Skip to main content

Full text of "Українські чари"

See other formats








Упорядник О.М, Таланчук 


київ 

«ЛИБІДЬ* 

1992 


ББК 82.3Ук 
У 45 


Головна редакція літератури 
з українознавства та соціогуманітарних наук 

Головний редактор М.С.Тимоишк 

Редактор ЕМ.Логвиненко 


Українські чари / Упорвд. О.М.Таланчук. — К.: Либідь, 
У45 1992.—96 с. 

І5ВЫ 5-325-00239-2. 

До цієї книжки ввійшли фрагменти Із записів відомих українських 
фольклористів В.Милорадовича, І.Огієнка, Д.Зеленіна, Я.Новицького, 
П.Єфименка про традиції народної лікувальної магії: перекази, повір’я, 
замовляння, любовні чари, за допомогою яких чаклуни, знахарі впливали 
на стан людини. Подаються також рецепти народного врачу вання, поради 
самозбереження від навроків, замовляння від хвороб. 

Книга буде цікава для всіх, хто прагне черпати знання з джерела 
народної мудрості. 


„ 0505000000-106 . ^ 

У- 224-92 - Інформ.лист 

ІЗВМ 5-325-00239-2 


ББК 82.3Ук+5Х59 

© О.М.Таланчук, гісін^дмом^ 
упорядкування, 199 * 



♦ 

ПЕРЕДМОВА 

Шановні читачі! 

Ви маєте нагоду частково прилучитися до таїнства чарівної 
народної магії, таємниця якої суворо охоронялася неписаними 
законами і розголошення якої могло спричинити до великого ли¬ 
ха, тяжкого покарання, оскільки світ цей особливий, пов’язаний 
з надприродними силами. І хоча, на відміну від відьом і чаклунів, 
знахарі не спілкуються з нечистою силою, вони дуже неохоче від¬ 
кривають свої секрети, боячись захворіти або втратити чарівну 
силу. Тож збирати замовляння, закляття, молитви так, як етно¬ 
графи спокійно записують казки, пісні, легенди, набагато важче, 
а тим більше побачити і почути їх у сукупності з обрядовими, 
магічними діями, з допомогою яких знахарі намагаються вплива¬ 
ти на об’єкт свого діяння. Через те правдивих (бо іноді, щоб відче¬ 
питися від настирливих прохачів, чародії навмисно перекручу¬ 
ють або пропускають слова) записів існує небагато, а те, що є. 
розсипане по різних старих періодичних виданнях, що станов¬ 
лять тепер бібліографічну рідкість, оскільки не перевидавалися. 

Замовляння — чи не найдавніший вид народної духовної ку¬ 
льтури, пов’язаний з дохристиянськими віруваннями, з міфоло¬ 
гією, обрядовими магічними діями, а також з вірою у чарівну силу 
слова і ритму. В замовляннях відбивається єдність із світом при¬ 
роди, якої позбавлена сучасна людина. До явищ природи тоді 
зверталися так, як до близьких або знайомих: «Морозе, морозе 
йди кутю їсти!». Залишки зв’язку з природою знаходимо в деяких 
звичаях, що й досі збереглися: дівчата, щоб бути гарними і при¬ 
чарувати до себе коханого, вмиваються цвітом жита, любистком 
і васильками. 

В основі створення багатьох заговорів лежить властивість об¬ 
разного мислення, що була притаманна людині в давнину: асо- 
ціювання ідей, сполучання у причинковому зв’язку одночасних 
або послідовних появ двох різних явищ. Так, певні ознаки каменя 
(нерухомий, неживий, безсловесний) переносяться на предмет 
іамовляння під час позивання, щоб викликати бажаний ефект: 



«каменія вам на язик, каменія вам на губи, каменія вам на зуби і 
уста, каменійте ви самі». Або ті ж самі якості стовпа: «...нехай 
начальству стануть очі стовпами, щоб на мене, на рожденош, на 
хрещеного, на молитвяного, рота не роззявляли, очей не витрі¬ 
щали, язика не піднімали»; і зовсім інші асоціації, наприклад, з 
місяцем — ясним, світлим: «...окрасив ти небо і землю — окраси 
й мене». 

Замовляння входять до складу цілого магічного комплексу. 
Чого варте лише приготувати «матеріал» для чарування! Так, 
зілля збирається в певний час і у певному місці (наприклад, тир¬ 
лич росте на Лисій горі в Києві і збирається перед Івановим днем, 
коли туди злітаються, за народними повір’ями, усі відьми), су¬ 
проводжується обов’язковим виконанням магічних «правил» — 
рухів наслідування, звертань-закликань тощо. Вода береться або 
«непочата», чиста, або стрітенна, з місця, де сходяться три річки. 
Завжди цілюща вода іорданська, освячена на Водохреще, велику 
силу має вода з трьох або семи криниць. Що ж до самої особи 
знахаря, чарівника, то це люди невипадкові, із підвищеними 
екстрасенсорними нахилами або гіпнотичними здібностями, що 
мали хист до медицини. Озброєні вірою, умінням, знанням, що 
передавалися від одного покоління до другого протягом віків з 
глибокої давнини, вони досягали певних результатів у лікуванні 
різних хвороб та наданні необхідної «швидкої допомоги». 

Ця книга має на меті дати читачеві уявлення про одну із га¬ 
лузей народної духовної культури — лікувальну магію і склада¬ 
ється не тільки із текстів замовлянь, заклинань, молитов на різні 
випадки життя, рецептів народної медицини, а й з вибраних до¬ 
сліджень українських і російських вчених-етнографів В.Милора- 
довича, Д.Зеленіна, І.Огієнка, Я.Новицького, П.Єфименка. З 
них можна дізнатися, що собою являють чари, замовляння, звід¬ 
ки вони походять і які з часом відбулися в них зміни; яка існує 
різниця між відьмами, відунами, чаклунами і чарівниками, зна¬ 
харями. Ці праці доповнюють одна другу і разом різнобічно ха¬ 
рактеризують жанр. 

Корисна ця книга й для науковців, оскільки становить найба- 
гатше зібрання кращих записів в жанрі замовлянь. А це — та жи¬ 
ва мова, котру видатний філолог О.О.Шахматов вважав за необ¬ 
хідне класти в основу всіх наукових побудов щодо розвитку мови. 

Важить й те, що віра в чудодійні властивості замовлянь і ре¬ 
цептів народної медицини з певного часу посилилась у зв’язку з 
легалізацією магічних засобів лікування, офіційним дозволом на 
\<сеанси» чаклунів, ворожбитів та інших представників нетради¬ 
ційної медицини. Отже, книжка ця може стати й своєрідним «по¬ 
сібником», що збагатить і урізноманітнить знахарський арсенал, 

Тексти (у дещо скороченому варіанті) друкуються М09й£ 
оригіналу з максимальним наближенням до сучасною ПЦДО» 
ПИСу. Ніни# І'ьншнчук 



В . П. МИЛОРАДОВИЧ 


♦ 


Василь Петрович Милорадович (1846—1911) — український 
фольклорист і етнограф. Закінчив Харківський університет. Працював 
мировим суддею в Лубенському повіті Полтавської губернії. Опубліку¬ 
вав праці: «Снітинська старовина», «Народная медицина в Дубенском 
уезде, Полтавской губ>, «Житье-бытье лубенского крестьянина», пра¬ 
ці з народної демонології, зібрав велику кількість казок, пісень, у тому 
числі наймитських і робітничих. 


УКРАИНСКИЕ ТАЙНЫЕ ЗНАНИЯ И ЧАРЫ 
(этнографический очерк)* 

Все существующее живет, повинуясь законам природы, и не 
пытается воздействовать на нее; лишь человек мечтает подчи¬ 
нить себе природу. Эти гордые мечты осуществляются до некото¬ 
рой степени на высших ступенях жизни успехами естественно¬ 
научных знаний и техническими изобретениями, но гораздо 
раньше, при зарождении культуры, дикий, нагой человек уже 
хочет повелевать природой различными приемами, простираю¬ 
щимися как на явления, процессы природы, так и на личность. 


I. ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ПРИРОДУ 

Древнейшие религии еще не имеют плодотворного нравствен¬ 
ного значения. Связь с богами (духами) выражается молитвами 


■Ж Уривок з кн.: Милорадович В.П. Украинские тайные знания и чары (этно¬ 
графический очерк) // Сб. Харьк. ист.-филол. о-ва,Х., 1913. Вып. 10. 


5 



о личных выгодах: дожде, урожае, богатстве, здоровье и т.д. Мо¬ 
литва — слово, однозначущее с словом жертва, — соединялась с 
дарами богам для той же дели — получения от них выгод, а ино¬ 
гда переходила в требовательные формулы. Египтяне, например, 
рассчитывали такими формулами и амулетами влиять на богов. 
Деловой дух римлян внес в религию их вообще начало договора, 
сделки человека с богами; римлянин же, которому было необхо¬ 
димо особое одолжение божества, заключал с последним отдель¬ 
ное соглашение — обет, ѵоіиш. Боги, не исполнившие договор, 
несли и последствия неисполнения: они наказывались. Август, 
например, потеряв корабли во время бури, приказал убрать из 
цирка статую Нептуна в день игр, а по смерти Германика народ 
бросал камни в храмы, опрокидывая жертвенники, и кидал на 
улицу ларь. Позднейший пережиток такого же рода приведен у 
Артура Тромбатора. В Пиано статуя святого Антония подверг¬ 
лась заточению до появления просимого дождя. За неисполнение 
требований отвечали не только боги, но также их наместники на 
земле: так, бургунды низложили короля за неурожай, а Домальд 
шведский [был ] принесен в жертву для уничтожения скудности. 

Стремление воздействовать на природу встречается и у древ¬ 
них славян; у них были знахари, ведущие, влиявшие на силы 
природы, знавшие [как ] приобресть их расположение и предок 
вратить беду. Великороссияне XVI и XVII вв. верили, что обла- 
копрогонники могут посылать ветры и дожди. Подобное веро¬ 
вание существовало в Швеции. По словам шведского писателя 
Олая Магнуса, моряки покупали у лопарей-колдунов попутный 
ветер в узлах. Той же цели рассчитывают достигнуть в Британи, 
пуская пыль из подметаемой церкви в направлении отплываю¬ 
щих кораблей. 

В XVIII ст. в числе указов кабинета министров Анны Иоан¬ 
новны находился приказ о сыске, присылке в Петербург «мужи¬ 
ка, который унимает пожар». К таким же суевериям и приемам 
воздействия на процессы природы относятся требования, обра¬ 
щенные к морозу, дождю, воде и огню, отклонение метели и 
грозы в Малороссии колокольным звоном, бег вокруг горящего 
здания с целью погасить пожар нагими: мужчины в Малороссии 
и девушкин Белоруссии. Еще и в настоящее время сохранились 
в народе верования в возможность погасить огонь молитвами, 
образами и отчасти тайными сведениями, как видно из следую¬ 
щих народных заметок и воспоминаний, записанных мною в Ду¬ 
бенском уезде. 


* * * 


У Снітині була стара, що як пожар, то возьме ікону, поперед 
себе несе і тричі обійде пожар, — він і потухне. 


6 



Як почать оченашу з того краю, що кінчать, та проговорить 
на той край, що починать, — то од огню. 

• • * 


Наш батюшка як прийде на пожар, то тільки обійде кругом, і 
пожар дальше піде: мабуть, молитву таку зна. 


II. ВНУШЕНИЯ СУДУ 

Разнообразные приемы внушения своего желания личности, 
сохранившиеся в народе, гораздо многочисленнее способов воз¬ 
действия на природу. Но они мало описаны, мало и исследованы. 
Например, воздействие на коллегию, на суд с целью добиться 
решения в свою пользу приведено только в Трудах экспедиции 
Чубинского. В попадавшихся мне иностранных фольклорных 
сборниках и сочинениях по данному вопросу нет никаких сведе¬ 
ний. Тем уместнее будет привести здесь несколько обращений к 
суду, записанных мною в Лубенском уезде в конце прошлого 
века. 


Кладуть павука надев'ятеро суток у горщик. Як павук здохне 
— не буде діла, а як заснує — то як хочеш, так і буде. Жінка 
приказує: «Як павук на вінцях буде, то що задумаю — те й буде». 

* * * 


Жінка піймає жабу і зшиє жичкою [червоним гарусом ] їй рот 
з обох сторін і каже: «Рот зашиваю красно, щоб було мені ясно; 
щоб мені не журитися, щоб мені не смутитися. 1 сволок, і лави, 
щоб увесь суд за нами!» І держить вона жабу у новому горшку 
дев'ятеро суток, поки жаба не здохне, тоді горщик розбиває, а 
жабу, як іде на суд, у пазуху зав'яже і каже: «У суд уходжаю і 
праву руку насідаю. Права рука підо мною, і весь суд за мною. Як 
ви не судите, а до смерті мене не розгудите!» 

* * * 


Узять у карман дарнику і паску, смирного ладану, і, як іти, то 
через усі пороги правою ногою ставати на поріг і казать: «Я до вас 
з дарником і паскою, ви до мене із лестю і ласкою. Стою я правою 
ногою на поріг, і щоб було моє право скрізь». 



* * * 


Іду я на суд з дарником, з паскою, а суд до мене з ласкою. 
Награжденіе молитвяній, хрещеній Химці. 

* • • 


Ідуть до бузини і кажуть: «Добридень тобі, бузино! Чи сколов 
5рат брата?» — «Сколов». — «Який суд судили?» — «Затреться, 
замнеться, та й так минеться». 


Як ідуть на суд, сідають на лаву і кажуть: «Лаво, лаво! Ходім 
в управу, щоб було моє право. А ви, ушаки [одвірки ], сідлайте 
лошаки, щоб було моє право». 


Ваша хата й ваша піч, а за мною уся річ. Ваш піл, ваші і лави, 
а за мною усі управи! 


III. ЛЮБОВНЫЕ ЧАРЫ 

Среди способов воздействия на личность любовные чары за¬ 
нимают одно из первых мест. Они достояние женщин. Женщина 
стремится привлечь любовь мужчины как своим существом (во¬ 
лосами, потом, кровью), так и с помощью посторонних предметов 
(питьем, пищей, растениями, животными, землей, золой, дымом 
ит.д.). 

В основании предполагаемого увлечения мужчины женскими 
волосами заключается, вероятно, запах последних. По крайней 
мере, уже в древнем египетском романе о двух братьях фараон 
пленяется ароматом занесенной течением реки пряди волос жены 
Биту, затем поэты востока и запада всех времен одинаково вос¬ 
певают запах женских волос. Например, в оде, приписываемой 
Анакреону, поэт просит: 

Живописец знаменитый!.. 

Нарисуй так, как скажу я, 

Мне отбывшую подругу. 

Темноцветные, густые 
Волоса представь, во-первых 
И, коль воск тебе позволит, 

Сделай, чтоб благоухали. 

«Ах! Как сладко, сладко дышит аромат твоих кудрей», — поет 
Гафиз. 


8 



В любовных чарах северной и южной Руси прежде встречался 
прием очарования женщиной мужчины передачей ему волос. 
Так, у сержанта Тулубьева, обвинявшегося в половине XVIII в. 
в колдовстве, найдены были волосы его любовницы Ирины, и 
малороссиянка прошлого века, желавшая пленить пана, подло¬ 
жила ему под подушку свои волосы. Но в настоящее время такой 
прямой способ воздействия волосами заменен другим: 

«Як дівка любить парубка, то одріже волоси і його підку¬ 
рить». * 

Чаще встречаются чарования потом. Валлонская крестьянка, 
девица, добивающаяся верности любовника, дает ему пирожное, 
пряник или сигару, пропитанные [потом ] из-под мышки. Сер¬ 
жант Тулубьев, упомянутый раньше, собирая пот с себя и с лю¬ 
бовницы Ирины хлебом, скатывал колобки и шептал над ними. 
Новейшее сведение из великорусского быта приведено госп. 
Е.Н.Милициной в статье «За светом», помещенной в «Русской 
мысли» (1904 г., 1,104). Иванушка рассказывал, как он пот с баб 
снимает, чтобы мужья их любили. «Загоню ее в печку, парю, 
парю, а потом пот с нее сыму в пузырек, а она должна подлить 
мужу со словами: "Как на мне пот сохнет, так чтобы и ты по мне 
сох"». Украинское чарование потом приближается к описанным, 
особенно к валлонскому. 

Як дівчина хоче, щоб її любив хлопець, то кладе конфету або 
сахар собі під плече і підійде, щоб дать тому парубку, щоб з’їв, — 
любитиме. 


Купить дівка яблуко і з-під правого плеча візьме у себе поту 
платочком і вмаже те яблучко; вкачає — і дасть парубку з’їсти, і 
тоді він її полюбить. 


* * * 


Дівка париться над картоплею, піт витре хусткою тричі, потім 
оджима і дає пить парубкові. 


Як употіє дівка, то хусткою обітреться і тим платком утре 
ноччю парубка. 

_ 

Способ подкуривания может иногда приводить и к противоположному ре¬ 
зультату: 

Циган к а-ворожка воленьку волила. 

Та одрізала русу косу, дівку підкурила, 

А щоб тії дівчиноньки челядь не злюбила. 


9 



Сообщение женщиной своей крови мужчине для возбуждения 
в нем страсти производится таким образом: 


Треба купить яблуко, розрізать і пустить крові з мезінного 
пальця і дати з’їсти парубку — улюбиться. 

» • • 


Котра хоче, щоб парень любив, то возьме і пустить кухоль 
рубашно'і крові і дає йому випить. 

К средствам прямого физического воздействия на мужчину 
должен быть отнесен и следующий способ обмываний. На Руси в 
XII ст. и раньше жены, смыв свое тело, давали пить мужьям, веря, 
что последние будут любить их. В настоящее время, говорят, 
такое средство изредка применяется женой для излечения мужа 
от запоя, а не в любовных чарах. 

В ближайшей связи с изложенными чарами стоит и упомина¬ 
емая Костомаровым ворожба с женским бельем. Ворожея, сжигая 
ворот женской рубашки, приказывала жене сыпать [пепел] в 
питье мужу, приговаривая: «Какова рубашка на теле, таков бы 
муж до жены был». 

Переходя от прямых способов воздействия на личность к кос¬ 
венным, т.е. к подчинению лица своему желанию посредством 
действия на отдельные части его существа, на вещи и обстановку, 
необходимо заметить, что вера в возможность такого действия 
основана на ассоциации идей: на замене действительной связи 
предметов только идейной. 

Поэтому, между прочим, такое преобладающее значение в 
тайных науках имеет уподобление. Воздействие, естественно, 
направляется на предметы, ближе всего касающиеся человека: 
волосы, питье, пищу, соль, пироги, мыло и т.д. с целью «обавить». 

Из народных уст записаны мною следующие чары с волосами 
мужчины: 

Як спить дівка із парубком і вирве у його волосся, щоб він не 
чув, і вирве у себе і спалить на страсній свічці, збере попілець у 
пазуху, зав’яже і носить, — страсть як буде любить. 

* * • 


Дівка вийма застібку з сорочки парня і прострига йому волос¬ 
ся навхрест і бере з його сліда землі, і все те зашива в свій пояс 
Ленту затягне собі, а свою одаає йому. 


10 



* * * 


Виріж у чоловіка, казано жінці, волосся, так така буде між 
вами жизнь хороша і нерозрізнима. 

Верование в любовное действие и взаимодействие через пищу 
— одно из наиболее распространенных в человечестве; так, греки 
и римляне верили, что любовь можно возбудить питьем из одного 
кубка, а по чешским предрассудкам, юноша откусивший из того 
же куска, который ела девушка, влюбится в нее. Вероятно, в силу 
таких соображений повсеместно: в Индии, Греции, Риме, Ита¬ 
лии, Бретани, у немцев и славян — происходит единение врачу¬ 
ющихся путем пищи; у немцев молодые едят из одной миски 
одною ложкою. 

На Украине предлагают в чарах пищевые продукты и посто¬ 
ронние вещества сделать при следующих условиях: 

Проти святої неділі уріза дівка чуба у парубка і палить на 
припічку волоссячко, пече пшеничний корж, обводить сволок, 
несе той попілець і хусточку у садок, розложить, положить копі¬ 
єчку, з’їсть корж з парнем, і тоді він її возьме. 

* * * 


Треба набрать пшона з дев’яти млинів і води з дев’яти коло¬ 
дязів, наварить кулешу і нагодувать парубка: буде любить. 

* * * 


Є каблучка в глухім кінці в воротях. Жінки її варять і до себе 
причаровують. Той буде ходить, що вип’є. 

Число приемов очарования с одеждой и обувью незначитель¬ 
но. Мною записан только следующий: 

«Дівка, як розсердиться, то виріже ластку з-під правого плеча 
у парня і в піч укине, і ластка та згорить, а він тоді за дівкою 
б’ється». 

В сборнике малорусских заклинаний П.Ефименка приведено 
еще одно сведение: 

Старые девушки, желающие возбудить к себе любовь мужчи¬ 
ны, стараются наскоблить подошву сапога чаруемого, или ута¬ 
щить из шапки его нитку, или что-нибудь другое, и все это, 
залепивши в комок воску, бросают в огонъ, приговаривая: «Щоб 
тебе за мною так пекло, як пече вогонь той воск! Щоб твоє серце 
за мною так топилось, як топиться той воск, і щоб ти мене тоді 
покинув, коли найдеш той воск». 


її 



Утверждают, что после этого чаруемый мужчина непременно 
пристрастится к чарующей его девушке; в противном же случае 
будет чахнуть, сохнуть и, наконец, покончит смертью. 

Колдовство с пищевыми продуктами не всегда соединено с 
принятием пищи, но производится иногда и так; 

Дівка бере землі з гроба і пшона, що святять на Великдень, і 
обсипа хату, а як парубок прийде, то вона приспить його і обсипле 
тим самим. 


В ступі вибирають останнє пшоно, закопують на улиці або в 
хаті, то парні будуть туда ходить. 

Поверье о влиянии на человека через его след распространено 
повсеместно, между прочим, у шотландцев вонзают гвоздь в след 
человека, которому желают повредить. След человеческой ноги 
замазывали в печи или сжигали для иссушения человека и при¬ 
вораживания у великороссиян. То же поверье и в Малороссии; 

Дівка візьме землі з-під правої ноги парубка і обсипле його 
кругом, щоб тягло його до неї, щоб не обходив. 

• * * 


Дівка, котра полюбить парня, бере землі з-під його сліду з 
правої ноги і замазує у себе в челюсті, і він тоді до неї пристанетъ. 

Еще более распространена вера в силу растений. У восточных 
славян коренья и трава прибавлялись к питью, пище, вшивались 
в одежду, подкладывались в постель и под подушку с целью 
очаровать (обавитьУмужчину. 

Малороссия знает несколько растений, притягивающих лю¬ 
бовь. Терлич (вепііапа атагеііа, по другим — ѵоіапііа тіпог) 
срывают и варят с приговором: «Терлич, приклич!» Девицы им 
умываются, чтобы скорей выйти замуж. Затем любисток, любец, 
сделавшийся по созвучию (Іеѵізіісит, в итальянской форме ИЬі- 
Іісо) с любовью — любовным зельем. В нем купают девочек, 
чтобы их любили парни; с тою же целью девушки носят их под 
мышкой. Вероятно, по созвучию попала в любовные зелья и леп- 
чиця (лепок, лепец, остриця, Азреги^о ргоситЬепз). 

«Є зілля лепчиця, синенькі цвіточки, дівка носить його в 
пазусі, і тоді хлопці будуть до неї липнути!» 


12 



Чары с помощью насекомых и животных малочисленны, 
мною записаны только следующие два случая: 

Жінка кладе паука у горщик і приказує: «Як оцей паук за¬ 
снує, — кого схочу, той до мене приснує». 

• * * 


Треба узять живого кажана, нести у платочку, і горшок у 
другій руці, і провертіть дірку, положить у комашню і тікать, щоб 
не чуть його свистка, — як він засвистить, то оглохнет, а як 
оглянуться, то осліпнеш. Як комашня об’їсть — там лежать кі¬ 
сточки з його, там найдеш вилка і грабельки. Як доторкнуться до 
парубка грабельками, то буде любить, а як вилками — тоді лю¬ 
бить перестане. 



МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН 


♦ 


Іван Іванович Огієнко (1882—1972. митрополит Іларюн) — ук 
раїнський мовознавець, фольклорист, письменник, політичний діяч 
ієрарх Української Автокефальної православної церкви Закінчив фі 
лософський факультет Київського університету. За часів УНР —' 
міністр віросповідання, за часів Директорії — міністр освіти. Заснов¬ 
ник, ректор і професор Кам'янець-Подільського університету З 
1940 р. — єпископ Холмщини (при постриженні прибрав ім’я Іларіон) 

З 1951 р.— першоієрарх УПЦ в Канаді. В 30-х роках видавав журнал 
«Рідна мова» (Львів). Написав підручник з української мови, переклав 
українською мовою Біблію. Праці: «Українська граматика для навчан 
ня в народних школах», «Вчімося рідної мови», «Українськаїсультура» 
«Дохристиянські вірування українського народу» Літературні твори 
«Марія Єгиптянка», «На Голготі» «Туми» «Прометей» «Па чужині» 

/ 

ВІДУНСТВО Й ПОВІР’Я* 

Але хоч волхви йне розвинулися в нас в окремий стан 
публічних жерців, усе ж таки вони розвинулися в певний клас 
людей, що стояли над масою й служили їй своїм, на свій час 
небуденним знанням. У ц^юму відношенні вплив волхвів на маси 
був великий, просяк усе людське життя, сильно вплинув на на¬ 
родні вірування і сильно помітний в народі від найдавнішого часу 
аж дотепер, тільки з бігом часу волхв зміняв своє ім’я на інше. 
Пор. у «Кобзарі» Т.Шевченка: «Заворожи мені, волхве, друже 
сивоусий!» 

У старовину волхв і кудесник були однозначні, а 
пізніше від них пішли наші ворожбит, знахар, відьмак, відун 
чарівник, чаклун, шептун, чародій, химородник і т.ін. — усе цс 
слова одного значення, тільки з підкресленням якоїсь своєї особ 
ливості: ворожбит — від «ворожити», знахар — від «знати недуги 
й будуче», відун, відьмак, відьма, відьмувати — «відати все» 

^ Уривок з кн.: Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського 
народу. Вінніпег, 1965 


14 



чарівник — «хто вміє чарувати» й т.ін. У київському Словнику 
1627 р. Памви Беринди старе слово «кудесник» перекладається 
по-нашому на «чарівник», але подається й згірдливо: кудес — 
чорт. Цим самим займалися й жінки, і це були: чарівниця, зна¬ 
харка, ворожка, чаклунка, чародійниця, шептуха й ін. 

Усякі відуни згадуються частенько вже в Біблії, як ті, що 
допомагають людині, напр., коли вавилонському цареві потрібно 
було розгадати сон, то він кличе «чарівників та заклиначів і 
чаклунів та халдеїв» (Даниїл 2. 2). 

Різного роду чарівники звичайно допомагають людині, а особ¬ 
ливо лікують її, звідти їхня сила в народі й уперта невми- 
ручість. З нечистою силою вони звичайно не знаються; навпаки, 
вони легко викликають своїми вміннями навіть дощ чи погоду, 
цебто борються з чортами, які той дощ крадуть. Щоб чинності 
були сильніші, знахар чи ворожбит виконує їх певного часу й на 
певному місці, напр., або вранці до світу, або під зорями, або на 
кладці біля води. Чаклуни знають вірні способи виганяти щурів з 
обістя, про що є багато переказів. Чарівниці вміють приворожу¬ 
вати хлопців до дівчат, а деякі з них знають навіть молодильне 
молоко, — щоб не старітися. Часом бувають і злі чарівники, що 
шкодять людям, особливо своїм ворогам, і насилають на них 
чари, але інший чарівник легко їх здіймає. Вдавнину ворожбити 
мали велику силу й часто бували провідниками племені. Поми¬ 
раючи, відуни можуть передати набуті знання своїм дітям — це 
будуть т.зв. «родимі чарівники». 

