) Як в світі жити, ни зогрішити; 

Ой вийди ід нам на порадочку; Ни зогрішити, Бога хвалити, 

Ой порадь-же нас, як в світі жити, Сина его і духа світого. 

Зі збірки В. Равлюка , Орелець. пов. Снлтин , зап. від М. Лукєн- 


чука , 17 сгчня } 1890. 

Пане, паночку, ґосподарочку, 
Війдиж ти ід нам на порадочку. 
Ой пораґь ти нас, як у сьвікі жити, 
У сьвікі жити, Бога хвалити. 

Бога хвалити тай Сина его, 

Ой Сина его, тай Духа сьветого, 
Ой Духа сьветого, та всьі сьвекії, 
Ой всьі сьвекії, пречисту Ґіву, 
Пречисту Ґіву, Тройцу сьветую. 
Колом двором, бувай нам здоров; 
Бувай нам здоров, пане ґосподарю, 
Живачів , Коломийське. Зап. 


Та не сам собою, з ґосподиною, 

З ґосподиною, з всев челядкою. 
Дай же ти, Боже, що в Бога просиш! 
Я в Бога прошу бардзо не много, 
Бардзо не много: щіське, здорове, 
Щіське на дворі, на худобочку, 
Здорове я в ґім, на челядочку. 
На худобочку, на роговую, 

На челядочку, на домовую. 

А за сим словом бувай нам здо- 

[ров. 

. Отефанович. 


118. Колядники вдають купців. 

Ой опоздиу си й місьиць у крузї, 

Дай Боже, дай йиму, Боже, шьшьистьи, здоровйи.* 
Але й забарну си гість у дорозі'. 

Ай ишли туда усе девять купций, 


*) За кождим стйхом додав ся: „Гой дай Божи!“ 



216 


Ай девять купций, усе й чужожонцї. 
Ой ишли они питаючі си 
Дисьитого ґазди, шо й у тім домі. 

Ой ми йиго си бай допитали, 

Ой шобих йиму пришьибитали, 

Йик соловійа йа у тузі, у лузі, 

Йик зазулечка при буковивї, 

Йик ластівочка при новім домі. 

Вин бо сиди си тай у своїм дому, 

Але й у дому тай коло столу, 

Радочку радьи, йик би й удати, 

Йик би й удати, відвінувати. 
Відвінуйимо тай сріблом, злотом, 

Тай сріблом, злотом, йироу г ппіеницеу, 
Будім приймати тай чім нам Біг дау. 

Коли йис дома, вийди ко ид нам, 
Вийди ко й ид нам, подьикуй ко нам, 
Иодьикуй ко нам за кольидочку. 
Вінчуйим тебе многа літами, 

Многа літами, шьпіьистьом, здоровйом, 
З твойоу ґазди неу тай з діточками, 
Бай з діточками тай з худсбочкоу, 

Вид сего року шьий на другий рік 
Гості приймати, бечьилувати, 

Ой сріблом, злотом, тай даром божим, 
По двору шьистьи на худобочку. 

Йик жи ви дома, вийдїт ко й ид нам, 
Вийдїт ко й ид нам, подьикуйти нам. 

Зап. Ш. Кузьмах у Жабю Ільци. 


119. Колядники домагають ся коляди. 


Прилітала ластівонька, 
Прилітала, щебетала, 

Па е в дому пан ґосподар. 
Яж бо знаю, що е в дома, 
Сйдит собі в конец стола, 
Пише листоньки дрібненькі. 
Коло нього жона его, 
Ближше его діти его, 
Дальше его слуги его. 


На нїм поясок щирозлотий, 

В тім пояску калитонька, 

В калитоньцї девят гривен, 
Десятая золотая. 

Як не даси нам теє золотое, 
Украдемо у вас красную панну, 
Занесемо еї далеченько, 

Що батенько конем не доїде, 

Що матінка пішки не дійде, 



217 


А братейко з лучка не дострілит, 

А сестронька перстенцем не до- 

[котит, 

А миленький піде, возьме. 

Збірка, 3. Ходаковського , ч. 864. 

Колядки евященникови. 

120. Родина священника при занятю. 

Ци дома, дома господинонько? Ци дома, дома синоньти його? 

Ой дома! Не повідаут.* Щож они дїут? Листя читаут. 

Що-ж овін дїе ? Служит служебку, Ходім же, ми їм заколедуйме, 
Служит служебку та у престола. Чей же нам дадут по коледочцї, 
Ходім же, йому заколедуйме, По коледочцї, по червоному. 

Чей же й нам він дасть по ко- 

[ледочцї, Ци дома, дома донечки його? 

Чей нам відправит хоть по служ- Щож они дїут? Хустоньти шиут. 

[бочці. Ходім же, ми їм заколедуйме, 

Ци дома, дома господинова? Чей же нам дадут по коледочцї, 

Щож она дїе? Колачі пече. По коледочцї, хоть по хусточці 

Ходім же, ми їй заколедуйме. 

Чей же нам она дасть по коледочцї, 

По коледочцї, по колачеви. 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 31. Гринь Турчин із Синевідська. 
Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬени, Ш, ст. 17—18, ч. 22. 

121. Священник будує церкву. 

По горі, горі павонькі ходят, В другі дверенька еґбмость ходят, 

А на доліінї ніренько ронят. Єґомость ходят, ручві убирают, 

Єґомость ходят, усе заходжают, Ручкі убирают службу служити, 

Свої тесельцї усе порадшают: Службу служити та соборбуную, 

Тесїг ми, іесїт усе с хорбшенька, Та соборбуную, заздорбуную, 

Усе с хорбшенька на троє дверці, За здорбулїнька господаренька, 

На троє дверці, на три окбнця: Господаренька й господіїнонькі, 

Перші дверенька до схід сбнїнка, Господііаонькі, усьої челядкі. 

Зап. від Гн. Паращака в Лікти, Дрогоб . пов. в вересні , 1901 р. 
Вол. Аевинський. 

122. Прилади до церкви. 

Ци дома, дома ґосподаренько ? Слуги в дорозі трьома возами, 

Ґосподарь дома, слуги в дорозі, Трьома возами, шістьма волами. 



218 


З дороги їдут, все добро везут: А с тих книжечок служби сї правїт, 

В однім возочку самі дзвоночочки, Служби сї правїт за ґосподаря, 

В другім возочку самі книжечки, За ґосподаря, за ґосподиню. 

В третім возочку ой проскурочки. А проскурочки на дору крают, 

Дзвоночки дзвонят людем до сходу, На дору крают, вірним роздают. 

Від Якова Жупника зап. Мих. Комашок I і .)08 р. в Іванівцях, 
Коломийського пов. 

123. Священник приймає гостий 

Вибирали се еґомосценько, Плили зіроньки та по небоньку, 

Ой рано, рано перед Йорданом!* А місеченько серединоньков: 
Вибирали се та до церковки: Ой деж ти спішиш та місеченьку? 

Сама се церков їм вітворила, До іґомосцї та в гостиноньку. 

Сами се свічки їм засвітили, Сами іґомосць хату замітают, 

Сами се книжки їм розложили. Хату замітают, столи заставляют, 

А в тій церковцї коло престола, Столи заставляют, хлїба накла- 

Сам Господенько службоньку пра- [дают, 

[вит, Великих гостей се сподївают. 

Службоньку правит за еґомосця, Оден гостенько то місеченько, 

Свіченьки горят за їмосцуню, Другий гостенько ясний соненько, 

За родиноньку та челедоньку. Сам Ісус Христос на гостиноньцї, 

А Матир Божа в серединоньцї. 

Зап. 1880 р. у Григоровг , Кунацького пов. 

124. Хрещене Христа. 

Ой отче, пане* пане ерею, Тогди си з неба звізда з’явила, 

Ми си ізійшли на святе Різдво, Тогди в’на Дїві й дитю світила 

Бо нас післала Божая Мати, Тогди злинули з неба ангели, 

Ой нас післала — самі братчіки, Золоту трону з неба ізнесли, 

Самі братчіки святої церкви. І злотну трону, злотну корону. 

Ми вам скажемо та й новиночку: Там сп сходили усї пророки, 

Ой дай вам, Боже, золоті хрести, Усї пророки — Мойсей приказав 

Золоті хрести, від царства ключі. Осмої днини обрізувати. 

Ви Бога молїт — до церкви йдучи, Тогди пророки Бога молили, 

А ми вам скажем та й новиночку, Як би вни імя дитю надали? 

Ой пане-отче та й панї-матко, Імя надали — Ісусе Христе. 

Ой новиночку — за Матку Божу: А вже лиш дитя по злотій троні', 

Пречиста Дїва дитя родила По злотій троні, світлій короні 

Бо Вифлеемі, убогой стайни. Пречиста Дїва, Матка Христова, 

Як То вродила, красно вповила, Зазвала Йоана Хрестителя: 

Красно вповила, в ясли вложила. Іди ми, зхрести Сотворителя, 



219 


Шо нам сотворив небо і землю. 
Узяли дитя на сине море, 

На сине море — на Галилейске, 
На бристру ріку — на Йордан воду, 
Поклали Христа на сине море, 
Дитя скупали, головку змили, 
Тогди си люди усї сходили, 
Водицї брали, Бога молили. 


Ми вас вінчуем сими святками, 
Сими святками та різдвяними: 
Ой дай вам, Боже, шо в поли 

[врожай, 

У току буйно, в пасїцї рійно, 

В пасїцї рійно, а в дому скрійно. 
По двору щастя — на худобочку, 
А в дім здоровя —на челядочку. 


Зі збірки Онуфрія Савчука , Ясенів Горігиний, пов. Посів . 

Ся колядка призначена спеціально для священника, але й усї инші з II роз¬ 
ділу вважають 8а такі, що можна їх колядувати священникови. 


IV. Колядки господини. 


125. Ремісники приладжують строї господини. 



Ой над Дунаєм, над береженьком, 
Стоїт ми, стоїт світлонька нова, 
Світлонька нова, гей оріхова. 

А в тій 1 ) світлоньцї саме столове, 
Поза столове сидят особе, 

Сидят особе, все реміснички, 

ІЗсе реміснички, самі 2 ) шевцеве. 
Ой ладет, ладет червін сафіян, 
Ой 3 ) ґаздиненьцї 4 ), на іме (Аннї). 


Ой над Дунаєм, над береженьком, 
Стоїт ми, стоїт світлонька нова, 
Світлонька нова, гей оріхова. 

А в тій 1 ) світлоньцї саме столове, 
Поза столове сидят особе, 

Сидят особе, все реміснички, 

Все реміснички, самі 2 ) кравцеве, 
Ой ладет, ладет дорогу шубу, 
Ой 3 ) ґаздиненьцї 4 ), на іме (Аннї). 


Ой над Дунаєм, над береженьком, 
Стоїт ми, стоїт світлонька нова, 
Світлонька нова, гей оріхова. 

А в тій світлоньцї саме столове, 
Поза столове сидят особе, 

Сидят особе, все реміснички, 

Все реміснички, саме ткачеве. 

Ой ладет, ладет дорогий завій, 
Ой ґаздиноньцї, на іме (Аннї). 


Збірка Ів. Вагилевича, ч. 60. Павло Остапків із Глубокого. 

Рук. Оссол. 2411, т. П, к. 171.: Удовици. *) ті, 2 ) саме, 3 ) гей, 3 ) каздшіеньцї. 
Приспів: Ой дай Боже. 

Б. 


Ой у лужечку, над бережечком, 
Стоїт світлонька горіховая, 
Горіховая, дуже новая. 



221 


А в тїй світлонцї стоят спільники 
На тих спільниках сидят шевчики, 
Ой крают, шиют бутки, чобітки. 


Кому-ж то буде? - 

Ой у лужечку і т. д. 

На тих спільниках сидят кравчики, 

Ой крают, шиют дорогу шубу. 
Кому-ж то буде ? — Наші(й) ґаз- 

[дини! 

Зап . 1900 р, Василь Басараб у 


- Нагаі(й) ґаз- 
[дини! 

Ой у лужечку і т. д. 

На тих скільчиках сидят ткачики, 
Ой роблют, ткают шовковий завій. 
Кому-ж то буде ? — Наші(й) ґаз- 

[дини! 

йяхівцях , Богородч. пов. 


В. 

Ой серед села нова світлонька, 1 ) 

А в ті світлонцї тисові столи, 
Тисові столи й все китровії, 

На них обруси китайовії. 

За тими столи самі кравцьове: 

Ой шиют шуби чесні ґаздини, 

Чесні ґаздини на неділеньку. 


Ой серед села нова світлонька, 
А в ті світлонцї тисові столи, 
Тисові столи й все китровії, 

На них обруси китайовії. 

За тими столи самі ткачове: 
Робят завоец чесні ґаздини, 
Чесні ґаздини на неділеньку. 


Ой серед села нова світлонька, 

А в ті світлонцї тисові столи, 

Тисові столи все китровії, 

На них обруси китайовії. 

За тими столи й самі шевцьове: 

Шиют чобітки чесні ґаздини, 

Чесні ґаздини на неділеньку. 

А за сим словом... 

Записано в Дубі , 10 липня , 1867 р. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсви, II, ст. 47, ч. 13; Ш, ст. 33—34, 
ч. 6. — П. Чубинскій, Труди, ПІ, ст. 406, ч. 133 — А. Потебня, Колядки и ще- 
дровки, ст. 707—709, ч. 69. 


126. Господиня вистроюєть ся. 


А у лузї, у лузї, й а у калиновім, 
У неділю, у неділю рано 
[ясне сбнїнько сходит !* 

Наші поважна й а вбирає ся, 

И а вбирає ся у дорогий саят. 


А. 

А у лузї, у лузі й а у калиновім, 
Наші поважна й а вбувае ся, 

Й а вбувае ся у злоті чобіткє, 
6і пахоуцс у кармазинбньцї. 
Хусточка гбрит бес полбмени, 


За кождою стрічкою додав ся: „Ой дай Боже!“ 



222 


Перстенець тліє, як сонце гріє, А за тим словом бивай здорова, 
Дорогий саят хату замітат, Бивай здорова, ґречна, поважна, 

Злоті чобіткє тиснут пальчикє. Ґречна, поважна господи ненько. 


Не сама с собоу, з окблим двором, 

З окблим двором, с хорошим рб- 

[дом. 

Дай же ти, Боже, а у поли полон, 

А у поли полон, ай зо усіх сторон. 

Дай же ти, Боже, густі копбнькі, 

Густі копбнькі, ріснї снопбньві. 