Борис Грінченко в своєму творі «Під тихими вербами» 1901-го 
року отак описує сучасну знахарку: «Баба Мокрина — то була со¬ 
бі така знаюча баба, на все село знахарка. Чив кого яка хво¬ 
роба, чи в чоловіка що пропало, чи якій дівчині від любощів чи до 
любощів треба — всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли. Стара вже 
була, а ще моторна й бачача на все така, що ну! І вже як підеш до 
неї, то й не думай нічого брехати, бо однак вона вгада, що бре¬ 
шеш, — тоді вже й пособляти не схоче!» (Твори, вид. 1963 р., т.И, 
с.373); «Стару Хомиху кликнули, щобзамовшткров» (с.63). 

Чарівники, відуни знають усе минуле й будуче людини і добре 
допомагають зіллями та заговорами при недугах. Але з бігом 
часу, може, підо впливом Християнства різні чарівники перехо¬ 
дять помалу в злих людей, що часто шкодять людині. Вони почи¬ 
нають наврочувати на людину не тільки наочно, але й навіддаль, 
можуть наврочувати (від «ректи» — наворожувати) навіть над її 
слідом. 

Слина й плювання як ознаки сили звичайні при чаруваннях. 
Щоб удар був сильніший, треба в руку поплювати. Пор. при¬ 
повідки в Плавюка: Не все той б є , хто в жменю плює; Хоч і дощ 
іде , а він у долоню плює; Не клени , бо шкода слини. 

Чарівництво, звичайно, взагалі сильно відбилося й по наших 
старих приповідках, напр.: У вдовиці чари на полиці; Баба шеп - 


15 



туха від злого духа; І ворожка не порадить; На вечорницях дівки 
чарівниці й т.ін. 

З бігом часу постав особливий рід відунів — відьми. Назва 
походить від «відати» — знати, знати все. Бувають відьми родимі, 
що походять з відьомського роду, вони конче мають малого хво¬ 
ста, і бувають відьми вивчені, що відьмацтва навчилися від кого 
іншого, — вони хвоста не мають. Відьом не треба плутати з 
чарівницями: ці можуть робити й добро, а відьма спосібна тільки 
на зло. Віра в відьом відома багатьом народам, найбільша вона в 
німців, поляків і в нас; латинські народи відьом майже не знають. 

Жінки були сильніше прив'язані до нашого стародавнього по¬ 
ганства і по прийнятті Християнства ще довго сильно його трима¬ 
лися. 1 це жінки найбільше заступили давніх волхвів, і з них по¬ 
стали різні відьми, чарівниці, гадалки й т.ін. У Початковому Лі¬ 
топису читаємо: «Тако во вся роди много волхвують жени чаро¬ 
дійством, і отравою, і іними бісовськими козньми». Серед старо¬ 
давніх сповідних питань згадки про ворожок знаходимо нерідко. 

Відьми відьмують — накликують біду на людей різними спо¬ 
собами: вони крадуть дощ і росу; і через них лютують на землі 
посухи; а то можуть украсти й місяця. Вони доять чужих корів і 
нерідко можуть задоїти їх до загину, а відьми родимі можуть доїти 
й на віддаль. Це вони роблять на збіжжі, на житі, пшениці й ін. 
т.зв. «закрутки» — закляття на господаря, який, коли споживе 
зерно з-під закрутки, то сам скрутиться, як ця закрутка. Не 
вільно навіть торкатися цих закруток — їх може зняти з певним 
закляттям тільки ворожбит. По старих Київських Требниках бу¬ 
ли особливі Молитви на зняття *гаких закруток. Чорні коти за¬ 
вжди на послугах відьом, і тому зле людині, коли їй перебіжить 
дорогу чорний кіт. В ніч під Купайла або іншого часу відьми й 
взагалі вся нечиста сила збираються на гулянку на Лису Гору, 
головно на ту, що на правому боці Дніпра біля Києва, чому 
«київська відьма» завжди дуже вправна й найлихіша. У німців 
відьми також бенкетують у Вальпургіеву ніч, пор. «Фауст» Гете. 

Лиса Гора відома в багатьох народів і з дуже давнього часу, 
уже в Бібліїїї згадується, пор. Числа 23.3: «І Міл’ам пішов на Ли¬ 
су Гору» ($еїї, нічим не покрита). Див. також Ісая 13.2: вилисіла 
гора, відкриґпа гора (Ьагіш'реіі). 

На гулянки відьми вилітають з хати на коцюбі, вінику чи 
помелі або також на чорному коті через комин; щоб вилетіти, 
вони мусять намаститися особливою мастю. Відьми часто пере¬ 
кидаються домовим звірем і бігають до людей, щоб їм шкодити. 
Бувало, що таких перекидьків ранили і потім удень бачили відь¬ 
му з цими ранами. Відьма легко стає молодою й вродливою і 
такою поспішає на Лису Гору, на бенкети з дияволами. 


16 



Відьма завжди знається з нечистим й накладає з ним, тому й 
має чародійну силу. Для свого відьмацтва відьма чи відьмак ужи¬ 
вають особливих чарівних речей: кістку з лелечого крила, гуся¬ 
чий та собачий кал, жаб і т. ін. та готовлять різні чародійні масті. 

Відьма не тоне в воді. По судових присудах, кого підозрівали 
в відьомстві, кидали в воду: коли тримається зверху і не хоче то¬ 
нути, то певна відьма, коли ж зразу йшла на дно, то невинна. Ча¬ 
сом відьми й по смерті не гниють, бо земля їх не приймає. З історії 
знаємо, що року 1667-го гетьман Брюховецький спалив живу 
полковницю Гострую «за малую вину», чи не за відьмування. 

П.Куліш твердить, що «тільки полум’я відьмам біда: бо по¬ 
лум’я й чорти не заговорять». Іпатіїв Літопис під 1173-ім роком 
подає, що галичани спалили Настю Чагрову, невінчану жінку кн. 
Галицького Ярослава (оголосивши її відьмою). 

Дівчата, особливо гарні, часом стають відьмами чи чарівни¬ 
цями і приворожують до себе гарних хлопців. Бридкі старі жінки 
також легко стають відьмами. Так само бридкі чоловіки роблять¬ 
ся відьмаками. Взагалі всякі потвори — то відьми чи відьмаки. А 
вже циганки — всі відьми, і знають найрізніші способи чаруван¬ 
ня, а ворожіння особливо, і це їхнє заняття. 

Щоб позбутися відьми, на Свят Вечір обсипають хліви й стай¬ 
ні маком: відьми дуже люблять мак і, прийшовши до хліва доїти, 
будуть визбірувати по мачинці і не матимуть часу йти до худоби. 

Суди на відьми були скрізь поширені, особливо в Європі. В 
Україні їх було зовсім мало, і то більше з польського впливу. 

Цікаво, що судові процеси на відьом були навіть і в Сполуче¬ 
них Штатах Америки. Скажемо, року 1692-го в Америці 28 «ві¬ 
дьом» були повішені «за чарівництво і за зносини з дияволом». 
Року 1711-го 22 «відьми», на турбування їхніх родичів, були 
реабілітовані. А 28-го серпня 1957-го року були реабілітовані і 
шість останніх... 

Віра в відьом жива й сильна аж дотепер. Б.Грінченко в «Під 
тихими вербами» 1901 р. подає: «Це ж усьому світові звісно, що 
відьми корів доять і з сохи молоко доять, і в комин літають... 
А хіба мало людей бачило, як відьми перекидаються то собакою, 
то свинею, то копицею... Це ж і дядько Охрім бачили, і Петренко.. 
А в Чорновусі йшов один парубок, а вона, така здорова біла 
собака, та лапи йому на плечі... А він її за лапи та в хату притяг 
та й повідрубував їй лапи... Ой, Боже, який же й немилосердний!.. 
Тоді пустив... Аж уранці глянуть, а у вдови-сусіди пальці пона¬ 
друбувано...» 

Вірування в відьми зовсім живе в Україні й сьогодні. У творах 
Остапа Вишні подається, що «таке сталося в одному селі на Во¬ 
лині. Звернулася баба до лікарші, щоб видала їй посвідку, що в 
неї хвоста нема і що вона не відьма... Бо селяни мають її забити». 
Це сталося 1924-го року... 


2 2-219 


17 



Про відьом маємо дуже багато різних приповідок, напр. у 
збірнику В.Плавюка: Баба з чортом, як пес з хортом; Кума по 
хресті й по хвості й т.ін. 

Ворожбитство волхвів було сильно розвинене, і воно 
було складовою частиною дохристиянської «релігії». Волхви зви¬ 
чайно й гадали по найрізніших речах: по сонцю, зорях і місяцю, 
по птахах і звірях, гадали по ході коня, по нутрі жертовних звіряв 
і т.ін. 

Ворожіння на своїх початках перше було скероване для 
унешкідливлення ворога, звідки й його назва: ворожити, воро¬ 
жий, ворожка, ворожіння й т. ін. Найпершим ворогом була зла 
сила, диявол, звідси й він враг. Його силу також можна заворо¬ 
жити. Способів ворожіння й потреб їх безконечне число, а особ¬ 
ливо багато їх на хворобу, бо їх насилає ворог чи враг, та на 
любощі. Можна заворожити людину, і вона помре, можна приво¬ 
рожити хлопця чи дівчину, шеф любили, можна заворожити й яку 
річ. Батьки Мотрі Кочубеївни прилюдно розповідали, що старий 
гетьман Мазепа причарував їхню доньку Мотрю до себе. Щоб 
знищити ворога, треба замовити за нього Службу в Церкві, а під 
час неї свічку тримати боком, щоб вона капала, і як скапує свічка, 
так скапає й ворог. Це зветься «Чорна Служба». 

Зла людина легко може наврочити лихо словом або пристріти 
очима (порівняй в нашій мові слова: урок, наврочити, врочити, 
корінь слова «рок», «рек», звідси: пророк, вирок і т.ін.), і таку злу 
людину можна пізнати вже і по її очах. Як добра людина гляне на 
вас, то пощаститься, а коли зла — наврочить на нещастя. 
Тому ховають дітей від злого ока, так само й немовлят при ку¬ 
панні. Але щоб було певніше, треба знати заговори проти вроку. 
Навіть та річ, що буває на людський очах, може бути наврочена 
злими очима, напр. добра скрипка може від цього легко тріснути, 
а щоб того не сталося, треба зачарувати її від пристріту. 

Ворожіння йде й на добре, а тому приповідка: Добре тому 
жити, чия мама вміє ворожити (Плавюк). 

Але в теперішній час ворожіння зводиться на ніщо: Циган 
ворожить, тому босий ходить. Взагалі ж у нашому словництві 
часті слова: чари, чарувати, чарівництво й т.ін., або подібні 
вирази: Спить, як зачарований. 

З Богом не можна говорити звичайною буденною мовою — він 
цієї мови не зрозуміє й не послухає. Треба знати Божу мову, 
й її, власне, знали волхви. 

Слово, належно й своєчасно сказане, має велику й чудодій¬ 
ну силу, — воно лікує, приносить добро («благословення») або, 
навпаки, сильно шкодить. Зле слово, сказане відповідного часу 
ворожбитом, конче збудеться, як може збутися й слово добре. 
Такі слова, власне, й знають ворожбити, чому можуть легко 
людину лікувати або, навпаки, наслати їй хворобу. Віра в чу¬ 
додійну силу слова в наших предків була дуже велика, чому було 


18 



н велике поважання волхвів, ворожбитів і т.ін. Знати належне 
слово можуть нетільки чоловіки, але й жінки — відунки, чаклун¬ 
ки чи відьми. 

Відуни завжди вміють складати слова в магічні формули, які 
неодмінно справдяться. Взагалі ж буває й певний час, коли кожне 
слово, голосно сказане, конче сповниться; пор, приповідку (Пла- 
вюк): Скажи слово , а нещастя готово . Ось тому звичайно радять 
не говорити непотрібного ні на кого на ніч, щоб часом не навро¬ 
чити. Накликання бажаного словом знаходимо по всіх обрядових 
наших піснях. 

Ось на основі цієї стародавньої віри в силу слова й засновані 
всі наші закляття та замовлення. В заклятті звичайно вис¬ 
ловлюється націє сильне побажання про щось і віра, що так ста¬ 
неться. Закляття часто зв’язані з молитвами або переходять у 
них. Давня людина бачила круг себе багато магічного, вірила в 
магічну силу слова і з глибокої давнини пильнувала його викори¬ 
стати. 

Заклинання ведуть свій початок з дуже давнього часу, а до¬ 
слідники знаходять у них впливи вавилонські та халдейсько- 
юдаїстичні, впливи Талмуду та Кабалй. На закляттях нового 
часу відбилося Християнство. У нас закляття (власне самозак- 
ляття) маємо вже в ІпатієЬому Літопису під 944 (945) та 971 
роком, коли наші князі клянуться за виконання договору. Напр. 
у договорі 971 р. Святослава з греками русичі клянуться: «Да 
імієм клятву от Бога, в него же віруєм, да будем золоті, яко же 
злото, і своїм оружьем да іссічені будем, да умрем». Сам плач 
Ярославни в «Слові» 1187 р. — це похоронне голосіння, сполуче¬ 
не з закляттям природних сил. 

Закляття та замовлення бувають найрізніші. Перше були во¬ 
ни на ворогів, як і ворожіння. Крім цього, багато замовлень-за- 
клять на хвороби: на кровотечу, на хворі зуби, на різні хвороби, 
на вкус гадини. Є закляття на плоди, щоб ліпше родили. Є замов¬ 
ляння на вроки, щоб відурочити. Є й сильні, — на смерть. Часто 
бувають закляття — привороження шїрубка на любов до дівчини, 
щоб дати красу дівчині й т.ін. Бувають закляття й на силу приро¬ 
ди: щоб морозу небуло, щоб сонце світило, щобдощішов: «Іди-іди 
дощику, зварю тобі борщику». Закляття батьків на дітей завжди 
грізне, бо сповнюється. 

Деякі закляття перейшли в обряди. Коли весною вперше ба¬ 
чать гусей диких, журавлів, ластівку йін., то підкидають до них, 
що під руку попаде: солому, грудку землі, шапку з голови й ін., і 
говорять: «Гуси, гуси, вам на кубло, а нам на тепло!» Так само 
топчуть перші весняні квіти і проказують: «Щоб на той рік ді¬ 
ждати сон-траву топтати!» 

Є багато різних заклинань супроти нечистої сили, напр. ро¬ 
биться круг навколо себе або такий круг з молитвою-заклинан- 
ням. 


2 * 


19 



При заклятті слово мусить бути зв’язане з певним рухом 
руки, ноги, голови, мімікою йт.ін.; дещо треба повторювати тричі 
й плювати при тому ліворуч. Часом при цьому зав’язуються 
вузлики, особливо при чаруванні, і це дуже старе. Слід від ноги 
людини здавна вважається за саму людину, а тому закляття легко 
може відбутися й над слідом того, кого заклинають. 

Закляття звичайно мають певну форму, а саме — нерівно- 
складовий, а часом і рівноскладовий ритм, як і приповідка. Вони 
часто двочленної форми: 

«В печі огонь горить і тлить дрова, 

— так би тліло й горіло серце в ворога мого». 

Деякі прокляття стали в нас буденними, зачасто вживаними, 
напр.: Спи , щоб ти не встав!; Бодай ти сонця не бачив!; Іди до 
чорта в зуби!; Іди під три чорти і чотири відьми! 

Про злу людину, що любить клясти, кажуть: «Так кляне, що 
аж трава схне!» (Плавюк). 

Різниці між заговором і заклинанням тепер нема, і їх змішу¬ 
ють одне з одним. Багато заговорів уявляють собою стародавню 
молитву, щоб бог змилосердився над хворим; але є й дуже давні 
заговори, часом прикази та страхання вищої сили. 

Чари — це той же заговір, найрізнішого змісту, слово в 
нашій мові дуже рясне. Сила заговору безмежна, — він впливає 
на людей, на звірину, а то й на природу. 

Заговір тоді тільки буде дійсним, коли він належно проказа¬ 
ний, цебто в належній формі, в належний час і з належним 
обрядом виконаний. Вони найдійсніші, коли робляться рано 
вранці, ще до схід сонця, а заговір проказувати треба, обернув¬ 
шись лицем на схід, бо сонце на сході наймилостивіше. Кожне 
людське терпіння персоніфікується і заговором проганяється. 

У знахара-відуна повна хата й двір усякого зілля, трави, ко¬ 
ріння та листу, — він усе це сушить у хаті попід стелею та на дворі 
попід стріхою і робить з того ліки звичайно на добро, але часом і 
на зло. Він заговорює кров, переляк, виганяє черву з людини, 
лікує всяку хворобу або навпаки - насилає її. Коли відун за 
нового місяця поставить на кого руку, то красу відбере. 

Бувають відуни й побожні, що роблять тільки добро. Вони 
мають звичайно «легку руку»: що б не робили, поведеться, і їх 
кличуть нарозхват розпочати те чи інше (напр., закласти бджо¬ 
ли) , і вони охоче служать народові. 




Д.К.ЗЕЛЕНИН 

Дмитро Костянтинович Зеленій (1878—1954) — російський та 
український етнограф, фольклорист і діалектолог, член Російського 
географічного товариства, член-кореспондент АН СРСР з 1925 р. Зі 
студентських років (він закінчив історико-філологічний факультет 
Юр’євського (Тартуського) університету) збирав матеріал для вивчен¬ 
ня мови і фольклору в своїх поїздках по Вятській, Уфимській, Орен¬ 
бурзькій, Пермській, Костромській, Московській, Рязанській, Псков¬ 
ській губерніях та інших місцях. Основні праці з питань етнографії 
східних слов’ян: «Російське (східнослов’янське) народознавство», 
«"Спасова борода"—східнослов’янський хліборобський обряд жнивар¬ 
ський», «Про історичну спільність культури російського і українського 
народів», «Нариси російської міфології», «Східнослов’янська етно¬ 
графія». 


НАРОДНЫЕ ВЕРОВАНИЯ. КОЛДУНЫ* 

Колдуны (рус. колдун , еретик ; укр. чарівник , характерник ; 
белорус, чураунік , ѳедзьмак ), в противоположность ведьмам и 
вампирам, не являются нечистой силой и хвостов у них нет. Они, 
подобно языческим шаманам, лишь пользуются помощью раз¬ 
личных представителей нечистой силы. При этом колдун заклю¬ 
чает с нечистой силой соглашение обычно на таких условиях: 
пока колдун жив, нечистая сила ему служит, но сразу же после 
смерти он оказывается навеки в ее власти. Колдуну прислужива¬ 
ют черти, которые выполняют его поручения и, так сказать, 
отданы в его распоряжение, заложные покойники, а нередко 
ведьмы и вампиры. Трагедия колдуна состоит в том, что он дол- 


ривок з кн.: Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М., 1991. 


21 


жен непрерывно занимать их какой-то работой, направленной во 
вред человеку, однако нередко у него для них такой работы нет. 
Некоторые колдуны заставляют своих прислужников, требую¬ 
щих у них работы, вить канаты из песка, пересчитывать хвою в 
еловом лесу, носить воду решетом, взвешивать дым, ломать в 
лесу деревья. В других случаях колдуну стоит только призвать 
чертей к себе и отдать им приказание. Находящаяся у него в 
услужении нечистая сила выполняет, главным образом, те его 
приказания, которые так или иначе идут во вред человеку. Поэ¬ 
тому специальность колдуна — приносить людям зло. Он пре¬ 
вращает людей в волков и других зверей, насылает на них раз¬ 
личные болезни, портит скот, а также насылает болезни на него, 
губит посевы, в том числе и тем, что завязывает их в узлы; 
наконец, занимается присухой, то есть делает так, что человека 
охватывает страстная любовь. 

Исправить зло, причененное колдуном, — дело, собственно, 
не колдуна, а знахаря. Однако нередко за это берется и колдун, 
очевидно, пользуясь разногласиями, существующими между 
различными представителями нечистой силы. У русских широко 
распространены рассказы о состязаниях двух колдунов; иногда 
состязается колдун со знахарем, но часто и два колдуна, причем 
побеждает тот, в чьем распоряжении больше нечистой силы, у 
кого она мощнее и опытнее. Во всяком случае, нередко колдун 
охотно берется за то, чтобы уберечь жениха и невесту от порчи, 
сжечь узлы в хлебах и т.д. 

Колдун может также превращаться в животное. Для этого он 
должен перекувыркнуться через несколько ножей, воткнутых в 
землю. Кажется, теперь ножи втыкают в землю наоборот, руко¬ 
яткой вниз - свидетельство того, что забыт первоначальный ма¬ 
гический смысл этого, акта. По нашему мнению, втыкая нож 
острием в землю, от нее требовали, чтобы она давала человеку 
силу, в данном случае силу превратиться в животное. Кувыр¬ 
канье имеет этот же смысл, но, очевидно, в подобных случаях 
считается недостаточным. 

Смерть колдунов, также как и шаманов, носит особый харак¬ 
тер. Если предсмертные муки колдуна очень длительны, это объ¬ 
ясняется теперь тем, что он должен передать кому-либо свою 
колдовскую силу, то есть найти себе преемника, но к этому никто 
не готов. Для того чтобы облегчить мучения колдуна перед смер¬ 
тью, надо поднять часть крыши. 

После смерти колдуна черти пожирают его мясо, а один из 
чертей влезает в его кожу и так в ней и остается. Колдун выходит 
после смерти из могилы и причиняет людям всяческий вред. 

Разумеется, среди современных колдунов немало обманщи¬ 
ков, которые в состоянии более или менее сыграть свою роль и 


22 



умеют загипнотизировать окружающих. Для порчи они приме¬ 
няют различные яды. Белорусы узнают колдунов по красным 
глазам. 

Некоторые выделяют колдунов по рождению (рус. диалект¬ 
ное рожак ), то есть таких, которые появились на свет не без 
участия нечистой силы. Большинство колдунов заключают дого¬ 
вор с нечистой силой уже будучи взрослыми. Лишь немногие 
из них получают колдовскую силу по наследству, от умирающего 
колдуна, и иногда это происходит неожиданно для них самих. 

Знахарь — это не колдун. Ему известны только заговоры к 
целебные травы, и он выполняет, главным образом, функции 
врача. С последствиями колдовства он борется с помощью заго¬ 
воров и оберегов. Никаких связей с нечистой силой у него нет. 



В.Л.МИЛОРАДОВИЧ 


щ 


НАРОДНАЯ МЕДИЦИНА В ДУБЕНСКОМ УЕЗДЕ, 
ПОЛТАВСКОЙ ГУБ.* 

Источником настоящей статьи, кроме многочисленных на¬ 
блюдений над народным врачеванием в качестве местного жите¬ 
ля, земского гласного и одно время санитарного попечителя 
м.Лукемья, послужили устные народные рассказы и сообщения, 
записанные мною в девяностых годах в разных местах Дубенско¬ 
го уезда, преимущественно в средней и северной его частях. Со¬ 
бранные таким образом сведения, для уяснения, освещения и до¬ 
полнения их, сопоставлены мною с данными русских и иностран¬ 
ных фольклорных сборников, какие доходили в глушь, с газетны¬ 
ми и журнальными заметками, описаниями Полтавской губер¬ 
нии, домашними лечебниками и медицинскими сочинениями. 

На ранних ступенях развития человеческих обществ, а час¬ 
тью и при дальнейшем ходе цивилизации, болезни признаются 
произведением особого злого существа, духа, вошедшего в орга¬ 
низм больного. Многочисленные примеры и данные из области 
всемирного фольклора подтверждают это положение; так, ново¬ 
зеландцы верят, что особые божества посылают боли в лоб, грудь, 
желудок, ноги; а концы и племя оранглаут ограждаются от демо- 


^ Уривок з кн.: Мшюрадович В.Л. Народная медицина в Лубенском уезде 
Полтавской губ. // Киев, старина. 1900. Т. 68-70. 


24 



нов оспы рвами, терном и хворостом. Присутствием духа внутри 
больного объясняются также непроизвольные движения: икота, 
зевание, чихание, движения при падучей болезни и при истери¬ 
ках. Якуты, например, при икоте думают, что в теле больного 
сидит черт. Арабы смотрят на людей в горячечном бреду, а кал¬ 
мыки на эпилептиков — как на одержимых бесом. Древние егип¬ 
тяне верили, что сумасшедшие одержимы демонами. У древних 
индейцев болезни производились духами ракхасами (КаскаЬа- 
заз). По мнению буддистов, детские болезни происходят преиму¬ 
щественно от демонов. В Ассирии были особые духи чумы — 
намтар и лихорадки — идпа. В санскритском языке лихорадку 
называли Ігірай — триногий и Ігісігаз — трехглавый. У древних 
греков одно и то же слово означало и лихорадку и демона. В 
Бирмании и теперь верят в особых демонов лихорадки и апо¬ 
плексии. И новым цивилизованным народам не чужды подобные 
же воззрения на болезни. Например, валлоны, давая больному 
икотой девять глотков воды, как и у нас, держат при этом острие 
ножа против рта, очевидно, с целью устрашить или поразить 
производящий икоту дух. Они же обращаются к ячменю и вере¬ 
ду, как к существам живым, с такими приветствиями: Воп 
огуег! Ѵаггб коті’а ѵпоѵ! Воп й)о£, кіо! А пѵ£г, кіо! А фламанд¬ 
ские выражения: іешапсі йег йиіѵеГ§еѵеп (дать кому-нибудь чер¬ 
та) , йе йиіѵеі 2Ії іпз Ьеш (дьявол в нем), г’ЬееЛ йеп йиіѵеі іп Ьааг 
Щі (у него дьявол в теле) — свидетельствуют о таких же верова¬ 
ниях фламандцев. 

Славяне вообще, и малороссияне в частности, разделяют из¬ 
ложенный взгляд на болезни как на произведение злого духа. В 
Белоруссии, например, верят, что колдун может послать злого 
духа внутрь больного. Такое же убеждение заключается в свиде¬ 
тельских показаниях процесса о колдовстве. По малорусским по¬ 
нятиям, черт может войти в человека, почему опасно открывать 
рот во время грозы, и малороссиянин, входя в воду, просит: «Чор- 
ток, чорток, не ламай кісток, ти з водц, а я в воду». Черт вводит 
также болезни в организм, подвевая людей вихрем. В Екатери¬ 
нославской губернии некоторые болезни представляются кресть¬ 
янину злыми существами, преследующими людей. В Полтавской 
же губернии, по свидетельству Арендаренка, вопль больной, ко¬ 
торой заговаривают соя птицу, считается удалением нечистой 
силы. С излагаемой точки зрения интересно следующее объясне¬ 
ние случая пареза, бывшего с одним крестьянином сел. Литвяков, 
Дубенского у., насилием демона. «Яким Бондай і діти його по¬ 
лягали спать, коли під напільне вікно щось підійшло таке у шерсті 
та свистить, танцює і гра, аж піл ходором. Яким устав, думає: що 
воно таке? Хоче він йти на двір, коли очі йому заступило, не видно 
куди двері; підійшов до верха та й лапа і шукає руками дверей. 


25 



Та не найшов дверей та й черкає: «Що воно за чорт там?» Його 
хватило за руки та й кинуло об землю, та взяло та руку одірвало 
по лікоть. Увійшов сусіда, уніс його в хату. Устав Яким, не можна 
йому ні їсти — нічого. Розказував, що таке щось високе руки 
розіп’яло уверху і його хватало, так і обняло. Він думав, що 
кожух. Воно й піч подряпало, мов ножем порило. Воно, як сусіди 
на двір вийдуть, то іра у хаті, а тим сусідам знадвору видно, як 
воно гра. У тій хаті страшно, страшно, і Боги попадали, подря¬ 
пані!». 

Если, таким образом, болезнь, по общенародному убежде¬ 
нию, есть следствие внедрившегося в организм духа, то и лече¬ 
ние, естественно, должно состоять в удалении этого духа оттуда 
такими или иными способами, средствами и приемами. 

Способы изгнания духа, принятые народной медициной, мо¬ 
гут быть сгруппированы в следующие отделы. 

1. Устрашение духа, для чего, например на Суматре, сума¬ 
сшедшего запирают в избу, которую зажигают, веря, что ис¬ 
пуганный дух оставит больного, а в Калифорнии пугают дух 
жестами, гримасами, лают на больного. У дакитов в Америке врач 
трещит в трещотку, стреляет из ружья; патагонцы барабанят — 
с целью изгнать духа. Киргизский шаман садится против больно¬ 
го, играет на балалайке, кричит, бьет больного плетью, кусает , 
плюет, машет ножом, чтобы испугать духа. 

2. Кроме устрашения, старались еще поселить в духе такое от¬ 
вращение, чтобы он оставил тело больного вместе с рвотой. Та¬ 
ким основанием Спенсер объясняет происхождение подкурива- 
ния больного, для чего, например в Лубенском уезде, служат: 
блекота (Нуозсіашиз пі§ег) , порхавка (Іусорегйоп Ьоѵі$(а) , ове¬ 
чий кал и другие вещества, производящие едкий дым. Употреб¬ 
ление кала вообще, засыпание им бельма, купание детей в голу¬ 
бином кале от сухот, обкладывание коровьим от ревматизма и 
свиным при боли горла, вероятно, на первых порах также имело 
целью возбудить отвращение в духе. Быть может, первонача¬ 
льное целебное действие всех лекарств истолковывалось в том 
смысле, что они неприятны, отвратительны духу, подобно тому 
как полынь противна русалкам, а осина и мак — ведьмам и 
упырям. Так, известное врачебное растение зверобой (Ьирегісут 
регіогаіит) носит у фламандцев характерное название: ]ааІ-<іеп 
сіиіѵеі — изгоняющий дьявола. В Индии больному давались рас¬ 
тения, враждебные злым демонам. Самый сбор трав производит- 
с я даже и в настоящее время с известными таинственными прие- 
м ами, без сомнения, обломками обряда, и притом в известные 
только дни: на Симона Зилота, 10-го мая, с врачебною целью, на 
Ивана Купала с целью околдовать и 9-го мая — для противодей¬ 
ствия вреду от чар. 


26 



В Херсонской губ. лучшим временем сбора трав признается 10 
мая. В Лубенском у м кроме этих сроков, рвут еще травы и на 
преполовение (праву середу). Женщины отправляются собирать 
зелье натощак обществом из 5-6 душ. Начиная собирать, в с.Хо- 
рошках кидают в траву копейку. Зелья крестят, затем срывают, 
приговаривая: «Святий Оврам на се зілля орав, Матер Божа хо¬ 
дила, своїми сльозами росила, і Бога прохала, і нам помагала». 
Или так: «Пречиста поливала, нам на поміч давала», «Мати Божа 
ходила, поливала і нам позволяла, щоб ми рвали і людей спаса¬ 
ли». Обращаются и к самому зиллю с таким воззванием: «Зілля 
моє, зілля! Я тебе буду рвать, я тебе буду полоскать, цар-зіллям 
називать, а ти мені будеш помагать».«Цар-зілля нарвала і попон 
л оскал а. І пополощу, і горілку намочу. "А ти, горицвіт, цвітеш 
хороше і жовто і навхрест, і мені здасись"». 

Нарвав трав, женщины моют их в реке, сговариваясь «попо- 
лощим іще й горілкою, приллємо, щоб пользовите було», затем 
складываются по осьмине и пьют здесь же, на пригорке, на лесной 
опушке, приплясывая, или идут в корчму и там распивают водку, 
приговаривая: «Дай, Боже, щоб се зілля попользувало хороше 
усякому чоловіку». Часть травы сушат потом на солнце, на кры¬ 
шах построек, те же, которые чернеют на солнце, как дивина 
(ѵегЬазсит іЬарзиз) , затыкают за сволока ибантины в хатах или 
сушат на печи. 

3. Дух болезни подвергали также заточению. Так, для избав¬ 
ления от переполоха волосы и ногти больного вместе с ниткой, 
которою последний измерен, забивают или замазывают в двери, 
а больной лихорадкой сбрасывает во время приступа болезни 
рубашку и кладет ее под камень. Лихорадку топят еще вместе с 
рубашкой в реке и кладут с могильной землей на могилу. 

4. Особый прием народной медицины заключается в передаче 
духа, овладевшего больным, какому-нибудь организму: расте¬ 
нию, животному или человеку. Например, в России больной но¬ 
сит хлебные зерна в рукавице, надетой на руку во время приступа 
лихорадки, потом сеет, а когда зерна эти взойдут, должен их 
раздавить. В Бельгии таким образом передают зубную боль: гвоз¬ 
дем кусают зуб, и больной забивает гвоздь в дерево. По мере 
углубления гвоздя должна проходить и боль. И немцы обходят 
трижды дерево с целью передать ему болезнь. В моче больного 
лихорадкой варят три куриных яйца и относят с горшком в мура¬ 
вейник. Лихорадка должна пройти, когда муравьи съедят яйца. В 
Индии перемежающаяся лихорадка посредством магии перего¬ 
нялась в лягушку. У диких врач [еватель ] берет немного крови у 
больного и вливает в рот лягушке. В Орловской губ. из больного 
ребенка пускают кровь на кусок хлеба, который отдают собаке. В 
Лубенском у [езде ], искупав больное сухоткой дитя в купели, в 


27 



той же купели вслед за ним купают курицу, кошку или щенка. 
Животное должно погибнуть, а дитя выздороветь. Дотронувшись 
до ячменца ячменным зерном, отдают последнее съесть курице. 
У немцев больным отрезывают часть волос и ногтей и кладут на 
перекрестке. Кто подымет их, на того должна перейти болезнь. 
Так же и по русским народным поверьям, от некоторых болезней 
можно избавить больного, обернув его тряпкой или полотенцем 
и бросив эти вещи на дороге. Болезнь переходит к поднявшему 
брошенную вещь. В Дубенском уезде детскую болезнь, крикли- 
вицы, отсылают на вечерницы и гульбища или передают другим 
детям. Здесь же страдающий икотой, отпивая по 9 глотков воды 
с четырех сторон стакана или кружки, приговаривает:«Хикавко, 
хикавко! Іди на мосток та напади Іванових невісток»; «Хикалко, 
хикалко, піди на дошку та напади дівку Явдошку». 

5. Народной медицине известны не одни только суровые сред¬ 
ства обращения с духом болезни. Напротив, повсеместно стара¬ 
ются выманить его из больного угощением и магарычом. Гру¬ 
зинам, например, оспа представляется в виде общества духов, 
для угощения которых возле больного ставят фрукты и молоко, 
также играют и поют возле него. В Великороссии больных лихо¬ 
радкой осыпают ячной крупой, приговаривая: «Вот тебе, кума- 
ха!», а в Малороссии больной несет 77 зерен проса и мелко 
изрубленное яйцо в воду лихорадке. В местной народной меди¬ 
цине, как увидит ниже читатель, вообще преобладает стремле¬ 
ние откупиться от этой болезни угощением. 

6. Важнейший способ народной медицины — удаление духа 
из больного организма силой слова, одинаково известный как 
дикарям, так и древним и новым цивилизованным народам. Кол¬ 
дуны племени баронга, живущего вокруг залива Делагоа, стара¬ 
ясь подчинить себе дух, овладевший больным, поют этому духу, 
льстят, умоляют: «Просыпайся! Иди развлекись на полянах, там 
светло, птица играет. Иди и ты, дух, поиграй». Древние египтяне 
удоощали сумасшедших, одержимых демонами, формулами; да¬ 
же вывихи лечили заклинаниями. То же в Индии. В Ассирии 
найдено много амулетов и плиток с заклинаниями, между кото¬ 
рыми попадаются выражения «гилка, гилка, беша, беша», пере¬ 
шедшие в средневековую магию через римскую империю. В этих 
заклинаниях пребыванием духов, наславших болезнь, призна¬ 
ются горы, моря, пустыни и болота. Произносились они шепотом: 
«Снимитесь, уйдите, бегите далеко из моего тела». Состояли из 
угроз и молйтв. Заговор (заклинание) вообще, по разъяснению 
покойного профессора Потебни, принятому и новейшим исследо¬ 
вателем О.Ю.Зелинским, есть словесное изображение сравнения 
данного или нарочно произведенного явления с желанным, име¬ 
ющее целью произвесть это последнее. Принудительностью, ОС- 


28 



нованной на вере в силу слова, и желанием, подлежащим испол¬ 
нению, заговор отличается от молитв, вошедших в него как поз¬ 
днейшее наслоение, а наличностью сравнения — от пожеланий, 
клятв, ругательств. В заговорах заключается обыкновенно пять 
формул: обращение, введение, два члена сравнения и закрепле¬ 
ние*. Для усиления действия заговор произносится многократно, 
шепотом, из желания сохранить профессиональную тайну шеп¬ 
чущего и боязни потерять потом способности лечить им фф . 

С течением времени сила слова сама по себе признается уже 
недостаточной для действительности заговоров, и в них входит, 
как выше замечено, христианское наслоение. Шептуха подкреп¬ 
ляет свои шептания именем Божьим, Спасителя, Божией Мате¬ 
ри, святых: Николая, Юрия, Варвары — в таких, например, 
выражениях: «Не я тебе [болезнь ] викликаю, викликає, вишіп¬ 
тує Божая Мати»; «Святії отці й праотці, великомученики, пре¬ 
подобники, великі чудотворці, станьте мені в помочі». В Лубен- 
ском уезде есть местные святыни: чудотворные образа, мощи, 
криницы, к которым прибегают верующие и получают исцелег- 
ние, как видно из следующих рассказов: 

«Михайло Ананко лазав на колінах і локтях. Поліз він рачки 
у Висачки. Там освятили воду і одслужили молебень з акафістом 
Божій Матері. Виздоровів він, прийшов уже ногами». 


В заговорах, кроме обращения к болезни: «Уроки, урочища! Болюх, болюши- 
ще, бешиха, бешишник, бешишище! Болячка, залиэнячха», — заключается еще 
краткая характеристика болезни и причин возникновения последней. Например: 
«Переполохи вихрові, блискові, громові, уроки насміяні, наспівані, жидівські, 
циганські», — почему полезнее излагать заговоры вместе с болезнями, а не отдель¬ 
но от них. Сравнения в местных заговорах также встречаются часто, особенно в 
заговорах от зубной боли. Например: «Як у мертвих (або місяці) зуби не болять, 
так щоб у мене не боліли». Закрепляются местные заговоры одним словом: 
«Амінь», тогда как в великорусских заговорах так: «Слово мое крепко, быть 
по-моему» или «Аминь». 


^^Обнаруживший заговор гласно лишается способности заговаривать. Покой¬ 
ный Скальковский в «Порубежниках» (вып.1. Одесса, 1849, 99—100, 101), опи¬ 
сывая приготовление купели для больной знахаркой, которая положила в купель 
топор, лемиш и чересло и мешала травы заступом, приводит и заговоры этой 
знахарки, заключающие в себе характеристику болезни и обращение к послед¬ 
ней, похожие на местные: «Чи ти чоловічий, чи ти жіночий, чи ти парубочий, чи 
ти дівчачий?» И далее: «Тут тобі не стояти, тут тобі не буяти, жовтої кості не 
ломити, червоної крові не палити», и между прочим, заключает, что знахарка 
согласилась продиктовать заговор только благодаря близким отношениям к сестре 
автора. То же наблюдается и теперь, разве какая-нибудь случайность: близкое 
знакомство, оказанная услуга, уместный совет и т.п. — развязывает уста шептухи, 
но при этом последние опускают или изменяют слова, так что заговоры доходят 
до нас далеко не все, притом не в полном объеме. 


29 



*** 


«Я праву руку не могла піднять, так я ссукала свічу з воску, 
одслужили молебень з акафістом у Висачках; наділи мені на 
руку привіску і стежку од привіски. Рука перестала боліть» 

Кроме помощи святых, религиозное влияние выразилось еще 
в народной медицине употреблением различных ритуальных и 
священных вещей: ладана, смирны, воску, хлеба, пшеницы, осо 
бенно воды: «іорданської, стрітенної, юрської (грегорської). макі 
євської». Для лучшего действия каждую такую воду следует на 
бирать трижды из реки или источника, а по отношению к «стрі- 
тенній» воде существует особый прием. Одно лицо должно при¬ 
нести воду с реки и передать другому на воротах или ()юртке. Этот 
другой передает воду третьему на синешном пороге; третье лицо 
передает, в свою очередь, четвертому на хатнем пороге Послед 
ний ставит воду на стол. Разные воды применяются в различных 
страданиях: «стрітенна вода дуже пользує од уроків, колюшки, 
простуди. Вечірня — од переполоху і живота, грегорська — од 
очей, як болять». Спасительно также действует смесь всех вод. 
По местным народным верованиям, наиболее целительна вода 
особых священных криниц, открывающихся только в срединном 
лесном участке Лубенского уезда, вблизи сел Енковец, Калайди- 
нец и Хелепцов. Над этими криницами устроены часовни; к ним 
стекаются больные из окрестных уездов. Религиозное влияние 
отразилось на народной медицине еще с другой стороны: установ¬ 
лением особой причины болезней — несоблюдением празднич¬ 
ных дней. С развитием этого запрета шло и нарастание суеверий: 
несоблюдающую праздник женщину поражает удар, у нее пере¬ 
ламывается нога или бедро, рождается дитя с собачьей головой. 
С течением времени вся строгость обихода еврейской субботы 
перенесена на воскресенье. В XIII ст. секта бичующихся ввела 
празднование пятницы, а в России появилось еще и празднование 
среды. Широкое распространение подобных верований в Лубен- 
ском у [езде] видно из следующих рассказов, записанных в раз¬ 
ных его местах. 

«У П’ятигорцях іще за господських правил бариня загадала 
прикащику, щоб завтра виходив конопель брать. Жінка сказала: 
"Завтра празник Михайлово чудо" [6 сентября ]. Вона вийшла ут¬ 
ром сама і сказала: "Виходьте, і я з вами іду". Ніхто не брав коно¬ 
пель, вона сама набрала конопель дві горстки і поставила їх одно 
до одної, а третю набрала та наділа на голову, каже: "Дивіться, 
жінки, чи дуже чудно?" 1 вдарила в долоні і засміялась, і біжить 
не зна куди. Кіньми догнали, молебствовали, тоді пройшло». 


зо 



* • * 


«Біля Луком’я чоловік на Антонія видав стогідовершив стога, 
а верхові вила пустив додолу. 1 вони стали коло стога, а він давай 
з стога спускаться та настромився на вила і через три дні скін¬ 
чивсь». 




♦ 

РЕЦЕПТИ НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ, 
ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ХВОРОБИ - 
(записані В.П.Милорадовичем, 
Я.П.Новицьким, П.С.Єфименком) * 

Яків Павлович Новицький (1847—1925) — український фолькло¬ 
рист, етнограф і педагог. Був учителем, потім попечителем земських 
шкіл у м.Олександрівську (теперішньому Запоріжжі). Зібрав великий 
фольклорний, етнографічний та краєзнавчий матеріал на Катерино- 
славщині, який частково увійшов до збірника М.Драгоманова «Мало- 
русские народные предания и рассказы». Основні праці: «С берегов 
Днепра», «Народная память о Запорожье», «Малорусские историче¬ 
ские песни, собранные в Екатеринославщине», «Духовный мир в пред¬ 
ставлении малорусского народа», збірники замовлянь, молитов, ле¬ 
генд, рецептів народної медицини. 

Петро Савич Єфименко (1835—1908) — український та росій¬ 
ський етнограф і фольклорист. Навчався в Харківському та Московсь¬ 
кому університетах. За участь у революційному русі був на засланні в 
Пермській та Архангельській губерніях. Йому належить ряд праць з 
української історії, етнографії та літератури: «Звідки взялися запо¬ 
рожці», «До питання про українське народництво», «Матеріали з етног¬ 
рафії населення Архангельської губернії», «Український літературний 
літопис», «З історії народних забобонів»^ «Упирі. З історії народних 
вірувань» та ін. 


ПОМОЩЬ В НЕСЧАСТНЫХ СЛУЧАЯХ 

Замерзающего в дороге садят в холодную воду; лицо растира¬ 
ют снегом, когда же появятся признаки жизни, то растирают 
теплой вбдой или водкой, вливая последнюю также в рот постра¬ 
давшему. 


^ Уривки з кн.: Милорадович В.П. Народная медицина в Лубенском уезде, 
Полтавской губ. // Киев, старина. 1900. Т. 68—70; Новицкий Я.П. Малорусские 
народные заговоры, заклинании, молитвы и рецепты, собранные в Екатерино- 
славщине. Екатеринослав, 1913; Ефименко П.С. Сборник малороссийских за¬ 
клинаний. М., 1874. 


32 



* * * 


Оглушенного громовым ударом закапывают в землю, что 
иногда приносит пользу. Часто в руки зажимают страстную за¬ 
жженную свечу до полного выздоровления. Растирают спиртом. 
К обожженному телу прикладывают сырой тертый картофель 
или картофельный крахмал. Смазывают обожженное место рас¬ 
тительными жирами: льняным, конопляным, деревянным масла¬ 
ми — и животными: куриным, ежовым. Еще обкладывают по¬ 
страдавшего от ожога скотским навозом. 

* * • 


Крайний предел пребывания утопленника под водой, когда 
еще можно возвратить ему жрзнь, — два часа. Вынутое из воды 
тело нельзя класть на землю, ни даже касаться ее телом — иначе 
последнее не оживет, «охолоне*. Утопленника кладут на рядно и 
откачивают вчетвером. Если пойдет носом и ртом вода, то он 
может еще быть спасен. Если не пойдет, то нет. 

Поранения 

При вывихе стараются вправить сместившуюся головку сус¬ 
тава в ее впадину. Потом больной член увязывают в лубок. Впос¬ 
ледствии больное место растирают нашатырным спиртом и на¬ 
стойками: на омане (ѵегЬазсшп пі£гит) и на корнях лопуха (аг- 
сііит Іарра) . Также парят больной член: живокистом (зітрЬу- 
Піт оШ, буквицей (Ьеіопіса оіїісіпаїіз) , натягачом (гапипсиіиз 
1іп£иа) , пыреем (а^горугит герепз), ромашкой (таігісагіа сНа- 
тотіііа) и льном (Ііпит изііаііззітит) . Также и сломанный член 
крепко увязывают в лубок, чтоб он не двигался, а когда начинает 
срастаться, то растирают березовкой, нашатырным, камфорным 
или муравьиным спиртом и втирают в больное место: мазь из 
муравьев с смальцем, мазь из канифоли, воска и масла. 

Заговор от вывиха 

«Гшов чоловік первим (другим..,) разом, святим часом через 
калиновий мост, троциною підпирався. Щоб у раба Божого [имя ] 
рожденого, молитвяного, хрещеного, щоб звих минався, і поміч 
мені од Господа Бога». 

Заговор произносится три раза, ворожка трижды потягивает 
больную руку или ногу и хукает. 

* * * 


Опухоль растирают оливой с камфорой; прикладывают к 
вспухшему месту сливки с мылом; растирают еще настоем «жал- 


3 2—219 


33 



кої кропиви» (шііса гїіоіса). Парят в житиих высивках и настое 
дивины (ѵегЬазсиш ІусЬпіІіз). 


К ушибленным ранам прикладывают компрессы из холодной 
воды или льда и сухие банки, [количеством ] до 24-х. Последние 
ставят на шею (шивороти), если ушиблена голова. Ушибленное 
место растирают водкой с оливой или камфорой и кладут припар¬ 
ки из льна, овса (аѵепа заііѵа) , живокиста (зітрЬуїшпоіїісіпаІе), 
сона (апетопе зуіѵезігіз) , ранника (рагіз диагїпіГоІіа). 

* • * 


Порезные и колотые раны стараются зажать губами, чтоб 
приостановить льющуюся кровь, что удается не всегда и не вся¬ 
кому, почему приходился прибегать к заливанию, закладыванию 
и присыпке ран следующими веществами: березовой водкой, хле¬ 
бом, горячим коржом, коржом с медом. Еще закладьфают раны: 
порхавкой (Іусорегсіоп Ьоѵізіа), листьями и порошком нечуй- 
витра (Ніегасішп рііогеііа), фелинником (агізІоІосНіа сїетаііз) и 
упоминавшимися раньше: синяком, ранником, соном, также ка- 
нупером (Ьаізатііа ѵиІ£агі5). Кровь, текущую из раны, думают 
также остановить подкуриванием волосами, вырезанными у му¬ 
жа и жены, и следующими заговорами. 

Тече три річки: водяна, кров’яна і смоляна. Водяна каже: течі¬ 
мо; кров’яна каже: стіймо; а смоляна: залиймо. Раб Божий Іван. 

* • * 

— Крово, крово! Що тому чоловікові буде, що в неділю струж¬ 
ку струже? — Оте й тобі буде, як не перестанеш. 

* * * 


Ішли старці трьома потоками. Старці стали, кров перестала. 
Ішов святий Господь на Осіянську гору. На Осіянській горі Суса 
Христа мучили. Господи, одверни од наглої криви смерті. 

* * * 


Ішов баран з крутими рогами густими лозами. Іскинь руно та 
заткни жерело. 4 


* * * 

— Ви, косарі, ви, косарики мої! Ви косите і хліба у Бога 
просите. І ти, косо, не бійся нічого і не пускай Божої роси і святої 
крові. 


34 



* * * 


Ішла я калиновим мостом і підперлась калиновою палицею. 
Зостріла мене Божа Мати: «Куди ти, нароженая, молитвяная 
Софіє?» — «Іду до нароженого, молитвяного Івана крові замов¬ 
ляти, Господа Бога прохати. Мої слова, а Божа поміч». 

• * * 


Ішло три сестри. Несли по три ножі. Сіклись, рубались, і кров 
не йшла. А ти, червона кров, стань на білій кості. 

• * * 


Господи, благослови, Господи, поможи! їхав Сус Христос 
кам’яним мостом на осляті. Січе-рубає, і кров протікає. Огонь го¬ 
рить, і кров кипить: огонь заливає, і кров заливає нароженому, 
молитвяному, хрещеному рабу Семену. 

• • • 


Іде Сус Христос на кам’яну гору; на камінь ступає, кров за¬ 
мовляє раба Божого Семена. Із твоїх жил, з жовтих костей, білих 
суставів составляється раба Божого Семена, і кров замовляється 
і остановляється. 

* * * 


Перевязав рану, ворожка три раза произносит: «їхав чоловік 
по каменю орати каменими сохами, каменими волами і наорав 
каменю, і насіяв роженьки. Як роженькі не зойти, так із мого 
сустава крові не пойти». Вариант: «Синя рожа пошла, голубая 
кров вошла». 


* * * 


«Ходить Сус по небу, трісочки збирає, огонь розкладає, огонь 
не горить, кров не біжить. Мов — не йди, кров!» 

Трижды произнести заговор и столько же раз плюнуть. 

* * * 


Молодая дівиця Уляна все поле поорала, розу посіяла; роза 
зойшла. Щоб у Хрещеного [ім’я ] кров не йшла. 

Ф * * 

Треба казать аж тричі отак: «На морі на лукоморі стоїть 
красна дівиця, веселочком воду розганяє і кров тобі замовляє». 1 
постудить на кров теж по тричі після кожного разу. 


З* 


35 



• • ♦ 


Там на горі тури орали, красну рожу сіяли; красна рожа не 
зойшла; там стояла дівка; коло синього моря безребра овечка сто¬ 
яла; у червоного моря червоний камінь лежить. Де сонце ходить, 
там кров знімається, де сонце заходить, там кров запікається. 

« * * 


Ішли ліки через три ріки, і лозу рубали, і рожу сажали, і рожа 
не прийнялась, і кров унялась; пускали водяную, пускали молоч¬ 
ную і кровавую замовляю, і порубану, порізану, прибитую: своїм 
духом обнімаю, Святого Бога упоминаю, Святого Миколая чудо¬ 
творця; так же я сеї крові не пускаю, так же я греблю, гачу і 
уденно, і полуденно, і ночную, і зірочную, і місячну: чоловік з 
духом, а Бог з поміччю! , 


Воспоминаніе Господнє: Господи, помилуй! [З раза ]. Господь 
помощь, і я з рукою. Ішла костяна баба з кам’яної гори, з кам’я¬ 
ною дійницею до костяної корови. Коли з кам’яної корови молоко 
потече, тоді раба Божого кров потече. 


їхав Ілля на коні, тяг нош по землі, нош підняв, кров уняв. 
Ішла Пречиста: одна з Києва, друга з Чернігова, третя з Ніжина, 
несли срібну голочку, шовкову ниточку, рану зашивали, кров 
замовляли: «Кров з буйної голови, з рум’яного лиця, з ретивого 
серця, з живота, з костей, з мозгів, з чорних кіс, з карих очей!» 

* * * 


«Ішов Христос, ступив на трость, трость уламалась, кров уга¬ 
мувалась, цвіт оцвітасться, кров угамовається». Тричі перегово¬ 
рити і дунуть. Пальцями стискать правою рукою вздовж зарі¬ 
заного. 


* * * 


«Ішов Христос до Ордані-ріки, і Ангел ішов, Христос став, і 
Ангел став, і Ордань-ріка стала; кров правої [або лівої] руки [або 
що врубаєть, ] я од отоку не впиняю, ятристь і кров замовляю. 
Господи, поможи мені сії діла творити!» 


36 



Сію річ дев’ять раз.прочитати. 



* * * 


Для того чтобы удержать течение крови из раны, придавли¬ 
вают рану пальцем и приговаривают: «їхав святий Петро на білім 
коні: кінь біжить, аж камінь січе; да буде проклята кров, котра 
потече!» При этом три раза дуют на рану и сплевывают. 

* * * 


Іоане Хрестителю, хрестивший Духом Святим і водою, свя¬ 
тую воду несеш відрами: вода розливається, кров умивається від 
раба Божого N. Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь! 


От крови у коней 

Ішов красний пан, ніс води збан, пан поваливсь, збан роз¬ 
бивсь, вода разлилася, у сірого коня кров унялася. Текло три ріки 
під калиновий лист: перва водяна, друга молочна, третя кровава; 
я водяну ізоп’ю, а молочну споживу, а кроваву іспиню, із сірого 
коня кров ізгоню. Летів чорн ворон із-за крутої гори, сів у сірого 
коня на крижі, з крижа на спину, а з спини на гриву, з гриви 
додолу. 


«Стій, кров у рані, як вода в Ордані, тоді, як Іван Хреститель < 
Христа охрещав, тоді рожденому, хрещеному, молитвяному 
[имя] кров замовляв». Шепчи тричі і держи, затуливши рану 
рукою. 


«Йшла дівка поганим шляхом, на поганий огород, поганого 
зілля рвати, поганим ножем кришити, поганий борщ варити, став 
борщ закипати, стала кров затихати». Шепчи дев’ять раз, не 
переводя дух. 

* * * 

Ішов Христос, 

Матір Божа, 

Пречиста святая, 

І кров перестала. 


37 



Скажи тричі, а як не поможе, — треба сказать тричі по тричі 
за одним духом. 


с * о 


Летів орел через море, спустив крило, заткнув жерло. Злетів 
півень на камінь, крилами махає: чорний камінь не движись, 
християнська кров остановись у народженого, молитвеного, хре¬ 
щеного Івана. 


ОТРАВЛЕНИЯ 

Чаще встречаются отравления: 

1. Окисью углерода, «чадом». «Як почадіють, то з їх дух по¬ 
тягне». Угоревших лечат и холодом, и теплом. В первом случае 
им натирают лоб и около сердца снегом, льдом, холодной водой. 
В последнем — льют на голову и уши горячий квас и теплую воду 
(літепло). В ухо закладывают ягоды калины и овечий кал (биб- 
ки). В бесчувственном состоянии закутывают всего в теплую 
одежду или рядно. 

2. Отравлению спиртом, запою думают помочь рядом следу¬ 
ющих мер: отерев тряпкой лошадиный пот, выжимают ее в водку 
или воду, которую и дают выпить пьянице в надежде, что он 
получит отвращение от водки навсегда. Дают также выпить вод¬ 
ки, настоянной на живой изрубленной щуке, или вьюнах, или 
плитке, положенной под руку покойнику, пока его несут, и вы¬ 
нутой пред погребением. Дают еще и раковую настойку, приго¬ 
товленную по следующему рецепту: «Піти на базар, купить гор- 
шечків, не торгувавшись, та вкрасти рака на базарі, щоб ніхто не 
бачив. Тоді взять півкварти водки, влить у горшечок, вкинуть 
рака і зав’язать; тоді закопать на дев’ять суток. Одкопать, проці¬ 
дить ту водку і дать випить п’яниці». 