Зап. у Кропивнику II. від М. Шклярл , у вересні 1901 р. Волод. 
Левинський . 



Ой в лузі, лузі, а в калиновім, Сама ми сидит в світлі світлойцї, 
Там калинойка там процвитае, Єі пахоля а в кімнатойцї. 

Там ґаздинойка там ся вбирає. Сама ми пила солодок медок, 

Убирає ся в золоту главу, Єї пахоля зелене вино, 

Єї пахоля ай у сукиньки, Єї служейки вороне пиво. 

Єї служейки в лихі шубойки. 

Тисовицп , п. Самбгр. Зап. Мих. Куцериб. 


127. Господиня вистроєна. 

Перша ґрупа. 

А. 

Гей з тиха, брати, тай наступаймо На ні хусточка дуже дорога, 

До сего двора новесенького. Гей сторгована в місті Сучаві, 

Гей бо в сім дворі вельможна А купована в місті у Львові, 

Гпаня, В місті у Львові за сто червоних. 

Вельможна паня тай ґосподиня. 

Друга строфка і третя така сама, лиш замість слова „хусточка" кажуть у дру¬ 
гій строфцї „шубочка", а в третій: „черевички'. 

При тім повтаряють: Гой дай Боже. 

Зап. Ст. Томенчук , Сапогів, Ворщів. пов. 

Відміни: Сю колядку співають також дівчині, змінивши стр. З—4 так: 

Гей бо в сім дворі їречная панна, 
їречная панна, чом Марисенька. 



З тиха, 1 ) братя, 2 ) приступаймо, 3 ) 
До того дому 4 ) славненького, 5 ) 
Бо 6 ) в тім дому 7 ) пишна 8 ) пані, 


За сто злотих черевички на ній; 
За сто злотих, за червоних, 

За пару коників 9 ) вороних. 



223 


Дальше повтаряють додаючи: панчошки, спідничка, запаска, пояс, кошуля, 
перстенець, хустка і чипчик. 

Збірка 3. Ходаковського, ч. 857. 

Відміни: В варіанті В. Антонюка 8 Бучацького пов., зап. 1912 р.: ] ) 3 цїха. 
2 ) Брацї. 8 ) Ііристимпайцї. 4 ) До сего двора. 5 ) Шляхецкеїо. °) Я. 7 ) Дворі. 8 ) Слїч- 
пая. '•') За пару коний, за. 

В вар. Невідомого: 3 ) 3 цїха, браця, приступайте. 4 ) Двору. 5 ) Шляхецкеїо. 
7 ) Дворі. ь ) їречпа. 

Паралелі: А. Терещснко, 1 : ьіп> рус. народи, VII, ст. 29 (поль. вар.) — Я. 
Головацкій, Народ, пТ.сии, II, ст. 141, ч. 3. 


Друга Група. 

А. 


Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї панчішки за сороківця, 

За сороківця, ба й за червінця. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї чобітки за два червінці, 
За два червінці, за сороківцї. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї сукенки за три червінці, 
За три червінці, за сороківцї. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї кошулька за сороківцї, 

За сороківцї, самі червінці. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї поясок за пять червінців, 
За пять червінців, за сороківців. 


Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

Ой на нї чіпчик за шість червінців, 
За шість червінців, за сороківців, 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

На нї хусточка за сім червінців, 
За сїм червінців, за сороківців. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

Ой на нї шуби вісім червінців, 
Вісім червінців, за сороківців. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 

А в неї перстень девять червінців, 
Девять червінців, за сороківців. 

Ой у нашої господиненьки 
Стоят убори на три комори. 
Золота тканка десять червінців, 
Десять червінців, як сороківців. 


Мае-ж то она все в коміроньках, 

Все в коміроньках та й у світлоньках. 
Можна панонька господиненька, 
Господиненька сего домоньку, 

Сего домоньку, чом Оленонька. 
Вінчуемо-ж тя щастем, здоровем... 

Зап. В. Посацький , Лолии. 



224 



Я в цего ґазди ґречна ґаздиня, 

Дай Боже!* 
Видимо на нїй файні чоботи. 
Коштуют її й один золотий, 

Й один золотий, а все червоний. 
Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, ек зазулечка. 

Я в цего ґазди ґречна ґаздиня, 
Видимо на нїй шовкову сукню. 
Когатуеж її два золотії, 

Два золотії, все червонії. 

Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, ек зазулечка. 

Я в цего ґазди ґречна ґаздиня, 
Видимо на нїй мудрий киптарик. 
Коштує її три золотії, 

Три золотії, все червонії. 

Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, ек зазулечка. 


Я в сего ґазди ґречна ґаздиня, 
Видимо на нїй срібную зґарду. 
Коштує її штири золотї, 

Штири золотї, а все червоні. 
Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, ек зазулечка. 

Я в цего ґазди ґречна ґаздиня, 
Видимо на нї шовкову фустку. 
Коштує її пять золотії, 

ІІять золотії, а все червоні. 

Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, єк зазулечка. 

Я в цего ґазди ґречна ґаздиня 
Видимо на нїй злотнї ковточки. 
Коштуют її шість золотії, 

Шість золотії, а все червоні. 

Вна собі ходи єк кукулочка, 

Єк кукулочка єк зазулечка. 


Я в цего ґазди ґречна ґаздиня, 

Видимо на нїй вой срібний пер- 

[стїнь. 

Коштує її сїм золотії, 

Сїм золотії, а все червоні. 

Вна собі ходи ек кукулочка, 

Єк кукулочка, ек зазулечка. 

Вінчуем тибе іцистем, здоровем, 

Щистем, здоровем, многая літами. 

Зап . від Дмитра Мартищука 1911 р. в Зеленій Ріцї ад Жабе , 
повіт Посів, Богдан Заклинський. 


128. Господиня шиє для мужа. 


Ой рано, рано куроньки піли, 2 ) 
Ой еіце ранше ґаздиня встала. 
Ой ходит собі по коморонцї, 

Но коморонцї, по оборонці*. 


Та взяла собі три круги воску 
Та усукала три свічи ярі: 

При едні свічи личко вмивала, 
ІІри другі свічи личко втирала, 


х ) За кождою стрічкою додав ся: „Ой дай Боже! я 



225 


При треті свічи роботу взяла, 
Роботу взяла, шитенько шила, 
Шитєнько шила свому мужеви, 
Свому мужеви, ґосподареви. 

Ой як ізшила тай істачала, 
Муженька вбрала, попротягала. 
Біле личенько поцілувала. 


Та взяла его за білу ручку, 
Повела его перед матінку: 

Ой пене, нене, ци хвалиш мене? 
Хвалю тя гоже, хвали тя, Боже. 
Убралас мужа Богу на хвалу, 
Богу на хвалу, людем на славу, 
Людем на славу, собі на гонор. 

А за сим словом.... 


Записано в Лубі , 10 липня , 1867 р. 


129. Господиня вишиває сорочку для короля. 

Ой ясна, ясна на небі зора, 

Ой красна, красна у Сатка жона... 

І красовита і грошовита, 

По двору ходить, як сонце сходить, 

А в хату ввійде, як зора зійде: 

Як заговорить, як дзвін задзвонить, 

Як засьмієть ся, сад-виноград веть ся, 

Як зажартуе, коня дарує... 

А в дома нема, десь у короля, 

Шиє кошулю самому крулю. 

А на рукавці сиві голубці, 

А на пазусі різнії цвітки, 

А на комірці раськії пташки; 

Сиві голубці як не загудуть! 

Разнії цвітки як не зацвітуть! 

Раськії пташки в поле полинуть!.. 

За цим же словом бувай же здорова, 

Бувай же здорова, Саткова жона, 

А ції сьвятки сьвяткуй здорова. 

В . Кравченко , Етног. матеріяли, ст. 24, ч. 59. 

130. Господиня вишиває ширинки до церкви. 

Йа в лузі, в лузі, в густім топиру, 

Гей дай Боже!* 

Ой гоньи, гоньи дивне звірйитко, 

Дивне звірйитко семирожатко; 

А в тім звірйитку по девйит ріжків, 

А на десйитім терен із рублів, 

А в тім теренї шовкова постіль, 


КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ. 


15 



226 


На тій постїльци золотий стільчик, 

На тім стільчику ґречна ґаздиня, 

Ґречна ґаздиня — Катериночка. 

Ой сидит, сидит, робітку робит, 

Робітку робит, шитйичко шиет, 

Шитйичко шила — позолотила. 

Нершов ширінцев престіл покрила, 
Другов ширінцев сьвічі підньйла, 

Трету ширінцу дала на Службу; 

За здоровйичко токма за своє, 

Токма за своє й за свого ґазду. 

Дала на службу на свйите Різдво! 
Вінчуем тебе, пишна ґаздине, 

Пишна ґаздине — Катериночко. 

Вінчуем тебе усїма свйитки, 

Усіма свйитки ба й рожденними 
И Відорщами тай радощами. 

Від цего слова тревай здорова. 

Юра Нутащук Ясенів Гор. } Косів. пов. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщива, IV, ст. 76—77, ч. 10. 


131. Господиня шиє і йде по воду. 

Ой у поли, у поли, у шерокім поли, 

Сьвитая! сьвитая церкоу по усему сьвіту и у небі!* 


Стоїт сьвітлонька мурованая, 
Мурованая, оріховая. 

У ті сьвітлици млода невіста. 

Ой сидит собі, шитьичко шиє, 
Шитьинко шиє на три братчики: 
А май старшому бай кошулечку, 
Середущому бай обшивочку, 

Май молодчому бай шаріночку. 
Та у неділеньку дуже раненько 
Та собі устала млода невіста, 

Ой устала собі та личко умила, 
Дичко умила, Бога просила, 

Бога просила за здороуечко, 

За дольку добру, за щьисливую. 
Йде по водицю у поле у кирницю, 
Так собі ) г зьила двоє відерщу: 


Одним відерцем води зачерла, 
Другим відерцем сама пронерла. 
Она пронерла під буковинку, 

Під буковинку під зеленую, 

Та уна виґіла сивое пташьи, 

Та сивое пташьи, гнїдое турьи. 
Так уна сї круне усе до сьвіт- 

[лоньки, 

Та зі сьвітлоньки до матїноньки: 
Ой мамко моя, шо я виґіла! 

Я там виґіла у широким поли, 
У широким поли, ше у буковинці, 
Там я виґіла сивое пташьи, 
Сивое пташьи, гнїдое турьи. 

Так буковинку у пень искити, 
Так сиве пташьи до рук спіймити, 



227 


Так сиве пташьи, гнїдое турьи, 
Та ми занести у нову сьвітлоньку 
II так прибити у верх скіноньку, 
Та то ми буде у^сю ніч сьвітити, 
Я буду млода шитьичко шити. 


А за сим словом була здорова, 
Була здорова, ґречна невіста, 

Ой не сама собоу, а усим родом, 
їїз усим родом докола двором. 
Від сего року аж до другого, 

А дай же, Боже, діждати єго. 


Зап. від Ів. Мельника в Зеленици А. Онищук. 
Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 75, ч. 8. 


132. Господиня білить біль. 


Ґречная ґаздинько, сідай коло нас, 
Ой дай Боже!* 

Сідай коло нас, послухай ти нас! 
Будемо тобі кольидувати, 
Кольидувати, файно сьпівати, 
Файно сьпівати, правду казати: 
В гаю, Дунаю, чом на камени 
Ґречна ґаздинька більцу білила, 
Більцу білила Богу на ризи, 
Богу на ризи, свйитим на хвалу. 
Йик ей білила, дуже заснула. 

Ой звійили си буйні вітрове, 
Тай тоту більцу чом завійили. 
Ой завійили на тихий Дунай, 

На тихий Дунай, на тихий берег, 
На чисте поле, на сине море. 
Упала з неба біла доріжка, 

Ой тов доріжков ґаздиня ішла, 
Ґречная паня (чом Парасочка). 
Ой ішла, ішла дуже смутненька, 


Стрітила-с она з свйитов Пречи- 

[стов: 

Чого сумуєш, ґречна ґаздинько? 
Того сумую, свйита Пречиста, 
Більцу-м білила Богу на ризи, 
Богу на ризи, свйитим на хвалу, 
Йик ей білила, дуже заснула. 

Ой дес си взели буйні вітрове 
Тай тоту більцу чом завійили 
Ой завійили на тихий Дунай, 

На тихий Дунай, на крутий берег, 
На чисте поле, на сине море! 
Стій та не сумуй, ґречна ґаздине, 
Єст твоя більца в Єрусалимі. 

У твоїй більци служби си служьи, 
Служби си служьи все соборнії, 
За здоровєчко твоє, ґаздинько, 

За помершого твоего ґазду, 

За здоровєчко ваших діточок. 

А за сим словом і т. д. 


В. Шухевич , Гуцульщина , IV, ст. 84 — 85 , ч. 2. Жабе. 


133. Господиня вичікує повороту мужа. 


Сподївала ся господинонька 
Свого милого господаренька, 

Та клала мости з дорогої кости: 
Чейже мій милий з дому надїде, 
З дому надїде, на мости зїде, 
Щоби ся мости не заломили, 
Миленького не затопили. 


Сподївала ся господинонька 
Свого милого господаренька, 

Та клала шати довкола хати: 
Чейже мій милий з дому надїде, 
З дому надїде, на шати зїде, 
Щоби ся шати не заломили, 
Мого милого не затопили. 



228 


Сподївала ся господиненька 
Свого милого господаренька, 
Поклала плоти з білого полотна: 
Чейже мій милий з дому надїде, 
З дому надїде, на полотна зїде, 
Щоб ся полотна не заломили, 
Мого милого не затопили. 


Сподївала ся господиненька 
Свого милого господаренька, 
Садила сади, все виногради: 
Чейже мій милий з дому надїде, 
З дому надїде, у сад заїде, 

В садок заїде, з коника злїзе, 

З коника злїзе, до хати війде. 


Зап. 1864 р. у Струмині Вижнім Вас. Вулка. 

Паралелі: А. Потебня, Колядки и іцедровки, ст. 445, ч. 33. — Я. Голо- 
вадкій, Народ. п'Дсни, II, ст. 87, ч. 24; Ш, ст. 73, ч. 16. — Правда, 1877, ст. ЗОЇ, ч. 5. 


134. Муж привозить дарунки з війни. 

А. 