Пьяницу поят настойкой зилля-одворота, о котором говорят: 
«Є зілля одворот і приворот (ѵегопіса сЬатаІбгуз), по дві бадили¬ 
ни. Як вони вмісті, то то приворот, а як минають одно друге, — 
одворот». Нужно еще положить медные деньги в рот сдохшей 
собаки или отдавить медными же деньгами головку сдохшей змеи 
и, купив за те деньги водки, дать выпить пьянице натощак или 
на похмелье. Женщина набирает из трех колодцев непочатой 
воды на заре и, обмывшись этой водой вся на хатнем пороге, варит 
на ней всю пищу, которою и угощает мужа. То же может проде¬ 
лать любимая девка с парнем. Полагают, что пьяница, наевшись 
таким образом приготовленных кушаний, получает отвращение 
к водке. 


38 



Молитва от напою 


Єсть Господь на небі жив, Ордань-ріка кришания, вода Улія- 
на! Плюну я на землю: як слина на землі пропадає, так все 
зле-лихе в воді потопає. Сохрани, Господи, од напою, од перело¬ 
ги, од крові. 


• * • 


Найти на путі вірьовку, зав'язавши кінцями в середину, па¬ 
лить на сковороді, а як вірьовка загориться, говори трижди: «Так 
як ся вірьовка зав'язана, так би мені, рабу Божому, зав'язало від 
всякого п'янства мисленого!». Як та вірьовка згорить, то давать 
пить в чим-небудь. 

3. К опухоли и ране, образовавшимся от заражения животны- * 
ми ядами, напр. сибирской язвой, и к карбункулу прикладывают 
разрубленного живым щенка или котенка. 

4. По народным понятиям, смертельно не одно только укуше- 
ние бешеной (дурної, скаженої*) собаки, а и самая встреча с нею, 
если она бежит за ветром. В последнем случае повстречавшийся 
с нею рискует получить опухоли под языком, так называемых 
щенят, и умрет. Состояние бешенства изображается в народном 
рассказе в следующих чертах: «Вийшла жінка з хати, і щось її 
ухопило, кинуло об землю біля дверей і кругом хати її обтягло, 
руки їй покусало. Пішла вона до монастиря, і бабка з Новаків 
сказала: "Тобі був случай, і з того случаю помреш”. Прийшла 
вона з монастиря і почала ухкать з води і огню. Як побачить їх, 
каже: ”УхГ» 

Крестьяне верят, что до девяти дней можно еще излечить 
бешенство; «щенята або песики» еще под языком больного, и во 
всяком селе есть знатоки, которые «сколюють» их шилом. Ско¬ 
ловши, ранки крепко натирают солью. Всю одежду, бывшую на 
больном, кладут под пресс [гніт ]. На девятый день человек по¬ 
глотает щенят, если они не сколоты, сойдет с ума и умрет. 

Приступая к изложению отравлений, производимых пресмы¬ 
кающимися, следует заметить, что убеждение в ядовитости ля¬ 
гушек и жаб принадлежит к одним из наиболее распространен¬ 
ных предрассудков. Уже индийская медицина признавала уку- 
шение лягушки ядовитым, затем в седьмой новелле четвертого 
дня «Декамерона» любовники погибают, отравленные ядом ог¬ 
ромной жабы. 

В украинских песнях вдова отравляет любовника жабами. В 
устных местных рассказах и представлениях жаба и лягушка 
могут вредить человеку различным образом: впиваясь в тело 


39 



человека, она наносят ядовитые раны, как видно из следующий 
рассказов: 

«Ішла жінка, коли жаба біжить велика і вп’ялась жінці в 
щоку. Узяли ту жінку, обв’язали наміткою і повезли по світам. 
Ніхто не поміг». 

«Дівка ходила до Сули прать. Стала іти додому, а жаба нагна¬ 
ла та в литку вп’ялась. Мати рвала, рвала — ніяк не одділить тієї 
жаби». 

Ядовитая моча жаб содействует образрванию бородавок и ра¬ 
ка, как увидит ниже читатель. Особенно опасен яд жаб, принятый 
внутрь. Такое отравление может быть или случайным, или умы¬ 
шленным. Например, «у криниці жаба пливе і пустить із себе яд, 
а чоловік замахне, нап’ється і занедужає». Или женщина, выпив 
ошибкой назначенное для другого употребления питье, содержа¬ 
щее жабий яд, распухает и умирает. «Була собі жінка знахурка. 
Свині загодовує, щоб сало товсте було; загодовує на дев’ять су¬ 
ток. От наварила та жінка жаби і поставила на полицю, щоб 
вихолонуло. А дочка її замужем недалеко — прибігла до матері. 
В хаті нема нікого, а юшка та стоїть на полиці червона, вихоло¬ 
нула. Дочка й напилась теї юшки. Ось мати входить у хату. 
"Мамо, — пита дочка, — що то в вас на полиці стоїть таке солод¬ 
ке? Я напилась..." Мати вдарилась у груди, кричить: "Се ж я не 
тобі, а кабанові! Ти тільки дев’ять суток і поживеш, тебе розірве!" 
Стало ту дочку розпирать, стала вона така, як груба: ужей в двері 
не влізе. На десяті сутки уже і в хаті не вміститься. Доктори їй 
такого дали, щоб умерла, а то б її розірвало». 

Чаще бывает умышленное отравление, как видно из многих 
печатных и устных материалов; так: разыскав особую, большую, 
мохнатую жабу, живущую в болотной кочке или под кустом, 
кладут ее в печь живую или посеченную на сковороде. Часть 
высушивают, а часть только слегка привяливают. Принявший яд 
сыроватой жабы, подмешанный к питью, умирает мгновенно; 
много-много, если промучится дня два-три, причем «із його дух 
пре». Принявший же сухую или вяленую, но мелко стертую жа¬ 
бу, страдает от одного до семи лет. Он сохнет, «усе коло серця 
варить та нудно, нудно!» Внутри заводятся жабы, и исход боль¬ 
шею частью смертельный. Последний предрассудок имеет место 
и в высших слоях общества. Даль в сочинении «О повериях, 
суевериях и предрассудках русского народа» приводит данные о 
поглощении пьявок и змеи, живших в желудке и извергнутых 
рвотой. 

В случаях отравления ядом жаб знахарки стараются вызвать 
у отравленных рвоту, для чего дают внутрь сырое конопляное 
семя, молочай или настой кореня умана (ѵегЬазсит пі§гит) и 
немного купоросного масла. Есть еще способ выманивания жаб 


40 



из человека настолько же фантастический, насколько фанта¬ 
стично и самое их существование в желудке: «поставить проти 
чоловіка дзеркало і жабу на блюді так, щоб видно у дзеркало. 
Чоловік щоб роззявив рота, і та жаба, що в йому всередині, на 
дзеркало вийде. Держать його двом людям, щоб не впав». 

Хотя ящерица и признается другом человека, предупреждаю¬ 
щем его о приближении змеи, но укушение этого друга смертель¬ 
но. Укушенное место нужно обложить глиной с квасом или 
кислым молоком; последнее тоже едят, а зародившихся внутри 
ящериц стараются изгнать горячей сывороткой. Не менее опасна 
и черепаха*: «од черепахи нема шептухи». Она также может 
расплаживаться внутри человека, как видно из следующих рас¬ 
сказов: «Ладимирші дано черепахи, хто його зна як, — вона саме 
не замітила. Стало їй нудно, нудно; зайшла вона вагітною. Ходи¬ 
ла вона і по бабках, і по знахорах, і по дохторах до того, поки 
черепаха ожила. I стала та черепаха жінку ссать зсередини. Скре¬ 
гоче і вже собі налупила й черепашенят, і потім до тих пор 
доїлась, що вийшла вся з середини, і тоді та баба вмерла; так іще 
і в мертвій скреготали в животі черепахи». «У чоловіка живіт 
опух, і догадались, що давання дано. Знахар із Слобідки дав 
молочаю, і став больний блювать і виблював сімдесят живих 
черепашенят ураз». Лечение от черепашьего яда такое же, как и 
в предшествующих случаях отравления ядом пресмыкающихся. 

Наоборот, укушение змеи признается излечимым, что дока¬ 
зывается следующими рассказами знахаря с.Литвяков Василя 
Кривенко: «Макаренко косив і роззувсь, а вона влізла в чобіт. 
Став він обуваться, а вона за ногу стрикнула. Він на другий день 
просить: «Пошепчи!» Я подійствував, завтра і косить піде». «Устя 
чуть не вмерла, як гадюка вкусила: опухла нога. Вмотали черво¬ 
ним поясом, вже й причащали. Я кислим молоком випользував». 
Когда укусит змея, то необходимо бежать к воде и вступить в воду 
раньше змеи, которая, укусив, сейчас же ищет воды, — не будет 
опухоли. В предупреждение опухоли необходимо туго перевя¬ 
зать член выше того места, которое укусила гадюка, поясом. 
Укушенное место смазывают кислым молоком. Опаснее яд змеи, 
принятый внутрь. Добывают яд таким образом, что, взяв змею за 
хвост, опускают головкой вниз, подставлйя чарку, куда стекает 
«ропа» изо рта змеи. Эту ропу дают в пище или питье, желая 
отравить. Примешивают туда же и сушеной змеи. Однажды дев¬ 
ка, желая отравить подругу, дала последней змееныша в стебле 


*Об ужасе, возбуждаемом черепахой, свидетельствует следующий рассказ: 
«Батько пішов у ліс у таку гущину, де вона сиділа. Піднялась вона з черепка та 
так, як утка: "Кдх, ках!" Стали батько тікать, а вона як підійметься та як шльопне 
об дорогу. 1 якось Бог дав, що не вкусила — справилися на село». 


41 



лука («цыбке»). Потом, по народному рассказу, из отравленной 
вытянули трехаршинную змею. 


Наука от гадюка * 

«Воспоминаніе Господа Бога нашого», «Богородице Діво» і 
«Господи, помилуй!» (3 рази). Господь помощь, і я з рукою. По 
синьому морі озираємна, на озираємні грушавина, на грушавині 
гніздище, не гніздищі цариця Ляга. «Царице Лягище! Собирай 
своє військо гадюцьке і гадимеке, собирай і спинай зуби, губищі 
вуста од звірняго лиця, од білої кості, од червоної крові раба 
Божого Ы» (а коли скотина, то по масті, яка масть, однаково). 


«Господи, благослови мні рабу Божію N сіє слово говорити і в 
добрий кінець привести. На полі-полі, на степі-степі стоїть груш¬ 
ка, під тією грушкою, стоїть золотая коровать, і на тій короваті 
лежить змія. «Прийшов я до тебе, змія крошіня, Бога прохати і 
твоєї милості: сталася мні шкода в коня [чи в кобили, чи в вола, 
чи в корови ] гнідого [чи якої шерсті — точно назвати), в жовтої 
кості, в червоної крові, в рижім м’ясі, в вороній шерсті. Ізбери ти 
всіх своїх царів, генералів, князів, гетьманів, полковників, сот¬ 
ників, атаманів, єсавулів, хорунжих, рядових всіх козаків і всіх 
домових служителей, земляних, гноєвих, трав’яних, кам’яних, 
водяних, погребних, подкупних, і покарай винного дубовим 
києм, і зажени його нД тридесят саженей в сирую землю, в жовтий 
пісок». Трижди говорити, залізом по тому місту водячи, де вку¬ 
сить. 


* * * 


«В первім разі лучшим часі. Над муковим полем, там стояла 
груша, а в тій груші цариця Єлина."Царице Єлине, закажи своїм 
тридев’ят дванадцятим сестрицям по колющому і по болющому; 
а як не закажеш, то ми тому чоловіку скажем, що в неділю вози 
маже і дрова рубає, то він вас посіче і порубає!'» 

Як укусить, то тричі переговорити і дмухнуть по разу, і плю¬ 
нуть. 


#В Лубенском у[езде1, как и вообще в Малороссии, водится только гадюка 
-Сѵірсга Ьеги$), укушение которой несмертельно. Распределение змей здесь не¬ 
равномерно: всего больше в местном участке и в м.Лукомье. Выводят змей так: 
прибивают одну и осыпают ее «приском», т.е. жаром; верят, что остальные уйдут 
сами. 


42 



* • * 


Во ім’я Отця, і Сина, і Святого духа. Стоїть груша на полі, на 
тій груші сидить аспидниця. «Посилай, аспиднице, до тридесяти 
гадей, да і тії імуть яд свій, до четвертой поджарой, сірой, поло¬ 
вой, чорной, і ужаки да імуть зуби». Ішов святий Ємельян в 
чистое поле, стріла його дівиця Марія. «Куди ти йдеш, святий 
Ємеліян?» — «Пойду в чистеє поле, і в чистім полі стоїть груша, 
на тій груші соколове гніздо вісить, а в тім гнізду лежить гадина 
Ладина, царей цариця. Пойду скажу, нехай вона скаже і закаже 
свойому роду і народу: вкусила гадина раба Божія ЬІ, на синьому 
морі лежить білий камінь, а під тим каменем лежать щучиї зуби: 
"Вон, зуби, вон, зуби, вон, зуби!"» 

* * * 


Помолимся Богу і Матері Божій, Пречистій Святій, і всім 
Святим, Преподобним. «Під сонцем, під жорстоким, і під лісом, 
під чорним, під високим, там стоїть верба, під тією вербою сім сот 
коренів, і на тій вербі сім сот канатів, і на тих канатах сидить цар 
Хан і цариця Ханиця; і прошу я царя Хана і цариці Ханиці, і 
власників їх, і да поможіте, і вимітетри зуби лихих з рижого коня 
(чи з раба Божого), з крові чорної, з кості жовтої, з шерсті рижої!» 

І так тричі говорить і плювать, кажучи: «Дай, Боже, помочі», 
отлив рукою мацать. 


♦ * * 


«їхав через поле Михайло Рихайло на білім коні і з гострим 
мечем через афтитине поле, і на афтитиному полі і там білий 
камінь лежить, і під тим каменем Агипа цариця лежить, і весь гад 
шчуваєітам став Михайло Рихайло, став єї сікти, рубати, іпотім 
камені кров єї мазати». 

І сіє прочитать 12 раз і говорить: «Одмовляю і викликаю одной 
масті №> (скотини або чоловіка, также і до волос). 

* * * 


«Заклинаю вас, гадюки, іменем Господа нашого і Хр[иста ], і 
Св. Великомученика Побідоносця Георгія, і всіма небесними си¬ 
лами заклинаю три цариці: Куфію, Невію і Полію, щоб не вреди¬ 
ли [старцю або младенцю N ], волосом такому-то» (смотря по 
цвету волос). 

Потом читают молитву «Пресвятая Троїце» 5 раз й молитву 
Господню 7 раз. Если змея очень ядовита, то читают заговор 3 
раза. 


43 



Во-первых, 3 раза «Отче наш» прочитать, потом, наступя 
правою ногою на первый порог, говорить: 

«На морі, на лукомор’ї стоїть купа, а на тій купі лежить 
гадюка: я тую гадюку посічу, порубаю і щиреє серце NN замов¬ 
ляю». 


Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза! Зелену лозу вітер 
сушить, вітер сушить, листи розносить: один листочок у море 
впав, другий листочок до сердечка припав, третьому листочку 
рану лічити, рану керовати! 


«Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй! 
Господи, поможи мені! Господи, благослови! 

На Осіянській горі, там стояла яблуня, а на тій яблуні золоте 
гніздо, а в тім гнізді цариця Шевелуха. Ти, царице Шевелухо, і 
всі твої гади! Єсть вас по степах, єсть вас по лісах, єсть вас по 
лугах, по водах, по безкеттях, по дубах, по гноях, по пустинних 
містах, єсть вас гіо усяких усюдах! Вийміть, викиньте ваші зуби 
на землю з білого тіла, жовтої кості раба Божого [имя ]».. 

А як укусе гад скотину, то треба..казать: «...вийміть, викиньте 
ваші зуби на землю з полової [або інчої 1 масті, з жовтої кості!» 

Прошепчи тричі за одним духом і скажи тричі: «Амінь, амінь, 
амінь!» 


♦ * * 


«Господи і всі святії - Антосій, Федосій, Михаїл, Гавриїл і 
великомучениця Варвара, прийдіть, благословіть і поможіть! 

Змія Орпія! Змія Орпія! Змія Орпія! Поклич ти всі свої змії — 
і степовиї, і лісовиї, і гнояні, і водяниї — і накажи їм, щоб вони не 
кусали ні скотини, ні людини; щоб вони пускали свої зуби з рота 
додолу, а ти забери свої зуби з нарожденого, хрещеного раба 
Божого Івана (або інче)». 

Прокажи тричі. 


Перед тим, як шептать, треба помолиться і сказать: «Господи, 
благослови!» 

«На морі, на лукомор’ї стоїть дуб розложистий, барзо хоро¬ 
ший; на тому дубі цариця Яриця. Будь же ти милосердна, будь 


44 



милостива: посилай ти три сестри: Марію-Полумарію, Анну-По- 
луанну, Лукер’ю-Полулукер’ю, нехай виймуть зуб від гадини 
рябої, від полевої, від трав’яної, від земляної, від водяної, від 
жовтопузої, від жовтобрюхої, від хатньої». 

Треба проговорити тричі. Помага і людині і скотині. 

• * * 

«Помолюся Богу і всім святим! Господи милосердний, поможи 
мені сей день і свята суботінко! 

На морі, на Діяні, на острові на Кіяні, там стояв дуб, а в дубі 
дупло, а в дуплі гніздо, а в гнізді цариці: одна Киліяна, друга 
Іліяна, а третя цариця Веретениця. Ти, цариця Веретениця, ти 
вийди, вигукни, висвисни на своє військо — на полевеє, на лісо¬ 
веє, на водянеє, на гносвеє, на домовеє! Закажи ти йому, царице 
Веретенице, нехай воно так не робе, де не треба, не кусає, зубів 
своїх не пускає, бо зубам тим не бувати і на землю випадати з 
нарожденого, хрещеного раба Божого [имя ]. 

Так саме шептать, як укусе гадина і скотину, тіко в кінці не 
казать «з нарожденого», а назвать масть корови або інчої товаря- 
ки. 

* * * 


А в полі море, а в тім морі золотий камінь, а на тому камені 
золота яблуня, а на тій яблуні золоте гніздо, а в тім гнізді цар 
Гадюн сидить. Ти, цар Гадюн, склич свій гад лісовий, луговий, 
степовий, водяний, гноєвий, погрібний, загатній, хатній. Через 
море калиновий міст, а під тим мостом Дубіян стоїть, а під тим 
Дубіяном гадина Яселуха лежить. Ти, гадина Яселуха, скличсвій 
гад, та вийми зуб до землі од жовтої кості, од білого тіла нарож¬ 
деного, хрещеного раба Божого [имя ]. 

* * * 


Як буде на тебе гадюка нападать, а ти без палиці, то кажи: 
«Гад, гад, гад, вода горить, тебе спалить» (багато раз). Як не 
послуха і буде лізти до тебе ближче, кажи: «І я горю, тебе спалю» 
(багато раз). Як на камені, на траві, на піску або на інчім місті, 
так і кажи: «Гад, гад, гад, камінь або трава, пісок горить, тебе 
спалить, і я горю, тебе спалю». Так ще можна і дражнить гадюку, 
щоб вона тікала від тебе. 


Як брать гадюку в руку, перехрестись і скажи: «Господи, 
благослови!» Тоді бери і кажи: «Беру ласкою, замовляю Христом 
Богом з хлібом і святою паскою». 


45 



О яде пауков 

1з тарантеля того здорового робиться яд, що людей травить. 
Возьми його, поймай і укинь у банку. Він там виросте, як кулак. 
Як тарантель укусить, нема од його дохтора, чоловік той помреть. 

* * * 


Я їхав косить, коли на горі лізе паук, - як рак, мохнатий. 
Треба наставить бутилку та оливою його. Як паук укусить, пома¬ 
зать тією оливою, то й пройде. Держать бутилку за замок. 

* * * 


К укушенному пчелой или осой месту прикладывают нож 
«навхрест». 


ГОЛОВНАЯ БОЛЬ 

По народным понятиям, голова может разболеться от следу¬ 
ющих причин: от простуды вообще («застуженої крові») и от 
холодного ветра в особенности; также от тяжелого хатнего возду¬ 
ха, сна не вовремя, переутомления, побоев, уроков, испуга («пе¬ 
реполох ожива і б'є в голову»). Разболевшуюся голову смачивают 
и моют следующими растениями: буряковым соком, разными ви¬ 
дами васильков, например (сепіаигссі суапиз), освященной вер¬ 
бой, вишневым листьем, дивиной (ѵегЬазсшп іНарзиз или рЫо- 
тоісіез) , деревием (асНШеа тіНіїоІіит) , которым также щекочут 
в носу для исхода крови и облегчения головы, калиной (ѵіЬигпит 
ориіиз), кобылячей головой, копытками (азсігит Іигореит), лю¬ 
бистком (Іеѵізіісит оіїісіпаІе), мятой (шепіНо рірегііа), нехво- 
рощью (агіетізіа аизігіаса), очеретом (рЬгаетіїез ѵи1§агіз), ста¬ 
рым и метелками (куницами), сырым зельем, смородинным ли¬ 
стом, чепчиком (іНугшіз ѵиІ£агі 5 или зегруПшп) и шандрой (ша- 
пчіЪіит аІЬит). Кроме того, в уши закладывают чеснок, лоб, 
виски и затылок натирают редькой, хреном, уксусом. К голове 
прикладывают в виде компресса только что вытянутую из колод¬ 
ца грязь (міл) . К вискам и затылку ставят горчишник или мушку, 
«на шивороті» — пьявки. Нюхают нашатырный спирт и табак. 
Голову сжимают ладонями вверх и вниз и перевязывают почин¬ 
ком, спряденным в чистый четверг, «навпаки». «Як голова бо¬ 
лить, треба дев'ять раз поспіль підійти під переніс» (когда свя¬ 
щенник выносит чашу в церкви). 



ГЛАЗНЫЕ БОЛЕЗНИ 


Глаза болят от засорения, простуды, заразы, залеченной зо¬ 
лотухи («як золотуху загонять у вічі») . В предупреждение болез¬ 
ни глаз нужно есть перец, освященный вместе с пасхой, и носить 
на шее шнурок, а в рубашке ленточку, освященные тогда же. 
Покровителем глаз признается св.Пимон. «Пивон — очам, Ан- 
тип — зубам». К нему обращаются с такой коротенькой молит¬ 
вой: «Святий великомученику Пивонею, од глаз сцілителю! Ізб в 
Господня раба од глазної болізні». 

При воспалении слизистой оболочки глаз и век примачивают 
и промывают глаза: обыкновенной холодной водой, водой, осев¬ 
шей на окнах, водой из градин, водой, принесенной из Козелыци- 
ны, где чудотворный образ Божьей Матери, также киевской во¬ 
дой из дальних пещер, вблизи Иоанна многострадального, росой, 
собранной 23-го апреля (юрською, грегорською), а также водой, 
освященной в тот же день; мыльной водой, водой или водкой, 
слабо окрашенными в голубоватый цвет синим купоросом, крас¬ 
ным церковным вином, молоком женщины, впервые кормящей 
сына; то же средство применяют в Правобережной Украине и в 
Бельгии; мочей маленького мальчика, вообще мочей. Кроме во¬ 
ды, прикладывают еще к больным глазам: кислое молоко, яичный 
белок с квасцами, сухой тертый картофель, сердцевину тыквы 
(без семян), оливу и баранье сало. При сильной гиперемии ставят 
по одной пьявке за ухо, а механически раздражающие тела уда¬ 
ляют, слизывая веко и глаз языком. 

Для излечения ячменя (Нѳгсіеоішп) , воспалившейся сальной 
железки века бросают в печь тридевять зерен ячменя, пригова¬ 
ривая: «Як сей ячмінь згорає, так нароженому, молитвяному, 
хрещеному Василю ячмінець із глаз ісхожає». Больной прикла¬ 
дывает к воспаленной железке прижженное зерно ячменя, а дру¬ 
гое лицо спрашивает: «Що ти колеш?» — «Ячмінець». — «Бре¬ 
шеш» (трижды) — «Я ячмінець сколю, ячмінець зійде, і твоя 
правда до мене прийде». Или так: «В тебе ячмінець!» — «Бре¬ 
шеш». «Хай він тобі усохне!» — плюют и дают дулю. Новейшее 
средство от ячменца — прикладывание к веку рассиропленного 
сахара в тряпке — нарыв скорее прорвет. 

Под куриной слепотой (ночной слепотой, Ьетегаіоріа) разу¬ 
меется ухудшение зрения с наступлением сумерек, развивающе¬ 
еся от продолжительного сна, дурной воды и неосторожного по¬ 
глощения растения апа^аШз агѵепзіз — курячих очек или куря- 
чей слепоты. От этой болезни умываются освященной водой с 
хреном, водой с перезимовавшими капустными кочерыжками 
непременно под печной трубой, «верхом». Едят и прикладывают 
к глазам вареную теплую бычью печень. 


47 



Бельмо задувают сахаром, для чего приподнимают веко и 
выдыхают или дуют через бумажную трубочку пережженный 
толченый сахар. Егр засыпают также освященной солью. Смеши¬ 
вают еще сок наливающихся ягод калины с навозными червями 
и прикладывают к бельму. От бельма шепчут так: 

«Господи, благослови, Господи, ьоможи нароженому, молит- 
вяному рабу Божу Степану сіе бельмо із ока зганяти, Матері 
Божої прохати. Ішла Мати Божа горою, — стала я її питати: 
"Куди ви, Матір Божа, ідете?" — "Іду я помочі давати нарожено¬ 
му, молитвяному Степану — більма з ока зганяти, вилами ско¬ 
лоти, граблями згрібати, мітлою змітати, нароженому, молитвя¬ 
ному, хрещеному із ока більмо зганяти”». 

* * * 


Ішов старець із трьома торбами, із трьома ціпками, із трьома 
хортами: один чорний, другий сірий, третій білий. Чорний стежку 
показує, сірий сльозу вилизує, а білий світ показує. 

* * * 


«їхав Юрій на білім коні, а за тим конем бігло дванадцять псів. 
Один лизнув, другий лизнув, третій лизнув [щитай до дванадця¬ 
ти ]... дванадцятий лизнув — більмо злизав, сльозу пустив. 

Більмо зійшло з нарожденого, хрещеного раба Божого [имя ]». 
Проговорить тричі за одним духом. 


Помощь моя од Господа, сотворшего небо і землю. їхав 
Св.Юрій на вороних конях, на чотирьох колесах: коні розбіглись, 
колеса розкотились по синьому морю, по чистому полю. Я ізго- 
няю більмо от хрещеного раба Божого N. виговорюю з костей, з 
мощей, з тісних плечей, з синіх печеней, із" буйної голови, з 
чутких ушей, із щирого живота, із ретивого серця, з горячої крові, 
з жовтих костей, з солодкого мозгу: у раба Божого N сльоза із ока 
і більмо із ока! 


* * * 

От янменцу 


Одно каже: «Ячмінець!», а в кого ячмінець на оці, одказує: 
«Брешеш!» Так три*іі, потім хто каже «ячмінець», тричі плює. 



* * * 


Как запорошится око 

Примовляють, взявши за око і піднявши в сей спосіб віку: 
«Виплинь, бабко, дам тобі ябко!» 


* * * 

От бельма у коня 
или какой другой скотины 

Вранці на Юр’я зібрати небесну роску, щоб хустка добре 
змокла, і, унесши її в хату, видавити з неї ту роску у шклянку. 
Коли ж зробиться більмо в якої скотини, то, стоячи перед нею, 
треба казати: «їхав Юрій на білом коні, білі губи, білі зуби, сам 
білий, в біле одягся, білим підперезався, веде за собою три хорти: 
один білий, другий сірий, третій червоний. Білий більмо злиже, 
сірий — сльозу, а червоний — кров». Сказавши сіє, узяти води, 
що брана на Юрія, з шклянки у рот і пирснути єю тричі на більмо. 