Ой заспівали рано пташеньки, 

В неділю! В неділю рано зелене вино саджено!* 
Ой вийшлаж іт ним ґосподинечка, 

Ґосподинечка, на іме (Анна): 

Ой не співайте рано, пташеньки, 

Не побуджайте моего пана, 

Бо мій панонько барзо трудненький, 

Барзо трудненький з війни приїхав, 

Тай привіз мінї барз дорогий дар, 

Барз дорогий дар, дорогий рубок, 

Дорогий рубок на головоньку. 


Ой заспівали рано пташеньки, 

Ой вийшлаж іг ним ґосподинечка, 
Господинечка, на іме (Анна): 

Ой не співайте рано, пташеньки, 

Не побуджайте моего пана, 

Бо мій панонько барзо трудненький, 
Барзо трудненький з війни приїхав, 
Тай привіз мінї барз дорогий дар, 
Барз дорогий дар, шовковий дїтник, 
Шовковий лїтник на мій станочок. 


Ой заспівали рано пташеньки, 

Ом вийшлаж іт ним ґосподинечка, 
Ґосподинечка, на іме (Анна): 

Ой не співайте рано, пташеньки, 
Не побуджайте моего пана, 



Бо мій панонько барзо трудненький, 
Барзо трудненький з війни приїхав, 
Тай привіз мінї барз дорогий дар, 
Барз дорогий дар, кований пояс, 
Кований пояс ба й на лїдвоньки. 

Ой заспівали рано пташеньки, 

Ой вийшлаж іт ним ґосподинечка, 
Ґосподинечка, на іме (Анна): 

Ой не співайте рано, пташеньки, 

Не побуджайте моєго пана, 

Бо мій панонько барзо трудненький, 
Барзо трудненький з війни приїхав, 
Тай привіз мінї барз дорогий дар, 
Барз дорогий дар, жовті чобітки, 
Жовті чобітки на білї ніжки. 


Ой заспівали рано пташеньки, 

Ой вийшлаж іт ним ґосподинечка, 
Ґосподинечка, на імє (Анна): 

Ой не співайте рано, пташеньки, 

Не пробуджайте моєго пана, 

Бо мій панонько барзо трудненький, 
Барзо трудненький з війни приїхав, 
Та привіз мінї дар невеличкий, 

Дар невеличкий, золотий перстїнь, 
Золотий перстїнь ба й на рученьки. 
Дорогий рубок головку клонит, 
Шовковий лїтник слід замітає, 

Жовті чобітки пальчики щиплют, 
Золотий перстїн рученьки світлит. 


•а Ів. 


Вагилевича , ч. 


01. Петро Плїги з Ясеня. 


Б. 

Ой заспівали райскі пташеньки! 

В неділю! В неділю рано зелене вино саджено 
Ой не співайте, райскі пташеньки, 

Бо мій миленький барзо трудненький, 

Барзо трудненький з війни приїхав, 

Та привіз мінї дар невеличкий, 

Дар невеличкий, жовті чобітки. 



230 


Ой заспівали райскі пташеньки! 

Ой не співайте, райскі пташеньки, 

Бо мій миленьквй барзо трудненький, 

Барзо трудненький з війни приїхав, 

Та привіз міні дар невеличкий, 

Дар невеличкий, кований пояс. 

Ой заспівали райскі пташеньки! 

Ой не співайте, райскі пташеньки, 

Бо мій миленький барзо трудненький, 

Барзо трудненький з війни приїхав, 

Та привіз мінї дар невеличкий, 

Дар невеличкий, срібний 1 ) перстенець. 2 ) 

Ой заспівали рано 3 ) пташеньки! 

Ой не співайте рано, 3 ) пташеньки, 

Бо мій миленький барзо трудненький, 

Барзо трудненький з війни приїхав, 

Та привіз мінї дар невеличкий, 

Дар невеличкий, перлову тканку. 

Жовті чобітки на білї ніжки, 

Кований пояс та на лїдвоньки, 

Срібний перстенец 4 ) на білї 5 ) пальці,' 5 ) 

Перлова тканка на головоньку. 

[Жовті чобітки стискают ніжки, 

Кований пояс лїдвоньки ломит, 

Срібний перстенец пальчики світлит, 

Перлова тканка головку клонит]’). 

Збірка Ів . Вагилевича , ч. 152. Василь Григоряк з Ясеня. 

Рук. Осе. 2411, П, к. 168 і 169: *) сріберний; 2 ) перстінь; 3 ) райскі; 4 ) пер¬ 
стенець', 5 ) білий; 6 ) пальчик; [ ] 7 ) нема. 

В. 

А в нових еїньох, а в будованих, Бо мій миленький дуже труднень- 
Гей дай Боже!* [кий, 

Ай ходит у них статечна жена, А в ночи зночи з віни приїхав. 

Статечна жена, пані (Марія). Привіз він мені трої дарунки: 

Ой носит ключі при праві(й) руці, Єдна дарунка — перлова тканка, 

Щоби ключики не побринялй, Друга дарунка — кований пояс, 

Щоби милого не пробуджали, Трета дарунка — срібний персте¬ 

нець. 



231 


Перлова тканка головку клонит, 
Головку клонит на тисовий столик; 
Кований пояс лїдвинки ломит, 
Срібний перстенець пальчики 

[щипле. 

За?і. 1864 Іван Луці в у Струтипї Нижнім. 


Г. 

На горі, горі, на винограді 
В неділю! В неділю рано зелене 

[вино саджено!* 

Стоїт сьвітлонька мурованая, 

У тій сьвітлонцї жоуті підлоги, 
Жоуті підлоги, тисові столи, 

А по тих столїх стое скатерта 
Та дорогії, бо шоуковії, 

А колачеви усе пшеничнії. 

Стоят напої бай троякії: 

Та один напій мід - горівочка, 

А другий напій кудряве пиво, 

А третий напій зелене вино. 

А за столиком млода невіста, 

Млода невіста, чом Марусенька. 

А сидит собі, шитечко шиє, 
ІІІитечко шиє, все кошулечку, 

Та кошулечку ґосподареви. 

Та шиє, шиє, усе саму білу 
Та саму білу та на неділю. 

Бере цьвітоньки дві галузоньки: 
Одна галузка калиновая, 

Друга галузка малиновая, 

А при вершечку два сиві пташки. 

У малинові сиу зазуленька, 

У калинові сиу соловійок. 

Так у понеділок дуже раненько, 

Та устала собі ґречна невіста. 

Як собі устала та личко умила, 

Та личко умила, Бога просила, 

Бога просила за здороУлечко, 

За здороулечко тай за щістечко, 


Та за щістечко, іміенечко. 
Увійшла собі на подвіречко, 

У подвіренько сперед сьвітлоньки, 
Подивила сї у широки поле, 

У широкоє, у далекое, 

Та вісмотріла бардзо війноньку, 
Тай свого пана ґосподаренька. 
На у перед воська конем играе, 
Широким полем, сивеньким конем, 
Из заду воська їдут з возами, 
їдут з возами, бо везут крами. 
Она сї круне ба до сьвітлоньки, 
Ой до сьвітлоньки, до порадоньки, 
До порадоньки, до зазуленьки, 

До зазуленьки, до матїноньки. 
Дороге пите усе роскладає, 

Тих сї гостенькіу исподївае, 
Овоего пана ґосподаренька. 

Она сї круне до зазуленьки: 

Ой зазуленько, не кій раненько, 
Панок не каже рано кувати, 
Рано кувати, нас побуджати. 

Ой бо мій панок бардзо труднень- 
Припочивае у поскілонцї, [кий, 
У поскілонцї, ше у перинонцї. 
Ой сї крунула до соловія: 

Ой соловію, не щебеч пізно, 
ІІанок не каже так щебетати, 

Ой щебетати, нас побуджати. 

Ой бо мій панок бардзо труднень- 
Припочивае у поскілонцї, [кий, 



232 


У поскілонцї, ше у перинонцї; 

Бо мій паночок у войну їзди} г , 
Та у сланні міста, близько залїста. 
Ой бо він їздиу Львіу розбивати, 
Львіу розбивати, крам забирати. 
Та навіз мені дорогих краміу: 
Ой вивіз мені злїтки - чобітки, 
Тай вивіз мені дорогу сукню, 
Тай вивіз мені шовковий пояс, 
Та вивіз мені дорогий завій. 
Злитки чобітки палчики щиплют, 
Шоукова сукня стеженьки мете, 


Кований пояс лядвоньки ломит. 
Шовковий навій на головоньку, 
На головоньку ба прослабоньку. 
А за сим словом була здорова, 
Була здорова, ґречна невісто! 
Була здорова не сама собоу, 

Не сама собоу, з ґосподареньком, 
З ґосподареньком тай з діточками, 
Из усим родом, докола двором, 
На многи літ, на доугий вік, 

Від цего року аж до другого, 
Поможи, Боже, діждати его. 


Зап . від Ів. Мельника в Зеленици А. Онищук. 


Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсіш, П, ст. 48, ч. 14; ст. 50, ч. 17; 
ст. 89—90, ч. 28; Ш, ст. 31-32, ч. 3; ст. 84-85, ч. 31; ст. 131—132. — А. ІІо- 
тебня, Колядки и щедровки, ст. 494—495. — Правда, 1868, ст. 105—1С6, ч. 1. — 
П. Чубинскій, Трудьі, Ш, ст. 320-321, ч. 49. 


135. Муж привозить дарунки з ярмарку. 

Ой в чистім поли каменец стоїт, 

Калино! Калино, вино, винная моя ягода!* 
На тім каменци три прутки ростут: 

Єдин ми пруток чом калиновий, 

Другий ми пруток чом малиновий, 

Третий ми пруток (йа) горіховий. 

На калиновім сив соколенько, 

На малиновім сива зазулька, 

На горіховім ярі пчілочки. 

Зорчи словечко, ґосподинечко, 

Ґосподинечко, чом (імя)! 

Сив соколочку, не квіли рано, 

Не пробуджей ми господаренька; 

Тепер приїхав з ярмарівочки 
Там ми вторговав не великий торг, 

Не великий торг, три коровицї, 

Три коровицї, всі три сивії. 

Зорчи словечко, ґосподинечко, 

Ґосподинечко, чом (імя)! 

Сива зазулько, не куй раненько, 

Не пробуджай ми господаренька; 

Теперь приїхав з ярмарівочки, 



233 


З ярмарівочки, з Ходорівочки, 

Там ми вторговав не великий торг, 

Не великий торг, чотири воли, 

Чотири воли, а все сивенькі. 

Зорчи словечко, ґосподинечко, 

Ґосподинечко, чом (імя)! 

Ярі пчілоньки, не бренїт рано, 

Не пробуджайте господаренька. 

Тепер приїхав з ярмарівочки, 

З ярмарівочки, з Ходорівочки, 

Там ми вторговав барз великий торг, 

Барз великий торг, жовті чобітки, 

Жовті чобітки, золотий перстїнь, 

Золотий перстїнь, стучковий рантух. 

Жовті чобітки з тиха ступают, 

З тиха ступают, огню давают; 

Золотий перстїнь пальчики красит, 

Стучковий рантух головку клонит. 

За здоровлечко господаренька! 

Збірка Ів. Вагилевича. ч. 64. Гринь Турчин із Синевідська. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігЬсни, III, ст. НО—НІ, ч. 1. — А. По¬ 
тебня, Колядки и щедровки, ст. 494—495. 


136. Муж привозить дарунки з дороги. 

А. 


Наша панечка ґосподинечка, 
Ґосподинечка, на імя (Анна), 

По двору ходит, ключами дзво- 

[нит: 

Ой ключі-ж мої тай золотії, 

Ой не дзвоніте, не голосіте! 

Ой тепер мій пан з Угор приїхав, 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 66. 


Ой привіз міні три подарунки: 
Перший дарунок шовкова шуба, 
Другий дарунок золотий кубок, 
Третий дарунок тоненький рубок. 
Шовкова шуба слід замітає, 
Золотий кубок братство частує, 
Тоненький рубок головку склонив. 

Федор Лімітсльський з Лилипча. 


Б. 

Я в ґаздиненькі красненько в неї, 
Ерасненько в неї, в світлоньках єї. 
В неї підлоги вівоскованї, 

Вна собі в нїй лиш бай походжує, 
Тай ключиками ще й подзвонює: 



234 


Ключикі срібнї, ключі дрібненькі, 

Тай помаленьку все подзвонюйте, 

Миленького ми тай не збудіте. 

Бо мій миленький дуже трудненький, 

Бо він приїхав з Україноньки, 

Привіз він мені подаруночок, 

Подаруночок тай коралики, 

Щоб я сї в них тай убирала, 

В неділю рано до церковці йшла, 

До церковцї йшла службу служити, 

Службу служити за здоровенько. 

Від Василя Павлїські го з Угринова Домитого , Станіслав, пов. 
записав Вогдан Заклинський. 

В. 

Бо мій миленький дуже труднень¬ 
кий, 

Бо він приїхав сночи в півночи 
Та привіз мені подаруночок, 
Подаруночок — нову хусточку. 
Ой рано, рано, куроньки піти, 

Ой еще ранше ґаздиня встала. 
Ой ходит собі по коморонцї, 

Тай носит ключі при праві руцї: 
Ой ви, ключики, не зазвенїте, 
Мого милого не побудіте! 

Бо мій миленький дуже труднень¬ 
кий, 

Бо він приїхав сночи в півночи 
Та привіз мені подаруночок, 
Подаруночок — жовті чобітки, 

А під чобітки срібні підківки. 

А за сим словом будьже здорова! 

1867 р. 

Г. 

Ой сїни мої мурованії, 1 ) Статечна жона ой Маринечка. 

Світлочко моя мальованая! 2 ) Ой ходит, 4 ) ходит, ключі си но- 

Ходит ми по нї статечна жона, 3 ) [сит, 


Ой рано, рано, куроньки піли, 1 ) 
Ой еще ранше ґаздиня встала. 

Ой ходит собі по нові хатї, 

Тай носит ключі при праві руцї: 
Ой ви, ключики, не зазвенїте, 
Мого милого не побудіте! 

Бо мій миленький дуже труднень¬ 
кий, 

Бо він приїхав сночи в півночи, 
Та привіз мені подаруночок, 
Подаруночок — новий рантушок. 
Ой рано, рано, куроньки піли, 

Ой еще ранше ґаздиня встала. 

Ой ходит собі по нових сїнех, 

Тай носит ключі при праві руцї: 
Ой ви, ключики, не зазвенїте, 
Мого милого не побудіте! 

Записано в Дубі , 10 липня ) 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!“ 



235 


Носит си ключі при правім боці: 
Ой ключі мої, дрібні золоті! 5 ) 

Ой ви стихонька та подзваняйте, 
Мого милого не побуджайте! 