* * * 


їхав Юрина на вороному коні. За ним біжить троє сащат. 
«Куди ти, Юре, їдеш із своїми сащатами? Нащо тобі троє?» — 
«Один — шептати, другий — задимати, а третій буде більма 
здіймати. Амінь сьому слові». 


УРОКИ 

Под уроками в Малороссии понимают лихорадочное состоя¬ 
ние, вызванное как дурным глазом (прозором), так и завистли¬ 
вой похвалой или вообще дурным словом, сказанным со злой 
целью в недобрый час. К ним близок пристрит — лихорадочное и 
горячечное состояние, соединенное порой с одышкой и коликами 
в боку, случающееся, впрочем, от простуды и испуга. У немцев, 
славян и итальянцев одинаково есть выражения, предупреждаю¬ 
щие сглаз. 

Повсеместно также из боязни сглаза не принято хвалить де¬ 
тей, а, напротив, принято находить в них дурные качества. Хваля 
дитя или даже просто проходя мимо него, в Ирландии, Британии, 
Германии, Португалии, Австрии, Андалузии призывают благо¬ 
словение Божее на дитя в таких выражениях: Ъепга іе Оеиз, Оіоз 
Іо £иапііа, £гагіа а оі 0| оі 0 і а Ьепесііса, зоуег Ь^піе сіе Оіеи. У 
африканских мусульман предохраняет от сглаза и уроков фраза: 
шасЬ АИаЬ, И по местным народным поверьям уроки опаснее 
детям, чем взрослым, как видно из следующих рассказов: 


49 



«Моя дочка їхала з дитинкою — коли іде жінка з двома дітьми. 
Моя дочечка прикутала свою дитину, а та свою підчукнула. Сей¬ 
час наша дитина рушається і крекотить. Дочка йому цицьку. 
Дома положила його долі. Так та дитина третього дня Богу душу 
оддала». 

«їхали чоловік і жінка у ліс по груші, а друга вийшла з двору 
та й давай дитину підіймать і чукать. А та жінка, що на возі, і 
каже: "Підіймаєш високо — закопай глибоко, підіймаєш вище — 
закопай глибше. Як думаєш добро собі, так нехай мені, а що 
думаєш мені, то нехай тобі". Ідуть назад увечері, коли ту дитину 
несуть з двору ховать». 

«їхали ми з чоловіком на ярмарок. Набрали у Тишках із 
колодязя води у тикву та й ідемо шляхом. Іде чоловік і жінка із 
ярмарку проти нас. Як лопне та тиква, так і розтріснулась. А 
жінка та думала, що я дитину везу». 

По народным понятиям, женщины вообще способные ури- 
кать. «Як русява врече, то ще легче, а як чорнява, та ще подума 
та в землю гляне, так од тих уроків смерть бува». Исключение 
составляют послеродженные, «мезинки» — те не опасны и могут 
безнаказанно, даже с пользой, переходить дорогу. Затем дважды 
отлученные от груди и не опускающие глаз при выходе священ¬ 
ника с чашей способны урикать. Таким образом, способность 
урикать может быть и мимовольной. «Як чоловік спротивний на 
очі, так він тільки подума: ось яка людина багата чи красива — 
так кров йому здвинеться, він би й не хотів, він сам не рад—зараз 
же у тієї людини супротивиться кров. Він її очима сколе. Буває, 
що не може та людина ні здвигнуться, ні стуснуться, лихо її 
нападе, так і умре, як бабка не одходить». Существуют и предо¬ 
хранительные меры от такого зла. На рассвете следует выйти с 
кружкой воды и, смотря на небо, проговорить: «Добридень тобі, 
водо Уляно, і тобі, земле Тетяно. Одмиваєш ти луги і береги, 
одмий уроженому, і молитвяному, і хрещеному всяку нужду і 
всяку болізнь». Затем — умыться. Выходя куда-нибудь со двора, 
нужно умываться из полного ведра. «Урікливим» следует зака¬ 
лывать иголку или две в очипок, платок, пазуху, шапку, картуз; 
также завязывать в пазуху соль, крошки хлеба и кусочки угля 
или кирпича (печину). При опасной встрече надобно говорить: 
«Сіль та печина тобі, з лихими очима. Як думаєш мені добро, то 
нехай і тобі добро, а як думаєш худо мені, то нехай і тобі самому»; 
или так: «Сіль тобі в вічі, печина в зуби, а камінь на груди». 

Диагноз уроков не представляет затруднений опытной шеп¬ 
тухе. Как только она начинает шептать больной, как сама начи¬ 
нает зевать, у ней катятся из глаз слезы и трещат кости. Больного 
смазывают освященным салом, умывают или обрызгивают со 
всех сторон («на зустріч») освященной водой — «стрітенською і 


50 



іорданською». Еще умывают отваром уже упоминавшихся омана , 
переступня, живокиста и петровых батогов (сусЬогішп іпІуЬиз), 
кульбабой (кульбахой, Іагахшпойісіпаіе), подорожником (ріап- 
Іа^о тарг) , буркунами: белым и желтым (теііііоішп аІЬа и о№сі- 
паііз) и шепчут следующее: 

В чистім полі синє море. На синьому морі стоїть чорний явір; 
на чорному яворі сидить чорний ворон: чорна голова, чорні очі, 
чорні брови, чорні кігті, чорні ніхті. І він кричить — покрикає, 
кігтями — ніхтями прогрибає, уроки — урочища одбирає, Я зні¬ 
маю і одбираю з хати димом, з двора — вітром. Ідіть собі на 
очерета та на болота, де й кури не ходять, де й дзвони не дзвонять, 
де християнський глас не заходить. Там вам пити й гуляти, й 
розкошувати, а тут не бути, червоної крові не пити, жил не 
сушити. 


Уроки-урочищаподумані, погадані, істрітені, іспитані, із’їде- 
ні, наспівані, насміяні, дідові, бабині, батькові, материні, чо¬ 
ловічі, жіночі, хлопчачі, дівчачі, попівські, паламарівські, ци¬ 
ганські і жидівські! Тут вам не стояти, за плечима не знобити, 
поперека не ломити, голінок і колінок не крутити, сімдесят сустав 
не ломити. Я шепчу вас, я й вишіптую з твоєї голови, із твоїх 
ушей, із твоїх в’язей, із твоїх щелепів, із твоїх грудей, із твоїх 
ребер, із твоїх рук, із твоїх ніг, із твого хребта, із твого живота, із 
твоїх жил, із твоїх пажил, із твоїх семидесяти сустав — всі уроки 
вишіптую. Я туди ці вроки ссилаю, де козак шаблею не махає, де 
дівка косою не має, нарожденого, молитвяного, причащеного 
раба Божія Івана, Господь Милосердний, на поміч посилаю. 

* * * 


Уроки—урочища, чоловічі, жіночі, парубочі, дівочі! Ідіть ви 
собі на очерета, на болота, у свої міста, де парубок огню не креше, 
де дівка русої коси не чеше, де півнячий глас не заходить, де вітер 
верби не колише. Підіть собі за вітрами, за димами і за темними 
лісами. 


* * * 


Господи милостивий, стань мені у помочі, і помошники Божі, 
станьте мені у помочі! Уроки-урочища: чоловічі, жіночі, хлоп’я¬ 
чі, дівчачі, подумані, погадані! Тут вам не стояти, не боліти, 
червоної крові не пити, серця не в’ялити, жил не тягти. Не я 
вишіптую — Мати Божа вишіптує, Мати Божа викликає, Мати 
Божа визиває, де вітер не віє, де сонце не гріє. Од твоїх рук, од 


51 



твоїх ніг, од твоїх очей, од твоїх плечей, од твоєї голови, од твого 
нарожденого, хрещеного раба Божого Василя. 


Уроки чоловічі, жіночі, парубочі, дівочі, хлоп’ячі, дівчачі, 
спитані, з’їдені, визвані, вимовлені, названі, наслані, прозорні! 
Я вас вишіптую, я вас визиваю, я вас викликаю, на очерета, на 
болота одсилаю. Ідіть собі на очерета, на болота, на свої міста, де 
вітер не віє, де сонце не гріє, де праведне сонечко не сходить, де 
людський глас не заходить, де люди не хрестяться. Коли буде 
сухий дуб розвиваться, тоді молитвяному, хрещеному Василю 
будуть уроки озиваться. 

» 

* * * 


Уроки водяні, уроки вітрові, уроки й подумані, уроки й пога- 
дані, уроки спитені, уроки з’їдені! Тут вам не стояти, її кості не 
ламати, тут вам не ходити, її кості не ломити. Ідіть собі на очерета 
та великі болота, де вітер не завіває, де й сонечко не зогріває, де 
парубок конем не проїжджає, де дівка коси не чеше, де парні на 
улиці не співають, де дівки косами не мають — од Параски 
рожденої, молитвяної і хрещеної. 


Уроки-урочища! Тут вам не бувати, тут вам не стояти — рук 
не ’дбирати, під груди не підступати, у боки не шпигати* в чересла 
не подавати, у поперек не рубати, по животу не ходити, коло пупа 
не крутити, снігом не осипати, обмороку не давати, не знобити, 
не тошнити, на очі не наступати, прозір давати, нарожденому, 
молитвяному, хрещеному рабу ції прозіри сціляти, ції прозіри 
зничтожати. 


* * * 


Уроки-урочища! Чи чоловічі, чи жіночі, чи хлоп’ячі, чи 
дівчачі, і вітряні, і огняні, ізсилаю, ізкликаю, іззиваю із нароже- 
ного, молитвяного і хрещеного раба Божого [имя ], іззиваю на 
’черета, на болота. Тут вам не стоять, жовтої кості не ломить, 
червоної крові не сушить, білого лиця не білить, русої коси не 
сушить, щирого серця не в’ялить [повторять трижды ]. 

* * * 


Уроки вітряні, уроки земляні, уроки подумані й погадані і 
стрічені! Викликаю, визиваю із його очей, із його плечей, із його 
жовтих костей, із його щирого серця, із раба Божого Якима. 


52 



* * * 


Уроки-урочища, подумані, погадані, прозірні, чоловічі, жі¬ 
ночі, парубочі! Ідіть собі погуляйте, нарожденій, молитвяній, 
рабі Божій Парасці помагайте. 

* * * 


Уроки-врочища! Були подумані й погадані, і наслані, і за¬ 
спані, і вечірні, й прозірні, ночні й полуночні, й світові, й вітряні. 
Будуть з вітру, із води, із праці. Стала я вишіптувать, і визивать, 
і викликать і на густі ліса, і на глибокі яра одсилать. 

* * * 


Господи праведний, Господи небесний, стань мені на помочі! 
Чужі жінки баранки, Мелашка ведмедка: ведмежі лапи, вовчі 
зуби, соколині очі. Соколиними очима дивлюся, ведмежими ла¬ 
пами одгребуся, вовчими зубами одгризуся. Хто що подумав і 
погадав, хай йому самому станеться з Мелашки нарожденої, мо- 
литвяної, хрещеної — з її очей, з її плечей, з жовтої кості, з 
червоної крові, з русої масті; Меласці нарожденій, молитвяній, 
хрещеній зсилаю, викликаю на очерета, на болота, де сонце не 
сходить, вітер не віє. 


Йшов Ісус Христос через тридев’ять небес, — на святу землю 
ступає, уроки викликає од жовтої кості, од білого тіла. Йшов Ісус 
Христос дорогою і став із золотою палицею стрічати, став уроки 
збирати, на все поле розсилати з твоїх рук, з твоїх плечей, з твоїх 
жовтих костей нарожденого, молитвяного раба Божого Гвана. 

* * * 


Уроки-урочища! Стрітені і вітряні, прозірні і подумані, і по¬ 
гадані, і люблені-приголублені, жіночі, парубочі, хлоп’ячі, стрі- 
чені і врічені, і супротивні! Поки ви тут стояли, і знобили, і 
злобили, поти я не знала і не шептала. Стала я знати, і Спасителя 
прохати. І поки я не знала, — і апостолів не знала, сімдесят 
суставом шептати, із суставців, із голови, із жовтої кості, з крас¬ 
ної крові. Я й вишіптую, й висилаю, й визиваю туди, де дзвони не 
дзвонять, де люди не говорять. Бувай здорова, Господь з поміччю. 


53 



Пресвята владичице Богородице, благослови і поможи мені! 
Ідеш ти золотим мостом, зустрічав її сам Сус Христос і спрашував 
її: «Куди ж ти, Матір Божа, ідеш?» — «Іду я до врожденого і до 
молитвяного раба Божого, до Захарія, уроки одсилати. Будуть 
уроки дідові і бабині, і батькові, і материні, і мужичі, і хлоп’ячі, 
і дівчачі, і нападні, і супротивні, і подумані, і погадані, і стрітені, 
і спитані, і з’їдені, і шляхом перейдені, і вітром піднесені. Поки 
вони знобили, поти обморок у головоньки били. 1 я вас визиваю, 
і я вас викликаю, і я вас одсилаю, де вітер не віс, і сонце не гріє, і 
де християнський глас не заходе од Захарієвої голови і од паголо- 
ви, і од його серця, і од його пасерця, і од його рум’яного лиця, і 
од його карих очей, і од його плечей, і од його рук, і од його НІГ, і 
од його пальців, і од його семодесяти суставців, і од його жовтої 
кості, і од червоної крові: не буде його серденька нудити і червоної 
крові ссати. І я вас визиваю і викликаю — ідіть собі, куди огонь 
та дим, то туди й лишечко за ним». Як шептать, то должен буть 
по сьому уроку на припічку огонь розкладен. 

• • * 


Господи мнлистивий, поможи мені, і Матер Божая праворуш- 
ниця і скорблящая, і усердная Божая мати, поможи мені сі уроки 
одходити. Уроки-урочища, і вітряні, і водяні, і прозірні, і часові, 
і минутні, і подумані, і погадані, прилюбовані, применовані, і 
стрітені, і з’їдені, і не я ж вас визиваю, і не я викликаю, — сам 
Господь визивав і викликав, і ангелів на поміч висилав. 1 Матір 
Божа в помочі стояла і сі вроки збирала, на Дунай, на море 
зсилала. Там собі гуляйте і буяйте, сухе дерево ламайте. Од її 
ручок, од її ніжок, од її головоньки, од її червоної крові, од жовтої 
кості, од рожденої, молитвяної, хрещеної раби Божої Марії. 

* * * 


Уроки-урочища! Я вас ізсилаю, де дівка косою не має, пару¬ 
бок топором не рубає, де птиця не літає, людський глас не захо¬ 
дить. І Матір Божа навколішки стояла і Бога прохала, і чоловікові 
на поміч давала; ішла мосточком із золотим ціпочком, і ціпочок 
обмивала, людям водицю давала. 

* * * 


«Поможи мені, Миколай угодник, і ти, скоропомошник, і ти, 
Варвара великомучениця, од сих уроків шептать. Я їх визиваю і 
викликаю: чи вони єсть жіночні', чи вони є чоловічі, чи вони є 




хлоп’ячі, чи вони єсть насланні, чи вони єсть подуманні, чи вони 
є погаданйї, чи вони є заспаниї. Тут вам не бувати і жовтої кості 
не ламати, і червоної крові не ссати, і білого тіла не сушити. Ідіть 
собі на густиї очерета, на глибокі болота із нарожденого, молит- 
вяного і хрещеного раба Божого Василя». 

Повторить 9 раз. 


• • * 


Господи милостивий, стан?» мені у помочі од лихої немочі! 
Святий Миколай Божий угоднику, поможи мені! 

Дубе, дубе Ладимарю! Бачу тебе через гори, через води! По¬ 
сватаємось, побратаємось! Возьми собі уроки мужичі, жіночі! Я 
вас визиваю, я вас викликаю на очерета, на болота ссилаю; тут 
вам не бути, червоної крові не пити, білого тіла не сушити, жовтої 
кості не ломити! Тут вам не бути, не гуляти, на білій березі 
спочивати, де півні не співають, де молодецький голос не заходе! 
Там вам жити-гуляти, там вам розкоші мати од нарожденного 
младенця [або раба Божого — ім’я ]. 

* * * 


Если дитя заболеет, то мать, чтобы узнать род болезни, при¬ 
зывает бабу, которая поступает так: наливает воды в миску и, 
приступивши к печке, где лежат уголья, опускает в воду ножом 
три раза по девять углей, с величайшим старанием считая куски 
углей и прибавляя к каждому числу слово «не», именно: «не раз, 
не два, не три, не чотири» и т.д., и смотрит, тонут ли угли или 
плавают в воде. В первом случае ясно, что дитя имеет другую 
болезнь, а не уроки, в последнем — уроки. Тогда, обмывши дитя 
водой, в которой гасимы были угли, баба начинает шептать. 

* * * 


Іду між мир, муром мурованая, а зорями одягненая, місяцем 
підперезаная, пречистая моя тварь, щоб мені, рабі Божої Ы, ввесь 
мир рад. Я до вас іду з перцем та з паскою, а ви до мене з щирим 
серцем та з ласкою, до нароженої, молитвяної, хрещеної раби 
Божої Ы, щоб ви не задумали, не загадали лихого слова сказать і 
подумать! 


* * * 


У моря калина, під калиною дівчина, вона не знала ні шити, 
ні прясти, ні золотом гаптовати; тільки уміла і знала од раба 
Божія N уроки і презори викликати й визивати, на сухиї ліса 


55 



посилати. «Уроки-урочиїца, чоловічі й жіночі, дитячі, вам, уро- 
ки-урочища, у раба Божія N не стояти, жовтої кості не ламати, 
червоної крові не пити, серця його не нудити, білого тіла не 
сушити; вам іти на мха, на темні луга, на густі очерета, на сухі 
ліса!» 


* * * 


Ішов Святий Петро і Павел за Пречистою Богородицею висо¬ 
ких гор ворочати, вниз води спускати, з раба Божого [чи раби] 
уроков, примовок зніматц, чоловічих і жіночих, парубочих, діво¬ 
чих, дитячих, вітряних, водяних, подуманих і примовлених, з 
очей карих, з очей синіх, з очей красних, з очей білих. Ви, зорі- 

зоряниці, Божиї помощниці, я реччю, а ви помоччю! 

/ 

* * * 


Берут воду, находящуюся в сосуде, и переливают ее в другой 
со словами: «Добривечір» або «Добридень! Водице Улянце, дай 
мені уроки-урочища відшептати, відігнати! Пресвятая Мати Бо¬ 
жа, стань мені на помочі і поможи мені уроки-урочища відігнати, 
відшептатипристрітельні, насилані, вітряні, вогняні, уроки-уро- 
чища батькові, материні, чоловічі, жіночі, парубочі, дитячі, 
хлоп’ячі, дівочі. Уроки-урочища визиваю, викликаю із його рук, 
із його ніг, очей, плечей, із семидесяти суставів. Тут вам не 
сидіти, жовтої кості не ломити, червоної крові не в’ялити, коло 
серця не нудити. Ізійдіте на крутиї береги, на жовтиї піски, від 
хрещеного, рожденого, молитвяного раба Божого №» 

После этого знахарка крестит три раза себя и больного, дает 
ему напиться той воды, над которой происходило шептание, об¬ 
рызгивает ему этой же водою лицо и продолжает: 

«Не я то шептала. Пречиста у головах стояла, уроки-урочища 
шептала, відшептувала від хрещеного, рожденого, молитвяного 
раба Божого И». 

После этих слов знахарка смачивает водою три раза лицо, 
руки, грудь, спину и ноги больного и, наконец, выливает воду за 
двери, в глухую сторону. 


♦ ♦ ♦ 


«Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і 
луга, берега і середину! Очищай ти, вода явленая, нарожденого 
від призору подуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітря¬ 
ного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького! Піді¬ 
те, уроки, на сороки, на луга, на очерета, на болота, за моря!» 


56 



Прошептавши это, больному дают напиться святой воды, пре¬ 
имущественно Крещенской. 


* * * 


«День добрий тобі! У тебе дівка, у мене парубок, посватай¬ 
мось, побратаймось! Тут тобі не стояти, жовтої кості не ламати, 
червоної крові не томити, щирого серця не нудити. Дубе, дубе, 
нелине, я тебе з’їм з гіллям зо всім! Гам, гам, гам!» 

Слова эти приговаривают, бросая навзнич в сосуд, наполнен¬ 
ный «непочатою водою», тридевять жарин. Потом над головою 
больного приговаривают: 

«Уроки-урочища, підіть собі на яри, на ліси дрімучі, на степи 
степучі, де глас чоловічий не заходить, де півні не співають; піди 
собі, болість очная!» 


* * * 


Як навідлог рукою не робити, так моєму лицю і тілу від нікого 
не боліти. Як неба й землі нам не міряти, так і мене не навроку- 
вати! 


* * * 


Уроки на сороки, а пристріти на їх діти! 

* * * 


Пхю, пхю! Уроки на сороки, а помисли на коромисли! 

* * * 


На пса уроки, на кота помисли! 

* * * 


Ісус Христос назустріч мені, Пресвятая Тройця на поміч мені, 
що Ісусу Христу і Пресвятій Тройці — те буде й мені. 

Пристріт чоловічий, пристріт жіночий, пристріт хлоп’ячий, 
пристріт дівчачий, пристріт із людей, із поганих очей! Бійся мого 
духу, бійся Божих молитов! Тут тобі не стояти, костей неламати, 
білого тіла не в’ялити, щирого серця не сушити. Я тебе одгово- 
ряю, сама од себе одмовляю, од свого тіла, од свого білого лиця, 
од свого щирого серця! Йди собі на очерета, на болота, на чистиї 
поля! Там тобі жити і проживати, там тобі ломить, трощить... 
Згинь, одійди од нарожденої, хрещеної, молитвяної [ім’я ]. 

Молитва читається 9 раз. 


57 



* * * 


Господи Сусе і всі Святії, поможіть і благословіть мені од 
пристріту робить! 

Ти, пристріт водяний, вітряний, пужарний, кров'яний, колю¬ 
чий, болючий, шпигучий, батьків, материн, сестриний, братя- 
ний, чоловічий, жіночий, парубочий, дівочий, попівський, жи¬ 
дівський! На Орданку собирались папи римські, сходились і роз¬ 
ходились, так і ти, пристріт, розійдись з нарожденого, хрещеного 
Івана [або інче ], з його голови, з його в’язей, з його плечей, з його 
грудей, з його ребер, з його уст! 

Прокажи тричі. 


* # * 


Як починаєш шептать од пристріту до обіда,Чо перше скажи: 
«Добридень!», а як після обіда або ввечері, то скажи: «Добри¬ 
вечір!» Тоді починай і кажи за одним духом. 

Добривечір! Пристріту-пристрітище, узору-узорище, прозо- 
ру-прозорище! Ти буваєш батьків, ти буваєш материн, ти буваєш 
чоловічий, ти буваєш жіночий, ти буваєш парубочий, ти буваєш 
дівочий, ти буваєш вітряний, ти буваєш водяний, ти буваєш 
подуманий, ти буваєш погаданий, ти буваєш колючий, ти буваєш 
нудючий, ти буваєш сквернючий, ти буваєш паганючий! Я тебе 
визиваю, Матір Божу на поміч призиваю і на луга ссилаю, на 
безплодниї дерева, де люди не ходять, де християнський голос не 
заходе з рожденого, хрещеного раба Божого Івана [або інче мен- 
ня: чоловіче, жіноче ]. 

* * * 


Попервах Господу Богу помолюсь і милосердній Матері Божій 
поклонюсь, всі святії отці, станьте мені в помочі. Я буду Господа 
Бога прохати, хрещеної, нарожденої [имя ] від всякої болізні — 
пристріту, сибірки, падучої і інчої — буду шептати, Господь буде 
помагати, мати Божа в помочі стояти і всі святії отці станьте в 
помочі — київські, печерські, святигорські, апостоли Божиї Ан- 
тоніє, Федосіє, Миколай угодник, святий Божий помошник! Як 
Господь од гробу воскресав, яку Сибірі соединялись, у християн¬ 
ську віру приставали, усі до хрещеної, нарожденої раби [або 
раба] на поміч поспішали, шептали, помагали. Святий Михаїл, 
святий Гавриїл, святий Антоній, станьте усі в помочі! Ви, зорі, 
зорі і уроки, уроки, підстріт підсгрічений, підвій підвійний! Ви 
іспиті, із’ідені, подумані, погадані, спрацьовані, струдовані, на¬ 
спані, наслані, самі вийшли! Степовиї, водяниї! Я вас визиваю, 
молитвами викликаю, гострим мечем побиваю, на моря ссилаю! 


58 



Ідіть собі тим путем, де сам Господь не ходе, де християнський 
голос не заходе! Там собі живіть, проживайте і розкоші собі 
майте! 

Це треба прочитать 9 раз безперестанно. 


ПЕРЕПОЛОХ 

Переполох есть нервное возбуждение от испуга, произведен¬ 
ного грозой, пожаром, падением в воду, дурными вестями, при¬ 
видением, выражающееся сонливостью, головными болями, ли¬ 
хорадочными припадками и отчасти душевными расстройства¬ 
ми. «З переляку в чоловіка може вкинуться нечистий дух, б’є в 
голову, трощить усередині, у голову обморок забива. Ума тро- 
нетьсятой чоловік, балака, плете чого не нада». «Бува, що нечи¬ 
ста сила під тінь підходить [т.е. тенью ] і ляка». 

«Повів чоловік на ніч коні, а жінка сидить проти празника 
Михайлова чуда, шиє допізна. Коли се підійшло та й гука: "Явдо- 
хо, одчини!” Одчинила вона, коли воно розіп’ялось на дверях на 
сінешніх у сіряці, а вона й гука: "То ти, Петро? Чого ти ще й 
шуткуєш?" А воно стоїть. Так вона пробігла попід рукою, іде 
відтіль, — коли нема вже на дверях. Ввійшла в хату, дума, що то 
Петро на печі, пита: "То ти, Петро?" Воно мовчить. Вона знову: 
"Чого ти зі мною шуткуєш, хіба ти маленький?” Та засвітила та 
на піч —немає; під піл — немає. Уже її острах узяв, перелякалась 
навіки. Коли це півень: ку-ку-ріку! Ось і Петро у хату. А вона: 
"То ти приходив уночі лякать мене?" — "Ні". — "Та дуриш”. — 
"Їй-Богу ні". Та як занедужала, та місяця два пролежала; їздила 
до знахарів і переполох виливали, аж тоді одужала. 1 волос вирі¬ 
зували, навхрест голови». 

Обвеяние ветром и вихрем в Лубенской народной медицине 
считается одним из видов переполоха. «Як вітер і вихор підбі¬ 
жить, то в голові шум, обморок вдарить. Може той чоловік тро¬ 
нуться умом». Опасность пидвия видна, между прочим, из сле¬ 
дующих народных рассказов. 

«Приходить жінка, просить: "пошепчіть од переполоху". Див¬ 
люсь, а в неї так жили попускало під груди, як пальці розтопи- 
рені, вгору б’є, мов ошалимоніла, а волосся поскручувало у три 
батоги. Розказувала вона: "Вихор підбіг, кинув об землю"». 

«Була дівчина в строку у Барвінщині. Строкові обідали. Схо¬ 
пивсь вихор, хтозна звідкіль і взявсь, перекинув миску їм у крузі, 
де вони іпи. Та дівка вибула строк благополучно, прийшла додо¬ 
му, — стала її нападать мов лихорадка: болять руки, ноги, голова, 
кине в жар, зморозить. Нанялась вона знов у строк у Тишках, не 
рано вже, після клечаних свят. Ходили строкові до озера садить 


59 



буряків; заболіла* у неї голова і все, попросилась вона у дядька 
додому, аж у Луку. І як хватило її, так нічого не тямить, а ходить 
можна. Батько і мати мучились з нею: убереться вона в наряд 
новий, по огороду ходить, співа, саме в робочу пору. Після того 
кричить, гавка. На минуту їй і легше світом, а як сонце по¬ 
добаться, знову її хвата: виє, гавка, матір лає безподібними [зіс! ] 
словами, кричить: "Давай мені їсти!” Паляниць три з’їсть, а все 
голодна. У Петрівку поз’їдала вершки з молока. Так її давай 
везти. Везуть і кормлять, бо як не буде їсти, не буде і сидіть, 
гавкатиме. Привезли її у манастир, хотіли запричастити — не 
можна: гавка, виє; хотіли воду на голові святить — не можна: не 
вдержуть, Привезли її додому, повезли до знахаря десь за горо¬ 
дом. Той знахар шептав і визивав переполох і сказав їм, щоб 
купили ладану і щоб роздали його на три церкви, і як Співають 
"Іже херувими", щоб там ладаном кадили і потім щоб назад узять 
той ладан, мішать з тим ладаном свяченої паски, і проскурки, і 
дарника, і усіх вод: орданської, вечірньої і стрітенської — і пить 
те все щодня. Пила вона; і возили її до баби в Висачки, і баба їй 
виливала щоранку на сході місяця переполох, — бо як виливають 
тоді, як родиться місяць, на молодику, то переполох оживатиме, 
— і на воску було те саме: як вихор летів і перекинув миску, а 
вона злякалась. Одужала вона і знов поступила в строк. Так-то 
нечистий в неї і вселився, і тим згонили його з неї. Як вихор летить 
і крутить пісок — і кинуть ніж у ту куряву, та як вихор унічто- 
житься, то буде ніж у крові. Та кров з нечистого». 