Бо мій миленький бардзо с ) труд¬ 
ненький, 

Ходив ми в гори за воликами, 
Пригнав волики 7 ) половенькії, 8 ) 
На них рожечки золотенькії. 11 ) 

Ой сїни мої мурованії, 

Світлочко моя мальованая! 

Ходйт ми по вї статечна жона, 
Статечна жона ой Нарунечка. 

Ой ходит, ходит, ключі си носит, 
Носит си ключі при правім боцї: 
Ой ключі мої, дрібні золоті! 

Ви помаленьку ой подзваняйте, 
Мого милого не побуджайте, 

Бо мій миленький бардзо труд- 

[ненький, 

Ходив ми в гори за коничками, 
Привів коники вороненькії, 

Мают гривочки золотенькії. 


Ой сїни мої мурованії, 

Світлочко моя мальованая! 

Ходит ми по ні статечна жона, 
Статечна жона ой Марунечка. 

Ой ходит, ходит, ключі си носит, 
Носит си ключі у праві руцї: 

Ой ключі мої, дрібні золоті! 

Ой ви стихонька ми подзваняйте, 
Мого милого не побуджайте. 

Бо мій миленький бардзо труд¬ 
ненький, 

Ходив ми в гори за овечками, 
Пригнав овечки все біленькії, 
Все біленькії та й буренькії. 

Воли полові на жито орут, 

Конї вороні жито волочут, 

Білі овечки ґаздині доет, 

Ой доет, доет, пастушки строет. 

Гей дай Боже! 

За сим-же словом будьте здорові, 
Не сами собов, з ґосподаречком. 

Гей дай Боже! 


Записано в Т1енгранцг\ пов. Калуш , 1863 р. 

Відміни: В вар. Зен. Грушкевича, зап. 1884 р. в Новици, Калуського пов.: 
Й Забудовані. 2 ) А світличенька все веселенька. 3 ) Ходять же по них господиненька. 
Дальшої стрічки нема. 4 ) Гіиг. і так само далі. 5 ) Голосні. °) Дуже. 7 ) Волоньки. 
ь ) Все сивенькі. 9 ) Все сивенькі, круторогі. У дальших строфах анальоїічні зміни. 


Д- 

Ґречна ґаздині по сьвітлонцї хо- 

[дит, 

Ой ходит, ходпт, ключики носит, 
Ключики носит, ключиків просит: 
Ключики мої, щож я вас прошу ? 
Щож я вас прошу? Лиш ни дзво¬ 
ніте, 

Мого милого бай ни збудіте! 

Від Вікова Жупника зап. Мих. 
Коломий. пов. 

Паралелі: II. Чубинскій, Трудьі, ПІ 


Бо мій миленький бардзо труд- 

[ненький, 

Ой сночи в ночи з ловів приїхав, 
А завтра рано назад поїде. 

Ой бе він на день по девять ли- 

[сів, 

По девять лисів мені на шубу, 
Десяту куну на зарукавцї. 

Романюк } 1908 р. в Іванівцях , 

ст. 403 —404, ч. 128. 



236 


137. Господиня будить свекра й свекроху. 

На загуменю, на зазеленю, 

Зелена, зелена мурава, 

По тобі роса студена!* 

Ходит ми, ходит молода панї, 
Черевичками потупаючи, 

Та ключиками побріскуючп, 

Свою свекрошку побуджуючи: 

»Вставай, свекронько, вже день біленький, 
Вже день біленький, й а світ яренький...« 

На загуменю і т. д. 

Свого свекроха побуджуючи: 

» Вставай, свекроше, вже день біленький, 
Вже день біленький, й а світ яренький. 

На загуменю, і т. д. 

Свого милого присипляючи: 

»ОЙ спи, миленький, кой день біленький, 
Кой день біленький, й а світ яренький.« 

Зап. в Овруцьку, Дрогобицького пов. Іван Кузїв. 


138. Господиня миє чаші. 

На Дунаечку край беріжечку Геп чаші мої горіховії! 

Статешна жона там чаші мила. Не буду-ж я вас так дуже мити, 

Гой мила, мила, тай говорила: Не буде із вас мій милий пити. 

Друга строфка така сама, лише замість „горіховії** вставлябть ся: „крииши 


ловії**. — Остатня строфка ось яка: 

На Дунаечку край беріжечку 
Статошна жона там чаші мила. 
Гой мила, мила, тай говорила: 

Гей чагаі-ж мої срібні, золоті! 

Гей будуж я вас так дуже мити, 
Бо буде із вас мій милий пити. 

Зап. От. Томенчук , Сапогів , 

139. Напої 

Ой серед села світлонька нова, 

А в тій світлонцї пишная жона. 
Держит она си троякий напій: 


Від сего слова бувай здорова, 
Бувай здорова, статешна жона, 
Статешна жона тай ґосподиня! 
Вінчуем вас сев колядков, 

А Пан Біг іцастем, здоровем. 

Борщів, пов. 

у ГОСПОДИНІ. 

Єдно-ж ми напій, червоне пиво, 
Другий-же напій, доброе вино, 
Третий-же напій, медок солодок. 



237 


Єден-же там пив червоне пиво, 
Другий-же там пив доброе вино, 
Третий-же там пив медок солодок. 
Бійтович як пив, коника пропив; 
Попович як пив, шабельку про¬ 
тив; 

Миленький як пив, тая шубу 

[пропив. 

Зап. В. Посацький , Жолин. 


Той коник буде пану до їзди, 

А шабля буде пану на війну, 

А шуба буде господиненьцї, 
Господиненьцї, чом Маруненьцї. 
А за сим словом... 


140. Господиня очікує святих гостий. 

А. 

Ой славна була наша ґоспося, Столи змиває, лави стирає, 

Б тім домі, Бо сподїеть ся любого гостя, 

Та ходить вона по домі, Любого гостя, святого Петра. 

Яко пчоленька по лонї.* 

У другій строфцї сподїеть ся св. Павла, а в третій самого Христа. 

Зап. у Глїбові від Гойдигиа Шик. Бунт. 


Б. 

Добрая була ґосподиненька 
Та в своїм домі; 

Та ходила ж вона яко ичолонька 
По лонї. 

Столи стилила, госьтя сї сподї- 

[вала, 

Любого госьтя, сьватого Павла. 


Добрая була ґосподиненька 
Та в своїм домі; 

Та ходила ж вона яко пчолонька 
По лонї. 

Столи стилила, госьтя сї сподї- 

[вала, 

Любого госьтя сьватого Петра. 


Добрая була ґосподиненька 
Та в своїм домі; 

Та ходила ж вона яко пчолонька 
По лонї. 

Столи стилила, госьтя сї сподї- 

[ вала, 

Любого госьтя Ісуса Христа. 

Зап. П. Стадник , 1910 , в Пізнанцї Гнилій , Скалат. п. 


В. 

Наші ґуспудинї рану встаї, 
Свуї пукої замітаї 
Біленькіми ручіньками, 



238 


Срібненькіми мітувками. 

Спудїваї сї милих гостів, 1 ) 

Сьвітогу Павла 1 ) з висукосьцї. 2 ) 

У другій стрсфцї сподїєть ся св. Петра, у третій милого Бога. 

Від сестри Рузг в Роздїловичах, Рудецького пов., 1897 р. зап. 
Петро Рондяк. 

Відміни: Вар. Юр. Павлюка з Бушкович починаеть ся так: 

Ой на мори, на Ярдани, 

Кусало сї два янгели. 

II р ечиста Діва филон прала, 

Ангелами відсилала. 

! ) Має она з неба гості. 2 ) 3 високости. 


г. 

Долом, долом — долинами, 

Ходит Господь з ангелами, 
Господиня рано встає 
Та світлоньку замітає, 

Сподїе ся своїх гостий, 

Суса Христа з високости. 

Долом, долом... 

Сподїе ся своїх гостий, 

Матки Божой з високости. 

Долом, долом... 

Сподїе ся своїх гостий, 

Николая з високости. 


Долом, долом... 

Сподїе ся давних гостий, 
ІІараскеви з високости. 

Долом, долом... 

Сподїе ся давних гостий, 

Михаїла з високости. 

Долом... долом... 

Сподїе ся давних гостий, 

Та всіх святих з високости. 
Будь-же ми здоров, пане ґоспо- 

[дару, 

Не сам з собою, зо свов жоною, 
Зі всїм домом, з Господом Богом. 


Зі збірки о. Мих. Мосори , Пору чим, пов. Вережами. 


А- 

В господиненьки Острі ДВОрОЯЬЕИ: 
Зрадуй ся, зрадуй ся, земле, сип 
[ся нам божий народив. 1 ) 
Господиненька найранше встає, 
Найранше встає, личенько миє, 
Сьвітлицю мете, хорошо ходит, 

Бо ся сподїе любого гостя. 

Стели столоньки — все тисовії, 


Стели обруси — все лянненькії 
Кладе хлїбонько житний, пше¬ 
ничний. 

Приймає Бога миром, кадилом, 
Пречисту Дїву зеленим вином, 

А ангелоньків пшеничним хлібом. 
Най то буде Богу явно, 

Богу явно, людям славно. 


Зап . в Желдци 3. Тимкевичгвна. 


*) Цовтаряв ся за кождим етихоїг. 



239 


141. Господиня виправляє домашних на лови. 

А. 

Стоїт ми, стоїт світлонька нова, 

А в тій 17 ) світлоньцї гей ґаздиненька, 

Гей ґаздиненька, на іме 2 ) (Анна). 

Вна собі ходит, з челедю 3 ) говорит, 

З челедю 3 ) говорит, в кватирку се дивит, 

Дивит се, дивит в чистое поле, 

В чистое поле, під темний лісок. 4 ) 

Ой вісмотріла 5 ) дивное звіря/') 

Дивное звіря/) тура — оленя, 

На головцї-ж му 7 ) девят 8 ) рожечків. 

Ой крикнула-ж вна на свої слуги: 

Служеньки 9 ) мої найвірнїйшії, 

Беріт же собі шовкові сїти, 

Другі заберіт ясненькі стріли, 

Ой виходіте в чистое поле, 

В чистое поле під темний лїсок. 

6дні-ж 10 ) завержте 11 ) шовкові сїти, 

Другі застрійте яснії стріли; 

Чей спіймаєте дивное звіря, 

Дивное звіря, тура — оленя. 

Як спіймаєте, 12 ) від разу вбете, 

Від разу вбете, роги зщибете, 

Роги зщибете, шубу здоймете. 

Ой принесете та 13 ; повісите, 

Та 13 ) повісите в новій 14 ) світлоньцї, 

В новій 14 ) світлоньцї та 15 ) на стїноньцї. 

Все-ж того буде гей ґаздиноньцї, 16 ) 

Гей ґаздиноньцї, на іме 4 ) (Аннї). 

Збірка їв. Вагилевича , ч. 58. Павло Осгпапків із Глибокого. 

Рук. Оссол. ч. 2411, том П, к. 154 і 168 : 2 ) Сяка то, 3 ) челядю, 4 ) нема, 
6 ) висмотріла, 6 ) звіре, 7 ) ему, 8 ) девять, 9 ; служеньки-ж 10 ) едни-ж, 11 ) ваверзьте, 
12 ) піймаєте, 13 ) тай, 14 ) нові, 15 ) чомь, ,6 ) ґавдиненцї, ї7 ) ті. 

Приспів: Ой дай Боже. 

Б. 

Ой рано, рано, ґречна ґаздине, 

У неділю, у неділю рано зелене вино !* 

Й она й йустала, личко умивала, 

Дичко умивала, косу чьнсала, 



240 


Косу чвиеала, братви бужала: 

Ви мойа братви, сонно нй спіте, 
Сонно ни спіте, соколи нійте; 

Соколи пійте, хорти гудуйте, 

Хорти гудуйте, на лови йдіте. 

Бой у моїм біру май много зьвіру, 
Межи тоу зввіроу сиві й олевї. 

На тім оленю сїм девййтв ріжкіу, 

Бай за дисвитим терене пишний, 

На тім терену золотий стілвчик, 

На тім стілвчику ґречна ґаздиня. 

Ай й она сиди, далеко види, 

Бой й она види на у край Дунайа. 
На у край Дунайа тай качур плауле, 
На тім качурі золота паука, 

Ґречній ґаздина уподобала си. 

Бой й она проси тай свого ґазду: 
Хороший ґаздо, послужи мене, 
Послужи мене на у край Дунайа, 
Качура убий, пауку пздойми! 

Ой узвиу ґазда тай кріс на плечі, 

Ой бо він пишоу на у край Дунайа, 
Качура й убиу, пауку издоймйу. 

Ой бо приноси тай поклоночку, 

Ой поклоночку — золоту пауку. 

Ай й уклонну си Господу Боду, 
Господу Богу, свої ґаздини: 

Ґречна ґаздине, прошу я тебе, 

Прошу я тебе на поклоночку, 

На поклоночку й золоту пауку! 
Двикую тобі, хороший ґаздо, 

За поклоночку, золоту пауку. 

Пишла до церкви ґречна ґаздиня, 
Пишла до церкви, уклонила си, 
Закітічіла усї образи, 
її усї образи коло пре стола, 
її усї й образи тай райскі двері. 

Коло престола свйитий Никола, 

Ой служби прави, Господа проси, 

За увес нарид тай правослауний. 
Ґречна ґаздиня уподобала си, 



241 


Свойому ґазді, Господу Богу; 

Але бо й тото Богу й на хвалу, 

ТІ тій ґаздини тай бо на славу, 

II тій ґаздини и усім посполу. 

Най ко і буде Бог на дорозі, 

Бог на дорозі, на переході. 

Ми ї вінчуйим много літами, 

Ой шьисливими тай бо роками, 

Вид сего року шьий на другий рік, 
Гості приймати тай вінчувати. 

Ай вінчувати церковних слугів, 

ТІ усіх гостевий таки прихожих, 

Але й и сусід и усіх родичіу. 

Зап. М. Кузьмак у Жабю - Маґурі, 1л о сів. пов. 


В. 

Вой чого рано роса упала, 

В неділю, в неділю рано зелене 

[вино !* 

Вой ишье ранче ґаздиня встала, 
Ґаздиня встала, косу чесала, 

Косу чесала, братя бужала: 

Вой прошу я вас, ви мої братя, 
Сонно ви не спіт, стрівбу ви 

[стрійте, 

Стрівбу ви стрійте, соколи пійте, 
Соколи пійте, хорти годуйте, 

Бо в моїм Ділу 1 ) е много звіру, 
Миже тов звірю сивий оленїй, 

На тим олени сім девіть рижків, 
Вой на десєтім терен написав, 

На тім терени золотий стільчик, 

На тім стільчику сиди ґаздиня. 

Вна собі сиди, далеко види, 

Ой види, види на вкрай Дуная. 

На вкрай Дуная бай качур плавле, 

На тім качурі золота павка, 
Вподобала си ґречній ґаздини. 

Вой вона проси своего ґазду: 


Пиди ко минї на вкрай Дуная, 
Качура ими, павку издойми. 

А узев ґазда пушку на плечі, 
Вой він поїхав на вкрай Дуная, 
Качура ни вбив, лише пидстри- 

[лив. 

З того качура павка злинула, 

А вин си вхилив, ту павку здой- 

[мив. 

Вин поклонив си Господу Богу, 
Господу Богу, сетій Пречистій. 
Ой вин приходи ба й до домочку, 
Приноси з собов золоту павку, 
Шьи й поклонив си ґречній ґаз- 

[дини. 

Ґекую тобі, дорогий ґаздо, 

За злоту павку, за поклоночку. 
Пишла ґаздиня просто до церкви, 
Вой взьила з собов золоту павку, 
Закосичіла райскії двері, 
Закосичіла шье всі й образи 
Перед Николи тай на престолі, 
Там де духовний службу служили. 


*) Назва гори, 
колядки і ЩЕДРІВКИ. 


16 



242 


Вой наша церков из штирма Але сив соків — вин пишно піе, 

[дверми: А зазулечка все пишно кує, 

На одни двери сам Господь ходи, А ластивочка пишно шьебече, 

А на другії сетий духовний, Я соловія пишно співає, 

А на третії сєта Пречиста, Пречиста Дїва все то витає. 

А на читверті ґречна ґаздиня. Все то сьитому Богу на хвалу, 

Вой наша церква из петьма вікни: Ґречній ґаздини се ба й на славу. 

В одно виконце есходит сонце, Ни самій собі, и її ґаздї, 

В друге виконце в обіди сонце, II її дїтим и худобочцї, 

В трете виконце в полуднє сонце, Усий домашній бай чилядочцї, 

А й у чьитверте заходи сонце. Околом двором из цілим домом. 

Вой наша церков из петьма верхьи: Дайжеж ти, Боже, в городї нивку, 

На однім верху вой соків сиди, Ґречній ґаздини шьисливу днин- 

На другим верху вой зазулечка, [ку. 

На третим верху бай ластивочка, Я в другу вивса, вже коледка вса. 

А на читвертим вой соловія, Жертуй, ни жертуй, бери та честуй. 

На петим верху Пречиста Дїва. 

За?і. в Жабю-Ільци , Посів. пов. 1911 В. Заклимський. 

Паралелі: В. Шухевич, Гуцульщина, IV, ст. 116, ч. 19. — Я. Головацкій^ 
Народ. ггЬсни, II, ст. 48—49, ч. 15. 

142. Господиня закупляє три села. 

А. 

Я в (такого то) красна жоночка. Друге селенько з паняночками, 

Не завидуй! Незавидуйте, братя Трете селенько з виноградяйком. 

[молодці, Біг ему дав!* Ми ларубочки а поженимо, 

Просила жона своєго мужа: Ми паняночки за муж видамо, 

Закупи, муже, хоть зо три села: Виноградяйко самі випемо. 

Є дно селенько з пару бочками, 

Збірка Ів. Вагилевича , ч. 110. Онисько Дами лиха з Ожидова. 

Б. 

А в пана Йвана славная жена, 1 ) А третий город — да із панами. 6 ) 
Бог йому дав, ой Бог йому дав 2 ,) Що о мужиками — хлїба робила, 

Славную жену 3 ) у його дому !* А з москалями — в військо ходила, 

Що закупила 4 ) да три города; А із панами — суди судила. 

Що первий город — із мужиками, Бувай же здоров, да пане дядьку! 
А другий город — із москалями, 5 ) Збірка Т>оЬямського. 

Відміни: В вар. Марка Вовчка з Голубич, із Чернигівщини: а ) У пана Та¬ 
раса умиая жона. 2 ) Бог йому послав. 3 ) Умную жону. 4 ) Закупила вона. 5 ) Все з 
козаками. 6 ) По сім: 3 панами — суди судити, 

А 8 мужиками діла робити. 



243 


ІІаралелї: А. Малинка, Сборн. матеріалові, ст. 83—85, ч. 125—127. — П. 
Чубшіскій, Трудьі, Ш, ст. 386—387, ч. 112. — Я. Головацкій, Народ, п'Всни, Ш, ст. 
60, ч. 85. — Б. Гринчеико, Зтногр. матеріали, Ш, ст. 8—9, ч. 9. — 3. Радченко, 
Гомель, кар. ігЬсни, ст. 119. — Черниг. Губ. Бідомости, 1859, ч. 16. — Україна, 
1907, кн. 7—8: О. Русов, Дещо про „панів“ у колядках, ст. 238. — А. Потебня, 
Колядки и щедровки, ст. 707—709, ч. 69. 


143. По повороті мужа з судів. 

Гой дворп-ж мої збудованії, ^ 

Гой ’збочко-ж моя мальованая! 
її а в тій ізбочцї ґрешная паня, 

Ґречная паня, на ’мне (Анночка). 

Гой свдит, свдит, ключікі диржит: 

Гой ключікі-ж мої, дрібні, голосні, 

Тихо лежіте тай не дзвоніте, 

Мого милого тай не збудіте, 

Бо мій миленький барзо трудненький 
Й а с ночи — в ночи й а з суду приїхав, 

Й а всудив мені три селі старі, 

Три селі старі, два міста нові. 

А старі люди — добри судили, 

А молодчики — в віську служили, 

А дївчиточка — шитїчко шили. 

Ой шили, шили, барзо заснули, 

Барзо заснули, шите забули. 

Віньчуемо вас і т. д. 

Зі збірки В. Равлюка , 1890, Орелець, Снятик . поз. 

Сю колядку порівняти з колядкою попередного розділу: Господар судить суди. 


144. Мати й дїти. 

У нашого пана хороша пані, 

Бог йому дав славную жену у його дому!* 
По двору ходить, як місяць сходить, 

По сїнцях ходить, як зоря сходить. 

Садила синки в чотирі рядки, 

Садила дочки в три рядочки. 

Синочки зросли, у школу пішли, 

А дочки зросли, у швачки пішли. 

Синочки ідуть, книжечки несуть, 


*) За кождим стихом додає ся: „Гой дай Божи!“ 



244 


А донечки ідуть, хусточки несуть: 
Книжечки на стіл, батеньку до ніг, 

А донечки хустки на піл, матюнцї до ніг. 

П. Чу бинскій , Труди, ТІТ , ст. 404, ч. 120. 

Паралелі: А. Метлинекій, Народ, гожиор. н-Ьсни, ст. 332. 


145. Господиня знаходить золотий хрест. 


Перша ґрупа. 



Йшла Парані по водойку, 

В недїлейку по ранейку.* 
Знайшла вна си й а згубойку, 
Й а згубойку: золотий хрест. 
Принесла го ду домойку, 
Положила на столойку: 

Ой татуню, татунейку, 
Знайшла я си й а згубойку, 

Й а згубойку, золотий хрест. 
Ой дитино, дитинонько, 

Занеси го до церковці, 


Положи го на престолі, 

На престолі при благослові, 
Най то буде Богу слава, 
Богу слава, людим хвала. 
Занесла го до церковці, 

Всі сі дзвони роздзвонили, 
Небеса сі вотворили, 

Всьо сі сьвітло россьвітило, 
Всі сі книги ростворили, 

Всі ангели россьпівали. 


Зїболкщ пов. Жовква , 1912, записав Яр. Пастернак. 


Відміни: В вар. Ст. Тиса, зап. 1912 

Пішла (ІІаранойка) по водойку, 

Рано, рано в недїлейку, 

З золотими коновками, 

Зо срібними накривками. 

Знайшла собі злотий хрещик, 


р. в Ремевові, Львів, пов. такий початок: 

Принесла го до домойку, 

Положила на столойку : 

Ой батейку, порадойку, 

Порадь мене, де хрест діти. 

Занеси го і т. д. 



Пішла Маруне рано по воду, 
Рано, рано, при зороньцї.* 
Найшла вона си злотий хрестик. 
Прибігла з тихенька до батенька: 
Ой батеньку, голубоньку, 

Ой батеньку, голубоньку, 


Знайшла я си злотий хрестик. 
Ой Маруню, Маруненько, 

Дай той хрестик на уфіроньку. 
Дай той хрестик на уфіроньку, 
Пречистій Діві під шийоньку. 


Дальше повтаряють ся строфки, лише замість батенька, приходять: матінка, 
братенько, сестронька, милевький. 


Зап. 1004 р. в Черчи , Рогат. пов. Ів. Созанський. 



245 


В. 

Там на ріцї, на Йордані', 

Йордань, Йордань студеная. 1 ) 

Там Ксененька хусти прала, 

Зобачила див дивнесенький, 

Див дивнесенький — хрестик зо¬ 
лотенький. 

Зі збірки Северина Лввицького 
Олени Ткачик, 1901. 

Г. 

Там на річці, на Йордані, 

Золотий хрест виринає, 

Виринає, промовляє: 

Возьміть мене на рученькі, 

Несіть мене до церковні, 


Взела его на рученьки, 

Занесла го до церквоньки: 

Сама сї церквонька відчинила, 
Сами сї престоли застелили, 
Сами сї свічи засвітили, 

Сами сї світії посходили. 

Опільско, пов. Сокаль , зап. від 


Кладіть мене на престолі. 
Сами звони зазвонили, 
Сами двери очинили, 
Сами свічи засвітили. 

Щедрий вечір, святий вечір“. 


За кождою стрічкою додають: 

Зап. у Тхоростятині і Вовкодавах , Ровен. пов., Волин. губ. Вас. 
Доманицький. 

Друга ґрупа. 

А. 


Ой при кірници 2 ) та при студници, 

Ой там черцеве 3 ) воду светили, 

Воду светили, благословили, 

Та загубили золотий хрестик. 4 ) 

Ой була-ж туди гладка 5 ) стеженька, 

Ой ішла-ж нею та ґаздиненька, 

Та ґаздиненька, на іме°) (Анна). 

Ой знайшлаж она золотий хрестик, 

Та зострічае два-три черцеве 3 ): 

Біг-помагай-біг, 7 ) та ґазднненько, 

Та ґаздиненько, на іме 8 ) (Анно)! 

Бодай здорови два-три черчеве. 3 ) 

Будїм питати а звідовати, 8 ) 

Ой ци не знайшла золотий хрестик? 

Ой хоть ем найшла, хоть єм не найшла, 
Щож мінї у ) буде за переемец? 

Будїм за тебе Бога просити, 

Бога просити, службу служити, 


*) Додає ся за кождим стихом. 



246 


Не он за тебе, за ґосподаря, 

За ґоподаря таії за дїточки, 

Тай за дїточки, за сусідочки. 10 ) 

Рук. Осе. к. 154 і 168. *) Вар. з Ясїня*, 2 ) кирници; 3 ) светії; 4 ) воду светили, 
хрест загубили! 5 ) здавна; с ) сяка то; 7 ) Иомагай-біг, май-біг; 8 ) нема; 9 ) минї; 10 ) при¬ 
спів: Ой дай Боже. 

Збірка Те. Вагилевича , ч. 57. Василь Смеречин із Хмелівки . 

Б. 

По сетїм Різдві тай на Йордані 1 ) 

Три сьвитителї воду сьвитили, 

Воду сьвитили, хрест загубили. 2 ) 

Гой й йшла туда нашя братова, 5 ) 

Нашя братова, й на ме Параска, 

Гой й йшла й йшла, тай тот хрест найшла. 

Вна го здоймила, 4 ) тай си вклонила. 

Спіймали-ж еї три светителї: 

Ти суда йшла, тай ес хрест найшла, 

Тай ес го здоймила, тай си вклонила. 

Гой шож ти хочеш в нас за переем? 5 ) 

Ни хочю ничьо, лиш три службочьцї : 6 ) 

Й онну службочьку за мого ґазду, 

Другу службочьку за мене саму, 

Трету службочьку за мої діти. 

Перьшя службочька на сьвите Різдво, 

Й друга службочька на Воскрееїне, 

Трету службочьку на Вознесїне. 

Гой на здорове, нашя братова. 

Й нашя братова й на ме Параска. 

Гой здоров, здоров й ни сама собов, 

Й ни сама собов, ез своем ґаздов, 

Єз своем ґаздов тай з дїточьками, 

Я й з діточками тай з онучьками. 

Вінчюемо вас шьистем, здоровем, 

Шьистсм, здоровем, сьвитим Рожденством, 

Сьвитйм Рожденством тай Новим Роком, 

Гой Новим Роком, тай довгим віком. 

Зап . в Вабинг , Косівпького пов. від Палія Палгйчука в 1911 р. 
М. Тимяківна. 

Відміни: Вар. М. Тимяківни з Соколівки, Косів. пов.: *) Ярдан на воді. 

2 ) По сім іде нова стрічка: Ой туда давно стежечка була. 3 ) їречна їаздиня. Даль- 



247 


шої стрічки нема. 4 ) Ой издоймида. 5 ) Бай за нерейму. (ІІопередних трьох стр. 
нема). 6 ) По сім: Бай не простії, бай соборнії- Дальші три стрічки переставлені, 
вперед ідуть: Одну службочку на сьвите Різдво, 

Другу службочку ба й на Василі, 

Трету службочку ба й на Великдень, 

Ой на Беликдень, на великий день. 

В вар. Юр. Федорчука з Джурова не згадуеть ся, хто святив воду; хрест 
знаходить панна Ілена, а „Здибают її церковні братя и і за переем (зналїзне) обіця¬ 
ють наймити три службі. 

В вар. Мих. Романюка з Івановець, Коломийського пов., зап. 19С8 р., поча¬ 
ток такий: Ой на долині, на зеленинї. 

На зеленинї стала росицї, 

С тої росицї стала, керницї, 

Ой три святії воду святили і т. д. 

Кінчить ся колядка тим, що святі обіцяють правити служби: 

На саме Різдво за здоровїчко, 

А на В дорщі за гріхів прощі, 

А на Новий рік тай на довгий вік. 