Для излечения от переполоха больного поят по вторникам, 
четвергам и субботам иорданской водой, — «переполох того 
боїться, од того осіда»; также водой, освященной на голове боль¬ 
ного; водой, в которой намачивались трое суток: пасха, дарник, 
всенощная просфора, пшеница, освященная на Спаса и Маковея; 
освященной водой с квасцами (галуном); водой, которой окроп¬ 
ляли мертвеца. Едят, кроме перечисленных освященных хлебов, 
еще хлеб, принесенный с первого, так называемого горячего, 
погребального обеда, и печеное яблоко с воткнутым в него кусоч¬ 
ком херувимского ладана, причем также и подкуриваются херу¬ 
вимским ладаном. Из врачебных средств известна только лан¬ 
дышевая настойка (сопѵаііагіа ша]а1із), приготовленная в такой 
пропорции: чайная ложка сушеных цветов на каждую рюмку 
водки. Дают по 3 капли такой настойки в рюмке водки или воды 
больному раз в сутки. Лучшими средствами для лечения перепо¬ 
лоха признаются выливание и пресекание. Переполох вылечива¬ 
ют больному трижды в месяц и чаще на исходе, т.е. на 3 и 4 
четвертях, «тоді переполох замира, а як виливать на молодику, 
то він одмолодіє». На голову или живот больного ставят миску с 
холодной водой, куда льют растопленные в три приема в печи 
воск, смолу или олово, — лучше последние, потому что за воск 


60 



«гріх великий»; если появится лихорадочное состояние у больно¬ 
го, го обязательно употреблять олово — в воде получается изо¬ 
бражение испугавшего предмета, и переполох проходит. 

Баба пресекает переполох следующим образом; слегка тыкает 
ножом в лоб и затылок больного, затем берет нитку красной 
заполочи, измеряет больного от макушки до пят и наматывает на 
веник (деркач) , кончик которого отрубает на сволоке или печке, 
потом на правом и левом плече больного, груди и ногах, пресека¬ 
ет деркач трижды «навхрест» на дверях, приговаривая: «Перепо¬ 
лоще, переполошище! Я тебе присікаю, я тебе зарубаю нарожде- 
ного, молитвенного раба Божого Семена». Потом забивает деркач 
и нитку в глухом конце дверей или в «в кочергах». Вместо деркача 
баба обрезает «навхрест» волосы и ногти больного, приговаривая: 
«Я переполрх одбираю од нарожденої, молитвяної Гапки, од її 
рук, ОД 11 ног, од Й очей, од її глави, од русої коси, од білого лиця 
і од щирого серця. І теперь я цей переполох на червону нитку 
збираю і на очерета і болота я його ссилаю од нарожденої»'. Затем 
волосы и ногти баба перевязывает красной ниткой и замазывает 
в глухой конец дверей, приговаривая: «Як в сьому глухому концю 
дверям не одчиняться, так переполохові не обзиваться. Я ж його 
осиковим колом забиваю і своїми устами заклинаю. А цьому 
домові всьому амінь». В заключение баба трижды плюет. 

«Переполох подуманий, погаданий, скотинін, звіриній і на¬ 
сланий! Туттоб; не стоять, крові не ссать, жовтої кості не ламать, 
а жил не тягти, а серця не тошнити. Піди собі на огні, на дима, на 
великі степа. Там тобі буде пиньє, гуляннє і всяке маслуваннє». 

«Переполох, переполошище! Батьків, материн, чоловічий, 
жіночцй, ізляканий, істрахнений, і курячий, і гусячий, і скотсь¬ 
кий, і кінський; і викликаю од твоїх рук, от твоїх ніг, од русої 
коси, од карих очей, од білого тіла, од щирого серця, од нароже- 
ної, молитвяної, хрещеної Марії». 

Кроме вышеприведенных, от переполоха есть еще такие за¬ 
говоры: Я сей переполох рабі Божій Варці присікаю і виливаю на 
сходи і на сповні, і на молодику. Цей місяць з небес ісходить, 
переполох із живота і голови виходить. Ти переполох, ти перепо¬ 
лошище! Ти болюх болющий і колюх колющий! Ти страх і жах; 
ти дідів і бабин, батьків і материн, скотячий і конячий, собачий і 
свинячий, курячий і утячий, і гусячий, і вітровий, і вихровий, 
огневий, гадячий, котячий, денний і ночний, і полуночний. Тут 
тобі раби Божої не оживати, коло серця не облягати, рук, ніг не 
ломити, серця не сушити. Поки ти тут ходив і сушив, поти я не 
знала і не присікала і не виливала. Тепер присікаю і виливаю 
білими руками, од серця одбираю і святі молитви читаю своїми 
устами, святими молитвами од раби Божої Ганни одбираю, на 
очерета і болота зсилаю. Туди люде не ходять, туди переполохи 
сходять з вітрами, з вихрами. Хай гуляють, рабі Божій Ганні хай 


бі 



повік не оживають. Я од рук і од ніг одбираю, на запад сонця 
посилаю* Він єсть батьків і материн, і тітчин, і дядьків, і дівчачий, 
і стрітений, вітряний і громовий, і блискавчин, і сонний, і зляка¬ 
ний І верфній) зірній. Єсть волячий, коров’ячий, свинячий, ове¬ 
чий’ ЯГНЯЧИЙ, гусячий, утячий, курячий, нотний, і вітровий, і 
вихровий. Поки я не знала, не шептала; як стала знать — од 
перепоЛ° х У шепт ать. І я шепчу, і виливаю, і присікаю, і прору¬ 
баю і зливаю, на три сторони ізсилаю, де люди не ходять, де вітри 
не віють- Господь з помошшю. 

і 

• • * 

'' •’ . ; ‘ 

ПерЄ пол °Х чоловічий, жіночий, парубочий, дівочий, хлоп’я¬ 
чий товарячий, кінський, овечий, вовчий, заячий, перепелячий, 
гороб’ячий, ящериний, гадючий, курячий, утячий, гусячий, ІН¬ 
ДИЧИЙ) ЛИСИЧИЙ, огненний — я тебе вишіптую, я тебе й визиваю, 
я тебе* й викликаю, на темні луга одсилаю. Іди собі темними 
лугамИ) буйними вітрами у чисте поле. Тут тебе овсі не треба. 

В и шіптують 9 раз, а як великий переполох, то тричи по 9. 

* * * 


Переполох, переполошище! Ти не жіночий, ти чоловічий, в 
тебе голова здоровая. Ти можеш чоловіка розтрібушати, ти мо¬ 
жеш оселю розірвати. Тут тобі не стояти, головочки не ламати, у 
животі не трібушати. Іди собі за огнями, за вітрами, за густими 
димаМИ) Де собаки не брешуть, де люди не говорять, огні не 

горять. 


Переполох курячий, гусячий, і козиний, і звіриний, і воло¬ 
вий і коровий, і вихровий, і вітровий. Тут тобі не стояти, в голові 
не шуМІ тИ » І білого тіла не в’ялити, і щирого серця не нудити. Я 
тебе шепчу, я тебе виливаю, я тебе визиваю, — я сей переполох 
з твого серця вишіптую. І тут тобі не стояти, під груди не підпи¬ 
рати, ПІД ложечку не підступати, і щирого серця не нудити, неро- 
женого, молитвяного Самсона не сушити. 


* + * 


Переполох переполошний! І собачий, і звірячий, і свинячий, 
людський, чоловічий, жіночий, хлоп’ячий, дівчачий! Там тобі не 
стояти, жовтої кості не ламати, червоної крові не пити і серденька 
не суШ ити ' я визиваю ^ викликаю із очей, із його плечей, із його 
щирого серця. Там тобі не стояти, там тобі замирати. 


62 



• * • 


Господи милостивий, поможи мені! Мати Божа, і стань мені у 
помочі сей переполох виливати із її головоньки, із її ручок, із її 
ніжок, із її пальців, із її суставців, од її семидесяти сустав. Не я 
його виливаю, не я викликаю, сам Господь виливав і викликав, і 
Матір Божа в помочі стояла, сі переполохи одбирала, на Дунай 
на море зсилала. На Дунай на морі сімдесят язиків стрепечучись, 
святий місяць на небі і Матір Божа на землі, і сі переполохи 
збирала і вітряні, і хлоп'ячі, і чоловічі, і вихрові, і блискові, і 
громові, і конячі, і волячі, і собачі, і гусячі, і курячі, і гадючі, і 
жаб’ячі, і потайні, і хлоп'ячі, і жіночі, і дівчачі, і не я їх визивала, 
і не я своїм духом подимала, — сам Господь визивав і своїм духом 
подимав од жовтої кості, од червоної крові, од її голосу, од її 
волосу і од рожденої, молитвяної і хрещеної раби Божої Марії. 
Амінь. 


Ти переполох-переполошище, чи ти названий, чи ти насла¬ 
ний, чи ти чоловічий, чи ти жіночий, чи ти парубочий, чи ти 
дівчачий, чи ти дитячий, чи ти собачий, чи ти кошачий, чи ти 
свинячий, чи ти гусячий, чи ти курячий?! Тут тобі не стояти, 
младенця Оленки білого тіла не сушити, жовтої кості не ломити, 
червоної крові не пити, серця сердешного не нудити. Поки ж ти 
не стояв у младенця Оленки, — поти я тебе не визивала, не 
викликала і не ссилала! Я ж тебе визиваю, я ж тебе викликаю і 
ссилаю! Зійди ж, переполох-переполошище, з младенця Оленки 
на очерета, на болота, на великі лози! Там тобі буть і пробувать і 
розкоші розкошувать, де люди не ходять, де кури не бродять, — 
там тобі буть і пробувать! Там комлики кочують, столи застила¬ 
ють, мед-вино кружають, з младенця Оленки переполоху бажа¬ 
ють! Там тобі буть і пробувать, там тобі камень глодать, у глибо¬ 
кому морі воду пить, а в великому лісі дерево точить. Згинь, 
переполох-переполошище, з младенця Оленки, як слина з рота 
щеза, пропада, щоб так це все лихо згинуло, пропало, ісчезло. 

* * * 


Господи, благослови, стань мені в помочі! 

Сяя болість супротивна, переполошна, сухотна, лихорадош- 
на, чоловіча, жіноча, парубоча, дівоча, дитяча, стрічна, сказана, 
вітряна, вихрова, водяна, подумана, погадана! Я буду вишіпту¬ 
вать, заговорать, викликать з нарождено!*, молитвяної, хрещеної 
Катерини висилать: з її голови, з її ніг, з її пальців, з її суставців, 
з її волосу, з її голосу, з її русої коси, з її краси, з її білого лиця, з 


63 



веселого серця, з її карих очей, з її плечей, з її в’язей, з її грудей. 
Тут тобі не стояти, головоньки не крушити і й не ЛОМИТИ, ПІД 
груди не підпирати, душі з тілом не розлучати! Піди собі — про¬ 
пади собі — на очерета, на болота, на бисгриї води, де лежать гни- 
лиї колоди! Там тобі селиться і будиться, проживати і пробувати, 
нарожденої, хрещеної і молитвяної Катерини у вічі не видати! 

* * • 


«Переполох-переполошище, страшний чоловіче! Батьків ти, 
материн, дідів, бабин, сестрин, братів, шляховий, вітровий, гро¬ 
мовий, дивний, пристрітий, прозірний, курячий, гусячий, соба¬ 
чий, волячий, жаб’ячий, перепелячий, ящеричий, котячий!» 

Після цього вистрижи у дитини волосся навхрест на голові, 
зміряй ниткою рост, теж навхрест, тоді візьми воску з страшної 
свічки, закачай те волосся і нитку в віск і засунь в глухий одвірок, 
а свяченою вербою забий. 

Тоді кажи далі: «Переполоше-переполошище! Отсікаю тобі 
головище й зубище, і лапище, і хвостище, щоб ти тут не стояв, 
червоної крові не пив, рожденому серденька не в’ялив!» 

Тричі плюнуть назад, а тоді розтопить воск в черепочку, 
налить в миску холодної води і держать її над головою младенця: 
однією рукою держать миску, а в другу взять черепочок з воском 
і, виливаючи переполох, вишіптувать далі: 

«Я тебе визиваю, я тебе викликаю — з головоньки, із очей, із 
плечей, із рук, із ніг, із живота, із поперека! Одступись, розійдись 
за димами, за вітрами од рожденого, хрещеного, молитвяного 
младенця [або раба Божого — ім’я ]. 


КРИКЛИВИЦЫ 

Крикливицами, плаксивицами, несплячками, крыксами на¬ 
зывают бессонницу дитяти до 3-х лет, осложненную громким 
криком и запрокидыванием головки назад. Кроме врожденных, 
они могут еще случиться, если кто поздно вечером посмотрит в 
окно ил и нашл ет и х от своих детей. В предупреждение крикл ивиц 
в глухом углу в пол втыкают иголку, а веник выбрасывают за 
порог, под колыбель ставят освященную воду. В купель кладут: 
гречневую и освященную солому, также солому из трех крыш, 
три ложки земли и девять рассадин капусты, не высаженных из 
рассадников, полевые васильки и желтый буркун, — если дитя 
худеет. Крикливицы ссылают на улицу и вечерницы или сдают 
их лесу или соседнему ребенку или курам. В последнем случае 
несут детей под сидало и говорят: «Ви, кури, чорні, гребенаті, 


64 



попелясті! 1 зберіть, ізнесіть крикливиці, плаксивиці вечірні і 
полуношні, і наслані, і подумані, і погадай і. Підіть собі на огні, 
на дима. на великі степа, там ви будете пити й гуляти». 

* * * 

Господи милостивий! Поможи мені сі плаксивиці одходити, і 
денні, і вечірні, і полуношні, і світові; і не я їх визиваю, і не я 
викликаю. Зорі-зоряниці, вас на небі три сестриці! 1 одбирайтс сі 
крикливиці і денні, і вечірні, і наслані, і вітряні, і прозірні. Матір 
Божа в помочі стояла, сі крикливиці одбирала і дівчатам на ве¬ 
чорниці одсилала. І зорі-зоряниці, на небі три сестриці! І наси¬ 
лайте мені сонливиці і дремливиці до рожденої, хрещеної, до 
молитвяної Марії. 


* * * 

Крикливиці і плаксивиці! Я вас визиваю, я вас і викликаю з 
його очей, з його плечей, з його жовтих костей, з його щирого 
серця. Я тебе й визиваю, я й викликаю, я й одсилаю і на очерета, 
і на болота, і на великі ліса, і на дику птицю. Там собі й оселися, 
остановися; там собі ячіть, там кричить, а ти, Господи милости¬ 
вий, і всі святі, станьте йому на помощі, щоб воно не кричало, щоб 
воно й мовчало, щоб йому й спалося, щоб йому лихо миналося. 
Дай, Боже, йому здоров’я. 


* ♦ * 

Як дитя довго плаче, треба його винести у таке місце, відкіль 
видно ліс такий, де єсть дуби і берези. 

Як хлопець, треба примовляти так: «Дубе, дубе! Ти чорний: 
у тебе, дубе, білая береза, у тебе дубочки-синочки, а у березочки 
дочки. Тобі, дуб і береза, шуміть та густи, а рожденому, хреще¬ 
ному рабу Божію N спати та рости!» 

Як дівчина має крикси, то начинаютъ так: 

«Березо, березо! Ти біла: у тебе, березо, чорний дуб» І так 
дальше. 


От ночниц 

Ночницы — то же, что и криксы, т.е, бессоница младенца, 
сопровождаемая йлачем. 

* * * 

Кури, кури рябенькі! В вас голови маленькі, а у рожденого і 
хрещеного раба Божого N велика голова. Скрикніть ви сон із усіх 
сторон на нарожденого, хрещеного раба Божого N1 


65 



* * * 


Плаксивці, безсониці, крикливці! Чи ви названі, чи ви на¬ 
слані, чи ви чоловічі, чи ви жіночі, чи ви парубочі, чи ви дівочі! 
Підіть ви собі, плаксивиці, безсонниці, крикливиці, де люди не 
ходять, де кури не бродять, де чоловічий глас не заходить! Там 
вам буть і пробувать і розкоші розкошувать! Плаксивці, безсон¬ 
ниці, крикливці, розійдіться, розкотіться тихенько, легенько, 
маковим, дробовим, перовим хмелем і дайте спати, спочивати 
младенцю Марійці [або інчому рабу Божому ]. 

Викажи тричі, а потім подуй на хворого тричі (так, як піп. 
коли хресте дитину) і застав хворого тричі плюнуть. 

♦ * • 

Як смеркне надворі, треба взять на руки дитину, понести до 
сідала, де кури ночують, і сказать: 

«Добривечір! Добривечір! Добривечір! Ви кури, курашечки, 
чубурашечки, чорненькі, біленькі, гребінастенькі, чубурастень- 
кі, нате вам крикливці і динивці, а младенцев! [назвать имя І 
дайте сонливці і дрімливці!» 

Так треба сказать тричі. Якщо дитина буде жива, то кури 
засокорять (ко-ко-ко!), а як на умеруще, — будуть сидіть і не 
обізвуться. 


• • ♦ 


Гора з горою, камень з травою, риба з водою! Як камень 
закаменів, так щоб крикливці заніміли! 

Скажи тричі за одним духом. 

• * * 


Добрий вечір, кури-курятниці, гуси-гусятниці, вутки-вутят- 
ниці! Ви ? кури чорні, ви, кури білі, ви, кури сірі, ви, кури зозу¬ 
лясті, ви, кури попільнясті! Візьміть у нас крикливці деннії, ве¬ 
чірнії, нічнії, полуночні і несіть собі за димом, за вітром, на 
бистриї води, на гнилі колоди! Там вам пити, гуляти і розкоші 
мати од рожденого, хрещеного, молитвяного младенця [имя ]. 

Прошептать тричі і за каждим разом тричі плюнуть назад. 

• * ♦ 


Ходила чорна куриця по сміттю, збирала крикливці й плак¬ 
сивці нічнії, денії, батькові, материні. Я вас визиваю, я вас виси¬ 
лаю на ліса, в лісі дуб, а в дубі дід, а у його дочка Наталочка. Там 


66 



вам пити, гуляти і розкоші мати од нарожденого крещеного 
молитвяного младенця |имя |. 

Тричі прошепчи і тричі плюнь. 

* * • 


На морі, на острові стояв дуб тілистий, коренистий; під тим 
дубом сидів син Герасим. Гукав кричав, крикливці викликав, 
сонливці насилав на нарожденого» хрещеного младенця [имя І 


ПЕРЕХИД 

Перехид — понятие сложное. Сюда входят: родимец, екіатр- 
ъіа іпГагНип. судороги, падучая — «білий» несмертельный пере¬ 
хид, бывающий иногда на третьей четверти каждый месяц, и 
предсмертный нервный удар — «чорний перехід навмируще». По 
народным понятиям, перехид может быть прирожденным, на¬ 
следственным, тихим и приобретенным, «найденным», от урок, 
прозора, испуга. В последнем человек храпит, пенится, синеет, 
бьется, машет руками и ногами. Главное, непременное условие 
при перехиде во время припадка — полное спокойствие больного 
По народным предрассудкам, неосторожное прикосновение к ру¬ 
ке или ноге больного может вызвать потерю члена, почему рож¬ 
денное в перехиде дитя оставляют лежать до прекращения при¬ 
падка. Больного осторожно накрывают чем-нибудь черным, так¬ 
же хусткой, на которой святили пасху; под голову подкладывают 
тряпки, которыми затыкался верх; сняв с больного рубашку, 
накрывают ее, а также и самого больного ночвами. Перехид мо¬ 
жет даже пройти, если видящий первый раз больного накроет его 
ночвами, а сверху разобьет новый горшок. Надевают рубашку с 
мертвеца и носят неделю: «перехид замира». Если удастся носить 
целый месяц по рубашке с четырех мертвецов, «то перехид за¬ 
мре». Больного смазывают всего салом, толченым с кореньями 
любистка и красной рожи, а соски намазывают херувимским 
ладаном. Больного поят ладаном с трех обедней, сваренным в 
воде, по 3 рюмки в день, двенадцать дней подряд, — «коли б 
тільки люде не бачили». Дают также в воде кровь петуха, заре¬ 
занного на Меланки, засушенную и стертую, и отвар цветов 
горыцвита и сынецвита. 


67 



БОЛЕЗНИ РАСТИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ 

Насморк 

В народе признают насморк (согуга, по-малорусски нежиль 
или нежить) простудной болезнью, особенно когда промокли или 
промерзли ноги; бывает также, если напиться воды после овцы 
или кошки. Больных насморком лечат: ножными горячими ван¬ 
нами, средством медицинским, парят над камнем, поливаемым 
отваром вишневых листьев, или житной мукой, брошенной в 
огонь. Им смазывают: нос, грудь, под мышками, под коленями, 
подошвы теплым бараньим салом, лоем, затем кладут на печь в 
согнутом положении. Дают также понюхать: табак, материнку 
(огіеапит ѵиіеаге) , сапог, пояс и прижженный кошачий хвост. 

Катар слизистой оболочки гортани (ІагіпцМз). 

Распухшее небо приподымают, т.е. отдавливают вверх взрос¬ 
лому — большим, дитяти — мезинным пальцами. Ребенку при 
этом дуют на темя или сосут как темя, так и переносье. К боль¬ 
ному горлу прикладывают: синюю сахарную бумагу или онучу, 
смазанные бараньим салом, баранье сало с мылом или оливой и 
камфорой, мыло с овечьей шерстью, овечью шерсть, опрыскан¬ 
ную камфорным спиртом, теплые высевки, золу гречаной соло¬ 
мы, крепкий соляной раствор (ропу). Больные парятся над ва¬ 
реным картофелем или отваром вишневых однолетков. Пьют: 
горячее молоко с лоем и перцем, с перцем и винными ягодами или 
белым имбирем; пьют также: настой соломы, пирия (Ьгопшз іпег- 
тіз) , ромашки (таігісагіа сЬатотіНа) , калинового цвета (ѵіЬиг- 
пшп ориіиз), липового цвета. Потогонные же средства вообще в 
данной болезни советуются и в медицинских сочинениях. 

Стиски 

Под этим названием известно в народе зутрудненное дыха¬ 
ние, сопровождающее воспаление бронхов и легкого, но стиски 
похожи также и на болезнь, описанную Эйхгорстом под именем 
судороги голосовой щели ($разтіі$ ^ІоШйіз) . «Не дає дихнуть, з 
себе потаскає і напре дух. Стиски бувають з вітру, з простуди, як 
дати дитині холодну сиську, стрітені — як жінка з дитиною 
зустрінеться з такою ж дитиною». Бывают и у взрослых. Больного 
парят над ольховыми однолетками или делают ножную ванну из 
двух ф [унтов ] соли с высевками; больное дитя купают в братках 
(ѵіоіа Ігісоіог) , грудь растирают или прикладывают к ней: льня¬ 
ной клок, намоченный в уксусе или ладане; овечий кал на синей 
бумаге; воробьиный кал, «тридевять горобинців», смешанный с 
женским молоком; белый очипок с мочей мальчика. Теплым 


68 



бараньим салом смазывают темя, переносье и грудь. Внутрь дают: 
чайную ложку растопленного бараньего сала или указанных «го- 
робинців», которыми смазывают также под носом больного, за¬ 
тем, крепко укутав, кладут на печь. От стисков шепчут так: 

«Стиски вітряні, прозирні, супротивні і стрітені! Я вас шепчу 
й вишіптую, одсилаю на охта, на болота, на черета. Там вам 
бувати, а нарожденого, молитвяного раба Божого Івана не суши¬ 
ти». 

«Господи милостивий! Поможи мені, Матір Божа, сі стиски 
одходити. Стиски, стистища! 1 вітряні, і водяні, і прозірні, і ча¬ 
сові, і минутні, і подумані, і погадані, і прилюбовані, і стрітені, і 
з’їдені, і хлоп’ячі, і дівчачі. Не я ж вас визиваю і не я викликаю, 
сам Господь визивав і викликав, Матір Божа і в помочі стояла, і 
ці стиски збирала, і залізному дідові дарувала. 1 залізний дід і 
залізна баба, посватаймось і побратаймось. В тебе дочка, а в мене 
син — і візьміть ці стиски і пожеріте і понесіте на очерета, на 
болота та на густі ліса, де місяць не світить, де людський глас не 
заходить! Там собі гуляйте і сухе дерево ламайте. Од її грудей, од 
її головоньки і од її ручок, і од її ніжок, і од роженої, од молитвяної 
раби Божої Мелашки». 


Кашель 

От кашля (саіаггішз ЬгопсНіаІіз) употребляют в народной ме¬ 
дицине те же средства, что и от ларингита, с присоединением 
следующих: грудь [ра ]стирают перцовой и камфорной водкой; к 
ней прикладывают: припарку из соленых высевок с песком, отвар 
конопли (матирки) с глиной и перьями, горячий вихоть, т.е. 
пучок соломы, тряпку, которыми вытирают горшки; больные 
парятся над разожженным новым горшком с буряковым квасом; 
пьют: навар ячменя, вишневых однолетков, сушеных цветов: 
будяков (сагсіиих пиіапз) , буквицы (Ьеіопіса оШсіпаїіз) , дзинэи- 
вера (шаіѵа таигШапа). 


Кашлюк 

Откашлюка (коклюша, Іиззіз сопѵиізіѵа) большею частью не 
лечат. Дитя носят гулять на рассвете на поля зеленой ржи, кор¬ 
мят леденцом, печеным яблоком с ладаном, заставляют пить 
растопленный козий жир, им же да еще пометом рогатого скота 
мажут грудь. 


69 



Колька 


Болезнь, известная в народе под именем кольки, колюшки, 
заключается в частом покалывании в груди и боках при дыхании 
„ («не дає дихать») , особенно в последних, соединенном с лихора¬ 
дочным состоянием, и поэтому скорее всего должна быть отнесе¬ 
на К воспалению подреберной плевы, РІЄШІ1І8, болезни, весьма 
распространенной, хотя, конечно, боль и колотье в боку могут 
быть и от других причин: сильного кашля, межреберной неврал¬ 
гии, мышечного ревматизма, воспаления ребер. Колька приклю¬ 
чается от простуды, тяжких трудов, «з вітру, з очей». От кольки 
пьют отвар листьев и цветов: крыжовника, агруса (гЬаттіз £го$- 
зиіагіа) , синих будячков, колюшек (есЬіит ѵиІ£аге) , «що цвітуть 
голубенько, кучеряві», трилистника (огоЬиз пі£ег). На больное 
место кладут припарки из песка, высевок, соли и кваса, пшенных 
мякин, гречаной золы. Прикладывают также: горячий ржаной 
корж, спеченный на хватках в пламени, иногда с перцем; овечью 
шерсть, смоченную квасом; порох с ладаном на синей сахарной 
бумаге; листья табака, намазанные дегтем, и лой ф . Больное мес¬ 
то, перекрестив, «сколюют», т.е. придавливают и тыкают в него: 
кольями (чопами) , которыми сверлился лед для креста под Кре¬ 
щенье на реке, ухватом, поставленным в глухой конец дверей, а 
потом раскаленным на пламени, и ножом, но во всех случаях 
навкрест. Шепчут так: 

«Колюшко, колюшище! Вітряная, водяная, огняная! Чого ти 
вселйлася, чого вкоренилася? Тут тобі не стояти, кость жовту не 
колоти, кров червону не шпигати, серця не забивати нарожденій, 
молитвяній рабі Божій Варці. 