В вар. В. Свистуна з Сороцька: 

Матка боска йшла тай той хрест знайшла, 

Принесла его аж до церквоньки, 

А в ті церквонцї три служби божі: 

Одна службонька на саме Різдво і т. д. 

В вар. Гр. Леїінн, зап. 1864; р. в Перегинську такий початок: 

Ой в чистім поли стоїт керничка 
Мурованая, цемброваная. 

Над тов керничков бай три черчики, 

Бай три черчики тай молодчики, 

Ти молодчики воду святили і т. д. 

В. 

Гой там на збродї, на перивозї, 

Гой дай Боже!* 

Там три сьвятії Ярдан сьвітили, 

Ярдан сьвітили, хрест загубили. 

Гой булаж туда я здавна стежка, 

Ходилаж нею ґречная панна, 

Ґречная панна, на мне Марцуня. 

Ти ґречна панно, ти рано встала, 

Ти рано встала, по водус ішла, 

По водус ішла, золот хрест найшла. 

Ти ґречна панно, ти нам хрест вирни, 

Ти нам хрест вирни, пирием буде. 

Будем за тебе Бога просити, 



248 


Бога просити, служби служити: 

За твого ненька на сьвіте Різдво, 

За твою мамку яж на Відорще, 

За ґречну панну яж на сьвітий день, 

Яж на сьвітий день, яж на Великдень. 

Я за сим словом будь нам здорова! 

Дай же вам, Боже, в городі зїля, 

В городі зїля, в хаті весїля. 

Вінчуемо вас шчестем, здоровем, 

Шчестем, здоровем, зиленим вінцем, 

Зиленим вінцем з красним молодцем. 

Зап. у Стецеві , Снятин. пов. Олекса Войцих. 

Відміни: В вар. Вас. Басараба 8 Ляховець, Богородч. гюв. гублять хрест 
три святі: Туда иам ішла статочна жена, 

Статочна жена, господинонька. 

ії переймають святі: 

Помагай, Боже, статочна жена! 

Будемо тебе ревідувати, 

Ревідувати, випитувати, 

Чи ти не найшла золотий хресток. 

За вворот обіцяють їй три службі. 


г. 

Славен ес, Боже, по всему світу 
И по всіх церквах и монастирах, 

По монастирах, по людских домах. 

И ти е славна, ґосподьинечко. 

Ми тобі скажім файну писмочку. 

Коло кирницї, коло темниці, 

Там три светїї воду светили, 

Воду светили, хрест загубили. 

Ай ґречна, пишна ґосподьинечка 
Шьвй туда йшла тай хрестик найшла, 
Єго здоймила, тай си вклонила. 

Ай ґречна, пишна ґосподьинечко! 

Єк ти туда йшла, ца хрест ни найшла? 
Я хрестик найшла, его здоймила, 

Єго здоймила, тай си вклонила. 

Шьо ти з нас хочеш за переемец, 

За переемец, за золотий хрест? 

Я хочу у вас шьи й три службоццї: 



249 


Першу службочку за мене саму, 

Другу службочку за челядочку, 

Трету службочку за худобочку. 

Одну службочку на свеге Риздво, 

Другу службочку шьи й на Василе, 

Трету службочку шьи й на светий день, 

Шьи й на свєгий день бай на Велиґдень. 

Славен ес, Боже, по всему свиту, 
її ви е славна, ґосподьинечко. 

Ми вас винчуем шьистем, здоровем, 

Шьистем, здоровем, пробутком добрим, 

Пробутком добрим, бай виком довгим, 

Сими светками все й Ризденими. 

По двору шьистя на худобочку, 

А в дїм здоровя на челядочку. 

Всими светками — все й Ризденими, 

А шьи й прийшлими, все й зеленими, 

Все й рик вид року, токма до вику. 

Записав Л. Михаіїлюк від Мих. Кіцняка в Красногли , пов. Косів. 


д. 

На водах, ріках на і Орданах, 1 ) 

Там три святії воду святили, 

Воду святили, крест загубили. 

Ой була-ж туда з давну стеженька, 

Ой ішла туда красна дівонька, 
Подибала ся с трома святими. 
Красна дівчино, ти туда ішла, 

Ти туда ішла, чей есь крест знай¬ 
ди ла? 

Записано в Дубі , 10 липня 


Що-ж мені буде за переемец? 
Будемо за тя Бога просити, 

Бога просити, службу служити, 
Службу служити на Василенька, 
На Василенька за здоровленько. 
А за сим словом святкуй здорова, 
Можна паннонько, чом (Иарасоч- 

[ко). 

1867 р. 


Е. 

У сад винаград втоптана стежка. 
Светий вечер.* 

Хто ее втаптав? — Все светие. 
Все светие воду светили, 

Воду светили, хрест загубили; 
Панич (імя) тудою йшов, 


*) За нождою стрічкою додабть ся: „Ой дай Боже!“ 



250 


Тудою йшов, залатпй хрест знайшов. 

Усе светие його прасили: 

»Панич (імя), аддай же нам честь, 

Аддай же нам честь, залатйй хрест. 

Будем за тебе три служби служить: 

Перву елужбаньку да й за батаньку, 

Другу елужбаньку да й за матюнку, 

Трейтю елужбаньку за тебе маладця. 

Бувай же здаров, славний паничу! 

Зап. В. Чернявський в Кудї, Черниггв. пов., Чернигів. Губ. 

Паралелі: А. Малинка, Сборник'ь матеріалові,, ст. 64—65, ч. 86. —Я. Го- 
ловацкій, Народ, пісни, П, ст. 49, ч. 16; ст. 612—613, ч. 53; Ш, ст. 82, ч. 4. — 
Ів. Колесса, Гал. р. нар. пісні, ст. З—4, ч. 5. — О. КоІЬег^, Рокисіе, І, ст. 111— 
112, ч. 16. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 437; ст. 565—566, ч. 46. — П. 
Чубинскій, Трудн, Ш, ст. 441—442, ч. 6. — В. Шухевич, Гупульщина, IV, ст. 72 — 
74, ч. 4-6; ст. 125—126, ч. 32; ст. 131—132, ч. 3; ст. 176—178, ч. 7—9. 


146. Господиня дає малювати церкву. 

А. 


Ой у поли нові двори, 
Розстріляли Турки, Нїмцї, 
Розсипали срібло, злото. 

ІІшлаш туда ґречная паня, 
Ґречная паня, паня Анна. 
Розкотила шоуковий рукау, 

Тай зибрала срібло, злото. 

Сама пишла чістим полем, 

Чістим полем, вороним конем, 
Тай зустрітила два-три ангелі: 
Биг помагай Биг, сйиті ангелі! 
Бодай здоров, ґречная паня, 
Ґречная паня, паня Анно! 

Ой деш ти йдеш? Тай до міста, 
Ой до міста, до Києва. 

Ой я йду за мальирями, 

Бо у нас церкоу тай новая, 
Нашьа церкоу ни мальована. 
Вертай же си вадь из нами, 

Ми вашу церкоу помалюйимо, 
Помалюйимо, позолотимо: 


На престолі Суса Христа, 

А на другим Матку Божу, 

А на третім Николая, 

Николая, райскі двері, 

Райскі двері, усі сйитії. 

ІУсї сйитії — веселії, 

Нашьа паня, веселїшьа, 

Нашьа паня, паня Анна. 
Вінчуйимо вас шьистьим, здоров- 

[йим, 

Шьистьим, здоровйим, многа лї- 

[тами, 

Многа літами тай з ґосподарем, 
Тай з ґосподарем тай з діточками. 
Най же вам буде Биг на дорозі, 
Биг на дорозі, на переході, 

На кождім броду, на перевозі, 
При сему дому, чом веселому, 

З оцеу кольидкоу, з усеу чьильид- 

[коу, 

А усім посполу, шо йи ^ сим дому 


Зап. З/. Кузьмах у Жабю Шагурі. 



Б. 

Бой там у поли тай чимгірочка, 

В неділю, в неділю рано зелене вино саджене 
На ті чимгірочцї бай йиблїночка, 

На тій йиблїночді тай білий цьвіток, 

Бой білий цьвіток на увесь сьвіток. 

Ой йишла туда ґречна ґаздиня, 

Ґречна ґаздиня тай бо Марічка. 

Помолила си Господу Богу: 

Боже, поможи цьвіток зібрати! 

Ой закотила тай пюукіу рукау, 

Але тот цьвіток тай изибрала, 

Бой й она пішла у далеку дорогу, 

Ой у дорогу тай до Києва, 

Тай до Києва за мальирями: 

Бой у нас церкоу побудована, 

Побудована, не мальована. 

У на зістрічийи два-три ангелі: 

Бай подобрий день, добрі ангели! 

Бай подай здороу, ґречна ґаздине! 

Дес си вибрала у далеку дорогу? 

Ой йа, каже, йду тай до Києва, 

Бой у нас церков побудована, 

Побудована, ни мальована. 

Ґречна ґаздине, вертай си з нами, 

Вертай си з нами тай мальирями, 

Бо ми самі йи ба й мальирики, 

Помалюйимо, позолотимо. 

Нашайа церкоу шість майі вікні, 

Шість майи вікнї, з чотирма верхи: 

На однім верху сам соків сиди, 

Бай бо на другім тай соловіє, 

Бай бо на третім тай ластівочка, 

Бай на четвертім тай зазулечка. 

Сам соків сиди, далеко види, 

Ай соловіє тай тонко піе, 

Бай ластівочка пишно шьшьибече, 

Бай зазулечка так пишно куйи. 

В одно віконце изходи сонце, 

У друге віконце в обіди сонце, 

У трете віконце у полуднє сонце, 



252 


У четверте віконце на захід сонце, 

У пйити віконце д вечеру сонце, 

У шесте виконце тай заходи сонце. 

Ґречна ґаздине, тай бо Марічко! 

Бой она йде не сама собоу, 

Бой она йде из свойим ґаздов. 

Ай бо приходи до сйитої церкви, 

Йа уклонила си Господу Богу, 

Господу Богу, сйитій Пречістій, 

Сйитій Пречістій, тай Матцї Божій. 

Нридобнла си Господу Богу, 

Господу Богу тай Матцї Божій, 

Тай Матцї Божій, свойиму ґаздї. 

Закітічіла, позолотила, 

Позолотила йа усі образи 
II усуйу церков коло престола. 

Але бо й тото Богу й на хвалу, 

Богу й на хвалу, ґаздиви у славу, 

Ґаздини у славу тай йиї ґаз^ї. 

Ай бой на славу тай їх діточкам, 

Ай бо на славу усїм посполу, 
її аби доч екали вид сего року, 

Гості приймати, бечілувати, 

II сріблом, злотом, тай даром божим. 

Аби ви ґіждали й ваші ґіточки, 

Аби й ґіждала й ваша родина, 

Ваша родина, ваша гостина, 

Вид сего року ніби й на другий рік, 

У воцїм домі гирбату пити, 

3<т. М. Кузьмак у ЛСабю Ілщи. 

Паралелі: В. ІІІухевич, Гуцульщина, IV, ст. 70—72, ч. 2—3. 

147. Господиня вибираєть ся до церкви. 

А. 

Ой деш тії бував сив соколоньку ? Понад нашую статечну жону, 
Гей дай Боже!* Статечну жону, пані Янову. 

Ой бував же я на Залїсеньку! ІІанї Янова, пані братова, 

А що-ж ти видів, сив соколоньку ? Пані Янова нашого брата, 

А видав же я залїскі жони. Ой як ся стала рано вбирати, 

Нема крашшої понад нашую, Рано вбирати, до церкви іти, 



253 


В новій комірцї при ясній зірці, 
Протїв звірцадла, ци дуже ладна, 
Протїв віконця, ясного совця: 
Чобітки з козла земленьку коп- 

[лют, 

Кований пояс ледвоньки ломит, 
Срібний перстенець пальчики 

[іципле, 


Тоненький рубок головку клонит, 
Головку клонит на тисові столи, 
Дорогі коралі шию вгинают. 
Статечна жона, пані Янова, 

Пані Янова, пані братова, 

Пані Янова нашого брата. 

Креховичг , 1863 р. 


Б. 

А де-ж ти бував милий, миленький? 

А й бував же я на Залїсеньку. 

Що-ж ти там видав, милий, миленький? 
А й видав я там господиненьку. 

Перед всім водит наша братова, 

Наша братова, павя Дмитрова. 

Ой як ся вбрала в неділю рано, 

Та як ся вбрала, до церкви пішла, 

До церкви пішла на Службу Божу, 

Сами ся звони пороздзвоняли, 

Сами ся двері порозтваряли, 

Сами ся свічки позажигали, 

Сами ся Святі поодсланяли, 

Сами ся книги поотваряли. 

Сам Господь ходит, Службоньку правит. 
Тота службонька заздоровная, 
Заздоровная нашій братові, 

Нашій братові, пані Дмитрові. 
Заздоровная за худобоньку, 

За худобоньку тай челядоньку. 

А за сим словом будь нам здорова! 

Зап. Б. Посацький — Хотгн. 


В. 

Пійте, пійте, кури, рано, 

Господиня раньше встане, 

Раньше встане, личко вмиє. 

Збирає ся до церквоньки, 

До церквоньки, на три возоньки: 

На перший віз свічі складає, 


На другий віз книги вкладає, 
На третий віз сама сідає. 
Приїхала перед церквоньку: 
Самі дзвони задзвонили, 

Самі ся двері отворили, 

Самі ся свічі засвітили, 



254 


Сам ксьондзойко правит служ¬ 
боньку. 

Нехай буде Богу явно, 

Богу явно, людям славно. 

Зап. в Желдци 3. Тимкевичівпа. 



Гой знати, знати, хто господиня: 
В неї світлицї, як веселиці, 

В неї челядка в золоті ходит, 

В золоті ходит, у добрі бродит; 
У неї вози все кованії, 

У возах конї все воровії. 

Рано в неділю до церкви їде: 

На перший віз все світло кладе, 
А на другий віз проскури клала, 
А на третий віз сама сідала. 
Приїхала вна перед світлий двір, 
Перед світлий двір, перед божий 

[дім: 


Сами сп двері поростворали, 
Сами си свічі позажигали, 

Всі си святії ї уклоняли, 

Сами си книги поростворали. 

На райских дверех сам Господь 

| стоїт. 

Сам Господь стоїт, три Службі 

[служит: 

А одну Службу за господиню, 

А другу Службу й а за цілий дім, 
її а за цілий дім, на здоровя всім. 


Зі збірки Онуфрія Савчука , Левків Горішкий , пов. Посів. 

Відміни: В варіанті В. Басараба 8 Ляховець, Богородч. пов., майже іден¬ 
тичнім з отсим, такий конець: 


Коло престола святий Никола 
Господа славить, три служби править: 
Ой першу службу за господаря, 

А другу службу за господиню, 

А трету службу за челядочку, 

За челядочку, за худібочку. 


Д. 

В вишневім саду е много звіра, 
Одно звірятко та й оленятко, 

На тім звірятку с'ш-девять ріжків, 
На тім девятім та й теремочок, 

В тім теремочку та й постїлечка, 

На тій постїлцї — золотий столик, 
Золотий столик та й срібні слулки, 
На тім стілчику — ґречна ґаздиня, 
На стілци сидит, робітку робит, 
Робітку робит, три шитя шиет, 



255 


Три шитя шиет — все ширінечки: 

Одну ширіньку — шовком вішила, 

Другу ширіньку — позолотила, 

Трету ширіньку — як біль біленьку. 

В неділю рано гречная паня 
С постелі встала, личко вмивала, 

Русеньку косу та й росчисала, 

Біленьке тїлце красно вбирала, 

Та й до церковцї си вибирала 
Ті ширінечки з собов узяла. 

Як вона прийшла перед церковцу 
Сами си двері поростворали, 

Сами си свічки позажигали, 

Сами си книжка поростворали. 

Вона припала перед пристола, 

Свою головку низко вклонила, 

Господу Богу щиро молила: 

Тов ширінечков — пристів покрила, 

Другов ширіньков — свічку піднела, 

Трету ширіньку на Службу дала. 

Коло пристола — святий Никола, 

А на престолі — Матка Христова, 

Книжку читає, Христа благає, 

За господиню, гречную паню, 

За еї гадку, за всю челядку, 

Вінчуем тебе, гречна ґаздине, 

Сими святками, все різдвяними, 

Все рік від року, токмо до віку. 

Сидят ангели та й Бога молят. 

В одно віконце — сіяет сонце, 

В друге віконце — світит місяцю, 

В трете віконце — зірничка чает, 

Зірничка чает, ґаздинька встаєг, 

Ґаздйнька встаєт — личко вмиваєт, 

Богу ся молит — за господаря, 
вк ся убрала, свічку зсукала, 

На святе Рождество — на Службу дала. 

Зі збірки Онуфрія Савчука , Ксеніє Горішний, пое. Косгв. 



256 


Славен ес, Боже, по всему світу, 
По всему світу и по всіх церквах 
II по всіх церквах и монастирах, 
По монастирах, по людских домах. 
II ти славненька, ґосподинечко! 
Ми тобі скажим шьий новиночку. 
В вишневим саду е много звиру, 
Одно звирене дуже славное, 

Дуже славное, сивий оленю! 

На тім оленю е деветь рншків, 
На тім деветім шьий теремочок, 
А в тім теренї злотна постільця, 
У тій постільці все й срибвий 

[стільчік, 

На тім стільчіку ґосподинечка. 
Там собі сиди, три шитя шиет, 
Три шитя шиет, все й ширинечкі: 
Одну ширїшьку, ек бів біленьку, 
Другу шириньку все й золотеньку, 
Трету шириньку все й шовковень¬ 
ку- 

Я в неділеньку дуже зраненьку 
Сонце сіяє, ґаздинька встає. 

Єк уна встала, пишно си вмила, 
Пишно си вмила, файно си вбрала, 


Файно си вбрала, до церкви ни¬ 
щила, 

Тай ширинечки з собов забрала. 
Єк уна прийшла шьий до светинї, 
Светї ангели втворили двері. 
Коло престола Матка Христова 
Книшку читает, Бога благаєг. 
Однов ширінков пристів накрила, 
Другов ширінков свічу пиднела, 
Трету ширинку на Службу дала, 
За здоровєчко токма за своє. 

Славен ес, Боже, по всему свиту, 
II ти е славна, ґосподинечко. 

Ми вас винчуем шьистем, здо- 

[ровем, 

Шьистем, здоровем, пробутком 

[добрим, 

Пробутком добрим тай виком 

[довгим, 

Сими светками все й Ризденими, 
А шьий прийшлими, все й зеле- 

[ними. 

Все й рик вид року, токма до вику, 
На многа літа — любого свита. 


Записав В. Михайлюк від Михайла Кщняка Лукащукового 
в Красноїли , пов. Посів. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. п-Ьсни, II, ст. 166—168, ч. 18; ПІ, ст. 
545—546, ч. 4. — А. Потебня, Колядки и щедровки, ст. 760. — В. Шухевич, Гу- 
дульщина, IV, ст. 78—79, ч. 12. 


148. Господиня виїздить у ридвані. 

Через наше село, через Курозвани, 
Котив ся ридван малий, невеличкий, 
А в тому ридвавї славная пані, 
Славная пані, пані Оксана. 

В неділю рано убірала ся, 

Клала на себе срібло да злото; 

На воронії коні золотії шори, 

А на слугоньки оксамитоньки. 



257 


Як сядала в нову карету, 

Як шаснула сріблом да злотом, 

Воронії конї попужали ся, 

Молодії слуги полякали ся. 

Ой, панеж мій, пане, пане Демяне, 

Дав минї ковї неучевії, 

Дав минї слуги незвичайнії! 

Панї моя, панї, панї Оксано, 

Дай же, Боже, за рок дождати, 

Дам тобі конї все ученії, 

Дам тобі слуги все звичайнії. 

За сїм словом — будь здорова, 

Сїї святки святкуй здорово, 

За рок у Богу дожидай здорова. 

Нашій березі гвирка заплата, 

Гвирка заплата — горілки кварта. 

Кварта не кварта — хоч бочка меду, 
Бочка — не бочка, хоч коновочка. 

В. Кравченко , Етн. матеріали, отр. 19 , ч. 52. 

Колядки вдовици. 

149. Колядники у вдови. 

Вдарили бубни в вдовині вугли: 

Ой війди, вдово, скажи нам слово! 
Зачекайте ме хоць годинку малую, 

Нехай же я се в чобітки убую. 

В дальших строфках приходять такі зміни: 

Та най я се в кошульку обрандую, 

В спідничку обрандую, 

В коралини обрандую, 

Най се в кожушок обрандую. 

Зап. М. Вучинський . 

Пор. повисите колядку ч. 15. 

150. Вдова віє золото. 

Чи дома, дома бідная вдова? 

Не має дома, десь у короля. 

Щож вона дїе? Золото віє. 

А за ті о двійки — кварта горілки. 

Збірка Водлнського. 

Пор. повйсше колядку ч. 12—13. 

Паралелі: А. Малинка, Сборп. матеріалові), ст. 85—86, ч. 128. 
колядки і ЩЕДРІВКИ. 


17 



258 


151. Вдовина жура. 


А в лузї, в лузї, а в калиновім, 
Зажурила ся иерепилонька, 
Перепилонька, бідна вдовонька: 

Де -ж би я мала гнїздочко ввити? 
Вивилаж бим ’го а в темнім лузї! 
Там люди зайдут луги рубати, 

Луги зрубают, гнїздочко знайдут, 
Гнїзденько знайдут, дїти розже- 

[нут, 

Дїти розженут, жалю наробят. 

Зажурила ся перепилонька, 
Перепилонька, бідна вдовонька: 
Де*ж би я мала гнїздочко звити? 

А звилаж бим ’го та в букови- 

[ноньцї! 

Рубачі зайдут ліси рубати, 

Ліси зрубают, гнїздочко знайдут, 
Гнїздочко знайдут, дїти розженут, 
Дїти розженут, жалю наробят. 

Зажурила ся перепилонька, 
Перепилонька, бідна вдовонька: 

Де-ж би я мала гнїздочко ввити? 

А звилаж бим ’го в каменні горі! 
Там люди підут гору лупати, 

Гору злупают, гнїздочко знайдут, 
Гнїздочко знайдут, дїти розженут, 
Дїти розженут, жалю наробят. 

Зап. В. Посацький — Лолин. 

Зажурила сьи перепелонька, 

Де би она си гньіздечко увила? 

Й а увила бим си у йарій пши- 

[ници: 

Війдут дьівочки пшиничку жати, 
Гпьіздо роскинут, дьіти розжинут. 


Зажурила ся перепилонька, 
Перепилонька, бідна вдовонька: 
Де-ж би я мала гнїздочко ввити? 
А звилаж бим ’го в шовковій 

[траві! 

Косарі зайдут, траву ізкосят, 
Траву ізкосят, гнїздочко знайдут, 
Гнїздочко знайдут, дїти розженут, 
Дїти розженут, жалю наробят. 

Зажурила ся перепилонька, 
Перепилонька, бідна вдовонька: 
Де-ж би я мала гнїздочко звити? 
А звилаж бим ’го при нові стрісї, 
При нові стрісї, в нові стодолї! 
Ластівки злетят, гнїздочко знай- 

[дут, 

Гнїздочко знайдут, дїти розженут, 
Дїти розженут, жалю наробят. 

Зажурила ся перепилочка, 
ІІерепилочка, бідна вдовочка: 
Де-ж би я мала гнїздочко ввити? 
Хіба ’го зівю в світлі світлонцї, 
В світлі світлонцї, в свого мило- 

[го, 

В свого милого, в білі постїлцї, 
Перепилонька, бідна вдовонька, 
Бідна вдовонька, чом Павлїнонька. 
Вінчуемо-ж тя річними святи. 


Зажурила сьи пирипелонька, 

Де би она си гньіздечко увила? 
Й а увила бим си й а у коло- 

[пеньках: 

Війдут жіночки колопньі брати, 
Гньіздо роскинут, дьіти розженут. 



259 


Зажурила сьи перепелонька, 

Де би она си гньіздечко у вила? 
Ті а увила бим си й а у сухім 

[дубі: 

Війдут парупки дуба рубати, 
Гньіздо роскинут, дьіти розженут! 

Зап. 1902 р. в Коропцю , Кунацького пов. 


В. 

Зажурила ся перепелонька, 1 ) 
Перепелонька, бідна вдовонька: 

Де-ж би я мала гніздечко вити? 
Увилаж би я в ярі пшеници, 
Женчики зайдут тай мене знай¬ 
ду т. 


Зажурила ся перепелонька, 
Перепелонька, бідна вдовонька: 
Де-ж би я мала гнїздочко ввити? 
Увилаж би я в шовкові траві, 
Косарі зайдут тай мене знайдут. 


Зажурила ся перепелонька, 
Перепелонька, бідна вдовонька: 
Де-ж би я мала гніздечко ввити? 
Увилаж би я в чисті водици, 
Рибарі зайдут тай мене знайдут. 
А за сим словом... 

Затесано в Дубі, 10 липня 1867 р. 


Г. 

Зажурила си перепеличенька, 
Перепелонька, бідна удовонька: 
Де я си маю гнїздочко класти? 
Клала бим я си в ярій пшени¬ 
ченьці, 

Женчики зайдут пшеницю жати, 
Гнїздочко знайдут, діти проженут. 


Зажурила си і т. д. 

Клала бим собі у бережечку, 
Рибаки зайдут, гнїздочко знайдут, 
Гнїздочко знайдут, діти розженут. 


Зажурила си і т. д. 

Клала бим собі в шовкові траві, 
Косарі зайдут, гнїздочко знайдут, 
Гнїздочко знайдут, діти розженут. 


1 ) За кошдою стрічкою додав ся: „Ой дай Боже!“ 



260 


Зажурила си і т. д. 

Клала бим собі у ярім жиїї, 

Ґаздиня зайде житечко жати, 

Гиїздочко знайде тай го обіжне, 

Бо она знала, як свої мала, 

Як свої мала, кров розливала! 

Зап. 1364. р. в Струтинг Виж. Вас. Вулка. 

Паралелі: В. ІНухевич, Гуцулицина, IV, ст. 175, ч. 4. — Я Головацкій, 
Народ. ігЬсии, Ш, ст. 536—537, ч. 4 


152. Вдова плаче за му жом. 


На горі, горі, при манастири, 1 ) 

Ой стоїт, стоїт нова капличка, 

Коло каплички бідна вдовичка. 

Ой стоїт, стоїт, Богу сї молит, 

Богу сї молит, в землю сї дивит, 

В землю сї дивит, з землев го- 

[ворит: 

Ой земле, земле, ой муравая! 
Взела-сь у мене ґосподаречка, 

Ой озми-ж мене бідну вдовочку, 
Бідну вдовочку, ой сиріточку, 

Зап. е Цетранцї.\ псе. Калуш , 


Най сї не мучу на сім світочку. 
В мене діточки все дрібненькіі, 
Тяжко мені їх вігодувати, 

Ще теще прийде їх вінувати. 
Війшла вдовичка до косцьолочка: 
Котра мужева при передочку, 
Бідна вдовичка все на задочку! 
Як із іцепочки цвіт оппадае, 

Так бідна вдова вік коротає. 

Гей дай Боже! 
Віншуємо вас, бідна вдово. 

1863 р. 


153. Удовин вік марно проходить. 


А. 

Ци дома, дома хороша вдова? 

Кажут служеньки, що нема дома, 

А ми знаємо, що є бна дома. 

Ой ходит собі в новій світлоньцї, 

Тай носит ключі при лівій руцї. 
Одні ключики та від світлоньки, 
Другі ключики від комороньки ; 


Носит ключики все дрібненькії, 
Все дрібненькії, не єднанії. 

На подвірічку грушечка, щепка, 
Красно зацвила та не зродила. 
Як з грушки щепки цвіточок 

[паде, 

То-ж так удовин світочок іде. 


Збірка Ів. Вагилевича , ч. 62. Василь Смеречин із Хмелівки, 


*) За кождою стрічкою додав ся: „Гей дай Боже!* 



261 


Б. 

Ой у містечку Зафундованю, 1 ) 

Ходять по ринку статечна жона, 

Статечна жона, бідная вдова. 

Ой ходять, ходять, ключі си носять: 
Перший ми ключик від стодолоньки, 
Другьії ми ключик від коміроньки, 

Третий ми ключик від райских дверей. 

Бо в стодолоньцї жито, пшениця, 

А в комороньцї всякі убори, 

Всякі убори бідної вдови. 

А в райскі двері сам Господь ходить, 

Сам Господь ходить, службоньку служить, 
Службочку служить за здоровденько, 

За здоровденько бідної вдови, 

Бо бідна вдова до церкви ходять, 

До церкви ходять, Богу ся молять. 