* * * 


Колюшка прозірна! Де ти взялась? Од вітру, — то піди на 
вітер! Чи ти взялась од людей? — То піди ти на буйні вітра. 
Колюшка поду мана й погадана, тут тобі не стоять, жовтої кості 
не ламать, а жил тобі не в’ялити. Не я помагаю, а Матір Божа 
помагає. 


Господи милостивий! Поможи мені, Мати Божа, сю колючку 
зарубати і од боків викликати. 1 не я її визиваю, і не я викликаю 

* От ріеигорпеитоліа умирает» по-видимому, героиня прелестной повести 
Квитки «Маруся»; интересно поэтому проследить, какие народные средства тогда 
применялись. Отец давал пить иорданскую воду и мазал больной бок той же 
водой, подкуривал ладаном. Ей бросали кровь с руки и ставили пьявки. 


70 



— сам Господь визивав, викликав, Матір Божа в помочі стояла, 
сі колючки збирала, на перекресну дорогу одсилала. На пере¬ 
хресній дорозі цар Давид стояв і сі колючки одбирав і своїм синам 
дарував. 1 в Давида царя дев’ять синів по дев’ять жінок держали 
і сю колючку одбирали од його боків, од його грудей, од його очей, 
од його гочовоньки, од його голосу, од його й волосу, од його 
ручок, од його ніжок, од рожденного, молитвяного, хрещеного 
раба Божого Івана. 


Колюшка, колюшище! Водяна, вітряна, спитена, з’їдена, виз¬ 
вана, наслана, прозорна! Я тебе вишіптую, я тебе й визиваю, і я 
тебе викликаю, на бистрі ріки одсилаю. 

* * * 

Колюха, колюха! Там тобі не стояти, червоної крові не пити, 
серденька не сушити. Іди на свої міста, де тебе мати твоя вродила, 
де тебе остановила. 


Господь, благослови! Господи, поможи небесними силами на- 
рожденому, молитвянбму, хрещеному Семену-рабу сюю кольку 
уничтожати не раз, не два, не три, не чотири, не п’ять, не шість, 
не сім, не вісім, не дев’ять. 


* * * 


Колючка, колючище, ти й болюча, ти й шпигуна, ти й при- 
стрітна, ти й простудна, приговорена, наурочена! Тут тобі не 
стояти й не шпигати, жовтої кості не ломити, і жил не тягати, 
червоної крові не пити, серця не сушити! Одступися, розійдися 
од рожденого, хрещеного, молитвяного раба Божого [имя ]. 


Удушье 

Удушье, или эмфизема легких, признается народом, несог¬ 
ласное медициной, врожденным недостатком. «Чоловік родиться 
удушливим: легкі стануть дирчаві, поробляться маленькі пузир- 
ки і попровалюються, зробляться нечисті, і стане тому чоловікові 
важко; жінці не можна прясти з такими дирявими легкими». 
Могут быть, впрочем, по другим показаниям, еще от трудов и 
простуды. Удушье неизлечимо; немного облегчает принимаемый 


71 



внутрь сок редьки (гарЬапиз заііѵиз), хрена (сосЬсагіа Аппога- 
сіа) , корень дерезы (сага^апа Ггиїезсепз) н деревей. 


Чахотка 

Картина «чахотки»- сухот- такая: «од серця до легких жила¬ 
ми піде боль. Кров збунтується. В отрунку на печінці зробляться 
нариви, печінка тліє. Легкі розбрякнуть, чоловікові важко стано¬ 
виться і почне кашлять і кашля, покилегкі зогніють, і тоді помира 
чоловік». Она делается от тяжкой печали, досады, забот - «жур¬ 
би». Напр., если погореть или лишиться детей. От чехотки пьют* 
отвар кульбабы, цикорий, козинцев, моха с крыш, козье молоко, 
водку, настоянную на тараканах, от нее «чахотка замре», старое 
поджаренное («пряжене») сало с чаем или с теплой водой, де¬ 
тскую мочу и как крайнее средство — острую водку не более 
наперстка, закусив зеленым луком: «тим заб’є». Грудь больного 
мажут козьим салом, а детям делают купель с прибавлением 
паслена (зоіапшп пі^гиш) , коровьяка и щавеля. 

Од сухот буду шептати, Господь буде мені помагати. Ви, су¬ 
хоти колючі і болючі, і тошнючі, і шляхові, і вітрові, і степові, і 
водяні, і пристрітні, і з’їдені, і спиті, і подумані, і погадані, і 
промовені, і приговорені! Я вас не зашіптую, я вас вишіптую, я 
вас викликаю, я вас визиваю, я вас виганяю за димом, за вітром, 
за темні ліса ссилаю, Там вам і їсти, і пити, очерета і болота 
ломити, од нарожденого, хрещеного, молитвяного раба Божого 
[имя ]. 


Боль сердца 

Бессилье народной медицины в болезнях органов кровообра¬ 
щения очевидно из самого устройства этих органов. Они служат 
преимущественно механическим целям, поддерживая кровооб¬ 
ращение нагнетательными приспособлениями и каналами, поэ¬ 
тому распознавать болезни органов кровообращения может лишь 
владеющий физическими методами исследования. Народу изве- 
стнотолько, чтосердце можетразболетьсяотпечали, уроков. «Як 
з ким полаєшся, дуже розтревожиш сам себе; зробиться побієніє, 
стане биться і болить. Треба його зничтожить». К области сердца 
приставляют до 25 пьявок, пьют освященную воду, также воду, 
которой вымыто сердце колокола на часовне, и известковые ка¬ 
мушки, также растолченные в воде — «земляне серце, таке, як 
крашанка, або камінець, або любайстер. Приносять з Дону». 


72 



Болезни губ 


К треснувшим губам прикладывают паутину и пленку из 
очерета (рНга£ті1е$ ѵиідагіз) . Их смазывают лоем с пережжен¬ 
ными квасцами; смазывают и полощут синим камнем (сирпіт 
зиІРигісит). Ранки в уголках рта (заїди) примачивают водой с 
окон и закладывают серкой из ушей, намазанной на рубец ру¬ 
башки. Пестряк (рак*) изображается в таких чертах; «нарядить¬ 
ся на губі, абощо, таке, як квасолина, репне, кров з його піде, 
потім під вилицями зробиться таке, як куряче яйце, так і ка¬ 
чається. Як виложиться, то чоловік зійде кров'ю і помре». «Бу¬ 
ває от яким случаем: чоловік поїхав на Воздвижения за очере¬ 
том. Підняв два кулі — нічого, узяв іще два, аж жаба плигнула 
поз губу та сц... Тому чоловікові уже й вирізували, — і ясно 
видно, — так нічого: гниє та й гниє». Рак вырезывают бритвой, 
смазывают купоросным маслом и синим камнем. Последним по- 
лощат оборвавшие десна (ясна) — зіошаШіз иісегоза и зіо-таііііз 
саїаггНаїіз. 


Зубная боль 

К больным зубам прикладывают: синий камень, квасцы (га¬ 
лун, аіитеп) , керосин, ладан, скипидар, лак, камфору и камфор¬ 
ную водку, нашатырный спирт, водку, зажигают крепкую вод¬ 
ку в ложке и выливают на зуб, соль (ролу) с перцем, сахар с 
перцем, холодную воду, мятные капли, гвоздички (Іавеіез ра- 
ШІа) , подорожник (ріапіадо Іапсеоіаіа) , настоянный на воде или 
водке, табак (пісоііапа гизііса), сок табака, перегорелого в труб¬ 
ке - «чвир», жженное конопляное семя, отвар дубины (диегсиз 
ресіипсиіаіа) , орешины (лищины, согуііиз АѵеІІапа) и вишни 
. (ргаші5 сегазиз). Ими, а также ветками плодовых деревьев и 
дубовой корой полощут больные зубы. К щеке прикладывают 
припарки из васильков, мяты (тепіНа рірегііа) , ромашки (ша- 
ігісагіа сНашошіІІа) , Ивана да Марьи (ѵіоіа Ігісоіог) , теплых пше¬ 
ничных высевок, горячего коржа. Натирают щеку возле больного 
зуба хреном, а в ухо на противоположной стороне вкладывают 
зубок чеснока для раздражения уха. Стоят над миской, в которую 
насыпаны на жар конопляные семя, чаще семя блеконы (йуозсіа- 
гаиз пі£ег). В Лубенском у [езде ] флюс называют Нарвой,.беши- 
хой и лечат прикладыванием к щеке листа капусты (Ьгаззіса 
сарііаіа) , лопуха (агсіішп Іарра) , однолетков бузины (зашЬисиз 
пі£га), бузины с крейдой, теплых припарок. Щеку растирают 
камфорой с перцем, а самый нарыв выдавливают. 


# Под этим именем разумеются и др [уже] болезни. 


73 



В предупреждение зубной боли вообще нужно, став спиной к 
нарождающемуся месяцу и держась за зубы, трижды прочесть 
«Отче наш», ни разу не говоря «аминь». В следующих заговорах 
встречаются мотивы: у больного не должны болеть зубы, как не 
болят они у мертвеца, а если и заболеют, то тогда лишь, когда 
соединятся несоединимые предметы. Заговоры обращены к меся¬ 
цу- 

Молодик рождається, на сей світ являється, мертвих людей 
питається: не болять у їх зуби? Нехай і у мене не болять: молит- 
вяної, рожденої Пріски. 


«Місяцю молодий, чи бував ти у мертвих?» — «Бував». — «Чи 
болять у їх зуби?» — «Не болять, не щемлять, на одній порі 

СТОЯТЬ». 


* * * 


«Молодик, молодик, де ти був?» — «На тім світі». — «Що ти 
бачив?» — «Мертвих людей». — «Що вони роблять?» — «Ле¬ 
жать». — «У їх зуби не болять?» — «Не болять». — «Щоб і в тебе 
не боліли, нарождений, молитвяний Семене». 

* • • 


Місяць на небі, а дуб у землі, а щука у воді. Як ви всі зійдетесь 
докупи, то тоді нехай у мене зуби заболять. 

* * * 


Місяць на небі, камінь на землі, а риба в морі. Коли вони 
будуть пить та гулять, тоді будуть у Василя і зуби рвать. 

* * * 


Місяцю Єрусалиме! Вас три брати: вовк у полі, жовтий камінь 
у морі. Як зійдетеся та будете пить та гулять, тоді будете мою 
кість — зуби ламать. 

* * * 


«Місяць на небі, а ведмідь у полі, а щука в морі. Коли сі три 
брати докупи зійдуться, хліба-солі з’їдять, то тоді в нарожденого, 
молитвяного, хрещеного раба Божого Семена зуби заболять. У 
мертвого зуби не болять і не щемлять, так в нарожденого, молит- 


74 



вяного Христоса раба Семена зуби не болять і не щемлять. Вели¬ 
комученик Антонію, святий зубам врач і ісцелителю, ізбав, Гос¬ 
поди, раба Божого од зубної болісті. 

* * * 


Питається молодий старого: «Місяцю, місяцю, володарю, чи 
болять зуби в неживого?» — Рожденого, молитвяного Івана забо¬ 
лять, як у неживого заболять. Суд судом, во віки віков. Амінь. 

* * * 


Ти в морі купався, а мені хрест показався. Питається старий 
молодого: чи болять зуби у неживого? — Не болять, не щемлять, 
— щоб у Василя рожденого, молитвяного не щиміли, не боліли. 

* * * 


Молодик молодий, на тобі хрест золотий, ти у ріці полоскавсь, 
і у небі показавсь. Чи був ти на тім світі, чи бачив ти мертвих 
людей, чи питав ти їх: чи болять у їх зуби? — У їх зуби не болять, 
не щемлять, а й у мене нароженого, молитвяного Василя. 

* * * 


Молодик на небі, а дуб на землі, а камінь у воді. Коли ті три 
брати до одного полумиска будуть їсти вставати, то тоді в Оксени 
рожденої, молитвяної, хрещеної будуть зуби боліти. 

* * * 


Місяць молодий, на тобі хрест золотий, тобі на сповні, мені на 
здоров’я. Місяць на небі, чумак у дорозі. Як будуть пить та 
гулять, тоді в раба Божого Василя будуть зуби боліть. Ні зуби, ні 
жили, ні 11 суставів. , 


* * * 


«Молодик молодий, на тобі хрест золотий. Чи був ти в старо¬ 
го?» — «Був». — «Чи питав ти його?» — «Питав». — «Чи болять 
зуби?» — «Ні, не болять ні в старого, ні в молодого, ні в мертвого, 
ні в неживого». На синьому морі дуб, на дубові три брати німих. 
Як ті браття будуть розмовлять, то тоді у нарожденого, молитвя¬ 
ного раба Божого зуби заболять. 


75 



* * * 


Господи милостивий! Святий місяць на небі! Поможи мені. 
Мати Божа, сі зуби зешептати і з-під їх черви викликати. Черви, 
червишники! 1 не я їх викликаю, і не я поміч посилаю — святий 
місяць на небі і Матір Божа на землі сі зуби замовляла, і прозірні, 
і вітряні, і хлоп’ячі, і дівчачі, і на Дунай на море зсилала. І на 
Дунаї на морі і ад, і адище із червоними головками і з золотими 
зубами, і сі черви поїдати, і сі зуби замовляти. 1, місяцю молодий, 
іспитайся старого: чи болять у мертвого зуби? Не болять, не 
щемлять, як у нарожденого і хрещеного раба Божого Івана. 

* * * 


Місяць на небі сяє, зуби засмикає, зуби-зубищі, темні-тем- 
нищі! Місяць на небі, дуб на землі, риба в морі; коли вони зійдуть¬ 
ся вмісті пити, гуляти, тоді у нарожденого, хрещеного і молит- 
вяного [имя ] зуби заболять. 


• * * 


Молодик молодий, в тебе хрест золотий! Місяцю Владимиру! 
Вас три брати: один на небесах, другий на морях, третій на зем¬ 
лях; коли ви до одного стола зійдетесь пити, гуляти, бенкетува¬ 
ти, — тоді у нарожденого, хрещеного Івана [або інче 1 будуть 
черви оживати! Коли мертвий чоловік буде оживать, то тоді у 
рожденого, хрещеного Івана в зубах черви болющі оживать! Коли 
мертвий чоловік буде ходити, тоді в зубах черви будуть боліти і 
крутити! Як мертвий чоловік замре і болісті присушить, так і ви 
замріте і болісті присушіте! 

Щоб помогло, проказати треба тричі. 

* * * 


Ви йди.на молодика [в день рождения ] і кажи: 

Місяцю молодий, 

У тебе ріг золотий, 

Риба в морі, 

Звір у полі, 

коли вони зійдуться вечеряти, тоді у мене, нарожденого, мо- 
литвяного, хрещеного раба Божого [имя ], зуби заболять. 

* * * 


Перше прочитай «Отче наш», потім молитву святому Антипу: 
«Великий преосвящений святий Антипе, моли Бога об Іванові 


76 



[або інче ] грішному». Потім повернись до місяця молодика. Як 
ясно світе, і шепчи: «Ти, місяцю Авраме, чи ти був у мертвих 
мертвеців, чи ти чув, щоб мертві мертвеці по цім світі ходили й 
говорили? Коли мертві мертвеці по цім світі будуть ходить і 
говорить, тоді у Івана [або інчого ] нарожденого, молитвяного, 
хрещеного будуть зуби боліть». 

* • * 


Яків первій молитві, прочитай «Отче наш», а тоді Антипові 
і шепчи: «Заєць у полі, камінь у морі, серп під землею. Коли ці 
брати зійдуться пити, гуляти, тоді у Івана [або інчого ] нарожде¬ 
ного, молитвяного, хрещеного будуть зуби боліть». 

• * * 


Стань навколішки, помолись і скажи: «Господи, благослови! 
На небі місяць, а в землі камінь, в лісі дуб; як сії три брати 
зійдуться докупи, то тоді щоб мої зуби боліли!» 

• * • 


Гора з горою, камень з травою, риба з водою! Як всі вони 
зійдуться докупи, як камень заводяніє, вода закам’яніє, — тоді 
зуби заболіють у нарожденого, молитвяного, хрещеного Михай¬ 
ла. 


* * * 


Господи Іісусе Христе, благослови мні, рабу Божію И, сіє 
слово говорити і в добрий конецъ привести: 

Первий княжич місяць на небі Адав’євич, другий — черв’як 
у дубі, третій — медвідь у логві, четвертий — камінь у полі, 
п’ятий — щука у воді. Коли тії п’ятьбратів, докупи ізійшовшись, 
будуть за одним столом сидіти, пити, їсти, гуляти, добриї мислі 
мати, суди судити, пересуди брати, тоді і в раба Божого N зубная 
кость, жовтая і білая, будетъ боліти, і моєму слову ключ і замок. 
Амінь, Амінь, Амінь! 

Говорити тричі. 


* * * 


Молодик гвоздик, тобі роги красні, мені очі ясні! 


77 



* * * 


Молодик гвоздик, тобі на уповня, мені на здоров’я: тобі круті 
роги, мені чорні брови! 


* * * 


Місяцеві золотиї роги, а нам щастя і здоров’я: місяцеві на 
підповня, нам на щастя і на здоров’я! 

Ф * * 

Молодик, молодик! В тебе роги золоті: твоїм рогам не стоять, 
моїм зубам не боліть! 


* * * 


Если у кого выпадет зуб, то для того, чтобы новый зуб был 
крепче выпавшего, выпавший зуб бросают через голову на чердак 
со словами: «Мишка, мишка, на тобі зуб костяний, а мені дай 
залізний!» 


* * * 


Пойду я до ліса, в том лісі будем свататься, там ми будемо 
брататься. Тоді в мене зуби заболять, як у середу Великдень буде. 

* * * 


— Місяць Авраме, де ти був? 

— За морем. 

— Що твій чоловік робить? 

— Лежить, лежить, не встає, не ворушиться, не піднімається, 
— Дай, Боже, (такому-то], щоб у його зуби не боліли, не 
ворушились, не пудоймались од Господнього духу. 

* ♦ * 


Знахарь крестится, трижды читает «Отче наш» и «Богороди¬ 
це», раз «Верую» и три раза произносит: «Кароль не небесі, а дуб 
В лісі, а мрець в землі. Як тих трьох браття зійдуться докупи 
ввечері їсти, то тоді щоб тобі Зачинали зуби боліти. Амінь». 

* * * 


Од зубів-вітряків [зуби-вітряки — опухоль у маленьких де¬ 
тей во рту там, где должны быть коренные зубы. Во время заго¬ 
вора их надо надавливать пальцем ]: 


78 



Зуби-зубища, жлище! Вам тут не стоять, на бегун [петля в 
дверях ] ізбегать. Як вітер летить, щоб і ви так полетіли, як бігун 
біжить, щоб і ви так побігли. 

Произнесть три раза и за каждым разом сплюнуть. 

• * * 


Треба лічить [считать ] зуби на молодому місяці по 16; от вони 
і заніміють, а замовляти зуби гріх, бо треба себе дуже тяжко 
заклинати чортові. 


Плыснивка 

Местное название молочницы (зоог) — плыснивка созвучно 
слову «плесень», от переноса которой на слизистую оболочку рта 
происходит и сама болезнь, состоящая в разращении грибков 
оісіішп аІЬісапз на слизистой оболочке рта, идентичных с грибка¬ 
ми плесени, находящихся на поверхности алкогольных веществ. 
Болезнь эта встречается, если выпить воды, неся которую в вед¬ 
рах, женщина мочилась. Бывает также, если брать гребешок в 
рот, от холода ранней весной и от незрелых фруктов. От плыс- 
нивки язык натирают красным поясом, женской косой, мажут 
пережженным гвоздичным перцемсмелом, синим камнем, соком 
свежего конского навоза. Больного заставляют лизать челюсти в 
печи, поят из свиного корыта или мажут помоями рот, пригова¬ 
ривая: «свиня од корита, а плиснівка з рота» или «свині додому, 
плиснівка додолу». В Екатеринославской губ., кроме кормления 
из корыта, еще дают ребенку сосать свинью. Шепчут от плыснив- 
ки так: 

«Господи, благослови! Господи, поможи нарожденому, мо- 
литвяному рабу Божому сю плиснявку шептати, сю плиснявку 
зганяти. Свині до корита, череда додому, плиснявка з дому. Як 
дим з димаря, так плиснявка з язика нарожденому, молитвяному 
мла ден цю ївасю». 

«Плиснівка, линивка! В роті тобі не бувати, язика тобі не 
ламати, у помиї сходити і свиням її виносити, а свині сповивають 
і плиснівку одбирають. Я своє слово составляю і плиснівку з рота 
виганяю». 


Катар желудка 

При катаральном состоянии желудка больные пьют водку, 
настоянную на одном из следующих растений: зверобое 


79 



(Ьурегісит регїогаїит), золототысячнике (егуїгаеа сепіаигіиш), 
лепехе (асогиз саіашиз), окладнике (ІаіЬугиз зііѵезііз) , «що цвіте 
голубенько», умане (ѵегЬазсиш підпиті), чепчике, также насто¬ 
янную на белом имбире или калгане водку с примесью гречанѳй 
золы. Пьют еще отвар корней жостира (гЬашиз саіНагіса) и пло¬ 
дов сушеных диких груш. К желудку прикладывают: лук или 
пшено с солью, овечий или куриный гретый помет с несколькими 
каплями дегтя, пупок засыпают перцем и закладывают тряпкой. 
Принимают горячую ванну из одной воды или с примесью овечь¬ 
его и куриного кала. 


Пения 

Печия, згага, зага, жага, изжога есть жжение под ложечкой, 
вызванное кислым содержанием желудка (ругозіз) . «Як згага 
пече», то перекусывают надвое соломинку, найденную на дороге, 
пьют воду, которой обмыт вынутый из печи хлеб, пьют и едят 
мел, которым писаны кресты на святвечер, счищают приставший 
к ножу хлеб и съедают, едят еще сырое конопляное семя. Если от 
излишка пищи, между прочим, подсолнечного семени, случится 
надха (тошнота), то съедают кусочек хлеба и запивают водой или 
квасом. 


Завина 

Завина, завиниця — спазмы желудка, постовая болезнь от 
дурного питания. Судороги желудка (£аз{гаІ£Іа, сагсііаІ£іа) , боль 
в желудке, часто невыносимая, — частое явление среди сельского 
населения, вероятно, вследствие чрезмерного употребления 
крахмалистых веществ. От завины пьют «холодну мяту» (шепіНа 
рірегііа) , мел, которым писались кресты на святвечер, освящен¬ 
ный галун, принимают внутрь 5 капель скипидара и 10 дегтя. 
Последним мажут возле пупка одним или в соединении с луком 
и табаком. 


•Сояшницы 

Симптомы болезни такие: «у животі гуркотить, болить коло 
пупа, пронос, рве». От них пьют: бузинную кору, деревей, мяту, 
корни Петрова батога (дикой цикории), цветы подсолнечника, 
полынь, воду с солью, в которой расколочено пшено, древесную 
и гречневую золу (пазилки) с солью, деготь, порошок из хлеба и 
кровипетуха, зарезанного накануне нового года. Заговоры такие: 


80 



«Сояшниці вітрові, водяні, учинені, встрічені, прозірні, не¬ 
сказані, тут вам не стоять і не боліть, червоної крові не пити, 
серця не в’ялити. Не я вишіптую — Мати Божа вишіптує од твоїх 
рук, од твоїх ніг, од твоєї голови, од твоїх очей, од твоїх плечей, 
од твого ровняного лиця нароженої, молитвяної, хрещеної Орига- 
ки». 

«Господи милостивий! Поможи мені, мати Божа, сі сояшниці 
заварити. Сояшники, сояшниці! І вітряні, і прозірні, водяні, і 
спитені, і з’їдені, і завинні, і колючі, і болючі, і приговорені, і 
прилюбовані, і дрисливі, і сухорляві; і то ми в неї не бували, і 
серденька не буяли, і білого тіла не палили, червоної крові не 
пили, і жовтої кості не ломали од рожденої, молитвяної, хрещеної 
раби Божої Уляни». 


Понос 

От проноса (иначе: дрисля, дришля, бегунка, сІіаггНоеа), если 
и лечатся, то следующими только средствами: пьют, кроме изве¬ 
стных уже Петровых батогов и кучерявой мяты, еще настой на 
воде лаврового листа и пережженных житных сухарей, между 
прочим, и из «горячего» обеда, сухих груш, копченой растоплен¬ 
ной рыбьей головы, стертой старой подошвы. Пьют еще сургуч в 
водке или воде. 


Запор 

От запора (оЬзІгисІіо аіѵі) пьют: молоко, взболтанное до пены 
с водой, мыльную воду, мыльную пену ссахаром, чарку конопля¬ 
ной олеи, олею с огуречным рассолом, смятое сырое конопляное 
семя, толченую пережженную картофельную муку с водой, на¬ 
стой жостира (гЬашпиз саіНагіса) и крушины (гЬашпиз (гап&и1і) . 
Еще пьют вино с мускатным орехом (муштуковою галкою). Де¬ 
тям вставляют сзади заостренный кусочек мыла, смазанный 
олеей. 


Ураз 

Нельзя точно определите, какую именно болезнь подразуме¬ 
вает народ под именем ураза, или порухи матки, у мужчины. 
Народ характеризует эту болезнь так: ураз, или матка, особый 
мужской орган, помещающийся в здоровом состоянии вблизи 
пупка, несколько вправо от него, поврежденный срывается с ме¬ 
ста, «збунтується, підходить під груди, такий, як дітська голова. 


81 



у бік, у пахви, всюди ходить. Тоді кажуть: матка підійшла, матка 
пре, чоловік жовкне, ноги йому пухнуть». От ураза принимают 
внутрь все вышеперечисленные средства от желудочных страда¬ 
ний и, кроме того, пьют еще в течение шести дней по три раза на 
день отвар: пшеницы, овса, проса и гречихи с семибратней кро¬ 
вью, также белый буркун (теПіІоІш оіїісіпаїіз) и настойку на 
калгане, мускатном орехе и братней крови, которая особенно 
спасительна, «пользує, як руками перебере». К животу прикла¬ 
дывают все те же припарки, что и в других желудочных страда¬ 
ниях: деготь к пупку, чеснок с куриным калом и т.д. Растирают 
живот смесью оливы, водки и скипидара в равных долях. «Олива 
тіло растворя, горілка скріпля, а шпигинар туди заходить», — 
толкуют бабы. Баба, спарив больного на камне, кладет его и 
начинает «наставлять матку», т.е. перебирать живот, откаты¬ 
вать, одавливать вниз или вверх, причем шепчет: «Як мати тебе 
народила і на своїм місті постановила і шнурочком підперезала» 
или так*: 

«Ураз, уразище, Божий чоловіче! Тут тобі не стояти і паростів 
не пускати, поза культами не заїдати, у попереку не ломити, 
щирого серцяне нудити, за плечима не знобити і в толову не бити, 
і білого тіла не ялити. Я шепчу, я й вишіптую із твоїх жил, із твоїх 
пажил, із рук, із ніг, із твоєї голови, з плечей, карих очей, із твого 
хребта, із твого поперека, із твого живота. 1 я тебе вишіптую, я 
тебе з крижів і чересел вибираю, тебе на містечко, на золотому 
кріслечку проти пупа тебе оставляю. Тут тебе Господь зародив, 
тут тебе Господь узаконив, тут тобі, вразику, їсти й пити, роскіш- 
но на світі жити, нарожденого, молитвяного, хрещеного, прича¬ 
щеного раба Божого Степана не сушити». 

«Ураз, вразочку, пупів братику! Тут тобі не стояти, в голо¬ 
воньку не бити, по жилах не ходити, серденька не тошнити. 
Згорнися, скотися, на золотім креслі коло пупа посадися». 