Котра із мужем — при передочку, 

А бідна вдова в самім куточку. 

Котра із мужем — стоїт си думпо, 

А бідна вдова в куточку сумно. 

На подвіреньку щепки грушечки, 

Щепки грушечки рісно зацвили, 

Рісно зацвили тай не зродили. 

Як з тої грушки цьвіт опадає, 

Так бідній вдові вік ся минає. 

На подвіреньку пташок щебече, 

А бідна вдова за мужем плаче. 

Котять ся сльози як дрібний горох, 
Закотили ся в Чорное море. 

Чорное море розіграло ся, 

А бідна вдова розплакала ся, 

Розплакала ся за господарем. 

А за сим словом, будьте здорові, 

Будьте здорові, бідная вдово. 

Новиця , Калусь. пов . Зап, 1884 Зел. Грушкевич. 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!“ 



262 


В. 

Ай у містечку Зафундованім 1 ) 

Ходит по ринку статечна жона, 

Статечна жона, бідная вдова. 

Оії носит ключі при праві руці: 

Сдин ми ключик від світличеньки, 

Другий ми ключик від комороньки, 
Третий ми ключик від райских дверий. 

В райскі дверенька сам Господь ходит, 

А коло него ангели служат, 

Ангели служат службоньку Божу, 
Слубоньку Божу за бідну вдову, 

За бідну вдову, за здоровленько. 
Службоньку служат при передочку, 

А бідна вдова стала в куточку, 

Стала в куточку та ревно плаче. 

Котят ся слези, як горох дрібний! 

Як у садочку пташок щебече, 

Так бідна вдова за мужем плаче. 

Ой перед хати щепка грушечка 
Рясно зацвпла тай не зродила: 

Як с тої щепки цвіт оппадае, 

Так бідні вдові вік ся минає. 

А за сим словом будь нам здорова, 
Статечна жона, бідная вдова! 

Записано в Дубі\ 10 .іипня , 1807 р. 

Паралелі: Я. Головацкій, Народ. ігйсіш, П, ст. 50, ч. 18. 


154. Вдова наливає кубки. 

А ти дома, дома бедна удава? 

А нема ж бо дома, в Бога у престола, 
Б Бога у престола кубки спольвнс, 
Кубки спольняе модам да вином, 

Медам да вином, кудрявим пивом. 
Салодкий медок — тайна вечера, 
Зелене вино - Богу надабвб. 

Да бувай здарова, бедна удава, 

Не сама сабою — із дєтачками, 


*) За кождою стрічкою додає ся: „Ой дай Боже!* 



263 


Із милим Богам, із усем родам; 

Ой сіє свєткіі еветкуй же здарова, 


Сіє праважай, других 
Сіє у стола, дажидай 

Зап. 7>. Черн песький в Будї, 

155. Вдова 

Шо коло моста калинового 

Зорьило! Зорьили зорі дуже 
[раненько по горі 1* 
Стоїт сьвітлонька мурованая, 

А у ті сьвітлонцї жоуті підлоги, 
Жоуті підлоги, тисові столи, 

А по тих столїх стое напої, 

А за сим столом ґречна невіста. 
Ой сидит собі, пштечко шиє, 

Ой сидит собі питем шинкує, 
Питем шинкує, мита стереже. 

А у неґіленьку дуже раненько 
Та устала собі ґречна невіста; 

Як собі устала та личко умила, 
Та личко умила, Бога просила, 
Бога просила за здороудечко 
Тай війшла собі на подвіречко 
Тай подивит сї у широки поле, 

У широки поле за тихи море, 

Та вісмотріла дорогі купцї, 

Дорогі купцї, три крамарики. 

Тай сї крунула бай до сьвітлоньки, 
Ой до сьвітлоньки, до чельидоньки, 
Та побудила усю чельидоньку. 
Дороге пите усе роскладае, 

Тих сї гостенькіу исподївае, 

Ой тих гостенькіу, трох крама- 

[ренькіу. 

А надїхали тай не ставали, 

Ой бо не сталії, не повертали, 


дажидай, 
же ізнова. 

Чорни гів. по в. 

шинкарка. 1 ) 

Ой не ставали, мито не дали. 

Ой крикне она бай на служеньки: 
Шо слуги мої, ловіте коиї, 

Срібні зубелцї позакладайте, 

У кирници-студни понапувайте, 
Понапувайте, оброку дайте, 
Оброку дайте, отарницайте, 
Дорогий напій повипивайте, 

По пару стрільбіу позабирайте, 
По пару стрільбіу, по одні гааблї, 
А на коники ба посідайте, 

Ой посідайте, у поле бігайте, 

За здобичьими, за крамарьими, 
За крамарьими, шо не уступали, 
Не повертали, мито не дали, 
Мито не дали и проїхали. 

Як здоганяйте, не постріляйте, 
Не постріляйте, пообдирайте. 
Заберіт у них усе здобиченьки, 
Ой здобиченьки, сиу кониченьки. 
У другого озміт ясну шабельку, 
У третого озміт шьипку-маґирку. 
Шо то нам буде тото подібне: 
Сиу кониченько бай до стаєнки, 
А до стаєнки, до услугоньки; 
Ясна шабелька моєму брату, 

Ой до війноньки, оборононьки; 
Шьипка-маґирка мому милому, 
На головоньку усе про славоньку. 
А за сим словом була здорова, 


*) ІІор. далі колядку: Дівчина шинкарка. 



264 


Була здорова, бідна удовонько! 
Була здорова не сама собоу, 

Не сама собоу, а з ґітоньками, 

А гі з у сим родом докола двором, 


Шо на многи літ та на доугий 

[вік, 

Від цего року аж до другого, 
Поможи, Боже, ґіждати его. 


Зап. від Ів. Мельника в Зеленици А. Онищук. 


156. Подарунки для вдови. 


Стратили літо кречні молодці, 

Та подарочки поклоняючи, 

Гей ґаздиненьцї, чомь удовоньцї. 
ІІрийшлиж до неї трої гостеньки, 
Принесли для неї три подарочки: 
Єдин подарок: хустка шовкова, 

Рук. Оссол. ч. 2411. П. к. 171. *) 


Другий подарок: кований пояс, 
Третий подарок: золотий перстїнь. 
Хустка шовкова на білу шию, 
Кований пояс та на ледвоньки, 
Золотий перстїнь та на біл паль¬ 
ник. 


*) Увага І. Вагилевича: „Та кояєдка не токмо скручена, но й неціла 41 . 


З ДО І с т. 


Стор. 

Переднє слово. III—XIV 

Як відбувають ся коляди у Гуцулів.. , . . XV—XXXIV 

І. Надвірні колядки. 

Господареви. 

1. Подвірна колядка. 1—3 

2. Підстїнна колядка. З—4 

3. Підвіконна колядка. 4—5 

4. Півколядка. 5 

5. Господар вечеряє. 5—6 

6. Колядники будять господаря . 6 

7. Колядники вибирають ся па всю ніч. 6 

8. Любі гості. 7 

9. Колядники дозволяють ся колядувати. 7 

10. Вістуни радости. 7 

11. Господар очікує з грішми колядників. 7—8 

12. Господар віє золото. 8 

Господини. 

13. Господиня пряде золото. 9 

Парубкови. 

14. Парубок радить ся рідні. 9 

Дївчинї. 

15. Дівчина вбираєть ся.9—12 

16. Дівчина стелить постіль. 12 

17. Дївчииа просить на гостину.12—13 

Родинї. 

18. Родина при роботі.13—15 

19. Родина при вечери . ..15—16 
























266 


II. Колядки старині. 

(Дїдам 1 бабам). 

20. Колядники зачинають колядувати. 

23. Святе Різдво. 

22. Три свята. 

23. Богородиця шукає нічлігу. 

24. Народини Христа.. . . . 

25. Богородиця і новонароджений Христос. 

26. Богородиця прикидає Христа сіном .. 

27. Чудесний батіжок. 

28. Христос у колисці. 

29. Три царі .. 

30. Три царі й Ірод. 

31. Христос і Ірод.. . . 

32. Колядники вибирають ся до Вифлеєма з поклоном . . . . 

33. Чудо з пшеницею. 

34. На Йордавї. 

35. Розмова Богородиці з Христом. 

36. Христа несуть на небо . 

37. Хрещене Христа. 

38. Богородиця не хоче віддати Христа на короля. 

39. Богородиця ходить щедрувати. 

40. Богородиця і три черниці. 

41. Колядники в гостині' у Христа. 

42. Христос судія. 

43. Свята вечера . 

44. Грішні душі. 

45. Христос роздає щастє. 

46. Христос купаеть ся в ріці зі сліз. 

47. Хриетос кличе господаря на нараду . 

48. Що більше: небо чи земля?. 

49. Буря на Дунаю. 

50. Св. Николай перевізником. 

51. Ангели беруть ризи від Богородиці. 

52. Богородиця пере ризи для Христа. 

53. Жиди шукають Христа. 

54. Юда продає Христа. 

55. Христос і Петро. 

56. Страсти Христові. 

57. Грішна іва. 


Стор. 

17—18 

19— 20 
20 

20 - 21 
21—22 
22—24 

24 

24 

25 

25—26 

27—29 

29—32 

32- 33 

33— 36 
36 
86 

37— 38 

38— 54 
54—55 
55 — 56 

56 

56— 57 

57 

57— 58 

58— 60 
61 

62— 63 
63 

63— 70 

70- 71 

71- 74 

74- 75 

75— 77 
77—84 

85 

85—90 

90-100 

100—103 







































267 


Стор. 

58. Жигє й смерть Христа.104—105 

59. Смерть і воскресене Христове.105—106 

60. Чудо при Христовім воскресеню.106 — 109 

61. Заведене постів.•.109—110 

62. Богородиця шукає Христа по його смерти. 110 

63. Три раї. 110 

64. Свята Пятниця обдаровує господиню. 111 

65. Мати св. Петра. 111 

III, Колядки господареви. 

66. Початок світа.112—115 

67. Райське дерево.115—116 

68. Родина господаря. 117 

69. Господар вижидає потомна. 117 

70. Дві радости. 118 

71. Одяг господаря.118—119 

72. Соловій у садочку.119 — 120 

73. Три соколи. 120 

74. Господарські вжитки.120—121 

75. Три користи . 121 

76. Господар закладає пасіку.121 — 122 

77. Нарада про веснованє. 122 

78. Святі орачі..122 — 129 

79. Оране па пшеницю.129—133 

80. Господар при ораню.133—138 

81. Бог засіває.138—139 

82. Обіцяний врожай.139—140 

83. Бог господарств.140—148 

84. Бог обдаровує господаря.148—149 

85. Бог дає долю господареви. 149 

86. Господар при роботі.149-150 

87. Ластівка будить господаря.151—153 

88. Радість господаря.153—156 

89. Боярське господарство. 156 

90. Господарські стада. 157 

91. Достатки у господаря.157—158 

92. Господар розчислює гроші . .. 158 

93. Господар будить челядь.158 — 159 

94. Господар і слуги.159—162 

95. Золоті човна. 162 









































268 


Стор. 

96. Господар дарує стадо коний . 162 

97. Господар ііа ярмарку.162-163 

98. Господар судить суди.163-165 

99. Родиаа при вечери.165 -166 

100. ІІриготовлюванб гостини для святих.166-168 

101. Святі в гостині'.168 — 171 

102. Сонце, місяць і дощ у гостині в господаря.171—182 

103. Гості в господаря. 182 

104. Напитки в господаря.182—187 

105. Господар у иохмілю. 187 

106. Будова церкви.187—196 

107. Будова церкви св. Софії в Київі .196 — 197 

108. Господар їде до церкви з дарами . ..198—199 

109. Ангели ведуть господаря до церкви. 199 — 200 

110. Ангели випрошують долю господареви. 200-201 

111. Святі в церкві. 201 

112. Святі служать службу за господаря. 201— 202 

113. Зіпсований світ. 202—208 

114. Святі шукають правій. 208 

115. Святі трубачі. 208—214 

116. Розмова святих.214—215 

117. Як у світі жити?. 215 

118. Колядники вдають купців.215—216 

119. Колядники дсмагають ся коляди. 226—217 

Колядки священникови. 

120. Родина священника при занятю. 217 

121. Священник будує церкву. 217 

122. Придали до церкви.217—218 

123. Священник приймає гостий. 218 

124. Хрещене Христа.218 — 219 

IV. Колядки господини. 

125. Ремісники приладжують строї господині’.120 — 121 

126. Господиня вистроюєть ся. 221—222 

127. Господиня вистроєпа. 222 — 224 

128. Господиня шиє для мужа. 224- 225 

129. Господиня вишиває сорочку для короля. 225 

130. Господиня вишиває ширинки до церкви. 225—226 

131. Господиня шиє і йде по воду.. 226 -228 







































269 


Стор. 

132. Господиня білить біле. 227 

133. Господиня вичікує повороту мужа. 227 — 228 

134. Муж привозить дарунки з війни. 228—232 

135. Муж привозить дарунки з ярмарку. 232—233 

136. Муж привозить дарунки з дороги. 233—235 

137. Господиня будить свекра й свекроху. 236 

138. Господиня миє чаші. 236 

139. Напої у господині. 236—237 

140. Господиня очікує святих гостий. 237—238 

141. Господиня виправляє домашних на лови. 239—242 

142. Господиня закуплює три села. 242—243 

143. По повороті мужа з сусідів. 243 

144. Мати й діти. 243—244 

145. Господиня знаходить золотий хрест. 244—250 

146. Господиня дає малювати церкву. 250—252 

147. Господиня вибираєть ся до церкви. 252—256 

148. Господиня виїздить у ридванї. 256—257 

Колядки вдовици. 

149. Колядвики у вдови. 257 

150. Вдова віє золото. 257 

151. Вдовина жура. 258—260 

152. Вдова плаче за мужом .. 260 

153. Удовин вік марпо проходить. 260—262 

154. Вдова наливає кубки. 262—263 

155. Вдова шинкарка . .. 263 — 264 

156. Подарунки для вдови. 264 



























Друкарські похибки. 


Надруковано: 


Ст. 123, стріч. 14 з долини: 


Я 

Я 

я 

я 

я 


я 


135, 

156, 

203, 

246, 



» 

з гори : 




я 

з долини: 


2 з гори: 


він 

він 

своєю 

в Ломнї 

заслопами 

ґоподаря 


Має бути: 
віл 
віл 

своєму 
в Лолинї 
заслонами 
Господаря.