Ураз матки 

Под таким именем известно в Малороссии смещение матки, 
бывающее после родов и тяжких усилий. «Враз виходить на низ, 
понакручує гульки». От ураза принимают внутрь водку, насто¬ 
янную на папоротнике (роіуройішп ѵиІ£аге) , аере, калгане, по¬ 
меранце, «субори» (сабуре); также белый буркун с квасцами, 
«солом'як» (нашатырь), скипидар, мятные, маточные капли, ра¬ 
ковые шейки. Делают теплые ванны с примесью гречаной соло- 


^ Заговоры от ураза отличаются от других заговоров тем, что здесь просят 
взбунтовавшийся орган стать на место, в других стремятся удалить болезнь из 
организма. 


82 



мы, сена, на котором ставилась кутья к Рождеству, трав, посы¬ 
павшихся на Зеленых праздниках, и аера. Парят больную на 
камне со смолой. Ураз успокаивают, опоясывая больную рушни¬ 
ком, в котором святили пасху. Шепчут так: 

Господи, поможи мені! Мати Божа, Миколай угодник Божий, 
великий чудотворче, поможи мені, нароженій, молитвяній, хре¬ 
щеній Парасці вишіптувать ураз. Я тебе й вишіптую, я тебе й 
викликаю і з твого живота, од білого лиця, од щирого серця. 
Уразе, уразочку! Надінь біленьку сорочку та покотися маковим 
зерничком. Тут тобі не стояти, жовтої кості не ламати, червоної 
крові не пити, лиця не тошнити, серця не в’ялити. А йди собі на 
свос місто, на золоте кресло, де тебе Господь узаконив, на місті 
постановив. Там тобі питиньє, там тобі їдиньє, там тобі легке 
одпочивання. Ішла баба мостом, підпиралася золотим ціпком. 1 
встрічає сам Спаситель і Мати Божа: «Куди ти, бабо, йдеш?» — 
«Іду нарожденній, молитвяній, хрещеній Парасці шептать, од 
уразу помагать». 


* * * 


Іду я золотим мостом із золотою патерицею: патерицею під¬ 
пираюся, матки питаюся: де ти народилася, де ти охрестилася, де 
ти й освятилася, — на те місце садися, на те місце кріпостися 
Меласці нарожденій, молитвяній, хрещеній. 

Матка, матище! Стань собі на місці, на містищі, на дівоцько¬ 
му кріслищі. Тут тобі не стояти, в жили не шпигати, свос діло 
сполняти. Тут тобі не селиться, тут тобі не корениться, а тут тобі 
золотиться і на свойому місті окорениться. 

* * * 


Уразу, уразу, ти хрещений і молитвяний. Ти з маткою родив¬ 
ся. ти з маткою хрестився. Тут тобі не стоять, жовтої кості не 
ламать, червоної крові не ссать Се не я визиваю, а се Матір Божа 
викликає. Господи милостивий, святиї угодники Петро і Павло 
Андрею і Миколаю ? 


* * * 


Ураз, уразище! Тут тобі не бувати, тут тобі не стояти! Де ти 
народився, де ти нахрестився, там собі установися, там собі й 
ократися. Ти на морі родився, на Ордані-річці хрестився, нарож- 
деному, молитвяному, хрещеному рабу Божому Юхиму! 


83 



• * * 


Уразу, уразу! Ти його й князю. Тут тобі не стояти, жовтої 
кості не ламати, червоної крові не пити й серденька не сушити. 
Іди на свої міста, де тебе мати вродила, я тебе остановила. Матір 
Божа остановляє, чоловіку здоров’я посилає. 

* * * 


Уразу, уразику, ти мій братіку! Де ти родився, там ти окоре- 
нився. В разу, вразику! Ти не парубок, а я не дівка. Стань собі на 
місті, на містищі, на парубоцькому кріслищі. Там тобі селиться, 
там корениться, там золотиться, там тобі стояти і паруси свої 
пускати. Нарожденого молитвяного Павла. 

• * * 


Уразу, уразику, мій братіку! Ти рождений, ти молитвяний, 
ти хрещений! Тут тобі не стоять, паросгів не розпускать, жовтої 
кості не ламать, під груди не підступать. Не я тебе визкваю, а 
Матір Божа тебе визива і святі угодники, станьте мені у великій 
помочі. Поки я тебе не знала, то я тебе не визивала, я тебе не 
викликала. А тепер я тебе визиваю і викликаю: та брось молит¬ 
вяного, рожденого Семена, стань собі на містах. 


Гила 

Все три рода грыжи: паховая, бедренная и пупочная — одина¬ 
ково называются в Лубенском уезде словом «гила». Она бывает 
от тяжких работ у взрослых, от недосмотра, всего чаще от паде¬ 
ния, у детей. Сместившиеся внутренности вправляют, приподы¬ 
мая вверх, затем к животу кладут припарку из высевок или кала 
жеребца и жеребенка. Внутрь принимают деревей и в течение 
трех месяцев «непочатую» воду, в которой намокали старые мед¬ 
ные деньги, 1—2 раза в сутки. 


Глисты 

«Воно таке, як черв’як. Бувають такі, як починок. Є і така 
глиста, як аршин. Як чоловік заводиться, і вона заведеться. Як 
вона вийде, то й чоловік умре. Глисти п’ють кров коло серця. Як 
підійдуть, можна умерти — підуть ротом і задавлять». Они раз¬ 
множаются от молодого картофеля, зелени, сладостей и дурной 
воды. От глистов пьют: «четвергове, читворне насіння», т.е. цин- 


84 



тварь (їїогез супае), один или с калиной и медом, семена любист¬ 
ка (Іеѵізіісиш оШсіпаІе), цмин, молоко из овса или конопляного 
семени. Принимать эти напитки нужно на исходе месяца и триж¬ 
ды провести у себя между ногами на пороге. 


Водяная 

От брюшной болезни, по народным понятиям неизлечимой, 
помогают: сухой пар и ножные ванны в соленой воде с высевками. 


Воспаление печени 

Воспаление печени, бывающее от печали, досады, побоев, 
признается народом весьма опасной белезнью. «Як печінка одби- 
та, запортиться, зашиється, то вмира чоловік». Нужно есть на¬ 
тощак печеные буряки, пить керосин или сок черной редьки и 
мазать больное место ими же. 


Жовтяницы 

От желтухи купают детей в теплой ваннес примесью: буркуна 
(теПіІоІиз оіїісіпаїіз) , гвоздик (1а&е1ез егесіа), горыцвита (асіопіз 
ѵегпаііз), калины, конопли, матирки, товстухи (£епііапа сги- 
сіаіа), моркови, вощин и мелкого серебра. Пить настой из вен¬ 
чального кольца. К печени прикладывать в мешочке холодную 
землю. 


ифилис 

«Пранці» бывают: 1) наследственными — «такий род парши¬ 
вий, такий завод»; 2) простудными — «простудився чоловік, за¬ 
портиться крів, одкриваються рани»; 3) заразными. 

«Колись пранцюватих мало було. Жінка найшла сорочку і 
наділа. Напали пранці і сім’я заразилась». От него принимают во 
внутрь 1 —2 месяца сіесосШт гіИтаппі с кореньями загзарагіііае 
— делают ванну с рассолом и ольхой. Раны присыпают волчьей 
костью и мажут «цинобрю з маркурієм». 


85 



Чрезмерное отделение менструальных кровей 


По местным народным наблюдениям, чрезмерные менструа¬ 
ции бывают после продолжительной остановки кровей, поднятия 
тяжестей, непосильных трудов и также от следующих причин: 
когда в одних и тех же ночвах моют окровавленные рубашки двух 
женщин, то у одной может совсем не быть менструации, а у 
другой будут вдвое большие: если женщина вступит в воду, в 
которой обмывали родильницу после родов или в которой мыли 
окровавленную сорочйу, или на место, где мочилась родильница. 
От излишних менструаций пьют отвар деревея с дерезой и кладут 
к животу холодные компрессы. Наблюдают, чтобы воду после 
отжатая рубашки вылить под «глухой» дуб, т.е. не роняющий 
зимой листьев, где он есть. Женщина, отжав рубашку в негодном 
горшке или казане, идет с ним на речку и, набрав в него воды, 
дважды выливает обратно, а третий раз льет 9 ложек на рубашку, 
приговаривая: «Моє при мені, чуже хай іде за водою». Горшок 
забрасывает в воду, а рубашку, отзолив, носит; или идет к реке в 
грязной рубашке и, набирая воду мужской ложкой, дважды льет 
на речку со словами: «Оце чуже і це чуже», третий же раз, сказав: 
«А це моє» — себе на пелену (подол) . 


Грызъ 

В народе встречается только такое краткое описание грызи, 
или ревматизма: «Почне ломить руку або ногу, поки зробиться 
гризь». Бывает она от трудов* переутомления и урок. От нее бабы 
советуют следующие меры: найдя какую-нибудь кость, взять ее 
полой или платком, обвесть вокруг больного места и положить 
обратно в то же положение, в котором кость прежде лежала; 
также советуют перевязать больной член намиткой или путом, 
которыми раньше перевязывались ноги мертвеца, приговари¬ 
вая: «Цей мертвий замира, нехай рабі Божій Марії гризь отбира», 
или ниткой, спряденной в чистый четверг обнаженной женщи¬ 
ной на пороге и «навпаки» («опачиною ниткою»), «весільною 
жичкою», т.е. красною заполочью, которою бывает обернута сва¬ 
дебная шишка в знак целомудрия молодой, служащей украшени¬ 
ем родственниц молодой, и еще той связкой (шнурком или лыч¬ 
ком), на которую нанизывалась соленая рыба, причем следует 
произнесть: «не раз, не два, нетри» — и завязать узел. Растирают 
больное место: наваром старой меди в молоке, серными вещест¬ 
вами, стертыми с салом, мозгом из костей, мочей, летучей мазью 
(Ііпітепішп ѵоіаіііе), семибратней кровью (іиЬірога сЬатіззіо- 
піз) , солью (ропой), скипидаром («шпигинарем»), водкой, насто- 


86 



янной на одном из следующих веществ: перце, горчице, калгане, 
имбире, муравьях, живокосте (зішрЬуІшп оШсіпаїе) , коровьяке 
(сіаіига зігатопішп). При ревматических страданиях ног послед¬ 
ние ставят в теплую ванну с примесью калиновых, ольховых, 
дубовых однолетних побегов или засушенной в мешке на печи 
муравьиной кучи. Обкладывают больные члены клочьями или 
глиной, намокшими в соли, скотским навозом, овечьим и козьим 
калом. К икрам ставят 7 пьявок. Лучшим средством от ревматиз¬ 
ма народ признает грызение, состоящее в том, что баба берет 
больное место в рот и жует довольно больно зубами. Грызть с 
успехом могут лишь первенцы, последние — мезинец, мезинка 
— й незаконнорожденные. Грызя, приговаривают и шепчут: 
«Гризь, гризь! Ти не гризи і не ломи, і крові не бунтуй», «Не ти 
мене гризеш, а я тебе гризу. Тьфу, тьфу, і я тебе загризаю», «Я 
тебе, дубе, з’їм з корінням, з насінням». 

У мене зуби щучини. Я не тіло гризу, а я гризь загризаю. Тут 
тобі не стояти, суставів не гризти. А в сього гризю дев’ять зубів. 
,а з дев’яти — вісім, з восьми - сім, з семи — шість, з шести — 
п’ять, з п’яти — чотири, з чотирьох — три, а з трьох — два, а з 
двох до одного, а од одного — ні до одного. 

* • • 

/ 

Ти гризь-гризище! А в гризі два зуба, а в мене один, — я й тим 
загризу. Ти, гризь, вихова, ти, гризь, і трудовна, і пристрітна. Тут 
тобі, гризь, нестояти, суставів не крутити і жил несушити. Я тебе 
вигризаю, од раби Божої Марії одганяю. 

* * * 


Гризь, гризь, подумана, погадана, іспитана, із’ідена, чолові¬ 
ча, жіноча, парубоча, дівчача! Одна гризь, дві гризі, три гризі 
чотири гризі, п’ять гризей, шістьгризей, сім гризей. восім гризей- 
дев’ять гризей нарожденого, молитвяного Василя. 

* * * 


Гризь-гризшде! тут тобі не стояти, жовтої кості не гризти, і 
серденька не сушити, і червоної крові не пити. Іди собі на очерета 
і на болота, і на велике куп’я. Там собі оселися, там собі остано- 
вися, там собі боли, там собі й гризи, а Матір Божа приступає, свої 
слова посилає: щоб дав Господь милосердний на здоров’я чо¬ 
ловікові 


87 



Боль поясницы 


Боль поясницы, «поперечна болість» — зависящая от ревма¬ 
тизма, разрыва волокон спинной мышцы и иногда от причин, не 
ясных для самой медицины; по мнению народа, есть по преиму¬ 
ществу болезнь старости, наследие долгой трудовой жизни. Кро¬ 
ме переутомления, поднятия тяжести, признают, впрочем, что 
«поперек» болит и от простуды, и от урок. В предупреждение этой 
болезни, услышав первый весенний гром, опираются поясницей 
о плетень, «підпирають тин», и первую горсть сжатого хлеба 
жница затыкает себе за пояс. Заболевшему поясницу парят з 
теплой ванне или на «черени», для чего печь смазывают, насти¬ 
лают гречневой соломой, поливают квасом, а сверху кладут боль¬ 
ного; также растирают больное место: песком, соком редьки и 
хрена, керосином, скипидаром с нашатырным спиртом. Поперек 
еще срывают. Операция эта производится различно. Женщина 
ведет большим пальцем руки по спинному хребту больного или, 
положив ногу на спинной хребет, продвигает пяту так, чтобы 
ощупать, «перелічить» все позвонки, или крепко крутит, припо¬ 
дымает и мнет кожу на пояснице, давит в поясницу кулаками и 
коленями. От этих мероприятий разливается значительная теп¬ 
лота. 


Лихорадка 

Народ склонен признавать лихорадку духом и в настоящее 
время, не только прежде, как видно из устных и письменных 
свидетельств. Нередко приходится слышать от крестьянок, что 
«лихорадка бува од того, що лихий дух убереться в середину та й 
трясе», «лихорадка нехрещеного царя Ірода дочки; кожна живе в 
болоті». Их бранят: «Трясеш! Бодай ти болотом трясла!» «Є між 
їм и плясовиця, та що одсікла Івану Предтечі голову. Хто його 
почита, до того вона не причепиться». Другие определяют лихо¬ 
радку кратко: «воно зло». 

Малорусы олицетворяют лихорадку старухой, живущей в ле¬ 
су, или девицей. Однажды крестьянин слышал, как три лихорад¬ 
ки сговаривались войти в людей, —одна сложной гороха. Так как 
в программу лихорадки входят еще другие_заболевания, кроме 
малярии, а именно: тиф, грипп, бронхит, воспаление легких, то 
симптомы этих болезней, а также и самой малярии, народ счита¬ 
ет отдельными видами лихорадок и насчитывает этих видов: 7, 9 
12, 25,74, 77 идо 99, давая им по симптоматическим и этиологи¬ 
ческим основаниям следующие названия: поганка, тітка, пропас¬ 
ниця, яапрасниця, трясця, трясовиця, гнитуха, которая ламает 


88 



кости и морозит, но не трясет, корчий (у черноморцев), жарка 
(«од неї млосно»), вітрова, водяна, переполошна, прозірна. По 
Далю еще: підтинниця, гноєва, степова, веретинниця, бываю¬ 
щая от прядения. Причинами болезни, кроме указанных, бывают 
еще: сон весной на земле, вообще слишком продолжительный 
сон, невоздержанность в пище: кислое питье, овощи, незрелые 
фрукты, свежая рыба, излишества пасхального стола, главным 
же образом уроки: «наслата з людей, з очей — найшвидче». 

Наиболее действительным средством от лихорадки считается 
полынь (агіетізіа аЪзіпІіит) , корни которой, собранные до пер¬ 
вого грома, пьют настоянными на водке или пополам с молоком 
или просто скусывают верхушки растения. Народом замечено 
действие полыни на нервы: «полинь дурний, після його співають 
у лихорадці». Также полезными от лихорадок признаются: на¬ 
стой корней аира (асопізсаіашиз), выкопанных до первого грома, 
руты полевой (Гитагіа оГїїсіпаїіз) , оришкив, петрова батога (сі- 
сЬогішп іпйіуЬиз), ромашки (таігісагіа сЬатотШа), деревня 
(асЬіІІеа тіїїеїоііит) , чернобыля (агіетізіа >™І£агіз), марьянки, 
цмина (сапіш сагѵі), очистка (зесіит асге), черця, соняшныка, 
подсолнечника (ЬеІіапШиз апииз), настоянного на водке в коли¬ 
честве двух верхушек (макушек) на бутылку. Дают пить взрос¬ 
лому 1/4 рюмки, детям по 20 капель, или настоянного на чае из 
цветов и семян, по три ложки в день. Пьют также: отвар листьев 
бузка (зуггіп&а ѵиІ£агіз) и вербовой коры: воду с «тридевятью 
жаринками» (угольками с огнем); воду с солью и глиной, счищен¬ 
ной с четырех окон навкрест; воду после собаки, напоенной через 
порог; воду с собачьим пометом, приготовленную таким образом, 
что в миску льют воду через сито, в которое положен этот помет; 
воду, в которой вымыли кота, намочили толченую таранью голо¬ 
ву, стерли «жовна», т.е. известковые жерновки, отложившиеся в 
желудке рака в период линяния, или вкинули паутину в виде 
пилюль. Съедают также сухари хлеба, взятого с горячего обеда, 
т.е. первого похоронного, и лина, сжаренного на воске. Вероятно, 
некоторыми из средств стремятся вызвать рвоту у больного и тем 
прекратить лихорадку. С этой целью, между прочим, больные 
целуют собачий кал через платок, затем знахарка умывает их 
«навхрест навпаки рукою навидлі», т.е. оборотом руки, пригова¬ 
ривая: «Поганий гість, хай оце їсть». 

Другой способ лечения — подкуриванье больного различны¬ 
ми веществами: остатками святочного стола — пасхи, хрена, 
яичной скорлупы; пшеницей, освященной пасхой, ладаном и 
смирной. Подкуривают также волосами, конской мычкой и ко¬ 
пытом, сушеным слепнем (зінським щеням, зраіах іірЫиз раїї) , а 
в Харьковской губернии еще и летучей мышью, кровью петуха, 
зарезанного на Меланки, собранною на глину; скорлупой леле- 


89 



за люде?» — «Ми ідолові дочки». — «Куди ви йдете?» — «У село 
людей мутити, біле тіло плити, а червону кров пити». Оврам 
каже: «Бери ж ти, святий Мусій, залізні ціпи та жени їх за залізні 
ворота та побий, погони і потомок потломи». Вони просяться: 
«Святий Оврам, не бий, не гони і потомку нашого не тломи!» Хто 
буде сю молитву знати, не буде сею болізню погибати. 

* • • 


Іди собі на очерета, на болота та на свої місця, де вітер не віє, 
де сонце не гріє, де праведне сонечко несходить, де людський глас 
не заходить; де люде не хрестяться. Тряси собі очеретами, боло¬ 
тами, та своїми листами. 


* * * 


Лихорадка! Ти прозірна, ти й водяна, ти й вітрова, подумана, 
й погадана. Піди собі на води, на вітри, на огні і на дима, на великі 
степа. Там тобі буде хороше гулять і людей морських знобить. 


На горі на. Голгохві стояв дуб веперський. Під тим дубом 
сиділо сім мучеників: Архистратий Михаїл, Гавриїл, Уриїл, Меф- 
тодим, Сизонтій, Климентій, Іван Предтеча — і виділи диво 
престрашне, чудноє: і вийшло з моря 17 жен, просто нагіє, розпо- 
ясавше, розпущені волоса. Підійшов к їм Іван Предтеча, начав їх 
питать: хто ви такі, куди йдете? — «Ми йдемо у град Христовий 
, людей мучити, кров пити, тіло томити, смерті предавати». Та де 
[дав ] їм Іван Предтеча своєю тростю по їхнім головам, по сто ран 
заклинающих. — «Ой, Іван Предтеча! Хто буде ваші імена нарі- 
чати або хто буде над галовою воду читати, то ми до того не 
прикоснемося во віки віков амінь». 

* * * 


Йшло 77 напрасниць і сіли на марганах, і вкрилися вафором. 
Приходе святий Василь і питає: «Що єсть ви за люде?» - «Ми є не 
дюде, а врагові діти. Нас послано по світам і по людям червону 
кров пить, біле тіло знобить, а жовту кость ломить. Хто нас буде 
почитать, так ми в його повік не будем бувать. Раба Божа Алек¬ 
сандра нас почитає, ми в її не будем бувать, червоної її крові не 
будем пить, і білого тіла знобить, і жовтої кості ломить. Святого 
Василя буде почитать, — він враговських дітей не буде до неї 
допускать, — нарожденої, хрещеної і молитвяної раби Божої 
Александри буде спасать. 


92 




Золотуха 


Золотуха, по народному взгляду, врожденная болезнь. 
«Більш бува вона в голові, заступа уха, і стає чоловік глухий; а 
то виложиться гуля, потім нарив, рана». От золотухи пьют иногда 
лавровый (лаврів) лист, чаще настой ѵіоіа ігісоіог, Иван-да— 
Марью, носящую в Малороссии различные названия: Иван-зиля, 
братки, брат та сестра, полуцвит, — по чашке в день. В этой же 
травке, в однолетних побегах, листьях и коре сладкой яблони, да 
еще в высевках, в которые приливают стакан молока, купают 
золотушных детей. 


Собачье вымя 

Воспаление подкрыльцевых лимфатических желез изобра¬ 
жается таким образом: «нарядиться таке, як чиряк під плечем, 
три верхи виведені, буває чотири [по числу сосцов суки ] і два¬ 
надцять. Случається, як позавидувать на брюхату суку, і од 
трудів». 

К воспаленной железе прикладывают сначала мыло с луком, 
салом или лоем, также пшеничный корж с медом, а «як воно 
від м'якне», тогда кладут заячью кожу, намазанную сметаной, 
или спус из старого сала, воску и молока. 


Гостец 

По народному мнению, гостец в скрытом состоянии есть у 
каждого человека. Но от простуды, слишком жирной пищи, тяж¬ 
ких трудов, побоев обнаруживается вместе с испариной, опу¬ 
холью под мышкой, в пахах. Он «розкида» сыпь на груди, крас¬ 
ную, с острыми пупырышками в виде мака, пшена, конопляного 
семени, доходящую величиной до горошины, а также чиры, ли¬ 
шаи, раны на руке или ноге, иногда выпадает язычок в горле. 
Гостец живет в костях каждого человека, помещаясь в разных 
частях тела и выражаясь ревматическими болями и ранами; кое- 
где к нему относят колтун, бывает мужского и женского пола. 

От гостца больные принимают ванны с рассолом и ольховыми 
однолетками (аіпиз £ІиІіпо$а) или парятся над ними; пьют настой 
буквицы, соломы и декохт; к ранам прикладывают картофель, 
буряк, мякоть тыквы, порхавку (Іусорегйоп Ьоѵіз(а) , перепален¬ 
ные куницы очерета, пережженные «черепашки» (раковины), 
дрготь с чесноком, керосин с лоем. 


93 



Бешиха 


Малорусское название рожи. Бывает бешиха от разных при¬ 
чин: «простуди, вітра, води, з людей». Последняя бывает всего 
чаще таким, непример, образом: «парень йшов красивенький, 
гарний, прибратий. Його очима пронизали жінки й кажуть: хоть 
і мілкий, а дивись, який прибратий. Зараз у його вид засвербів і 
мов губа стала пухнуть. Це в його бешиха з людей. Пішов він, 
умився, пошептали йому. До вечора де й у бога ділось». 

От рожи лечат только наружными средствами: подкуривают 
житней мукой, васильковым кропилом... К покрасневшему месту 
прикладывают: бешишник (сЬепоросіішп ЬіЬгісІит), однолетки 
бузины (затЪисиз пі&га) или лопуховый лист (агсііит Іарра) с 
мело\і, завернутые в красный пояс, один лопуховый лист, мяту 
(тепіНа ререгііа) с мелом, любисток (Ііѵізіісиш оНїсіпаїе) с мы¬ 
лом, канупер (Ьаізашаііа ѵиіцагіз) , намазанный медом, коровяк 
(Лаіига зігатопіит) , подорожник (ріапіа^о Іапсеоіаіа) , вишне¬ 
вые, капустяные листья, сырой растертый картофель, жеваную 
пшеницу, пшеничный корж на меду, пшенную кашу, яичный 
белок один или с пшеном, вершок сметаны, масло, сбитое из 
сметаны, купленной в чистый четверг на рассвете, камфору с 
оливой, водку, белую глину и тряпки («верх»), смоченные муж¬ 
ской мочой. От рожи шепчут, поглаживая больное место кури¬ 
ным пером, так: 

Бешихо, бешишище! Подумана й погадана, із вітру, води і 
праці, чоловіча й жіноча, й парубоча, й дівоцька, й хлоп’яча, й 
дівчача, і попівська, і панська, і циганська, і горобиняча, і голу- 
биняча; і визиваю, і викликаю: і розійдися, і розступися, іди на 
глибокі яри і на густі очерета, де дзвони не дзвонять, де людський 
глас не заходить — там садись і коренись. 

* * * 

Бешихо, бешишище! Болячка, болячище! Ти й водяна, ти й 
вітряна, і прозірна, подумана й погадана! Тут тобі не стояти, 
жовтої кості не ламати, розійдись і розтечись, як на синьому морі 
вода» 


* * * 


«Помолюся Господу Богу і всім святим Господи милосердний» 
поможи мені в сей день, і святая суботінко!» 

Обчеркни мізинцем правої руки опухоль бешихи і прокажи 
тричі: «Піду я на пустую ниву, де не сіяно, не орано, там уродила 


94 



пшениця он яка лопушна, колосна! Як стала та пшениця-гїоси- 
хать, став той опух опадать од нарожденого раба Божого [имя ]». 


* * * 


Візьми жару з печі в черепочок, посип зверху крихтами од 
свяченої паски, шкаралущами [скорлупы ] свячених крашанок і 
інчих святощів, які остались од великодніх святок, і підкури 
хворого. Тоді помолися і Шепчи: 

«Бешиха-бешишище! Ти красна, біла, огненна, болюча, си¬ 
пуча і огнюча! Я тебе визиваю, я тебе викликаю, червоної крові 
не палити, білого лиця не сушити, жовтої кості не ломити! Одс- 
тупись, розійдись за димами, за вітрами, за морями от рожденого, 
хрещеного, молитвяного раба [или рабы ] Божого [имя ]». 

Бешиха така болість, що треба шептать і одроблювать. Шеп¬ 
тать тричі, і за каждим разом брать ніж, терти об лаву, аж поки 
стане гарячим, і прикладувать гострієм до болючого міста. 



ЗМІСТ 


Передмова З 

Милорадович В.П. Украинские тайные знания и чары 
(этнографический очерк) 5 

Іларіон, митрополит. Відунство й повір’я 14 

Зеленин Д.К. Народные верования. Колдуны 21 

Милорадович В.П. Народная медицина в Лубенском уезде, 
Полтавской 176 . 24 

Рецепти народної медицини, замовляння від хвороби 
(записані В.П.Милорадовичем, Я.П.Новицьким 
П.С.Єфименком) 32 


Науково-популярне видання, 
УКРАЇНСЬКІ ЧАРИ 
Упорядник Олена Михайлівна Таланчук 


Художнє оформлення В.В.Домонтовича 
Художній редактор О.Г.Григір 
Технічний редактор ТМ.Піхота 
Коректор Л.Ф. Іванова 
Оператор Т.Г. Федоров 

Здано до набору 25.05.92. Підп. до друку 18.08.92. Формат 84 * 108/32. Папір друк. № 2. 
Ум.друк.арк.5,04.Ум.фарб.-відб.5,46.Обл.-вид.арк.5,02.Вид. N9 3353. Зам. N9 2—219 

Оригінал-макег виготовлений у видавництві «Либідь» на П ЕОМ типу ІВМ АТ 
за допомогою програмного комплексу Хегох Ѵепіига РиЫіхЬег 2.0 

Видавництво «Либідь» при Київському університеті ,252001 Київ, Хрещатик ,10 

Київська книжкова фабрика,252054 Київ,вул. Воровського,24